|
|
Скачати 0.85 Mb.
|
| 70 Поняття «міжнародний збройний конфлікт». Збройні конфлікти міжнародного та не міжнародного характеру Розрізняють міжнародні збройні конфлікти та збройні конфлікти неміжнародного характеру. Згідно з положеннями Женевських конвенцій 1949 р.міжнародними визнаються такі конфлікти, коли один суб’єкт міжнародного права застосовує збройну силу проти іншого суб’єкта. Сторонами в такому конфлікті можуть бути держави, нації і народи, що борються за незалежність,міжнародні організації, що здійснюють заходи з підтримки миру та міжнародного правопорядку. Стаття 1 Додаткового протоколу І також до міжнародних відносить конфлікти, у яких народи ведуть боротьбу проти колоніального панування й іноземної окупації та проти расистських режимів за здійснення свого права на самовизначення. Збройний конфлікт між повстанцями та центральним урядом є, як правило, внутрішнім конфліктом. Збройні конфлікти неміжнародного характеру — це всі збройні конфлікти, які не підпадають під дію Додаткового протоколу І, що відбуваються на території будь-якої держави між її збройними силами чи іншими організованими збройними групами, які, знаходячись під відповідальним командуванням, здійснюють такий контроль над частиною її території, який дозволяє їм здійснювати безперервні й узгоджені військові дії та застосовувати положення Протоколу ІІ. До збройних конфліктів неміжнародного характеру слід віднести всі громадянські війни та внутрішні конфлікти, що виникають зі спроб державних переворотів тощо. Вони відрізняються від міжнародних конфліктів передусім тим,що в останніх обидві сторони, що воюють, є суб’єктами міжнародного права, у той час як у громадянській війні стороною, що воює, визнається лише центральний уряд. Держави не повинні втручатися у внутрішні конфлікти на території іншої держави. Але на практиці здійснюються певні збройні заходи, що отримали назву «гуманітарні інтервенції», які вживаються для зупинення конфліктів, що супроводжувалися масовими людськими жертвами. №71 Учасники збройних конфліктів З погляду міжнародного права законні учасники збройного конфлікту, які належать до збройних сил сторін конфлікту, діляться на комбатантів (тих, що воюють) і некомбатантів (тих, що не воюють). До комбатантів відноситься весь склад збройних сил (особовий склад сухопутних,військово-морських, військово-повітряних сил – розвідники, іноземні військові радники й інструктори тощо), а також ополчення, добровольчих і партизанських загонів, рухів опору. Також до них відносяться члени екіпажів торгівельних суден і цивільних літаків, які допомагають воюючим, населення, яке при наближенні ворога взялося за зброю. При взятті в полон вони набувають статусу військовополонених. До некомбатантів відносяться особи, які входять до складу збройних сил, але безпосередньо не беруть участь у бойових діях: медичний персонал, духовенство, військові кореспонденти, юристи, інтенданти. Вони можуть мати особисту зброю для самозахисту. Найманці не є комбатантами (ст. 47 Додаткового протоколу І). Це особи, які спеціально завербовані для ведення бойових дій, фактично беруть участь у них із метою отримання винагороди, не є громадянами держави, що знаходиться у конфлікті, не проживають на її території, не входять до особового складу збройних сил сторін конфлікту. Найманство кваліфікується як злочин. №72 Міжнародно-правові наслідки початку війни Війна – це відносини між двома державами або групами, які характеризуються розривом дипломатичних відносин, наступним призупиненням застосування загальних норм міжнародного права мирного часу та загальною рішучістю вдаватися до насильства. Гуманітарна інтервенція – це військове втручання в події які відбуваються в країні, в якій відбувається збройний конфлікт міжнаціонального або релігійного характеру для надання гуманітарної допомоги населення та припинення протистояння. Держави визнають, що воєнні дії між ними не повинні починатися без попередньої та зрозумілої заяви у формі звернення до власного народу або звернення до народу чи уряду держави супротивника або звернення до світового співтовариства. Наслідки: - між воюючими припиняються дипломатичні та консульські відносини - змінюються договірні відносини між воюючими, - припиняються контакти між громадянами воюючих держав. - Іноземні громадяни поділяються на громадян нейтральних дружніх та ворожих держав. - Громадяни: мирне населення та збройні сили. - Змінюється статус ворожого майна. №73 Заборонені засоби ведення військових дій. Заборонені методи ведення військових дій У цій області діє два принципи: • право воюючих на вибір засобів нанесення шкоди супротивнику не є необмеженим; • заподіяння зайвих страждань неприпустимо. Бомбардування грають все більш важливу роль серед методів ведення війни. Вони повинні бути спрямовані на військові, а не на цивільні об'єкти та не повинні бути «невибіркові». Заборонено бомбардування незахищених міст, будівель і інших населених місць. При бомбардуванні повинні бути вжито заходів з тим, щоб по можливості щадити будівлі, що використовуються в наукових цілях, для мистецтва, благодійної діяльності та охорони здоров'я, якщо вони не використовуються у військових цілях. Таким же захистом користуються і військові госпіталі. Установки і споруди, що містять небезпечні сили, не повинні ставати об'єктом нападу навіть у тих випадках, коли такі об'єкти є військовими об'єктами. №74 Відповідальність за порушення норм права збройних конфліктів Лише після другої світової війни була визнана відповідальність окремих осіб за військові злочини відповідно до міжнародного права. Важливим інструментом припинення військових злочинів, пов'язаних з порушенням міжнародного права, стало створення трибуналу в Нюрнберзі 8 серпня 1945 і Міжнародного військового трибуналу для Далекого Сходу, створеного 19 січня 1946, засідання якого проходили в Токіо. Після того, як міжнародні трибунали, котрі розглядали злочину відповідно до міжнародного права, припинили діяти, система припинення порушень міжнародного права припинила своє існування. В даний час діє система припинення порушень права війни окремими особами, яка носить змішаний характер. Вона є частково міжнародною, частково внутрішньодержавною. Кожна країна має власні норми і по-своєму застосовує положення міжнародного права. В результаті один і той же злочин може класифікуватися як правопорушення або злочин в окремих національних законодавствах або повністю ігноруватися в інших. Отже, одні країни застосовують більш жорсткі кримінальні санкції, інші - легкі, треті взагалі не приймають ніяких заходів. Зараз дана ситуація міжнародним правом не регламентується, однак ведеться мова по розробці «універсального кримінального кодексу». В недалекому майбутньому такого роду порушення розглядатиме Міжнародний суд. Поки ж дані порушення можуть розглядати тільки два типи судів: національні і, можливо, міжнародні, створювані спеціально, коли починається збройний конфлікт. Основними діючими міжнародними документами з цього питання є Женевські Конвенції 1949 і Додатковий Протокол I від 1977 р. №75 Поняття права міжнародної безпеки. Принципи і джерела права міжнародної безпеки Право міжнародної безпеки являє собою систему принципів і норм, що регулюють військово-політичні відносини держав і інших суб’єктів міжнародного права з метою запобігання застосуванню військової сили в міжнародних відносинах, обмеження й скорочення озброєнь. Міжнародне співтовариство напрацювало і використовує певні механізми у збереженні міжнародного миру і безпеки. Сукупність цих механізмів називається правом міжнародної безпеки. Воно містить у собі правові способи, що відповідають основним принципам міжнародного права, спрямовані на забезпечення миру і застосування державами колективних заходів проти актів агресії, що загрожують миру і безпеці. До міжнародно-правових способів забезпечення міжнародної безпеки належать: — мирні способи вирішення спорів; — загальна і регіональна безпека (колективна безпека); — роззброювання; — заходи для ослаблення напруженості і припинення гонки озброєнь; — заходи для запобігання ядерній війні; — неприєднання та нейтралітет; — заходи для припинення актів агресії (самооборона); — дії міжнародних організацій; — нейтралізація і демілітаризація територій (ліквідація військових баз); — створення зон миру в різних районах земної кулі; — заходи для зміцнення довіри між державами. Принципи: незастосування сили або погрози силою; мирного розв’язання суперечок; територіальної цілісності й непорушності кордонів. А також на низку таких, як принцип рівності й однакової безпеки; незавдавання шкоди тощо. Основним джерелом, що регламентує міжнародно-правові способи й засоби забезпечення миру, є Статут ООН. Підтримувати міжнародний мир і безпеку, вживаючи ефективних колективних заходів, — головна мета ООН. №76 Поняття та структура колективної системи безпеки Колективна безпека – це колективна захищеність держав і товариств від внутрішніх і зовнішніх загроз. Колективна безпека включає систему заходів, спрямованих на підтримку міжнародного миру, запобігання війні, по наданню колективної відсічі агресії і колективної допомоги. Ця співпраця може здійснюватися і в рамках ООН, міжнародних організацій або на регіональній основі, наприклад, як система безпеки в рамках Співдружності Незалежних Держав. Система колективної безпеки – це не щось побудоване за межами кожної з держав і ніби ззовні, що захищає їх суверенітет,цілісність і інтереси. Будь-яка держава, суспільство повинні передусім самі піклуватися про забезпечення своєї безпеки. Створення системи колективної безпеки вирішується комплексом заходів політичного, економічного, правового характеру, а також конкретними військовоорганізаційними заходами. Побудова системи колективної безпеки повинна засновуватися на регіональних підсистемах з урахуванням спільності територій, характеру загроз, угрупувань військ, інфраструктури та інших умов і чинників. №77 Види колективної безпеки Розрізняють два види системи колективної безпеки: 1) Універсальна система колективної безпеки. Глобальною організацією колективної безпеки є ООН. Вона переслідує ряд цілей, але головна полягає у підтримці міжнародного миру і безпеки, прийняття для цього ефективних колективних заходів (ст. 1 Статуту ООН). 2) Колективна безпека на регіональній основі. Допускаючи існування регіональних угод та органів безпеки, Статут ООН (гл. VIII) пред'являє до них певні вимоги: - участь тільки держав одного політико-географічного району; - дію угод не повинно виходити за межі цього району; - акції, що вживаються у рамках регіональної системи безпеки, не можуть суперечити діям ООН і повинні бути сумісні з цілями і принципами Статуту ООН; - РБ ООН має бути інформована про заходи, що або намічаються в діях з підтримання міжнародного миру та безпеки. В даний час регіональними системами колективної безпеки є: Організація Американських держав (ОАД), Організація Африканського єдності (ОАЄ), Ліга арабських держав (ЛАД), Організація Північноатлантичного договору (НАТО), Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Система колективної безпеки в рамках СНД. №78 Регіональні організації колективної безпеки Європейського континенту Рада Європи (РЄ) - найстаріша та найбільша на Європ. континенті політ. організація, яка об'єднує біля 46 демократ. держав. РЄ булу офіційно засновано 5 травня 1949 року 10 країнами-засновниками. Цей договір зараз відомій як Статут РЄ. Членство у РЄ фактично є необхідною умовою вступу до ЄС. Штаб-квартира РЄ знаходиться в Страсбурзі (Франція). Рада Європи була створена: для лахисту прав Людини і парламент.демократії та забезпечення принципу верховенства права; для прийняття європ.угод, які мают стандартизувати діяльність держав-членів у соц. та прав. сферах; для того, щоб сприяти усвідомленню існування європ. культурної самобутності, яка базується на різних системах суспільних цінностей І охоплює Різні культури. Україна є членом Ради ЄВРОПИ. ГУУАМ є регіон. об'єднанням 5 держав - Грузії, Україні, Республ.Узбекистан, Азербайджанської Республіки та Республіки Молдова. №79 Регіональні організації колективної безпеки у рамках ЛАД, ОАД, ОАЄ. Орг-ція америк. держав (ОАД) — міжуряд. регіон. орг-ція, яка створена в 1948 р. і включає більшість країн Зх півкулі. ОАД діє на основі статуту в редакції 1970 р., а також Міжамерик. договору про взаємну оборону 1947 р. Членами ОАД є 35 латиноамерик. держав і США. У 1962 р. під тиском США було неправомірно припинене членство Куби в ОАД. Цілі і принципи ОАД: підтримка миру і безпеки на континенті; мирне врегул. спорів між державами-членами; спільний опір агресії; сприяння рішенню політ., екон. і прав. проблем америк.країн; об'єднання зусиль із метою економ., соц., науково-техн. і культ. прогресу та ін. Організація африк. єдності (ОАЄ) — міжурядова регіон. організація. Була створена в ході Аддіс-Абебської (Ефіопія) конференції незалеж. держав Африки на основі Хартії африк. єдності в 1963 р. з метою зміцнення єдності і солідарності африк. держав, захисту їхнього суверенітету, територ. цілісності і незалежності і заохочення міжн.співробітництва. Членом організації може бути будь-яка незалежна і суверенна африк. держава. Число членів ОАЄ в даний час — 51держ. Ліга арабських держав (ЛАД) Початок створенню ЛАД поклало прийняття 7.10.1944 Александрійського протоколу, який підписали представники Сирії, Лівану, Трансіорданії, Іраку, Єгипту, Саудівської Аравії, Ємену й арабського народу Палестини. У цьому документі були сформульовані основні цілі та принципи, на яких повинна була бути побудована майбутня Ліга. 22.03.1945 в Каїрі відбулася загально-арабська конференція, у якій взяли участь 7 арабських держав (Сирія, Ліван, Йорданія, Ірак, Саудівська Аравія, Ємен і Єгипет), і в той же день відбулося підписання Пакту ЛАД представниками шести арабських держав (представник Ємену підписав Пакт пізніше, 5 травня 1945 року). Цілями Ліги є: забезпечення більш тісних відносин між державами — членами Ліги; координація їхніх політичних дій; забезпечення їхньої незалежності і суверенітету. №80 Роль МП в запобіганні війни Як зазначає Гкго Гроцій, який є одним з основоположників сучасного МП, в своїй роботі «Три книги про право війни і миру»: Війна несе великі нещастя. Тому коли нема впевненості у справедливості війни, що може розпалитися, треба віддати перевагу мирові. Як вважає Ґроцій, існує три способи запобігання війни. Суперечка, що готова перетворитися на війну, може бути, по-перше, вирішена за допомогою переговорів. По-друге, сторони можуть обрати третейського суддю. По-третє, спір можна розрішити за допомогою жеребу. Навіть справедливі війни, заявляє Ґроцій, треба починати обачно. Існують ситуації, за яких буває доцільно відмовитися від цих війн. Коли війна вже стала неминучою, то вона йде заради укладення миру. №81 Загальна міжнародно-правова основа роззброєння Роззброєння - це комплекс заходів, спрямованих на припинення нарощування матеріальних засобів ведення війни, їх обмеження, скорочення і ліквідацію. Загальна міжнародно-правова основа роззброєння закладена в Статуті ООН: ГА ООН розглядає принципи роззброєння і регулювання озброєнь і виносить рекомендації в цій області РБ ООН і членам організації; РБ ООН несе відповідальність за формулювання планів створення системи регулювання роззброєння; Військово-штабний комітет дає рекомендації та надає допомогу РБ ООН з питань, що належать до регулювання озброєнь і можливого роззброєння. № |
|
Питання з курсу «Міжнародне право» Поняття міжнародного публічного права. Сутність і характер сучасного міжнародного публічного права |
План практичних (семінарських) занять Тема 1 Міжнародне приватне... Співвідношення міжнародного приватного права з міжнародним публічним правом та іншими галузями національного права |
|
Тематика курсових робіт з курсу “Міжнародне право” для студентів... Проблема співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права в сучасному міжнародному праві |
Закон України «Про міжнародне приватне право» Змістовий модуль І. Поняття, предмет, методи міжнародного приватного права. Міжнародна купівля продаж |
|
Тема 2 (заняття 2). Джерела міжнародного права (2 год.) Поняття і значення джерел міжнародного права. Роль ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН у визначенні джерел міжнародного права |
ПРАВО ЗОВНІШНІХ ЗНОСИН За визначенням К. К. Сандровського «Право зовнішніх зносин – це система норм і принципів міжнародного права, спрямованих на регулювання... |
|
Питання з навчальної дисципліни «МП» Поняття міжнародного публічного права. Сутність і характер сучасного міжнародного публічного права |
Міжнародне публічне право і міжнародне приватне право, їх значення для міжнародної торгівлі Міжнародна торгівля, як і будь-який інший вид людської діяльності, не може здійснюватися у правовому вакуумі. На сучасному етапі... |
|
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Поняття міжнародного публічного права. Сутність і характер сучасного міжнародного публічного права |
Міністерство освіти України Національний Технічний Університет України... Вона спрямована на врегулювання певного кола суспільних відносин, має загальний метод правового регулювання та фіксує правові норми... |