|
|
Скачати 0.85 Mb.
|
| Глава I: Організація суду (статті 2-33) Глава II: Компетенція суду (статті 34-38) Глава III: Судочинство (статті 39-64) Глава IV: Консультативні висновки (статті 65-68) Глава V: Поправки (статті 69-70) №58 Міжнародно-правовий статус міжнародних організацій М/н орг-ції – утворені на основі м/н угод постійні м/урядові або неурядові об'єднання з метою вирішення м/н проблем, що передбачені відповідними установчими документами. Порядок створення: 1. прийняття установчого документу(як правило на конференції); 2. створення матеріальної структури орг-ції та розробка статуту документів, процедур і правил, штаб квартира; 3. скликання головних органів, що є свідченням початку дії. Припинення існування – шляхом підписання Протоколу про розпуск. Головіні ознаки сучасних міжнародних організацій. 1. М/н орг має бути створена на основі м/н права (а не права іншого суб'єкта м/н права) 2. створена на основі м/н договору (між державами-членами) 3. основна мета – координація зусиль держав в певній галузі; 4. м/н орг-ція має відповідну організаційну структуру – систему органів, штаб-квартира, наявність головного консультативного органу держав-членів; 5. права і обов м/н орг-цій чітко визначені в статутних документах. В межах статуту може діяти на власний розсуд, тоді держави-члени мають лише право контролю. Компетенцію м/н орг-цій встановлюють їх статутні документи. Загальні 3 функції: - регулювання (утворення норм МП, в тому числі для держав-учасниць), - контрольна (отримання інфо, огляд політики держав-членів, звіт про виконання договорів+розслідування, м/н інспекції) - оперативна (операції з підтримання миру(тільки в рамках ООН), операції у сфері технічної та іншої допомоги) №59 Правосуб'єктність міжнародних організацій Міжнародна правосуб'єктність міжнародних організацій є їхньою невід'ємною властивістю, закріпленою у Віденській конвенції про право договорів за участю міжнародних організацій 1986p. У загальноюридичному плані ця правосуб'єктність є сукупністю таких компонентів, як правоздатність, дієздатність, деліктоздатність і правотворча здатність. Як бачимо, ці компоненти властиві і правосуб'єктності інших суб'єктів міжнародного права, і насамперед державам. Проте на відміну від них, міжнародна правосуб'єктність міжнародних організацій має одну важливу відмінність - це спеціальна правосуб'єктність. Її особливість полягає в тому, що вона визначається тими специфічними функціями, для виконання яких створюється та або інша міжнародна організація. Ці функції визначаються творцями міжнародної організації і зафіксовані в установчому акті (статуті, положенні). Дані функції визначають обсяг правочинностей організації, межі її міжнародної правосуб'єктності, за які організація виходити не має права. Разом із тим з метою виконання своїх функцій і діючи в межах обсягу своєї правосуб'єктності, міжнародна організація може: - укладати міжнародні договори з державами та іншими міжнародними організаціями з питань своєї компетенції; - брати участь, хоча й своєрідно, у визнанні нових держав і урядів: шляхом прийому їх до організації (визнання, з погляду сучасного міжнародного права, - це прерогатива держав); - мати певний імунітет і привілеї, які визначаються спеціальними угодами і національним законодавством держав, що вступили в угоду з міжнародною організацією; - володіти правом на забезпечення дотримання норм міжнародного права, використовуючи при цьому такі засоби, як контроль, притягнення до відповідальності і застосування санкцій; - нести міжнародно-правову відповідальність. №60 Дипломатичне право міжнародних організацій а. представництва та місії при міжнародних організаціях; в. привілеї та імунітети представників держав, що беруть участь у діяльності міжнародних організацій і конференцій. Привілеї слід розглядати як сукупність особливих прав, які мають дипломатичні й консульські представники, але не мають громадяни країни перебування; імунітети — сукупність обов'язків, від яких звільняються дипломатичні й консульські представники, але не звільняються власні громадяни. Організація укладає ще і спеціальну угоду із приймаючою державою. Саме вона є визначальною в разі виникнення спорів про обсяг і зміст привілеїв й імунітетів. Представництва держав при міжнародних організаціях користуються зазвичай недоторканністю приміщень. Абсолютно недоторканними є архіви та документи представництва. Представництво держави при міжнародній організації має також фіскальні привілеї, митні імунітети. їм належить право користування прапором і емблемою своєї держави. Для здійснення своїх функцій представництво має свободу зносин зі своєю державою та свободу пересування співробітників представництва на території країни перебування. Представництва міжнародних організацій і їхні головні органи зазвичай також користуються на території держав-членів привілеями й імунітетами, наданими дипломатичним місіям. До особистих привілеїв і імунітетів членів представництв при міжнародних організаціях належить насамперед особиста недоторканність у тому самому обсязі, що і для дипломатичних агентів. Абсолютну недоторканність зазвичай мають також особиста резиденція члена представництва, офіційні документи та кореспонденція. Посадові особи мають більш скромні юрисдикційні імунітети. Обсяг фіскальних привілеїв і митних імунітетів, а також право голови представництва користуватися прапором і емблемою організації загалом відповідають тому, що надано відповідно до міжнародного права дипломатичним агентам. №61 Спеціалізовані установи системи ООН - Міжнародний валютний фонд, координація валютно-кредитної політики держав-членів, надання їм кредитів для врегулювання балансів і підтримки валютних курсів; пільгове кредитування найменш розвинених держав; - Міжнародний банк реконструкцій та розвитку, надання кредитів урядам, головним чином, держав, що розвиваються, або приватним організаціям під контролем уряду; - Міжнародна фінансова корпорація, допомога у управлінні економікою, а також інвестування приватного і змішаного секторів економіки; - Міжнародна морська організація, забезпечення співробітництва з питань судноплавства і безпеки мореплавання, розробкою рекомендацій і проектів конвенцій з морського права; - Міжнародна організація цивільної авіації, займається організацією і координацією міжнародного співробітництва держав у всіх аспектах діяльності цивільної авіації. - Міжнародна організація праці, сприяння встановленню соціальної справедливості; поліпшення умов праці і підвищення життєвого рівня трудящих. №62 Регіональні міжнародні організації (Хар-ка 2-3 за вибором) Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Результат трансформації НБСЄ. Особливість ОБСЄ як організації – вона заснована не м/н-правовою, а політичною угодою. Цілі: 1) створення сфери заг. безпеки шляхом викор-ня норм і стандартів; 2) забезпечення реалізації усіх зобов'язань НБСЄ; 3) залишатися консультативним форумом; 4) сприяти розвиткові превентивної дипломатії і заохочувати її; 5) сприяти врегулюванню спорів і конфліктів; 6) здійснювати контроль за озброєнням і роззброєнням; 7) сприяти забезпеченню прав людини; 8) розвивати співробітництво в напрямі утвердження ринк. ек-ки. Вищий орган ОБСЄ – нарада глав д.-в і урядів країн-членів. Співдружність Незалежних Держав (СНД). Угода про створення СНД, підписана Росією, Білоруссю й Україною (8.12.91). Цілі СНД: 1. здійснення співробітництва у політ., ек-ній, еколог., гуманітар. та ін сферах; 2. всебіч і збалансований ек-ний і соц. розвиток д.-членів у межах заг. екон-го простору; 3. забезп. прав і осн. свобод людини; 4. взаємна і правова допомога і співробітництво. СНД – відкрита для приєднання усіх д.-членів колишнього Союзу ССР, а також для ін д.-в, що поділяють цілі та п-пи цієї угоди. Виходячи з концепції зовн. політики Укр., можна кваліфікувати СНД, як м/д-не утворення з координаційними повноваженнями. Вищим органом СНД є Рада глав держав (обговорює і вирішує принципові питання, пов'язані з д-стю д.-членів у сфері їх заг. інтересів. №63 Компетенція, повноваження і функції міжнародних організацій Компетенцію м/н орг-цій встановлюють їх статутні документи. Ті, що не були передбачені статутом (які виявились необхідними для їхньої роботи) називаються повноваженнями, що «маються на увазі». Загальні 3 функції: - регулювання (утворення норм МП, в тому числі для держав-учасниць), - контрольна (отримання інфо, огляд політики держав-членів, звіт про виконання договорів + розслідування, м/н інспекції); - оперативна (операції з підтримання миру(тільки в рамках ООН), операції у сфері технічної та іншої допомоги) №64 Права людини в історії міжнародних відносин Сьогодні в світі спостерігаємо зростаючу самосвідомість особистості, усвідомлення цінності людського буття, у людей розвив почуття солідарності. Перші спроби позбавитись від несправедливого ставлення до людини – у 19 ст.(м\н-правові акти проти рабства і невільництва): Берлінський Генеральний акт 1885р.; Конв щодо рабства. Бурхливий розвиток м\н правотворчості в сфері захисту прав і свобод люд – після закінч 2св війни(Статут ООН, Заг. Декларац. прав люд.-1948, ін). До осн м\н-правов актів належ також М\н пакт про економ, соц і культ права; М\н пакт про громад і політ права(1966). Це значно вплинуло і на внутр закон-тво і на розв гуманітарн правотворчості у всьому світі. Права і свободи розгляд як принципи загальн МП, обов. язкові для заг визнання і виконання. Масові порушення прав люд – м\н злочини. Сьогодні всі м\н норми в сфері прав і свобод особистості наз м\н стандартами. №65 Поняття міжнародних стандартів в галузі прав людини в Хартії прав людини та інших міжнародно-правових документах М/н стандарти в галузі прав людини – це обов’язкові для всіх держав правила поводження з людьми, що полягають у необхідності гарантувати особам, які перебувають під їх юрисдикцією, встановлені універсальними і регіон. м/н-правовими актами права і свободи, а також не зазіхати на такі права і свободи. 1) Універсальні стандарти – визнані у всьому світі: - кодекс поведінки посадових осіб, щодо підтримання правопорушення; - заходи з гарантії захисту прав засуджених до смертної кари; - міжнародні стандартні правила, щодо здійснення правосуддя щодо неповнолітніх; - принцип медичної етики тощо.; 2) регіональні - хар-ні для окремих країн або закріплені в регіон. м/н- прав. актах( можуть мати особливості, що випливають з традицій, культури, менталітету населення). Ст.1 Статуту ООН проголошено, що члени ООН здійснюють м/н співробітництво щодо “ заохочення та розвитку поваги до прав людини й основних свобод для усіх, незалежно від раси, статі, мови і релігії”. М/н стандарти: Загальна декларація прав людини 1948; М/н пакт про екон., соціальні і культурні права 1966; М/н пакт про громадянські і політ. Права 1966; М/н конвенція про ліквідацію усіх форм расової дискримінації , тощо. №66 Джерела інституту прав людини Інститут м/н захисту прав людини скл-ся після 2 світ. війни, велике значення - франц. бурж. революція 1789 і її Декларація прав людини і громадянина. Ст.1 Статуту ООН проголошено, що члени ООН здійснюють м/н співробітництво щодо “заохочення та розвитку поваги до прав людини й основних свобод для усіх, незалежно від раси, статі, мови і релігії”. М/н стандарти: - Загальна декларація прав людини 1948; -М/н пакт про екон., соціальні і культурні права 1966; - М/н пакт про громадянські і політ. права 1966; - М/н конвенція про ліквідацію усіх форм расової дискримінації , тощо. №67 Загальна характеристика Загальної декларації прав людини 1948р. Загальна декларація прав людини — рішення Генеральної Асамблеї ООН, прийняте у 1948 році, яке є найбільш авторитетним джерелом міжнародних норм щодо прав людини. Загальна декларація разом з Міжнародними пактами про права людини іноді позначається як Міжнародний Білль про права людини. Декларація була прямим наслідком досвіду Другої світової війни і вперше сформулювала ті права, які повинна мати кожна людина. «Міжнародний Білль про права людини» був прийнятий Генеральною Асамблеєю в 1966 після затвердження двох Міжнародних пактів: «Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права» та «Міжнародного пакту про громадянські та політичні права». Статті 1 та 2 закладають фундамент, наголошуючи на принципах гідності, свободи, рівності й братерства. Сім абзаців преамбули проголошують причини виголошення «Декларації» і є сходинками до неї. Основний текст «Декларації» формує чотири колони. Перша колона (статті 3-11) проголошує права індивіда, такі як право на життя і заборону рабства. Друга колона (статті 12-17) проголошує права індивіда в громадянському й політичному суспільстві. Третя колона (статті 18-21) проголошує духовні, публічні й політичні свободи, такі як свободу віросповідання й свободу асоціацій. Четверта колона (статті 22-27) визначає соціальні, економічні й культурні права. №68 Поняття права збройних конфліктів(міжнародного гуманітарного права) і його характерні риси як галузі сучасного загального МП. Об'єкт та предмет міжнародного гуманітарного права М/н гуманітарне право (МГП) – це сукупність принципів і норм, що регулюють відносини між державами з приводу захисту прав людини й основних свобод для усіх, незалежно від раси, статті, мови і релігії як у мирний час, так і в період збройних конфліктів. Галузь м/н гуманітарне право утворилось після 2 Світ. Війни. МГП: 1. виступає як самостійна галузь сучасного м/н права; 2. володіє усіма необхідними, з погляду доктрини, системотворчими чинниками; 3.спеціальним об’єктом правового регулювання є міждержавні відносини, які забезпечують права людини й основні свободи, усім хто перебуває під їх юрисдикцією; 4.спеціальний принцип МГП – принцип рівності всіх , незалежно від статі, мови, кольору шкіри, походження або будь-яких інших ознак ( ст. 1 Статуту ООН, Загальна декларація прав людини 1948, М/н пакт про права людини 1966.); 5. скл-ся зі спец. інститутів захисту прав людини у мирний час, статусу іноземців, апатридів, біпатридів та захисту прав людини у збройних конфліктах; 6. ця галузь права кодифікована і прогресивно розвивається. №69 Джерела та принципи права збройних конфліктів Міжнародне гуманітарне право являє собою триєдине ціле таких галузевих складових, як “Право Женеви”, “Право Гааги”, і всі міжнародні угоди, що стосуються захисту прав людини. При цьому Женевське право, або власне “гуманітарне право”, охороняє інтереси військових, які вийшли зі строю, і осіб, які не беруть участі у бойових діях. А Гаазьке право, або “Право війни” обумовлює права та обов’язки сторін, що воюють при проведенні військових операцій, обмежуючи вибір засобів заподіяння збитків. Принципи права Гааги виходять із основного положення про те, що воюючі сторони у ході збройних конфліктів не повинні мати необмеженого вибору в засобах заподіяння шкоди супротивнику. Такі обмеження закріпленні конвенційно на основі трьох взаємозалежних груп принципів міжнародного гуманітарного права: - принцип стосовно учасників бойових дій; - принцип обмеження щодо об’єктів бойових дій; - принцип обмеження щодо засобів бойових дій; Принципи права Женеви містять у собі основні гуманістичні погляди на особистість, яка має право на повагу, захист і гуманне ставлення незалежно від того, бере вона участь у воєнних діях чи ні. Вирізняють наступні принципи: - Нейтралітет - , що полягає в тому, що гуманітарне сприяння (допомога) ніколи не повинна втручатись власне у збройний конфлікт; - Природність – змістом якої є те, що особи, які перебувають під захистом, повинні мати можливість вести нормальний спосіб життя, наскільки це можливо в умовах збройного конфлікту; - Захист особистості; - Недоторканість особи; - Відсутність дискримінації; - Безпека на яку має право кожна особа; - Свобода, тобто право кожної людини на повагу до її особистої свободи; № |
|
Питання з курсу «Міжнародне право» Поняття міжнародного публічного права. Сутність і характер сучасного міжнародного публічного права |
План практичних (семінарських) занять Тема 1 Міжнародне приватне... Співвідношення міжнародного приватного права з міжнародним публічним правом та іншими галузями національного права |
|
Тематика курсових робіт з курсу “Міжнародне право” для студентів... Проблема співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права в сучасному міжнародному праві |
Закон України «Про міжнародне приватне право» Змістовий модуль І. Поняття, предмет, методи міжнародного приватного права. Міжнародна купівля продаж |
|
Тема 2 (заняття 2). Джерела міжнародного права (2 год.) Поняття і значення джерел міжнародного права. Роль ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН у визначенні джерел міжнародного права |
ПРАВО ЗОВНІШНІХ ЗНОСИН За визначенням К. К. Сандровського «Право зовнішніх зносин – це система норм і принципів міжнародного права, спрямованих на регулювання... |
|
Питання з навчальної дисципліни «МП» Поняття міжнародного публічного права. Сутність і характер сучасного міжнародного публічного права |
Міжнародне публічне право і міжнародне приватне право, їх значення для міжнародної торгівлі Міжнародна торгівля, як і будь-який інший вид людської діяльності, не може здійснюватися у правовому вакуумі. На сучасному етапі... |
|
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Поняття міжнародного публічного права. Сутність і характер сучасного міжнародного публічного права |
Міністерство освіти України Національний Технічний Університет України... Вона спрямована на врегулювання певного кола суспільних відносин, має загальний метод правового регулювання та фіксує правові норми... |