|
|
Скачати 1.58 Mb.
|
У сучасній економіці особливе місце належить діяльності товарних бірж, що впливає на розвиток національного й регіонального товарно-фінансового обороту. При цьому конкурентна основа функціонування товарних бірж об'єктивно передбачає прояв певних закономірностей, пов'язаних як зі змістом цієї діяльності,, так і з формами її організації.. Поняття «торгово-біржова діяльність» уперше на законодавчому рівні закріплено в Господарському кодексі України (далі — ГК України), Введення цього поняття в українське законодавство стало певною новелою, тому що дотепер у різних нормативно-правових актах використовується термін «діяльність товарної біржі». Аналогічний підхід зберігається й у законодавстві країн СНД (Росія, Казахстан, Білорусія та їй.). Однак поняття «тортово-біржова діяльність» більш повно відображає суть діяльності товарної біржі як господарюючого суб'єкта. У той же час, з огляду на історичні традиції, різні точки зору сформовані в науковій літературі й законодавстві, дають можливість розглядати поняття «торгово-біржова діяльність» й «діяльність товарної біржі» як тотожні. При цьому поняття товарної біржі дається в спеціальному нормативно-правовому акті — Законі України «Про товарну біржу» (далі — Закон). Відповідно до цього Закону товарна біржа — це організація, що поєднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу й комерційну діяльність і має на меті надання послуг з укладання біржових угод, виявленні товарних цін, попиту та пропозицій на товари, вивчення, упорядкування й спрощення товарообіг],' й пов'язаних з ними торгівельних операцій. Метою здійснення торгово-біржової діяльності є організація й регулювання торгівлі, шляхом надання послуг суб'єктам господарювання в здійсненні ними торгівельних операцій, спеціально створеною господарською організацією — товарною біржею (ст. 278 ГК України). Саме така постановка мети в зазначених нормативно-правових актах, є підставою для того, щоб розглядати торгово-біржову діяльність як певний вид господарської діяльності, призначений для досягнення конкретного соціально значимого результату в сфері матеріального виробництва. Такий результат виражається в створенні товарною біржею певних умов для організованої торгівлі, які дозволяють задовольнити економічні інтереси суб'єктів господарювання, які беруть участь у біржовій торгівлі. Насамперед діяльність товарної біржі дає можливість отримувати високі прибутки учасникам біржової торгівлі при скороченні власних витрат під час купівлі або продажу продукції на біржових торгах. Торгово-біржова діяльність дозволяє домогтися зниження цінового ризику за рахунок страхування від несприятливих змін кон'юнктури ринку. Крім цього, результатом діяльності товарних бірж виступає й прискорення обороту капіталів на біржовому ринку, і проведення біржею офіційного котирування цін. Розглядаючи цільову спрямованість торгово-біржової діяльності необхідно зазначити, що, відповідно до законодавства України, товарна біржа не займається комерційною діяльністю й не має на меті одержання прибутку. Це дозволяє віднести торгово-біржову діяльність до некомерційної господарської діяльності, регламентованою нормами розділу 5 ГК України. Відповідно ст. 52 ГК України визначає, що некомерційне господарювання — це самостійна систематична господарська діяльність, здійснювана суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних й інших результатів без мети одержання прибутку. Визначення торгово-біржової діяльності як некомерційної господарської діяльності, відповідає загальним тенденціям у світовій практиці біржової торгівлі, тому що більшість біржових організацій світу є некомерційними партнерами, що належать своїм членам (США, Великобританія, Японія й ін.). Однак у цей час у різних країнах світу історично створені у формі неприбуткових організацій товарні біржі поступово перетворюються в комерційні організації, використовуючи при цьому форму акціонерних товариств. Нові біржі споконвічно створюються у формі комерційних організацій. Щодо даного факту, в науковій літературі висловлюються різні точки зору. Так, Н.Семилютіна відзначає, що зміни в підходах з регулювання діяльності товарних бірж у інших країнах дозволяють говорити про дві глобальні тенденції. Насамперед, мова йде про комерціалізацію діяльності організаторів торгівлі, тобто відходу біржових організацій від правової форми некомерційного партнерства до форми акціонерного товариства й до орієнтації на прибуток. Крім цього відзначається прагнення біржових структур розширити сферу своєї діяльності, прийняти на себе нові функції обслуговування організованих ринків, збільшуючи тим самим ступінь інтеграції біржової діяльності. У цьому випадку можна говорити про тенденції до універсалізації діяльності товарних бірж як організаторів торгівлі, тому що біржа, що забезпечує надання максимально широкого спектра послуг при торгівлі широким спектром фінансових інструментів, виявляється найбільш пристосована до ведення твердої конкурентної боротьби на ринку [1, с 10]. Причиною комерціалізації діяльності товарних бірж є: — по-перше, підсилення конкуренції існуючих бірж із новими організаторами торгів, створеними у формі комерційно-орієнтованих ринкових структур; — по-друге, зміна ролі посередників; — по-третє, при сучасному рівні розвитку інформаційних комп'ютерних технологій, практично будь-яка особа має вільний й оперативний доступ до даних про торги й аналітичним матеріалам (у тому числі консультаційного характеру). Із цих причин діяльність товарних бірж, як некомерційних організацій, перестає бути оптимальною з погляду потреб ринку. Відзначається також той факт, що сама структура товарної біржі, як некомерційної організації, керована системою комітетів її членів, не відповідає ні тенденції росту числа учасників торгів, ні логіці електронних торгівельних систем, ні зростаючій конкуренції між організаторами торгівлі. Крім цього обмеження числа посередників, що мають право на укладання угод, перестає відображати інтереси всіх безпосередніх учасників ринку, тому що члени біржі, виступаючи в ролі посередників, не зацікавлені в зниженні своїх доходів. Як видно, прояв тенденції в зміні цільової спрямованості торгово-біржової діяльності залежить від конкретного рівня розвитку ринкових відносин тієї або іншої країни й визначається реальними потребами біржового ринку. У той же час досвід діяльності товарних бірж у різних країнах світу показує, що некомерційний характер торгово-біржової діяльності носить домінуючий й економічно обґрунтований характер. Тому відповідні положення національного законодавства відповідають реаліям вітчизняного біржового ринку й відображають еволюційний характер розвитку діяльності товарних бірж в Україні. Однак можна припустити, що розвиток інтеграційних процесів, зближення національного й міжнародного законодавства, посилення конкуренції серед організаторів торгівлі а також цілий ряд інших факторів можуть вплинути на зміну позиції законодавця щодо визначення торгово-біржової діяльності, як некомерційної господарської діяльності. Відповідно до державного класифікатора України ГК 009-96 «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженому наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології й сертифікації від 22 жовтня 1996 р. № 441, діяльність товарної біржі належить до сфери матеріального виробництва. Основний вид діяльності біржі визначається як посередницькі послуги, які надаються при купівлі-продажу продукції сільського господарства, продукції виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання. Послуги, які надаються товарною біржею, відповідно до класифікатора, належать до фінансового посередництва або тісно з ним пов'язані, але самі по собі вони не є фінансовим посередництвом (КВЕД 67.11.0). Такий підхід багато в чому випливає із загального поняття торгово-біржової діяльності, а також положень ст. 1 і ст.4 Закону, які визначають, що товарна біржа забезпечує надання членам і відвідувачам біржі організаційних й інших послуг. З урахуванням цього ключове значення при визначенні змісту торгово-біржової діяльності має поняття «біржова послуга». Загальне поняття «біржова послуга» утримується в Положенні про реєстрацію фондових бірж і торгово-інформаційних систем і регулюванні їхньої діяльності, затвердженому наказом Державної комісії з коштовних паперів і фондової біржі № 9 від 15 січня 1997 р. Цей нормативно-правовий акт визначає, що біржовою послугою вважається послуга, що надається клієнтам біржею або членами біржі, з метою задоволення їхніх потреб, пов'язаних з біржовою торгівлею (інформування, консультування, арбітражним й технічним обслуговуванням й т. п.). Відповідно, член товарної біржі має право сам або через свого представника користуватися всіма послугами біржі. Порядок надання й розмір плати за користування послугами біржі визначаються в Правилах біржової торгівлі, які затверджуються загальними зборами членів товарної біржі або уповноваженим ним органом. З урахуванням цього необхідно звернути увагу на кілька моментів. Насамперед, дії товарної біржі з надання послуг можуть мати як фактичний, так й юридичний характер. Так, якщо послуги біржі зі збереження товарів на біржових складах є фактичними діями, то послуги з реєстрації біржових угод, це вже юридичні дії, з якими законодавство пов'язує виникнення конкретних прав й обов'язків учасників біржової торгівлі. При цьому послуги товарної біржі мають вартісний характер, тому що законодавство прямо передбачає право товарної біржі стягувати плату за надані послуги. Зміст торгово-біржової діяльності може бути розкритий через характеристику відносин, що виникають у ході їх здійснення. У їхній основі лежить те, що товарна біржа, як суб'єкт господарювання, в процесі організації й регулювання ринку наділяється певними функціями управління й контролю. Згідно ГK України й Закону, товарна біржа встановлює власні правила біржової торгівлі, біржового арбітражу, які є обов'язковими для всіх учасників торгів, регулює біржові операції, застосовує санкції до учасників біржової торгівлі й т.д. У той же час товарна біржа надає учасникам біржової торгівлі послуги, виступаючи при цьому рівноправним учасником господарських відносин, що виникають у ході здійснення торгово-біржової діяльності. Тому між товарною біржею й учасниками біржової торгівлі виникають як вертикальні відносини, що створюють субординаційні господарські ланки, так і горизонтальні відносини [2, є. 70]. Сполучення горизонтальних і вертикальних зв'язків, що виникають у процесі здійснення торгово-біржової діяльності, досягається за рахунок єдності таких відносин і є ознакою торгово-біржової діяльності як виду господарської діяльності. З урахуванням цього її зміст може розкриватися на основі загальнотеоретичних положень господарського права. Так, розглядаючи господарську діяльність, як предмет господарського права, Г.Л. Знаменський підкреслює, що варто звернути увагу на одну з найважливіших характерних рис господарських відносин. Поділ її на деякі види (горизонтальні й вертикальні) — це значною мірою умовність. Мова повинна йти, насамперед, про єдність цих відносин, визначеній тим, що всі ці види мають один глибинний зв'язок — вони є організаційно-майновими [3, с 16]. Такий підхід указує на необхідність з'ясування змісту торгово-біржової діяльності на основі аналізу особливостей відносин, що виникають у ході и здійснення. Ще на початку XX століття О. Штиллих писав, що біржа з погляду індивідуальної, приватногосподарської є ареною, ареною для великого капіталу, де причетні до біржі особи переслідують за мету наживу. Погляд політеконома, зрозуміло, ширше цих рамок. За цим прагненням окремих осіб до справ, придбанню й баришу, він уміє розглянути великі народногосподарські цілі й здійснювані тут необхідності. Біржа служить не тільки торгівлі, вона робить також важливі послуги народному й державному господарству. Ця роль найбільших бірж так глибоко відображається на всіх господарських відносинах і торкає настільки важливих інтересів народного виробництва й постачання, що не можна судити про неї винятково з погляду приватногосподарських інтересів біржовиків, що збираються в ній [4, с 15]. Приватні (горизонтальні) відносини, що складаються між товарною біржею й учасниками біржової торгівлі в процесі надання біржових послуг, містять у собі певний публічний (вертикальний) початок. У свою чергу публічні (вертикальні) відносини, що складаються в ході організації біржової торгівлі, включають приватний початок (приватний інтерес). Прояв даної особливості торгово-біржової діяльності в сучасних умовах господарювання став предметом дослідження в рамках загальних питань господарського права. Так, зокрема, В.К. Мамутов, розглядаючи сутність і зміст господарського права, звертає увагу, що безсумнівно, публічними інститутами є сучасні ринки — товарні й фондові біржі [3, с 23]. У сучасних умовах господарювання торгово-біржова діяльність ще більшою мірою, ніж у минулому, неминуче породжує відносини, які значно пов'язані із суспільним, публічним інтересом. Торгово-біржова діяльність як різновид господарської діяльності володіє рядом ознак, а саме: — здійснюється спеціально створеним суб'єктом господарювання — товарною біржею; — носить некомерційний характер; — має на меті організацію й регулювання біржової торгівлі; — зміст торгово-біржової діяльності складають біржові послуги, які надаються суб'єктам господарювання при здійсненні ними торгівельних операцій; Сукупність зазначених ознак дозволяє розглядати торгово-біржову діяльність як господарську діяльність, що здійснюється в сфері суспільного виробництва і є по своїй суті діяльністю організуючу біржову торгівлю, тобто носить організаційно-майновий характер. Необхідною умовою здійснення торгово-біржової діяльності є підтвердження державою законності діяльності товарної біржі як суб'єкта, що має особливий статус, тобто державна реєстрація товарної біржі як юридичної особи й суб'єкта господарської діяльності, що здійснюється в загальному порядку. Ряд інших умов здійснення такої діяльності встановлений спеціальними нормативно-правовими актами щодо окремих видів торгово-біржової діяльності. Так, у виконання Указу Президента України від 29 червня 2000 р. «Про негайні заходи щодо стимулювання виробництва й розвитку ринку зерна», Міністерством аграрної політики України наказом № 259 від 1 серпня 2003 p., затверджений Порядок надання товарній біржі висновку про її відповідність вимогам з надання послуг з укладання й реєстрації угод купівлі-продажу сільськогосподарської продукції для державних і регіональних потреб, їхньої реалізації з державних резервів, погашення податкової заборгованості, угод поставки підприємствам агропромислового комплексу матеріально-технічних ресурсів, які здобуваються за рахунок коштів державного бюджету, проведення інтерваційних операцій на ринку зерна, а також за укладанням і реєстрацією зовнішньоекономічних контрактів. Відповідно до цього Порядку висновок про відповідність видається товарній біржі Міністерством аграрної політики України при виконанні наступних умов: — відповідність установчих документів Закону й відсутності заборгованості перед державними загальними й спеціальними фондами; — наявність окремого приміщення для персоналу біржі, що забезпечує її функціонування (не менше 40 кв. м корисної площі) і приміщення для проведення торгів площею не менше 100 кв. м., обладнаного електронним табло або іншими засобами оперативного висвітлення біржової інформації; — наявність не менше 5 ліній міського і міжміського телефонного зв'язку; — наявність власних і прирівняних до них коштів не менше 100 тис. грн.; — наявність не менше 10 осіб, які є членами біржі, діяльність яких передбачена законодавством; — наявність електронної пошти й інших технічних й електронних засобів (власних або орендованих); — наявність органів управління й контролю, визначених Законом. Документи для одержання висновку про відповідність подаються в Міністерство аграрної політики України й розглядаються протягом місяця від дня надання. За результатами розгляду Міністерство аграрної політики України ухвалює рішення щодо видачі висновку про відповідність товарної біржі або про відмову в наданні такого висновку. Висновок про відповідність дійсний протягом трьох років з моменту його видачі. Продовження терміну дії можливо в порядку встановленому для його первісної видачі. Міністерство аграрної політики України має право призупинити дію висновку про відповідність або анулювати його дію тільки на підставі п. 3.6.1 — 3.8.5 названого Порядку заяви біржею про припинення торгівлі, систематичне порушення біржею Правил біржової торгівлі й ін.). Практично аналогічні вимоги пред'являються до діяльності товарних бірж, яким органи державної податкової служби доручають реалізацію майна й цінних паперів, реалізованих у рахунок погашення податкового боргу. Зокрема, відповідно до Положення про проведення конкурсу по визначенню вповноважених товарних і фондових бірж із продажу майна й цінних паперів (активів), які перебувають у податковій заставі, у рахунок погашення податкового боргу, затвердженій наказом ДПА України від 25 грудня 2001 р. № 517, товарна біржа повинна мати статутний фонд не менше ніж сума еквівалентна 10 тис. євро., підготовлених фахівців у т.ч. експертів-оцінювачів, договір про інформаційне забезпечення торгів. Варто також мати на увазі, що якщо товарна біржа є організатором торгів терміновими контрактами, то потрібне узгодження Правил біржової торгівлі терміновими контрактами з Державною комісією з коштовних паперів і фондового ринку України (відповідно до Положення про реєстрацію фондових бірж й інформаційно-торгівельних систем і регулювання їхньої діяльності, затвердженому рішенням ДКЦПФР № 46 від 11 листопада 1997 р.) При цьому, таке узгодження стає можливим тільки за умови, якщо діяльність товарної біржі відповідає наступним вимогам; наявність процедури відбору цінних паперів або інших фінансових інструментів; наявність процедури відбору брокерів і вимог щодо їхньої професійної кваліфікації; наявність правил торгівлі й стандартних торгівельних процедур; наявність системи контролю за діяльністю членів біржі іі ін. При організації торгівлі майном, що перебуває в державній власності, товарна біржа укладає угоду з Фондом державного майна України. Таким чином, у законодавстві визначений ряд умов щодо торгово-біржової діяльності, а саме: — державна реєстрація товарної біржі у встановленому порядку; — одержання висновку про відповідність при організації торгівлі певними видами біржових товарів (сільськогосподарська продукція); — узгодження з Державною комісією з коштовних паперів і фондової біржі України Правил біржової торгівлі терміновими контрактами; Порушення зазначених умов є підставою для застосування до товарної біржі як суб'єкта господарювання відповідних санкцій, передбачених законодавством. У ряді країн умовою здійснення торгово-біржової діяльності є наявність ліцензії. У цей час відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» торгово-біржова діяльність не входить у перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Однак як показує закордонний досвід біржової торгівлі, ліцензування є досить ефективним засобом державного регулювання діяльності товарних бірж. Законодавство багатьох країн у т.ч. і СНД, передбачає необхідність одержання товарною біржею ліцензії на право здійснення діяльності по організації й регулюванню біржової торгівлі (Росія, Казахстан, Вірменія й ін.). Відповідно до законодавства Росії біржова торгівля може здійснюватися тільки на основі ліцензії, виданої у встановленому порядку Комісією з товарних бірж при Державному комітеті Російської Федерації з антимонопольно! політики й підтримці нових структур. Для одержання ліцензії в Комісію подаються наступні документи: — заява; — устав товарної біржі; — установчий договір; — свідоцтво про державну реєстрацію; — правила біржової торгівлі; — документ, що підтверджує внесення в статутний капітал товарної біржі не менше 50 відсотків оголошеної суми; документ, що засвідчує право користування відповідним приміщенням для проведення торгів; — список засновників і розподіл між ними часток (у відсотках) у статутному капіталі біржі; Комісія ухвалює рішення щодо видачі ліцензії в термін до двох місяців від дня подачі заяви з усіма необхідними документами. Комісія вправі відмовити у видачі ліцензії у випадку подання неналежним чином оформлених документів, а також їхньої невідповідності вимогам законодавства Російської Федерації. Після усунення недоліків допускається повторне подання. Відмова у видачі ліцензії може бути оскаржена у судовому порядку. Такий підхід заслуговує на увагу й вітчизняного законодавця, оскільки на практиці окремі товарні біржі в Україні фактично відіграють роль комерційного посередника, без будь-яких функцій організатора торгів. Тому є доцільним доповнити умови здійснення торгово-біржової діяльності наявністю ліцензії, що буде позитивно впливати на розвиток такої діяльності в Україні. Торгово-біржова діяльність, як вид господарської діяльності, впорядковується особливим набором правових способів і методів, специфіка яких визначається сферою суспільного виробництва, у якій складаються відносини, що виникають у ході здійснення такої діяльності. Розглядаючи засоби як специфічні прийоми й механізми впливу норм права на регульовані відносини, варто виділити таку категорію як принципи управління діяльністю товарної біржі. Принципи торгово-біржової діяльності — це керівні засади, які визначають характер правового регулювання відповідних відносин учасників біржової торгівлі й товарної біржі. Насамперед, для торгово-біржової діяльності мають значення загальні принципи господарювання, закріплені в ст. 6 ГК України, зокрема: — забезпечення економічного різноманіття й рівний захист державою всіх суб'єктів господарювання; — вільний рух капіталів, товарів і послуг на території України; — заборона незаконного втручання органів державної влади й органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб у господарські відносини. Певну конкретизацію щодо торгово-біржової діяльності дані принципи одержують у відповідних нормах ГК України й Закону. Так, ч. 8 ст. 279 ГК України й ст. 2 Закону передбачають, що товарна біржа здійснює свою діяльність на принципах самоврядування й господарської самостійності, рівноправності учасників біржових торгів, публічного проведення торгів, застосування вільних (ринкових) цін. Дані принципи відображають сутність господарсько-правового регулювання цього виду діяльності й визначають характер правового регулювання відносин, які складаються в ході здійснення торгово-біржової діяльності. Розвиток зазначених принципів торгово-біржової діяльності знаходить свій прояв й у різних нормативно-правових актах. Так, відповідно до Концепції розвитку біржового ринку, схваленої постановою Кабінету Міністрів України № 848 від 5 червня 1997 p., принципами біржового ринку сільськогосподарської продукції є: 1) використання важелів державного управління розвитком біржового ринку як одного з елементів інфраструктури, що найбільш повно забезпечує баланс пропозиції та попиту, встановлення ринкових цін, гарантію виконання угод, легальність і прозорість торгівельних операцій; 2) організаційна підтримка й стимулювання розвитку біржового сільськогосподарського ринку з боку обласних і районних державних адміністрацій і посилення їхньої відповідальності за дотримання законодавства, указів Президента, постанов уряду, які регулюють діяльність бірж; 3) координація діяльності бірж із питань цінової політики, організації торгів, стандартизації біржових товарів, сертифікації бірж і діяльності біржових посередників і з інших питань немонополістичного характеру; 4) гарантування легітимності укладання й ліквідності біржових угод, захист їх від неплатежів; 5) відкритість і прозорість біржового ринку для продавців, покупців, податкових, банківських, страхових і статистичних установ; 6) демонополізація біржового ринку; 7) антидемпінгова спрямованість діяльності бірж. Прояв у формулюваннях принципів елементів конкуренції, щодо статусу різних категорій учасників біржової торгівлі, питань ціноутворення, порядку проведення біржових торгів як форми біржової торгівлі, що впливає на всі аспекти торгово-біржової діяльності, значно підсилюючи ефективність правового впливу. Принципи самоврядування й господарської самостійності товарної біржі знаходять своє вираження в співвідношенні двох методів управління. Так, у літературі традиційно виділяють два види управління діяльністю товарних бірж, кожний з яких припускає застосування різних методів: державне — здійснюється відповідними органами держави, і недержавне, котре здійснюється недержавними організаціями й безпосередньо біржовими органами. Певні прояви такого підходу знайшли своє вираження в постанові Кабінету Міністрів України № 425 від 1 квітня 1996 p., відповідно до якої в Україні була створена Державна комісія з питань організації біржового сільськогосподарського ринку. Комісія є колегіальним органом, основними завданнями якого є координація роботи центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, пов'язаної з організацією біржового сільськогосподарського ринку в Україні, сприяння формуванню загальнонаціонального й регіонального товарно-фінансового обороту. Регулюючий вплив зазначених принципів і методів торгово-біржової діяльності спрямований на вдосконалення біржової торгівлі, вирішення проблем товарного обміну, адаптацію товарного ринку до умов ринкового середовища, формування ринкових інструментів управління й механізмів біржової торгівлі. Маючи великий регулюючий потенціал, принципи торгово-біржової діяльності дозволяють домогтися в умовах твердої конкуренції високого рівня погодженості й координації дій всіх господарюючих суб'єктів приймаючу участь у біржовій торгівлі. Правова основа торгово-біржової діяльності, як виду господарської діяльності, включає такі джерела господарського права як нормативно-правовий акт, правовий звичай і нормативний договір. Нормативно-правовий акт. Нормативно-правовий акт являє собою офіційно прийнятий компетентними органами правотворчий документ, за допомогою якого, по-перше, у систему господарського права (законодавства) уводяться господарсько-правові норми, по-друге, який містить саме ці норми. Згідно ст. 7 ГК України відносини в сфері господарювання регулюються Конституцією України, дійсним Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України й Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади й органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами. Торгово-біржова діяльність являє собою складний комплексний предмет правового регулювання, що регулюється як загальними, так і спеціальними нормами різних нормативно-правових актів. Особливе місце в регулюванні торгово-біржової діяльності займають норми ГК України. Зокрема, ч. 2 ст. 178 ГК України передбачає, що правові умови створення й діяльності товарних бірж, а також основні правила здійснення торгово-біржової діяльності визначаються дійсним кодексом, прийнятими відповідно до нього законами й іншими нормативно-правовими актами. З огляду на те, що торгово-біржова діяльність носить некомерційний характер варто звернутися до ст. 54 ГК України, що визначає загальні вимоги щодо регулювання некомерційної господарської діяльності. Зокрема, ця норма передбачає, що на суб'єктів господарювання, що здійснюють некомерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимоги з регулювання господарської діяльності з урахуванням особливостей її здійснення різними суб'єктами господарювання, які визначаються ГК й іншими законодавчими актами. До загального належать норми Законів України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про власність», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про захист економічної конкуренції» і багато інших, що встановлюють загальні положення господарювання. Це також окремі правові інститути Цивільного кодексу України, зокрема зобов'язального права, позовної давності, представництва й деякі інші (у тій частині, у якій вони поширюються на всіх суб'єктів господарювання, а значить і на діяльність товарних бірж). До спеціальних норм, насамперед, варто віднести положення Закону України «Про товарну біржу», прийнятого в 1991 році і який є основним нормативно-правовим актом, що регламентує діяльність товарної біржі. Аналогічні закони є й у ряді інших країн, зокрема в Росії, Бєларусі, Вірменії й інших країнах СНД. Норми таких законів регулюють основні питання діяльності товарної біржі, зокрема: організацію торгів, укладання угод, правовий статус учасників біржових торгів й ін. Протягом декількох років біржова діяльність у Росії й Україні не була врегульована спеціальним законом, але здійснювалася, і навіть успішно. Так, на момент введення в силу Закону, в Україні вже було зареєстровано 50 товарних бірж. Поряд із законами, значну роль у регулюванні торгово-біржової діяльності грають підзаконні нормативно-правові акти: Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України й ін. Так, Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення формування й функціонування аграрного ринку» від 6 червня 2001 р., став правовою основою цілого ряду заходів щодо розвитку біржової торгівлі сільськогосподарської продукції. У деяких країнах СНД (Молдова, Казахстан й ін.) регулювання діяльності товарних бірж здійснюється на рівні указів Президента при відсутності спеціальних законів. Важлива роль належить постановам і розпорядженням уряду. Так, основні напрями розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції викладені в постанові Кабінету Міністрів України від 20 липня 2000 p., №1148 «Про заходи щодо вдосконалення регулювання ринку зерна». Крім цього є й ряд відомчих нормативно-правових актів, прийнятих різними міністерствами й комітетами. Наприклад, Типові правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією, затверджені спільним наказом Міністерства сільського господарства й продовольства України, Міністерством економіки України й Міністерством фінансів України №103/44/62 від 3 квітня 1996 р. Цей нормативно-правовий акт має важливе значення, як при розробці й затвердженні товарною біржею власних Правил біржової торгівлі, так і при визначенні загальних підходів до організації й регулювання біржових торгів. Істотна роль у регулюванні біржової-торгово-біржової діяльності приділяється таким локальним нормативним актам, як Правила біржової торгівлі й Устав біржі, які затверджуються конкретною товарною біржею. Варто звернути увагу, що значення локальних нормативних актів як джерел права, що регулюють торгово-біржову діяльність багато в чому визначається історичними традиціями. Так, О. Штиллих указує, що звертаючись до організації російських бірж, необхідно, насамперед, відзначити, що вони вироблялися й продовжують вироблятися частиною в порядку загального торгівельного законодавства, частиною в порядку затвердження уставів окремих бірж. Організація російських бірж може бути з'ясована за таких умов лише при паралельному вивченні біржового законодавства й уставів [4, с 285]. Це повною мірою відповідає й реаліям сьогоднішнього дня. Згідно ст. 17 Закону Правила біржової торгівлі розробляються відповідно до діючого законодавства і є основним документом, що регламентує порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі й вирішення спорів з цих питань. Правовий звичай. Правовий звичай, як джерело права, являє собою історично сформоване правило поведінки, що одержало офіційне визнання й забезпеченість державним примусом. Дослідження закордонного досвіду дозволяє стверджувати, що відношення держави до правового звичаю як джерела права в сучасних умовах господарювання (у т.ч. й у біржової торгівлі) радикально змінилося. Від повного заперечення звичаю до визнання його в якості субсидіарного, а в цей час у деяких країнах й як основного джерела права рівного закону — така еволюція поглядів у західному правознавстві на його роль і місце [5, с 41]. У контексті даного питання варто звернути увагу на те, що законодавство України, а саме ст.7 Цивільного кодексу України, прийнятого в 2003 р. (далі — ЦК України), уводить офіційне поняття звичаю як джерела права. Згідно ЦК України звичай визначається, як правило поведінки, що не встановлено актами цивільного законодавства, однак є устояним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі. Різновидом правового звичаю є звичай ділової практики, що займає особливе місце в регулюванні біржової діяльності. У сфері діяльності товарних бірж звичаї ділового обороту мають досить широке поширення, засновані на історичних традиціях. О. Штиллих пише, що там, де Біржовий закон не має застосування, товарні біржі підлеглі звичаєвому праву, що розвилося на ґрунті торгівельних потреб. Головна його складова частина — це узанції (узанція — торгівельний порядок, що доповнює в деяких відносинах умови договору). Вони розподіляються на загальноприйняті місцеві звичаї й біржові звичаї й установлюються й шануються місцевими купцями за вільною згодою. Отже, біржові узанції опираються на загальноторгівельні звичаї. Узанції — вища сила комерційного звичаю, що розвився між контрагентами, видрукувані зазвичай на звороті контрактів, або останні складені так, що в тексті обговорене застосування до загальноприйнятих звичаїв, наприклад, словами «Відповідно до загальноприйнятих гамбурзьких звичаїв для торгівлі кавою» [4, с. 85]. До основних ознак, що характеризують звичай ділової практики як регулятор торгово-біржової діяльності варто віднести: тривалість існування, постійність дотримання, визначеність, не протиріччя законодавству. Сукупність вищевказаних ознак дозволяє визначити звичай ділової практики як джерело права в сфері діяльності товарних бірж, а також розмежувати звичай ділової практики від ділового звичаю, що застосовується в сфері торгово-біржової діяльності [6, с 99]. Під торгівельним звичаєм варто розуміти правила, фактично встановлені між учасниками договору. При цьому, якщо звичаї є джерелом права, то звичності ними не визнаються й виступають лише як спосіб тлумачення договору, виходячи з попередньої поведінки учасників договірних відносин. Крім цього торгівельний звичай застосовується тільки за умови, що це правило знайшло своє відбиття в угоді у вигляді прямого відсилання або умови, що припускається. Прикладом торгівельного звичаю використання в практиці біржової торгівлі є Правила ІНКОТЕРМС - 2000. Нормативний договір. Як джерело права, нормативний договір являє собою угоду двох або декількох суб'єктів, які встановлюють права й обов'язки, як загальні правила поведінки на майбутнє для невизначеного кола суб'єктів [3, с 48]. Нормативний договір як джерело регулювання біржової-торгово-біржової діяльності знаходить свій прояв у типових договорах, затверджуваних товарною біржею відповідно до Закону й ГК України. Використання при укладанні біржових контрактів таких уніфікованих засобів, як типові контракти, дозволяє забезпечити єдиний підхід до визначення загальних правил поведінки учасників біржової торгівлі, на майбутнє. Особливістю нормативного договору як джерела права в сфері торгово-біржової діяльності є стандартизація умов угоди, яку укладають між собою учасники біржової торгівлі. Таким чином, типовий біржовий договір можна розглядати як нормативний договір, що, як джерело права, виконує правове регулювання господарських відносин у біржовій торгівлі внаслідок недостатнього регулювання їхніми актами вищої юридичної чинності. Крім цього варто підкреслити, що типовий біржовий договір, що припускає безпосередню трансформацію норм правил біржової торгівлі в договірні умови, дає можливість товарній біржі як органу, що затвердив типовий договір, здійснювати контроль складної договірної практики. На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що правова основа здійснення торгово-біржової діяльності представлена сукупністю різних нормативно-правових й інших актів, що мають як загальний, так і спеціальний характер, їхня безліч, а також наявність однорідних суспільних відносин, що складаються в процесі організації й здійснення торгово-біржової діяльності дозволяє затверджувати, що сформувалося законодавство про торгово-біржову діяльність як правовий інститут господарського законодавства, якому з однієї сторони властиві всі основні характеристики такого законодавства, з іншого боку — власні характеристики, що відображають особливості діяльності товарних бірж як одного з видів господарської діяльності. Ще на початку XX ст. О. Штиллих досліджуючи біржове законодавство Німеччини, Росії й інших країн відзначав, що як за старих часів із цивільного права виділилося особливе торгівельне, так у новітній час із торгівельного права розвилося особливе біржове право [4, с 221]. У той же час слід зазначити, що чинний Закон багато в чому не відповідає сучасним вимогам розвитку торгово-біржової діяльності. Невирішеними залишаються питання підвищення надійності й забезпечення гарантій виконання біржових контрактів, створення й впровадження розрахункових і клірингових систем і багато іншого. З урахуванням цього, на сьогодні, Верховна Рада України розглядає ряд законопроектів щодо змін й доповнень цього Закону. Історія становлення й розвитку торгово-біржової діяльності в Україні й інших країнах Розвиток торгово-біржової діяльності, як в Україні, так й в інших країнах постійно змінюється, тому доцільно проаналізувати її зміни такої діяльності в історичному аспекті. Будучи закономірним результатом еволюції форм оптової торгівлі й способів торгів, товарні біржі виникли в епоху нагромадження первісного капіталу. За даними американської енциклопедії їхнім попередником була контора при дворі Франції, заснована в 1138 р. До числа перших бірж відносять виниклу в 1531 р. біржу в Антверпені. Ця біржа мала власне приміщення, над входом у яке був встановлений напис на латині «для торгівельних людей всіх народів і мов». Небагато пізніше товарні біржі виникають у Ліоні (1549 р.), у Тулузі (1549 р.), у Лондоні (1556 p.). В історії торгово-біржової діяльності велике значення мала Амстердамська товарна біржа, що виникла в 1608 р. На Амстердамській біржі вперше була введена торгівля за зразками і пробами товарів, а надалі встановлені середні якісні норми для товарів, що дозволило вести торгівлю без подання самої продукції на біржу. Перша біржа в Японії для торгівлі рисом «Дояма» з'явилася в 1730 р. Уважається, що саме на цій біржі була укладена перша угода на реальний товар з його поставкою в певний строк у майбутньому, що одержала назву «завчасна контрактація». Через сто років у Чікаго (1848 р.) з'являється перша зернова біржа. Розвиток бірж у XVIII столітті йшов досить повільно, і в основному вони розташовувалися в портах, через які йшли великі потоки міжнародної торгівлі. Біржі первісного періоду були біржами реального товару, що обслуговують потреби торгівлі. Наприкінці XIX і початку XX століття в різних країнах світу кількість товарних і фондових бірж збільшується. Формується коло біржових товарів, широко котируються й уводяться контракти на м'ясо, зерно, срібло, каву, нафту, золото, ліс й ін. У другій половині XIX століття стали виникати нові види бірж — ф'ючерсні біржі, або біржі термінових контрактів. Дійсною революцією в біржовій торгівлі стало введення в оборот ф'ючерсних контрактів. Наприкінці 80-х років XX століття кількість ф'ючерсних товарних ринків зросло до 200. Провідними міжнародними центрами біржової торгівлі є США, Великобританія і Японія. Останнім часом у зв'язку із введенням у біржову практику фінансових ф'ючерсів, якими активно торгують у Лондоні, Парижі, Франкфурті на Майні, обсяги загальноєвропейського обороту ф'ючерсних бірж потроїлися, в Азії — подвоїлися. За період 1985 — 1990 р. частка ф'ючерсної торгівлі за межами США збільшилася з 12,8% до 46,8%. Це дає підставу дослідникам уважати, що європейські й азіатські ф'ючерсні ринки стали конкурентами традиційним ринкам США. Діяльність товарних бірж у Росії й Україні розвивалася значно повільніше, ніж в інших країнах. За указом Петра І в 1703 р. у Санкт-Петербурзі створюється перша товарна біржа. Тільки після промислового перевороту в 80-90 роках XIX сторіччя в Росії відбувається дійсний біржовий бум: виникає Одеська біржа (1796 p.), Кременчуцька (1834 р.), Рибинськая (1842 p.), Московська (1837 p.). Наприкінці сторіччя в Російській імперії налічувалося вже 114 бірж. Характерний економічний підйом і розширення товарно-грошових відносин був обумовлений реформами 60-х років. Але далеко не завжди створені біржі досить успішно функціонували. Цікавий наступний факт, що приводить у роботах О. Штиллиха. Відкрита в 1811 р. у м. Рибинське біржа виявилася організацією в повному змісті мертвонародженою, тому що біржу ніхто не відвідував. В 1842 р. біржу відкривають знову, але й після цього купецтво віддає перевагу позабіржовим зборам, внаслідок чого доводилося гнати його на біржу, використовуючи для цього пожежні труби [4, с 281]. Приблизно в цей період товарні біржі створюються у всіх торгових центрах України: м. Київ (1869 р.), м. Миколаїв (1885 р.), м. Харків (1876 р.) і ін. На початку XX століття в Україні здійснювали свою діяльність 11 товарних бірж. Як правило, це були спеціалізовані біржі по торгівлі окремими видами продукції, а саме хлібні, фруктові, м'ясні, винні. Найбільші обороти мала Київська товарна біржа, Миколаївська хлібна й Одеська зернова біржі. Початок першої світової війни, а потім події 1917 р. привели до повного припинення діяльності товарних бірж у т.ч. й в Україні. Однак у період нової економічної політики Радянської республіки відзначається поновлення діяльності товарних бірж. Уже в 1925 р. біржі, які діяли до 1917 p., відновили свою діяльність. Умовою цього процесу стала внутрішня економічна політика, що виявилася в пожвавленні капіталу й підприємництва. Однак, незважаючи на певні успіхи й значення біржової торгівлі, у СРСР починається компанія зі згортання діяльності товарних бірж. Так, у постанові ЦВК СРСР від 21.01.1927 р. указувалося, що надмірний розвиток біржової мережі в країні ускладнює контроль за її діяльністю з боку державних органів. Це призвело до того, що вже наприкінці 1928 р. всі біржі припинили свою діяльність. Перехід до ринкової економіки став об'єктивним фактором, що обумовив появу в країнах колишнього СРСР великої кількості товарних бірж. Так, уже на початок 1992 р. у Росії було зареєстровано приблизно 800 бірж. За станом на квітень 1992 р. в Україні діяло вже близько 70 товарних бірж, товарообіг яких становив близько 10 млрд. крб. (1,81 млн. дол. США). Слід зазначити, що біржі створювалися в умовах економічної нестабільності, спаді виробництва, відсутності відповідної законодавчої бази, обмеження й заборони використання капіталів приватних осіб. Біржі, створені в цей період, були чимось середнім між ярмарком, торговим домом і властиво біржею. Головною метою засновників бірж була швидка окупність внесених коштів з високою прибутковістю первісних капіталовкладень. При цьому явно недостатнім, а іноді й просто низьким були класність й якість послуг самих учасників цих бірж, до того ж що споконвічно призначали непомірно високу плату за свої послуги. Як наслідок протягом 1992-1994 років спостерігається спад активності біржової діяльності й зменшується кількість реальна діючих бірж. В 1995 році уряд України приймає ряд заходів економічного й правового характеру, спрямованих на розвиток біржового ринку. Завдяки комплексному підходу створюються необхідні умови для подальшого розвитку діяльності товарних бірж, здатних виконувати макроекономічні функції. В 1997 р. здійснювали торгово-біржову діяльність уже 95 товарних бірж у т.ч. біржі нерухомості — 15, універсальні товарні й товарно-сировинні — 51 спеціалізовані — 14, агропромислові —15. Надалі загальна кількість товарних бірж продовжує зростати. Уже на 1 січня 2000 р. кількість товарних бірж становила 365, а на 1 січня 2002 р. в Україні було зареєстровано 493 біржі. Розміщено такі біржі майже у всіх обласних центрах, окремі з них мають філії. Тільки на території Донецької області за станом на 1 жовтня 2004 р. здійснювали практичну діяльність 31 біржа, у той час як в 2003 р. така кількість становила 19 бірж. При цьому товарні біржі перебувають практично у всіх великих містах Донецької області: Донецьк (17), Маріуполь (6), Макіївка (1), Селидово (1), Ясиновата (1), Червоноармійськ (1), Дружківка (1), Слов'янськ (3), Краматорськ (1), Амвросієвка (1), Горлівка (1). Таким чином, можна констатувати факт, що за кількістю товарних бірж Україна перевершує багато розвинених країн світу в т. ч. і США, однак результати їхньої діяльності не порівнянні. Так, показники результатів діяльності товарних бірж у різних регіонах України досить сильно відрізняються. З більш ніж 400 товарних бірж, зареєстрованих на території України, основна питома вага в загальній вартості укладених угод доводиться на 15-20 бірж. Так, за даними Донецького обласного управління статистики в 2004 р. на частку 5 найбільших бірж доводиться 94,6% обласного біржового товарообігу. Відповідно інші 28 товарні біржі у сукупності становлять усього 5,4 % біржового товарообігу області [8]. За станом на 10 липня 2004 р. в Україні здійснювали практичну діяльність 274 товарні біржі, що становить 61% від загальної кількості зареєстрованих — 449. Таким чином, загальна динаміка біржового обігу в Україні й кількість товарних бірж не збігаються (див. діаграму). Із цього видно, що великий кількісний показник бірж в Україні скоріше свідчить не про ефективність торгово-біржової діяльності, а про наявність цілого ряду проблем економічного й правового характеру. Незначні обсяги біржової торгівлі на більшості товарних бірж України протягом ряду років стали наслідком втрати її пріоритетів при закупівлі або реалізації продукції й матеріально-технічних ресурсів. Як результат — суб'єкти господарювання втратили інтерес до біржових структур, і в цей час «біржовий бум» за короткий період трансформувався в проблему ефективності діяльності. У цей час товарні біржі України перебувають у певній кризі, тому сучасний стан торгово-біржової діяльності в Україні можна визначити як фазу пошуку нових форм торгово-біржової діяльності, необхідності переходу від торгівлі реальним товаром до біржової торгівлі терміновими контактами. Це у свою чергу вимагає відповідного правового забезпечення торгово-біржової діяльності, що припускає розробку нової правової моделі відносин у цій сфері господарювання. Начало формы |
|
«ПІДПРИЄМНИЦТВО, ТОРГІВЛЯ ТА БІРЖОВА ДІЛЬНІСТЬ» Термін навчання В системі товарно-грошових відносин особливе місце займає ринок товарів та послуг, які є сферою діяльності для більше ніж 70% громадян... |
Науково- методичне забезпечення Особливе місце серед них належить Г. С. Сковороді, педагогічні ідеї якого я використовую в роботі з обдарованими дітьми. Адже, Г.... |
|
КУРСОВА РОБОТА Україні, розвиток міжнародних відносин зумовили формування страхової галузі в якій важливе місце належить юридичній стороні. Однією... |
Тривожності є однією з найбільш актуальних проблем у сучасній соціально-педагогічній... У цей період відбувається не тільки перебудування психологічних структур, що склалися раніше, але виникають нові утворення, закладаються... |
|
Серед плеяди видатних діячів української культури Тарасові Шевченку... Якщо помножити це багатство вдачі на геніальність у поетичному слові та образотворчому мистецтві, то стає зрозумілою феноменальна... |
Законодавчо-правове регулювання біржової діяльності Формування ринку сільськогосподарської продукції як умова діяльності аграрних бірж |
|
Науковий керівник Досягнення Нобелівського лауреата Саймона Кузнеця: практичне застосування у сучасній економіці |
ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ Виявлено найсуттєвіші проблеми фінансового забезпечення їх інвестиційної діяльності. Сформульовані рекомендації щодо підвищення ефективності... |
|
Чарівний світ природи у творчості Катерини Білокур та Олександра Довженка Розвиток зв Катерини Білокур та Олександра Довженка, сприяє активізації навчального процесу, пізнавальної діяльності і активності студентів,... |
ОБҐРУНТУВАННЯ Особливу значимість має розвиток зовнішньоекономічної діяльності для прикордонних регіонів України, до яких, зокрема, належить Харківська... |