Серед плеяди видатних ді­ячів української культури Тарасові Шевченку належить особливе місце. Як поет, художник і мислитель, він всю силу мистецтва слова і


Скачати 270.27 Kb.
Назва Серед плеяди видатних ді­ячів української культури Тарасові Шевченку належить особливе місце. Як поет, художник і мислитель, він всю силу мистецтва слова і
Сторінка 1/3
Дата 11.04.2013
Розмір 270.27 Kb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Література > Документи
  1   2   3
Ведучий. Серед плеяди видатних ді­ячів української культури Тарасові Шевченку належить особливе місце. Як поет, художник і мислитель, він всю силу мистецтва слова і візуального образу спрямував на службу своєму народові. Нев'янучий і всезростаючий ін­терес до спадщини Шевченка саме й криється в народ­ності його творів і феноменальності вдачі. Він був наді­лений такими рисами, як палке вільнолюбство, жадоба вчитися, велика працездатність, широкий діапазон заці­кавлень, тонке знання людської психіки. Якщо помно­жити це багатство вдачі на геніальність у поетичному слові та образотворчому мистецтві, то стає зрозумілою феноменальна природа його як людини і митця.
Учитель. Я вітаю учасників конференції. Нещодавно минули дні пам’яті Т.Г.Шевченка. Ми з вами знаємо Шевченка не тільки як поете, художника, а й видатного громадського діяча. В середині 19 століття він мав значний вплив на суспільно-політичне життя України. Вшановуючи в ці дні Тараса Шевченка, ми вирішили спинитися на такій дуже цікавій, але нами ще недостатньо вивченій сторінці його творчого шляху, як малярство. Отже, Шевченко-художник...
Ведуча. При знайомстві з Шевченковим життям може скластися враження, що воно — ланцюг випадко­востей, який міг обірватися в будь-якому місці. Справ­ді, і примха поміщика Енгельгардта взяти собі за козач­ка в подорож до Вільна і Петербурга рано осиротілого Тараса, і зустріч у Літньому саду з Іваном Сошенком, і праця у Василя Ширяєва по розмальовуванню інтер'єрів петербурзьких театрів, і обставини викупу з кріпацтва, нарешті, вступ до Академії мистецтв у клас Карла Брюллова нагадують випадковий збіг обставин. Адже всі закони і традиції миколаївської Росії були спрямовані проти висунення на авансцену історії таких людей, як Шевченко. Але він все-таки досягнув вершини слави — всупереч усьому.

Ведучий. Юний Шевченко прибув до Петербурга 1831 року, подолавши разом з іншими кріпаками Ен­гельгардта сотні верст глибокими снігами Прибалтики і російської Півночі. Почалося тривале столичне життя, сповнене палкого бажання вчитися на професіонально­го художника.

Ведуча. Подиву гідна епопея викупу Шевченка з кріпацтва. 22 квітня 1838 р. завдяки зусиллям митців Жуковського, Венеціанова, Брюллова, Сошенка юному Шевченку було вручено відпускну. Він стає вільним слу­хачем Академії мистецтв. Упродовж семи років навчан­ня Тарас був тричі нагороджений срібними медалями. Задовго до надання в березні 1845 року офіційного звання вільного художника Шевченко працював уже на рівні професійного майстра.
Історик. Відомо всім, що малювати Шевченко вчився у Академії мистецтв у Петербурзі. Але існує і невідома сторінка в житті Тараса, коли він навчався малярському мистецтву в художника Яна Рустема у Вільнюсі. Розкриємо цю сторінку з життя хлопчика-кріпака.

У Вільнюсі Шевченко прожив більше року—з 1829 до 1831 р. — як служка родини графа Енгельгардта. Вільнюський період, ви­рішальний для творчості поета й художника, досі маловивчений. Ранні біографи стверджували, що Тарас навчався малювання, теорії і техніки малюнка в майс­терні Вільнюського університе­ту, у найвідомішого на той час у Литві художника — Іонаеа Рустемаса, або Яна Рустема. Мистец­твознавці доводять, що в обох ху­дожників було багато схожого в техніці малювання, обоє віддава­ли перевагу графіці, в обох пере­важав портрет, також вони вико­нували й складні пейзажі.

Однак деяких сучасних до­слідників це не переконує, що Шевченко навчався в Яна Рустема, та й узагалі був знайомий із ним. Вони посилаються на списки студентів Вільнюського універси­тету, де не було учня на прізвище Шевченко. Та й Ян Рустем, відо­мий художник і дуже зайнятий професор університету, на їхню думку, не брався б за навчання простого кріпака.

Тут потрібно одразу наголо­сити, що документальне дослід­ження ускладнюється тим, що в 1831 році Вільнюський універ­ситет розформували за наказом царя Миколи І — «за підтрим­ку польського повстання з боку вчених та студентів університе­ту». У 1832 році з Вільнюса ви­везли університетську бібліоте­ку й архів. Ім'я Шевченка могло би бути серед імен останніх слуха­чів розформованого університету. Є припущення, що частина пись­мових матеріалів, що свідчать про навчання Шевченка в Рустема, згоріла в пожежі під час вар­шавського повстання 1844 року. Про це пише, зокрема, литовсь­кий мистецтвознавець професор Владислав Дрема.

Здавалося б, не залишило­ся ніяких підтверджень факту навчання Шевченка у Вільні й знайомства з Рустемом. Однак не­сподівану підказку нам дає сам Та­рас Григорович. В одному зі своїх листів до приятеля Броніслава Залеського, відправленому в люто­му 1855 року з Новопетрівського форту, він пише: «Ты спрашиваешь меня, можно ли тебе взять кисть и палитру. На это мне отвечать тебе и советовать довольно трудно, потому что я давно не видел твоих рисунков. И теперь я могу тебе сказать только то, что говорил когда-то ученикам своим старик Рустем, профессор рисования при бывшем Вильнюсском университете: «Шесть лет рисуй и шесть месяцев малюй, будеш мастером». И я нахожу совет его весьма основательным».

У цих кількох Шевченкових рядках, якщо уважно придиви­тися, можна знайти відповіді на багато запитань. Зокрема, точно визначити, що Шевченко мав би бути знайомим із майстром Рус­темом, щоб так точно пам'ятати його улюблений вислів. Шевчен­ко визнає слушність цієї поради майстра, тим самим визнає і себе його учнем. Привертає увагу й те, що в наведеній російською мовою цитаті Рустема «проскакує» нав­мисно не перекладене українське слово «малюй». Навряд чи його додав Шевченко, якому заборо­нялося писати листи українсь­кою мовою, радше так казав сам Рустем.

Розгадку, чому у вислові віль­нюського художника Іонаеа Рустемаса з'явилося українське слово і чому знаний професор університету міг погодитися навча­ти малювання хлопчика-кріпака, можна знайти в його біографії.

Ведучий. Особливе місце в портретній творчості Шевченка посідають автопортрети, в яких він відобразив себе у різні пори життя, в різних настроях і переживаннях, але неодмінно із глибоким щирим самоаналізом, із психологічною виснаженістю. В автопортретах митця усіх періодів творчості – від юнака байронівського настрою і зовнішності до вистражданого, але незламного чоловіка середніх літ – криється велика сила типізації.
Учитель. Автопортрети Шевченка — власні зображення, які художник створював про­тягом усього життя. Ми з вами на уроках історії складаємо історичні портрети, а сьогодні спробуємо скласти психологічний портрет Шевченка, адже на його кожному автопортреті – доля народу. Ми провели історичне дослідження і підготували міні-проекти.

На екрані — репродукція «Автопортрета», 1840 р.
Екскурсовод-оповідач. Найраніший з відомих тепер авто­портретів ви­конано на поч. 1840 в Петер­бурзі. Це одна з перших спроб Шевченка малювати олій­ними фарбами. У творі — ро­мантично піднесений образ мо­лодого поета-художника. На «Автопортреті» Шевченко у розквіті творчих сил, сповнений високого натхнення. Створений портрет в академічній майстерні художника Пономарьова, де поет перебував під час хвороби наприкінці 1838 — початку 1840 рр. Працював Тарас над «Автопортретом» у січні-лютому, коли почав видужувати. Про це розповів Пономарьов у спогадах, надрукованих у журналі «Русская старина». «Автопор­трет» був власністю журналу. З 1905 року він знаходив­ся в Московському історичному музеї, звідки в 1930 р. переданий в Харківський інститут Тараса Шевченка. Ни­ні зберігається в Державному музеї Шевченка.

На екрані — репродукція «Автопортрета», 1843 р.
Екскурсовод-оповідач. Автопортрет, нарисований в Яготині 23 — 26 вересня 1843 року, зображує Шевченка за роботою. Тут ви­разно передано уважне сприй­няття молодим художником навколишнього життя.

Учитель. 1845 рік. Рада Академії мистецтв присвоює Шевченкові звання некласного (вільного) ху­дожника.

На екрані — репродукція «Автопортрета», 1845 р.
Екскурсовод-оповідач Автопортрет, виконаний у кінці серпня 1845, немовби роз­виває ідею попереднього. Він гранично простий, ясний за формою. Шевченко на ньому сповнений енергії, внутрішньої сили, рішучості.

На екран проектується репродукція «Автопорт­рета зі свічкою», 1845 р.

Екскурсовод-оповідач. До 1845 на­лежить автопортрет із свічкою. З автопортрета дивиться молоде, енергійне обличчя поета. Зображення свічки має символічне значення: поет несе людям світло нового життя, правду. В альбомі 1845 є начерк до цього твору олівцем.

Існує версія, що цей автопортрет Шевченко подару­вав після заслання Марко Вовчок.
Учитель. Кілька автопортретів Шевченко створив під час перебування на засланні.

На екрані — репродукція «Автопортрета», 1847 р.
Екскурсовод-оповідач. Перший автопортрет, порушивши царську заборону писати й малювати, він нама­лював між 23 червня і 11 грудня 1847 в Орській фортеці, як тільки туди прибув. Це порт­рет поета в солдатському мун­дирі й кашкеті-безкозирці. Тя­жкі муки вже наклали відбиток на обличчя Шевченка, на яко­му вражають широко розкри­ті, сповнені скорботи очі.

На екрані — репродукція «Автопортрета», 1849 р.
Екскурсовод-оповідач. З часів перебування Шевченка в Оренбурзі збереглися два автопортрети. Один з них виконано не пізніше 29 грудня 1849 року. Шевченко зобразив себе в цивільному одязі — у світлій куртці, з-під якої видно комір білої сорочки На обличчі відчувається душев­ний спокій. В тому, що поет зобразив себе так, певно, мало значення те, що в цей час він жив не в жахливих умовах солдатської казарми, а на при­ватній квартирі, серед друзів і мав змогу малювати.

На екрані — репродукція «Автопортрета», 1849 р.(у солдатському мундирі з погонами)
Екскурсовод-оповідач. Психологічною характеристикою до цього твору близький автопорт­рет у солдатському мундирі з погонами. Поет тоді ще споді­вався на полегшення своєї до­лі, чекав підвищення у званні до унтер-офіцера й офіційного дозволу малювати. Та неза­баром, після арешту за пору­шення царської заборони і майже піврічного слідства, йо­го заслано до Новопетровського укріплення.

На екрані — репродукція «Шевченко серед товаришів», 1851 р.

На екрані — репродукція «Автопортрета», 1851 р.
Екскурсовод-оповідач. Тут Шевченко створив нові автопортрети — вражаючої сили художні до­кументи про сім років нелюд­ських фізичних і моральних мук, але — всупереч усьому — й натхненної, подвижницької, героїчної творчої праці. До цих років належить низка сю­жетних, жанрових малюнків, у які художник ввів автопор­трети. Під час експедиції до Каратау він виконав малюнок «Шевченко серед товаришів».

Його зображення тут близьке до автопортрета, ство­реного в липні — серпні 1851 й подарованого Б. Залеському.

На екрані — репродукція «Шевченко малює товариша», 1851 р.
Екскурсовод-оповідач. На останні роки перебування ху­дожника в Новопетровському укріпленні припадає малюнок «Шевченко малює товариша», де він зобразив себе за роботою в кибитці, що її спеціально для нього поставив у саду біля укріплення І. Усков. На цих малюнках відтворено образ Шевченка, обстановку, в якій він тоді перебував, передано його захоплення мистецтвом.

На екрані — репродукція «Шевченко і байгуші», «.Шев­ченко і казахський хлопчик, що грається з кішкою». 1840 р.
Екскурсовод-оповідач. Важливе місце в творчому доробку Шевченка цього часу посідають жанрові малюнки «Шевченко і байгуші» та «.Шев­ченко і казахський хлопчик, що грається з кішкою», до яких художник ввів автопор­трети, щоб підкреслити віро­гідність зображеного й передати своє співчуття гнобленому тоді, приреченому на злидні і голод казахському, народові У Новопетровському укріпленні

На екрані — репродукція «Автопортрета», 1857 р.

На екрані — репродукція «Автопортрета», 1858 р.
Екскурсовод-оповідач. Повертаючись із заслання, в Нижньому Новгороді Шевчен­ко намалював ще два автопорт­рети. Перший, виконаний не пізніше 28 листопада 1857, автор подарував М. С. Щепкіну. Другий, виконаний не пізніше 4 січня 1858, надіслав тоді ж з П. А. Овсянниковим у дарунок М. Лазаревському. В обох творах постає образ силь­ної духом людини, яка вийшла незламною з найтяжчих вип­робувань. М. Лазаревський з подарованого йому автопорт­рета замовив 25 фотокопій, щоб поширювати їх серед дру­зів і знайомих.

Учитель. В Петербурзі, в останні роки життя, працюючи над автопортретами, Шевченко часто користувався фотографіями.

На екрані — репродукція «Автопортрета», 1860 р.(В кожусі і шапці)
Екскурсовод-оповідач. Якщо кожен з розглянутих автопортретів роз­криває певну грань образу Шевченка, передає той чи інший душевний стан, то останній з цієї групи автопортретів — у шапці й кожусі, створений не піз­ніше 4 грудня 1860 за фотографією, дає узагальнений образ портретованого. Твір вражає глиби­ною й цілісністю характерис­тики. Недаремно сучасники по­ета вважали його найвдалішим і найбільш схожим з усіх прижиттєвих зображень Шевченка, і він здо­був найширщу популярність.

На екрані — репродукція «Автопортрета», 1860 р
Екскурсовод-оповідач. У 1860 році виконано автопортрет у світлому костюмі. Тут на обличчі Шевченка помітно сліди тяж­кої недуги, яка підточувала й без того надламане засланням здоров'я поета. У цьому тво­рі відбився також пригнічений стан, у якому Шевченко повер­нувся до Петербурга після арешту на Україні влітку 1859.

На екрані — репродукція «Автопортрета», 1861 р
Екскурсовод-оповідач. В останні роки життя Шевченко малював і олійними фарбами. З чотирьох тогочасних полотен, що дійшли до нас, три — авто­портрети. В них помітний вплив Рембрандта, творчістю якого Шевченко захоплювався за­молоду і яку тепер, вивчав особливо старанно. Останній автопортрет, виконаний 1 лютого 1861 року, відтворює образ безнадійно хво­рого художника. Густий морок, з якого виступає освітлене тим же контрастним бічним світ­лом обличчя Шевченка, поси­лює трагізм твору.
Учитель. Як бачимо, автопортрети Шевченка — сво­єрідна автобіографія, написана рукою великого художника-реаліста.
Ведучий. Трагедія в особистому житті: розрив з коханою жінкою Ликерією Полусмаковою пі­дірвав здоров'я Шевченка. Восени 1860 р. стан поета погіршується, але він продовжує малювати, писати вір­ші та листи до друзів... 26 лютого (за старим стилем) 1861 року о 5 год. ранку Шевченка не стало...

На фоні мелодії «Реве та стогне Дніпр широ­кий», яка спершу наростає, а потім повільно стихає, на екран проектується фотографія могили Шевчен­ка в Каневі.

Ведуча. ...Здалека, з лівого берега Дніпра, видно цю вкриту деревами чудового парку гору-могилу. Її ба­чать усі ті, хто пливе повз Канів Дніпром. Мільйони ук­раїнців з півдня і півночі, з заходу і зі сходу пливуть сю­ди. Це святе місце національної прощі, яке вибрав сам поет серед мальовничих дніпровських гір-круч. Понад століття дивиться наш пророк звідси на всю Україну, якій він віддав свій талант, своє серце.

«Все йде, все минає»... Але Шевченко буде жити в пам'яті народу доти, поки існуватиме Україна. Це ж бо він сказав українцям все, що їм треба знати, щоб увій­ти «в народів вольних коло». Але заповіт його ще не здійснений!
Учитель. Слава Шевченка пережила добу, в якій він жив. Його безсмертні твори і сьогодні високо цінує прогресивне людство, його ім’я відоме в усьому світі.

Дякую учасникам конференції. І пропоную написати замітку в газету про наш захід.

Учитель. Серед плеяди видатних діячів української культури Тарасові Григоровичу Шевченку належить особливе місце. Поборник правди і свободи, він своєю полум’яною поетичною і мистецькою творчістю виразив споконвічні вільнолюбні прагнення свого народу. Шевченко прожив коротке подвижницьке життя. Як поет, художник і мислитель революційно-демократичного напряму, він з винятковою силою пов’язував мистецтво слова й візуального образу з життям народу.

Шевченко був наділений багатьма рисами вдачі: палким вільнолюбством, великою працелюбністю, жадобою вчитися, широким діапазоном зацікавлень, тонким знанням людської психології. Якщо помножити це багатство вдачі на талант в поетичному слові й образотворчому мистецтві, то стає зрозумілою феноменальна природа його як людини і митця.

Творча спадщина Шевченка – нова і яскрава сторінка в історії української художньої культури. Екскурсовод-оповідач Більшість автопортретів, ство­рених у Петербурзі в останні роки життя, Шевченко виконав технікою офорта. Працюючи над ними, він часто користував­ся фотографіями. Перший ав­топортрет — у темному кос­тюмі — виконано не піз­ніше 14 березня 1860. З цього твору збереглися також відбитки третього стану, де фон вкрито тонким шаром акватинти. Автопортрет про­йнятий глибоким ліризмом. Вражає вираз очей, якого раніше в автопортретах Шев­ченка не було: в них і сум, і ніжність, і тепле співчуття. Це — вираз «ласкавий, май­же ніжний», який помітив в очах художника І. Тургенєв.
Незабаром, за фотографією, зробленою наприкінці березня 1858, створено другий авто­портрет — з бородою, в ко­жусі і шапці, який можна датувати не пізніше як 4 квітня 1860 року. Ретель­но опрацювавши обличчя й виділивши його легким штри­хуванням на тлі навколо го­лови, Шевченко вільно, в начерковій манері, накреслив убрання й покладену на колі­но руку, що надало образові своєрідного артистизму.
За малюнком, виконаним 1845, що його Шевченко відшукав (де тепер — невідомо), він у травні 1860 створив автопорт­рет із свічкою, в яко­му майстерно передав ефект освітлення — боротьбу світла з темрявою, внаслідок чого твір набув символічного звучання. В цьому автопортреті при­вертає увагу розмаїтість за­стосованих технічних прийомів. Густим плетивом різної сили штрихів, підкреслених і об'єд­наних шаром акватинти, худо­жник показав, як морок відсту­пає перед переможною гилою світла. Обличчя модельовано прозорими перехресними штри­хами, а вбрання зображено сіт­кою паралельних ліній, що імі­тують манеру класичної гравю­ри різцем.

На екрані — репродукція «Автопортрета», 1848 р.
  1   2   3

Схожі:

МОРАЛЬНІ ЦІННОСТІ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ Світлана Руднєва, викладач ВСП НУБіП
Він анітрохи не довший, він тільки трохи складніший". Ознайомившись з його твором "Кола на піску", ці прості на той час слова я обрала...
Науково- методичне забезпечення
Особливе місце серед них належить Г. С. Сковороді, педагогічні ідеї якого я використовую в роботі з обдарованими дітьми. Адже, Г....
Календарно тематичне планування з зарубіжної літератури для 8 класу
Художня література як мистецтво слова, її місце серед інших видів мистецтва. Місце національних літератур у всесвітньому літературному...
Урок з художньої культури 10 клас
України за польсько-литовської доби; показати місце культури України на тлі тогочасних явищ світового мистецтва; розвивати уміння...
Тести до повісті О. Кобилянської «Земля»
Про кого говориться у повісті «мабуть, ні одна дівчина не вміла так любити, як вона!В її обіймах він наче мінився. Своїми великими...
МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Мета
Мета ознайомити студентів з головними етапами розвитку української культури, сформувати систему знань про роль та місце української...
КУРСОВА РОБОТА
Серед зобов'язань, що складають особливу частину зобов'язального права, основне місце належить договірним зобов'язанням. Цивільне...
КОНКУРС „КЛАСНИЙ КЕРІВНИК 2001” Маркович Олена Анатоліївна
Сім'я Родина Ці слова, мабуть, святі для кожного з нас. Святі тому, що в житті кожної людини сім'я займає особливе місце, є основою...
Наші знання ми черпаємо з різноманітних джерел інформації, серед...
Як можна охарактеризувати той історичний період, коли було складене джерело? Що ви про нього знаєте?
РЕКОМЕНДАЦІЇ м. Луцьк 28 вересня 2012 року Про роботу Луцької районної МКМР з
Для забезпечення цих цілей використовувалися усі форми і методи роботи з цього напряму. Серед них особливе місце займає районна МКМР...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка