|
|
Скачати 149 Kb.
|
МОВА НАША КАЛИНОВАСвятково прибраний зал. На стінах – вишиті рушники, серветки. Всі учні одягнені в українські національні костюми. Ведучі на святі – дід і баба, допомагає їм учитель. Діти сидять півколом. Дід сидить біля хлопчиків, а баба з дівчатками. Звучить голос сопілки, на середину залу виходять хлопчик і двчинка. Вчитель Добрий день, дорого родино 1 – А класу. Я не ділю вас на окремі родини, сім’ї, ви для мене – єдина дружна родина. Мені дуже приємно вас вітати в цьому класі і оголосити початок родинного свята «Мова наша калинова». Дівчинка На околиці села, Як мовиться в казці, Жив веселий дід Хома І баба Параска. Хлопчик Біля хати у садку Діти гомоніли, Розважалися малі, А старі раділи. Дівчинка Дід учив гончарувати, На сопілці грати, Баба вчила вишивати І пісні співати. Хлопчик Ой цікаві ж для малят Ці часи дозвілля – Скоромовки і казки, Загадки й прислів’я. Дідусь Хлопці, а загадайте-но дівчаткам загадки!
Сидить звір у кожусі. Біля пічки гріється, Без водички миється. (Котик)
Сонце ясне, золоте, Жовте око, жовті вії, Та чомусь воно не гріє. (Соняшник)
Сів на воротах У червоних чоботях. (Лелека)
В майстра робилася А в руках плаче. (Скрипка) Вчитель Діти, прислухайтесь уважно до голосу цього інструмента… Це голос скрипки. Адже недаремно в народі кажуть: «Скрипка плаче, голос має» (пісня на скрипці «Ой є в лісі калина»). Ви, напевно, знаєте, діти багато українських народних пісень. Адже пісня – душа народу. Народна пісня – голос невсипущий, Душі людської вічне відкриття, Вона ніколи, як і хліб насущний, Не вийде з моди сущого життя. Бабуся Колись, як дорослі збирались на свято, співали багато пісень. Давайте і ми, діти, заспіваємо з вами українську народну пісню «Дощик». (Співають «дитячий» варіант пісні всі разом.) ПІСНЯ «Дощик» Дощик, дощик Капає дрібненько. Не боюся я дощу, Бо я веселенька. Дощик, дощик, Капає сильніше. Грай, музико, дужче грай, Буде веселіше. Дощик, дощик, Ще сильніше капотить. Дітвора пішла у танець, Аж ногами тупотить. Дідусь Дівчатка, а тепер, може, ми загадаємо загадки. Побачимо, хто швидже вігадує: хлопчики чи дівчатка.
І світить нам, і гріє, Ніщо без нього не росте, І всяк йому радіє. Радієш ти, радію я. Радіють луки, поле, гай, Радіє з краю в край земля, А що за диво? Відгадай! (Сонце)
Скільки цуцик має ніг? Почали усі лічити – Десять вийшло у Микити. Так, чи не так? (Не так)
Сидів, сидів аж порудів. Хвіст унизу – миші гризуть. Зліз би – та де! А як упаде? Здригнеться світ: що то за кіт? (Гарбуз)
Виліз на стовпчик, Одежі не носить, Їсти не просить, Личенько рябе, Що воно таке? (Наперсток) Бабуся Діти, ваші мами, бабусі користуються наперстком, коли вишиваютью Придивіться уважно, які чудові вишивки. Це робота рук ваших мам, бабусь. Немає в селі жодної оселі, де б не було вишиваного рушника. Це давня традиція: гостям на рушнику підносять хліб як символ гостинності нашого народу. (Із гурту дітей виходять на середину залу дівчинка і хлопчик, підносять на вишиваному рушнику хліб і ставлять його на стіл перед гостями.) Сійся, родися, жито – пшениця І всяка пашниця, Щоб був хліб на столі І щоб цвіли, як квіти, Гарні українські діти! Дідусь Ми живемо на Україні. В нашому краю багато народних танців, серед них відомий вам український танець «Полька». (На середину залу виходить учень в українському національному костюмі.) Ой заграйте, музики В мене нові черевики. Танцювати мастаки Українські польочки. Діти танцюють польку «Ой лопнув обруч». Бабуся Діти, а ви, мабуть, і прислів’я гарні знаєте?
той зимою не має чим грітися.
а пізня очиці жмурить.
А родися при долі та щасливий.
а вийшло смішно.
Та й забула серп узяти. Серп узяла – хліб забула, Так – то Настя й дома була.
А почім знаєш, що смачна? – Та чув, як говорили, Що бачили, як їли. Бабуся Жила собі маленька дівчинка, яка дуже сумувала, а коли прийшли до неї подруги, то розвеселили її. Дівчатка, як же ця дівчинка називається? (Дівчатка відповідають: «Подоляночка». Вони вибирають Подоляночку, йдуть по колу і співають відому пісню, інсценізують її, потім сідають на свої місця.) Дідусь ПІСНЯ «Подоляночка» Десь тут була Подоляночка, Десь тут була молодесенька. Тут вона стояла, до землі припала, Личка не вмивала, бо води не мала. Ой встань, встань, Подоляночко, Ой встань, встань, молодесенька! Біжи до Дунаю, бери ту, що скраю. Дідусь Діти, а які скоромовки ви вмієте швидко промовляти?
Бабрилися у баюрі, Правда, брате бобре, добре, Пречудово, брате бобре.
Сорочки строчила, Сорочки строчила, Вишиванки шила. Все чорним та білим, Все білим та чорним Сорочки строчила, Стрекотати вчила.
Обгороджений город, Барабанять по городу Бараболя і горох.
Смачні та гарячі Пшеничні калачі. Хочеш їсти калачі – Не сиди на печі.
Хай малий малому скаже, Хай малий теля прив’яже.
Зуб зламав об мармелад.
Ти ж бач – горіхів не стає. А в вас такий Євгенко є, Що так горіхи роздає? Бабуся Молодці, діти. Вам, мабуть, хочеться знову заспівати? Давайте ще з вами заспіваємо українську пісню «Ой ходила дівчина бережком…». (Інсценізація пісні.) ПІСНЯ «Ой ходила дівчина бережком…» Ой ходила дівчина бережком Заганяла селезня батіжком. Іди, іди, селезню, додому, Продам тебе дідові старому. За три копи селезня продала, А за капу дударика найняла. Заграй, заграй, дударику, на дуду, А я собі танцювати піду. Дідусь Колись діти збирались і гралися в різні ігри. А для цього вони знали багато забавлянок. Може і ви знаєте? (Учні по черзі розказують забавляночки.)
Водить діток одноліток.
Дітям на обідчик. Більшому – більший, Меншому – менший. Шур у піч.
З високого горба, А в тій торбі хліб, паляниця, Кому доведеться, той буде журиться.
Несе яйця золоті. По одному золотому, А ти качко, йди додому. Бабуся Коли діти збиралися разом зі старшими, то ті люди їм розповідали цікаві, смішні історії. Діти (разом) Дідусю, розкажи нам хоч одну смішну історію. Дідусь (виходить на середину залу) Ось послухайте смішну історію «Досадив». Їхав раз дядько поганою конячкою, а вона й зупинилася, так він сам запрягся, а її прив’язав до воза та й каже: “Не схотіла їхати, то йди пішки».
Діти (навперебій) А ми також знаємо смішні історії. Давно це було. Питає учитель панського сина:
Дві дівчинки
Хлопчики
Дідусь Хлопчики, дівчатка співали нам «Подоляночку». А що ви вмієте співати? Хлопчик А ми заспіваємо вам пісню – гру про Василя. (Хлопці стають у коло, вибирають Василя і йдуть по колу, співаючи й імітуючи рухами різні види праці.) Ой, Василю, товаришу, Ну ж – бо глянь ти на нас, Чи вгадаєш, товаришу, Яка праця у нас. А як не вгадаєш – Станемо карати: Будеш тоді перед нами Три дні танцювати. (Імітують. Василь відгадує або танцює.) Бабуся Коли ви були ще маленькими, вам мами і бабусі співали колискові пісні, розповідали казки. Хто з вас знає їх?
Що лягають спати, Ми хорошу казочку Будем повідати. Щоб їм сни приснилися Радісні й бадьорі, Квіти та метелики І блискучі зорі.
Колисала мене ненька, Колисаночку гойдала Й ніжну пісеньку співала. Вчитель Діти, вслухайтеся в ніжну мелодію колискової пісні. Колискова «Ходить сон коло вікон» Народ створив багато колискових пісень. Лагідний мамин наспів засівав у дитячі душі доброту, любов до природи, до всього живого. Бабуся Діти, а може, хтось із вас знає колискові пісні? (Учениця співає колискову «Котику біленький».) Колискова «Котику біленький» Котику біленький, котику сіренький. Котику волохатий, не ходи по хаті. Не ходи по хаті, не буди дитяти. А – а, люлі, лю – лі, А – а, люлі, лю – лі. Ой на кота воркота, На дитину дрімота. А – а, люлі, лю – лі, А – а, люлі, лю – лі. (Виходить мама з дитиною і співають колискову «Люлі, люлі, мій синочку».) Колискова «Люлі, люлі, мій синочку» Справлю тобі колисочку, Справлю тобі колисочку, Та й повішу на дубочку. Соце зійде – обігріє, Роса впаде – та й скупає, Листок впаде – та й укриє. Птах прилетить, заспіває. А – а – а – а – а, котики два, Сірі були обидва. Бабуся Діти, гляньте на ці червоні плоди. (В руках у неї вінок з калини.) Що ви про них знаєте?.. Калина і верба – улюлені символи – рослини. Дідусь Колись було таке повір’я: якщо зробити з калини сопілку, то неодмінно в сім’ї з’явиться продовжувач роду – син. Вчитель Калину оспівував у своїх віршах Т. Г. Шевченко. Він писав: «Найдеш у гаї тую калину, то й пригорнись, бо я любила, моя дитино, її колись..» А чи знаєте ви пісні чи вірші про калину? Пісня «Зацвіла в долині» Зацвіла в долині Червона калина Ніби засміялась Дівчина – дівчина. Любо, любо стало, Пташечка зраділа, Пташечка зраділа І защебетала. Почула дівчина І в білій свитині З біленької хатини Вийшла погуляти, Вийшла погуляти У гай на долину. Пісня «Кущ калини» При долині кущ калини Нахилився до води. Ти скажи, скажи калино, Як потрапила сюди. - Якось ранньою весною Хлопець бравий прискакав. Милувався довго мною, А тоді з собою взяв. Він хотів мене, калину, Посадити у саду. Не довіз і в полі кинув, Думав, що я пропаду. Я ж за землю ухопилась, Стала на ноги свої І навіки оселилась, Де вода і солов’ї.
Червона калина, Ніби засміялась Дівчина – дитина.
Яром на долину, Пишається над водою Червона калина.
Чи я в лузі не червона була. Взяли мене, поламали І в пучки пов’язали. (Дівчата, взявшись за руки, йдуть по колу і співають «Ой є в лісі калина».) Пісня «Ой є в лісі калина» Ой є в лісі калина, Ой є в лісі калина. Калина, калина, Комарики – дзюбрики, калина. Там стояла дівчина, Там стояла дівчина. Дівчина, дівчина, Комарики – дзюбрики, дівчина. Цвіт калини ламала, Цвіт калини ламала. Комарики – дзюбрики, ламала. Та в пучечки в’язала, Та в пучечки в’язала. В’язала, в’язала. Комарики – дзюбрики, в’язала. Вчитель Чарівний наш край, чудові наші поля, ліси. Славний наш галицький край. Діти, любіть свій рідний край, де народились і живете. Любіть свою рідну мову.
Хто вас забуває, Той у грудях не серденько – Тільки камінь має.
Дзвінку, і ніжну, і завзяту, Як день сьогоднішній чудовий, Люблю, люблю вкраїнську мову.
У трави- веснянки , у гори крутої, В потічка веселого, що постане річкою, В пагінця зеленого, що зросте смерічкою. Бабуся А за цим словом Бувайте здорові, Нехай буде весело У вашій оселі. Дідусь Хай в вас ся родить Жито, пшениця І всяка пашниця. Пісня «І в вас, і в нас» Кращі побажання Ви прийміть від нас. Доброго здоров’я зичимо для вас. І в вас, і в нас, Хай буде гаразд, Щоб ви і ми щасливі були. Вчитель Закінчується наше свято. Діти! Вчителі і батьки сьогодні з великим задоволенням милувалися вами. Спасибі вам, люди добрі, за вашу щирість, за участь у нашому святі. Дідусь і бабуся А тепер просимо до столу. |
|
Тема: «Наша мова калинова» Обладнання: арка з написом «Королівство Логопедія», кульки, казкові герої, вислови видатних людей про мову, малюнки учнів та звуків,... |
Творча робота у номінації Народ, держава, мова це поняття нероздільні. Без мови немає народу, а без народу не існує мови. Наша рідна українська мова то мова... |
|
“ Сучасне українське діловодство” Сучасна українська мова є багатовіковим надбанням українського народу. Вона створена зусиллями багатьох поколінь. “ В мові наша стара... |
RETRO 2010 02 — 06. 07. Crimea, Ukraine Народна мова – на противагу літературній, жива мова народних мас, відома в усному вживанні, як розмовна мова чи як мова фольклорних... |
|
ЗАВДАННЯ «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине». Т. Шевченко (історія та героїчні постаті України в народних думах і піснях ) |
«Наша мова – кетяг калиновий» Звучить пісня «Молитва за Україну», виконує хор учнів 5 класу. «Молитва до мови» Катерини Мотрич, виконує учениця 10-в класу Болтова... |
|
21 ЛЮТОГО – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ РІДНОЇ МОВИ ПЛЕКАЙМО РІДНЕ СЛОВО ! Кожен українець має бути переконаний у тому, що наша національна мова як головний носій і виразник нашого народного духу не знівелюється,... |
Книга видана за сприяння товариства „Просвіта” Сподіваємося, що і ті, хто любить художнє слово, українську літературу, збагатять свої знання, уяву, переконаються в тому, що і тут,... |
|
Урок розвитку зв’язного мовлення №1 Творчий переказ тексту «Відпочинок на морі» Державний Гімн України. Мова — жива скарбниця історії народу. Мова і мовлення. Збагачення мови новими словами. Утворення нових слів.... |
Розкрийте поняття літературної мови та літературної норми. Визначте... Українська мова – слов’янська мова. Вона є національною мовою українського народу. Українська національна мова існує |