ББК 91.9 : 85
В 42
Видатні митці Долинщини : біобібліогр. списки / [упоряд. О. Г. Андрєєва; відп. за вип. Л. І. Фреїв]. – Долина, 2011. – Набір буклетів (9). – (Вони прославили Україну).
Пропоноване видання адресоване краєзнавцям, працівникам культури і мистецтва, освітянам, студентам.
Біобібліографічні списки охоплюють документні джерела з фондів Долинської центральної районної бібліотеки від 1990 р. до червня 2011 р.
Матеріали розміщені в алфавітному порядку за прізвищами авторів та назвами публікацій.
Упорядник
|
Андрєєва О. Г. – провідний бібліограф Долинської ЦРБ
|
Комп’ютерний дизайн
|
Фреїв Ю. Б.
|
Відповідальний
за випуск
|
Фреїв Л. І. – директор Долинської ЦБС
|
Зміст
* Мирослав Антонович
* Василь Верховинець
* Оксана Грицей
* Михайло Захарія
* Галина Захарясевич
* Іван Левинський
* Ярослав Лопатинський
* Наталія Наум
* Василь Тисяк
Чудик І. Воскресіння із забуття / Іван Чудик // Свіча. – 1995. – 28 жовт.
Інтернет-ресурси
http://uk.wikipedia.org/wiki/Тисяк_Василь
Тисяк Василь – Вікіпедія
http://www.meest-online.com/index.php?option=com_ content&task=view&id=329&Itemid=56
Тижневик для українців всього світу “МІСТ Online”. Стаття Анатолія Житкевича “Із сонцем у голосі й душі…”
http://novaxvylya.hmarka.net/ua/archive/2009/can_22_17.pdf
Тижневик “МІСТ”. Стаття Анатолія Житкевича “Соловейко з Долини”
http://dcrb.net/virtualni-vystavky/holos-lyubovi-i-tuhy/
Віртуальна виставка «Голос любові і туги» до 110-річчя від дня народження на сайті Долинської ЦРБ
Долинська центральна районна бібліотека
Видатні митці Долинщини
Василь Тисяк
Біобібліографічний список
Долина
2011
Лірико-драматичний тенор Василя Тисяка зворушував серця мільйонів шанувальників опери. Він співав десятьма мовами, виступав у всіх найкращих оперних театрах світу: Львів, Варшава, Прага, Відень, Мілан, Париж… Своїм оксамитовим голосом співак чарував людей на сценах Німеччини, Франції, Іспанії, Канади, Америки… Зіграв 14 головних ролей у понад 50 відомих світових операх.
Народився Василь Тисяк 27 жовтня 1900 року в с. Шевченкове у бідній багатодітній родині. Незважаючи на нестатки, батько віддав Василя вчитися до Долинської гімназії. По закінченні гімназії міг вступати до вищої школи. Але у Європі спалахнула Перша світова війна. У 1917 році Василь Тисяк подався добровольцем до легіону Українських Січових Стрільців. Після війни переїхав до Праги вивчати в університеті право. Водночас вчився у класі вокалу Українського педагогічного інституту. Після одержання диплому співак концертував у Празі, про нього заговорили як про обдарованого митця. Його запрошують в Ужгородський Український музично-драматичний театр, де набуває досвіду, працює над голосом. У Галичину повернувся у 1928 р. уже відомим співаком. Мати такого тенора, як він, не проти був жоден театр. Дирекція Варшавського оперного театру, запрошуючи Тисяка на роботу, виділила для нього стипендію на продовження навчання вокалу у відомого професора Т. Лєліви. Після дворічного навчання галичанин стає солістом Львівської опери. Але прагнення вдосконалювати виконавську майстерність кличе В. Тисяка у 1930 р. в Італію, у центр світового вокалу місто Мілан. Уперто і натхненно відточував своє бельканто у відомого професора Є. Гарбіні, довівши його до чарівності. І це підтверджує нелегка перемога у міжнародному конкурсі оперних співаків у Відні 1932 р. І знову сцена у Варшавській опері, демонстрація високих досягнень у виконанні провідних партій в різних операх. На сцені Варшавської опери доля звела Василя Тисяка із співачкою Роженою (Розалією) Антонович. «Євгеній Онєгін», «Аїда», «Кармен», «Мадам Батерфляй», «Бал-маскарад», «Продана наречена», «Запорожець за Дунаєм»… Опера за оперою, сцена за сценою… Подружжя Тисяків підкоряло мистецький світ.
Під час другої світової війни В. Тисяк виступав у Львівському оперному театрі. 1944 року співак разом із сім’єю емігрував спочатку до Чехії, а потім виїхав до Парижа, де співав в Українському хорі, гастролюючи територією Франції. Під час одного з концертів на нього звернув увагу імпресаріо Паризької опери й запросив до театру. І знову – велика сцена, і знову – неабиякі успіхи. Цей період оперної кар’єри співака тривав п’ять років і вмістив у собі не тільки виступи в Парижі, а й концерти в Іспанії, Бельгії й Алжирі. Так могло би продовжуватися й далі, однак Василем Тисяком зацікавилися резиденти Москви та запропонували повернутися в Україну. Мистець відповів на те відмовою, розуміючи, яка доля чекає на нього.
1949 року співак емігрував до Канади й оселився в Торонто. Однак прогодувати сім’ю на невеликі кошти з концертів було нелегко, і через деякий час він зайнявся фермерством.
Остання його участь в опері відбулася 21 березня 1957 року. Це було концертне виконання опери «Купало» А. Вахнянина, де на сцені разом із ним співали Михайло Голинський, Йосип Гошуляк, Віра Левицька й Лідія Склепкович. Диригував маестро Лев Туркевич.
Помер Василь Тисяк від серцевого нападу 5 липня 1967 року. На могильному камені за заповітом співака висічено козацьку шаблю і хрест та напис «Ой, чужино-чужинонько, як у тобі студенонько».
Література
Олійник В. Європейський тенор з Велдіжа [Текст] : худ.-докум. нарис / Василь Олійник. – Долина, 2000. – 40 с. : іл.
Популярний галицький співак // Михальчишин Я. З музикою крізь життя / Ярослав Михальчишин. – Львів, 1992. – С. 86 – 88.
Тисяк Василь // Енциклопедія українознавства. – Т. 9. – Львів, 2000. – С. 3210.
Тисяк Василь // Ярич І. 1000-ліття в обличчях / Іван Ярич. – Івано-Франківськ, 2003. – С. 237 – 238.
Васильович В. Європейський тенор знову лунав у Шевченковому / В. Васильович // Свіча. – 2000. – 8 листоп.
Олійник В. Голос любові і туги / Василь Олійник // Перевал. – 2003. – №3/4. – С. 33 – 43.
Олійник В. Європейський тенор з Велдіжа / Василь Олійник // Галичина. – 1996. – 18 трав. – С. 7.
Ровенчак О. Європейський тенор з Велдіжа / Оксана Ровенчак // Галичина. – 2000. – 15 листоп. – С. 7.
Ровенчак О. Канадський оперний співак – наш земляк / Оксана Ровенчак // Галичина. – 1995. – 15 листоп.
Ровенчак О. Людська душа, як дерево гіллясте / Оксана Ровенчак // Свіча. – 2010. – 23 квіт. – С. 4.
Інтернет-ресурси
http://www.plast.org.ua/100/zaharevych/
Публікація на «Пластовому порталі»
http://www.scribd.com/doc/16474110/Svoboda1990018
Публікація «Різдвяні картки» в українському щоденнику «Свобода» №18 від 30 січня 1990 р.
http://www.scribd.com/doc/14820281/Svoboda200302
Стаття С. Гнатенко «Через пелену років. Спогад про мисткиню Галину Захарясевич» в українському щоденнику «Свобода» №2 від 10 січня 2003 р.
http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/2003/ Svoboda-2003-48.pdf
Стаття С. Гнатенко «Різдвяні поштівки Галини Захарясевич-Липи» у тижневику Українського Народного Союзу «Свобода» №48 від 28 листопада 2003 р.
http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/2005/ Svoboda-2005-50.pdf
Стаття С. Гнатенко «Різдвяні поштівки Галини Захарясевич-Липи» у тижневику Українського Народного Союзу «Свобода» №50 від 16 грудня 2005 р.
Долинська центральна районна бібліотека
Видатні митці Долинщини
Галина Захарясевич
Біобібліографічний список
Долина
2011
Галина Захарясевич – художниця, поетеса, музикант, громадський діяч. Її знали у Львові й Києві, Варшаві і Відні, її творчістю захоплювалися у Канаді і США. Галина Захарясевич належить до тих нечисленних талановитих самобутніх українських художників, які намагалися внести нові вартості та національний колорит у свою творчість. Вона, високоосвічений митець, була серед піонерів використання народних джерел як основи для формування національних ознак українського професіонального мистецтва. Художниця була підготовлена до такого глибокого розуміння цінності народного мистецтва ще з дитинства.
Чистоту естетичних народних ідеалів винесла з середовища бойківського села Рахині, де народилася 28 квітня 1910 року в родині греко-католицького священика Луки Захарясевича. В сім’ї у великій пошані були українські традиції, діти виховувались в національному дусі. Коли Галині було 10 років, сім’я виїхала з Рахині на Тернопільщину. В 12 років втратила батька: внаслідок жорстоких побоїв поляками (агітував селян не брати участі у виборах до польського парламенту) тяжко й невиліковно захворів. Галину разом з молодшою сестрою Олею взяв під свою опіку митрополит Андрей Шептицький.
Галина Захарясевич, маючи різноманітні обдарування, довго шукала себе і свого призначення в творчій праці. Мала небуденний літературний хист: писала вірші, оповідання та філософські казки, мала дар до дизайнерського проектування. Володіла оригінальним голосом, який у свій час вже дорослою удосконалювала у Львівській консерваторії, де пощастило їй вчитися у всесвітньо відомої співачки – Соломії Крушельницької, з якою вона познайомилася у Відні. Їх єднала щира дружба, спільність поглядів на призначення мистецтва. Г. Захарясевич знала 5 мов, цікавилася літературою, медициною, східною філософією, добре знала етнографію та фольклористику. Але найбільш повно їй вдалося виявити себе в прикладному та образотворчому мистецтві. Основи такого універсального творчого мислення Г. Захарясевич винесла ще з шкільної лави Львівської української гімназії сестер Василіянок, яку закінчила у 1927 році. Навчалася також у Львівському політехнічному інституті в студії архітектури й малюнка, як обдарована дитина-сирота отримувала стипендію А. Шептицького. Протягом 1933–1938 років навчалася у Віденській академії мистецтв, де отримала диплом художника. У 1938 р. одружилася з Юрієм Липою – вченим-медиком, громадським діячем та письменником, поетом та великим патріотом. Через рік родина переїхала до Варшави, де художниця активно займається творчою працею (1936–1942). Це були найщасливіші роки її життя: родинне щастя, радість материнства, перша персональна виставка (1942).
Наприкінці 1943 р. повернулися додому, щоб працювати для України. Трагічна доля Юрія Липи, жорстоко закатованого енкаведистами у 1944 році, остаточно вплинула на життєву долю художниці. Вона зазнала тяжких поневірянь і переслідувань як дружина «ворога народу», цькувань та приниження, замовчування її творчості, обмеження її можливостей як митця, але, залишившись із двома малолітніми дітьми на руках, знаходила сили до життя. У 50-х рр. працювала у різних дрібних артілях, де розписувала батіком тканини, виготовляла хустки, шалики, обруси, парасольки, торбинки. Ілюструвала видання народних пісень, коломийок, щедрівок. Бездоганно володіла технікою розпису по тканині.
Померла 10 червня 1968 р. у Львові, похована на Личаківському цвинтарі у гробниці Захарясевичів.
Література
Захарясевич Галина // Ярич І. 1000-ліття в обличчях / Іван Ярич. – Івано-Франківськ, 2003. – С. 110.
Кипріян М. Весно моя, ти прекрасна [Текст] / М. Кипріян. – Львів : ЗУКЦ, 2009. – 36 с. : іл.
Саноцька Х. Відлуння зірваної струни / Х. Саноцька // Липа Ю. Твори / Юрій Липа. – Т. 1. Поетичні твори. – Львів, 2005. – С. 506 – 530.
Коваль Г. Її творчість чекає відкриття / Галина Коваль // Свіча. – 2010. – 30 квіт. – С. 1.
Лазоришин І. Небесні і земні скарби Галини Захарясевич / Ігор Лазоришин // Галичина. – 2010. – 6 трав. – С. 19.
Матвєєва Т. Вона жила мистецтвом / Тетяна Матвєєва // Добра справа. – 2010. – 7 трав. – С. 8 – 9.
Олійник В. Золоті грані таланту / Василь Олійник // Добра справа. – 2010. – 30 квіт. – С. 6.
Олійник В. Таланту неповторний світ / Василь Олійник // Червона Долина. – 1990. – 1 трав.
Олійник В. У столиці дитинства / Василь Олійник // Громадський голос. – 1990. – 25 жовт.
Ровенчак О. Знак доброї надії / Оксана Ровенчак // Галичина. – 1990. – 4 листоп.
Стахмич-Грицей М. Народне – досконалість і краса / М. Стахмич-Грицей // Галичина. – 2005. – 17 трав. – С. 7.
Інтернет-ресурси
http://uk.wikipedia.org/wiki/Грицей_Оксана_Йосипівна
Грицей Оксана Йосипівна – Вікіпедія
http://www.c2n.info/registration/sections/page.php? page_id=9756&categ_id=6557
Стаття «Оксана Йосипівна Грицей»
http://ursr.org/jovten/89/02/html/134.html
Стаття «ВТРАТИ, ВТРАТИ...» у щомісячному літературно-мистецькому та громадсько-політичному журналі спілки письменників України «ЖОВТЕНЬ» № 2 (532) за лютий 1989 р.
http://dcrb.net/virtualni-vystavky/dyvo-oksany-hrytsej/
Віртуальна виставка «Диво Оксани Грицей» до 95-річчя від дня народження на сайті Долинської ЦРБ
Долинська центральна районна бібліотека
Видатні митці Долинщини
Оксана Грицей
Біобібліографічний список
Долина
2011
Заслужений майстер народної творчості, член Національної спілки художників України Оксана Грицей народилась в місті Долині в родині судового урядника Йосипа Винника. Він першим звернув увагу на великий потяг Оксани до малювання, купував їй фарби й олівці, хоча мріяв бачити свою дочку лікарем. Вже, навчаючись у Долинській початковій школі, дівчина малювала портрети вчителів, товаришів. Оксана, людина всебічно обдарована, багато читала, малювала, гарно вишивала. Після закінчення гімназії спробувала себе в медицині – закінчила медсестринські курси, працювала в лікарні медсестрою. В 1938 році поступила у Львівську Академію мистецтв без екзаменів, була зарахована на основі пред’явлення власних художніх робіт. Високо оцінив талант Оксани Винник митрополит Андрей Шептицький і запропонував стипендію для продовження навчання в Італії, але війна обірвала мрії дівчини. Щоб уникнути більшовицького арешту, за наказом Проводу ОУН виїжджає до Кракова, де познайомилася з членами мистецького гуртка «Зарево», серед яких був і її майбутній чоловік, талановитий скульптор Михайло Черешньовський.
У Кракові Оксана працює і як художниця, і як підпільна політична діячка, виконуючи обов’язки спецкур’єра Проводу ОУН. За вказівкою Проводу Оксана і Михайло приїхали в Болехів, де під вивіскою мистецької майстерні різьблення проводили підпільну роботу серед молоді. Навесні 1944 р. подружжя змушене було виїхати на Лемківщину, де в них народилась дочка Звенислава. Восени Михайла Черешньовського мобілізують до війська і доля назавжди розлучила молоде подружжя. Важкі фронтові умови, хвороба доньки змусили Оксану повернутись в рідну Долину і прожити тут все своє життя. Щоб прогодувати хворих маму і дочку, багато працює як художниця. Саме тоді з’явилася ідея щодо удосконалення техніки випалювання, яка здійснилася за підтримки близької людини – Юліана Грицея, з яким і поєднала свою долю у 1948 р. Чоловік Юліан Грицей був високопрофесійним столяром. За проектами Оксани він робить перші столярні вироби (шкатулки, тарілки), а Оксана технікою випалювання їх декорує. Вона одна з перших на Прикарпатті застосовувала нові інструменти – електрописаки. Поряд з випалюванням використовувала різьбу по дереву.
Вже з 1952 р. Оксана Грицей бере участь у художніх виставках, де були представлені її найкращі роботи. У 1960-1966 рр. О. Грицей вела гуртки вишивки та художнього випалювання в Долинському районному будинку піонерів. У 1980 р. Оксані Грицей присвоєно звання заслуженого майстра народної творчості України. Прийшло визнання таланту, та незабаром 13 серпня 1988 р. серце талановитої художниці обірвалось.
Постійним першоджерелом натхнення для Оксани Грицей було українське народне мистецтво, вишивка, ткацтво, різьба та інкрустація. В її творчості значне місце займає портрет, майстерно виконаний технікою художнього випалювання на дереві. Вона – автор великої кількості декоративних творів і альбомів, тарілок, касеток з портретами видатних постатей української культури, історії, а також своїх сучасників. Мисткиня досконало володіла рисунком, витонченим декором композиційної побудови, оздоблювальної орнаментами. Твори Оксани Грицей зберігаються в музеях Торонто, Києва, Канева, Львова, Івано-Франківська. Частина творів зберігається в родинному музеї в м. Долині.
|