|
|
Скачати 6.59 Mb.
|
|
М. П. Кочерган Загальне мовознавство Підручник Видання 2-ге, виправлене і доповнене Видавничий центр «Академія» §§Ц 2006 ^^ Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів (Лист № 1/11—438 від 19. 02. 2003 р.) У підручнику розглянуто сутність, предмет, завдання, місце загального мовознавства у системі наук про мову, основні аспекти теорії мови: знакову природу, структуру мови, взаємозв'язок мови і мислення, співвідношення мови і мовлення, фонологічну, граматичну, лексико-семантичну її системи та проміжні рівні. Широко розкрито суспільну природу, суспільні функції мови, соціальну зумовленість мовних явищ, національно-етнічні особливості буття мови, а також методи і прийоми її наукового дослідження. Характерною особливістю другого видання підручника є висвітлення розвитку лінгвістичної думки від початків до XXI ст., утвердження мовознавства як науки, специфіки різноманітних лінгвістичних напрямів і шкіл, що домінували у минулі епохи, тих, що визначають обличчя сучасної мовознавчої науки. Допоміжний апарат підручника охоплює іменний, предметний покажчики, покажчик мов, короткий словник лінгвістичних термінів. Для студентів вищих навчальних закладів. Рецензенти: доктор філологічних наук, професор Ф. С. Бацевич, доктор філологічних наук, професор О. І. Стеріополо, доктор філологічних наук, професор О. В. Тищенко © М. П. Кочерган, 2006 І5ВМ 966-580-161-9 © ВЦ «Академія», оригінал-макет, 2006 Зміст 1. Мовознавство як наука. Загальне мовознавство як навчальна дисципліна 2. Історія мовознавства Предмет мовознавства. Зміст і основні завдання загального мовознавства 7 Місце мовознавства в системі наук 10 Прикладне мовознавство 18 2.1. Історія лінгвістичної думки до XIX ст. Мовознавство в Давній Індії 22 Давньокитайське мовознавство 25 Мовознавство в Давній Греції та Римі 27 Давнє арабське мовознавство ЗО Європейське мовознавство епохи середньовіччя і Відродження 32 Українське мовознавство XI — XVIII ст. 36 2.2. Зародження порівняльно-історичного мовознавства 39 Передвісники порівняльно-історичного мовознавства 40 Основоположники порівняльно-історичного мовознавства 41 Лінгвістичні погляди Вільгельма фон Гумбольдта 44 2.3. Основні напрями в мовознавстві другої половини XIX ст. Натуралістичний (біологічний) напрям у порівняльно-історичному мовознавстві 51 Психологічний напрям 55 Молодограматизм 63 2.4. Пошуки нового підходу до вивчення мови наприкінці XIX — на початку XX ст. Школа «слів і речей» 70 Школа естетичного ідеалізму 73 Неолінгвістика 76 Казанська лінгвістична школа. І. О. Бодуен де Куртене 79 Соціологічний напрям. Лінгвістична концепція Фердинанда де Соссюра 83 2.5. Структуралізм і генеративізм 91 Історичні й методологічні основи структуралізму 92 Празька лінгвістична школа 93 Копенгагенський структуралізм (глосематика) 96 Американський структуралізм (дескриптивізм) 101 Генеративізм 106 2.6. Неогумбольдтіанство 111 Європейське неогумбольдтіанство 112 Американське неогумбольдтіанство 114 2.7. Мовознавство в СРСР Мовознавство 20—40-х років XX ст. 123 Мовознавство 50—80-х років XX ст. 133 Українське мовознавство 20—80-х років XX ст. 136 2.8. Мовознавство на сучасному етапі Когнітивна лінгвістика 146 Функціональна лінгвістика 158 Лінгвістика тексту 160 Комунікативна лінгвістика 162 3. Теорія мови 3.1. Знакова природа мови Поняття про знак і знакову систему мови 168 Типологія знаків 170 Структура знака 174 Специфіка мовного знака. Своєрідність мови як знакової системи 175 Знаковість і одиниці мови 178 Мова і несловесні форми спілкування (паралінгвістика і паракінесика) 180 3.2. Мова і мислення Проблема співвідношення мови і мислення 183 Психофізичні основи зв'язку мови і мислення. Внутрішнє мовлення і мислення 189 Роль мови у процесі пізнання 191 3.3. Мова і мовлення З історії вивчення проблеми мови і мовлення 194 Сучасні уявлення про співвідношення мови і мовлення 200 3.4. Структура мови Системний характер мови 207 Парадигматичні, синтагматичні й ієрархічні відношення між мовними одиницями 211 Структура мови. Основні й проміжні рівні мови 213 Теорія ізоморфізму й ієрархії рівнів мови 217 Своєрідність системності мови. Співвідношення системних і несистемних явищ у мові. Система і норма 218 3.5. Фонологічна система мови 220 Передумови фонології 221 Поняття фонеми 222 Фонеми в парадигматиці й синтагматиці 224 Поняття фонологічної системи 228 Фонологічні школи 232 3.6. Граматична система мови Граматика. Граматичне значення 234 Граматичні категорії 238 Морфологічний рівень 243 Синтаксичний рівень 248 3.7. Лексико-семантична система мови Поняття лексико-семантичної системи 262 Парадигматичні відношення 265 Синтагматичні відношення 273 Епідигматичні відношення 275 3.8. Проміжні рівні мови Морфонологічний проміжний рівень мови 279 Словотвірний проміжний рівень мови 283 Фразеологічний проміжний рівень мови 290 3.9. Мова і суспільство Суспільна природа мови. Суспільні функції мови 297 Соціальна зумовленість мовних явищ. Суспільний характер мовної норми 301 Мова як символ соціальної солідарності 304 Залежність стану мови від стану суспільства 313 Мова як найважливіша етнічна ознака.
3.10. Мова та історія (розвиток мови) Мова як явище, що історично розвивається. Синхронія і діахронія 333 Зовнішні причини мовних змін 336 Внутрішні причини мовних змін 343 Темпи мовних змін 349 Питання про прогрес у розвитку мов 351 4. Методологія 4.1. Методи дослідження мови мовознавства тт Поняття про методи наукового дослідження 355 Вихідні прийоми наукового аналізу мовного матеріалу 358 Описовий метод 360 Порівняльно-історичний метод 362 Метод лінгвістичної географії 365 Зіставний метод 367 Структурний метод 372 Соціолінгвістичні і психолінгвістичні методи 389 Застосування математичних методів у мовознавстві 394 Література 405 Короткий термінологічний словник 416 Предметний покажчик 443 Покажчик мов 454 Іменний покажчик 456 1. Мовознавство як наука. Загальне мовознавство як навчальна дисципліна Предмет мовознавства. Зміст і основні завдання загального мовознавства Мова — один із найвизначніших божественно-людських витворів, універсальне надбання людства й універсальна реальність суспільного існування. Це, за висловом німецького філософа Мартіна Гайдеґґера, оселя людського духа. І не дивно, що люди ще в давні часи зацікавились мовою і створили про неї науку — мовознавство. Мовознавство, або лінгвістика, — наука про природну людську мову загалом і про всі мови св'ггу як її індивідуальних представників. Отже, предметом мовознавства є мова як притаманний тільки людині засіб спілкування й окремі конкретні мови в їх реальному функціонуванні, у статиці й динаміці, в їх теперішньому й минулому, в усіх їх взаємозв'язках та взаємодії з іншими соціальними феноменами (суспільством, свідомістю, культурою тощо). Проблеми сутності мови, її функцій, структури і розвитку є дуже важливими, оскільки мова є необхідною умовою мислення, існування й поступу суспільства. Через пізнання мови пролягає шлях до пізнання людини. Мовознавство — одна з найдавніших і найрозгалу-женіших наук. Усі мовознавчі дослідження розподіляють між двома підрозділами цієї науки — конкретним (частковим) і загальним мовознавством. Конкретне мовознавство вивчає окремі мови (україністика, 8 Мовознавство як наука полоністика, богемістика, русистика) або групи споріднених мов (славістика, германістика, романістика тощо). Загальне мовознавство вивчає загальні особливості мови як людського засобу спілкування, а також структуру й закономірності функціонування всіх мов світу. Деякі вчені пропонують розбити коло питань, що вивчають у курсі загального мовознавства, на дві групи, розподіливши їх між власне загальним (у вужчому значенні) і теоретичним мовознавством. У такому разі загальне мовознавство — лінгвістична дисципліна, яка вивчає всі мови світу і є ніби узагальненням конкретних лінгвістик (загальна фонетика, загальна граматика, структура всіх мов світу, типологія мов тощо). На відміну від власне загального мовознавства до теоретичного мовознавства можуть бути віднесені лише лінгвістичні проблеми, що стосуються найсуттєвіших ознак мови як суспільного явища в її відношенні до інших явищ дійсності. Цю науку можна назвати наукою про мову взагалі, наукою про природу й сутність мови. Уся проблематика теоретичного мовознавства може бути зведена до трьох проблем: 1) природа й сутність мови, її організація; 2) відношення мови до позамовних явищ; 3) методологія мовознавства. Отже, загальна структура мовознавства має такий графічний вигляд: Мовознавство і конкретне (часткове) загальне власне загальне теоретичне Однак традиційно не розмежовують загальне й теоретичне мовознавство і всі перелічені вище проблеми розглядають у загальному мовознавстві. Між конкретним і загальним мовознавством існує тісний зв'язок: усе нове, відкрите при вивченні окремих мов, з часом входить до теорії загального мовознавства і, навпаки, кожне теоретичне досягнення використовується у практиці дослідження конкретних мов. Існують й інші детальніші класифікації мовознавчих дисциплін. Так, зокрема, в конкретному (частковому) мовознавстві виділяють синхронічне і діахроніч- Мовознавство як наука 9 не. Б. М. Головін, скажімо, пропонує розрізняти конструктивне (лінгвістика мови), функціональне (лінгвістика мовлення) і генетичне (історичне) мовознавство [Березин, Головин 1979: 25—26]. У межах загального виділяють зіставне (типологічне) мовознавство, яке методом зіставлення досліджує споріднені й неспоріднені мови. Поза конкретним і загальним мовознавством виокремлюють прикладне мовознавство. Традиційно курс загального мовознавства охоплює історію мовознавства, теорію мови і методологію мовознавства (під останньою розуміють науку про методи лінгвістичного аналізу). Уведення історії мовознавства до структури курсу загального мовознавства зумовлене тим, що історія мовознавства — це нагромадження знань про мову, розвиток внутрішньої логіки науки, поглиблення лінгвістичної теорії і вдосконалення методології мовознавства. Мовознавство розвивається спіралеподібно, спираючись на знання, здобуті людством на всіх попередніх етапах його розвитку. Курс загального мовознавства має підсумковий характер. Він узагальнює дані попередньо вивчених лінгвістичних дисциплін і дає їм теоретичне обґрунтування. Головне завдання курсу загального мовознавства — розширення загальнолінгвістичної підготовки словесника, а також поглиблене вивчення проблем, які не могли бути висвітлені в попередніх курсах, ознайомлення з основними напрямами, ідеями і проблемами сучасного мовознавства, озброєння майбутнього спеціаліста методами наукового дослідження мови. Іншими словами, мета курсу загального мовознавства — поглиблення теоретичного і професійного рівня як майбутнього дослідника мови, так і майбутнього вчителя. Загальне мовознавство має не тільки велике пізнавальне значення; воно позитивно впливає на методику викладання мовних дисциплін у школі і вищому навчальному закладі. Викладачеві-філологу необхідні за-гальнолінгвістичні знання для того, щоб свідомо орієнтуватись у своєму предметі, розуміти зміни теоретичних положень і підходів (парадигм1) до вивчення мови, пере- 1 Парадигма (від грец. рагасіеі^та « приклад, зразок») — теорія, прийнята як зразок вирішення дослідницьких завдань, тобто вихідна концепція, модель постановки проблем та їх розв'язання, методів дослідження, Що панують протягом певного історичного періоду в певній науці. Поняття парадигми знання введене Т. Куном у 60-ті роки XX ст. 10 Мовознавство як наука будови в навчальних програмах, уміти правильно оцінити нові досягнення в науці, а також ефективно організувати методику навчального процесу. Один із видатних сучасних фізиків Луї де Бройль писав: «Дослідження живить викладання, а викладання, необхідне для того, щоб факел науки переходив від попереднього покоління до наступного, зміцнює дослідження» (цит. за: [Суп-рун 1978: 4]). Серед основних питань, які ставить і розв'язує загальне мовознавство, — питання про природу і сутність мови, її структуру, функціонування та розвиток, її зв'язок з позамовними явищами, а також про методи дослідження мови та межі їх найдоцільнішого і найефективнішого застосування. Місце мовознавства в системі наук Усі науки поділяють на природничі, предметом вивчення яких є природа (фізика, хімія, географія, геологія, біологія, астрономія тощо), і соціальні (гуманітарні), предметом вивчення яких є людина в усіх її багатоманітних виявах (історія, літературознавство, мистецтвознавство). Мовознавство як одна з центральних наук належить до гуманітарних. Оскільки мова — єдиний універсальний засіб спілкування, то зв'язки мовознавства з іншими науками є надзвичайно різноманітними і глибокими. Важко назвати наукову галузь, яка б не була пов'язана з мовознавством. Мовознавство, особливо загальне, найбільш органічно пов'язане з філософією. Філософія — це база, на якій розвивається мовознавство; вона вказує шляхи розв'язання основних мовознавчих проблем: суть, походження, розвиток мови, співвідношення мовної форми і змісту тощо. Жодна лінгвістична теорія не може обійти питання про відображення людським мисленням довкілля та про відношення мислення до мови. І це цілком закономірно, бо мислення здійснюється переважно за допомогою мови і дослідити характер мислення можна тільки через мову. Такі кардинальні проблеми загального мовознавства, як зв'язок мови і мислення, взаємовідношення між мовою і суспільством, специфіка відображення людиною довкілля в мові, знаковість мови (до речі, вона вже була порушена давньогрецькою класичною філософією), структурне членування і внутрішні зв'язки мовної структури, мовні універсали, мето- |
|
Кочерган М. П. Загальне мовознавство: Підручник Підготуйте усні відповіді на всі пункти плану заняття. При потребі робіть записи у робочий зошит |
1. «Мовознавство загальне в часткове, теоретичне і прикладне» Мовознавство поділяється на конкретне (часткове) і на загальне. Загальне в свою чергу поділяється ще на два підвиди – власне загальне... |
|
Курс лекцій: “Загальне мовознавство” для студентів IV курсу Для спеціальності 030507 “Переклад” Уклав: Дмитрієва Т. А. – доцент, кандидат філологічних наук, рецензент: Лазаренко Л. М. – доцент, кандидат педагогічних наук, Маріуполь... |
Мовознавство, або лінгвістика (від лат lingua "мова"), наука про... |
|
Урок №1 Тема. Краса навколо нас. Загальне ознайомлення з поняттям... Навчальна: надавати загальне уявлення про образотворче мистецтво; ознайомити учнів з видами художньо-образотворчої діяльності, матеріалами... |
Урок української мови. 3 клас Загальне поняття про іменник. Іменники,... Тема: загальне поняття про іменник. Іменники, що означають назви істот та неістот |
|
МОЛОДІЖНІ СУБКУЛЬТУРИ ТА ЇХНІЙ ВПЛИВ НА СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ... РОЗДІЛ ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ПРО МОЛОДІЖНІ СУБКУЛЬТУРИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА СУЧАСНИЙ СВІТ |
ТЕМА: Речення, його граматична основа. Речення з одним головним членом... МЕТА: поглибити знання учнів про граматичну основу речення, способи вираження підмета й присудка, дати загальне уявлення про речення... |
|
Психологія мовлення як наука Особливо тісні зв'язки мовознавства з психологією, вже в 19 столітті що викликали вторгнення психологічних методів і ідей в мовознавство.... |
Тема: «Налагодження інтерфейсу ОС» Навчальна: навчити виконувати загальне адміністрування Windows, інсталювати та деінсталювати програми |