МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ
ЗАПОРІЗЬКОГО державнОГО МЕДИЧНОГО університетУ
Циклова комісія професійної та практичної підготовки відділення «Фармація»
лекція
з навчальної дисципліни: ФАРМАКОГНОЗІЯ
ТЕМА № 1(2год.)
ВСТУП. ЗАГОТІВЛЯ ЛІКАРСЬКОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ. ОХОРОНА ПРАЦІ ПРИ ЗАГОТІВЛІ ЛІКАРСЬКОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ.
Для студентів відділення
«Фармація»
Запоріжжя – 2012
Лекцію підготувала: Н.М. Іванкіна – викладач вищої кваліфікаційної категорії
Схвалено на засіданні циклової комісії професійної та практичної підготовки відділення «Фармація»
Протокол №2 від 25 вересня 2012 року.
ПЛАН ЛЕКЦІЇ:
1. Основні поняття, терміни фармакогнозії.
2. Завдання сучасної фармакогнозії.
3. Загальні правила збирання ЛРС.
4. Особливості заготівлі сировини різних рослинних органів.
5. Правила збирання отруйної ЛРС.
Література:
1. І.А.Бобкова, Л.В.Варлахова «Фармакогнозія» - К: Медицина, 2010,С.19–22;С.35–37
2. І.А.Бобкова «Фармакогнозія» Посібник з практичних занять – К: «Медицина», 2010,С.7–14
Література для поглибленого вивчення:
1. І.В.М.Ковальов, О.І.Павлій «Фармакогнозія з основами біохімії рослин
«Прапор», 2000,С.8–11;С.32-35
Мета лекції:
Дидактична: Засвоїти основні поняття, терміни фармакогнозії, загальні правили збирання ЛРС, правила збирання отруйної ЛРС.
Виховна: Виховувати професійні якості майбутнього спеціаліста, любов до природи та екологічне ставлення до навколишнього середовища.
ВСТУП
Тема даної лекції необхідна для подальшого вивчення фармакогнозії в повному курсі навчальної програми.
1. Основні поняття, терміни фармакогнозії.
Фармакогнозія — наука, що вивчає лікарські рослини, лікарську рослинну сировину та деякі продукти первинного перероблення рослинного та тваринного походження. Термін «фармакогнозія» походить від грецьких слів рhаrтакоп, що означає ліки, отрута, та gnosis — вивчення, знання.
Фармакогнозія є однією із профілюючих дисциплін у фаховій підготовці фармацевта і базується на знаннях фармацевтичної хімії (природні сполуки та їх аналіз), технології виготовлення препаратів рослинного походження (галенові та новогаленові препарати), фармакології (дія активних біологічних речовин на організм людини) тощо. Для успішного вивчення фармакогнозії потрібні знання з хімічних наук, ботаніки, біології, латинської мови, анатомії людини. Фармацевт повинен знати рослини, вміти визначати їх систематичне положення, тобто відповідність рослини її назві; ідентифікувати окремі види рослин і сировини, розпізнавати домішки в рослинній сировині. Тільки вивчивши флору рідного краю, фармацевт зможе правильно організовувати заготівлю лікарських рослин, дотримуючись природоохоронних заходів, щоб забезпечити збереження і відновлення заростей дикорослих рослин.
Курс фармакогнозії складається з загальної та спеціальної частин. У загальній частині висвітлено завдання фармакогнозії як науки, подано короткий курс історичного нарису розвитку фармакогнозії, хімічний склад лікарських рослин, основні питання заготівлі, первинного оброблення, сушіння, зберігання та раціонального використання природних ресурсів рослинного світу.
Спеціальна частина містить окремі розділи за класами природних сполук. Усі об'єкти згруповано за хімічною класифікацією біологічно активних (діючих) речовин. Наприклад, лікарські рослини та лікарська рослинна сировина, що містить глікозиди. Лікарські рослини описують в окремих статтях за таким планом: назва сировини, рослини, родини латинською та українською мовами; ботанічний опис рослини; поширення її на території України та інших країн; опис лікарської рослинної сировини згідно зі статтями аналітичної нормативної документації, способи заготівлі, сушіння та зберігання лікарської рослинної сировини; хімічний склад сировини, фармакологічна дія та застосування в медицині та народному господарстві.
Лікарські рослини — це рослини, які містять біологічно активні речовини та використовуються для заготівлі лікарської рослинної сировини з лікувальною метою.
Лікарська рослинна сировина — цілі лікарські рослини або їхні частини, які використовуються у висушеному, рідше у свіжому вигляді як лікувальний засіб або для отримання лікарських препаратів, фітопрепаратів (лікарських засобів рослинного походження); дозволені для використання відповідними документами.
Як лікарську рослинну сировину використовують різні органи лікарських рослин. Кожна лікарська сировини описана в національній фармакопеї, стандартах, технічних умовах, фармакопейних статтях. Лікарською рослинною сировиною, що використовується в медицині, є: кора — Соrtех, квітки — Flоrеs, листки — Fоlіа, плоди — Frисtиs, насіння — Sетіпа, трава — Неrbа, пагони — Соrтиs, бруньки — Gетта, корені — Rаdісеs, кореневища — Rhіzотаіа, цибулини — Виlbа та ін.
Назва лікарської рослинної сировини зазвичай складається з двох слів. Перше слово означає назву рослинного органа або продукту, який було отримано з природного матеріалу, а друге — назву роду рослини, що є постачальником цієї сировини. Наприклад, квітки ромашки — Flоrеs сhатотillае, рицинова олія — Оlеит Rісіпі. Інколи друге слово в назві сировини означає не рід, а вид. Наприклад, трава деревію — Неrbа Мillеfоlіі, а рослина має назву деревій звичайний — Асhillеа тіllеfоlіит. Ще рідше до назви сировини належать і назва роду, і назва виду. Наприклад, трава багна звичайного — Неrbа ledі раlustris, а рослину називають — ledum раlustrе. Назву рослини в лікарській рослинній сировині пишуть з великої літери.
Лікарська сировина тваринного походження — це цілі тварини, їхні частини або продукти життєдіяльності, дозволені для медичного застосування відповідними документами. Наприклад, п'явка медична — це цілий тваринний організм, а бодяга, панти є частинами організму тварин. Продуктами життєдіяльності тваринних організмів є отрута змій, риб'ячий жир; продуктами життєдіяльності медоносних бджіл — мед, віск, прополіс, апілак, бджолина отрута.
Біологічно активні речовини (БАР) — це речовини, які впливають на біологічні процеси в організмі людини і тварини. БАР рослин є продуктами первинного та вторинного біосинтезу (алкалоїди, серцеві глікозиди, антрацетопохідні, дубильні та інші речовини — це продукти вторинного біосинтезу, а вітаміни, вуглеводи тощо — продукти первинного біосинтезу). У рослинах завжди міститься певний комплекс біологічно активних речовин, але часто терапевтичну, профілактичну дію справляє одна, а то й більше речовин. їх називають діючими речовинами і використовують у виробництві лікарських засобів (наприклад, ментол, папаверин, танін). Усі інші речовини, що містяться в рослині поряд з діючими, називають супутніми речовинами. Супутні речовини — це умовна назва продуктів первинного та вторинного біосинтезу в лікарських рослинах. Деякі супутні речовини позитивно впливають на організм людини, оскільки доповнюють вплив основної діючої речовини. Наприклад, супутніми речовинами можуть бути вітаміни, мінеральні речовини, флавоноїди тощо. Інші супутні речовини можуть справляти негативну дію на організм людини. Наприклад, у свіжій корі крушини поряд із діючими окисненими глікозидами містяться неокиснені, які спричинюють блювання та біль у шлунку. Неокиснені речовини окиснюються за високої температури, або під час зберігання кори не менпте ніж один рік. Поряд із супутніми можна виділити в окрему групу баластні речовини. До баластних речовин в основному належать продукти первинного синтезу лікарських рослин, але саме поняття "баластні речовини" умовне, оскільки вони також впливають на організм людини. Наприклад, клітковина стимулює перистальтику кишечника, посилює виділення шлункового соку. Якщо ці речовини (білки, жири, вуглеводи та ін.) використовують у медицині та фармації, то їх відносять до діючих речовин.
На фармацевтичному ринку України з'явились біологічно активні харчові добавки, до складу яких належить лікарська рослинна сировина або субстанції рослинного походження. Біологічно активні харчові добавки — це продукти, які вживають з метою надання раціону лікувальних або лікувально-профілактичних властивостей. У 1999 р. МОЗ України затвердило Положення про державний контроль за якістю біологічно активних добавок.
Лікарський засіб — це засіб, який має відповідний фармакологічний ефект, використовується з лікувальною, профілактичною та діагностичною метою. Лікарські засоби, які використовують у науковій медицині, потребують хімічного, фармакологічного та клінічного дослідження. Лікарські засоби з лікарської рослинної сировини можуть бути у вигляді різних лікарських форм.
Лікарська форма — це надання лікарському засобу або лікарській рослинній сировині зручного для застосування вигляду, при якому досягається необхідний лікувальний ефект. В аптечні установи сировина надходить подрібнена, у вигляді зборів та чаїв. Також подрібнену сировину відпускають у вигляді порошків, таблеток, брикетів або фільтр-пакетів, які заварюють як чай або готують відвар. Із різної сировини в аптеках готують настої, відвари, мікстури. На галенових фабриках із сировини готують різні витяжки, які називають галеновими препаратами. Частіше готують спиртові настойки, рідкі, густі, сухі екстракти, сиропи. Існують так звані новогаленові препарати, що являють собою витяжки БАР. Вони максимально очищені від баластних речовин. Лікарськими засобами можуть бути продукти первинного перероблення рослин: жирні олії, ефірні олії, смоли, камеді тощо. їх використовують як у вигляді самостійного лікарського засобу, так і в складі комплексних препаратів. Комплексні препарати складаються з різних речовин рослинного та тваринного походження або синтетичних об'єктів. Індивідуальні діючі речовини або біологічно активні речовини в чистому вигляді (алкалоїди, сапоніни, глікозиди та ін.) виділяють на хіміко-фармацевтичних підприємствах.
ВИСНОВОК
до першого питання:
Фармацевту необхідно знати основні поняття і терміни фармакогнозії для подальшого вивчення матеріалу згідно навчальної програми.
2. Завдання сучасної фармакогнозії.
Лікарські рослини та лікарську рослинну сировину вивчають державні наукові установи, тому перед фармакогнозією як наукою поставлені такі завдання:
1. Вивчення лікарських рослин як джерела біологічно активних речовин. Визначення хімічного складу рослин, вплив чинників навколишнього середовища на процеси біосинтезу та накопичення діючих речовин в рослині.
2. Лікарське ресурсознавство — вивчення поширення лікарських рослин у природних умовах, тобто виявлення місця масового росту рослин (утворення заростей), проведення обліку запасів, розроблення щорічних перспективних планів заготівлі лікарської рослинної сировини з рекомендацією заходів щодо охорони та відновлення дикорослих заростей.
3. Стандартизація лікарської рослинної сировини. Розроблення проектів тимчасових фармакопейних статей, інструкцій, аналітичної нормативної документації (АНД); удосконалення методів визначення ідентичності, чистоти та доброякісності сировини. Винайдення нових лікарських засобів рослинного походження.
4. Біотехнологія рослин — культивування ізольованих рослинних клітин та тканин на спеціальних поживних середовищах як додаткове джерело лікарської рослинної сировини.
5. Введення в культуру нових рослин. Вирощування не лише рослин, що надходять за імпортом, а й рослин, що широко використовуються в медицині та народному господарстві, проте збирання яких в природних умовах неможливе або нерентабельне.
ВИСНОВОК
до другого питання:
Основними завданнями фармакогнозії на сучасному етапі є вивчення лікарських рослин, які використовувались в народній медицині; визначення основних ареалів зростання дикорослих лікарських рослин; введення в культуру нових лікарських рослин, які вивчаються в науково-дослідних установах.
3. Загальні правила збирання ЛРС.
1. Збирати лікарську рослинну сировину треба в період найбільшого накопичення біологічно активних речовин у рослині (найбільше значення має фаза розвитку рослини).
2. Збирати лише окремі частини (органи) рослини, які містять біологічно активні речовини.
3. Під час збирання потрібно дотримувати охоронних заходів.
4. Надземні частини рослини слід збирати тільки в суху погоду після спадання роси.
5. Підземні частини можна викопувати і під час вологої погоди за деяким винятком (рослини, корені яких не миють).
6. Збирати треба ретельно, уникаючи потрапляння в зібрану сировину сторонніх домішок, забруднених, пошкоджених комахами та грибковими захворюваннями рослин.
7. Не слід збирати лікарські рослини поблизу шосе та залізничних колій.
8. Треба збирати тільки відомі рослини.
9. Отруйні рослини треба збирати окремо від інших видів.
ВИСНОВОК
до третього питання:
Знати загальні правила заготівлі лікарських рослин необхідно, щоб фармацевт правильно інформував населення про заготівлю ЛРС.
4. Особливості заготівлі сировини різних рослинних органів.
Бруньки збирають рано навесні, як правило, у березні — квітні, коли почався їх ріст і вони набубнявіли, але ще не лопнули. Збирають їх різними способами: соснові бруньки зрізають із «коронкою», березові бруньки зазвичай збирають при заготівлі віників шляхом обдирання гілок; бруньки з тополі обережно знімають з гілок, натискуючи на бруньку в напрямку від верху до низу.
Кору збирають в період руху соку (у цей період кора легко відділяється від деревини). Її збирають з молодих гілок і стовбурів. Щоб кора легко знімалась, на стовбурі роблять поздовжні і поперекові надрізи ножем з дуже гострим кінцем на відстані 20—25 см один від одного. Від верхнього надрізу проводять 2—3 надрізи поздовж. Смужки кори, що утворились, відтягують до нижнього кільця, не доводячи до нього. У такому вигляді смужки кори залишають на деякий час для підв'ялювання, після чого їх здирають.
Квітки збирають залежно від термінів цвітіння кожного виду рослин, переважно до початку перецвітання. Здебільшого їх збирають руками, іноді цілі суцвіття (наприклад цмин, липа), або тільки квіткові кошики з квітконосами (наприклад ромашка). У деяких видів рослин збирають частини квіток або суцвіть (наприклад, волошка — тільки лійкоподібні квітки).
Листя зривають руками перед початком або під час цвітіння рослини, не порушуючи росту самої рослини. Листя має бути чистим, непошкодженим, зеленим. Листя общипують руками, з черешком, без черешка або з його частиною залежно від виду сировини. Деякі дрібні листки збирають разом з гілками або цілу траву з подальшим обриванням або обмолотом її після сушіння (наприклад, мучниця). Якщо сировиною є прикоренева розетка (наприклад, блекота чорна), то її зрізають ножем, не пошкоджуючи коренів. У великих трав'янистих рослин (наприклад, беладонна) з парних листків збирають тільки найрозвиненіші великі листки.
Трави починають збирати з травня, перед початком або під час цвітіння. Надземні частини (листоносні та квітконосні стебла) зрізають ножем або ножицями на рівні нижніх листків. Оголені стебла залишають. Із деяких рослин зрізають або відламують тільки верхівки, які цвітуть (полин, кропива собача, звіробій та ін.), завдовжки 10—15 см та бічні гілочки. Неприпустимо виривати рослину з підземними частинами, якщо ця рослина багаторічна. Багатотонажні заготівлі проводять під час косіння косою або сінокосилкою. Врожай рослин, які культивуються, також збирають сінокосилками.
Плоди збирають у різні терміни, в період їх повного достигання, який визначають за зовнішнім виглядом рослини: чорницю і малину — у липні—серпні, шипшину — у вересні—жовтні і т. ін. Плоди зривають руками (без плодоніжок) уранці або ввечері, оскільки зірвані у спеку плоди швидше псуються. Зіпсовані і пошкоджені плоди слід викидати. Сухі плоди і насіння трав'янистих рослин збирають, зрізаючи надземні частини серпом або ножем.
Корені, кореневища, цибулини і бульби збирають навесні або здебільшого восени, після припинення руху соків у рослині, коли вся надземна частина її починає в'янути. Сировину викопують штатами, очищають від землі і миють у проточній воді. В умовах культури збирання підземних органів механізований (наприклад, кореневища з коренями валеріани). Деякі корені для подальшого зберігання очищують від кори (наприклад, кореневища аїру, корені алтеї тощо).
Усі надземні частини рослин можна збирати лише в суху погоду (коли на них висохне ранкова роса) протягом усього дня (до появи вечірньої роси).
Підземні частини можна викопувати і під час дощу, оскільки їх вводиться перед сушінням мити.
Насіння збирають тільки достигле, ціле, не пошкоджене комахами. Очищене від пилу і домішок, насіння злегка підсушують на відкритому повітрі, щоб запобігти запліснявінню.
Зібране листя, квітки, соковиті плоди тощо кладуть насипом у кошики; траву, кору, корені висипають у мішки, щоб запобігти і самозігріванню вологої маси сировини, їх не слід залишати на ніч у тарі.
Основними показниками якості лікарської рослинної сировини згідно з АНД є: кількість БАР, вологість, подрібнення, кількість нестандартних частин, органічні домішки, мінеральні домішки, які визначають у відсотках.
Причини браку — порушення фази розвитку рослини під час збирання сировини; вміст несировинних частин рослини, домішок інших рослин; забруднення сировини землею, піском тощо, пошкодження шкідниками, зміна кольору, запаху.
ВИСНОВОК
до четвертого питання:
Фармацевту необхідно знати загальні правила збирання ЛРС і правила заготівлі окремих морфологічних груп ЛРС. Знання про заготівлю ЛРС дає фармацевту змогу правильно інформувати населення про правила заготівлі лікарських рослин.
5. Правила збирання отруйної ЛРС.
Отруйні рослини — це рослини, які виробляють і накопичують отруйні речовини, що можуть спричинювати отруєння людини і тварини. Отруйність рослин може бути пов'язана з такими отруйними сполуками, як алкалоїди, глікозиди, ефірні олії, лактони, феноли та ін. Отруйні речовини можуть міститись у всій рослині або в окремих її частинах.
Збирати отруйні лікарські рослини забороняється: неповнолітнім особам; вагітним; матерям, які годують дітей; особам з порушеннями центральної нервової системи; хворим на серцево-судинні захворювання та ін.
Правила збирання рослин окремих морфологічних груп лікарської рослинної сировини (отруйних) такі самі, як і неотруйних. Проте існують деякі особливості: під час збирання отруйної сировини не можна вживати їжу, торкатись руками слизових оболонок очей, рота; під час збирання отруйної сировини треба стояти за вітром. При роботі з отруйною сировиною потрібно захищати слизові оболонки носа і рота, працювати в спеціальному одязі. Відомі випадки професійного отруєння. У збирачів лікарських рослин при контакті з отруйними рослинами або потраплянні на шкіру їх соку може розвинутись гостре запалення, екзема, дерматит; відомі випадки отруєнь під час ручного збирання в спекотну погоду листків блекоти чорної, дурману звичайного, беладонни, при подрібненні сухих кореневищ чемериці Лобеля та ін. Під час роботи з плодами коріандру та листками м'яти у працівників починає боліти голова, настає загальна слабкість і запаморочення внаслідок вдихання парів ефірної олії.
Дія отруйних рослин різноманітна. Одні з них уражують центральну нервову систему, інші справляють подразнювальну дію на слизові оболонки травного каналу, спричинюють порушення серцевої діяльності та дихання, порушення в сечовидільній системі, патологію вагітності, аборт та ін. При гострих отруєннях дуже швидко може настати порушення основних життєвих функцій організму.
При отруєнні лікарськими рослинами потрібно негайно надати першу допомогу. У випадку кишкового отруєння треба викликати блювання і промити шлунок (дати потерпілому випити 5—6 склянок теплої води з сіллю або 0,1% розчин калію перманганату). При отруєнні маком блювотні засоби неефективні. При отруєнні конвалією, наперстянкою, горицвітом весняним блювоту викликати не можна. Для запобігання всмоктуванню отрути треба прийняти активоване вугілля або суміш 1—3 білків яєць із 300—500 мл молока або води, а через 20—30 хв викликати блювання і випити послаблювальне. До приходу лікаря потерпілого треба вкласти в ліжко. При потраплянні соку отруйної рослини на шкіру, уражені ділянки декілька разів промивають водою з милом і протирають 2% розчином калію перманганату. При послабленні дихання роблять штучне дихання, при послабленні пульсу потерпілому дають міцний чай або каву.
ВИСНОВОК
до п’ятого питання:
Лікарські рослини, що містять отруйні речовини, використовуються в медицині і тому фармацевту необхідно добре знати правила заготівлі такої ЛРС, щоб кваліфіковано інформувати населення про використання і заготівлю лікарських рослин, які належать до списку Б або А.
|