|
|
Скачати 1.4 Mb.
|
|
38 Особливості розвидку містобудування в арабських країнах, країнах близького та середнього сходу .Планувальна структура міст, типи громадських споруд, житлова забудова.Планування міст, як правило, було нерегулярним. У плутанині вузьких провулків та тупикових вулиць важко було визначити якусь систему. Яскравим прикладом середньовічного арабського міста став Дамаск. Розташований на стародавньому жвавому торговельному шляху, він особливо виріс за Омейядів у VII – VIII столітті, коли столиця арабського халіфату перемістилася сюди з Медіни.Кліматичні особливості посушливої зони обумовлюють будівництво міст, відгороджених від піщаних та пилових буревіїв. Захист кожного житлового будинку або ж громадської споруди досягається групуванням приміщень навколо замкненого двора. Тому в ісламських містах відсутні площі як самостійні просторові форми в планувальній структурі міста. Їх роль виконували відкриті простори перед великими спорудами та двори мечетей і палаців.Замкненість міст пояснювалась, звичайно, не лише кліматичними умовами, а й потребами оборони. Цитадель – приклад арабської фортифікації. В середині цитаделі розміщувалися палац і мечеть. Її потужні стіни оточував широкий рів з водою. З містом цитадель правителя зв’язував лише один міст. Місто також оточували стіни. Про розміри Дамаска свідчить хоча б такий факт, що в добу середньовіччя там функціонувало близько 200 лазень.На відміну від середньовічної Європи арабські міста ніколи не мали самоврядування, бо державна влада була там сильною і їй належали всі міські землі. Міста були нерегулярними за плануванням, не мали яскраво виділених центрів. І самі міста, і житла в них були замкнені, без прямих підходів до значних громадських будівель.При цьому за кількістю населення міста Близького та Середнього Сходу перевищували середньовічні міста Західної Європи. Вони були благоустроєні, мали бруковані вулиці, водоводи, що постачали воду до лазень, басейнів, садиб, багатих житлових будинків. У деяких містах, головним чином біля палаців, розбивалися сади. В більшості міст існували ще й майдани – відкриті простори для продажу худоби і рицарських ігрищ. Найчастіше майдани виносили за межі міста. 39. характерні види споруд та видатні пам"ятники архітектури Арабського Халіфату.Караван-сараї зводили не тільки у містах. Багато їх було збудовано вздовж торговельних караванних шляхів. Як правило, вони мали прямокутний план. Уздовж укріплених стін розташовувалися житлові приміщення, склади і конюшні. Посеред двору знаходилася криниця або цистерна з водою. Вхід виділявся порталом. Його монументальні форми, підкреслені глибокими тінями, здалеку впадали в очі. В окремих випадках караван-сараї мали круглий або багатокутний план.Саме такий за планом караван-сарай побудували в Ірані на караванному шляху з Ісфагану до Ширазу. Це міцна, добре укріплена і благоустроєна будівля.Протягом ранніх та Омейядського халіфатів склався так званий "арабський" тип мечетей (цей тип має ще кілька визначень – дворовий, колонний, базилікальний). До мечетей арабського типу належать мечеть Бейт-Уллах (найперша ісламська культова будівля, споруджена в Мецці в 608 році), мечеть Омейядів у Дамаску.Видатна пам’ятка Близького Сходу – мечеть Омейядів – побудована в 715 році з каменю на місці колишньої Візантійської церкви, яку, в свою чергу, спорудили в 379 році на місці римської базиліки. Тому не випадково в оздобленні мечеті використані капітелі коринфського ордеру. В мозаїчне оздоблення інтер’єрів, окрім рослинного орнаменту, включені побутові сцени. Це є свідоцтвом збереженого до тих часів впливу християнського мистецтва.Загальні розрізи мечеті складають 157, 5х100 м, а двору – 122, 5х50 м. З півдня до двору примикає молитовна зала, що в плані має розміри 132х37 м.Характерним прикладом дворового (колонного) типу є мечеть Ал-Хакім у Фустаті (нині Каїр), споруджена в кінці Х століття.До дворових, або колонних, мечетей відноситься і знаменита мечеть у Кордові (теперішня Іспанія), побудована на місці колишньої вестготської церкви, яку в 785 році за великі гроші викупив у міста емір Абдарахман.У центрі цієї архітектурної композиції – просторий Помаранчевий двір (бо там і зараз ростуть помаранчеві дерева). Двір оточений галереєю, що створює по периметру затишну тінь, і огороджений стіною, до якої примикає мінарет – висока струнка башта, з верхівки якої муедзин скликає правовірних мусульман (слово означає "відданий") декілька разів на добу на молитву. До двору примикає колонний зал, який неодноразово збільшувався. Повністю спорудження мечеті було завершене лише в 987 році.В кордовській мечеті 21 двірний отвір, але жодна з дверей не виділена як головний вхід. Внутрішній простір не відокремлений від двору. Загальна площа мечеті – 22500 квадратних метрів. Колонний зал 800-ма колонами поділений на 19 нав. Колони розставлені у тому ж порядку, що й помаранчеві дерева, які ростуть у дворі. Для підсилення ефекту легкості і простору колони в залі зроблені дуже тонкими. Такі кам’яні опори не могли мати великої висоти. Тому вони надбудовані кількома ярусами переплетених арок, які забезпечували "добір" висоти і просторову зв’язаність кам’яних конструкцій.Утворювалася система, досить стійка до сейсмічних поштовхів і разом із тим художньо виразна: здавалося, що зала не має меж, а каміння, з якого складені колони та арки, втрачає вагу і твердість. При висоті колон трохи більше трьох метрів загальна висота колонного залу мечеті в Кордові складає 15,5 м. Ефект легкості опорних конструкцій підсилений зоровим розчленуванням підпружних арок мармуровими блоками різного кольору.Мечеть, за каноном, була орієнтована у бік Мекки, де знаходиться головне святилище мусульман. Напрямок на Мекку відзначений в середині мечеті невеликою, оздобленою орнаментом нишею – міхрабом. Поруч із міхрабом розміщується кафедра – мімбар, з якої мулла оголошує проповіді. До речі, мечеті, як і християнські храми, – це не тільки місце виключно культових відправ. Тут проходили також політичні збори, учбові заняття тощо.Мечеті, медресе і мавзолеї часто об’єднувалися в одному комплексі. Головним композиційним елементом більшості культових, громадських і житлових будівель був просторий двір, оточений галереями. Приміщення під куполом і зали с пласким покриттям, безліччю колон, зв’язаних між собою арками, являлися їх основними частинами.В період, коли на зміну династії Омейядів прийшла династія Аббасидів (750 – 1258 роки), арабський халіфат швидко зменшився до меж сучасного Іраку. Новою столицею халіфату став Багдад. В архітектурі починають використовувати месопотамські мотиви, одним з яких був айван – глибока ніша для створення тіньової прохолоди. Айвани, що спочатку використовувалися в житлових будинках та палацах Багдаду, пізніше стали елементами мусульманських мечетей.До чотирьохайванного (месопотамського) типу відносяться мусульманські мечеті, в яких у внутрішній двір з басейном посередині виходять величезні відкриті спереду склепінчасті зали – айвани, що слугують як молитовні приміщення.Яскравим прикладом такого типу мечеті є мечеть султана Хасана, побудована в Каїрі у 1356 – 1363 роках. Це цілий комплекс споруд, що складається з мечеті, мавзолею і медресе. З чотирьох боків до відкритого двору примикають склепінчасті айвани, де займалися учні медресе. Кожний з айванів відведений одному з правовірних напрямків ісламу – ханіфітам, малікітам, шафіїтам, ханбалітам. За міхрабом розміщений мавзолей султана Хасана. Довжина мечеті – 150 м.Загальний вигляд комплексу, побудованого в кілька поверхів з двома мінаретами по кутах, величний і дещо суворий. Стіни не мають вінчаючих карнизів, вони завершуються зубчастим парапетом.З аскетичністю зовнішнього вигляду мечеті контрастує пишне оздоблення її інтер’єрів. Єгипетські гравери по металу, ювеліри, різьбярі по дереву, склодуви й гончарі досягли надзвичайної досконалості у створенні окремих деталей та у вирішенні інтер’єрів у цілому.До чотирьохайванного типу належить і соборна мечеть в Гераті (Афганістан), закладена в 1201 році гуридським правителем Гіяс-ад-діном-ібн-Самом. Великий (95х75 м) двір мечеті оточений двоярусними галереями і чотирма просторими айванами з прекрасною поліхромією внутрішніх стін. 40.Особливості обємно-просторових вирішень культових споруд мусульманської архітектури.Типи мечетей Мече́ть (араб.— масджид) — місце для молитви і богослужіння, молитовний дім у мусульман, прихильників ісламського віровчення. Іслам не знає храмів, оскільки під час богослужіння не складають жертву. Назва «мечеть» є запозиченням з класичної староарабської мови, в якій воно має вигляд «масджид» і означає буквально «місце для поклоніння і молитви», утворене від дієслова «саджада» (поклонятися, бити поклони, падати ниц, молитися, служити Богу). Воно указує на місце, де віруючий може поклонитися богові під час молитви і не припускає нічого окрім ритуально чистого простору. Мусалла — (від араб. «салят» — молитва) — особливий тип відкритих споруд, оточених стіною або що мають тільки одну стіну (у ісламі вона відзначає напрям убік Мекки) і розташованих зазвичай за межами міста. Особливості архітектури й типи Мечеть є будівлею, що стоїть окремо, з куполом-гамбізом, іноді мечеть має внутрішній двір (Мечеть Аль-Харам). Флігелем до мечеті пристроюються вежі-мінарети числом від одного до дев'яти (число мінаретів повинне бути менше, ніж в мечеті Аль-Харам). Молитовний зал позбавлений зображень, але на стінах можуть бути написані рядки з Корану арабською. Стіна, звернена до Мекки, відмічена порожньою нішею, міхрабом. Праворуч від міхрабу розташована кафедра-мінбар, з якою проповідник імам читає свої проповіді віруючим в час п'ятничної молитви. При мечетях іноді працюють школи-медресе. Під час поширення ісламу на нові землі, для потреб віруючих не лише будувались нові місця поклоніння але й пристосовувались вже існуючі, переважно християнські. Серед найвідоміших — храм Святої Софії в Царгороді (Стамбулі), а також мечеті Багдада. Власне ісламські місця поклоніння це прості і зручні споруди, в закладених на місці колишніх військових таборів нових містах, що наближаються формою і плану до будинку Пророка в МедініВже в кінці VII століття встановилася відмінність залежно від призначення і функцій між : масджід — невелика мечеть для індивідуальної молитви масджід Джаммі — соборна (або «п'ятнична») мечеть для колективної молитви, що здійснюється всією общиною опівдні п'ятниці. Масджід джамі, або як її інакше називають — велика мечеть, п'ятнична мечеть або соборна мечеть, переживає розквіт в епоху Омеядів, коли її архітектурні форми і багатства декоративного убрання повинні були продемонструвати велич правителів і матеріальне благополуччя, процвітання мусульманської общини — умми. Параллельно з цим, прості або приватні масжід набувають великої різноманітності форм і часто мають районне (квартальне) значення — бука, виконують роль придворного святилища вбудованого в палац правителя, служать місцем щоденної індивідуальної молитви і проведення похоронів. У всіх мусульманських культових споруд є одна загальна риса — вони орієнтовані строго на мекку, або, точніше, на Каабу, те місце, куди посилаються молитви. Цей напрям на Каабу називається кібла (дослівно «те, що знаходиться навпроти»). Від нього отримала свою назву і задня, звернена до Кааби, стіна будь-якої молитовної будівлі в ісламі, яка теж називається кібла. У найраніший період, коли мечетей ще не було і молитва проводилася на обкресленій на піску ділянці землі, кіблу визначали по тіні увіткненого в землю списа. Орієнтація на мекку утвердилась тоді, коли Мухаммед, після переїзду общини до Медіни, оголосив язичницьке святилище — Каабу — і мусульманською святинею так само. Про це ясно мовиться в другій сурі Корану, такій, що належить до якнайдавніших мединских одкровень. Були спеціальні правила поведінки в мечеті-1триматися за руки або цілуватися неприпустимо в мусульманських культових місцях 2.Для безпеки і поваги віруючих, відвідувачі повинні знаходитися в дозволених для відвідування місцях мечеті і не допускати вільного ходіння 3.На території мечеті заборонено куріння 4.Відвідувачі не слід доторкатися до Корану (святої книги) та іншим архітектурним елементам усередині основного молитовного залу. 41.Об'ємно-планувльне та архітектурно-художнє вирішення палацового комплексу Альгамбри Ісламська архітектура залишила багато славетних зразків палацової архітектури. Найбільш відомим з них являється палац Альгамбра, побудований у XIII – XV століттях у Гранаді (нині територія Іспанії). Він розміщений всередині збудованої ще в ранньому середньовіччі фортеці. В композиції архітектурного палацу в Альгамбрі немає ні ясного плану, ні головної осі. Приміщення його парадної та інтимної частин гуртуються навколо двох великих дворів – Миртового і Лев’ячого, розташованих під прямим кутом один до одного. Більшість приміщень палацу розкриті в середину дворів. Двори озеленені, деякі з них мають басейни і фонтани. Таким чином природа як би входить в інтер’єрні простори палацу. Зовні фортеця Альгамбра (що означає «червона»), подібно до інших середньовічних замків, мала зубчасті стіни і башти. Основа цієї композиції – невеличкий (28,5х15,7 м) Лев’ячий двір. У його центрі споруджений фонтан, оточений 12-ма кам’яними фігурами левів, із пащ яких виливаються струмені води. Двір зо всіх боків оточений галереєю з підковоподібних арок, що спираються на світлі мармурові колони. З усіх боків двору, за колонними портиками, ховаються зали. На заході це Зала сталактитів (названа так завдяки склепінню у вигляді кількох ярусів сталактитоподібних аркатурних поясів. На сході – Зала королів у вигляді продовгуватого приміщення, увінчаного куполами, де у прохолоді любили відпочивати правителі. Вся архітектура Альгамбри побудована на контрастах і протиставленнях. Яскраво освітлені двори змінюються приміщеннями, зануреними у прохолодний сутінок Стіни залів суцільно вкриті різьбленими орнаментами з гіпсу (ця улюблена техніка арабських оздоблювачів називається «різьблення по стуку».переважають блакитні, червоні, золотисті фарби. Візерунки в’ються по стінах, переходять на стелі і звітди стікають до легких арок, які спираються на тонкі колони. Як і всюди в арабському зодчестві, тут величезну роль відіграють арабески. Якщо християни вважали найсвященнішим із зображень ікону – образ Божий, то мусульмани найбільше вшановували образ Слова Божого, зображене слово. Мусульманська релігія забороняла зображувати Бога. Тому каліграфія була основним видом мистецтва в ісламському світі. Майстерно виписаними уривками з Корану прикрашали мечеті і палаци як всередині, так і ззовні.різні почерки, залежно від змісту переписуваного тексту. Здається, що інтер’єри палацу Альгамбра складені з суцільно коштовних матеріалів. Насправді ж основним матеріалом стін є не вишуканий мармур, а глина з гіпсом (стук), ажурні різьблені грати вікон – дерев’яні.Бо цей шедевр світової архітектури споруджувався в ті часи, коли іспанці вигнали арабів з Кордови і еміри поспіхом створювали тут свою нову столичну резиденцію. 42.Мусульманські архітектурні пам'ятки Стамбула.Планувальне та об'ємно просторове вирішення Найвизначнішоюпамяткою Стамбула є Софія Майже тисячу років Собор святої Софії залишався символом християнства. Остання літургія в ньому розпочалася ввечері 28 травня 1453 року і продовжувалася всю ніч. Вранці в собор увірвалися яничари Мехмеда ІІ, що захопили Константинополь. Цей султан відомий тим, що поклявся не відпочивати і не розважатися до тих пір, доки не винищить весь християнський світ. 1453 року Мехмед ІІ наказав перетворити собор на мечеть. До нього прибудували чотири мінарети і він перетворився на Мечеть Ая-Софія. Так чи інакше, Собор Святої Софії залишається неповторною та унікальною історичною пам'яткою світового значення. Софійський собор в Константинополі донині вражає відвідувачів розмірами та величчю. Його довжина — 81 метр, ширина — 72, а висота — 55 метрів. Для будівництва Собору Святої Софії демонтували та привезли колони і мармурові деталі інших храмів Візантійської імперії. Внутрішні роботи в храмі продовжувалися протягом декількох століть, і тому відрізняються особливою ошатністю. Стіни повністю вкрили мозаїками. Коли Собор Святої Софії перетворився на мечеть, мусульманам довелося внести деякі зміни, оскільки будівельники зорієнтували собор за християнською традицією — вівтарем на схід. Османи ж перемістили міхраб в південно-східний кут собору — в напрямі до Мекки. Через цю зміну в Ая-Софії під час молитви, мусульмани були вимушені розташовуватися під кутом відносно будівлі. Фрески та мозаїки вони вкрили товстим шаром штукатурки, на який виписали цитати з Корану. Деякі фрагменти фресок та мозаїк збереглися тому, що коли в 1935 році мечеть Ая-Софія стала музеєм, з них зчистили штукатурку, що приховувала їх. Найефектніша частина будівлі — купол, діаметр якого становить майже 32 м. Зайшовши у внутрішню частину храму, першим кидається в очі його помпезність. Купол ніби піднятий у повітря над храмом окремо від загальної будівлі. Таку ілюзію створюють 40 вікон, через які пробивається світло. В центрі купола — зображення Ісуса. Гігантська купольна система собору стала шедевром архітектурної думки свого часу. Блакитна мечеть – один із найбільших шедеврів ісламської і світової архітектури, названа так через блакитний колір кахлів, якими оздоблені її інтер'єри, цікава і тим, що світло потрапляє у приміщення через 260 вікон. Мечеть носить ім'я султана Ахмеда I, який її збудував і поряд, у мавзолеї, похований. Мечеть діюча.Блакитна мечеть в Стамбулі входить до числа найкрасивіших споруд Землі. Вона особливо знаменита своїм каскадом куполів, які стали справжнім символом міста. Блакитна мечеть, була збудована в 1609-1616 роках. Будівництво тривало 7 довгих років. Мечеть стала справжнім витвором мистецтва, яке захоплює і сьогодні. При будівництві мечеті, головним чином, орієнтувалися на розташований неподалік храм Святої Софії. Куполи мечеті по черзі піднімаються один над одним, з кожним ярусом збільшується їх обсяг. Центральний купол має діаметр в основі 33 метра, а висота його від землі 42 метри. До нього впритул примикають 4 напівкуполи, до яких, у свою чергу приєднуються ще 4. Всі куполи утримуються за допомогою мармурових колон, що знаходяться всередині храму. Діаметр кожної колони - 5 метрів. Підстава самої мечеті - 72 на 64 метри. За зовнішньому боці вона оточена галереями, утворена арками та колонами. Блакитна мечеть вражає не лише зовнішнім оформленням, а й внутрішнім оздобленням. Головна її прикраса - це кольорові плитки, які покривають стіни до вікон, склепіння і внутрішні частини куполів. Всередині мечеті дуже світло - тут дуже багато вікон, через які і потрапляють сонячні промені. Крім того, зі стелі спускається гігантський світильник. У оформленні переважають відтінки синього і блакитного, Фонтан султана Ахмеда III – одним із найкрасивіших фонтанів Стамбула (їх у місті 400), зведений у стилі барокко у 1728 році, займає площу 100 кв. м, має навісний дах, оригінальні рельєфи та витончені склепіння. На фасаді - настанова Ахмеда III : "Моліться за Хана Ахмеда і пийте цю воду після того, як промовите молитву". Міст Ататюрка – один із символів країни, міст через Босфор, що з'єднав європейський і азійський береги Туреччини, був відкритий у 1973 році на честь 50-річного ювілею Турецької Республіки, за протяжністю (1560 м) є четвертим у світі. Палац Долмабахче – вражаюча розкішшю споруда була збудована в XIX ст. як резиденція останніх оттоманських султанів. Для його оздоблення було використано 14 т золота і 40 т срібла, тронний зал оформлений 56 колонами і кришталевою люстрою, зібрана велика колекція полотен відомих художників. Галатська вежа - одна з найвищих і найстаріших веж Стамбулу, заввишки 63 і діаметром 9 метрів, була побудована в 1348-1349 рр., як частина оборонної стіни. З вежі відкривається панорамний вид на місто, Босфорську протоку і Золотий Ріг. Топкапи - адміністративний центр Османської імперії, палац, в котрому жили султани у 1465-1853 рр. вражає східною вишуканістю та розкішшю коштовностей, принесених в дар султанам. Найпопулярнішим місцем є гарем, у 400-х залах якого жили дружини, наложниці і рабині султана. 44. Комплекс Тадж-Махал в Агрі.Планівальна структура,арх. особливостіВисота Тадж-Махалу з маківкою досягає 74 м. В його основі лежить квадратна платформа зі сторонами понад 95 м. По кутах мавзолея розташовані чотири мінарети.Стіни викладені полірованим мармуром, зовні в деяких місцях доповнені червоним піщаником. У вікнах та арках — ажурні решітки. Склепінчасті переходи розписані сурами із Корану арабськими літерами.Більшість дослідників вважають, що Тадж-Махал побудовано з матеріалів, які привозилися з усієї Індії і Азії. Для транспортування будівельних матеріалів використовували понад 1000 слонів. Білий мармур привозили з Раджастану, яшму з Педжабу, нефрит і гірський кришталь з Китаю. Бірюзу завозили з Тибету, лазур з Афганістану, сапфіри з Шрі Ланки, сердолік з Аравії.У будівництві брало участь до 20 000 робітників. Ім'я архітектора невідоме, але поширена думка, що в розробці проекту брали участь найкращі архітектори Індії та інших країн Сходу на чолі з агрським архітектором Устад-Ісою. Не виключено, що одним з авторів був сам Шах Джахан, який мав високий художній смак.Навколо Тадж-Махалу Шах Джахан висадив сад, причому сам мавзолей знаходиться на початку саду. В центрі саду є мармурове водоймище. Вздовж зрошувального каналу з фонтанами висажені кипариси.Напроти Тадж-Махалу, на іншому березі Джамни, Шах Джахан хотів побудувати ще одну гробницю, для себе, тієї ж форми, що й Тадж- Махал, але із чорного мармуру. Обидва мавзолеї повинні були з'єднуватись мостом. Та після того як син Аурангзеб усунув імператора від влади, плани не втілилися в життя. Після смерті Шаха Джахана поховали в одному склепі з Мумтаз-Махал. На їхніх могилах лежать плити, прикрашені орнаментом із золота та срібла. 43. Мусульманська арх. Середньовічної Індії.Основні типи споруд, особливості їх об*мно-просторового,конструктивного та худ. Вирішення Архітектура мусульманської Індії мала ряд особливостей. Міста середньовічної Індії розвивалися по нерегулярному плану, характерному для країн Близького та Середнього Сходу. Міста, що були засновані в період пізнього Середньовіччя, будувалися вже за регулярним планом (Джайпур, Хардарабад та інші). Культове зодчество Індії мусульманського періоду характеризується використанням традиційних форм – фігурних колон, кілевидних профілів арок та цибулястих куполів. Мусульманська архітектура принесла в планувальне рішення індійських храмів айван. Типовими для Індії являються дворові мечеті з купольним молитовним залом і галереєю навкруги всього двору. В Делі, що був незмінною столицею мусульманських держав Індії, в XVII столітті була споруджена соборна мечеть. Побудована вона з червоного піщаника, купола ж висічені з білого мармуру. Весь образ мечеті втілює велич і стриману декоративність (рис.6.24). Під впливом широкого обміну будівельним досвідом, що відбувався між Індією з одного боку та Іраном та Середньою Азією з іншого, створювалися нові типи мавзолеїв. Найбільш довершеним з них є шедевр індійської архітектури періоду моголів – всесвітньо відомий мавзолей Тадж-Махал з архітектурно-парковим ансамблем. Його вибудував у 1632 – 1650 роках Шах-Джахан в Агрі для своєї коханої дружини Мумтаз-Махал. Ансамбль складається з будівель мавзолею, мечеті і павільйону для зібрань, що встановлені на масивній платформі, складеній з плит червоного пісковику уздовж берега ріки Джамни. З півдня до ансамблю примикає широкий парк – «чербага», з трьох боків обнесений стіною з брамами посередині кожної зі сторін. Головна брама розташована з південної сторони. Вона являє собою квадратну в плані монументальну споруду, по кутах якої поставлені круглі башти з купольними павільйонами – «чатри» – зверху. Висока арка величного порталу відкриває вхід на центральну алею, що через увесь парк веде прямо до біломармурової будівлі мавзолею, який є композиційним центром усього ансамблю. Мавзолей піднятий на квадратний в плані цоколь, облицьований білим мармуром. Загальна висота його – 75 метрів. По кутах цоколя стоять 4 струнких мінарети висотою по 41 м (рис.6.25). 45.Зробіть порівняльний аналіз арх.. особливостей мавзолею Хумаюна в Делі та мавзолею Тадж-Махал в Агрі Уявлення про еволюцію в індійській архітектурі XVII – XVIII століття дає порівняльний аналіз Тадж-Махала зі схожим із ним за схемою мавзолеєм Хумаюна, збудованим майже на століття раніше (рис.6.26). Звертає на себе увагу зовсім різне ставлення до самої архітектурної маси в цих пам’ятках. Якщо в мавзолеї Хумаюна за лаконічними лініями фасаду відчувається монументальність форм і об’ємів будівлі і купола, то в Тадж-Махалі спостерігається безумовна тенденція до полегшення, розчинення в оточуючому просторі. Це проявляється в більш витягнутому догори силуеті, що підкреслюється чотирма мінаретами, які немов би обмежують той куб повітряного простору, в центрі якого височить мавзолей. Характерна в цьому відношенні «дематеріалізація» об’єму будівлі глибокими нішами в усіх його зовнішніх гранях, контрастна до округлої форми високо піднятого гладкого купола. Недарма вночі, при місячному сяйві, здається, що купол ніби висить у небі. 46 Особливості розвитку архітектури середньовічної середньої азії. Основні типи споруд. Їх об’ємно-просторові конструктивні та планувальні рішення. Спочатку культура арабів була нижчою від культури завойованих ними країн. Та незабаром араби увібрали краще з античної культури і культур інших підкорених народів, створивши на цій основі свою власну високу цивілізацію.Вплив арабської культури продовжував позначатися і після розпаду халіфату на окремі феодальні держави, й навіть після вигнання арабів із завойованих ними країн. У кожній з них, з огляду на обставини, що склалися, архітектура була достатньо самобутньою, але з переважанням загальних рис. Їх формуванню сприяли інтенсивні зв’язки з народами халіфату, схожість шляхів розвитку феодалізму та природних умов, спільність культурних та побутових традицій, загальне віросповідання. Засновник ісламу шейх Магомет зробив першою столицею об’єднаної арабської держави місто Мекку, а з 622 року – Медіну. Ця дата вважається першим роком становлення мусульманської культури. В історії арабських халіфатів традиційно виділяється три періоди: - період ранніх халіфатів (622 – 661 роки); - період Омейядського халіфату ( 661 – 750 роки); - період Аббасидського халіфату ( 750 – 1258 роки). Початковий період існування арабського халіфату характеризується швидким зростанням кількості та розмірів міст. Це було пов’язано з розвитком ремісничого виробництва і торгівлі, необхідністю створення опорних пунктів у підлеглих країнах. Багато міст виросло з військових поселень, побудованих завойовниками у підкорених країнах. Навколо первісного укріпленого феодального замку – цитаделі – розвивалася основна частина міста – шахристан, що також обносився стіною, а за його межами виростали захищені власними стінами рабади (ремісничі слободи). У цитаделі розміщувалися палац правителя, арсенал, казарми, у шахристані – основні адміністративні й культові будівлі, базари, лазні, житло можновладців. Основним населенням рабадів були ремісники. В усіх завойованих країнах з’явилися нові типи монументальних споруд, притаманних арабській архітектурі. Головні з них: мечеті (слово перекладається як «місце поклоніння»), медресе (школи богослов’я), мавзолеї, маристани (лікарні), палаци, караван-сараї (постоялі двори, заїзди). Караван-сараї споруджувалися як у містах, так і на караванних шляхах. Замкненість міст пояснювалась, звичайно, не лише кліматичними умовами, а й потребами оборони. Цитадель – приклад арабської фортифікації. В середині цитаделі розміщувалися палац і мечеть. Її потужні стіни оточував широкий рів з водою. З містом цитадель правителя зв’язував лише один міст. Місто також оточували стіни. І самі міста, і житла в них були замкнені, без прямих підходів до значних громадських будівель. Щодо будівельних конструкцій, то характерними стають кам’яні перекриття у формі різноманітних склепінь, куполів та арок. При цьому нерідко конструкція трактується не тектонічно, а художньо, переростаючи у декоративний мотив. Наприклад, араби охоче використовували стрілчасті арки, склепіння і куполи . Їх профіль зменшує силу розпору і дозволяє обходитися при зведенні конструкції без кружал. Стрілчасті арки більш стійкі до сейсмічних поштовхів, їх «замок» більш гнучкий і менше схильний до руйнування. 47.Особливості містобудування середньовічної Середньої Азії. Громадське та житлове будівництво. Планування міст, як правило, було нерегулярним. У плутанині вузьких провулків та тупикових вулиць важко було визначити якусь систему. Кліматичні особливості посушливої зони обумовлюють будівництво міст, відгороджених від піщаних та пилових буревіїв. Захист кожного житлового будинку або ж громадської споруди досягається групуванням приміщень навколо замкненого двора. Тому в ісламських містах відсутні площі як самостійні просторові форми в планувальній структурі міста. Їх роль виконували відкриті простори перед великими спорудами та двори мечетей і палаців. Замкненість міст пояснювалась, звичайно, не лише кліматичними умовами, а й потребами оборони. Цитадель – приклад арабської фортифікації. В середині цитаделі розміщувалися палац і мечеть. Її потужні стіни оточував широкий рів з водою. З містом цитадель правителя зв’язував лише один міст. Місто також оточували стіни. Міста були нерегулярними за плануванням, не мали яскраво виділених центрів. І самі міста, і житла в них були замкнені, без прямих підходів до значних громадських будівель. Вони були благоустроєні, мали бруковані вулиці, водоводи, що постачали воду до лазень, басейнів, садиб, багатих житлових будинків. У деяких містах, головним чином біля палаців, розбивалися сади. В більшості міст існували ще й майдани – відкриті простори для продажу худоби і рицарських ігрищ. Найчастіше майдани виносили за межі міста. Житлові будинки, в залежності від кліматичних умов, вирішувалися по-різному. Так, у напівпустелях північної Сирії з давніх часів зводилися купольні житла у прибережній зоні Середземного моря житлові будинки являли собою ізольовані композиції, що мали в середині двір, іноді з водоймищем. Будинки чітко ділилися на чоловічу та жіночу половини. Вони були переважно одноповерховими . Траплялися і двоповерхові будинки. А в деяких місцевостях Аравійського півострова переважало будівництво житлових будинків у вигляді високих башт. Так, житлові будинки Бишаму мали 7 і більше поверхів. Кожен поверх мав яруси вікон. Верхній – це вентиляційні вікна, тому кількість поверхів у будинку не завжди можна правильно підрахувати, якщо розглядати його ззовні . Нижні поверхи таких будинків складені з вапняку, верхні – з сирцевої глини. Отвори вікон підкреслювали білим тиньком й вапняною побілкою, що надавало будівлі мальовничості. Закриті красивими гратами вікна кожного другого ярусу слугували для провітрювання приміщень, що було конче необхідно у жаркому кліматі, відіграючи значну роль у формуванні зовнішнього вигляду вулиць. Караван-сараї зводили не тільки у містах. Багато їх було збудовано вздовж торговельних караванних шляхів. Як правило, вони мали прямокутний план. Уздовж укріплених стін розташовувалися житлові приміщення, склади і конюшні. Посеред двору знаходилася криниця або цистерна з водою. Вхід виділявся порталом. Його монументальні форми, підкреслені глибокими тінями, здалеку впадали в очі. В окремих випадках караван-сараї мали круглий або багатокутний план. 48. Архітектурні ансамблі м.Бухари і м.Самарканди. Особливості планувальної структури. Бухара – одне з великих середньовічних міст Середньої Азії, в Х – XI столітті була столицею держави Саманідів. До того періоду відноситься одна з найбільш ранніх культових споруд регіону – мавзолей Ісмаїла Самані. Його пропорції підпорядковані чіткій математичній основі: всі розміри будівлі кратні товщині стіни, яка прийнята за модуль. Перехід від квадратного приміщення до круглої основи купола здійснюється за допомогою тромпів, створених випуском рядів цегляної кладки. Зовнішні і внутрішні елементи взаємозв’язані: цоколь відповідає рівню підлоги. Віконця галереї освітлюють внутрішній простір. Оскільки в плані їх профілі зламані, пряме сонячне світло не попадає всередину і досягається спокійне рівномірне освітлення. Верхня галерейка імітує мотиви дерев’яного зодчества. В архітектурі мавзолею зберігається спадковість зі старовинним зодчеством: розширення основного об’єму донизу нагадує кьошки, колони, які закріплюють кути, асоціюються з баштами ранньофеодальних будівель, декоративні колонки імітують форми середньоазійських дерев’яних колон. Стіна чітко ділиться на цоколь, тіло і легке зовнішнє увінчання. Додаткові куполки над кутами зорово зменшують розмір центрального куполу. Композиція строго центрична: всі фасади рівноправні, вхідні портали масштабні загальному об’єму будівлі й людині. Килимний декоративний візерунок зовнішньої поверхні стін одержаний конструктивно, у процесі самої кладки, а не як облицювання. Головний ансамбль центру Бухари склався поряд із торговельним купольним павільйоном Чор-Су. Назва ансамблю – Пої Калян – означає «підніжжя великого». Мається на увазі, що архітектурний комплекс розкинувся біля підніжжя мінарета Калян Найвищий у Бухарі мінарет – Калян – побудований у ХІІ столітті. Тут виконували страти – останню жертву скинули з мінарета Калян у 1884 році. Мечеть Калян поєднує в собі елементи колонного і купольного типів. Напроти її головного фасаду в 1535 – 1536 роках було побудоване медресе Мірі-Араб. Ці дві пам’ятки утворили найбільш великий в Бухарі архітектурний ансамбль «кош», що означає «подвійний». Відкритий майданчик між джамі і медресе став головним громадським форумом міста, де торгівля і ремесла поєднувалися з культовим центром . У силуеті Бухари виразно контрастують вертикалі мінаретів та пласкі дахи житлових кварталів «махалля». Величезними розмірами також виділяються громадські будівлі. На вузькі вулички міста здебільшого виходять тільки двері. Всі приміщення як житлових, так і громадських і культових споруд згруповані навколо внутрішніх дворів . У центрі Бухари знаходиться фортеця правителя – арк. Поруч і навколо – шахристан. Далі йде зовнішнє місто – рабад. Арк містив у собі житло еміра, тронний зал, поліцейську управу, склади одягу, килимів, начиння, скарбів. Тут були також арсенал, в’язниця, ювелірні та інші майстерні, монетний двір, мечеть, мазари (мавзолеї), інші будівлі. Своєрідний архітектурний ансамбль XVI – XVII століть Лябі-хауз утворений трьома монументальними будівлями: медресе Кукельдаш на півночі, ханакой (монастирською обителлю) на заході та медресе Надіра Діван-бєгі на сході. З півдня вздовж площі проходила торговельна вулиця (рис. 7.9). Організуючим центром ансамблю був відкритий басейн Лябі-хауз, що означає «біля водоймища». Невеликий за площею (46х36 м), він завжди затінений високими чинарами. В «у середні віки тут розташовувався чайний базар. Головний елемент ансамблю – найбільше в Бухарі медресе Кукельдаш. Воно організовано за традиційною схемою східного духовного училища – інтернату. Розміщені навколо великого двору житла для учнів – худжри – являють собою трьохдільні приміщення, що складаються з айвана, житлового та господарського приміщень. На самому березі Лябі-хауза знаходиться будівля ханаки Надіра Діван-бєгі, зведена в 1619 – 1620 роках. Вигляд пам’ятки незабутній. Завершує ансамбль фасад незвичного по архітектурі медресе Надіра Діван-бєгі. На торгові вулиці міста виходили численні крамнички, поставлені впритул одна до одної. Деякі з таких вулиць були критими. На них виходили і великі торговельні приміщення, поставлені на перехрестях вулиць. Еволюцію середньоазійського зодчества періоду середньовіччя краще за все можна простежити на прикладі пам’яток, що збереглися в Самарканді. Цьому місту більш ніж 2500 років. Воно виникло у V столітті до нашої ери. В 1220 році місто було вщент зруйноване монгольськими нашестями, а його населення повністю винищене. Та всупереч цьому в XIV столітті була створена велика держава Тімура і Тімуридів. Тімур (Тамерлан) перетворює Самарканд на столицю – «обличчя світу». Серед пам’яток цього періоду, що збереглися, – ансамбль мавзолеїв володарів держави Тімуридів та їх сімей – Шах-і-Зінда, основні будівлі якого зведені у XIV – XV століттях. Сьогодні цей ансамбль щільно оточує міська забудова, але в минулому навколо нього зеленіла широка стрічка фруктових садів. Мавзолеї розміщені на рельєфі трьома групами – верхньою, середньою і нижньою й зв’язані пішохідним шляхом, який перетинають чартаки. Гробниця Кусама – це найдавніший за часом спорудження мавзолей комплексу Шах-і-Зінда, що зведений ще в ХІ столітті. Це єдина будівля, яку не зруйнували монголи, бо боялися помсти чужого для них, але дуже сильного святого. Поховання біля могили святого Кусама, за середньовічним віруванням, забезпечувало блага та тому світі. Ось чому поруч із мавзолеєм Кусама в XIV столітті були збудовані мавзолеї родини Тамерлана та його родичів. Порівняння різночасових будівель Шах-і-Зінда виявляє поступове збільшення абсолютних розмірів будівель, прагнення до все більшого вертикалізму у вирішенні інтер’єрів і екстер’єрів (низькі півсферичні куполки замінюються на рубчасті; на зміну ним приходять подвійні купола, які з часом стають усе стрункішими, їх ставлять на все більш високі барабани). Не без впливу архітектури караван-сараю зовнішні об’єми втрачають центричність; головний фасад за рахунок його підвищення, художнього збагачування і влаштування входу у високій ніші перетворюється на монументальний портал – пештак. Приземкуваті кубічні будівлі, розраховані на фронтальне сприйняття з близької відстані, перетворюються на стрункі композиції з високо піднесеними на барабанах бірюзовими банями Ансамбль починається вхідним порталом – пештаком, який був побудований за часів онука Тамерлана. За пештаком знаходиться мавзолей Кази-Заде-Румі, видатного астронома і вчителя великого Улугбека. Далі сходи ведуть угору, до другого чартаку. Відразу за ним ліворуч і праворуч розташовано кілька мавзолеїв XIV – XV століть. Серед них виділяється мавзолей Шаді-Мульк-ака. На цьому мавзолеї вперше з’являється декоративне оздоблення порталу у вигляді сталактитів – пластичного оздоблення напівкупольних перекриттів, що схоже на бурульки, які утворюються на стелі печери від просочування води через грунт. Такі конструкції використовувалися для переходу від площини стін до кривизни купола. Всього у комплексі 25 мавзолеїв. Здебільшого це кубічні споруди під різними за формою куполами. Купола, портали і стіни мавзолеїв вкриті кольоровими кахлями. За третім чартаком височить ансамбль мавзолею Туман-ака, жінки Тімура. У деяких мавзолеях ансамблю Шах-і-Зінда застосована рельєфна майоліка. Зодчі, які створили будівлі Шах-і-Зінда, – чудові майстри ансамблю. Мавзолеї, пештаки та інші його елементи зв’язані в єдине ціле завдяки використанню однотипних портально-купольних композицій, загальній системі декору і близької кольорової гами, вмілій розбивці споруд на групи і зіставленню, організації архітектурних картин тощо. Дуже часто як композиційний прийом використовується протизіставлення портальних композицій. У XIV столітті в Середній Азії склалася об’ємно-планувальна структура міста з ущільненою забудовою в міському центрі і менш щільною в передмісті, де розміщувалися садиби вельмож, сади та некрополі. Всі ці закономірності знайшли своє відображення в архітектурно-планувальній структурі міста Самарканда XIV – XVI століть. У період правління Тімура в столиці його імперії – Самарканді – зводять найвищі і найпишніші мечеті, мавзолеї та інші будівлі. Не випадково усипальниця самого Тімура – Гур-Емір – найбільша серед середньовічних мавзолеїв Середньої Азії. В ансамбль мавзолею крім заупокійної мечеті входили медресе, гуртожиток для прочан і великий двір, навколо якого були об’єднані всі будівлі. Споруди Тамерлана зводилися поспіхом. Архітектори, силоміць привезені з Ірану та інших завойованих Тімуром країн, були підневільні. Роботи велися недбало, з грубими технічними помилками. До того ж властитель Самарканду втручався у проектування та будівництво, постійно даючи свої вказівки. Тому не дивно, що деякі зі зведених у цей час грандіозних будівель почали руйнуватися. Спорудженням величезної мечеті, яка вміщувала 10 тисяч осіб, - Бібі-Ханим. Мечеть займала цілий міський квартал. Впадає в очі чітка композиція, підпорядкована повздовжній осі. В організації ансамблю внутрішнього двору ясно видно використання прийому протизіставлення портально-купольних композицій. Торгівельно-ремісничим центром Самарканду була площа Регістан, біля якої при Тімурі побудували багатогранний в плані торговельний павільйон (Чор-Су), перекритий куполом. Від нього до шести міських брам розходилися вулиці міста. Головною в Самарканді була вулиця, що з’єднувала Чор-Су з Бухарськими воротами та воротами Ахані. При Тімурі її розширили і вона перетворилася на критий торговельний пасаж. До неї на північному заході примикали два крупних монументальних комплекси – соборна мечеть Бібі-Ханим і медресе-Ханим. В XVII столітті перебудували і північну сторону Регістану: в 1646 – 1660 роках будівлі караван-сараю Мірзої, що вже давно стояв на цьому місці і слугував готелем для купців, були частково використані при спорудженні нового архітектурного комплексу. В ньому поєднувалися мечеть і медресе. Друга вулиця, не менш важлива, з’єднувала східну браму цитаделі з воротами Фірюзи, через яку проходив шлях на Шахрісабз – батьківщину Тімура. |
| Про оформлення папки «Календарні плани учителя» у 2013– 2014 н р Плани повинні бути у папці(тверда обкладинка) з файлами, кількість яких можна збільшувати |
ТЕМА: Стародавня україна Перші поселення на території україни, кіерійці скіфи та сармати їх перші державні утворення. Античні міста поліси північного причорноморья... |
| Історія держави та права зарубіжних країн”(ч. 1) Процес в Стародавньому Римі: досудові стосунки сторін, формалізм. Поділ процесу на дві стадії |
Уроку: Робота зі звуком у середовищі Flash Все це було в новинку, як і перші фанерні літаки, і перші телефони, в які потрібно було кричати на все горло, як і чотири паралельні... |
| Календарно-тематичні плани календарно-тематичні плани Носії інформації, форми і способи подання інформації. Види інформації. Інформація і шум та їх взаємоперетворення. Властивості інформації.... |
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... Плани обговорені і схвалені на засіданні кафедри філософії та соціальних дисциплін |
| Календарно-тематичні плани календарно-тематичні плани ХХ ст. Поняття інформації. Інформація і повідомлення. Інформація та інформаційні процеси. Носії інформації, форми і способи подання... |
Контрольна робота 11 клас за темою «Риторика» Риторика зародилася: А у Стародавньому Римі; Б Стародавній Греції; В Стародавньому Єгипті |
| Тема уроку: Географічне положення Північної Америки. Історія дослідження Обладнання: Фізична карта світу, фізична карта Північної Америки, портрети дослідників материка, атласи, зошити – практикуми з фізичної... |
Прага є одним з найкращих місць для зустрічі Нового року. Запрошуємо Вас на феєричне дійство !!! Егерської Базиліки. Саме тут розташований найбільший в країні орган. На зведення та оздоблення собору пішло 120 років. Поруч з Егерською... |