|
|
Скачати 80.89 Kb.
|
| Святкування Різдва Мета: розширити знання учнів про святкування Різдва , розвивати вміння аналізувати і робити висновки, порівнювати, бажання загартовувати свій організм; виховувати повагу до традицій і звичаї українського народу. Штори сцени закриті. На авансцені ведучі. Ведуча. Добрий день, дорогі друзі! От і наближається Новий рік, Різдво. Кожна родина очікує на ці свята. Тому що ці світлі і радісні дні приносять добро і спокій в наші душі. В ці дні відбуваються різні дива. І сьогодні ми спробуємо створити диво. Ведучий. Колись, давним-давно. Прийшло на українську землю свято Різдва Христового, як день народження Ісуса. Наші дідусі та бабусі кажуть, що коли на Різдво випадає іній – буде врожай на хліб, якщо небо із зірками – врожай на бобові, а якщо заметіль – це вже бджоли багато меду принесуть. То ж нехай, друзі, наше свято принесе вам хліба, і до хліба, а ще й ароматного меду до смачного молока. Ведуча: Як і багато років тому, збираються у дорогу колядники та ряджені, ви їх обов’язково побачите, бо їм засвітилась Віфлеємська зірка. Старі люди кажуть: «Пішла Коляда по льоду розсипати коляду». Ведучий. Отак із колядками рідною мовою повертаємось ми до золотих традицій українського Різдва. І нехай сьогодні на Різдвяному святі пролунають традиційні і незнайомі усім нам колядки, звернуті до Великого Володаря. Ведуча. Бо і наша Коляда вже розсипає десь коляду та дзвіночками сповіщає людей, що Різдвяне свято розпочалося. Разом. Даруй господарю, даруй господині, Даруй літа щасливії нашій Україні! Розсувається завіса сцени. На сцені інтер’єр сільської хати. Із-за лаштунків з’являється дівчина та її мати. Дівчина час від часу дивиться у вікно. А мати порається біля столу. Дівчина. Нема ще нікого! А я бігла, думала, що мене вже чекають… Мати. Кого це ти чекаєш, доню? Дівчина. Павло з хлопцями рядженими обіцявся зайти… Мати. Знаю, знаю, бо сама молодою була… (Пригортає дівчину до себе). Мирославо, а ти тим часом поклади на стіл дідух та свічку. Дівчина. (Кладе на стіл дідуха та свічку) Мамо, а чому люди у Святвечір кладуть пшеничний сніп на стіл? Мати. Тому, доню, що він єднає за столом і живих, і мертвих. Це символ хліба, праці. Доню, а ти не забула покласти під скатертину сіна, як учив дід Василь? Дівчина. Ні, матусенько, про це я пам’ятаю! Ще звечора приготувала. Бо дуд Василь казали, що це символ того, що Ісус родився на сіні в яслах. Мати. Яка ж ти у мене розумниця! (Лунають дзвінки). Чуєш, доню, ось і перші колядники до нас завітали. Можливо і Павло з рядженими прийде в гості… По черзі заходять колядники 1-4 виховних груп. Дівчина з мамою дякують колядникам і пригощають їх яблуками, горіхами. На авансцені з’являється дід Василь. Дівчина. Добрийде дідусю! Чи не колядувати зібралися! Дід Василь. Ти хоч і чарівниця. Мирославо, та я тобі що скажу: «Свата Варвара по світу брикила…» То ж не лізь перед батька у пекло. Зрозуміла? Дівчина. Не сердьтеся, дідусю. А щоб я по світу не брикала, давайте разом полічимо усі дрова. (Дівчина бере дрова і починає перекладати, кажучи:) Вдівець – молодець, вдівець – молодець, вдівець-молодець… Бачите, дідусю, молодець! (Стрибає перед дідом). Молодець! Молодець! Молодець! Дід Василь. Ну що ж, як молодець – то бути на весні весіллю. А я гадаю, пані Світлано, чом це вишня в мене в хаті бруньки розпустила, та в янгольські одежі одягнулася. (звертається до Мирослави). Мабуть, у святвечір пшеничну кашу варила? Дівчина. Варила, дідусю, варила. Дід Василь. Медом приправляла? Дівчина. Приправляла, дідусю, приправляла. Дід Василь. І на ворота лазила? Дівчина. І на ворота лазила. Дід Василь. А що ж ти казала? Дівчина. А от що казала: «Доле, моя доле, ходи до нас вечеряти… За одним присідом вечеря з обідом…» Дід Василь. Ну і розумниця, Мирославо! Усе зробила, як Господь учив. А чого це ти за пампушок взялася, хіба не знаєш, що до вечері не можна їсти, бо кличеш лиха до хати, а на горох шкідників? Дівчина. Не буду, дідусю, не буду. Не сердьтеся, бо самі гріх накличете… Чути дзвіночки, появляються колядники. По черзі колядують вихованці 5-56 виховних груп. Чути гуркіт за лаштунками. Дівчина. Що це було, мамо! Дід Василь. Мабуть, сама Коляда по льоду розкидає коляду та й… Появляється коза з мішком. Павло. Фу-ти, ну-ти… Приїхали. (Кладе мішок) Мирославо! Чому гостя не зустрічаєш? Дівчина. Ой, Боже ж мій! Приїхав таки. Мамо, дідусю Павло приїхав! Павло. Дорога нелегка, та таки встиг, а ти що робила? Дівчина. Матусі допомагала готувати святу вечерю. От і дід Василь прийшли в гості. Разом колядників вітаємо, та й до столу будемо сідати. Проходь і ти до нас. будеш за свого. Павло заходить до хати, знімає шапку. Павло. Зі святом вас, добрі люди! Із Різдвом Христовим! Павло. Всім добра, хто хазяйнує, Нехай щастя вам шанує, Нехай діти люблять дуже З Різдвом Христовим, любі друзі! Мати. Любі діти, давайте помолимося Господу і будемо сідати до столу. Всі стають на коліна перед образом і проговорюють молитву «Отче наш», а потім сідають до столу. Павло. Господине, а кутя буде? Мати. Буде, Павле, буде. Подає макітру з кутьою. Мати. Запалюйте свічку, будемо вечеряти. Дівчина. Я, я запалю! Павло. Давай краще я це зроблю. Дід Василь. Вгамуйтеся в такий вечір, я зараз запалю свічку, щоб Бог побачив нашу вечерю. Дід запалює свічку, обходить з нею стіл і каже. Дід Василь. Морозе, Морозе, ходи до нас кутю їсти, а коли не ідеш, то не йди і на жито-пшеницю, всяку пашницю. (Дід бере миску з кутею і піднімає вгору). Боже, щоб ячмінь був остистий та колосистий. Мати набирає у ложку куті, закриває очі і каже. Мати. Аби пшениця не полягла, а сіно не зігнило. Їсть кутю і пригощає інших. Павло. А чи зв’язали господарі стіл і лавки мотузками? Мати. Зв’язали, зв’язали, щоб коні не розбіглися із вигону і не пропали в лісі. Дівчина. А чи підперезав ти, Павле, хлопців? Павло. Підперезав, що б не розбіглися по дворах і не пропали у хатах. Дівчина. Чуєш, мамо, знову колядники до нас завітали. Колядують по черзі вихованці 7-9 виховних груп. Дід Василь. А де ж ряджені, з якими ти обіцявся? Козаку не личить розкидатися словами. Як скакав – так і зроби! Дівчина. Дідусю, Павло справжній козак! Ніхто з хлопців не вміє рубати краще голови гарбузовим воякам, як він. А як виходить в поле, то за день може зорати півсвіту… Дід Василь. Козак він може і працьовитий, але слова повинен здержати. Павло встає із-за столу. Павло. Слова я свого здержу, як сказав, що приведу Коляду, то приведу! (Виходить). Дівчина. (Жалісливо до матері). Матусю, а якщо він вгнівався і не прийде, то що тоді робити? Невже в Різдвяну ніч залишуся вдома? Я так хотіла поколядувати… Мати. Не хвилюйся, доню, Павло добрий козак. Як сказав, так і зробить. А тим часом попросимо діда Панька розказати небилицю про дівчину білолицю… Дід Василь. Розкажу, розкажу… Так от: у Різдвяну ніч, коли біс зіслав людей і роздав їм гріхи, з’явилася у білому вбранні красива дівчина. Спочатку одна, потім друга, третя, четверта.. багато дівчат, а у руках вони тримали осикові гілки. Дівчина. А чому осикові? Мати. Тому що на осиковій гілці біс повісився. Дід Василь. Так от. У ріках вони тримали осикові гілки, які віддавали господарям, щоб вони їх над входом до хати повісили і щоб нечисть відганяли. І от одного разу під Різдво відкрилося зоряне небо, задивилися люди на нього і стали просити усе, що завгодно… Дівчина. Я би попросила. Щоб по швидше прийшов Павло з козаками! Дід Василь. Не перебивай старших, бо біс вхопить. «Так от. Люди задивились на небо і стали просити усе. що завгодно і на різдвяному небі з’явилися білолиці дівчата з осиновими гілками… І-за лаштунків чути шум, галас, дзвінки. Дівчина. Дідусю, мамо, до нас ряджені завітали» З’являється Маланка. Мати підходи до неї. Мати. А ти хто така, чи такий? Щось не впізнаю… Чи то дівка, чи то хлопець? (Оглядає Меланку). Меланка. Я де-ві-ца! Гарна, як пшеніца. Як свіже сіно в лиху годину! Як пишне літо… (різко робить крок до матері) Кидай у торбину! Мати лякається. Відскакує. Мати. Та чорти б тебе побрали! От злякав! А як же звуть тебе… тихе літо? Меланка. Меланка! Мати. Меланка? Появляється Павло з хлопцями та дівчатами. Павло. Ой госоподаре, господарочку, Пусти в хату Меланочку, Меланочка чисто ходить, Нічого в хаті не пошкодить. Як пошкодить, то помиє, Їсти зварить та й накриє. Дід Василь. А що це ти. Меланко, гарна як галка, та синя, як курячий пуп? Меланка. Старий, як світ Божий, а насміхаєшся над рожей. (Починає хазяйнувати у хаті) Писар. (Заходить до хати і починає заглядати у всі кутики, ось рахує, записує). Бачу, ґаздине, що ви багата, бо маєте43 павуки, 12,0 – о 13 мишей , та ще і щур є. А свині яйця несуть? Як за часто і чи багато? А кури телят родять? Бо треба Меланці щось заплатити, бо Овна така файна ґаздині, вам скрізь порядки зробить. Василь. Ви тільки погляньте, яка у Меланки сорочки – парубоча, а не робоча. Коли всі люди їдуть на жнива, то Овна на пива. Писар. А ви чули: люди їдуть із серпами, а Маланка із склянками. Дівчина. А що ваша Маланка уміє робити? Чорт. Такої ґаздині у пеклі н знайдеш! Ви лиш послухайте: лави миє глиною, піч веде водою, посуд миє глиною, а пере смолою, мете хату щіткою, чешеться граблями, їсти варить в тазику, хліб місить ногами. (Меланка демонструє вміння, сідає до столу і їсть). Меланка. Я так ся наробила, що не маю зовсім сили ані пити, ані їсти, ані гопака присісти. Мабуть, люди, помираю. Рятуйте! Хто може, поможіть! Лікар. Хто бальной? Кому потрібна моя допомога? (Ідуть по залі шукає хворих) Ви больна? (Меланка не відповідає). Дайте мені праву ногу будем пульс міряти. (Визначає праву ногу). Права-ліва, ліва-права…. яка разніца. (Міряє пульс). Що можу сказати, пацієнт умер, паліть свічку!... Смерть. Хто зібрався на той світ, Становитьсь за мною! Чорт. Пані смерте, ви до нас, тут небіжка полягла! Смерть. Поки я до вас дойду, може серед цих клієнтів знайду. Щось це небіжка, зовсім н небіжка. Меланка. (Піднімається) Ой. Смерте, не небіжка я, просто трішки утомилась, забагато напудрилась. Пане лікарю, скажіть, та ще й трішки прибрешіть, скільки років мені жити? Лікар. Про це краще запитати в пані Ади та громади. Появляються цигани. Меланка. Пані Адо, ходіть сюди. Скажіть Меланці, як вона проведе свята і чи діжде других? Циганка. Багу-багу, молодице, що родилася в спідниці, маєш файного Василя, що на все село ґазда. Разом святе упровадите, других дочекаєте. Писар. Ану. Меланко, меланкуй, бо за файну меланку, файна плата, а ця ґаздиня дуже багата. Всі разом мелан кують. Василь. Шановні господарі та гості нашого свята! Надійшло до нас Різдво Христове, найрадісніше свято.. нехай же воно принесе у вашу хату надію, віру, любов, Нехай зі Святим днем до вашої оселі й ваших душ прийде велика любов до ближнього, до України, до істини. Христос народився! Всі. Славімо Христа! Меланка. Шановні друзі, уся громадо! З Різдвом Христовим віншую радо! І як од від у нас ведеться, Кажу при цьому від усього серця: Сію, сію, посіваю, З Різдвом Христовим вас вітаю! Дівчина. Хай наливається, колоситься жито, Пшениця, всяка пашниця… Хай затишок буде в селі і у місті Хай пошта приносить добрії вісті. Павло. Щоб вам не знати біди – напасті, В достатку жити, у мирі і щасті. Разом. Удачі в роботі усім бажаємо, Сіємо, сіємо і посіваємо. |
|
Тест №9 кл. Тема №2. Хімічний зв’язок. Окисно-відновні реакції. Варіант... Тест містить: закриті завдання з однією правильною відповіддю 1-6; 8-12; 14-16; 18; 20; у18, 20 |
Благодійний Київський фестиваль вуличної сцени 2012 «Уся справа у капелюсі» Тру на Україні тільки починає набирати оберти. Місією Київського фестивалю вуличної сцени є створення умов для розвитку вуличного... |
|
«Найсвітліша дорога до школи» 2007р Звучать фанфари. На імпровізовану сцену виходять ведучі – дівчина(В1) і хлопець(В2) |
Тературно-музична композиція У центрі залу святково прибрана світлиця. На сцені ведучі (юнак і дівчина в національному одязі) та читці |
|
Безпека повсякденного життя. Електрика в побуті. Чи завжди безпечне наше житло? Завжди слідкувати за тим, щоб крани на газовій плиті після закінчення приготування їжі були правильно закриті |
Зала святково прибрана. На сцені столик з калиною і колосками. На... Плекаймо рідну мову – душу українського народу. Учні заходять під музику «Козацький марш» |
|
Свято до дня фізкультурника Кожна команда готує назву, девіз. Організатори і ведучі змагань учителі фізичної культури. Суддівська колегія заносить у зведену... |
Сценарій Тарас Шевченко провісник долі України У центрі сцени на стіні заквітчаний і прикрашений рушником портрет Тараса Шевченка |
|
11 клас Контрольна робота №6 з теми «Проза другої половини ХХ ст.... У завданнях 1 -24 подано по чотири варіанти відповідей, з яких лише ОДИН правильний. Вкажіть правильний варіант відповіді |
Виховний захід на тему: «Ставимо п’єсу!» На сцені збирається гурт хлопців та дівчат, з-за сцени чутно голоси та крики. На возі виїжджає Солопій Черевик з дружиною |