|
|
Скачати 98.57 Kb.
|
| ХАЙ КВІТАМИ ПЛАНЕТА РОЗЦВІТА Театралізоване свято для учнів 5-6 класу 5 - 6 класів Г.М.Дудар, старший вчитель ЗОШ І-ІІІ ст. №19, м. Тернопіль Приміщення, в якому проходитиме свято, прикрашене репродукціями картин К.Білокур та інших художників, дитячими малюнками, витинанками, вишивками, аплікаціями на тему "Я вражений красою. Дивний цвіт…" На столах – композиції з квітів. На імпровізованій сцені – інтер’єр кімнати маленької Іди. Звучить мелодія "Вальс квітів" П.І Чайковського. Виходить маленька Іда. Іда. Бідні мої квітоньки зовсім зав’яли. Вчора ввечері вони були такі красиві, а тепер опустили голівки! Чому це? Що з ними сталось? Студент. Знаєш, що? Квіти були вночі на балу, ось тому вони і опустили свої голівки. Іда. Але ж квіти не танцюють! Студент. Танцюють! Вночі, коли навколо темно і ми всі спимо, вони так весело танцюють, що просто дивина! Іда. А дітям можна прийти на бал? Студент. Чому ж ні, адже танцюють маленькі маргаритки і конвалії. Іда. А де танцюють найгарніші квіти7 Студент. Ти ж була за містом, там, де великий палац, в якому влітку живе король, і де такий чудовий сад з квітами? Ось там і бувають справжні квіткові бали. Іда. А король не розсердиться, коли дізнається, що квіти танцюють? Студент. Та ж про це ніхто і не знає! Іда. І я теж зможу їх побачити? Студент. Звісно. А зараз мені треба йти. Тож лягай спати. На добраніч, Ідо! Іда. На добраніч. (Іда виймає з коробки свою ляльку.) Тобі доведеться встати, Софі, і полежати цієї ночі у ящику: бідні квіти захворіли, їх потрібно вкласти у твоє ліжечко, - може, вони одужають. (Іда вклала ляльку і сама лягла на ліжечко. Звучить "Вальс квітів", на сцену виходять дівчатка у костюмах квітів і танцюють.) Вчитель. Діти , ви. звичайно, впізнали героїню чудової казки Г.-Х. Андерсена "Квіти маленької Іди". І, звісно, ви пам’ятаєте, як танцювали на балу і блакитні фіалки, і оранжеві нагідки, і маргаритки, і конвалії… А вранці. коли Іда прокинулась, квіти були мертві. У казки сумний кінець. Адже вік у квітів недовгий. Та, незважаючи на це, вони радують нас впродовж нашого життя. Адже, справді, квіти – це дарунок, квіти – це прикраса. Квіти мають свою історію, квіти мають свою душу. І, напевно, нема в світі людини, яка б була байдужою до цього творіння природи. Хочу я троянди, що цвіте в саду… Скільки я для неї дивних слів знайду! Хочу я купави. Їй я розкажу, Чом я над сагою цілу ніч ходжу. А фіалці тихій в сутіні лісів Вже давно мережку із пісень я сплів. І волошкам синім в полі, серед трав, Я казки чудесні і легенди склав. Так писав видатний український поет Олександр Олесь. Оспівували квіти художники, композитори, поети, фотографи. Адже квіти – це завжди краса, не буває некрасивих квітів. Усьому світові відома українська художниця Катерина Білокур. На її полотнах можна побачити химерне розмаїття квітів, якого в природі насправді не існує. Це казкове плетиво кручених паничів, рож, маків, півоній. красоль, чорнобривців зворушує серце. Квіти Катерини Білокур Наповнені сонцем, радістю, мелодіями веселкових барв. І це зовсім не випадково. Адже натхнення давали художниці квіти рідної землі. А майже кожна квітка має свою історію. І в історії квітів – частина історії людства. За вікном – осінь. Сумна пора… Принаймні, так писав поет. Але що це? (Заходять дві дівчинки – продавці квітів. В руках у них кошички, а в кошиках айстри, жоржини, хризантеми, чорнобривці.) Перша дівчинка. Пані, купіть жоржини. Друга дівчинка. Або айстри чи хризантеми. Перша дівчинка. А ще чорнобривці чудові. Пані. Я куплю усі ці чудові квіти, але за однієї умови. Дівчатка. Якої? Пані. Ви розкажете мені про кожну з цих квіток. Перша дівчинка. Ну, що ж, тоді я перша. Цю красиву квітку звуть жоржиною. Але вона має ще одне ім’я – Далія. Її батьківщина Мексика. Майже 200 років тому два іспанські мандрівники привезли до Мадриду соковиті бульби і подарували їх королю. Той звелів посадити бульби в саду. Восени рослини зацвіли червоним цвітом. Квіти ці дуже сподобались королю. Королівський ботанік описав цю рослину і дав їй ім’я на честь короля Далія. А ім’я жоржина дав мені німецький вчений на честь російського мандрівника Георгі. Друга дівчинка. А ось айстра говорить сама за себе. Адже айстра з латинської означає зірка. І справді, ці чудові квіти схожі на зорі. Айстри осінні, печалі квіти, Тихі, задумливі ваші кущі; Тихо гойдаєтесь. сумно схиляєтесь Осінню пізньою ви до землі. Сонечко ясне вас не пригріє, Осінь печальная ваша весна, Дивлюсь на вас. і серденько мліє Сумом огорнута моя душа. Сад весь осипався, все одцвіло… Листя зів’яле вдалину рознесло… Лише самотні айстри осінні Чекають даремно весну. С.Грей, переклад з російської Г.Дудар. Перша дівчинка. Серед осіннього розмаїття улюблена квітка нашого народу – чорнобривці. Скромні квіти , вони завжди нагадують нам про найдорожчу людину – про маму, про найріднішу землю –про батьківщину. (Пісня "Чорнобривці", муз. В. Верменича, сл. М. Сингаївського.) Пані. Ну, що ж я купую ці квіти. Але плата моя буде незвичайна. Що варті гроші? Я дарую вам весну! Дівчатка. Весну? Це ж як подарувати можна весну? Пані. Для мене все можливо. Все дуже просто – чарівниця я. Пані. Саме так. Я – чарівниця. Послухайте лишень. Чуєте ви дзюркотання струмка? ( Звучить музика А.Вівальді "Пори року". Виходять діти у костюмах весняних квітів.) Конвалія. Люди здавна полюбили мене. Перекази слов’ян розповідають про безнадійне кохання водяної царівни Волхови до відважного купця Садко. Дізнавшись, що Садко полюбив просту дівчину Любаву, заплакала з горя царівна. Сльози покотилися з її синіх. як море, очей. Перлинами падали вони у траву і перетворювались на ароматні сріблясті квіти, які назвали конваліями. У народів Західної Європи конвалія – це житло й маленьких лісових чоловічків – ельфів, і намисто Білосніжки, яка, тікаючи від злої мачухи, згубила його в лісі, і воно перетворилося на срібні дзвіночки. А ще я занесена до Червоної книги. (Заходить Лікар Айболить.) Лікар. Сестра нарцисів, лілій ніжних І неповторна серед них Цвіте прекрасна білосніжна Конвалія в лісах моїх. Мов наречена з тонким станом, Стоїть, всміхається мені; І запах ніжний, незрівнянний, П’янкий, мов чари весняні. Так, конваліє, це саме про тебе ці рядки. Але ти настільки скромна, що не признаєшся, яка ти корисна. У часи середньовіччя ти була символом лікарського мистецтва, емблемою медицини. У народній медицині конвалію застосовували при захворюваннях серця, нервової системи, захворюваннях очей, при безсонні, головному болю, нежиті. Конвалія. Лікарю, ти згадав про мою сестру – Лілію. Лікар. Так, містичну і лікувальну славу мала вона у слов’ян. Відваром здолай-трави, як її ще називали, лікували зубний біль і отруєння. А ще давні слов’яни вважали її важливим оберегом під час подорожей. Квітко русалки, розкажи про себе. Лілія. Я прийшла із глибин. Я цвіту до пори… Як дитя я в колисці сповита. Не зірви ти мене, не зірви – Я навчу тебе сонце любити! Як цінуєш красу, я тобі принесу Срібні води і пісню, юначе, А загубиш мене – і пригорнеться сум, І душа твоя гірко заплаче. Коли ж дівчина ти, я – сестра. Пощади. Захисти у хвилину загрози! Я дівочість твою вбережу від біди, Я за тебе щодень у тривозі. Я самітня така. Не гойдай сповиток… Наді мною лиш неба хустина. А як ніч без зірок, так вода без квіток, І ріка – не ріка, а пустиня. Я із казки прийшла. Я цвіту до пори… Як дитя. я в колисці сповита. Не зірви ти мене, не зірви. Я навчу тебе сонце любити. Йосип Дудка. Нарцис. А про мене сам перський цар Кір дав визначення:"безсмертної краси – творіння насолоди." А Магомет сказав: " У кого є дві хлібини – нехай продасть одну, щоб купити нарцис, бо хліб – пожива для тіла, а нарцис – пожива для душі. Мною захоплювалися Шекспір, Шеллі. Заяча рута й тюльпан обнялись, І красень закоханий, ніжний нарцис, Розцвів над водою й на себе зорить, Аж поки у пристрасті тій не згорить… Лілія. Ти, Нарцисе, син річкового бога Цефіза. Тебе прирекли на те, що досягнеш глибокої старості лише в тому разі, якщо ніколи не познайомишся із собою, тобто ніколи не побачиш свого обличчя. Нарцис. Авжеж, я не побачу свого обличчя, адже тут нема ніяких дзеркал. Отже я спокійно доживу до старості. Вчитель. Але сталось не так, як гадалось. В Нарциса закохалась дочка цариці неба Юнони Ехо(Луна). Але Нарцис залишався байдужим до її страждань. Тоді Ехо у відчаї звернулась до богів, благаючи змилосердитись і покарати Нарциса за його незворушність. І розчулені боги почули її молитву і покарали його. Сталось так, що Нарцис, відчуваючи спрагу, зупинився край чистого, мов дзеркало, спокійного плеса. Нагнувся над ним, щоб напитися. і ту, вперше в житті, побачив у воді своє відображення й так був зачарований, що закохався в себе. Не в змозі більше ні на хвилину відірвати від того чарівного нетривкого образу погляду, почав марніти, бліднути й хиріти від кохання. Проте милосердні боги не дали йому вмерти і перетворили його на чарівну квітку, яка чудесно пахне, а голівка її так і хилиться донизу, ніби намагаючись ще іще раз помилуватись собою… Так розповідає древня грецька легенда, сумна і прекрасна легенда про кохання. Принаймні про нарциси як про квіти кохання співається у пісні українського поета-пісняра Вадима Крищенка. (Звучить пісня Г.Татарченка на слова В.Крищенка "Білі нарциси".) Вчитель. Відгомонить весна і настане літо. І поповниться наш букет. вплетуться у віночок літні квіти: білі ромашки, синьоокі волошки, червоні маки, різнобарвні мальви і півонії і, звичайно, цариця квітів троянда. Ромашка. Вони не вражають красою, Ростуть у полях, на лугах, З голівок їм, вмитих росою, П’є воду комаха і птах. Чому ж ми так ніжно торкаєм Їх білі легкі пелюстки І посмішка тепла блукає, І тулимо їх до щоки. Ромашки - це перше кохання, Що квітне на грудях землі, Це ніжне зітхання і часті прощання, Юначі найперші жалі. Так люди, здається, звичайні, Розкриються раптом у повній красі. Не зовнішність в них примічаєм – Тонкі переливи душі. Л. Кірик-Радомська. Маргаритка. Я – Маргаритка, Ромашки сестричка. А ще мене називають Сто -кротка. Про мене існує багато легенд. Ось лише одна з них. Коли Пресвята Діва Марія ще дитиною дивилась вночі на небо, всіяне блискучими зорями, то висловила бажання: як добре було б, аби всі ці чудесні зірки стали земними квітами й вона могла гратися ними. Тоді зорі, почувши її, одразу ж відбились у блискучих краплях роси на земних рослинах, і коли вранці сонце осяяло землю, то вся вона була всіяна, немов зірочками, білими квітами. Пресвята Діва була в захопленні, прикрасилась ними й мовила, що вони довічно будуть її улюбленими квітами і хай віднині називаються квітами Марії. І відтоді ці квіти супроводжують щастя, саме тому в маргаритки й запитують про нього, лічачи та обриваючи її пелюстки. Волошка. У полі, при дорозі, волошки зацвіли, Їх вітер колихає під пісню ковили. Віночки з них сплітають і так рвуть залюбки Маленькі сині квіти, тендітні пелюстки. Їм небо дарувало свою глибоку синь, Їм жайворон співає про поля широчінь. В букетах швидко в’януть волошки на столі – Тендітні сині квіти, пелюсточки малі. Їх росяні тумани вмивають на зорі. Їх сонце зігріває ласкаве угорі. Земля дає їм силу боротись за життя, Маленькі сині квіти – беззахисне дитя. Л. Кірик-Радомська. (Звучить урочиста мелодія. Виходить цариця квітів Троянда.) Троянда. .Я – Троянда, цариця квітів. Я знайшла собі прилисток у давньому Ірані, країні персів. Зі слів одного поета до Аллаха одного разу з’явились всі діти Флори з проханням призначити нового володаря замість сонливого лотоса, котрий був дивовижно гарний, але забував про свої обов’язки правителя. Тоді Аллах призначив правителькою білу непорочну троянду з гострими шипами, що оберігають її. Коли соловейко побачив цю чарівну нову царицю квітів, то був так заворожений її красою, що в захопленні притис її до грудей… Але гострі шипи вп’ялись йому в серце, і яскраво-червона кров бризнула з люблячих грудей нещасного і зросила пелюстки дивовижної квітки. Ось чому безліч зовнішніх пелюсток зберігають рожевий відтінок. (Звучить пісня А.Горчинського на слова Л.Татаренка "Червона троянда".) Троянда. Я бачу, тут зібрались найкращі піддані мої. Звичайно, що не всі. Адже в моєму царстві безмежний океан квіток. Вплітайтеся у барвистий сонячний вінок, складайтеся в букети. Даруйте радість людям і в будень, і у свято. Вчитель. Всі готувалися до свята старанно і завзято. Погляньте навкруги - які чудові квіти довкола розцвіли. Ці малюнки малювали, витинанки витинали, стібок за стібком у вишивці клали ваші руки працьовиті. І хоча за вікном уже пізня осінь, не за горами вже й зима, у нас цвітуть квіти, тішать нас, милують око. Ми живемо на планеті Земля. На найкрасивішій у Всесвіті планеті. Там, далеко серед зір, вона видається блакитною. А як хочеться, щоб вона була різнобарвною, веселковою. Діти. Це дуже просто! Ми прикрасимо Землю квітами! (Виходять діти і прикрашають планету квітами, які кожен виготовив, готуючись до свята. Планета – плакат. Свято продовжують ігри, розваги .) Література 1.М.Ф.Золотницький Квіти в легендах і переказах. - К., Фірма "Довіра", 1992. 2.Ханс Кристиан Андерсен Сказки и истории. М., "Правда",1989. 3.Л.Кірик-Радомська Неспокій. Поезії. Тернопіль, 1991. 4.Білий цвіт на калині. Пісенник. К., "Спалах" ЛТД, 1995. 5.Л.Шелудько Травнева лілія долин. Ж-л "Жінка", №92. 6.О.Олесь Все навколо зеленіє. К., "Веселка", 1990. |
|
Велична і чарівна красуня Осінь Сцена оформлена у вигляді лісової галявини: картини – горобина, калина, ялина кругом осіннє листя, букети осінніх квітів. На столах... |
Міністерство освіти і науки України Вище професійне училище Житомирського... Сцена: інтер’єр кімнати, за столом сидить старенька бабуся, на столі багато паперів, папок |
|
ДОГОВІР ОРЕНДИ КІМНАТИ ДЛЯ ОФІСУ Цим Договором регулюються правовідносини, пов'язані із переданням Орендодавцем Орендареві у строкове платне користування наступної... |
Урок позакласного читання 7 клас За творчістю Б. Лепкого. Новела «Цвіт щастя» Мета уроку: проаналізувати зміст новели «Цвіт щастя», розкрити образ маленького хлопчика, головного героя новели, показати внутрішній... |
|
Урок розвитку мовлення (6 клас) Тема Опис інтер’єра за картиною Обладнання: репродукції інтер’єрів художників школи О. Венеціанова, портрет художника О. Венеціанова, дидактичний матеріал |
Тем : Створення композиції оздоблення виробів: торта, тістечок,печива. Мета Мета: Засвоєння знань учнів про вироби, композиції; формування вмінь аналізувати вироби; розвивати логічне та абстрактне мислення,... |
|
Година народознавства «Віночок вити – життя любити» Бібліотекар Цей звичай був запозичений у арабів, де вінок з квітів апельсину /оранж/ символізував родючість. У греко-римській традиції вінок... |
Урок образотворчого мистецтва по темі «Прикладна діяльність. Створення... Тема: Прикладна діяльність. Створення декоративної композиції «Дерево життя» в техніці петриківського розпису |
|
Тема : “Живопис на пленері із застосуванням мольберта. Передача форми... Мета : ознайомити з живописом на пленері із застосуванням мольберта, навчити передавати форму і колір при зображенні квітів, закріпити... |
Росте в полі дерево Тонке і Високеє Бо що ти маєш, чого не отримав би і що є твоє життя, як не та трава і всяка слава людини наче цвіт трав’яний |