Курс лекцій з дисципліни „Основи підприємницької діяльності. Менеджмент. Маркетинг ”. Навчальний посібник / упоряд.: Т.І. Романюк Біла Церква: БКСД, 2010. 72с

Скачати 0.96 Mb.

Назва	Курс лекцій з дисципліни „Основи підприємницької діяльності. Менеджмент. Маркетинг ”. Навчальний посібник / упоряд.: Т.І. Романюк Біла Церква: БКСД, 2010. 72с
Сторінка	4/7
Дата	11.04.2013
Розмір	0.96 Mb.
Тип	Курс лекцій

bibl.com.ua > Маркетинг > Курс лекцій

1 2 3 4 5 6 7

Тема 6. Управління трудовим колективом
План лекції

Сутність і класифікація організацій.
Колективи (групи) працівників в організації.
Процес менеджменту.

1. Сутність і класифікація організацій

Організація – це група людей, діяльність якої сідомо, керовано або спонтанно координується для досягнення певної мети.

Організації класифікують за різними ознаками:

1. За способом і метою утворення:

формальні – це групи працівників, діяльність яких свідомо планується, регулююється, мотивується для досягнення певної мети (підприємства, відділи, підпрозділи);
неформальні – це групи працівників, що виникають і функціонують спонтанно. Найчастіше входять до складу формальної організації, створюються на основі спільних інтересів (групи любителів певних видів спорту, туризму, мистецтва).

2. За кількістю цілей:

прості: мають одну ціль;
складні: мають комплекс цілей (більшість).

3. За формами: підприємства, господарські товариства, банки, страхові компанії тощо.

4. За характером адаптації до змін:

механістичні (консервативні, негнучкі);
органістичні (динамічні, гнучкі, демократичні).

Організації характеризуються такими загальними особливостями:

визначенням місії та цілей;
наявністю ресурсів: люди, капітал, матеріали, технологія, інформація;
залежністю від зовнішнього середовища;
горизонтальним поділом праці, який зумовлює утворення відповідних підрозділів і служб;
вертикальним поділом праці;
необхідністю управління;
наявністю формальних і неформальних груп;
здійсненням певних видів діяльності.

2. Колективи (групи) працівників в організації

Колектив (група) – це дві і більше осіб, які взаємодіють між собою таким чином, що кожна особа впливає на конкретних людей (працівників) і одночасно перебуває під впливом інших осіб.

Групи, які створені волею працівників організації називаються формальними, іх функція – виконання певних завдань, досягнення конкретних цілей. У кожній організації існує 3 типи формальних груп:

групи керівників (директор, заступники);
цільові виробничі групи (групи технологів, фінансистів, дизайнерів);
комітети (група, якій делегують повноваження для виконання певного завдання. Їх типи: спеціальний (для розв’язання певних завдань), постійний (комісія з розгляду скарг, науково-технічна рада).

Спільні характеристики формальних і неформальних груп:

ними управляють лідери;
мають структуру управління і взаємодії;
використовують у своїй діяльності неписані правила;
застосовують певну ситему винагород, заохочень, санкцій.

Відмінності:

формальні групи створюються продумано, а неформальні спонтанно;
до формальних груп вступають з метою реалізації її цілей, досягнення престижу, доходу, до неформальної – для задоволення потреб у причетності, взаємодопомозі, взаємозахисті, спілкуванні;
формальна група створюється за рішенням керівників, неформальна внаслідок зацікавленості, симпатії.

Особливості неформальних груп:

встановлення групових еталонів, допустимої поведінки, жорстких санкцій;
опір змінам, який виникає у зв’язку із загрозою існуванню неформальної групи;
наявність неформальних лідерів, визнаних групами.

Менеджер повинен навчитись ефективно управляти неформальними групами:

- визнати існування неформальної групи, а атакож те, що її ліквідація може спричинити розпад формальної організації;

- впливати на діяльність неформальної групи за допомогою загальних методів;

- залучати їх лідерів до прийняття управлінських рішень;

- здійснювати оперативне забезпечення працівників точною інформацією з метою запобігання неправдивим чуткам, які може поширювати неформальна група.
3. Процес менеджменту

Процес менеджменту охоплює керуючу та керовану системи організації, функції, методи менеджменту, управлінські рішення, комунікації, керівництво тощо.

Процес менеджменту – це послідовність етапів управлінської діяльності, які забезпечують вплив керуючої системи на керовану з метою досягнення цілей організації.

Керуюча система – елементи, які забезпечують процес управління.

Керована система – елементи, які забезпечують процес виробничої, господарської діяльності.

Етапи процесу управління

Реалізація функцій менеджменту.
Формування методів менеджменту (плани, матеріальні стимули до праці, технологічна документація на виготовлення виробу).
Формалізація методів менеджменту (накази, розпорядження, вказівки→ виконання дій, операцій → досягнення результатів).
Забезпечення управлінського впливу на засадах керівництва.

Керівництво організацією – вид діяльності, який об’єднує трудові процеси, забезпечує реалізацію функцій, формування методів менеджменту, визначає напрямки діяльності апарату управління.
Запитання для самоконтролю:

Надайте харктеристику організаціям та наведіть їх класифікацію за різними ознаками.
Як утворюються формальні групи?
Які спільні та відмінні риси між формальними та неформальними групами ?
Охарактеризуйте фактори внутрішнього середовища організації та розкрийте взаємозв’язки між ними.
В чому полягає сутність управлінського циклу організації ?

Література

Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник.- К.: „Академвидав”, 2003. – ст. 32-57.
Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник / Наук. Ред. В. Яцура, Д. Олесневич, Львів: БаК, 2001. – ст. 67-80.

Тема 7. Управлінські рішення
План лекції

Основи теорії прийняття рішень.
Процес прийняття рішень.
Методи творчого пошуку альтернатив.

1. Основи теорії прийняття рішень

Прийняття рішення – це процес, який починається з констатації виникнення проблеми та завершується вибором дії, що спрямована на її усунення.

На процес прийняття управлінських рішень впливає безліч різноманітних факторів:ступінь ризику; час, який відведений менеджерові для прийняття рішення; ступінь підтримки менеджера колективом; особисті якості менеджера; політика організації.

Моделі прийняття рішень

1. Класична модель.

Спирається на поняття раціональності в прийнятті рішень. Передбачається, що особа, яка приймає рішення повинна бути об’єктивна, мати чітку мету, спрямована на вибір кращої альтернативи.

Основні характеристики класичної моделі – особа, яка приймає рішення:

має чітку мету прийняття рішення;
має повну інформацію щодо ситуації прийняття рішення;
має повну інформацію щодо можливих альтернатив і їх наслідків.

2. Поведінкова модель.

Особа, яка приймає рішення не має повної інформації щодо ситуації прийняття рішення, не здатна передбачити наслідки можливих альтернатив.

3. Ірраціональна модель.

Грунтується на передбаченні, що рішення приймаються ще до того, як досліджуються альтернативи. Застосовується для вирішення нових незвичайних рішень; коли менеджер має достатньо влади для нав’язування свого рішення.
2. Процес прийняття рішень

В теорії прийняття рішень розрізняють дві основні технології прийняття рішень.

І. Інтуїтивна технологія. ЇЇ етапи:

1. Реєстрація змін.

2. Селекція рішень, які містить память суб’єкта управління.

3. Прийняття рішення.

Перевага інтуїтивної технології - у швидкості прийняття рішень, недолік – у значній імовірності помилки.

ІІ. Раціональна технологія. Етапи:

1. Діагноз проблеми.

2. Накопичення інформації з проблеми.

3. Розробка альтернативних варіантів.

4. Оцінка альтернативних варіантів.

5. Прийняття рішення (порівняння альтернатив, вибір кращої з них).
3. Методи творчого пошуку альтернатив

В управлінській практиці викорстовуються різноманітні методи творчого пошуку альтернативних варіантів, які поділяють на три групи.

І. Методи індивідуального творчого пошуку.

1. Аналогії – використання схожих рішень з інших сфер діяльності (технічної, економічної, спостережень за природою, художньої літератури тощо).

2. Метод інверсії – пошук варіантів від протилежного (перевернути звичайне рішення „догори ногами”, вивернути на виворіт, поміняти місцями тощо).

3. Метод ідеалізації – пошук альтернатив шляхом ініціювання уявлення про ідеальне вирішення проблеми.

ІІ Методи колективного творчого пошуку.

Мозковий штурм – заборона негативної критики на етапі висунення ідей, заохочення творчого мислення.
Метод конференції ідей – припускає доброзичливу критику у формі реплік або коментарів. Не рекомендується залучати осіб, які скептично налаштовані щодо можливостей вирішення проблеми.
Метод колективного блокноту – поєднання індивідуального незалежного висування ідей з їх колективною оцінкою. При цьому кожен учасник групи отримує блокнот, у якому викладена сутність вирішуваної проблеми. Впродовж певного періоду часу (звичайно 2 тижні) кожен учасник групи записує до блокноту власні ідеї щодо вирішення даної проблеми. Потім блокноти збирає керівник групи для узангальнення та систематизації інформації. Реалізація методу завершується творчою дискусією всієї групи та обговоренням систематизованого матеріалу.

ІІІ. Методи активізації творчого пошуку.

Метод контрольних запитань – стимулювання пошуку ідей за допомогою універсальних запитань. На практиці часто використовується перелік універсальних запитань, складений Алексом Осборном:

яке нове застосування об’єкта можна запропонувати?
які модифікації об’єкта можливі, якщо його обертати, скручувати, змінювати функції, колір, форму тощо?
що можна на об’єкті змінити і т.д.?

Метод фокальних об’єктів – перенесення ознак випадково вибраних об’єктів на об’єкт, що удосконалюється.
Метод морфологічного аналізу грунтується на дослідженні всіх можливих альтернатив розв’язання проблеми, що випливають із закономірностей побудови об’єкта.

Запитання для самоконтролю:

Розкрийте сутність та основне призначення управлінських рішень.
Обгрунтуйте класифікацію управлінських рішень за різними ознаками.
Які чинники впливають на процес прийняття управлінських рішень ?
За яких умов процес прийняття управлінських рішень буде успішним та результативним ?
Назвіть основні моделі прийняття упрвлінських рішень.

Література

Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник.- К.: „Академвидав”, 2003. – ст. 217-229.
Черкасов В.В., Платонов С.В. Управлінська діяльність менеджера. Основи менеджменту. – К., 1998. – ст. 45-55.

Тема 8. Управління конфліктами в колективі
План лекції

Конфлікти як об’єкт керівництва.
Класифікація конфліктів.
Стилі поведінки у конфліктних ситуаціях.

1. Конфлікти як об’єкт керівництва

Конфлікт – це відсутність згоди між двома чи більше суб’єктами, зіткнення протилежних сторін, сил (осіб, груп працівників); внутрішній дискомфорт особи.

Під час конфлікту кожен суб’єкт нав’язує свою точку зору, думки, ініціює гострі суперечки, заважаючи іншому суб’єкту чинити так само.

Поширеною є позиція про руйнівну силу, а тому – небажаність конфліктів. Вона навіть оформилася в доктрину під назвою „школа Вебера”. Представники цієї школи пов’язують конфлікти з різними драматичними епізодами, погрозами, агресією, суперечками, ворожістю, війнами тощо. Існує й альтернативна точка зору, яка наголошує на бажаності конфліктів, розглядаючи їх як позитивний чинник.
2. Класифікація конфліктів

1. За нacлідками конфлікти бувають:

функціональні (сприяють підвищенню ефективності діяльності організацій);
дисфункціональні (зумовлюють зниження рівня забезпечення особистих потреб, послаблення ролі групового співробітництва, а в підсумку – зниження ефективності діяльності організації);
безрезультатні (не зумовлюють жодних змін у діяльності орагнізації).

2. За змістом:

внутріособистісний конфлікт (найчастіше його породжують некоректність, різноспрямованість вимог, неструктурованість завдань, що засвідчує низьку культуру делегування повноважень тощо);
міжособистісний (виникає при розподілі ресурсів, робіт, матеріальних заохочень, обов’язків, а також внаслідок помітних відмінностей у знаннях, кваліфікації, рівні інтелекту, психологічної несумісності працівників тощо);
конфлікт між особою і групою (породжений порушенням групових норм, персональних обов’язків, низьким рівнем культури взаємин);
міжгруповий (виникає між лінійним і штабним персоналом, профспілкою та адміністрацією, формальними і неформальнми групами; в його основі – зіткнення інтересів різних груп);
конфлікт між апаратом управління та виконавчим апаратом (є наслідком неефективних управлінських рішень, недоліків у сфері комунікацій).

Здебільшого конффлікти спричиняються:

взаємозалежністю завдань;
несхожістю цілей;
протилежним розумінням конкретної ситуації;
різним розумінням та сприйняттям цінностей;
відмінностями у манері поведінки;
неправдивою інформацією;
різкою зміною подій тощо.

Методи подолання конфліктів

1. Міжособистісні:

- ухилення (людина ухиляється від конфлікту);

- згладження (погашення прагнення до конфлікту);

- примус (ліквідація конфлікту силою влади чи іншим примусовим засобом);

- компроміс (зближення точок зору);

- розв’язання проблеми, яка спричинила конфлікт.

2. Структурні методи:

- роз’яснення вимог до роботи;

- використання координаційних та інтеграційних механізмів (через команди, ієрархію посадових осіб, підрозділи, функції, служби тощо);

- визначення комплексних цілей організації з метою спрямування зусиль працівників у єдине русло;

- використання системи винагород (матеріальних та моральних стимулів).

Наслідки управління конфліктними ситуаціями залежать від правильно дібраних методів та нфнктивності їх застосування. Наслідки класифікують:

1. Функціональні (позитивні). Засвідчують відновлення рівноваги в колективі, зосередження зусиль на виконанні поточних завдань і досягненні цілей організації, основні ознаки: вироблення прийнятних рішень, схильність до співробітництва, поліпшення взаємин, поява нових ідей тощо.

2. Дисфункціональні (негативні). Свідчать про посилення дисбалансу в колективі : погіршення взаємин між працівниками, незадовільний моральний клімат, зниження продуктивності праці, плинність кадрів, ослаблення співробітництва, посилення напруги між суб’єктами конфлікту.

3. Безрезультатні (відсутній будь-який позитивний чи негативний результат).
3. Стилі поведінки у конфліктних ситуаціях

1. Стиль конкуренції.

Передбачає активне розв’язання конфлікту на засадах співпраці з різними його сторонами, ефективний у тому разі, якщо менеджер володіє певною владою. Доцільний, якщо важливий для менеджера остаточний результат, відсутній інший варіант, критична ситуація.

2. Стиль ухилення.

Якщо проблема не дуже важлива або недостатньо інформації для прийняття рішення. Ідентифікується „втечею від проблеми”, виправданий, якщо: результат розв’язання конфліктної ситуації не має важливого значення; неможливо розв’язати конфлікт на свою користь.

3. Стиль пристосування.

Варто використовувати, якщо наслідки конфлікту надзвичайно важливі для опонента і не дуже суттєві для менеджера. Ситуації: за необхідності зберегти добрі стосунки з опонентами.

4. Стиль співпраці.

Опоненти є активними учасниками розв’язування конфлікта, відстоюють власні інтереси, намагаючись при цьому співпрацювати. Проблеми, турботи спідьно обговорюються.

5. Стиль компромісу.

Взаємні поступки. Ефективний, якщо сторони прагнуть одного і того ж, але знають, що одночасно неможливо досягнути власних цілей. Доцільний, якщо: рівноправність і єдність усіх сторнін; всі погоджуються з тимчасовим рішенням; безуспішність інших підходів до розв’язання проблеми; ймовірність збереження добрих взаємовідносин у результаті компромісу.
Запитання для самоконтролю:

В чому полягає сутність конфлікту ?
За якими ознаками класифікують конфлікти ?
Охарактеризуйте типи конфліктів за змістом.
Які причини зумовлюють виникнення конфліктів ?
Назвіть міжособистісні методи подолання конфліктів.
Охарактеризуйте стиль співпраці в конфліктній ситуації.

Література

Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник.- К.: „Академвидав”, 2003. – ст. 288-298, 301-304.
Осовська Г.В., Осовський О.А. Основи менеджменту: Підручник. Видання 3-є, перероблене і доповнене.- К.: „Кондор”, 2006. – ст. 603-624.

1 2 3 4 5 6 7

Схожі:

ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ Опорний конспект лекцій для студентів кооперативних вузів спеціальностей: 0502. 01 “Менеджмент організацій”, 0502. 06 “Менеджмент...	ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ Опорний конспект лекцій для студентів кооперативних вузів спеціальностей: 0502. 01 “Менеджмент організацій”, 0502. 06 “Менеджмент...
ЗАГАЛЬНИЙ КУРС Рекомендовано Міністерством освіти і науки України... Маляренко В. А. Енергетичні установки. Загальний курс: Навчальний посібник. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 287с з іл	Курс лекцій Київ 2006 Київський Національний Університет культури і мистецтв Безклубенко Сергій Данилович. Основи філософських знань. Курс лекцій для слухачів Академії пепрукарського мистецтва та студентів...
Тема "Що ми знаємо про маркетинг", доповідач Є. Нізельнік (студент... Тема "Історія успіху компанії Apple (Стів Джобс)", доповідач О. Усупова (студентка напрямку маркетинг, 5-й курс, маркетинг-консультант...	Тема «Що ми знаємо про маркетинг», доповідач Є. Нізельнік (студент... Тема «Історія успіху компанії Apple (Стів Джобс)», доповідач О. Усупова (студентка напрямку маркетинг, 5-й курс, маркетинг-консультант...
№1: Сутність, роль та методологічні основи менеджменту 9 Навчальний посібник для студентів напрямів 100400 «Транспортні технології» і 050200 «Менеджмент організацій»	НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА» ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ Джужа О. М., Моісеєв Є. М., Василевич В. В. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини)....
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ з дисципліни... Правові та організаційні основи безпеки підприємницької діяльності: навчально-методичні матеріали до семінарських занять / Розробник:...	Конспект лекцій У двох частинах Частина 2 Суми Затверджено на засіданні кафедри фінансів як конспект лекцій з дисципліни «Банківський менеджмент»

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання