|
|
Скачати 246.02 Kb.
|
| Шевченко Галина Василівна, Гончаренко Надія Сергіївна, учителі-філологи ЗОШ І-ІІІ ст. №16, м. Сміла, Черкаська обл.. Мовно-практична конференція Писемність і мова: історія та сучасність Мета: Розширити знання учнів про виникнення та розвиток писемності, красу і багатство української мови; поговорити про засновників, шанувальників, дослідників та популяризаторів рідної мови. формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Розвивати навички роботи із додатковою та довідковою літературою, вміння проводити публічні виступи Пробудити почуття національної гідності. Обладнання: презентація до теми, вислови про мову Питання для опрацювання 1. Перші спроби письма: наскальний малюнок, піктографія, клинопис, кіпу, вам пум, ієрогліфи. 2. Буквенно-звукове письмо. Творці слов'янського письма - святі Кирило та Мефодій. 3. Сучасна кирилиця – писемність світу сьогодні. 4. Історія літописання. Нестор літописець. Першодрукар Іван Федоров. 5. Митці художнього слова. 6. Найвідоміші мовознавці. 7. Мовні ситуації в сучасній Україні: - суржик; - молодіжний сленг; - уживання ненормативної лексики. Перебіг заходу Слово вчителя: 6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: "На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: "Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора Літописця". «Усунути деформацію мови, очистити її від спотворень, повернути нашій мові справжню народну красу - це справа честі всіх нас, і старших, і молодших, це обов'язок кожного перед незалежною, вільною Україною. Адже і мовою нації визначається моральне здоров'я народу, його розвиненість, культурність. Усе це також визначатиме образ і творчу спромогу України в сім'ї цивілізованих демократичних держав» (Олесь Гончар). Виступ 1. Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми, тютюн, трубка - знак миру, стріла – війна. Коли мешканці Східного Тибету оголошували своїм ворогам війну, то надсилали їм зрізану гілку, яку вкривали пір’ям. Це означало, що тисячі воїнів вже в дорозі і скоро вони швидко, як птахи, увірвуться на територію ворога. Одне з племен Африка оголошувало своїм ворогам війну так: на кордоні ворожих володінь ставили початок кукурудзи та куряче перо, а над цим місцем на гілці закріплювали стрілу. Це означало, що всякий, хто не буде поважати цей знак, помре під стрілою, особливо якщо він намагатиметься знищити посіви чи кур. Через певний час з'явилось схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті - ієрогліфи. Кожен народ ішов до створення писемності своїм шляхом. Та етапи розвитку письма в усіх народів земної кулі приблизно однакові. Питання про виникнення письма, як і мови, завжди привертало увагу лінгвістів. У сучасній мовознавчій науці письмо досліджує розділ мовознавства, що зветься «Графіка». Первісні люди, щоб запам'ятати місце перебування та напрям руху мисливців, сигналізували про наявність певних предметів або істот на тому чи тому місці, у певному порядку укладаючи зламані гілки дерева, стріли, камінці тощо. Це були перші спроби людини передати повідомлення за допомогою знаків. Чи ж можна вважати ці знаки письмом? Писе́мність — засіб передачі людської мови( Мова — система звукових і графічних знаків, що виникла на певному рівні розвитку людства, розвивається і має соціальне призначення; правила мови нормалізують використання знаків та їх функціонування як засобів людського спілкування. за допомогою знаків) . 3 глибини тисячоліть, з епохи палеоліту, дійшли до нас малюнки на скелях: зображення тварин і людей, вирізьблені на поверхні каменю. Вважається, що наскельні малюнки та різьблення мають стосунок до мисливської магії. Люди вірили: якщо перед полюванням намалювати тварину і простромити її зображення стрілою, полювання буде вдалим. Ці первісні малюнки й різьблення про щось повідомляли і були попередниками піктографії (з лат. pictus – розмальований, grapho - пишу) - малюнкового письма. Піктографія — одна з найбільш ранніх форм писемності - через зображення предметів, подій тощо спрощеними умовними знаками, схемами, малюнками у деяких народів збереглася до наших днів. Особливість її як способу передачі інформації полягає в тім, що рисунковий запис повідомлення передає думку цілком, не виділяючи окремих понять. Навіть найдрібніші фрагменти піктограми мають таку ж значеннєву закінченість, як і сучасне речення. Також піктографією називають зображення статистичних даних і співвідношень графіками, діаграмами, символами і подібними способами.. У період піктографії наскельний малюнок почав виконувати нову функцію, зі знака первісної магії перетворившись на розповідь. З'явилася графема - начертальний знак, який властивий писемності. І зараз ми широко користаємося піктографічними знаками. Такими є зображення товарів на вивісках магазинів і майстерень; знаки, що регулюють вуличний рух; череп і схрещені кісти на тарі з отруйними речовинами; малюнок руки з відкритим вказівним пальцем, що вказує напрямок, і багато чого іншого. Виступ 2. Клинопис - система письма, якою користувалися жителі древньої Месопотамії, перша система письма, винайдена людством. Знаки, що складалися з групи клиноподібних рисочок, видавлених на глиняних табличках. Спершу клинописне письмо було дуже громіздким (на глиняних табличках, які були важкі і могли зламатися), налічувало близько 2000 знаків. Поступово вавилонці та ассирійці зменшили кількість знаків до 350 – 400. Потім почали використовувати два види писемності : піктограми (ідеографічне письмо) і ідеограми - фонетичні символи, розташовані поруч. Так влаштована сучасна китайська писемність. Складове письмо, наприклад, японське, виникло з постійного використання знака для представлення звучання короткого слова. Найдавніші пам'ятки писемності — записи віком близько 8 тис. років, виявлені на кістках тварин і панцирах черепах у провінції Хенань, Китай, в неолітичному поселенні. Їх вважають першими знаками писемності, на 2,5 тис. років древнішими, ніж клинописні записи знайдені в Месопотамії (біля 3,5 тис. до н. е.). Найбільш прадавні умовні знаки прото-кіпу , поширене в давніх інків, це «вузликове» письмо: на паличку нав'язувалися 12 різнокольорових шнурків, деякі з вузликами. Виявлене при розкопках герметичної кімнати однієї з великих пірамід на археологічному об'єкті Караль (долина Супі, Перу) археологом Рут Марта Шейді Соліс , датується воно приблизно 3000 роком до н. е., у зв'язку із чим може вважатися одним із найпрадавніших (після шумерського клинопису і єгипетських ієрогліфів) засобів комунікації в людства та архівним документом. Кожний колір ніс певну інформацію: яскраво-червоний, малиновий – знак короля, монарха. Червоний – війна, військо Чорний – час, історичні події, війни, жовтий – золото, білий – мир. Зв’язок між містами інків здійснювався через гінців – часки, що доставляли послання мовою кіпу. В імперії інків їх було на службі близько 400. Підхопивши сумку із повідомленням, часки відправлялися в дорогу. Пройшовши певну відстань, він передавав сумку іншому часки, повідомляючи на словах місцезнаходження адресата. Цікавим було письмо ірокезів – вам пум (пояс, який складався із шнурків, на які кріпляться диски, випиляні з черепашок чи бісеру, кожна з яких мала певне значення, про яке домовлялися заздалегідь. Так, черепашка, пофарбована в білий колір, означала щастя, мир; чорна попереджувала про небезпеку, червона знаменувала війну. І в сучасній практиці там, де це зручно, ми використовуємо принцип предметного письма, наприклад, для сигналізації: бакени, маяки і сигнальні прапорці - у морській справі, світлофори і семафори - на дорогах, сигнальні лампочки - на різних приладах. Усі вони - те саме, що "жезли вісників" і шнури перуанських пастухів. Виступ 3. Потреба прискорити розвиток письма і можливість передавати складніші за змістом і довші за розміром тексти зумовили схематизацію малюнків, перетворення їх на умовні знаки — ієрогліфи (від гр. hieroglipho"священні письмена") — ідеографічні знаки, в зображенні яких зберігається деяка символічна подібність із зображуваним предметом. Основною одиницею ідеографії писемний знак, який, на відміну від букв, позначає не звук чи склад якоїсь мови, а ціле слово або корінь слова. Ці знаки — своєрідні схематичні малюнки, якими можна передавати поняття конкретних істот і предметів, дієслівні поняття, а також абстрактні, які так чи інакше асоціюються із зображеннями, Наприклад, ідеограма око зі сльозами на позначення горя використовується в таких історично і територіально далеких писемностях, як китайська і майя. Так, зокрема, в китайській писемності 60 тис. ієрогліфів (у широкому вжитку — 5 тис.). Омоніми передаються різними ієрогліфами, хоч морфологічний склад і звучання в них однакове. Недоліком ідеографічного письма, в тому числі китайського, є те, що дуже багато знаків у системі, їх важко вивчити і зобразити (написати). На сучасному етапі ідеографія використовується в системі дорожніх знаків; в картографії і топографії (знаки корисних копалин), в математиці і математичній логіці +, -, <, >, 1, 3, V, X, %); в хімії (Н2О, Са, С2Н5ОН); в шахах (К е4-е7). Використання ідеограм у названих сферах зумовлено їх точністю, лаконічністю і міжнародністю. Носії різних мов їх розуміють, але озвучують по-різному Виступ 4. Наступний крок у розвитку письма зробили давні греки у VIII ст. до н.е., створивши найбільш ефективне буквено-звукове письмо. Запозичивши букви у фінікійців, вони стали позначати ними не тільки приголосні, а й голосні, Для цього використали фінікійські букви А, Е, I, О, що позначали такі приголосні, яких не було в грецькій мові (наприклад, буква А, яка позначала у фінікійському алфавіті гортанний проривний звук, була використана для позначення голосного [а], а також увели деякі власні букви — іжицю та омегу. Грецький алфавіт став основою багатьох світових писемностей, зокрема латиниці, що є найпоширенішим у світі алфавітом (з VI ст. до н.е.) і кирилиці(з ІХ ст.н.е.). Письмо - найбільший винахід людства, адже саме завдяки написаному слову люди збагнули світ і своє місце в ньому. Саме писемні знаки дали людям можливість зберігати й передавати знання. Прямим попередником слов'янської мови - є алфавіт, створений великими просвітителями слов'ян - братами Кирилом і Мефодієм. Костянтин Філософ (Кирило) і його брат Мефодій походили із Солуня (сучасні Солоніки). За тих часів людність у цьому місці складалася наполовину з греків, наполовину з слов'ян. Грекинею була мати братів, а батько - болгарином. Тому брати з дитинства добре знали як грецьку так і мову солунських слов'ян. Костянтин (Кирило) (827 - 14 лютого 896 р.), здобувши освіту в Константинополі, знав східні мови, латинську, арабську і староєврейську, був талановитим філологом, працював бібліотекарем у патріаршій бібліотеці, викладав філософію у вищій константинопольській школі. Мефодій (815 - 6 квітня 885 р.) був управителем однієї слов'янської провінції у Візантії, а згодом став помічником Костянтина в місіонерській, літературній і освітній діяльності. У 862 році візантійський імператор Михайло і патріарх Фотій послали Костянтина і Мефодія в Моравію, де вони на прохання місцевого князя Ростислава повинні були вести церковну службу слов'янською мовою, що мала бути протиставлена латинській мові німецьких місіонерів. «Немічний я тілом і хворий, але з радістю піду в Моравську землю, якщо мають вони абетку своєї мови. Бо просвіщати народ без письмен його мови однаково, що писати на воді!» – відповів на наказ імператора Михайла Костянтин. За свідченням джерел, Костянтин перед від'їздом до Моравії розробив слов'янську азбуку. А вже 863 року Кирило і Мефодій привезли до Велеграфа слов'янську абетку та 3-4 богослужебні книги, перекладені на слов'янську мову. У посланні папи Іоанна VIII до моравського князя Святополка (880 р.) Костянтина названо "творцем слов'янського письма". Виступ 5. Сучасні слов'янські алфавіти беруть початок з кирилиці - системи писемних знаків, за допомогою яких слов’янський просвітитель Кирило записав релігійні тексти. Проте на Русі й раніше існувало письмо: у вжитку були літери різні типів, які мали локальний характер. Розрізняють кілька графічних норм кириличного письма, поширеного в Київській Русі: устав, півустав, скоропис, в'язь. Устав - урочисте письмо, яким писали важливі офіційні документи, релігійні книги. Літери уставу великі, майже квадратні, проміжків між словами немає і текст зливається в одну лінію. Півустав прийшов на зміну уставу – розповсюджений з ХІУ століття, у ньому порушено принцип квадратності, допускається вуглуватість букв. Скоропис має подовжені букви. Нагадує сучасник тип почерку, але дуже важкий для прочитання. Сучасне слов'янське письмо побудоване на основі кирилиці. Ним послуговуються українці, росіяни, білоруси, болгари, серби, македонці. Слов'янський алфавіт обслуговує потреби десяти відсотків населення Землі, Графічна система української мови до початку XVIII століття не зазнала істотних змін. Виступ 6. У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати декілька книг означало володіти цілим багатством. "Повість минулих літ" називає книги "ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини". "Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, - зазначав літописець, - то знайдеш користь душі своїй".. А зараз пригадаємо історію літописання, яке почалося в Україні відразу після прийняття християнства. На жаль, старовинні літописи не дійшли до нас в оригіналах, зберігшися лише в копіях або переробках. У 1113 році появилася славнозвісна праця печерського літописця Нестора «Повість минулих літ» (Одкуда есть пошла русская земля, і кто в ній начал первіє княжитці, како Руськая земля ста єсть). Він прийшов до Києво-Печерської лаври сімнадцятилітнім юнаком і назавжди залишився тут, щоб згодом стати не тільки монахом-чорноризцем, а й батьком української історії. Тут він ще застав славетного Феодосія Печерського, не раз розмовляв із ним і потім залишив для нащадків образ цього мудрого й чесного чоловіка, який дбав про благо рідної землі і хотів щастя для кожної людини. Усі історики сходяться на тому, що Нестор був надзвичайно освіченою людиною, добре знав і давньоруські, й іноземні літописи, які читав в оригіналі. Є версія, що «Читання про Бориса й Гліба» (так називається один з його творів про князів, проголошених святими) він написав грецькою мовою, оскільки «Читання...» найперше адресувалося читачам Візантії та інших країн християнського світу, де ця мова широко побутувала. Нестора називають літописцем. Він справді вів літопис, але правильніше було б називати його письменником та істориком. Не просто першим професійним істориком Київської Русі, а батьком усієї нашої історії. Він дотримувався літописних форм і хронологічної послідовності викладу подій, але прагнення висловитися ширше й докладніше диктувало йому численні вставні оповіді в «Повісті минулих літ» (пригадаємо, наприклад, історію життя і смерті віщого Олега або розправи княгині Ольги над мешканцями міста Іскоростеня). Це вже виходило за рамки загальноприйнятих тоді сухувато-ділових літописних сказань. Так художньо яскраво в нашому краю раніше не писав ніхто. У ближніх печерах Київської лаври знайдено прах похованого тут Нестора. Після дослідження його черепа скульптори створили ймовірний портрет. Високе чоло, аскетичне обличчя ченця, довге волосся, замислений погляд. А ще раніше живописний портрет Нестора з уяви написав видатний історик Михайло Брайчевський. У цілості збереглася найцінніша пам'ятка давньоруської літератури «Слово о полку Ігоревім». А найперша писемна пам'ятка, написана в Києві 1056-1057 рр., - це «Остромирове Євангеліє». На «Пересопницькому Євангелії» присягають на вірність Україні наші президенти. У середині XVI ст. у східних слов'ян виникає друкарство, друкований алфавіт створений з деякими змінами, на основі півуставного письма. Перша датована книга під назвою "Апостол" надрукована в Москві в 1564 р., в Україні - у Львові - 1574 р. Іваном Федоровим. У 1708 р. старий друкарський алфавіт зазнав реформ. Петро I ввів нову систему знаків - гражданку. Після реформи 1708 року «гражданка» поширилася й в Україні. На українському грунті російська «гражданська» азбука почала пристосовуватися до звукової системи української мови. У західних областях України, які були під владою Австро-Угорщини, кирилиця панувала аж до 1886 р. Українське письмо - фонографічне, основним принципом його є дотримання відповідності між буквою і звуком. З нього усунені деякі зайві літери. Писемність звільнилася від складної системи знаків наголосу. |
| Шевченко Галина Василівна, Гончаренко Надія Сергіївна, учителі-філологи ЗОШ Розвивати навички роботи із додатковою та довідковою літературою, вміння проводити публічні виступи |
Р ущак Галина Василівна, освіта вища, закінчила Дрогобицький державний... Рущак Галина Василівна, освіта вища, закінчила Дрогобицький державний педагогічний інститут ім. І. Франка. Працює в Міжгірському... |
| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... ФОРМУВАННЯ БРЕНД-ОРІЄНТОВАНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ КОМУНІКАЦІЯМИ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА |
Ухомлинський педагог директор Сірош Надія Василівна Василь Олександрович Сухомлинський — учитель з великої літери, один із видатних педагогів сучасності не лише в Україні, а й у всьому... |
| Відділ освіти Уманської районної державної адміністрації Боюс Галина Петрівна, учитель української мови та літератури Паланської ЗОШ І-ІІІ ступенів, перша кваліфікаційна категорія |
Урок читання Тема : Т. Г. Шевченко співець краси рідного краю «Тарас Шевченко» (про нього) Т. Г. Шевченко – «Вітер з гаєм розмовляє…», «Садок вишневий коло хати» |
| Урок читання Тема : Т. Г. Шевченко співець краси рідного краю «Тарас Шевченко» (про нього) Т. Г. Шевченко – «Вітер з гаєм розмовляє…», «Садок вишневий коло хати» |
Про підсумки проведення районних етапів Всеукраїнської експедиції ЗОШ І-ІІІ ст.(дир. Борковська Я. Д.), Дзвиняцька ЗОШ І-ІІІ ст.(дир. Семків Н.І.), Гутівська ЗОШ І-ІІІ ст.(дир. Назаревич О. П.),... |
| Т. Г. Шевченка як громадянина, митця й людину; за допомогою У глибині сцени застигли 4 картини: Малий Тарас і мати, Оксана і Шевченко, юнак Шевченко, старий Шевченко. Звучить “Июнь” 1 частина... |
Тема: Т. Г. Шевченко співець краси рідного краю ... |