|
Скачати 334.48 Kb.
|
Робоча навчальна програмаЗ дисципліни: драматургічні шуканняВолодимира ВинниченкаМабуть, немає особливої потреби наголошувати на тому, наскільки актуальною та невідкладною є копітка робота щодо літературознавчого осягнення небуденної та багатогранної спадщини Володимира Винниченка, одного з найбільших українських письменників першої половини ХХ ст., підданого політичній анафемі в радянські часи. Бурхлива епоха рубежа ХІХ й ХХ століть зумовлює особливе піднесення драматургії й театру в європейській культурі того часу. Вже тоді виникає термін “нова драма”, засвідчуючи, що в цьому роді літератури цілком виразні зміни, характерні для мистецького модернізму. Поняття драматичної дії суттєво розширюється, драматична дія не покривається сумою вчинків, інтригою, зовнішньою динамікою, її криють в собі чи виразно випромінюють думка, настрій, психологічний нюанс… В.Винниченко, творча вдача якого вельми суголосна експериментальному духові доби, виявив себе блискучим новатором уже в своїх ранніх повістях та оповіданнях. На це звернули увагу Іван Франко і Леся Українка – автори перших грунтовних літературознавчих розправ про творчість початківця. Серед модерних рис Винниченкового стилю вони спостерегли потяг письменника до видового й родового синкретизму, вказали зокрема на специфічну роль елементів драматизму в авторському епічному викладі. Епічний талант В.Винниченка швидко сягає нових граней. З 1911 року один за одним виходять його романи, які знаменують новий етап не лише в його власній творчості, а й в усій українській прозі. Дещо раніше, 1906 року з’являється друком перша п’єса автора “Дисгармонія”. Відтак епічна й драматична галузі творчості письменника тривалий час розвиваються паралельно, хоч у перегуці й взаємодоповнюваності. П’єси В.Винниченка тяжіють до багатогранності романів. Складні й незвичні за своєю жанрово-стильовою структурою, вони в найсуттєвіших рисах зберігають родову визначеність. Далеко не пориваючи з традиціями, зокрема й з традиціями нової драми, що вже склалася на той час в європейській літературі, Винниченко торує самобутній шлях у драматургії, самобутній і перспективний, навіть коли зважити на доробок таких його попередників як А.Стріндберг, М.Метерлінк, Г.Гауптман, А.Чехов, а в українській літературі – Леся Українка. Очевидно, що нині ми вже не можемо сказати з такою категоричністю, як свого часу сказав Гр.Костюк, що “Винниченко як майстер слова абсолютно не вивчений”. Щодо драматургії, то слідом за театральними рецензіями і розвідками, присвяченими окремим п’єсам (до антракту в винниченкознавстві це зокрема статті А.Крушельницького, М.Вороного, Ю.Смолича, згодом Ю.Бойка-Блохіна, Л.Онишкевич-Залеської), починають з’являтися узагальнюючі праці. Маємо монографію Л.З.Мороз “Сто рівноцінних правд…”, праці Л.Дем’янівської, С.Михиди, інших дослідників. Л.З.Мороз інтелектуалізм драматургії автора розглядає не як відділений від формальних пошуків зміст творів драматурга, а як невід’ємну ознаку його художнього стилю. Одначе її праця (про що пише сама дослідниця) – це переважно “перший підхід до осягнення комплексу філософських ідей та проблем, над якими думав драматург”. Це осягнення логічно приводить до висновку про своєрідну взаємодію в стилістиці автора таких напрямів як натуралізм, символізм, імпресіонізм чи експресіонізм. Цей слушний висновок потребує суттєвого уточнення, поглиблення, конкретизації, підтвердження об’ємним художнім аналізом окремих творів. Говорячи, що з’ясування “параметрів художньої системи письменника” не є об’єктом її дослідження, авторка закликає до нових досліджень. Мета і завдання спецкурсу – дати цілісну картину розвитку драматичного хисту письменника, його творчих пошуків і набутків у цій царині, а відтак чіткіше з’ясувати роль і місце в українському і загальноєвропейському драматургічному процесі. Структура спецкурсу значною мірою визначається характером творчих пошуків Винниченка-драматурга, жанрово-стильовими особливостями його п’єс. Студенти повинні знати основні драматичні твори В.Винниченка, вміти співвідносити їх з творчими пошуками письменника, з розвитком українського і загальноєвропейського літературного процесу, визначати особливості поетики драматургії автора. Тематичний план дисципліни
Зміст тем курсу Тематика лекційних занять |
З дисципліни: драматургічні шукання Володимира Винниченка, одного з найбільших українських письменників першої половини ХХ ст., підданого політичній анафемі в радянські... |
Тема уроку: «Драматургічні особливості, сценічна історія, популярність... |
Рефератiв з дисципліни з (найменування навчальної дисципліни ) дисципліни Реферат може бути написаний по будь-якій темі з приведеного списку. За бажання написати реферат на тему, яка не увійшла до переліку,... |
ІНСТИТУТ ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ІНДИВІДУАЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН СТУДЕНТА В індивідуальному навчальному плані студента зазначаються нормативні навчальні дисципліни, навчальні дисципліни за вибором у межах... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ “ІСТОРІЯ РОСІЇ” Вміщені плани семінарських занять, теми та завдання індивідуальних робіт з з дисципліни “Історія Росії” (ІХ – поч. ХХ ст.) та методичні... |
Опис навчальної дисципліни Робоча програма з дисципліни Теорія ймовірності та математична статистика для студентів за напрямом підготовки 040203. Фізика* |
Лекція №1 Тов студенти, сьогодні Ви розпочинаєте вивчення нової дисципліни: “Пристрої НВЧ та антени”. В межах цієї дисципліни буде розглянуте... |
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ КОНСТИТУЦІЙНЕ... Формами проведення занять є такі: лекції, семінарські заняття, самостійна та індивідуальна робота. З даної дисципліни передбачено... |
Питання для підготовки до іспиту з навчальної дисципліни Предмет, найменування і система навчальної дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів» |
Навчально-методичний комплекс з дисципліни «Адміністративне судочинство»... Анотація навчальної дисципліни зі структурно-логічною схемою (міждисциплінарними зв’язками) |