У документах 18 століття виявлено історію, яка лягла в основу «Острова скарбів» При перекладі з голландської мови старовинних листів 18 століття, які зберігалися в Державному Архіві Нідерландів, Ганна Лі Кеттерінгцілком випадково виявила неймовірну схожість документа з сюжетом книги Роберта Л. Стівенсона «Острів скарбів». У листуванні йшлося про двох братів з Уельсу, які викрали з корабля, в екіпажі якого вони працювали, вантаж із золотими монетами, сріблом та іншими коштовностями. Брати заховали здобич на одному з карибських островів
Дід Роберта Стівенсона був похований на карибському острові Святого Кітса, який знаходиться неподалік острова Святого Євстафія. Стівенсон був там рівно за рік до того, як почав писати «Острів скарбів». Отож, ймовірно, це й надихнуло Стівенсона на створення легендарного твору.
Письменник був хворий на туберкульоз. Лікарі порадили йому перемінити клімат. Спочатку шотландець збирався оселитися в Австралії, але клімат Самоа виявився для нього набагато кориснішим Улюбленим місцем письменника крім робочого кабінету і бібліотеки став зал з каміном. Стівенсон не уявляв свого життя без каміну, хоча тут він був непотрібний. Температура на Самоа рідко опускається нижче +40 °C.
Саме в цей час йшов активний розділ Полінезії між Британією, Америкою і Німеччиною. Письменник включився в люту боротьбу за права місцевого населення і отримав на цьому поприщі славу серед аборигенів. Він став національним героєм Самоа. З тих пір його ім'ям на Західному Самоа називають готелі і вулиці, ресторани і кафе. На жаль, ні любов тубільців, для яких подружжя Стівенсонів улаштувало у своїй віллі лікарню, ні ненависть колонізаторів, ні благодатний клімат не допомогли письменнику. 3 грудня 1894 р. він помер, заповівши поховати себе недалеко від свого нового будинку.
Марк Твен
Семюель Клеменс у серпні 1862 одержав запрошення стати співробітником газети. Довелося шукати для себе псевдонім. Не довго думаючи, він згадав рідну річку і взяв собі в якості його вислів лотових на Міссісіпі, що викрикували «марк твен» («мірка 2»), що означало достатню глибину для безпечного плавання.
Як кореспонденту «Альта Каліфорнія» Марку Твену вдається взяти участь у середземноморському круїзі на пароплаві «Квакер-Сіті», під час якого він зібрав матеріал для своєї першої книги «Простаки за кордоном». Тоді ж письменник побував і в Україні — ним були відвідані такі міста, як Одеса, Севастополь та Ялта. Відвідав також письменник і резиденцію російського імператора у Лівадії.
Твен був прекрасним оратором, багато часу приділяв пошуку молодих літературних талантів і допомагав їм пробитися. Захоплювався наукою та науковими проблемами. Він був дуже дружний з Ніколою Тесла, багато часу проводили разом в лабораторії Тесли. У свій твір «Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура» Твен ввів подорож у часі. Технічні подробиці, які приводяться в романі, свідчать про обізнаність Твена в галузі досягненень сучасної йому науки.
Марк Твен працював над автобіографією з 1870 по 1905 рік, і так і не завершив її. У своєму заповіті письменник окремо прописав особливі інструкції, згідно з якими його біографію можна видати лише через 100 років після його смерті, а окремі її частини — взагалі не раніше, ніж через 500 років. Такі доволі дивні умови у заповіті Марка Твена пояснюються тим, що він у своїх мемуарах був дуже відвертим — як щодо того, що стосувалося його самого, так і у розповідях про сучасне йому оточення. Розмірковуючи про війни, релігії, політику та політиків, Марк Твен не добирав висловів, тому й боявся, що окремі судження будучи оприлюдненими могли викликати гнів згаданих ним осіб або й їхніх нащадків.
Своєрідний столітній «карантин» на публікацію автобіографії Марка Твена сплив у 2010 році, відтак у цьому році в США побачив світ перший із трьох томів спогадів письменника.
Лев Толстой
Пращур Толстого Петро Андрійович Толстой. Дипломат, сподвижник Петра І, за свої заслуги отримав титул графа. Палагея Миколаївна Толстая, бабуся Толстого, родичка О.С.Пушкіна.
Ідеї пізнього Толстого нагадують соціалістичне учення. Але на відміну від соціалістів, він був переконаним супротивником революції. І шлях до людського щастя бачив перш за все не в соціальних і економічних змінах, а в етичному самоудосконаленні кожної людини. Помірність бажань, скромне життя, без розкоші, звільнення від пристрастей, обмеження або придушення статевого ваблення — такі, згідно з Толстим, мають бути етичні орієнтири.
На півдні Росії його послідовники — толстовці — створили сільськогосподарські комуни, жили, спільно обробляючи землю.
Лев Толстой скептично ставився до своїх романів, у тому числі і до «Війни і миру». У 1871 році він відправив Фету листа: «Який я щасливий ... що писати багатослівну дурницю на кшталт "Війни" я більше ніколи не буду».
Правила жизни Толстого:
Каждое утро назначай себе всё, что ты должен сделать в течение дня, и исполняй всё назначенное.
Спи как можно меньше.
Все телесные неприятности переноси, не выражая их наружно.
Будь верен своему слову.
Ежели ты начал какое то ни было дело, то небросай его, не окончив.
Правила для подчинения воле чувства самолюбия:
Занимайся более сам с собою, чем мнением других.
Ищи в других людях всегда хорошую сторону, а не дурную. Всегда говори правду.
Правила для развития умственной деятельности :
Не делай воздушных замков.
Старайся дать уму как можно больше пищи.
Правила для развития памяти:
Составляй конспект из всего, чем занимаешься, и учи его наизусть.
Каждый день учить стихи на таком языке, который ты слабо знаешь.
Повторяй вечером всё то, что ты узнал в продолжение дня. Каждую неделю, каждый месяц и каждый год экзаменуй себя во всём том, чем занимался, ежели же найдёшь, что забыл, то начинай сначала.
ОмарХайям
Повне ім'я Гіяс ед-Дін Абу-ль-Фатх Омар ібн Ібрахім ель-Хайямі ен-Найсабурі (перс. غیاث الدین ابو الفتح عمر بن ابراهیم خیام نیشابوری). Ед-Дін («допомога віри») — традиційне поважне ім'я вченого, Абу-ль-Фатх Омар ібн Ібрахім — власне ім'я Хайяма, ен-Найсабурі («нішапурський») — говорить про походження з Нішапуру, одного з головних міст провінції Хорасан. Саме слово «Хайям» мовою фарсі означає «палатковий майстер» — вважають, що це вказівка на професію його батька або діда.
Місце народження Хайяма — місто Нішапур. Нішапур славився своїми бібліотеками, з XI сторіччя у місті діяли школи середнього та вищого типу — медресе. Ось у такому місті пройшли дитячі та юнацькі роки Омара Хайяма.
Відомі математичні результати, досягнені Хайямом, відносять до трьох напрямків: до алгебри, до теорії паралельних та до теорії відношень і вчення про число.
Алгебраїчні твори Омара Хайяма — їх збереглося до наших днів два (третій, без назви, не знайдений) — містили теоретичні висновки надзвичайної важливості. У своєму знаменитому «Трактаті про доведення задач алгебри та алмукабали», вперше в історії математичних дисциплін, Хайям дав повну класифікацію усіх видів рівнянь — лінійних, квадратних і кубічних (всього 25 видів).
Календар, запропонований Омаром Хайямом, був на 7 секунд точніше нині діючого григоріанського календаря (розробленого в XVI столітті), де річна помилка складає 26 секунд. Хайямівська календарна реформа з 33-річним періодом оцінюється сучасними вченими як чудове відкриття. Однак, система не була у свій час впроваджена в практику.
Ернест Хемінгуей
Його назвали в честь діда Ернеста, маминого батька. Проте, власне ім'я Хемінгуею не подобалося і він „пов'язував його з наївним, навіть дурнуватим, героєм комедійної п'єси Оскара Уайльда «Як важливо бути серйозним»“.
Малий Ернест дуже не хотів займатися музикою та співами, але його супротив було придушено і він щодня відвідував уроки музики. Вже дорослим Хемінгуей часто стверджував, що ненавидить свою матір, хоча біограф Майкл Рейнольдс відзначав, що Хемінгуей з матір'ю були дуже схожими за характерами. Пізніше Хемінгуей відзначав, що уроки музики були корисним для його творчості.
У 1911 коли Ернесту виповнилося 12 років, дідусь Хемінгуей подарував йому однозарядну рушницю 20-го калібру. Цей подарунок зміцнив дружбу діда і онука. Хлопчик обожнював слухати розповіді дідуся і на все життя зберіг про нього добрі спогади, часто переносячи їх у свої твори в майбутньому.
Хемінгуей дуже хотів служити в армії, однак через поганий зір йому відмовляли. Але він все ж зумів потрапити на І Світову війну, влаштувавшись шофером швидкої допомоги. 8 липня 1918 р. він був поранений на австро-італійському фронті, під Фоссальто ді П'яве. У воєнному шпиталі Ернест закохався у медсестру Агнес фон Куровські, яка, тим не менше, відмовила йому. Ці найяскравіші спогади юності Хемінгуей ніколи не забував.
Основним його місцем проживання був Париж, одначе він дуже багато подорожував, оскільки захоплювався гірськими лижами, полюванням і рибалкою. Після війни письменник переїхав на Кубу, де відновив літературну діяльність. Він продовжував подорожувати і в 1953 р. десь у Африці потрапив в серйозну авіакатастрофу
В 1960 році письменник повернувся до США, в Айдахо. Останні роки життя Хемінгуей страждав тяжкими депресіями і розладами психіки, а також цирозом печінки.
Хемінгуей вкоротив собі віку, вистріливши собі в лоба з мисливської рушниці.
Пауль Целан
Целан перекладав на німецьку та румунську мови твори Мандельштама, Єсеніна, Блока, Лермонтова, Тургенєва, Чехова, Шекспіра, Рембо та інших авторів.
Целан пройшов дивовижний шлях від класично рівного вірша до верлібру, в якому не тільки затемнюється зміст розірваних рядків, але починається вже руйнування словесної тканини. Пізні вірші Целана схожі на ребуси, імпресіоністичні і важкозбагненнї.
Людина замкнутий і малообщітельний, Целан проте скуштував повну міру літературної слави. Париж відкрив самотньому іноземцю всі двері, у Німеччині йому була присуджена вища літературна нагорода - премія Георга Бюхнера, реальна (Румунія) і потенційна (Ізраїль) історичні батьківщини марнували поетові всі мислимі похвали, про творчість Целана складалися статті та монографії.
Целан народився в Румунії, жив здебільшого в Парижі, а писав по-німецьки - мовою тих людей, для яких, будучи в таборі, будував дороги ("рив", як він говорив), від яких все життя потім по бездоріжжю бігав і до яких все життя повертався, оббігши меридіан.
У п'ятдесят років покінчивжиття самогубством, кинувшись у Сену з моста Мірабо
Антон Чехов
Чехов користувався десятками різноманітних псевдонімів, наприклад:
Антоша Чехонте, Макар Балдастов, Брат моего брата, Врач без пациентов, Вспыльчивый человек, Гайка № 6, Грач, Дяденька, Кисляев, М.Ковров, Крапива, Лаэрт, Прозаический поэт, Рувер, Улисс, Человек без селезёнки, Шампанский.
«Україна дорога і близька моєму серцю. Я люблю її літературу, музику і прекрасну пісню, сповнену чарівної мелодії. Я люблю український народ, який дав світові такого титана, як Тарас Шевченко», — писав А. Чехов Агатангелу Кримському.[2]
Батько письменника — Павло Чехов жив у селі Вовча Балка на Харківщині. Його матір'ю була Єфросинія Шемко. Бабуся письменника, в якої він часто гостював, розмовляла українською мовою. Звідси у творах А.Чехова так багато українізмів.
Україна постала в оповіданнях письменника «Степ», «Щастя», «Печеніг», «У рідному кутку», «На шляху». Знаменита п'єса «Чайка» була задумана А. Чеховим у період його знайомства з актрисою Марією Заньковецькою, яка й стала прототипом головного образу твору Ніни Зарєчної.
«Що за місця! Я просто зачарований! Крім природи, ніщо так не вражає в Україні, як народне здоров'я, високий ступінь розвитку селянина, котрий і розумний, і музикальний, і тверезий, і моральний, і завжди веселий», — записав А. Чехов після подорожі по гоголівських місцях Полтавщини.
В планах письменника було поселитися в Україні.[2] Антон Чехов: «У моїх жилах тече українська кров».
В анкеті перепису 1890-го року Антон Чехов написав: «національність — малоросіянин»
Вільям Шекспір
У віці вісімнадцяти років він одружився з донькою місцевого фермера Енн Хатауей, котра народила йому трьох дітей.
Події наступних семи років життя Шекспіра, до появи записів, що свідчать про його успіхи в Лондоні як актора й драматурга, залишаються загадкою. Згідно з деякими свідченнями, він став співвласником найбільш прославленої театральної трупи Лондона, якою опікувався лорд Чемберлен.
Наприкінці 1590-х років популярність та успіх дозволили Шекспірові придбати великий будинок у Стретфорді, «Нью-Плейс», і здобути титул джентльмена, а також отримати право на власний герб у 1596 році. У 1598 році Шекспір узяв на себе частину витрат по будівництву великого театру «Глобус».
Не раз виникало запитання: а чи існував такий письменник взагалі, чи не приховувався під його ім'ям хтось інший? Як відомо, Шекспір отримав лише початкову освіту. То чи ж міг він створити такі вишукані за формою й глибокі за змістом твори, які свідчать про те, що він бути автором творів, написаних високо ерудованою, надзвичайно освіченою, непересічною людиною свого часу? Існувала думка, що прізвище Шекспір скривало у собі декілька авторів. Сьогодні доведено, що автором шекспірівських творів була одна людина, цілком імовірно, той самий Шекспір, який народився у Стретфорді.
|