|
Скачати 1.02 Mb.
|
Автор-упорядник: Хоменко Любов Василівна Посада: вчитель світової літератури та російської мови Сьогодні, коли наша молода держава розбудовується, на уроках зарубіжної літератури, особливо в старших класах, стали надзвичайно актуальними україністичні студії. На жаль, у підручниках і посібниках ці студії висвітлені дуже стисло. Залучення ж українознавчої проблематики до вивчення програмового матеріалу сприяє глибшому його опануванню. Відомо ж, що через рідне чуже стає ближчим. Та й своє, органічно вплетене у світову літературу, вивищується у власних очах та постає у нашій свідомості невід'ємною частиною культури людства. Тож україністика під час вивчення зарубіжної літератури не лише доцільна, а й просто необхідна. Довідник містить матеріали для уроків та позакласних заходів з використанням вітчизняного культурознавчого матеріалу. Видання розраховане для старшокласників, абітурієнтів, вчителів світової літератури. Вступ
Використана література Вступ Провідною ідеєю освіти на сучасному етапі в українській державі є гуманізація, адже гуманітарна освіта є засобом і сферою формування державного етносу, розвитку особистості як найвищої цінності суспільства. Щоб забезпечити ефективність навчання, повноцінність уроку, необхідно поєднувати репродуктивну і пошукову діяльність. Учень — не пасивна фігура педагогічного процесу, і вчитель повинен прагнути дати йому не лише певний вантаж знань, а й навички мислити, стимулювати розвиток його пізнавальних сил, роботу думки, постійну потребу вчитися, самостійно здобувати знання, спостерігати, досліджувати. Ідеалом сучасного навчання є особистість не з енциклопедично розвиненою пам'яттю, а з гнучким розумом, з швидкою реакцією на все нове, з повноцінними, розвинутими потребами дальшого пізнання та самостійної дії, з добрими орієнтувальними навичками й творчими здібностями. «Однією з найсерйозніших хиб нашої шкільної практики є те, що, навчаючи дітей, працює переважно вчитель», — цю думку В. Сухомлинського можна застосувати до характеристики навчального процесу й на сучасному етапі. Праця учня, який роками сидить мовчки за партою, слухає вчителя і намагається запам'ятати те, що йому говорять, — не може забезпечити ні повноцінного формування особистості, ні найвищого щастя людини від успіхів у праці. Сьогодні, коли наша молода держава розбудовується, на уроках зарубіжної літератури, особливо в старших класах, стали надзвичайно актуальними україністичні студії. На жаль, у підручниках і посібниках ці студії висвітлені дуже стисло. Залучення ж українознавчої проблематики до вивчення програмового матеріалу сприяє глибшому його опануванню. Відомо ж, що через рідне чуже стає ближчим. Та й своє, органічно вплетене у світову літературу, вивищується у власних очах та постає у нашій свідомості невід'ємною частиною культури людства. Тож україністика під час вивчення зарубіжної літератури не лише доцільна, а й просто необхідна. Враховуючи це, я дібрала та систематизувала цілі низку матеріалів для уроків та позакласних заходів з використанням вітчизняного культурознавчого матеріалу. «Киев - это мой город… То, что я не могу быть в Киеве, навевает на меня печаль». Ш. Алейхем
(Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії). Українські сторінки біографії письменника Справжнє ім’я Шолом-Алейхема — Рабинович Шолом (Салом) Наумович (Нахумович). Народився 2 березня 1859 року у місті Переяславі (тепер Переяслав-Хмельницький Київської області) у родині дрібного крамаря. Дитячі роки минули у невеличкому містечку Воронькові Полтавської губернії (зараз село в Бориспільському районі Київської області). Навчався в хедері — єврейській початковій релігійній школі. Згодом під впливом єврейської просвітницької літератури займався і загальною освітою, навчався у повітовій школі. З1876 року працював домашнім вчителем у єврейського магната Елімелеха Лоєва. У 1880-82 роках Шолом-Алейхем працював громадським рабином у Лубнах. Після одруження з донькою Лоєва у 1883-87 жив і працював у Білій Церкві. Поява Шолом-Алейхема знаменувала нову сторінку в розвитку новітньої прози мовою їдиш. Його твори увійшли до класики єврейської прози. Він писав на їдиш, івриті та російській мовах. Головні герої Шолом-Алейхема — бідні «маленькі люди», які, незважаючи на важке, злиденне життя, оптимістично дивляться у майбутнє, з гумором оцінюють своє становище, вірять у справедливість та мудрість Творця. У памфлеті «Суд над Шомером...» (1888 рік) виступив проти засилля бульварної літератури. Започаткував книжкову серію «Єврейську народну бібліотеку». Перша сторінка збірки Шолом-Алейхема «Забуті сторінки». Київ, 1939, Укрдержнацменвидав Першими книжечками серії стали романи Шолом-Алейхема «Стемпеню» (1888) та «Йоселе-Соловей» (1890). Перший твір присвячений фундатору нової єврейської прози Менделе Мойхер-Сфоріму, якого Шолом-Алейхем називає «дідусем Менделе», а себе «онуком». Творчий зв'язок «дідуся» та «онука» простежується у життєписі єврейської громади, у майстерному володінні сатирою, у захисті прав принижених. У циклі «Менахем-Мендл» (1892—1909) Шолом-Алейхем карикатурно показав інший світ — світ наживи, спекуляцій, шахрайства. У 1894 році видав першу повість із широко відомого циклу «Тев'є-молочар» (1894—1914). Цей «сільський єврей» з грубою зовнішністю та ніжною душею стає одним із улюблених типів письменника. Майстер багато подорожував Галичиною, Буковиною, побував він у Англії, Швейцарії та Німеччині. Напередодні Першої світової війни поїхав лікуватися до Італії (хворів на сухоти). Потім доля закинула письменника до Америки. За кордоном майстер працював над завершенням своїх найвідоміших творів: «Тев’є-молочник», «Менахем Мейдл», «Хлопчик Мотл». Загалом Шолом-Алейхем написав десять романів, 20 п’єс, сотні повістей та оповідань, чимало статей. Їх видано багатьма мовами світу. Його твори ставлять на провідних сценах, зокрема у Києві, в Театрі імені І. Франка, вже впродовж двох десятиліть з аншлагами проходить вистава «Тев’є-Тевель», поставлена за легендарним романом «Тев’є-молочник», а виконавця головної ролі — актора Богдана Ступку онука письменника Белл Кауфман назвала «найкращим Тев’є всіх часів». Оповідання на їдиш, з портретом автора і підписом Герої дитячих оповідань Шолом-Алейхема, незважаючи на безрадісні умови життя, все ж посміхаються та жартують. Життя дітей відображено в повісті «Хлопчик Мотл» (1907-16), збірках «Оповідання для дітей» (1886—1916), «Пісня пісень» (1909-11). Останнім твором своєрідного триптиха (перші два — «Стемпеню» та «Йоселе-Соловей») з життя єврейської художньої інтелігенції став роман «Мандрівні зорі» (1909-11). Книги Шолома-Алейхема сприймалися як твори, сповнені любові до «маленької» людини, що змальовувалась письменником в ореолі щирого співчуття та сумного гумору. У1887-90, 1893-1905 жив у Києві (він називав його в своїх творах Єгупцем), де займався торговельними справами. Після еврейських погромів у жовтні 1905 року в Києві переїхав до Львова. Творчість письменника забарвлена українським колоритом, у творах подано описи української природи, використано українську лексику, фольклор. Шолом-Алейхем у 1877 році Більшість подій, про які пише Шолом-Алейхем, відбуваються в Україні. Втім, українські міста та їх населення у творах Шолома-Алейхема відіграють хіба що роль декорацій, ні тлі яких розгортається драма єврейської громади. Часом він надавав містам і містечкам умовних назв: Київ – Єгупець, Боярка – Бойберик, Одеса – Чорноморськ, а Росія – тітка Рейзя . Однак, навіть окремі штрихи, якими він змальовував оточення єврейської громади, є цінними для нас, бо нанесені рукою очевидця. До того ж вони, переважно, надзвичайно влучні.
В 1907-14 роках жив в Італії та Швейцарії. У 1915 році переїхав до Нью-Йорка, де і помер 13 травня 1916 року, похований на Бруклінському цвинтарі. УПереяславі знаходиться садиба-музей Шолом-Алейхема на території музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини, відкритий в 1978 році на честь 120-річчя із дня народження письменника. Музей Шолом-Алейхема в Переяславі У1997 році у Києві було відкрито пам'ятник письменнику, а в 1999 році Кабінет Міністрів України затвердив рішення Київської міської державної адміністрації про створення музею-квартири Шолом-Алейхема в українській столиці. Відкрили його 2 березня 2009 року по вулиці Великій Васильківській, 5а. Водночас сам заклад увійшов до Музею історії Києва. Пам'ятник письменнику в Києві Єврейські письменники, Одеса 1910. зліва на право: Менделе Мойхер-Сфорім, Шолом Алейхем, Бен-Амі, Хаїм-Нахман Бялік |
Автор-упорядник: Хоменко Любов Василівна Посада: вчител ь світової літератури та російської мови Сьогодні, коли наша молода держава розбудовується, на уроках зарубіжної літератури, особливо в старших класах, стали надзвичайно... |
Автор-упорядник: Хоменко Любов Василівна Посада: вчител ь світової літератури та російської мови Сьогодні, коли наша молода держава розбудовується, на уроках зарубіжної літератури, особливо в старших класах, стали надзвичайно... |
Автор-упорядник: Хоменко Любов Василівна Посада: вчител ь світової літератури та російської мови Сьогодні, коли наша молода держава розбудовується, на уроках зарубіжної літератури, особливо в старших класах, стали надзвичайно... |
Бикова К.І., Кошкіна Ж. О Державна підсумкова атестація зі світової літератури, російської мови і літератури у 2012/2013 н р |
Видавництво Міністерством освіти і науки України з російської мови та світової літератури для використання у |
Литература (русская и зарубежная) (автор Е. В. Волощук) Контроль і керівництво за викладанням російської мови та зарубіжної літератури в загальноосвітніх школах |
Кафедра гуманітарної освіти Навчально-методична лабораторія російської... Матеріали лекції «Численні можливості задоволення освітніх проблем учня засобами навчального предмету в школі життєтворчості» |
Урок світової літератури у 5 класі Девда Марія Іванівна учитель світової... Мета: ознайомити учнів із самобутньою культурою Японії, розвивати навички самостійного пошуку потрібної інформації, вміння донести... |
Конспект уроку зі світової літератури у 6 класі Мета уроку: познайомити учнів з життям та творчістю Ч. Діккенса, з історією створення повісті та особливостями «різдвяних оповідань»;... |
Проблеми аналізу художнього твору на уроках світової літератури в школі Як зазначається у пояснювальній записці до програми із світової літератури, основна мета предмета – «залучити школярів до скарбниці... |