|
|
Скачати 443.07 Kb.
|
|
Еквівалентність на рівні мети комунікації. Будь-який текст виконує якусь комунікативну функцію: повідомляє якісь факти, висловлює емоції, встановлює контакт між співрозмовниками, вимагає від слухача якоїсь реакції або дій і т.п. Наявність у процесі комунікації подібної мети визначає загальний характер переданих повідомлень і їх мовного оформлення. Еквівалентність переказів першого типу полягає в збереженні тільки тієї частини змісту оригіналу, яка вказує на загальну мовну функцію тексту в акті комунікації і є метою комунікації. Для відносин між оригіналами і перекладами цього типу характерно: 1) неспівмірність лексичного складу і синтаксичної організації; 2) неможливість зв'язати лексику і структуру оригіналу і перекладу відносинами семантичного перефразирования або синтаксичної трансформації; 3) відсутність реальних чи прямих логічних зв'язків між повідомленнями в оригіналі і перекладі, які дозволили б стверджувати, що в обох випадках «повідомляється про одне й те саме»; 4) найменша спільність змісту оригіналу і перекладу в порівнянні з усіма іншими переказами, визнаними еквівалентними. Переклади на такому рівні еквівалентності виконуються, коли більш детальне відтворення змісту неможливо, а також тоді, коли таке відтворення призведе рецептора перекладу до неправильних висновків, викличе у нього зовсім інші асоціації, ніж у рецептора оригіналу, і тим самим завадить правильній передачі мети комунікації. 12. Еквівалентність на рівні мовного знаку. Загальна характеристика. За В. Коміссаровим рівень мовного знаку – це найнижчий рівень еквівалентності. Цей рівень виділяє 10 видів інформації. Та на перший план виступають лише окремі види інформації. Задача перекладача: знайти необхідний вид інформації для перекладу.
В останньому, п'ятому типі еквівалентності досягається максимальний ступінь близькості змісту оригіналу і перекладу, яка може існувати між текстами на різних мовах. Для відносин між оригіналами і перекладами цього типу характерно: 1) висока ступінь паралелізму в структурній організації тексту; 2) максимальна співвіднесеність лексичного складу: у перекладі можна вказати відповідності всім знаменною словами оригіналу; 3) збереження в перекладі всіх основних частин змісту оригіналу. До чотирьох частинах змісту оригіналу, що зберігаються для попередньому типі еквівалентності, додається максимально можлива спільність окремих цьому, що входять до значення співвіднесених слів в оригіналі та перекладі. Ступінь такої спільності визначається можливістю відтворення у перекладі окремих компонентів значення слів оригіналу, що, у свою чергу, залежить від того, як висловлюється той чи інший компонент у словах вихідного мови та мови перекладу і як у кожному випадку на вибір слова в перекладі впливає необхідність передати інші частини змісту оригіналу. 13. Передача змісту мовних знаків при перекладі. Еквівалентність при ідентифікації та описі денотата. Це питання ми розглянемо на основі роботи В. Коміссарова та його рівнями еквівалентності. Еквівалентність при ідентифікації та описі денотата відбувається на першому рівні – рівні мовного знаку. По-перше, розглянемо інформацію, що ідентифікує денотат, тобто вказує на існування денотату і утворює його назву, виділяє його з-поміж інших об’єктів дійсності. Ця інформація не впливає ані на переклад, ані на встановлення еквівалентності, бо при перекладі ми завжди ідентифікуємо той самий денотат, який вже ідентифікував автор в оригіналі. Бувають випадки, що порушують цей автоматизм:
Другий тип інформації – інформація, що описує денотат – більша частина значень слова. Дуже часто різниця, яка існує між компонентами при перекладі є не релевантною або вона не встановлює труднощів (наприклад. student – студентка). Проблеми виникають, коли в мові оригіналу і перекладу виділяються різні ознаки при описі одного і того ж денотату. Наприклад, to swim (зусилля), to float (на поверхні), to drift (за течією), to sail (під парусом) – плисти. 14. Передача змісту мовних знаків при перекладі. Еквівалентність при передачі категоризації та реалізації стилістичної функції мови. Це питання ми розглянемо на основі роботи В. Коміссарова та його рівнями еквівалентності. Еквівалентність при передачі категоризації та реалізації стилістичної функції мови відбувається на першому рівні – рівні мовного знаку. По-перше, розглянемо інформацію про приналежність денотата до певної категорії. Існує три типи категорій: лексико-семантичні, лексико-морфологічні, граматичні. При цьому еквівалентність може досягатися таким чином:
Тепер розглянемо інформацію, що вказує на стилістичну функцію знака. Стилістика – розділ мовознавства, що займається вивченням виразних засобів мови (стилістичних прийомів). Виразні мовні засоби – ті, які де мотивують (виділяють) якісь мовні аспекти комунікації. Всі слова мови можна поділити на такі, які або мають певну стилістичну забарвленість, або ні. Якщо вони її не мають, то такі слова називаються нейтральними. Наприклад, стилістично нейтральне слово «письменник» та стилістично забарвлене слово «писака». ці слова вживаються переважно у тому або іншому функціональному стилі. Функціональний стиль – набір мовних засобів, які характеризують певний ступінь комунікації. 15. Передача змісту мовних знаків при перекладі. Еквівалентність при реалізації емоційного значення, багатозначності. Це питання ми розглянемо на основі роботи В. Коміссарова та його рівнями еквівалентності. Еквівалентність при реалізації емоційного значення, багатозначності відбувається на першому рівні – рівні мовного знаку. Розглянемо тип інформації, що вказує на емоції, представлені мовним знаком. У цьому випадку мова виступає засобом денотативного впливу, вираженням емоцій. Розглянемо також інформацію, що вказує на можливість вживання знака на позначення різних денотатів : полісемія (багатозначність) та омонімія. (МАЛЮНОК) Проблема виникає, коли багатозначність використовується з певною стилістичною метою (каламбур). He said that he had come for me and told me that he was a page. “Come on”, I said, “You aren’t more than a paragraph”. 16. Передача змісту мовних знаків при перекладі. Еквівалентність при передачі похідного або складного слова оригіналу та його комбінаторності. Це питання ми розглянемо на основі роботи В. Коміссарова та його рівнями еквівалентності. Еквівалентність при передачі похідного або складного слова оригіналу та його комбінаторності відбувається на першому рівні – рівні мовного знаку. Розглянемо тип інформації, що вказує на морфемний склад слова. Еквівалентність буде досягнута незалежно від морфемного складу слова. Іноді морфемний склад слова виступає основою для стилістичних прийомів – морфемна основа висувається на перший план. У таких випадках викладачі використовують методику компенсації. Розглянемо тип інформації, що вказує на можливість використання слова у поєднанні з іншими словами при відтворенні висловлювання. Це називається валентність. Існує валентність двох видів: семантична та синтаксична. Валентність надає можливість поєднувати слова за значенням. Зевгла – порушення сполучуваності елементів у висловлюванні (не випадкове, а стилістично забарвлене), розрахована на гумористичний переклад. He took a final photograph, two cups of tea and his departure. Зевгла – один з найскладніших прийомів. 17. Передача змісту мовних знаків при перекладі. Еквівалентність при передачі асоціативно-образної характеристики та антонімічної характеристики. Це питання ми розглянемо на основі роботи В. Коміссарова та його рівнями еквівалентності. Еквівалентність при передачі асоціативно-образної характеристики та антонімічної характеристики відбувається на першому рівні – рівні мовного знаку. Розглянемо типа інформації, що вказує на наявність у смислі слова образних або інших асоціацій. При відтворенні цього ступу еквівалентності модна виділити три характеристики:
Розглянемо інший тип інформації - інформація, що вказує на протиставлення змісту одного слова на зміст іншого (антонімія). Для перекладу ця інформація не релевантна, але в певних контекстах вона висувається на перший план, коли антоніми в одному контексті. Існують два види антонімів: системні( завжди) та ситуативні (за контекстом). 18. Функції мови. Переклад як засіб реалізації комунікативної функції мови. Генріх Пауль вперше порушив питання про функціонування мови (ІІ пол. ХІХ ст., «Принципи історії мови»). Функція – це призначеність. Мова, як система, реалізує ряд функцій. Згідно з принципом ієрархічності мова ділиться на низку рівнів. Функція часто пов’язується з поняттям еквівалентності. Еквівалентність – це тотожність, схожість або подібність. Вона є основою для визнання перекладом власного перекладу. Мова має чотири основні функції: - когнітивна( пізнавальна) - експресивно-емоційна (Експресія - це посилення виразності, збільшення впливу сили сказанного) - естетична функція (здатність мови впливати на наше почуття прекрасного) Ця функція-найважливіший компонент будь-якого літературного твору. Естетична функція мови розширює світ естетичних переживань людини. Істинна ж естетична функція мови полягає у її здатності творити художні образи, тобто це функція художня і їй відповідає цілий розгалужений на роди і жанри функціональний стиль – художній - комунікативна (мова служить засобом спілкування) Вона служить засобом спілкування між людьми. Мова виникла з потреб комунікації, і вся її організація підпорядкована цим потребам. Комунікат. функція є важливим чинником розвитку мови. Комунікативну функцію виконує не тільки звукове мовлення, а й написані чи надруковані тексти. Функції мови реалізуються комплексно. 19. Поняття мовної еквівалентності при перекладі: загальна характеристика та різновиди. Еквівалентність – це тотожність, схожість або подібність. Вона є основою для визнання перекладом власного перекладу. Переклад – єдина еквівалентна форма міжмовної комунікації. На перших етапах еквівалентність розглядалася як мовна ознака/ характеристика перекладу. Це означає, що одиниці якоїсь окремої мови мають свої відповідники в інший мові. 50-60рр – ідея того, що машинний переклад от-от з’явиться. Еквівалентність – комунікативна та мовленнєва характеристика. Шкала еквівалентності/тотожності між оригіналом і перекладом (МАЛЮНОК). Неможлива 100% еквівалентність за причин: - суб’єктивних: індивідуальність автора, перекладача; форма перекладу (письмовий, усний) - об’єктивних: особливості оригіналу (не можна відтворити оригінал) З урахуванням об’єктивного чинника еквівалентність не може досягнути 100%, бо діє суб’єктивний чинник. 20. Мовна та міжмовна комунікація. Переклад як засіб міжмовної комунікації. Комунікація може бути мовною і міжмовною (або, в іншій термінології, вербальною й невербальною - від лат. verbum 'слово'). Вербальне спілкування є найбільш дослідженою різновидом людської комунікації. Крім цього, це найбільш універсальний засіб передачі думки. На вербальний людську мову можна 'перевести' повідомлення, створене за допомогою будь-якої іншої знакової системи. Наприклад, сигнал червоне світло перекладається як 'проїзд закрито', 'зупиніться'. Одиниці мовної комунікації - одиниці, що утворюються в процесі вербального спілкування і організують це спілкування. Переклад відноситься до класу дій,охоплюваних поняттям «міжмовна комунікація».Усередині даного поняття виділяються 2 підкласи - «пряма міжмовна комунікація» і «опосередкована мовна комунікація». Відмітною рисою опосередкованої комунікації є наявність крім двох звичайних для всякого комунікативного акта етапів (породження вихідного тексту і сприйняття) проміжного етапу (перекодування з ВМ на ПМ),він називається мовним посередництвом,а особа , яка його виконує-мовним посередником. Переклад входить у підклас опосередкованої комунікації, де сусідить з такими явищами як реферат,анотація,переказ,перекладання. Комунікація міжмовна — міжмовна комунікація відбувається між представниками мовних спільнот,і неможлива без посередника. Переклад - це засіб забезпечити можливість спілкування (комунікації) між людьми, що говорять на різних мовах. Тому для теорії перекладу особливе значення мають дані комунікативної лінгвістики про особливості процесу мовної комунікації, специфіку прямих і непрямих мовних актів, про співвідношення вираженого сенсу, що мається на увазі, у вислові і тексті, впливі контексту і ситуації спілкування на розуміння тексту, інших чинниках, що визначають комунікативну поведінку людини. Мовне спілкування може здійснюватися і між комунікантами, що говорять на різних мовах. Обов'язковою умовою спілкування між «різномовними» комунікантами є наявність проміжної ланки, що здійснює мовне посередництво, тобто що перетворює початкове повідомлення в таку мовну форму, яка може бути сприйнята Рецептором (інакше кажучи, передавального це повідомлення на мові Рецептора). Мовний посередник повинен витягувати інформацію з тексту початкового повідомлення («оригіналу») і передавати її на іншій мові. Тому цю роль може виконувати лише особа, що володіє необхідним ступенем двомовності, тобто що володіє двома мовами. Крім своєї посередницької ролі в процесі міжмовного спілкування, перекладач іноді виконує комунікативні функції, що виходять за рамки мовного посередництва. Як правило, це має місце в процесі усного перекладу, коли перекладач безпосередньо спілкується з учасниками міжмовного спілкування. Кожному перекладачу як учаснику своєрідного мовленнєвого акта абсолютно необхідне володіння певною екстралінгвістичною інформацією. Перекладачеві також необхідно знати культуру народів, що говорять даними мовами”. |
| Лекційний курс: “Вступ до перекладознавства” для студентів I курсу... В лекціях розглядаються підходи до перекладознавства в роботах вітчизняних та зарубіжних вчених; аналізуються види та особливості... |
Характеристика фінансів як історичної категорії, передумови їх виникнення Взаємозв’язок фінансів з іншими економічними категоріями (ціною, заробітною платою, кредитом) |
| Четверта міжнародна науково-практична конференція Теоретичні та методичні засади розвитку професійно-педагогічної освіти у контексті європейської інтеграції” |
План: Передумови виникнення Київського університету Становлення та розвиток університету Бойко І. З. Українські літературні альманахи і збірники ХІХ – початку ХХ ст. – К.: Наук думка, 1967. – 370 с |
| Орієнтовна схема аналізу уроку теоретичного навчання Підготовка до відвідування уроку Ознайомитися з аналізами попередніх уроків цього викладача, з журналом обліку теоретичного навчання |
Білоцерківець В. В., Завгородня О. О. Генерація нового як базова... В статті розкриваються первісні передумови формування авангардного економічного буття коеволюційно з генерацією нових знань, визначаються... |
| 1. Зародження філософської думки у Стародавній Індії Перші філософські школи і течії виникли у найдавніших регіонах людської цивілізації на початку VІ ст до н е в Стародавній Індії,... |
2. 1 Вибір спиць і пряжі для ручного в’язання В’язання – давній вид людської діяльності. Передумови виникнення в’язання. В’язання як різновид декоративно-ужиткового мистецтва.... |
| ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ СВІТОВОЇ ПРОДОВОЛЬЧОЇ КРИЗИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ УКРАЇНИ Целью предложенной статьи является анализ обеспечения продовольствием населения в мире, правомерность прогнозов о возможности наступления... |
Тести. Перша світова війна Залік №1 по темах: Передумови виникнення Першої світової війни. Війна та її наслідки. Повоєнне облаштування світу. Версальсько-Вашингтонська... |