Характеристика фінансів як історичної категорії, передумови їх виникнення.
Необхідність, зміст, функції та ознаки фінансів.
Етапи становлення та розвитку фінансової науки.
Фінанси в системі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту.
Взаємозв’язок фінансів з іншими економічними категоріями (ціною, заробітною платою, кредитом).
Економічна сутність та склад фінансової системи.
Структуризація фінансової системи за різними класифікаційними ознаками.
Банкоцентрична та ринково орієнтована фінансові системи, їх порівняльна характеристика.
Фінансовий механізм реалізації фінансової політики держави, його складові елементи.
Фінансове планування та прогнозування: сутність, принципи, методи.
Фінансова політика держави: сутність, завдання, типи.
Призначення, економічна суть та ознаки бюджету.
Бюджетна система України: сутність, структура, принципи побудови.
Типи бюджетних систем.
Бюджетна класифікація, її призначення та складові частини.
Бюджетний дефіцит: види, джерела фінансування та економічні наслідки їх застосування.
Поняття бюджетного процесу, його етапи та основні функції його учасників.
Програмно-цільовий метод планування видатків бюджету: сутність, основні складові, переваги та недоліки. Показники кількісної та якісної оцінки ефективності використання бюджетних коштів.
Секвестр: зміст поняття, мета і умови проведення. Захищені статті Державного бюджету України.
Сутність, призначення та структура місцевих фінансів.
Бюджетний процес та його стадії на місцевому рівні.
Структура доходів та видатків місцевих бюджетів.
Фінансова автономія місцевих органів влади та її кількісні показники.
Державні контрольно-ревізійні органи в Україні, їх функції.
Економічна природа державного кредиту як складової державних фінансів.
Види і форми державного кредиту, їх зміст і характеристика.
Поняття державного боргу, його види. Вплив державного боргу на фінансову безпеку держави.
Управління державним боргом та його обслуговування: цілі, принципи, методи.
Оцінка боргової безпеки держави.
Міжбюджетні відносини і необхідність їх регулювання. Основні моделі міжбюджетних відносин.
Міжбюджетні трансферти в Україні та формульний метод їх розрахунку.
Фінанси підприємств: сутність, специфічні та загальні ознаки, функції, принципи організації.
Фінансові ресурси підприємств: сутність, склад, джерела формування. Фактори, що впливають на формування фінансових ресурсів підприємств.
Методи організації фінансової діяльності підприємств.
Особливості організації і функціонування фінансів підприємств різних форм власності та видів діяльності.
Власний капітал підприємства: зміст, структура, функції.
Грошові розрахунки підприємства та принципи їх організації.
Види банківських рахунків, які можуть відкривати підприємства, та порядок їх відкриття.
Розрахунки платіжними дорученнями та платіжними вимогами-дорученнями (схема), їх відмінність.
Розрахунки платіжними вимогами та платіжними дорученнями (схема), їх відмінність.
Характеристика розрахунків із застосуванням розрахункових чеків (схема).
Розрахунки за акредитивами (схема). Переваги та недоліки.
Вексельна форма розрахунків між підприємствами. Види векселів. Схема переказного векселя.
Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства.
Фінансовий стан підприємства, показники його оцінки.
Фінансовий аналіз: сутність, види, що використовуються для оцінки фінансового стану підприємства.
Оцінка ліквідності балансу підприємства.
Історичні аспекти розвитку, сутність, ознаки та функції податків.
Класифікація податків. Загальнодержавні та місцеві податки та збори за Податковим Кодексом України.
Елементи податку за Податковим Кодексом України.
Податкова система України: зміст, структура, принципи побудови.
ПДВ: історія виникнення, порядок розрахунку та сплати.
Податок з доходів фізичних осіб: порядок розрахунку та сплати.
Податок на прибуток підприємств: порядок розрахунку та сплати.
Необхідність створення та призначення державних цільових фондів, принципи їх організації.
Пенсійний фонд України, порядок формування та використання його коштів.
Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасової втрати працездатності і витратами зумовленими народженням і похованням, порядок формування та використання його коштів.
Фонд соціального страхування на випадок безробіття, порядок формування та використання його коштів.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, порядок формування та використання його коштів.
Єдиний соціальний внесок, особливості його нарахування та сплати.
1. Характеристика фінансів як історичної категорії, передумови їх виникнення
Фінанси від лат. Finish- завершення, виникли в 14-15 ст. історичний характер фінансових відносин полягає в тому, що виникнення фінансів пов’язане з 2-ома суспільно-економічними передумовами: 1. Виникнення держави і розвиток державності 2. Розвиток ТГВ. Виникнення держави призводить до об’єктивної необхідності розподілу і перерозподілу створеного суспільного продукту ВВП=С+V+M Фінансові відносини виникли з розвитком ТГВ, коли натуральні податки почали справлятися в грошовій формі. Початком фінансових відносин є створення додаткового продукту у сфері виробництва та його послідовний розподіл. Через первинний розподіл суспільного продукту забезпечується відтворення викоританих в процесі виробництва, засобів виробництва (основних фондів та обігових коштів) та робочої сили. Державні фінанси виникають в процесі вторинного розподілу і перерозподілу суспільного продукту. Фінанси як історична категорія розвивається як кількісно так і якісно. На початковому етапі розвитку державні фінанси включали лише один бюджет, а потім стали формувати соціальні фонди. Якісний розвиток фінансів це виникнення нових форм фінансових відносин. З’являються нові податки, платежі. Передумовою виникнення фінансів є наявність товарного виробництва, товарно-грошових відносин, суспільного розподілу праці, дії економічних категорій та законів, а також наявність держави.
2. Необхідність, зміст, функції та ознаки фінансів
Фінанси є однією з найважливіших економічних категорій, яка відображає економічні відносини в процесі створення та використання грошових фондів.
Умовою функціонування фінансів є наявність грошей, а причиною появи фінансів служить потреба суб'єктів господарювання і держави в ресурсах, що забезпечують їх діяльність.
Фінанси - невід'ємна частина грошових відносин, тому їх роль та значення залежать від того, яке місце грошові відносини займають в економічних відносинах. Проте не будь-які грошові відносини виражають фінансові. Фінанси відрізняються від грошей як за змістом, так і за функціями, які виконуються.
Якщо гроші - це особливий товар, в якому виражається вартість усіх інших товарів, то фінанси — це певні економічні відносини, що здійснюються за допомогою грошей. Фінанси виступають як економічний інструмент розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту та національного доходу, як знаряддя контролю за утворенням та використанням фондів грошових коштів. Головне їх призначення в тому, щоб шляхом утворення грошових фондів забезпечити не тільки потреби держави та підприємств у грошових коштах, але й контроль за використанням фінансових ресурсів.
Фінанси - історична категорія. Вони з'явилися одночасно з виникненням держави та її інститутів, а також у зв'язку з розвитком товарно-грошових відносин.
З теоретичної точки зору фінанси визначаються як особливі економічні відносини, за допомогою яких у грошовій формі шляхом формування та використання централізованих та децентралізованих фондів у суспільстві здійснюються процеси розподілу та перерозподілу ВВП і національного доходу з метою досягнення соціально-економічного ефекту.
У практичному плані фінанси виступають сукупністю форм і методів формування централізованих і децентралізованих грошових фондів, їх розподілу і використання з метою досягнення завдань соціально-економічного розвитку.
Фінансові відносини охоплюють усі фази процесу відтворення, тобто виробництво, розподіл, обмін, споживання.
Основні ознаки фінансів полягають у такому:
1.Грошова форма вираження - пов'язана з рухом грошових потоків від одного суб'єкта до іншого.
2. Розподільний характер. У сфері розподілу та перерозподілу доходів і накопичень сукупність грошових відносин належить до фінансів.
3.Формування доходів та здійснення видатків. Доходи та видатки є вихідними фінансовими категоріями. Доходи одного з суб'єктів завжди є видатками іншого.
Головним об'єктом фінансових відносин виступають ВВП та національний доход. Іноді об'єктом фінансових відносин виступає національне багатство.
У фінансових відносинах беруть участь такі суб'єкти: держава, регіон, суб'єкт господарювання та громадянин. У зв'яжу з цим розрізняють:
- загальнодержавні фінанси;
- місцеві фінанси;
- фінанси суб'єктів господарювання;
- фінанси громадян (населення).
Функції фінансів
Загальноприйнято вважати, що фінанси виконують дві основні функції: розподільчу та контрольну. При цьому розподільна функція підрозділяється на дві підфункції: перша пов'язана зі створенням грошових доходів та грошових фондів (регулююча); друга пов'язана з використанням грошових доходів та грошових фондів (стимулююча).
Суть розподільної функції полягає в тому, що фінанси виступають інструментом розподілу та перерозподілу ВВП. За допомогою розподільної функції здійснюються відшкодування вартості засобів виробництва, що витрачалися, та створення первинних доходів.
Перерозподільна функція фінансів проявляється при перерозподілі грошових коштів у міжтериторіальному, міжгалузевому, внутрішньогалузевому і внутрішньогосподарському аспектах. Перерозподільна функція фінансів діє у взаємозв'язку і взаємообумовленості з контрольною функцією, яка є внутрішнього властивістю фінансів та служить засобом контролю за процесом перерозподілу вартості ВВП шляхом утворення і використання грошових фондів цільового призначення.
Контрольна функція пронизує всю фінансову діяльність держави, її установ, підприємств, організацій, населення.
Завдяки контрольній функції фінансів суспільство контролює повноту і своєчасність забезпечення фінансовими ресурсами різних суб'єктів фінансових відносин, економне та ефективне використання коштів.
У залежності від суб'єктів, які здійснюють фінансовий контроль, розрізняють: Державний контроль - це контроль з боку держави за фінансовою діяльністю юридичних та фізичних осіб. Його здійснюють органи державної влади та управління.
Відомчий контроль здійснюється галузевими міністерствами, відомствами відносно до підпорядкованих їм підприємств, організацій, установ. Його об'єктом виступає фінансова діяльність підприємств,
Внутрішній контроль здійснюється фінансовими службами підприємств та установ, в функції яких входять перевірки господарсько-фінансової діяльності підприємств.
Незалежний фінансовий контроль здійснюється незалежними аудиторськими фірмами.
Суспільний контроль - це контроль з боку суспільства за фінансовою діяльністю держави.
Існують другорядні функції, які теж показують, яким чином реалізується суспільне призначення фінансів.
Функція ефективності припускає встановлення державою таких податків та пільг, які регулюють Ірошовий обіг і систему кредитування, сприяє пожвавленню ділової активності, раціональному використанню ресурсів.
Функція стабільності - спрямованість фінансової і кредитної політики на уникнення надмірних спадів та "перегрівів" в економіці.
Функція формування та використання грошових фондів пов'язана із матеріальним змістом фінансових відносин, які мають грошове вираження, з процесами мобілізації коштів до грошових фондів різних рівнів та використання цих коштів на задоволення суспільних потреб.
3. Етапи становлення та розвитку фінансової науки.
Термін фінанси з’явився у 13 ст., в перекладі з латинської financia означає обов’язкову сплату грошей. В Німечині в цей час слово фін означало хабарництво, вимагання. З розвитком інституту державності завжди виникає потреба у розподільчих і перерозподільчих відносинах в умовах ек. розвитку. Вперше в сучасному тлумаченні цей термін став застосовуватися у Франції, де під фін розумівся процес мобілізації грошових коштів правлячою елітою та визначення напрямів їх використання. В Німеччині фінанси – це процес вимагання, лихварства. Пізніше, як необхідність вирішення практичних завдань в управлінні фінансовим господарством. З розвитком державності у середні віки значно прискорювався процес становлення і розвитку фінансів як цілісної науки. В Італії з’являється перша фінансова література, авторами якої є Макіавелі, Карафа. На той час джерелами поповнення скарбниці є: 1. доходи від доменів (земля); 2. доходи від регалії (від монопольного становища); 3. доходи від податків. Податки – надзвичайне джерело поповненняскарбниці. При натуральному господарстві податки сплачувалися в натуральній формі. При незначній диференціації майнової маси, коли відбувалося відокремлення різних видів діяльності, з’являються подушні, поземляні, майнові податки, які не передбачали певного еквіваленту. Предметом фінансової науки є господарство публічного характеру, вона відбиває сукупність відносин, щодо добування та використання матеріальних коштів. У Німеччині працювали над податками, у Франції над державним балансом та джерелами оподаткування, у Англії над питанням законності державного устрою. В Італії, вивчаючи управління фінансами тоталітарного королівства, прийшли до висновку, що основою бюджету повинні бути доходи від доменів, а податки не повинні стягуватися на постійній основі. Держава повинна будувати суспільні споруди, відповідати за охорону території. У Франції Боден визначав сім джерел доходів державної казни: військова здобич, домен, подарунки інших держав, збори союзників, доходи від торгівлі, ввізне та вивізне мито, данина. Фінанси «нерви держави». Як самостійна фінансови наука виникла досить пізно, об’єднувала різні знання. Меркантелісти в Німеччині Дорф, Юсті, Зонненфельс. Юсті – батько фінансової науки. Наву епоху у розвитку фінансової науки відкрили А. Сміт і Д. Рікардо. Сміт започаткував принципи оподаткування (зручний час, зрозумілий і чітко визначений спосіб, податки сплачувалися у відповідності до одержаного доходу, витрати щодо стягнення не повинні перевищувати надходження від податків). У 19 ст. фінанси стають універсальним і дуже активним елементом життя, його починають скрізь використовувати. 1832 р. у Німеччині автором Рау опубліковано « Основні початки фінасової науки». У 20 ст. найбільший вплив на розвиток фінансової науки сдійснили кейнсіанці і монетаристи. У російській науковій літературі слово фінанси з’явилося лише наприкінці ХVIII століття. Найвидатнішою науковою працею того часу слід вважати «Книгу о скудности и богатстве» І. Т. Посошкова. Ця книга давала низку порад, як поповнювати царську скарбницю. У ХІХ столітті спостерігалося деяке пожвавлення в розвитку фінансової науки. Цього часу виходить робота М. І, Тургеньєва «Досвід теорії податків» - перша російськомовна наукова праця, присвячена фінансовій науці. Треба відзначити особливі заслуги в розвитку фінансової науки І. Х. Озерова. Його підручник «Основи фінансової науки» і нині є науковим доробком із найповнішим викладом багатьох фундаментальних положень фінансової науки. Робота радянських економістів, і насамперед тих, які займалися теорією фінансів не зробила належного внеску в фінансову науку, оскільки вчені дотримувалися помилкових марксистських позицій. Фактично в умовах соціалізму фінансової науки не існувало. Фінансова наука в Україні розвивалася в контексті її розвитку в Російській імперії. Питанням фінансів займався І. Я. Франко, йому він присвятив біля 40 книг. До числа визначних українських економістів-фінансистів належать також М. І. Туган-Барановський, М. Добриловський, М. І. Мітіліно, М. Х. Бунге.
|