Літературне краєзнавство є важливим компонентом вивчення історії літератури. Останнім часом інтерес до письменства рідного краю помітно зростає, що є

Скачати 462.62 Kb.

Назва	Літературне краєзнавство є важливим компонентом вивчення історії літератури. Останнім часом інтерес до письменства рідного краю помітно зростає, що є
Сторінка	2/4
Дата	02.04.2013
Розмір	462.62 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Література > Документи

1 2 3 4

І. Запитання для студентів.
1. Які праці А. Метлинського стали значним внеском у розвиток української фольклористики?
2. Як оцінюють поезію А. Метлинського дослідники?
3. Як ставився до Метлинського Тарас Шевченко?
4. Хто з українських письменників спілкувався з А. Метлинським в Ялті?
5. Як завершив свій земний шлях А. Метлинський?
ІІ. Завдання для самостійної роботи.
1. Прочитати вірші Амвросія Метлинського та визначити їх образну систему.
2. З'ясувати, чому А. Метлинський вибирає собі літературний псевдонім "Амвросій Могила".
3. Визначити прикмети романтизму в ліриці А. Метлинського.
4. Розкрити погляди А. Метлинського на українську мову (за матеріалами поезії).
5. Знайти ялтинські кладовища ХІХ століття і висунути гіпотезу про місце поховання А. Метлинського.
ІІІ. Тематика рефератів та курсових робіт.
1. Фольклористична спадщина Амвросія Метлинського.
2. Фольклорні мотиви в творчості А. Метлинського.
3. Мотив рідної мови в поезії Амвросія Метлинського.
ЛІТЕРАТУРА
1. Амвросій Могила. Ієремія Галка. Поезії. – К., 1972.
2. Крижанівський С. Амвросій Могила та Ієремія Галка // Амвросій Могила. Ієремія Галка. Поезії. – К., 1972.
МИКОЛА КОСТОМАРОВ
Постать Миколи Костомарова (1817–1885) одна з найяскравіших на порубіжжі української і російської культур. Син воронезького поміщика і селянки-кріпачки, випускник Харківського університету, Микола Костомаров рано заявив про себе серйозними науковими працями з вітчизняної історії. Разом з тим під псевдонімом Ієремія Галка він видає дві збірки романтичних поезій українською мовою: "Українські балади", 1839, та "Вітка", 1840. З-під пера Костомарова вийшли також драматичні та епічні твори.
Значною віхою в житті Миколи Костомарова стало створення разом з В. Білозерським, П. Кулішем, Т. Шевченком та іншими однодумцями Кирило-Мефодіївського товариства, після розгрому якого він був засуджений на рік ув'язнення в Петропавлівській фортеці в Петербурзі та заслання до Саратова. І хоч після заслання Костомаров продовжив свою блискучу кар'єру вченого, покладене на нього тавро злочинця не змили ніякі офіційні почесті, отримані ним в Російській імперії.
Миколу Костомарова можна віднести до числа визначних пілігримів Криму. Відомості про перебування історика на кримській землі можна почерпнути з його грунтовної автобіографії.
Вперше Микола Костомаров відправився у мандрівку до Криму весною 1841 року. Інтенсивна праця над дисертацією про значення унії в Західній Русі та магістерський іспит в Харківському університеті вимагали великого інтелектуального напруження. Для поліпшення самопочуття лікарі порадили вдатися до морських купань. 24-річного Миколу Костомарова Крим приваблював насамперед своїми історичними пам'ятками. Мешкаючи у поганенькому готелі у Феодосії, він чотири тижні ретельно виконував вказівки лікарів. Як нагороду за своє тривале терпіння Костомаров задумав подорож верхи на конях з провідником-татарином на Південний берег Криму аж до Севастополя. Проте задуманий маршрут обірвався в Ялті. Звідти молодий мандрівник повернувся до Алушти, а далі попрямував до Сімферополя і Бахчисараю. Найсильніше враження на Костомарова справили Чатир-Даг, численні мусульманські фонтани, ханський палац і поїздка верхи на Чуфут-Кале. З Бахчисараю він повернувся до Керчі, де оглянув боспорські могили і музей. Такою була перша мандрівка Костомарова по Криму.
Вдруге Костомаров вирушив на благословенну землю Тавриди 1852 року, отримавши дозвіл царя Олександра покинути місце заслання з метою лікування. Вибраний маршрут мало чим відрізнявся від попереднього. Спочатку в Керчі йому вдалось приєднатись до археологічних розкопок, що вели тоді художник Бегічев і одеський професор М. Н. Мазуркевич. Далі разом з товариством мандрівник направився на Південний берег Криму. Ні Феодосія, ні Ялта, що тоді ще мало чим відрізнялась від звичайного приморського села, не привернули їхньої уваги. Однак розкішним палацом та багатим квітником зачарувала Костомарова Лівадія. З цікавістю подорожні оглянули дачі Ореанди, а особливу насолоду їм подарував парк в Алупці. Письменник у своїй "Автобіографії" захоплено описує дорогу до Севастополя, а звідти – до Бахчисараю. Згодом для морських купань Костомаров обрав Феодосію, де провів кінцівку своєї подорожі.
Третя і остання поїздка М. І. Костомарова до Криму припадає на 1870 рік. У червні він розпочав свій відпочинок у Феодосії, продовжив купання в Ялті та Алупці. Тут його чекала несподівана зустріч з філологом, фольклористом і поетом Амвросієм Метлинським. На жаль, радості вона їм не принесла, оскільки Метлинський знаходився на смертному одрі, про що пізніше Костомаров написав у своїх спогадах.
Смутні думки навіював і Севастополь, який після Кримської війни справляв враження справжньої руїни. Костомаров також відвідав місця, пов'язані з сивою давниною – Херсонес, Інкерман. Втретє завітав у Бахчисарай, хоч ханський палац тоді був спустошеним. З Севастополя на пароплаві М. Костомаров направився у Євпаторію, де залюбки познайомився зі способом життя караїмів, а далі його дорога пролягла в Одесу.
Подорожні враження вченого знаходять численні відлуння у його історичних та фольклористичних працях, а також лягли в основу деяких літературних творів з кримськими мотивами. Перша подорож до Криму надихнула поета на створення трьох поезій, що були опубліковані в альманасі Бецького "Молодик": "Аглає-Чесме", "До Мар'ї Потоцької", "Пантікапей"(з елементами драми). Наслідком другої поїздки на кримське побережжя у творчості М. Костомарова стала драматична поема "Юпитер светлый плывет по зеленым водам киммерийским…", написана в Саратові 1852 року. Високу оцінку цьому величному твору дав Іван Франко, який переклав поему українською мовою.
За рік до смерті М. Костомаров опублікував історичну драму "Эллины Тавриды", події якої розгортаються у першому столітті до н. е. переважно в Херсонесі. Можна стверджувати, що автор, працюючи на цим твором, живив свою уяву спогадами про відвідини Херсонесу 1870 року, хоч основний матеріал для створення драми письменнику дав трактат Костянтина Порфиродного "Про керівництво державою", у якому виразно змальовується ворогування дорійців та іонійців на кримській землі періоду могутності Риму. Ця історична драма не втратила своєї актуальності. Читаючи про підступність, віроломність і жорстокість колишніх мешканців Криму, яких розділяла тільки приналежність до різних груп одного і того ж етносу, мимоволі надієшся, що два тисячоліття християнства зробили людину морально досконалішою і мудрішою.

І. Запитання для

студентів.
1. Коли і з якою метою Микола Костомаров побував В Криму?
2. Яке враження справило на Костомарова Південне побережжя Криму?
3. Назвіть кримські твори Миколи Костомарова.
4. Яким постає Крим в історичних творах М. Костомарова?
5. Який з кримських творів М. Костомарова переклав Іван Франко?
ІІ. Завдання для самостійної роботи.
1. Прочитати вірші Миколи Костомарова та визначити їх пафос.
2. З'ясувати, чому М. Костомаров вибирає собі літературний псевдонім "Ієремія Галка".
3. Визначити спільне та відмінне в поезіях А. Метлинського та М. Костомарова.
4. Визначити головний конфлікт та композицію історичної драми М. Костомарова "Эллины Тавриды".
5. Знайти в листах Степана Руданського згадку про зустріч в Ялті з М. Костомаровим.
6. Порівняти оригінал та переклад українською мовою драматичної поеми М. Костомарова "Юпитер светлый плывет по зеленым водам киммерийским…"
ІІІ. Тематика рефератів та курсових робіт.
1. Кримські маршрути Миколи Костомарова.
2. Історичні події в Криму крізь призму художнього слова М. Костомарова (за історичною драмою М. Костомарова "Эллины Тавриды").
3. Кримські мотиви в українській поезії шевченківської доби.
ЛІТЕРАТУРА
1. Амвросій Могила. Ієремія Галка. Поезії. – К., 1972.
2. Крижанівський С. Амвросій Могила та Ієремія Галка // Амвросій Могила. Ієремія Галка. Поезії. – К., 1972.
3. Костомаров Микола. Галерея портретів. – К., 1993.
4. Замлинський Володимир. Карбівничий історії. // Костомаров Микола. Галерея портретів. – К., 1993.
ЯКІВ ЩОГОЛЕВ
Ім'я поета Якова Щоголева у наші дні призабуте. Наприкінці минулого століття він видав дві поетичні збірки – "Ворскло" і "Слобожанщина", які зайняли почесне місце в літературному процесі ХІХ століття. Я. Щоголев народився 1824 року в м. Охтирці колишньої Харківської губернії. Майбутній поет виховувався посеред чарівної природи, в атмосфері старосвітських традицій, під наглядом матері. Важливим етапом духовного розвитку Якова стало навчання в Харківській гімназії. Тут значно розширилась його лектура, яка спонукала до власної творчості. Особливо активним було літературне життя в Харківському університеті, де Яків навчався після закінчення гімназії. Саме тоді в Харкові сформувалась школа поетів-романтиків. Студентом Щоголев знайомиться з А. Метлинським, М. Костомаровим, І. Срезневським. До нього прихильно ставився ректор, відомий український письменник П. П. Гулак-Артемовський. В періодиці з'являються перші вірші Я. Щоголева, написані як російською, так і українською мовами.
Поступивши на урядову службу, Щоголев практично припинив свою літературну діяльність, якщо не рахувати чотири вірші, написані 1864 року і передані композитору Єдлічці. Його тривале мовчання, що затягнулось на цілих двадцять років, літературознавці пояснюють неоднозначною оцінкою критики, зокрема різким відгуком Вісаріона Бєлінського. З 1871 року Яків Щоголев йде у відставку і поселяється з сім'єю в Харкові, де веде замкнуте життя. Проте культурно-громадська атмосфера Харкова, мабуть, сприяла поступовому поверненню поета до літературної діяльності, і цей крок Щоголева щиро вітали його діти. Та плідна смуга у житті поета була перервана важким горем: протягом двох років він втратив двох своїх старших дітей. Однак після виходу в світ збірки віршів "Ворскла" (1883) і до останку Щоголев продовжує переливати свої думки і почуття у поетичні рядки. Друга його збірка "Слобожанщина" побачила світ через три дні після смерті автора, котра зупинила його серце 27 травня 1898 року. З життя Щоголев пішов з надією: "Тоді, як і помру, то буде чим землякам пом'янути мене".
Самобутність поетичного стилю Якова Щоголева високо оцінив Пантелеймон Куліш, котрий писав: "…яко поет правдивий, а не підспівач, має він у своєму голосі щось праведно своє, – якусь власну повагу й красу, котрої ні в пісні народній не покажеш, ні в Шевченкових віршах не догледишся…" Ця своєрідність мала особливу вартість у пошевченківськоу епоху, коли захоплене наслідування славетного Кобзаря привело українську поезію на манівці епігонства.
Серед нових мотивів, якими збагатив вітчизняне письменство поет, є і кримські вкраплення. Для нас особливо цікавим є вірш "Ялта" – перший у ряді поетичних творів, котрі оспівали унікальність нашого міста, яке пізніше назовуть перлиною Південного берега Криму.
Слід нагадати, що свій міський статус Ялта отримала 1838 року, коли в невеликому населеному пункті нараховувалось лише три десятки будинків. Однак кліматичні умови та мальовнича природа обіцяла перспективи розвитку міста, що добре розумів граф Воронцов, за клопотаннями якого і почалась історія Ялти. 1861 року у руки царської сім'ї перейшла Лівадія. Поступово Ялта росте і стає курортом, на який покладали особливі надії недужі на сухоти. Цими цілющими властивостями і привабило місто поета Якова Щоголева, у якого тяжко захворіла донька. Ось що пише про це відомий літературознавець Іван Пільгук: "Восени 1878 року Щоголев повіз до Ялти на лікування хвору доньку Олександру. Там її здоров'я покращало". Проте кліматичне лікування все-таки не врятувало дівчину. Через два роки донька Якова Щоголева померла.
Не дивно, що і вірш "Ялта", що вперше був опублікований 1894 року в "Южном крае", оповитий серпанком смутку. Ключовим образом твору є екзотичний цвіт, який символізує унікальність цього куточку Криму, його несхожість на звичні українські краєвиди. Композиційно поезія будується на співставленні Ялти реальної і уявної, міфологічної, яка виринає з першого ж катрену:
Казали: Ялта – Криму цвіт, –

Над нею краще сонце гріє,

І інше небо, інший світ,

І дужче листя зеленіє.
Після цього заспіву Щоголев, признаний майстер пейзажу, детально відтворює відтинок спуску з кримських гір до узбережжя, крупними мазками схоплюючи нові враження: "жовті ребра Чатирдагу", "срібний струмінь" Салгира, "гожі татарчата" біля "убогої саклі" над дорогою. Ліричний герой поезії на власні очі переконується, що цей край дійсно дивовижний; недовіра до міфу зникає, оскільки реальність перевершує його і постає справжнім "зеленим раєм". Поет захоплено малює перед читачем ялтинський ландшафт над безмежним морем, розмаїте багатство флори з штрихами характерної для півдня архітектури місцевих споруд.
По взбіччях гір і жовтих скель

Палати в камінь повростали,

Плющі розкинулись до стель

І ганки стіни понизали,-

Орішник широко повис:

Черешні з лаврами сплелися;

Сяга до неба кипарис,

Гілки маньолій повилися...
Але посеред цього розкішного краєвиду стискає серце хворобливий вигляд прохожих, цвіт життя яких невблаганно осипається у квітучому краї, що так оманливо обіцяв омріяне щастя. Цим дисгармонійним акордом і закінчується вірш, проте незавершеним залишається двобій між безнадією та сподіваннями тих, яких невпинно кликало до себе місто з чарівною назвою "Ялта".

І. Запитання для учнів та студентів.
1. Коли і чому Я. Шоголев приїжджав до Ялти?
2. Де і коли був вперше опублікований вірш Щоголева "Ялта"?
3. Які тропи домінують у поезії "Ялта"?
4. Які синтаксичні фігури використовує Я. Шоголев у поезії "Ялта"?
5. Що ви знаєте про отримання Ялтою статусу міста?
ІІ. Завдання для самостійної роботи.
1. Визначити систему образів чумацьких поезій Якова Щоголева.
2. Виписати відгуки сучасників про поезію Я. Щоголева.
3. Порівняти картини південного берега Криму в поезії А. Міцкевича, О. Пушкіна та Я. Щоголева.
4. Прочитайте вірш "Яків Щоголев" М. Чернявського. Чи погоджуєтесь ви з оцінкою таланту автора першого вірша про Ялту?
5. Знайти вірші про Ялту інших українських та російських поетів.
6. Вивчити вірш Я. Щоголева "Ялта" напам'ять.
ІІІ. Тематика рефератів та курсових робіт.
1. Південний берег Криму в українській поезії ХІХ століття.
2. Ялта кінця ХІХ століття та її зображення Яковом Щоголевим.
ЛІТЕРАТУРА

1. Щоголів Яків. Поезії. – К., 1958.
2. Щоголев Яків. Вибране. – К., 1971.
3. Каспрук А. Талановитий майстер поетичного слова. // Щоголів Яків. Поезії. – К., 1958.
4. Куліш Пантелеймон. Первоцвіт Щоголева і Кузьменка. // Історія української літературної критики та літературознавства. Хрестоматія. Книга перша. – К., 1996.
5. Пільгук І. Співець Слобожанщини. // Щоголев Яків. Вибране. – К., 1971.
ДНІПРОВА ЧАЙКА
Наприкінці ХІХ століття значною популярністю користувались твори Людмили Василевської, більш відомої під псевдонімом Дніпрова Чайка (1861-1927). Майбутня письменниця народилась на Херсонщині в російській сім'ї Березіних. Навчалася в спеціальній школі Одеського жіночого монастиря та Одеської приватної гімназії О. В. Пілер. Після закінчення навчання працювала в приватній гімназії Карпової (Одеса). З юних літ почала збирати зразки народної творчості, поширені в Таврії, та писати вірші. Деякі літературознавці ставили талант Дніпрової Чайки вище, ніж талант Лесі Українки. Сергій Єфремов так оцінив новаторство поетеси: "Дніпрова Чайка витворила в нашому письменстві особливий жанр символічних малюнків, у яких під зовнішніми реальними рисами раз у раз чується глибший зміст, таємниче порівняння між подіями в природі й людським життям". Особливою філігранністю відзначались "Морські малюнки" поетеси, якими захоплювались Михайло Коцюбинський, Максим Горький, Павло Житецький та інші видатні майстри художнього слова та його поцінювачі. Зокрема М. Горький писав у листі до Дніпрової Чайки: "Я давно познайомився з Вашими віршами в прозі. Ви могли б стати окрасою не лише малоруської літератури".
"Морські малюнки" з'явились внаслідок поїздки письменниці до Криму, де вона тривалий час відпочивала у татарській слобідці Алма-Томак (нині с. Піщане Бахчисарайського району). Сама письменниця так згадувала той плідний творчий період: "…брат мого чоловіка запросив мене на літо в Крим, де він з своєю родиною жив. 1887 року я поїхала з лялькою та нянькою у Крим. Там уже моя ятрівка переїхала з Симферополя на беріг моря […] Гарно там було – вільно. Хоч і без особистої краси. Я однак скоро скучила за папером та пером […] Ось так і написалося дев'ять перших п'єсок "Морські малюнки" та деякі вірші".
У своїй автобіографії вона підкреслювала важливий вплив кримської природи на її творчість: "…купаючись у морі біля Алми в Криму я жаданно приглядалась, прислухалась до нової для мене кримської природи та прийшовши додому розповідала діверові та ятрівці про те, що мені нашептало море. Скеля, Хвиля, Суперечка були моїми фантазіограмами. Колись після бурі багато на березі загинуло медуз. Медуза – морське серце – це мені дало казку про "Морське серце".
Як бачимо, твори Дніпрової Чайки, написані в Криму, об'єднані образом моря і є передусім яскравими романтичними пейзажами. На думку В. Г. Пінчука, в українській літературі вона була чи не першою письменницею-мариністкою. Разом з тим її поезії в прозі є зразками розгорнутої метафори або ж алегорії, за допомогою яких вона піднімає проблеми суто моральні і возвеличує закони людяності. Скажімо, в оповіданні "Морське серце" розповідається про те, як морська хвиля закохалася у відважного хлопця, який купався у морі. Вона обняла його міцно і потягнула до себе на дно. Юнак просив допомоги у старшого брата, але той швидше поплив до берега. Хвиля втопила боягуза. Риби рознесли його тіло ущент, лише до серця ніхто не доторкнувся. Мораль твору прозора: боягузи приречені на зневагу і осуд суспільства. Тому письменниця закликає з дитинства виховувати у дітей сміливість, любов до рідних братів та сестер, навчає бути разом з ними у щасливу годину і годину негоди.
В оповіданні "Скеля" розповідається про молодих царят, які намагалися знайти собі кращої долі, ніж була у них, коли жили вони у царських палатах. Мати прокляла їх. А щоб отримати прощення, вони повинні були принести їй дарунок. Повернулися діти і сказали, що знайшли вони заморське диво-щастя, тобто кохання дівчини. Але згодом хлопці розчарувалися у коханні. Воно, як квітка: сьогодні цвіте, а завтра зів'яло. Проклинаючи своїх синів, обернулася мати у високу скелю. А коли буйний вітер дме – гора стогне: то діти благають матір, щоб зняла з них прокляття. Щастя - це така річ, яка не продається або ж купується. Велика життєва мудрість – цінувати і берегти те, що тобі дано на цьому світі. Як бачимо, кожний з "Морських малюнків" перетворюється в легенду, яка несе потужний виховний заряд.
Сім "Морських малюнків" Дніпрової Чайки були надруковані на початку 90-х років у журналах "Дзвіночок" та "Зоря" 1900 року, з додатком двох нових – у чернігівському альманасі "Хвиля за хвилею".
Як не прикро, але успішний дебют обмежив творчі пошуки письменниці. У наступних своїх віршах та поезіях в прозі вона часто самоповторюється. Однак в цілому її твори свідчать, що Дніпрова Чайка була наділена даром тонко розуміти мову природи і передавати її в своїх "фантазіограмах" читачеві.
На схилі літ Дніпрова Чайка знову приїжджає в Крим, в Ялту, але обставини не спонукали її до творчості. 1914 року наклав на себе руки її чоловік. Особливо вона переймалася недугою доньки. "Завезла її в Крим в санаторій, – пише вона в автобіографії, – а я з унуками осталась поблизу. І от знову довелось мені бачити красу нашої Ніцци, що така сприятлива для здорових і губляча для хворих. Цілу весну і літо провели ми в Криму, але мені і в голову не клалося писати". Отож, з травня по кінець вересня 1915 року Дніпрова Чайка знову мала змогу спостерігати за яскравими і вічно-мінливими морськими малюнками на ялтинському побережжі. Але фантазії та думки, викликані ними, на цей раз залишилися незаписаними.

1 2 3 4

Схожі:

Методичний порадник до медіаресурсу з історії рідного краю Любов до Вітчизни – це любов до рідного будинку, вулиці, школи, села, міста. Знання про рідний край необхідні для духовного розвитку...	Інтегрований предметний тиждень історії та географії Мета проведення: популяризувати краєзнавчу роботу серед молоді; викликати інтерес учнів до історії та географії рідного краю; показати...
Заняття ФОТОГРАФІЯ ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ РІДНОГО КРАЮ ТА ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ	Конспект уроку літератури рідного краю, проведеного вчителем української... Тема. Література рідного краю. «Йду натхненно важкими дорогами…» Микола Турківський
План роботи Михайлюцької ЗОШ І – ІІІ ступенів на весняні канікули Заняття гуртка «Історія рідного краю». Виготовлення буклета з історії рідного краю	УРОК ЛІТЕРАТУРИ РІДНОГО КРАЮ У 10 КЛАСІ ТЕМА: МАЛА ПРОЗА ІРИНИ НЕВИЦЬКОЇ МЕТА: познайомити учнів з оповіданнями письменниці, навчити визначати проблематику творів, виділяти головне; розвивати уміння ідейно-художнього...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИВЧЕННЯ СПЕЦКУРСУ «ДУХОВНА СПАДЩИНА РІДНОГО КРАЮ» У формуванні духовної культури студентської молоді, її світорозуміння та світогляду велике значення мають знання з історії та культури...	Уроки літератури рідного краю: технологія підготовки та проведення Співпраця учитель (методист) митець (художній твір) учень (читач) досягне органічної єдності, якщо, добираючи матеріал до уроків...
Уроку Контролю діяльності учнів; спонукати до самостійності на етапі осмислення і засвоєння знань; формувати інтерес до вивчення конкретного...	Урок з використанням інсценізації та ІКТ Проща”, “Козацький цвинтар”, “Заплакані зорі”, “За кого померти?”, лауреата літературної премії імені Василя Симоненка. Розвивати...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання