ЛОСК
(Логічні опорні схеми-конспекти)
Вплив життєвого шляху Е.Хемінгуея
на тематику його творчості
Дитинство та юність
|
1914 -1929 р.р.
Період Першої світової війни
|
40-ві роки
Період Другої світової війни
|
50-ті – 1961 р.р.
Останні роки життя
|
«Індіанське стійбище», «Доктор і дружина доктора», «Десятеро індіанців»
|
Теми – антивоєнна, «втрачене покоління».
«І сходить сонце», «Прощавай, зброє!», «Непереможний»
|
Антифашист
ська тематика, антологія «Люди на війні»
|
Проблема сенсу життя. «За річкою, у тіні дерев», «Старий і море»
|
Неоднозначність образу Гобсека
-
ГОБСЕК
|
Позитивні риси
|
Негативні риси
|
Скупість
|
Працелюбність
|
Жадібність
|
Гострий розум
|
Байдужість
|
Феноменальна пам’ять
|
Жорстокість
|
Прозорливість
|
Владолюбство
|
Скромність
|
Честолюбство
|
Енергія
|
Хижацтво
|
Комерційний досвід
|
|
Знання психології
|
Г.Белль «Подорожній коли ти прийдеш у Спа…»
Етапи впізнання школи головним героєм
№ етапу
|
Перший етап
|
Другий етап
|
Третій етап
|
Що бачить герой твору
|
Реквізит школи: «Медея», «Хлопчик, що витягує терня», портрети Цезаря, Марка Авелія, Цицерона, Ніцше, Гітлера та інше
|
«…тут, над дверима, висів колись хрест, як гімназія звалась ще школою святого Хоми; хреста зняли, але на тому місці на стіні лишився свіжий темно-жовтий слід від нього».
|
«На дошці був напис моєю рукою. Он він, ще й досі там, той вислів, який нам звеліли тоді написати, в тім безнадійному житті, яке скінчилося всього 3 місяці тому: «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»
|
Що символізує побачене
|
Реквізит – це система виховання. В даному випадку – виховання нацизму, расизму, власної вищості
|
Перед нами образ християнства, що протестує, не підкоряється нацизмові
|
Напис – це символ невідповідності вивченого у школі і побаченого на війні
|
Що відчуває герой твору
|
Все «таке далеке і байдуже», його неначе принесли «до якогось музею мертвих»
|
«Серце в мене не озивалось»
|
«…озвалося моє серце; десь у потаємному його куточку зринув переляк, глибокий і страшний…»
|
Від впізнання очима до впізнання серцем: «Пішов зі школи на фронт і поліг за…» - ніхто не знає, за що віддав чи скалічив своє життя
Ф.Кафка «Перевтілення»
Грегор Замза
До перевтілення
|
Після перевтілення
|
Відмова від особистого щастя
|
«Я повинен, що б там не сталося, залишити постіль…»
|
Мрія сестри стала його мрією
|
«Пане управляючий! Пожалійте моїх рідних!»
|
Приниження на службі, робота без задоволення
|
«…Він повинен своїм терпінням і тактом полегшити страждання родини»
|
Жаліє матір, хвору на астму, переживає за батька, в якого немає роботи
|
«…розумів, що сестрі не легко бачити його, тому заховався під простирадло…»
|
Радіє з того, що в родині достаток, що він може бути корисним
|
«…мріяв про те, щоб сестра залишилась із ним у кімнаті, і він би тоді розказав їй, як хотів влаштувати її в консерваторію»
|
Бажання мати улюблену справу, бути людиною із власною гідністю
|
Будучи комахою, зберіг людську гідність і почуття
|
Висновок
Ф.Кафка показав, що реальний світ, який здається людям цілком нормальним, насправді жорстокий і жахливий. У ньому нікому немає діла до «маленької людини». Вона замкнена у колі своїх проблем, і лише смерть може звільнити її від духовної в’язниці.
Розвиток світової драматургії
Драматург
|
Назва твору
|
Особливості драматургії
|
Генрік Ібсен – засновник нової європейської драми
(Норвегія)
|
«Ляльковий дім» - соціально-психологічна драма
|
- реалістичне зображення образів та ситуацій;
- всебічний характер символіки;
- віра у неповторність кожного «я»;
- напружена боротьба особистості за право на власний вибір та унікальний духовний світ;
- показ шляху оновлення особистості, проблема морального максималізму;
- незавершений відкритий фінал, розв’язка давно назрілих проблем та конфліктів і розплата героя за минуле
|
Моріс Метерлінк – засновник символістського театру, творець «драми-бесіди душ»
(Франція)
|
«Синій птах» - лірична феєрія про вищі цінності людського буття
|
- герой – людина в очікуванні невідомого;
- створення особливого жанру казки – символістської драми;
- природність символіки через її зв’язок з фольклорною та романтичною образністю;
- проблема людських можливостей пізнання царини Невідомого, справжніх і штучних цінностей життя;
- незвичність жанру, використання алегорії, метафор, символіки для висвітлення філософії людського буття, його сенсу, місця людини у світі
|
Бернард Шоу – творець соціально-аналітичної «драми-дискусії»
(Англія)
|
«Пігмаліон» - зразок «драми-дискусії»
|
- створення образів героїв як носіїв певних ідей;
- показ сутності духовного переродження людини;
- основа драми – дискусія, конфлікт навколо ідеалів;
- парадоксальність образів та ситуацій;
- поєднання жанрових ознак драми та роману;
- відкритий фінал;
- інтелектуальний характер драми
|
Антон Чехов – розробка нової структурної дії та драматичного конфлікту
(Росія)
|
«Вишневий сад» - «лірична комедія» про Росію на зламі століть
|
- проблема життєвого вибору інтелігенцією на початку ХХ століття історичної долі Росії;
- глибокий психологізм у висвітленні внутрішнього стану героїв і зображенні трагедії буденності;
- майстерне використання підтексту («підводної течії»), пауз у діалогах, реплік, ремарок;
- внутрішня динаміка, психологічна напруга;
- нешаблонні сюжети із самого життя;
- головне – людське життя, події – лише тло;
- побудова конфлікту на протиставленні уявлень героїв дійсності
|
О.де Бальзак «Гобсек»
Художні засоби створення образу Гобсека (цитати з тексту)
|
Портрет Гобсека
|
|
«Коли він був задоволений з того, як минув день, то потирав собі руки, а у складках глибоких зморщок, які мережали його обличчя, здавалося, курився димок веселості»; «важко описати інакше німу гру його лицевих м’язів – вона, либонь, виражала ті самі почуття, що й безгучний сміх Шкіряної панчохи»
|
«Він обернув голову, і його густі чорні брови ледь зсунулися – цей характерний для нього порух був рівнозначний веселій усмішці південця»
|
«…а губи були тонкі, як у алхіміків або старих карликів, зображених на картинах Рембрандта і Метсю»
|
«»Оченята жовті, як у куниці, були майже без вій і боялися світла; але дашок старого кашкета надійно захищав їх від нього»
|
«застигла маска», що дивує людей «своєю нерухомістю»
|
«Волосся в мого лихваря було гладеньке, акуратно причесане, із сивиною попелясто-сірого кольору»
|
«Риси обличчя, незворушного, як Талейрана, здавалися відлитими в бронзі»
|
«…обличчя цього чоловіка я …назвав би «місячним ликом», так його жовтава блідість скидалася на колір срібла, з якого облупилася позолота»
|
«Гострий ніс, подовбаний на кінчику віспою, скидався на свердлик»
|
«Зморшки його жовтавого лоба зберігали таємниці життєвих випробувань, раптових жахливих подій, несподіваних удач, романтичних пригод, незмірних радощів, голодних днів, розтоптаного кохання, нажитого, втраченого і віднайденого багатства, безліч випадків, коли життя його було в небезпеці й урятуватися щастило тільки завдяки миттєвим, рішучим і часто жорстоким заходам, які виправдовували необхідність»
|
|
Мова Гобсека
|
|
«Розмовляв він завжди тихим, лагідним голосом і ніколи не сердився»
|
«…раптово замовкав під час розмов і чекав, поки проїде вулицею екіпаж, бо не хотів напружувати голос»
|
«Навіть у хвилини свого торжества він говорив односкладово і всім своїм виглядом виражав незгоду»
|
«…ми розмовляли, коли він був у доброму гуморі»
|
«…тонесеньким голоском, схожим на звук флейти, коли в неї забувають вставити мундштук, пропищав: «Я сьогодні розважаюся»
|
|
Вік Гобсека
|
|
«Вгадати його вік було неможливо: я ніколи не міг збагнути, чи то він завчасу постарів, чи то задумав до похилого віку зберегти молодість»
|
Помер на 92 році життя
|
«…на той час, як ми познайомилися, йому було вже майже сімдесят шість років»
|
«Народився він десь року 1740-го у передмісті Антверпена; мати в нього була єврейка, а батько голландець на ім’я Жан Естер ван Гобсек
|
|
Помешкання Гобсека
|
|
«Усе в його кімнаті, від зеленого сукна на письмовому столі до килима біля ліжка, було якесь однакове, охайне й потерте, наче в холодній оселі старої дівки, котра з ранку до вечора тільки те й робить, що натирає меблі»
|
«Біля того вологого, похмурого будинку нема подвір’я, всі вікна виходять на вулицю, а розташування кімнат нагадує розташування монастирських келій: усі вони однакові завбільшки, кожна має одні двері, які виходять у довгий коридор, тьмяно освітлений малесенькими віконцями»
|
«Взимку головешки у його каміні завжди тільки жевріли, поховані під купою попелу»
|
«У такій похмурій оселі життєрадісність якого-небудь світського гульвіси, синка аристократично родини, згасала навіть раніше, ніж він заходив до мого сусіда»
|
«Дім та його мешканець пасували один до одного – як ото скеля та приліплена до неї устриця»
|
|
Самохарактеристики Гобсека, його ідеалу
|
|
«Я не вірю нічому»
|
«А кому життя моє може принести стільки радості, як мені? – сказав він (гобсек), і очі йому спалахнули» (Що має на увазі Гобсек?)
|
Правила Гобсека: «…життя…неминуче перетворюється на звичку за певних умов існування», «щастя знаходить той, хто вміє застосувати свої здібності за будь-яких обставин. Крім цих двох правил, усе інше омана»
|
«Якщо доживете до мого віку, ви зрозумієте: з усіх земних благ варто домагатися … тільки золота. У золоті зосереджені усі сили людства»
|
«Мої погляди змінювались, як і у всіх людей… Незрушне лише одне почуття, яким нас наділила природа – інстинкт самозбереження. У суспільствах європейської цивілізації цей інстинкт називають особистим інтересом»
|
«Люди скрізь однакові: повсюди точиться боротьба між бідними і багатими»
|
«…краще самому визискувати, ніж дозволити, щоб визискували тебе»
|
«Найтривкіша з усіх насолод – марнославство. Марнославство – це наше «я». а задовольнити його можна тільки золотом. Потоком золота!»
|
«…усі людські пристрасті, розпалені зіткненням інтересів у вашому нинішньому суспільстві, проходять переді мною, і я влаштовую їм огляд, а сам живу спокійно. Тобто вашу наукову допитливість, своєрідну боротьбу, в якій людина завжди зазнає поразки, я замінюю вивченням усіх потаємних пружин, що рухають людством. ..Я володію світом, не стомлюючи себе, а світ не має наді мною ніякої влади»
|
«…я людина, нікому не підвладна, людина, яка платить усього сім франків податку!»
|
«…мені доводиться мати справу тільки із зацькованими оленями, за якими женеться зграя кредиторів»
|
«…я невблаганний»
|
«Я люблю бруднити підошвами чобіт килими в оселях багатіїв – не з дріб’язкового самолюбства, а щоб дати їм відчути пазуристу лапу Невідворотності»
|
«Я проходжу як привид помсти, як докір сумління»
|
«У мене погляд, як у Господа Бога я зазираю в душі. Від мого пильного ока ніщо не сховається»
|
«Якби мені заборгував сам король…і вчасно не заплатив, я подав би на нього всуд ще скоріше, ніж на якогось іншого боржника»
|
|