Учитель
Зустріч у Петербурзі з земляком – художником Сошенком - круто змінила долю Тараса Григоровича. (слайд5) Він познайомився також з байкарем Гребінкою, художниками Брюлловим, з поетом Жуковським. Вони побачили великі здібності молодого художника , зібрали 2500 крб. і викупили його з неволі. Саме вони допомогли Шевченку звільнитися від кріпацької неволі та відкрили перед ним шлях до науки і мистецтва. На все життя зберіг він у серці любов до благородних діячів російської та української культури, що вирвали його з кріпацького пекла.
Тарас Григорович виправдав їхні надії. В 1845 році він закінчив Петербурзьку художню академію з трьома срібними медалями і званням
«вільного» художника. Тарас малює портрети, картини, зарисовує пам’ятки минулого, робить ілюстрації до своїх віршів.
У цей час він усе більше задумується над гіркою долею рідного краю, над безправним становищем покріпаченого люду.
Дівчинка
Так в людському морі
Стрілися брати,
Що зуміли в горі
Щиро помогти.
Викупили друзі,
Вольним став Тарас!
Чом же серце в тузі?
Біль чому не згас?
Сміливий і щирий
Був Тараса спів,
Він гострить сокири,
Кличе на панів.
Хлопчик
За бунтарські вірші 33 – річного Тараса забрали в солдати.
Та малює й пише
Він таємно там.
Гнівні його вірші
Страх несли панам
Незважаючи на заборону, Тарас Григорович писав вірші і ховав їх за халявою чобота. Тепер цю книжку називають «захалявною». Поет писав :
О думи мої! О славо злая!
За тебе марно я в чужому краю
Караюсь, мучуся… але не каюсь!..
Відеоролик « Шевченко- художник»(коментар учителя щодо деяких картин)
Дівчинка
9 БЕРЕЗНЯ 1861 РОКУ Тарасу Григоровичу Шевченку виповнилося 47 років. Надійшло багато вітальних листівок і телеграм. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського поета – Кобзаря
(слайд6) В день народження Т.Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам’ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні і цим висловити свою шану великому Кобзареві
Учень:
Леся Храплива.
Портрет Тараса Шевченка
До мене сьогодні всміхнувся Шевченко
З картини, що там на стіні.
Читає пісні його залюбки ненька,
Розказував батько мені:
Як вівці він пас — ще малий був хлопчина,
А виріс — великий дав дар:
Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни,
Цю книгу, що зветься "Кобзар".
Як книгу святу берегли ми завзято,
З собою забрали у світ,
Як слово Тараса завжди зберігати,
Великий усім заповіт.
Буду й я любити Вкраїну рідненьку,
То може й мені ще не раз
З картини ласкаво всміхнеться Шевченко,
Наш Батько, великий Тарас.
Учениця
Людмила Яцура
ВІДРОДИСЯ, ТАРАСЕ!
Відродися, Тарасе, мовою,
Одкровенням, душі розмовою.
Відродися, Тарасе, криницею,
Пульс життя в ній, віддача – сторицею
Того кращого, край чим уславлений.
Твоїм іменем в світі він знаний є.
Відродися білявкою-хатою,
Щедрим колосом, співом крилатим.
Край художник свій пише,
В ньому рай, пломеніє душа,
Драматург словом слід свій залишив,
А поет написав вірша.
Тож, як бачиш, кроками, рухом
Наш народ твоїм серцем живе,
Із твоїм нескореним духом,
З колін вставши, вперед іде.
І, тримаючи кетяг калини,
Біля серця вогонь не згасне.
У ім’я всієї Вкраїни,
Я прошу, відродися, Тарасе.
Учитель
А зараз поведемо невеличку вікторину. (Див. презентацію)
Учитель
Минають віки, стираються написи на камені, тліють книги, руйнуються будівлі, але слово Шевченка — живе і вічне. Вивчаймо його, думаймо над його істиною, виконуймо його заповіти, які посилав він синам свого народу, серед них — найперший і найголовніший:
Свою Україну любіть,
Любіть її... Во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Учениця читає поезію Д Павличка «Молитва»
Учитель
Ось і прийшла хвилина прощання. Сподіваємося, що сьогоднішня літературна зустріч збагатила нас духовно і засіяла зерно добра, поваги та єдності. Слова Тараса житимуть у серцях українців…