«Шевченківське у Василя Симо-ненка» я обрала слова з поеми Т. Г. Шевченка «Сон». Та мені пригадався ін-ший сон – сон, про який розповів поет Микола Сом : «Якось Василів дзвінок із Черкас розбудив мене рано-рано. «Сомику…розкажу тобі сон, який мені щойно приснився… Нібито ми удвох із тобою ідем до Бі


Скачати 54.21 Kb.
Назва «Шевченківське у Василя Симо-ненка» я обрала слова з поеми Т. Г. Шевченка «Сон». Та мені пригадався ін-ший сон – сон, про який розповів поет Микола Сом : «Якось Василів дзвінок із Черкас розбудив мене рано-рано. «Сомику…розкажу тобі сон, який мені щойно приснився… Нібито ми удвох із тобою ідем до Бі
Дата 30.03.2013
Розмір 54.21 Kb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Культура > Документи


Міністерство освіти і науки України

Черкаська гімназія № 9 ім.О.М.Луценка

Черкаської міської ради

Черкаської області




Шевченківське
у Василя


Симоненка



Дослідження

учениці 8-Б класу

Черкаської гімназії №9

ім. О.М.Луценка

Аксьонової Ольги

Учитель: Голінько

Юлія Анатоліївна

2009 р.

У всякого своя доля

І свій шлях широкий…

Т.Шевченко

Поема «Сон»
Епіграфом до свого виступу на тему «Шевченківське у Василя Симо-ненка» я обрала слова з поеми Т.Г.Шевченка «Сон». Та мені пригадався ін-ший сон – сон, про який розповів поет Микола Сом : «Якось Василів дзвінок із Черкас розбудив мене рано-рано. «Сомику…розкажу тобі сон, який мені щойно приснився… Нібито ми удвох із тобою ідем до Біївців од станції Вила. Коли глядь: нас наздоганяє підвода, де сидять… Тарас Шевченко, Іван Фран-ко і Леся Українка. Шевченко зупиняє коней і каже: «Сідай, Василю, з нами на підводу». А я питаю: «А Сома ж чому не запрошуєте під’їхати?» І Шев-ченко відповів: «А Сом нехай пішки йде…»

Чи міг тоді передбачити Симоненко, що сон той - пророчий, що так тісно будуть переплетені їхні шляхи? Що ж об’єднує їхні долі та творчість? Чому ми говоримо про шевченківське у Василя Симоненка?

Обидва поети родом із бідних селянських родин, обидва пізнали сирітську долю:
В мене була лиш мати,

Та був іще сивий дід, -

Нікому не мовив «тату»

І вірив, що так і слід.

В.Симоненко

«З дитинства»
Значний вплив на формування особистості митців мали їхні діди. Саме вони першими дали онукам розуміння народної мудрості, історії народу, навчили любити людей. «Безсмертячко ти моє кирпате, - шепотів дід, коли я засинав під музику його слів», - з теплотою писав Симоненко в новелі «Дума про діда». А вірш «Дід умер» вражає силою любові до простої людини.

«Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок…» І ці стежки-дороги, прагнення до навчання привели простих сільських хлопців до найбільших культурно-освітніх центрів – Санкт-Петербурзької Академії мистецтв і Київ-ського державного університету. Там молоді й натхненні поети спілкувалися з кращими прогресивними представниками тогочасної інтелігенції, відчули подих свободи, почали творити…

Долі Симоненка й Шевченка настільки дивовижно схожі, що навіть перші збірки Їхніх поезій вийшли тоді, коли поети досягли однакового віку: Шевченків «Кобзар» (1840) вийшов у його 26 років, а «Тиша і грім» (1962) - у Симоненкові 27. Проводячи такі життєві паралелі, зауважимо, що обидва митці уже незабаром опинилися під пильним оком влади, відчули на собі її утиски, а свої найпотаємніші думки та найгостріші вірші змушені були довіряти щоденникам, «захалявним книжечкам», «окрайцям думок».

«У всякого своя доля і свій шлях широкий…» Є щось доленосне в тому, що життєві шляхи привели Симоненка у Шевченків край.

Щось у мене було

і від діда Тараса,

і від прадіда – Сковороди.

В.Симоненко

«Стільки в тебе очей…»
Симоненко – гідний учень і продовжувач традицій Великого Кобзаря: серцевинні образи Симоненкової та Шевченкової поезії – мати й Україна. У статті «У хороший Шевченків слід ступаючи…» І.Кошелівець підкреслює, що матері у Симоненковій поезії «віддано стільки щирої уваги, скільки в нашій літературі не траплялося вже, либонь, від Шевченка».

Шевченківське у Василя Симоненка – це глибока приналежність народові, полум’яна любов до України і гнів проти її ворогів. «Як і Шевченкові, Україна Симоненку потрібна не для гордині, а для справедливості, бо який же це світ, у якому не буде твого народу …»(І.Дзюба).

Вчитаймося у ці святі рядки:
Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу,

Що проклену святого бога,

За неї душу погублю!

Т. Шевченко

«Сон» («Гори мої високії…»)
Симоненко ж у вірші «Україні» продовжив:
Я твоїм ім’ям благословляю,

Проклинаю іменем твоїм…

Я тоді з твоїм ім’ям вмираю,

І в твоєму імені живу!
Поезія Василя Симоненка, як і Шевченкова, пронизана національною ідеєю, болем за страдницьку долю українців. У вірші «47-й рік» поет так змальовує «щасливе і заможне», «райське» життя колгоспників:

І люди йшли байдуже, мов лелеки,

Із косами дідівськими на лан,

В полукіпках лишали чорні глеки,

І, зуби стиснувши, «виконували план».
І вдови плакали, кричали діти «папи»,

А на сніданок – жолуді одні.

І в гарбах пнулися скелети-шкапи,

Худі, немов колгоспні трудодні.
А тепер згадаймо безсмертного Шевченка:
Аж страх погано

У тім хорошому селі:

Чорніше чорної землі

Блукають люди…

Село неначе погоріло,

Неначе люди подуріли,

Німі на панщину ідуть

І діточок своїх ведуть!..

«І виріс я на чужині…»

…У тій хатині, у раю,

Я бачив пекло…Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають.

«Якби ви знали, паничі…»
І це не наслідування Шевченка Симоненком - це однаково гострий біль за долю України!

Молодий поет глибоко шанував творчість Кобзаря. Працюючи в газеті, з особливою увагою готував репортажі, присвячені Шевченкові. Часто бував на могилі поета. У статті І.Дзюби «Більший за самого себе» згадується такий факт із життя поета, свідком якого мимоволі став кінорежисер Ігор Грабовський: на Тарасову гору в Каневі Василь із Аллою Горською (талановитою художницею) піднімались босоніж, несучи взуття в руках …
Хоч раз почуйте, грамотні руїни,

Нікчемні слуги чорного добра,

Як, обіпершись вітрові на спину,

Кричить Тарасова гора:

- Нема на світі України,

Немає іншого Дніпра!..

В.Симоненко

«Прирученим патріотам»
Без сумніву, Симоненко - поет шевченківського звучання: вони рівні і рідні всеспопеляючою любов’ю до рідного народу, величчю і сміливістю дум, вони співмірні прометеїзмом думки.

«У всякого своя доля і свій шлях широкий…» Дві вистраждані життєві долі-дороги переплелися і поєдналися на Черкащині навіки…

Я – черкащанка. Я пишаюся тим, що живу на черкаській землі, дихаю нею, відчуваю її, живу нею, бо завдяки Шевченкові та Симоненку і «у мене стукотить у грудях грудочка любимої землі»!
Література:


  1. Симоненко Василь Андрійович. Твори: У 2 т. – Т.1: Поезії. Казки. Байки. З неопублікованого. Проза. Літературні статті. Сторінки щоденника. Листи / Упоряд. Г.П.Білоус, О.К.Лищенко. – Черкаси: Брама-Україна, 2004. – 424 с.

  2. Симоненко Василь. Берег чекань/ Вибір і коментарі Івана Кошелів-ця. – К.: Наук. Думка, 2001. – 248 с.

  3. З матір’ю на самоті / Авт. та упоряд. М.Д.Сом; Передм. Авт. – К.: Молодь, 1990. – 128 с.

  4. Ткаченко А.О. Василь Симоненко: Нарис життя і творчості. – К.: Дніпро, 1990.- 312 с.

  5. Шитова Лілія. «Я воскрес, щоб із вами жити». Філософія життя і творчості Василя Симоненка. Худ.-докум. видання. – Черкаси, 2005. – 111 с.

  6. Яременко В.В. «Щоб правду більш не кидали за грати …»: Літ. порт. Василя Симоненка. – К.: Веселка, 2003. – 23 с.




Схожі:

ДІЄСЛОВО Сон
Сон потрібний людині. Недосипання погіршує самопочуття, увагу, працездатність на уроках
Повірити не можу, я в ефірі?!
Та я не помітив одного, людей. Повз мене йшли манекени, запрограмовані машини, які поступово почали самознищуватися. Я заплющив очі....
Як підготуватися до конкурсу
Будь-який конкурс, олімпіада тощо – явище перехідне, коли вони закінчуються, ви звільняєтесь від тягаря, забувається нервування,...
Урок з теми «Бароко. Із літератури європейського бароко. П. Кальдерон. Драма «Життя- це сон»
Тема: Узагальнюючий урок з теми «Бароко. Із літератури європейського бароко. П. Кальдерон. Драма «Життя- це сон»
П. Кальдерон. «Життя це сон»
Національна бібліотека України для дітей з віртуальною бібліографічною довідкою
Педро Кальдерон. Жизнь это сон (перевод Инны Тыняновой)
Росаура, в мужском платье, появляется на вершине утеса и начинает спускаться в долину
Тема: Вічна загадка людської душі… (за новелою М. Коцюбинського «Сон») Мета
Тип уроку: урок позакласного читання, урок вивчення та аналізу художнього твору (духовно-естетичне сприйняття твору)
Тамара Борисюк «ЛІСОВА ПІСНЯ»
Го мислення і фольклору, міфології. В основі сюжету було закладено дуалізм — думку про два світи, діза начала, що живуть у людині....
Хмарки у блакитному, сірому та темно синьому вбранні. Краплинки
Декорації: панорама осіннього лісу. Діти Листочки, Хмарки, Краплинки вбігають в зал, танцюють під музику «Осінній сон», сідають на...
Одними з перших з'явилися вірування первісних людей в духів, які...
Анімізм (лат аnimа — душа або animus — дух) — віра в існування самостійної духовної сутності (сили чи істоти), здатної вселятися...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка