|
|
Скачати 140.21 Kb.
|
|
2.4. Ідеал провідної верстви нації Тарас Шевченко, розкриваючи поведінку свого панства, змальовуючи з болем у душі кривду Україні з боку самих українців, наштовхує нас на роздуми, як треба жити. Зокрема проголошує «триєдиність основ - Бог, людина, нація» [20,134]. На важливість внутрішнього богошанування поет звертає особливу увагу. Щоб переконатися в цьому, слід розглянути чесноти, які підкреслює автор у поемі «І мертвим, і живим…» Віра - основа нашого спасіння. Поет картає «земляків» за те, що вони «Господа зневажають», а значить, мають «тіло без душі» [20,117]. Метафора «правдою торгують» означає запроданство «земляків», які перестали слухати Слово Боже. Оскільки Правда веде до Волі, а «земляки» знехтували цією істиною, то залишилися надового рабами зла. З вірою тісно пов’язана надія. Якщо віра - це переконаність у тому, що є, то надія - це впевненість у тому , що буде: І забудеться срамотня Давняя година, І оживе добра слава, Слава України…[1/I,354] Ці рядки поезії проголошують надію на життя майбутнє і вічне, але тільки у вільній, суверенній державі. Отже, Шевченко навчає, що щира надія має бути головним дороговказом у житті кожної людини, бо вона породжує добро: І світ ясний, невечерній Тихо засіяє…[1/I,354] Епітети «ясний, невечерній, тихо» увиразнюють картину гармонії, раю на землі. Ці епітети «зменшують, коли зовсім не знімають, відчуття постійності епітета» [35,46]. Тарас Шевченко застерігає нас від спотвореної християнської надії, що є породженням гріховності людини, яка володіє певними внутрішніми задатками: розумом, талановитістю і т.д. Насамперед, це самовпевненість: … І все те бачив, і все знаю, Нема ні пекла, ані Раю, Немає й Бога, тілько я![1/I,350]. За вдалим визначенням І. Франка, ці рядки «надихані ненавистю до тих, хто матір забуває, хто відцурався її, задибавшися в високі привіди філософії, науки, відірваної від життя і затопленої в абстрактах, у яких розпливалися конкретні потреби, інтереси й прикмети рідного народу» [36,681]. Сарказм сатирика направлений на викриття зарозумілого панського базікання та сліпого схиляння дворянської інтелігенції перед іноземними авторитетами. Через таку горду самовпевненість «земляки» забули або відкинули думку про те, що все дається тільки Богом. Знаходячись під владою цього гріха, такі люди виправдовують свої лінощі, очікуючи від Бога спасіння, посилаючись на те, що Господь сказав нічим не турбуватись: Чого ж ви чванитеся, ви!.. Що добре ходите в ярмі…[1/I,352] Отже, Шевченко виступає проти надмірної впевненості у своєму спасінні й нагадує слова апостола Павла: «… зі страхом і трепетом дбайте про своє спасіння» (Филип - 2:12). Наступний гріх проти християнської надії, на який вказує автор, є слабодухість: А ви претеся на чужину Шукати доброго добра…[1/I,349] Поет засуджує тих людей, які не мають у собі належної духовної сили через надмірну прихильність до земних благ та недостатнє релігійне виховання. Отже, Тарас Шевченко застерігає «земляків» від подібних гріхів і проголошує щиру віру і надію на Бога. Першим закликом поета звучить заповідь любові: Полюбіте щирим серцем Велику руїну…[1/I,348] Які ознаки істинної любові до Бога визначає Шевченко у посланні? Поет вважає, що обов’язковою ознакою є страх Божий, тобто страх образити чи втратити чиюсь щиру любов. Це означає, що істинний християнин повинен намагатися всіма силами дотримуватися Божих Законів. «Без Бога в серці жити не можна, бо життя буде неповне і невідповідне»[17,185]. Інакше «настане суд» і «потече сторіками кров у синє море // Дітей Ваших». Через систему метафор автор яскраво змалювує апокаліптичну картину останнього суду - Божого. «… будьте люди…»,- закликає Тарас Шевченко, - тобто зумійте дорівнятися до себе. Ця властивість істинної любові, на жаль, особливо порушується у наш час. Вдячність Богові Шевченко виражає вже на початку твору: І смеркає, і світає, День божий минає… [1/I,348] Слово «божий» тут вжите як епітет до чеснотного, святого. «І коли Шевченко парує його з яким словом, то ніби освячує його освяченою водою…»[17,186]. У даному контексті слово «божий» підкреслено визначає Творця світу. Поет палає Христовою любов’ю до всіх поколінь українців. Автор страхає поміщиків можливою революцією і водночас благає їх полюбити свій народ («Молю вас, благаю!»). Останні слова послання звучать, як смиренна молитва. Про безкорисливу ревність до слави Божого імені дізнаємося з поезії «І мертвим, і живим…»: Умийтеся! образ Божий Багном не скверніте [1/I,350]. Шевченко як істинний християнин, не може стояти осторонь, коли зневажається Ім’я Боже. Цього навчає і «земляків». Описуючи народні страждання, муки, тяжке життя, дошкульні лиха, поет використовує ряд дієслів майбутнього часу: «буде лихо, розкуються, настане, заговорять, потече, не буде кому помагати, одцурається, заступить, прокленетесь». При цьому навчає тільки одного: моліться! Це значення вкладено у слово «умийтеся!» Поет в’їдливо висміює сучасних йому і майбутніх безбожників-атеїстів засобами сатиричної гіперболізації: А то залізете на небо… Немає й Бога, тілько я![1/I,350]. Отже, бачимо, що в «Посланії» основою істинної любові до Бога проголошується жертовна любов, яка опирається на любов до всіх людей: Обніміте ж, брати мої, Найменшого брата… [1/I,353] Повторення слів «брати - брата» доводить, що в серці кожної людини є незнищенний скарб - це образ Божий, який вчить нас любити і йти на самопожертву заради ближнього. Таким чином, поет закликає «земляків» змінити своє ставлення до батьківщини і народу, якщо вони дійсно прагнуть бути провідниками нації. Ю.Івакін вважає, що це зразок «виправної» сатири, з якою автор звертається до «земляків» «схаменутися» і «брататися». Цим самим примушує представників національного дворянства зайняти антикріпосницькі і патріотичні позиції у суспільній боротьбі. На думку теологів, єдину цінність людини творить принцип свободи волі. Є.Сверстюк вважає, що це єдиний спосіб саморозвитку індивідуальності. У посланні читаємо про рабське схиляння українського освіченого панства. Нові риси до сатиричного портрету земляків додають слова : Добре заходились По німецькому показу І заговорили Так, що й німець не второпа [1/I,351]. Самозневажена душа «земляків» забуває головне – бути собою. Отже, «віру замінено свідомістю» [25,51]. Та не тільки любити вчить Т.Шевченко, а й ненавидіти. Д.Донцов стверджує, що ненависть у Шевченка зародилася з любові. Поет зневажав тих, хто «гірше ляха» свою Україну «розпинають», «рабів, подножків, грязь Москви». Така ненависть учить національну еліту не приймати зло. Ця нелюбов не є породженням зла, не є зневагою чи презирством до ближнього, але є протестом проти всякого виду порочного стану людини: байдужості, самозахоплення, лицемірства, рабства, відчаю, жорстокості. Таким чином, розглянувши представлені в поемі духовні основи внутрішнього світу істинної еліти: Віра→Правда→Надія→Добро→Любов→Свобода, ми дійшли висновку :
Отже, Т.Шевченко у поемі «І мертвим, і живим» чітко визначає морально-етичні критерії істинної національної еліти. Тарас Шевченко звертається у посланні до освічених земляків із закликами «Розкуйтеся, братайтеся», прагнучи об’єднати всі національно свідомі сили України. «Розкуйтеся!..» - це сувора престорога панам: замість порожньої балаканини припинити знущання з народу. Інакше «потече кров сторіками у синє море» (гіпербола). Другий заклик «братайтеся!» спонукає земляків до боротьби проти самодержавного гніту взагалі і проти національного зокрема. Ю.Івакін називає цей заклик «двоєдиною формулою-програмою» [9, 315], яка спонукає «національно свідомих» дворян звільнитися від вірнопідданського схиляння перед царизмом та визволити народ від кріпацтва. В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля [1/I,348], - «геніальна формула національно-державницької самосвідомості» [14,38]. «Шевченко таки був тим першим у новітній українській історії, хто «закликав не цуратися себе» [9,315]. Тарас Шевченко радить освіченим землякам шукати відповіді на питання, які ставила перед ними українська дійсність не за кордоном, а на рідній землі, у єднанні з власним народом. «Наведені рядки послання треба розуміти як заклик до патріотичного служіння власному народові і до творення національної культури, близької і потрібної йому»[4,106]. Справжній патріотизм виявляється у важкій щоденній праці. Шевченків вислів «в своїй хаті» є полемічно загостреним. Це пояснюється занепадом національної культури і денаціоналізацією українських освічених верств населення в умовах колоніальної політики царизму на Україні. Найосвіченіші представники нації шукають щастя на «чужому полі». У цьому полягає справжній драматизм ситуації. Такий стан зумовлений бездержавністю нації. Тому й головним пафосом послання є переконання української інтелігенції повернутися обличчям до потреб свого народу. Як зазначає Г.Клочек, «геніальність наведеної сентенції в тому, що в ній запрограмована думка про державу як про найбільш вигідну форму існування нації…» [12,193]. Тут розуміємо, що «своя правда» - це «Вища Справедливість, яку треба розуміти як право народу жити за своїми справедливими законами … «Своя … сила» - це підвищена енергія нації, що має власну державу … «Своя … воля» - це велике щастя бути незалежним, яке, безперечно, найпозитивнішим чином впливає на формування нації» [12,193]. Надалі поет від тональності умовляння поступово переходить до тональності сатиричного викриття, а згодом і умовлянь – погроз : «Бо хто матір забуває, Того бог карає». Україна у розумінні Т.Шевченка – це передусім волелюбний народ. Як зазначає Є.Шабліовський, «Шевченко перший в українській літературі сказав на весь голос про велич, красу народної любові до вітчизни» [33,83]. Дослідники наголошують на зв’язках ритміки Т.Шевченка з багатством образів та емоцій, з особливістю римування. Поема написана здебільшого чотиристопним ямбом. Та зміна ритмічних форм пов’язана з композиційно-тематичним розташуванням частин твору. С. Смаль-Стоцький стверджує, що «система віршів у Шевченка музично-ритмічна» [27,27]. Отже, Шевченко наголошує визначальні для національної еліти ознаки: патріотизм, служіння своєму народові: Якби ви вчились так, як треба, То й мудрость би була своя[1/I,350]. За допомогою метафори підкреслено необхідність підвищення інтелектуального рівня прогресивної верстви населення. «Мудрість» стоїть тут в наголошенім ритмом такті, а «то», займаючи цілий перший такт, вказує на дуже важкий наслідок вираженої в попередньому вірші думки» [27,34]. Інтелігенції дуже важливо знати свою історію : «Та читайте од слова до слова, // Не минайте ані титли, // Ніже тії коми». Автор вчить нас зосереджувати увагу на будь-якій дрібниці минувшини. Церковнослов’янізм «титли», це слово вживалося (і в козацьких літописах) спонукає вивчати історію України за першоджерелами, щоб твердо оцінювати минуле і сучасне. Тоді наш розум творитиме добро і ми будемо мудрі та матимемо національну гордість. Тарас Шевченко не відкидає надбань інших народів. Безумовно ми повинні навчатися і збагачувати свій рівень знань. Проте необхідно брати від інших націй тільки найкраще і саме те, що не суперечить національній душі українців: Учітесь , читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь[1/I, 353]. Отже, поет висловлює важливу істину: інтелектуальний рівень національної еліти повинен формуватися на національному грунті та передбачати засвоєння передового світового досвіду. Ці три головні гасла послання «І мертвим, і живим …» показують, що в них у геніальній художній формі відбився громадянський біль Тараса Шевченка з приводу долі українського народу та прагнення до визвольної боротьби. Таким чином, лише активна позиція інтелігенції уможливить досягнення реальних змін у суспільстві. Т.Шевченко це розуміє і питанню ролі української еліти приділяє особливу увагу. Поет постійно бажає собі надійної підтримки від інтелектуальної еліти, та, на жаль, не діждався «слова мудрого». «Світова література має кілька яскравих імен, що стали символами нації. Але ніхто не зробив такого впливу на розвиток нації, як наш геніальний поет Т.Г.Шевченко»[26,7]. У послані виділяємо «гуманістичну ідейність, правдивість та глибину художнього осягнення дійсності»[12,144]. Твір наділений багатством емоційно-вольових відтінків завдяки використанню різноманітних інтонаційно-синтактичних засобів, притаманних ораторській та розмовній віршовій інтонації. Послання «І мертвим, і живим…» - твір рідкісної емоційної напруги . На наш погляд, глибиною висловлених думок і експресією до нього може дорівнятися хіба що «Пролог» до поеми «Мойсей» Івана Франка. «Коли Шевченко в поезії був явленням… національної емоції, то Іван Франко був явленням у ній національного інтелекту» [14,70]. Іван Франко продовжує справу Тараса Шевченка і у «Пролозі» до поеми «Мойсей» виступає за незалежність України та підкреслює роль духовних цінностей для майбутніх поколінь. Цей твір є «хвала життю» і вміщує програму діяльності, створену І. Франком, в ім’я життя. Отже, «Його Мойсей - це так би мовити, конденсація духовної енергії народу, його кращих прагнень.., підсумок його власного життя.., заповіт українському народові» [36,691], - писав Олександр Білецький. Під час роботи над обраною темою ми помічаємо певний нюанс: поради Шевченка щодо виховання еліти нації не хаотичні. Вони закономірні і послідовні. Саме тому чітка їх систематизація, яка ще не була розроблена, дозволить побачити ще одну грань світогляду поета. У наукових працях деяких дослідників ми знаходимо фундаментальні основи такого упорядкування. Так, власну думку щодо Шевченкових порад складають Василь Барка, Григорій Клочек, Євген Маланюк, Василь Пахаренко, Євген Сверстюк (див.:дод.№3). Отже, роблячи загальний висновок щодо творення образу української еліти за поемою Тараса Шевченка «І мертвим, і живим…», варто наголосити:
Якщо ми порівняємо основні моральні закони, які є загальновизнаними (за К.С. Льюїсом) і принципи моралі, які повинні стати першоосновою до творення образу людини як провідника нації (за Т.Г Шевченком), то визначимо таку спільну основу:
Схаменіться! будьте люди…[1/I,49].
Бо хто матір забуває Того Бог карає…[1/I, 353], Умийтеся! образ Божий Багном не скверніте. Не дуріте дітей ваших…[1/I, 350]
Настане суд, заговорять І Дніпро, і гори![1/I, 349].
Обніміте ж, брати мої, Найменшого брата…[1/I, 353].
Не дуріте самі себе… І немає злому На всій землі безконечній Веселого дому[1/I, 353]. З усього попередньо сказаного можна зробити висновок, що тільки праведники можуть зцілити націю. Леонід Білецький стверджує, що «…від інтелігенції Шевченко вимагає отого духовного, себто повного переродження, повної відданості і любові до народу, абсолютного служення своїй Нації. І це - єдиний шлях України до визволення й єдиний шлях шукання Бога…»[21, 145]. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: 1.Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 12 т.-К.:Наукова думка, 2001. Т.1:Поезія 1837-1847.-784с. 2.Барка В. Правда Кобзаря.-Рівне:Товариство української мови імені Т.Г.Шевченка, 2002.-320с. 3.Великий тлумачний словник сучасної української мови.-Київ - Ірпінь:Перун, 2003.-1440с. 4.Грабович Г. Шевченко, якого не знаємо (з проблематики символічної автобіографії та сучасної рецепції поета).-К.:Критика, 2000.-317 с. 5.Дзюба І. Тарас Шевченко .- К.:Видавничий Дім (який саме?), 2005.-704с.:іл. 6.Жулинський М. Шевченко і сучасна духовна ситуація// Із книги «Привітай же, моя ненько, моя Україно…»- Ч.: Видавець Ю.Чабаненко , 2011.-192с. 7.Забужко О. Шевченків міф України: Спроба філософського аналізу.-Х.:Факт, 2001.-160с. 8.Завгородній І. Послання «Апостола Правди і науки» з Чернечої гори до нації і людства .- Одеса: «ВМВ», 2004.-15с. 9.Івакін Ю. Коментар до «Кобзаря» Шевченка.-К.:Наукова думка, 1964.- 371с. 10.Качуровський І. Строфіка.-К.:- Либідь, 1994.-…..с. 11.Качуровський І. Фоніка.-К.:- Либідь, 1994.-…..с. 12.Клочек Г.Енергія художнього слова.-К.:Дніпро, 2007.-155с. 13.Клочек Г.Поезії Тараса Шевченка: сучасна інтерпретація.-К.:Освіта,1998.-235с. 14.Маланюк Є. Книга спостережень. - К.:Атіка, 1995.-235с. 15.Марусяк М. Моральне богослов’я.- Снятин:Прут Принт, 2000.-144с. 16.Назаренко І. Світогляд Тараса Шевченка.- К.:Держлітвидав, 1957.-244с. 17.Огієнко І. Тарас Шевченко.-К.:Наша культура і наука, 2002.-430 с. 18.Панасюк Б. Український ренесанс у творах Тараса Шевченка.-К.:ВЦ «Просвіта», 2010,-…с. 19.Пахаренко В. Начерк Шевченкової етики.-Ч.:Брама-Україна, 2007.-207с. 20.Пахаренко В. Незбагнений апостол.- Черкаси: Брама, 1999.-296с. 21.Пахаренко В. Шкільне шевченкознавство. - Черкаси:Брама-Україна,2007.-254с. 22.Полюга Л. Збірний образ української еліти в посланні «І мертвим, і живим…»//Дивослово.-2006.-№11.-С.16-18. 23.Приходько П. До характеристики ідейно-художнього змісту послання Шевченка «І мертвим, і живим…»-Збірник праць восьмої наукової Шевченківської конференції.-К.:…..,1959.-С.65-85. 24.Саєнко І. До з`ясування ролі біблійних мотивів і образів у творчості Тараса Шевченка.-Праці Одеського університету ім.І.І.Мечникова.-1962.-Т.155.-Вип.14.-С.35. 25.Сверстюк Є. Шевченко і час.-Київ-Париж:Воскресіння, 1996.-157с. 26.Славутич Яр. Велич Шевченка.- Вінніпег-Канада:Українська Вільна Академія Наук, 1961.-30с. 27.Смаль- Стоцький С. Ритміка Шевченкової поезії.-Прага,1925.-47с. 28.Смаль- Стоцький С. Тарас Шевченко.Інтерпретації.-Черкаси: Брама,2003.-376с. 29.Смілянська В.Стиль поезії Шевченка.-Київ:Наукова думка, 1981.-…с. 30. Смілянська В.,Чамата Н. Структура і смисл:спроба наукової інтерпретації поетичних текстів Тараса Шевченка.-Київ: «Вища школа»,2000.-С.133-141. 31.Ткаченко А. Мистецтво слова.-Київ: «Правда Ярославичів»,1998.-…с. 32.Чижевський Д. Історія української літератури.-Нью-Йорк:Українська Вільна Академія Наук у США, 1956.-511с. 33.Шабліовський Є. Гуманізм Шевченка і наша сучасність.-К.:Наукова думка,1964.-378с. 34.Шабліовський Є. Народ і слово Шевченка.-Київ:Видавництво Академія наук і УРСР, 1961.-533с. 35.Шаховський С. Політичні поеми Шевченка періоду «трьох літ».-Л.:Видавництво Львівського ун-ту, 1964.-……с. 36.Шевельов Ю. Другий «Заповіт» української літератури//Українське слово. Книга 3.-К.:Рось,2001.-С.679-692. |
|
Біографія: Тарас Шевченко Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н ст.) 1814р в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії |
Програма начально-тематичних екскурсій Початкова школа. Екскурсія... Українська література. Екскурсія «Тарас Григорович Шевченко – український письменник» |
|
Урок читання Тема : Т. Г. Шевченко співець краси рідного краю «Тарас Шевченко» (про нього) Т. Г. Шевченко – «Вітер з гаєм розмовляє…», «Садок вишневий коло хати» |
Урок читання Тема : Т. Г. Шевченко співець краси рідного краю «Тарас Шевченко» (про нього) Т. Г. Шевченко – «Вітер з гаєм розмовляє…», «Садок вишневий коло хати» |
|
Т. Г. Шевченка як громадянина, митця й людину; за допомогою У глибині сцени застигли 4 картини: Малий Тарас і мати, Оксана і Шевченко, юнак Шевченко, старий Шевченко. Звучить “Июнь” 1 частина... |
Тема: Т. Г. Шевченко співець краси рідного краю ... |
|
Перелік рекомендованої літератури для підготовки в брен-рингу присвяченому... Тарас Шевченко. Усі твори в одному томі. – К., Ірпінь: ВТФ «Перун», 2006. – 824 с |
Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого 9 березня ... |
|
Шевченко Тарас, наче сонце для нас. Учитель Весна-весняночка Це вона, привітна і щедра, подарувала Україні вірного сина, а світові — генія |
Тарас Шевченко. Розповідь про письменника. Україна часів Тараса ІІІевченка МЕТА: ознайомити учнів із віхами життєвого шляху Т. Шевченка, зокрема його дитинством; Україною часів Тараса Шевченка; розвивати... |