І група – Розкрити суть радянської «держави-тюрми».
Індивідуальне завдання. Скласти інформаційне гроно щодо цитатної характеристики тоталітарної системи
ІІ група – Григорій Многогрішний – уособлення добра.
Індивідуальне завдання. Скдасти інформаційне гроно щодо рис характеру Григорія Многогрішного.
ІІІ група - Система образів- символів у романі. Індивідуальне завдання. Скласти інформаційне гроно образів-символів у романі..
Записи можуть бути такими
для І групи Інформаційне гроно щодо цитатної характеристики тоталітарної системи
«Кам’яний мішок»
Тоталітарна система
«Дракон»
«Вербувати, колоти»
Людина – «дірка від бублика»
«Мета виправдовує засоби»
«Божевільня»
«
«Чортове колесо»
Освічений
Почуття роду
Григорій
Для ІІ групи Інформаційне гроно щодо рис характеру Григорія Многорішного.
Вольовий
Незламний у вірі
Людяний
Шляхетний
Гордий
Цілеспрямований
Мудрий
Запитання вчителя.
3 якою метою Григорій доводив, що він людина?
Чи можна вважати його життя знеціненим?
Який з трьох девізів («Людина — це найвеличніша з усіх істот. Людина — найнещасніша з усіх істот. Людина — найпідліша з усіх істот») підходить Григорію найкраще?
Можливий варіант відповіді.
Григорій Многогрішний — Іван Багряний — вибирає перший принцип: людина — це найвеличніша з усіх істот. Допомогло йому, підтримало, врятувало не лише відчуття своєї правоти, а й соціальна порядність і національна гідність — усе те, що складає поняття честі — честі роду і честі народу. Впадати у розпач, опускати руки — це не стиль життя Багряного. Реакція на будь-яку найтяжчу ситуацію може бути лише одна — більше зібраності, зосередженості, фізичного і духовного напруження. Сповідуючи принцип опертя на внутрішні народні сили, він до кінця був послідовним і переконаним прихильником державотворчої національної ідеї, синтезуючи її з ідеями демократії та соціальної справедливості.
Для ІІІ групи.
Наталка
Образи символи у творі
Інформаційне гроно образів-символів у романі.
Поїзд-дракон
Паротяг «Йосип Сталін»
Українська пісня
Григорій
Суглоби- вагони
ІV. Рефлексія
Тест за творчістю Івана Багряного
1.Справжнє прізвище Івана Багряного:
А Фітільов; Б Лозов'яга;
В Губенко; Г Очерет; Д Кандиба.
2. Іван Багряний був учасником:
А літературного угрупування «Гарт»; Б гурту неокласиків;
В групи «ВАПЛІТЕ»; Г Мистецького українського руху;
Д літературної організації «Молодняк».
3. Лист-пояснення «Чому я не хочу вертатись в СРСР?» належить письменнику-емігранту
А І.Багряному; Б Є.Маланюку;
В У.Самчуку; Г В. Барці; Д Т.Осьмачці.
4. В основу романістики Івана Багряного покладено:
А історичні джерела; Б офіційні свідчення;
В автобіографічні події; Г народні перекази;
Д документи НКВС.
5. Головний герой роману «Тигролови» нащадок гетьмана:
А Дем'яна Многогрішного; Б Івана Мазепи;
В Павла Полуботка; Г Богдана Хмельницького;
Д Івана Сірка.
6. За жанром роман «Тигролови» є:
А соціально-психологічним; Б історичним;
В лицарським; Г соціально-побутовим; Д пригодницьким.
7. Первісна назва роману «Тигролови»:
А «Сад Гетсиманський»; Б «Звіролови»;
В «Людина, що біжить над прірвою»; Г «Скелька»;
Д «Чому я не хочу вертатись до СРСР».
8. Поїзд, що мчить в'язнів до Сибіру (роман «Тигролови»), асоціюється з
А птахом; Б тигром; В змієм; Г ведмедем; Д драконом
9. Голову поїзда, який мчав в'язнів через простори Росії, прикрашав порт-рет:
А Леніна; Б Маркса; В Енгельса; Г Сталіна; Д Дзержинського.
10. Головним героєм творів Івана Багряного є
А хитромудрий диверсант; Б вигадливий шпигун;
В жінка з тонкою душевною організацією; Г сильний тип українця;
Д замріяна постать інтелігента.
11. «Юнак- 25літ, русявий, атлет, авіатор ... Суджений на 25років це портретний опис:
А Арсеньєва; Б Медвина;
В Григорія Многогрішного; Г Гриця Сірка;
Д Пятра Дядорова.
12. Антагоністом головного героя роману І.Багряного «Тигролови» виступає:
А Арсеньєв; Б Медвин;
В старий Сірко; Г Гриць Сірко;
Д Пятро Дядоров.
13. «Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи» говорить у романі «Тигролови»:
А старий Сірко; Б майор Медвин;
В Григорій Многогрішний; Г Грицько Сірко; Д Наталка Сірко.
14. Наталчиного пса (роман «Тигролови») звали:
А Заливай; Б Пірат; В Мурай; Г Амур; Д Дракон.
15. Наприкінці роману «Тигролови» старий Сірко вимолював у Божої Матері «зовсім-зовсім небагато»:
А здоров'я; Б щастя; В онуків; Г зустрічі; Д вдалого полювання
16. Роман «Тигролови» закінчується словами: «Але - сміливі завжди мають ...»:
А талан; Б успіх; В щастя; Г надію; Д силу духу.
17. Виділення такого образу, як характер, відповідає принципу класифікації за:
А виявленням морально-етичних рис;
Б роллю у творі;
В об'єктом зображення;
Г принципом вияву рис характеру;
Д мірою розробленості характеру.
18. Твір, якому властивий напружений, швидкий і несподіваний розвиток подій, незвичайність пригод, складні ситуації, у які постійно потрапляють персонажі твору, котрим часто загрожує смертельна небезпека, але завдяки своїй мужності та силі волі вони виходять переможцями із складних ситуацій, належить до:
А авантюрного, або пригодницького жанру;
Б детективного жанру;
В науково-фантастичного жанру;
Г жанру новели;
Д роману-хроніки.
V. Домашнє завдання
Скласти «Щоденник відгуків» на творчість У. Самчука
Прочитати роман У. Самчука «Марія»
VI. Підбиття підсумків уроку. Оцінювання
Вчитель. Дорогі учні, сьогодні ви на порозі самостійного життя, незабаром закінчите школу. Хтось піде працювати, хтось буде поступати в навчальні заклади, але кожний з вас вступатиме у той найвищий заклад, куди приймають без вступних іспитів, але всі складатиме випускні іспити перед Богом, своїм сумлінням на звання бути Людиною.
Тому завжди пам’ятайте слова І. Багряного (епіграф уроку). Я бажаю, щоб кожний вибрав не тільки першу рубріку.
Тема: «Надходить час, коли ми мусимо стати громадянами, членами суспільства, членами нації, повірити в себе як живу дійсність».(Аналіз статті У. Самчука «Нарід чи чернь?») Урок позакласного читання
Мета: знати періоди публіцистичної діяльності У. Самчука, основні теми його статей публіцистичного характеру; проаналізувати зміст статті «Нарід чи чернь?»; розвивати усне мовлення, логічне мислення, уміння співпрацювати з однокласниками; виховувати почуття національної свідомості.
Обладнання: портрет У. Самчука, картки для анкетування, словники до уроку.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Епіграф: «Надходить час, коли ми мусимо стати громадянами, членами суспільства, членами нації, повірити в себе як живу дійсність».
У. Самчук
Хід уроку
I. Вступне слово вчителя
Сьогодні телебачення, радіо, Інтернет взяли в своєрідний полон сучасну людину. Вже на другий план відсунуті журнали і газети, які ще кілька років тому були основним джерелом інформації. Зовсім недавно люди довіряли друкованому слову більше, ніж лікареві чи судді. Зараз ситуація дещо змінилася, але все одно ми знаємо багатьох своїх знайомих чи рідних, які прагнуть отримати інформацію саме з друкованих джерел. Ми ж прилипаємо до екранів моніторів чи телевізорів, дізнаючись про останні події, слухаючи висновки авторитетних людей.
У будь-якому разі всі згадані засоби подання інформації ми називаємо мас-медіа. Останнім часом навіть у ВНЗ на окремих факультетах введені навчання з обслуговування мас-медіа.
II. Актуалізація опорних знань
— Пригадайте, публіцистику яких авторів ми з вами вивчали раніше?
(Літературно-критичні й публіцистичні статті Івана Франка, памфлети Миколи Хвильового.)
— Що таке публіцистика?
(Публіцистика — твори на суспільно важливі, гострі й актуальні теми.)
III. Мотивація навчальної діяльності
Перш ніж ми визначимося з темою і завданнями нашого сьогоднішнього уроку, проведемо анкетування. На запитання треба давати стислі відповіді — «так» або «ні».
Питання анкети
|
так
|
ні
|
1. Мені подобається більше слухати українські пісні.
2. Я б змінив країну, де мешкаю нині, якби мені запропонували кращі умови для життя.
3. Я читаю твори українських письменників, творчість яких не вивчається в школі.
4. Поза школою я переважно розмовляю українською мовою.
5. Для мене немає більш вартісних чи менш вартісних націй.
6. Я читаю видання газет (журналів) українською мовою.
7. Мене цікавить історія України.
8. На мою думку, я є національно свідомим громадянином.
|
|
|
Поки підбивається підсумок анкетування, учням повідомляється тема уроку, епіграф.
— Чому саме ці рядки ми вирішили взяти епіграфом, ви скажете пізніше, коли ми опрацюємо матеріал уроку.
Чим ми плануємо займатися на уроці? {Визначення завдань.)
IV. Вивчення нового матеріалу
Дослідники вважають, що публіцистичну діяльність Уласа Самчука можна умовно поділити на три періоди.
Період
|
Хронологічні рамки
|
Особливості (статті,тематика)
|
|
І період
|
1938—1944рр
|
. Репортерська, редакційна робота
|
|
II період
|
1945—1948 рр
|
. Ідеологічно-програмова публіцистика МУРІвського періоду
|
|
III період
|
1948— до кінця життя
|
Публіцистика канадського періоду (загалом понад 112 дописів і статей)
|
|
Індивідуальні повідомлення учнів про діяльність Уласа Самчука як публіциста в кожний з визначених періодів.
І період. Публіцистичну діяльність Самчук розпочав з 1938 року. Він був референтом пропаганди Українського національного об'єднання в Карпатській Україні. У цей час він працював у газетах «Нова свобода», «Волинь», друкував репортажі у французькій пресі. Ним написано 15 репортажів, що були своєрідною хронікою доби Карпатської України.
Воєнну творчість складають передові статті, репортажі, фейлетони, літературно-критичні матеріали, статті з питань мистецтва.
Результатом поїздки на Східну Україну став репортаж «Крізь бурю і сніг». Побачене письменник виразив одним словом — спустошеність. Спустошені села, міста, душі людей.
У цей період опубліковані статті «Слово письменника», «Шевченко», «Так було — так буде», «Товариш Ніна» та інші.
II період. До репортажів можна зарахувати щоденникові записи, зроблені в 1945 році в Німеччині й видані в 1954 році в Буенос-Айресі окремою книжкою під назвою «П'ять по дванадцятій: Записки на бігу». Композиційно це п'ять окремих розділів, сюжетно — історія втікачів від «радянського раю», куди їх силоміць хотіли вивезти «визволителі» Європи, враження від побаченого в останні воєнні та перші повоєнні дні в Німеччині.
Було написано 8 статей, у яких — підсумки роботи МУРу, пропаганда і заклики до єдності, визначення основних засад діяльності об'єднання, засудження ідеологічної нетерпимості.
ІІІ період. Написано ряд статей, присвячених проблемам розвитку української літератури: «Секти-партії чи суспільство-нація», «Про прозу взагалі і прозу зокрема», «Творчість і стилі».
Письменник відвідує міста Канади та США, виступає перед українськими громадами. Лише у 50-х роках, за свідченням самого автора, було подолано понад 20 000 миль доріг, підготовлено понад 100 доповідей, написано понад ЗО статей.
Є також твори, які стоять на межі мемуарної й публіцистичної літератури. Це книги «На білому коні», «На коні вороному», «Планета Ді-Пі».
1. З якого року почав Самчук свою діяльність як публіцист? (1938)
2. Як він назвав репортаж про побачене під час поїздки в Східну Україну? («Крізь бурю і сніг»)
3. Яку посаду письменник обіймав в Українському національному об'єднанні в Карпатській Україні? (Референт)
4. Під якою назвою видані щоденникові записи, зроблені в 1945 році в Німеччині й видані в 1954 в Буенос-Айресі?
(«П'ять по дванадцятій: Записки на бігу»)
5. У скількох статтях Самчуком проаналізовано і сплановано роботу МУРу? (У 8 статтях)
6. Назвіть книги, які стоять на межі мемуарної й публіцистичної літератури. («На білому коні», «На коні вороному», «Планета Ді-Пі»)
(Поки перевіряється літературний диктант, учні, які мали завдання вдома прочитати статті У.Самчука і підготувати повідомлення на 2-3 хвилини, виступають перед однокласниками, діляться своїми враженнями.)
Наводимо статті повністю, зважаючи на те, що не всі хрестоматії їх містять. Уявлення про публіцистичну творчість У. Самчука буде однобічним, якщо проаналізувати лише одну його статтю.
Крути
Морози місяця січня, а особливо східній великий фронт наших днів, переносять нас, українців, думкою на двадцять п'ять років назад до тих днів і тих часів, коли 1918 року, після проголошення незалежності нашої молодої республіки, ми були змушені з місця йти на фронт, щоб оборонити все те, що кожна людина Європи вважає для себе найціннішим.
З півночі сунув на нас ворог. Це був той саме ворог, з яким точиться боротьба й сьогодні. Це був московсько-жидівський большевизм, який з північних рівнин та снігів ніс Європі змору найогиднішої ідеології марксизму, а Україні ніс поневолення і довготривалу, болючу кризу. До боротьби з тією навалою встала молода Українська Держава. І що найважніше — її першими бойовими кагортами була молодь.
І це символічно.
Це були початки, це був світанок того буревійного, того вагітного величезними і складними подіями часу, коли цілий схід Європи, ніби величезний сфінкс, підносив свою голову і обертався в інший бік, приймав нові інші положення. Поволі, з болем у кривавих змаганнях народжувався там новий порядок річей, який, без сумніву, вплинув на повоєнний розвиток нашого континенту в його цілому. Тоді ж розгортав свій кривавий прапор большевизм. Тоді ж з'явилися всі його атрибути — чека, голод, колективізація. Тоді ж Європа вперше була загрожена прямим ударом Москви, і то червоної, большевицької. І цей стан річей викликав у Європі довготривалу боротьбу, ряд політичних і господарських криз...
Українська молодь, яка дня 28 січня 1918 року з піснями виїхала зі столиці України під станцію Крути, щоб там умерти, була першою молодцю світу, що одверто, беззастережно і рішуче стала до боротьби з північною навалою. Розуміється, вона боролась і вона падала під кулями ворога не тільки в ім'я оборони проти большевизму. її ідеал був — своя державність, своє суверенне життя, своя духовність. Вона йшла у бій з піснею «Ще не вмерла», одначе у звуках цієї пісні звучав також один мотив, який став зрозумілим щойно пізніше... Мотив спротиву марксизму, мотив молодого, амбітного й гордого народу, який був і є глибоко переконаний, що тільки його суверенність на землях предків дасть повну і трівку запоруку, що большевизм, як такий, буде стертий з поверхні нашої плянети... І не вина тієї молоді, що голосу її пісні в той час світ не почув. Не вина тієї молоді, що світ так каригідно злегковажив великим шляхетним поривом Української Держави. І коли вже конечно дошукуватись якоїсь вини, то вона була хіба в тому, що та молодь, як і цілий народ, що її видав, не були підготовлені до взятого на себе завдання. Це був порив душі й серця, зов національного інстинкту. Це було непереможне хотіння, хай проти льогіки, проти всіх сил світу вписати на сторінки історії щось таке, що в прийдучому дасть зачіпну точку для нової більш організованої та більш досконалої боротьби.
Наша молодь рік річно згадує цей очайдушний мент в історії українського народу. Цілком слушно. Порив і-кров, якими було позначено змагання під Кругами 1918 року, мають у собі великанське багатство шляхетного, формуючого і творчого ідеалізму. Поняття героїзму і жертвенності у нас не нове, але цей конкретний і наглядний момент освятив те поняття живою, чистою кров'ю живих людей... Слово Крути — стало дуже переконливим, бо на його зміст зложилися не самі звуки, а чин і кров. Воно врізьбилось у наше народне єство, у наш дух і нашу плоть. Воно бо повстало з того найсвятішого, що має кожна жива істота з життя... У даному випадку з українського життя.
Одначе, ствердивши це і поставивши крапку, було б далеко недоцільним. Як живий, повний кипучої енергії народ ми йдемо вперед. Вперед у всіх наших СТРЕМЛІННЯХ та ПОТРЕБАХ. Стоїмо в розгарі найбільшого в історії світу змагання. Всі суходоли нашої планети в поході... Всі моря й океани засипані бойовими механізмами. У цій боротьбі дуже яскравим моментом є те, що у світі матиме перевагу лише той, хто матиме найміцніший характер і наймогутнішу технічну підготованість. Думати сьогодні категоріями Крут це значить думати символічно. А життя вимагає від кожного конкретного і реального думання. Живемо у часі, коли людина мусить узгіднити особистий героїзм з особистим знанням. Сьогодні вже стало законом, що мало щось хотіти, треба одразу щось і знати. І справа в тому, що пізнання мають бути не як колись якимсь словесним теоретичним баластом, а мають вони бути необхідним додатком до кожного нашого чину. Без певних знань, без певного підготування, без певного і дуже уважного школення людина нашого часу стає безвартісною, будь вона безмежно вольова і безконечно героїчна.
Ці такі прості, наскрізь прозаїчні заповіді нашого часу змушують нас і на свято Крут дивитись під кутом, що нам сьогодні є міродайним. Молодь наша хай дивиться на Крути і хай бачить у них те, що треба. Але одночасно хай не заплющує очей на ті хиби і ті недотягиення, які цехують той великий історичний мент. Молодь мусить розуміти, що історія кожної хвилини може подарувати нам нові Крути і було б дуже недоцільним, коли б своєрідна гола героїка без знань, без підготовки, без творчого і послідовного організованого первня перейшла у нашу традицію. Нас, розуміється, зараз спитають, а що ж треба робити, щоб того минути. Ми вже не раз на це питання відповідали: удосконалюватись! Безліч є на це можливостей. Передовсім озброїтись знанням техніки, знаннями того всього, що в сумі дає цілість життя. Будувати цінності. Займати всі місця, де раніш нас не було. Дуже багатьох збиває це з пантелику... Але треба знати, що народ є тоді міцний і тоді готовий на все, коли в його руках знаходиться все — від селянської чепіги до тяжкої індустрії. (...)
Хай будуть Крути! Честь тим, що їх нам дали. Схилім голови перед їх пам'яттю. Вказуймо нашим дітям на могили, які повстали з Крут. Одначе завжди, скрізь, день у день, годину в ГОДИНУ, безупинно і вперто твердьмо, що другі Крути мають застати вже нас іншими. Іншими/духом, психологією. Іншими життєвими успосібленнями, іншими матеріальними і технічними можливостями. Хай пісня крутянців і далі звучить бойово, але разом хай наше міцне тіло і наш дух гартуються щодня великою напруженою працею над засвоєнням та завоюванням всіх тих необхідних додатків, які в сумі дають людині в руки так конечно і так необхідне життєве, всебічне озброєння. Наш тяжкий воєнний час дає нам незабутні приклади, а вели-канська організація, якою є бойова сила Німеччини, дає наглядні лекції. Читаймо їх. Вчімось їх. Думаймо над ними... Це і ще багато іншого ще наглядніше уяскравить героїку наших Крут. Але Крут вже таких, які поставить перед нами історія в нових боях з большевизмом, який би він не був..(Газета «Волинь»(Рівне). — 1942. — ч. 7. —25січня).
|