1. 9. Висновки для історії критики
Така модель літературної критики, її специфіки, особливостей і суспільних функцій. Її можна розширювати, уточнювати, конкретизувати. Не варто цього робити апріорно. Її призначення в посібнику з історії літературної критики функціональне: теоретична модель, принаймні, здатна орієнтувати на те, що вибирати з потоку літературно-публіцистичних текстів і як почати аналіз, осмислення. Вибір і осмислення фактів дасть можливість цю теоретичну модель апробувати і оживити, або виробити нову, оптимальнішу.
Наразі можемо однозначно відкинути вживання слова «критика» у стосунку до шкільного чи вузівського підручника з літератури; відзначити логічну суперечливість традиційної терміносполуки «критика і літературознавство», оскільки в ній поставлено в ряд одиничне й загальне, видове і родове поняття.
Позитивне наставляння (психологічна установка) на осмислення історії української літературної критики як специфічної і престижної діяльності може живитися і такою інформацією: професійними літературними критиками були не тільки Пантелеймон Куліш, Іван Франко, Василь Горленко, Микола Зеров, а й Сергій Єфремов, Дмитро Донцов, Симон Петлюра, Микола Євшан. Їх справу і долю повторили Іван Дзюба, Іван Світличний, Євген Сверстюк, Василь Стус...
Не викликає сумніву популярність літкритики за кордоном. Популярність свого часу «нової критики» у США і Англії, поява там все нових і нових яскравих імен критиків і концепцій критики це підтверджують. Правда, там literary criticism трактується досить широко — як уся сфера літературознавства, але з обов’язковим виходом на публічність. Українська літературна критика також — у світлі і темні періоди своєї історії — виявила виразну суспільну заанґажованість. В умовах національного відродження і державотворення настав час зайнятись їй власними функціями. Та перед тим варто ще раз зацікавлено оглянутись назад в її історію без прикрас і лакун...
Примітки
1. А. Луначарский. Критика и критики. — М., 1938. — С. 6.
2. Р. Гром’як. Естетика і критика. — К.: Мистецтво, 1975. — 225 с.; В. Брюховецький. Специфіка і функції літературно-критичної діяльності. — К.: Наукова думка, 1986. — 171 с.
3. Л. Білецький. Основи української літературно-наукової критики (Спроба літературно-наукової методології). — Т. 1. Впровід. — Прага, 1925. — 311 с.
4. Г. Клочек. У світлі вічних критеріїв (Про систему критеріїв оцінки літературного твору). — К.: Дніпро, 1989. — 221 с.
А. Джерела для текстуального опрацювання
1. Критика (Из сочинений Красицкого)// П. Гулак-Артемовський. Поезії. — К.: Дніпро, 1989. — С. 180–186.
2. Срезневский И. Несколько замечаний о критике// ХІЛК-I. — С. 62–63.
3. Франко І. Слово про критику// Зібр. праць: У 50-ти томах. — Т. 30. — К.: Наукова думка, 1981. — С. 214–218.
4. Еліот Т. С. Функція літературної критики// Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст./ За ред. М. Зубрицької. — Львів: Літопис, 1996. — С. 65–73.
Б. Підручники, монографії, довідники
1. Гром’як Р. Т. Естетика і критика. Філософсько-естетичні проблеми художньої критики. — К.: Мистецтво, 1975. — С. 14–17.
2. Баранов В. И., Бочаров А. Г., Суровцев Ю. И. Литературно-художественная критика. — М.: Высшая школа, 1982. — С. 8–196.
3. Бурляй Ю. С. Основи літературно-художньої критики. — К.: Вища школа, 1985. — С. 5–73; 107–162.
4. Брюховецький В. С. Специфіка і функції літературно-критичної діяльності. — К.: Наукова думка, 1986. — С. 19–56.
5. Літературознавчий словник-довідник. — К.: Академія, 1997. — 752 с.
6. Gołaszewska M. Filozoficzne podstawy krytyki literackiej. — Warszawa, 1963. — 369 s.
В. Методичні рекомендації
Для осмислення теоретичних питань природи, специфіки і функцій літературної критики, уже стисло викладених, можна скористатися згаданими підручниками для журналістів і названими монографіями. У них проблема розв’язана, як на ті часи, найоптимальніше. Опріч обов’язкової тоді офіційної риторики, посутні характеристики критики як діяльності, її психологічних, естетичних, логічних вимірів не застаріли. Відповідну корекцію треба зробити за рахунок переоцінки теорії відображення і партійності критики, передусім у підручнику Ю. Бурляя. Для цього можна скористатися з гасел «відображення», «ідейність», «літературна критика» в «Літературознавчому словнику-довіднику».
Рекомендуємо уважно прочитати і порівняти роздуми про сутність, виникнення, завдання, функції літературної критики саме в хронологічному порядку так, як вони подані у списку джерел.
Г. Завдання і запитання для самоконтролю
1. Чому, на Вашу думку, П. Гулак-Артемовський опублікував статтю «Критика» без свого підпису?
2. Як Срезневський пояснює «начало критики»? Чи це стосується її сутності?
3. Виділіть серед різновидів критики, названих Срезневським, «освічену критику», запам’ятайте її особливості.
4. Простежте за статтею І. Франка його погляд на взаємини літератури і критики. Зверніть увагу на його характеристики «методу літературної критики».
5. Чим, за І. Франком, відрізняється критик від звичайного читача? Що Ви до цього можете додати?
6. Прокоментуйте тезу І. Франка: «На ділі всі ми міримо старі і нові твори одною, нашою власною естетичною мірою... » в контексті статті. Ваше ставлення до неї?
7. У чому Т. Еліот вбачав важливість самокритики митця?
8. Зверніть увагу на думки Т. Еліота про місце і роль інтерпретації в літературній критиці.
|