Максим Максимович – «маленька людина» з великою душею. (Роман М. Лермонтова «Герой нашого часу»,глави «Бела», «Максим Максимович») Мета

Тема: Максим Максимович – «маленька людина» з великою душею. (Роман М. Лермонтова «Герой нашого часу»,глави «Бела», «Максим Максимович») Мета: відпрацьовувати в учнів вміння і навички аналізу та інтерпретації художнього твору,поглибити поняття «маленька людина», допомогти учням зрозуміти роль образу Максима Максимовича в розкритті проблематики роману; розвивати образне, логічне мислення, усне мовлення; виховувати гуманістичні погляди на людину, роль особистості в житті. Епіграф: «Наедине с тобою, брат, хотел-бы я побыть: на свете мало, говорят, мне остаётся жить! Поедешь скоро ты домой: смотри ж…Да что? Моей судьбою,сказать по правде, очень никто не озабочен…» (М.Лермонтов «Завещание») Обладнання: - тексти роману М.Лермонтова «Герой нашого часу», відеоуривки художнього фільму «Герой нашого часу», узагальнююча схема . Тип уроку: вивчення нового матеріалу. Хід уроку І Мотивація навчальної діяльності. Учитель: Сьогодні ми продовжуємо роботу над романом М.Лермонтова «Герой нашого часу» - роздумом про ціле покоління, представником якого був сам автор. Для того, щоб зрозуміти авторський задум недостатньо просто прочитати твір, або розглянути образ головного героя, кожна подія, образ чи деталь дуже важливі. Особливе місце в романі займає образ «маленької людини» - старого офіцера, штабс-капітана Максима Максимовича. Евристична бесіда. Пригадайте, що означає термін «маленька людина» (Тип літературного героя, який виник в російській літературі з появою реалізма, тобто в 20-30 роках XIX ст. Першим образом маленької людини став Самсон Вирін з повісті О. С. Пушкіна «Станційний наглядач». Традиції Пушкіна продовжив М.В.Гоголь в повісті «Шинель» Маленька людина — це людина невисокого соціального положення та походження, не обдарований видатними здібностями, не відрізняється силою характеру, але при цьому добрий, нікому не робить зла, порядний та чесний. І Пушкін, і Гоголь, створюючи образ маленької людини, хотіли нагадати читачам, що звикли захоплюватись романтичними героями, що сама звичайна людина теж людина, достойна співчуття, поваги, підтримки.) В якому творі ми вже зустрічалися з таким образом? ( О.Пушкін «Станційний наглядач»,учні дають коротку характеристику Самсона Виріна) Учитель: Так, образи «маленької людини» розкривали в своїй творчості видатні письменники-гуманісти: О.Пушкін, Ф.Достоєвський, М Гоголь, А.Чехов, та інші. Адже прості, порядні, нічим не видатні люди, складають основу життя. Їхня праця, відданість справі, духовна краса і моральні якості іноді важливіші, ніж оспіваний героїзм видатних особистостей. Проблемна ситуація: Чи можна сказати, що життя звичайної, простої, іноді непомітної, але доброї, порядної людини – трудівника достойне поваги ? (Учні висловлюють свої думки) Учитель: Так, кожна людина, що прожила чесне, сповнене працею і турботою про ближніх життя, достойна поваги, але на відміну від публічних , відомих, багатих людей, про простих трудівників найчастіше ніхто не знає і не дбає. На жаль, вони часто залишаються в старості самотніми ,нікому не потрібними, ні державі, ні навіть рідним, і такий фінал трагічний. Такі люди були, є і будуть. Про долю звичайної людини - старого солдата написав вірш «Заповіт» М.Лермонтов. Робота з епіграфом. Прочитайте слова епіграфа і скажіть, яка його провідна думка. (Чесна, порядна і достойна людина, простий солдат,поранений, на смертному одрі, залишається самотнім. Трагедія його в тому, що він нікому не потрібний). Проблемне питання: Схожість ліричного героя з образом Максима Максимовича в романі «Герой нашого часу» стане зрозумілою після того, як ми розглянемо цей образ на уроці. Отже, в чому ж велич «маленької людини» Максима Максимовича? Яка його роль в розкритті авторського задуму? Чому таку увагу приділив цьому образу в романі автор? Пропоную ці питання для дослідження на уроці. ІІ Оголошення теми уроку. Запишіть тему уроку. ІІІ Вивчення нового матеріалу. Пошукова робота. Бесіда. Хто розповідає про трагічні події в повісті «Бела» (Максим Максимович розповідає про свою дружбу з Печоріним та про трагічні події, що призвели до загибелі Бели). Скажіть, як ви думаєте, чому Максим Максимович розповідає цю історію подорожньому? ( Він відкритий, відвертий з людьми, а ще тому, що ця трагічна історія досі тривожить і не дає йому спокою.) Завдання. Знайдіть в тексті глави «Бела» портрет Максима Максимовича. В чому особливості опису зовнішності героя, що саме хотів підкреслити автор? (Опис портрету героя короткий, лаконічний, перед нами військовий, офіцер, що тривалий час служить на Кавказі(кабардинська трубка, черкеська мохната шапка, смуглий колір обличчя), деталь «сюртук без эполет» доводить, що він проста скромна людина, йому не потрібні прикраси до військового одягу. «Твёрдая походка» и «бодрый вид» говорять про його сильну, але доброзичливу вдачу.) Робота в парах. Метод «Щоденник подвійних записів» Завдання. Прочитайте,проаналізуйте першу розмову Максима Максимовича з автором.( зі слів «Мы с Вами попутчики, кажется»… до «А как его звали?») Зверніть увагу на мову,розповідь про себе, оцінку героєм людей, природи. Зробіть висновки, яким ви уявляєте героя і запишіть їх у щоденник. Розділіть сторінку навпіл. Під час читання в одну колонку записуйте фрази, які характеризують Максима Максимовича, а праворуч – які риси його вдачі розкриває ця деталь. Перед тим як робити запис праворуч, обговоріть в парі. Орієнтовні записи в щоденнику. «Ужасные бестии эти азиаты…Любят деньги содрать с окружающих…» Спостережливий, добре розбирається в людях, живучі серед горців, добре вивчив їхні характери і звички « Штабс-капитан …указал мне пальцем на высокую гору… -Посмотрите, как курится… Едва успел я накинуть бурку, как повалил снег…» Старий уважний до природи, вміє бачити її прикмети «- А Вы долго были в Чечне?- Да, я лет 10 стоял там в крепости…» Небагатослівний, не любить розповідати про себе. Довго і чесно служить в Чечні на одному місці. «Когда он(Ермолов) приехал на Линию, я был подпоручиком…- и при нём получил два чина за дела против горцев» «…бывало на сто шагов отойдёшь за вал…чуть зазевался, того и гляди – либо аркан на шее, либо пуля в затылке…» Скромний, не вихваляється, але з декількох слів бачимо, що він мужній, відданий справі солдат, брав участь в серйозних військових операціях і за це отримав підвищення. Кожна хвилина його життя ризикована, але Максим Максимович звик до цього. Учитель: Максим Максимович – має багатий життєвий досвід, уважний і спостережливий ,гарний психолог, ми вже вияснили, що він добре знає людей. Зараз ми проведемо дослідження. Перечитаємо розповідь про історію Бели. Кожна група розгляне , як герой характеризує інших людей і зробить висновок про нього. Адже те,як людина ставиться до інших, в першу чергу розкриває її сутність. Дослідницька робота в групах. 1 група. Як Максим Максимович розповідає про Азамата? 2 група. Яку оцінку дає герой Казбичу? 3 група. Як ставиться Максим Максимович до Печоріна? 4 група. Як ставиться Максим Максимович до Бели? Презентація групами досліджень. Орієнтовні відповіді груп: 1 група. Максим Максимович дає вірну характеристику Азамату. З одного боку, оцінює його відчайдушність, хоробрість. А з іншого- засуджує його за жадібність, за те, що той продав навіть свою сестру. Для хлопця гроші головніше за родину, за честь і дружбу,тому штабс-капітан передбачає і долю Азамата: «…не сносить тебе головы», але не жаліє його: «…сложил буйну голову…туда и дорога…». Все це підтверджує його справедливість, він знає життя і розбирається в людях. 2 група. Казбич - розбійник, Максим Максимович так і ставиться до нього. Він спостережливий, добре знає звичаї і характер горців, тому помітивши у Казбича кольчугу під бешметом, здогадався, що буде «потєха» , тому намагається попередити про його підступність Печоріна. Герою подобається ставлення Казбича до коня, також він розуміє, що його вчинки – це помста, яка для горця звичайне діло «Он вознаградил себя за потерю коня и отомстил...» Тобто він не тільки справедливий,але і має дуже рідкісний дар – прощати і знаходити виправдання вчинкам, яких неможна уникнути. «Конечно по-ихнему он (Казбич) был совершенно прав…» 3 група. В судженнях про Печоріна ми бачимо спостережливість, знання людей, розум Максима Максимовича. Він одразу здогадався по зовнішньому вигляду, що Печорін на Кавказі недавно. З першої розмови, він виявив душевну простоту, щирість,одразу запропонував молодому офіцеру дружбу та допомогу. По-батьківськи ставився до Печоріна Максим Максимич, вони разом полювали, часто розмовляли, можна сказати, що незважаючи на різне соціальне положення, були приятелями. Єдине, чого не міг зрозуміти старий офіцер – це дивну вдачу Печоріна, зміни його настрою і , головне – егоїзму. Він не міг змінити вдачі та вплинути на вчинки Печоріна і від цього страждав. «Что прикажете делать, есть люди, с которыми непременно должно соглашаться…» Штабс-капітан з Печоріним не тільки соціально нерівні, але зовсім різні люди, зовсім по-різному дивляться на життя. Чесного, доброго, людяного Максима Максимовича ставлять «в тупик» егоїзм, холодність та бездушність Печоріна в історії з Белою. 4 група. Максим Максимович зізнається, що ставиться до Бели, як до доньки, адже своєї сім ї у нього не було. «Я и рад был, что нашёл кого баловать…» Він милується зовнішньою красою Бели, але, насамперед, бачить щирість її душі, силу почуттів до Печоріна. Розуміє він ії характер, адже вона , тому він попереджує Печоріна, що купити її прихильність подарунками неможливо. По-батьківськи Максим Максимович переживає за дівчину, відчуває її біль від охолодження почуттів до неї Печоріна. Він намагається щось змінити, вплинути на приятеля, але все марно. Страждання Максима Максимовича під час хвороби і після смерті дівчини доводять його людяність, щирість, доброту, порядність. Як справжнього християнина характеризує його і те, що він похрестив дівчину під час хвороби. Те, що Бела не згадує його перед смертю, дуже засмучує старого, але він прощає її, він звик бути самотнім. Учитель: Таким чином, наше дослідження доводить, що, крім того, що Максим Максимович – добра, щира, мужня людина, він ще і дуже справедливий та терпимий по відношенню до інших, а це великий дар – вміти розуміти та пробачати інших. Ще одна дуже цінна риса притаманна герою. Послухайте цитату і скажіть, яка саме. «Никогда себе не прощу одного:чёрт меня дёрнул, приехав в крепость, пересказать Григорию Александровичу всё, что я слышал, сидя за забором…» ( Максим Максимович самокритично ставиться до себе, відверто визнає свої помилки, і навіть вважає себе в якійсь мірі винним в трагедії з Белою та її рідними) Вправа «Припущення» Поміркуйте, як би склалася доля Бели, її батька, Азамата, Казбича та Печоріна, коли б Максим Максимович не розповів про почуту розмову Печоріну? (Учні висловлюють свої припущення) Учитель. В главі «Бела» ми побачили Максима Максимовича очима оповідача та через його власну розповідь. В цих подіях герой постає в найкращому світлі, розкривається вся велич його доброї, благородної душі. Але наступна глава роману – повість «Максим Максимович» розкриває сумну сутність життя героя , підкреслює трагедію «маленької людини». Бесіда. Які почуття переповнювали Максима Максимовича, коли він дізнався, що приїхав Печорін. (Він щиро радіє, декілька раз повторює «…мы были приятелями…, были друзья закадычные, жили вместе…», з нетерпінням чекає, що Печорін дізнавшись, що він теж тут «…ведь сей час прибежит…». Він цілий день чекає біля воріт, тому що на місці Печоріна, одразу б прибіг би до друга). Як змінився настрій Максима Максимовича,коли Печорін так і не прийшов, які факти, деталі свідчать про це? («Он (М.М.) наскоро выхлебнул чашку, отказался от второй и ушёл опять за ворота в каком-то беспокойстве, явно было, что старика огорчало небрежение Печорина». Вже пізно вернувся він в номер, не міг заснути, крутився, зітхав – це говорить про його сум і навіть відчай. А вранці «…я нашёл его у ворот, сидящего на скамейке…». Від почуття радості , впевненості, що Печорін теж буде радий з ним зустрітися,Максим Максимович поступово за час довгого очікування починає розуміти, що сподівання марні. Хоча крапля надії залишається до кінця…) Які враження справила на вас остання розмова Максима Максимовича з Печоріним? (Суму і співчуття до Максима Максимовича, адже на всі радісні, емоційні і дружні звернення до Печоріна, той відповідає холодно і стримано.) Як зрозумів таку холодність Печоріна Максим Максимович? («Слеза досады сверкала на его ресницах…», «…Я не богат, не чиновен, да и по летам совсем ему не пара…», «…Нету проку в том, кто старых друзей забывает…» Він думає, що таке ставлення викликане його соціальним становищем. Гіркота, розчарування в людях, розуміння своєї непотрібності та самотності – ось почуття, що розривають його старече серце. ) IV Узагальнення спостережень Робота з епіграфом. Чи не нагадують ці відчуття подібні думки Лермонтовського ліричного героя – старого солдата з вірша «Заповіт» – епіграфа до нашого уроку? (Учні висловлюють свої думки) Учитель.Максим Максимович міг би сказати такі само слова, що і ліричний герой, адже він, що все життя чесно служив, віддано виконував обов` язок офіцера,по-доброму відносився до людей, не залежно від їхнього соціального становища, не може зрозуміти, чому Печорін, якого вважав другом, цурається його. Він завжди ставився до людей щиро, а Григорія любив по-батьківськи, намагався виправдати та зрозуміти навіть його егоїзм. Вправа «Я так думаю» Образ Печоріна – дуже складний та неоднозначний і його характеристика складається з багатьох деталей, в тому числі і з відношення до Максима Максимовича. Подумайте, чи справді Печорін змінив своє ставлення до старого, адже раніше вони справді приятелювали та багато пережили разом? (Деталі з останньої зустрічі: «принужденно зевнул», «…чуть-чуть побледнел и отвернулся…», короткі фрази та небажання спілкуватись говорять, що Печорін глибоко заховав справжні почуття, його зовнішня холодність була тільки маскою. Чому? Про це будемо говорити окремо, але щирий, простий штабс-капітан так і не розгадав загадку Печоріна, в його душі залишилась образа, розчарування та самотність. Можна сказати, що Максим Максимич – справжня людина, «герой на всі часи», і повна протилежність складному, егоїстичному, «герою свого часу» Печоріну.) Учитель. Все, що ми дізналися і зрозуміли про героя, досліджуючи текст, всі висновки узагальнимо у вигляді схеми. Складання узагальнюючої схеми. Орієнтовний варіант схеми Максим Максимич «маленька людина» і людина з великою душею нищий офіцерський чин , вірний обов` язку, хоробрий воїн, не вміє протистояти злу , відданий в дружбі, терпимий до недоліків, справедливий,спостережливий, хоче бути потрібним,але добре розбирається в людях, не чекає подяки, добрий, чесний, людяний самотній, нікому не потрібний викликає співчуття викликає повагу «На таких людях тримається світ» V Підсумок Висновок. Особистість Максима Максимовича в романі має велике значення, тому що Лермонтов підводить читача до висновку, що такі «маленькі люди» з великою душею і є основою суспільства, як говорить народна мудрість: «На таких людях тримається світ». Вони і є герої всіх часів. Відкритість, щирість душі Максима Максимовича протиставлена трагічній особистості Печоріна, «героя свого часу». Рефлексія. «Трибуна відвертості». Сьогодні ми говорили про «маленьку людину» ,а як ви думаєте, чи є такі люди сьогодні, серед нас і яка їхня доля? (Учні діляться своїми спостереженнями та думками.) VI Домашнє завдання. Читати «Журнал Печоріна», відмічати деталі та цитати до образу Печоріна.

Схожі: