Теребовлянська гімназія-спецшкола-інтернат


Скачати 421.37 Kb.
НазваТеребовлянська гімназія-спецшкола-інтернат
Сторінка1/4
Дата15.05.2013
Розмір421.37 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Література > Документи
  1   2   3   4

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


Тернопільське обласне комунальне територіальне відділення МАН України
Теребовлянська гімназія-спецшкола-інтернат


Секція

української мови

Семантико-стилістична характеристика

вигуків в українській мові

(на матеріалі повісті Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»)

Роботу виконала

Барнасевич Надія Петрівна, учениця 11класу Теребовлянської

гімназії-спецшколи-інтернату

Науковий керівник:
Мартинчук Надія Броніславівна, вчитель Теребовлянської гімназії-спецшколи-інтернату, вчитель-методист



Тернопіль-2008

Зміст
Вступ………………………………………………………………………………...3

Розділ 1. Експресивно-стилістичні засоби сучасної української мови……........6

Розділ 2. Семантико-стилістична характеристика вигуків………………..……10

2.1.Семантична характеристика вигуків…………………………………….…..10

2.1.1 Емоційні вигуки………………………………..………………………..…. 10

2.1.2 Вигуки, що виражають волевиявлення, спонукання до якоїсь дії………12

2.2. Експресивно-стилістичні функції вигуків……………………………….....14

2.3. Вигукові фразеологізми………………………………………………….…..19

Висновки…………………………………………………………...…………...…25

Список використаної літератури……………………………………...………. 27

Додатки…………………………………………………………………….............29

Вступ

Емоції пронизують життя людини, супроводжують будь-яку її діяльність. Вони – найважливіша сторона людського існування. Емоції є складним процесом: з одного боку, вони виступають як „конкретна психічна форма існування потреби” [21, с.460]; з другого – вони є механізмом оцінки ситуації з погляду потреб індивіда, тобто механізмом оцінки себе, світу, себе в світі; з третього боку, емоції – механізм перебудови організму, підготовки його до необхідної дії, і, на кінець, емоції – стимул до дії.

Будь-яке практичне відношення людини має свій початок у виникненні в ньому самому невідповідності того, чим він повинен бути і чим він є у даний момент. Ця невідповідність завжди викликає появу емоцій і почуттів. З цього моменту і розпочинається діяльність особистості [26, с.105].

Багатство світу емоцій відображено, перш за все, в мові та мовленні, за допомогою вигуків.

Вигуки здебільшого вивчаються як одиниці з емоційною семантикою. Вони стосуються сфери мовлення. На думку І. Вихованця, вони функціонують як мовні знаки вираження індивідуального ставлення мовця до ситуації, яке викликане передусім почуттям і вдачею [5, с. 378].

Вигуки передають різні почуття. Ці почуття є наслідком дії контексту.

Вигук належить до маловивчених граматичних класів слів. До цього часу наявні суперечливі класифікації лексичних одиниць, які відносять до вигуків. Не визначено єдиної ознаки, яка могла б лягти в основу класифікації цього класу слів.

За своєю структурою вигуки схожі до службових частин мови, а за значенням і сполучуваністю вони близькі до такої частини мови, як дієслово.

В українському мовознавстві вигук визначається як окремий і особливий розряд слів, що не має номінативної функції і служить для вираження різних емоцій і волевиявлень [1, 69].

Автори підручників, посібників називають такі особливості вигуків:

  1. відсутність предметного значення;

  2. позбавлені граматичних ознак;

  3. відсутність словотворчих елементів;

  4. відсутність синтаксичних функцій;

  5. властиві особлива інтонація та експресивна забарвленість [1, 71].

В українському мовознавстві новий підхід до класифікації вигуків запропонував І. Вихованець. Він розвиває концепцію реченнєвої природи вигуків [5, с. 377-378].

Емоційна лексика (лексика вигуків) традиційно вивчається з урахуванням таких категорій, як оцінювання, експресивність, образність. Ще Н.Я. Грот, узагальнюючи досвід вивчення проблеми емоцій з давньогрецького періоду до XIX століття, виділив шістнадцять напрямків, в кожному з яких категорія оцінки фігурує поряд з категорією емоцій. І зараз подібне поєднання емоцій і оцінки є плодотворним, не втрачає актуальності.

Наукова література нараховує багато спроб описати емоційну лексику, але найбільш фундаментальною працею була і залишається до наших днів праця Є.М. Галкіної-Федорук «Про експресивність та емоційність в мові» (1958).

Джерелом нашого дослідження послужила повість Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я», як додатковий матеріал використано українські народні казки.

Обєкт аналізу. Об’єктом аналізу обрано вигуки.

Предмет дослідження. Предметом дослідження стали семантико-граматичні та функціонально-стилістичні особливості вигуків.

Мета. Метою нашої науково-дослідницької роботи є аналіз семантики та стилістичних функцій вигуків у мові художнього стилю.

Поставлена нами мета реалізується через конкретні завдання:

  • визначити загальні властивості вигуків;

  • здійснити семантико-стилістичну характеристику вигуків;

  • визначити стилістичну роль вигуків у повісті;

  • схарактеризувати вигукові фразеологізми;

  • простежити частоту вживання вигуків.

Актуальність теми. Актуальність теми нашого дослідження визначається необхідністю аналізу та вивчення впливу вигуків на процес мовлення. Вигуки є невід’ємною частиною нашої розмовної мови, оскільки з їх допомогою ми можемо виразити та передати наші почуття, переживання, бажання.

Методи дослідження:

  • метод лінгвістичного аналізу;

  • метод систематизації та підрахунку;

  • описовий метод;

  • елементи стилістичного методу.

Наукова новизна дослідження полягає у з'ясуванні емоційно-експресивних можливостей вигуків у мовленні, тобто у повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я».

Гіпотезою дослідження є твердження, що вигуки доволі широко представлені у мовленні персонажів повісті і допомогли І. Нечую-Левицькому яскраво змалювати сімейний побут селян тогочасного періоду та донести до сучасників не лише красу українського слова, але і його емоційність, оцінність, великі семантико-стилістичні властивості окремого службового класу слів.

Практичне значення роботи вбачаємо у тому, що представлені матеріали можуть бути використані на уроках української мови та літератури при вивченні творчості письменника.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

Розділ 1

Експресивно-стилістичні засоби сучасної української мови

Стилістичні можливості у мові та мовленні реалізують частини мови. Вони не однозначні у стилістичному тоні. Кожна частина мови має здатність виступати зі значенням експресивності. Традиційно лінгвостилістичний термін «експресивний» тлумачився як «виразний». Тепер же стало очевидним, що «експресивний» щодо мовного знака – це не просто «виразний», а інтенсифіковано (збільшено, підсилено) виразний [18, с. 437].

Експресивність – це та ознака мовного елемента, яка спирається на цілий ряд позицій, а саме: виразне – інтенсифіковано виразне, нормативне – ненормативне, образне – необразне, стилістично нейтральне – стилістично забарвлене. Мовні одиниці, позначені експресивністю, характеризуються, як правило, розмаїттям функцій і смислових відтінків: будучи елементами сучасної лінгвостилістичної системи, деякі з них можуть сприйматися в історичній перспективі й ретроспективі.

Ознака експресивності співвідноситься із стильовою і жанровою належністю (закріпленістю) мовної одиниці, а також з її стилістичною маркованістю. Особливо тісно вона пов’язана з характером конотації, загальною функціональною скерованістю й емоційно-оцінною тональністю цієї одиниці.

Інтенсивна виразність здатна формувати стилістичне значення мовних одиниць. Усе в мові, що є експресивним, сприймається як стилістичне, стилістично марковане або ж як таке, що може бути використане із стилістичною метою. Проте не все стилістичне є експресивним.

Розвиненість і багатство системи експресивних стилістично-виражальних засобів є одним із найяскравіших показників високого рівня досконалості сучасної української мови.

Експресивно-стилістичні функції мови – одна з основ мовної експресії. Все в мові, що є само по собі прекрасним, що викликає уяву про прекрасне і що допомагає творити прекрасне, може інтенсифікувати стилістичну виразність.

Експресивно-стилістичні функції сучасної української мови і пов’язане з нею інтенсифіковане увиразнення мовних засобів найповніше проявляється в художній літературі. Як естетичні цінності ті чи інші експресивні засоби можуть бути до кінця зрозумілими й по-справжньому оціненими лише в художньому контексті. Естетичні й експресивні вузли цього контексту творяться тропами, стилістичними фігурами і прийомами.

До експресивізації на естетичній основі схильні елементи всіх структурних рівнів сучасної мови, але не однаковою мірою. Найбільшу схильність до неї проявляють елементи лексичного і фразеологічного рівнів, меншу – словотвірного і фонетичного, ще меншу – граматичного.

Виразова енергія слова часто залежить від естетичного осмислення його семантики, морфемної будови, фонетичного складу та граматичної форми, причому це осмислення тим ефективніше, чим більше в ньому суб’єктивно-асоціативних моментів і заглиблень у культурно-національному контексті.

Розвиток і збагачення експресивних засобів мови є водночас удосконаленням її експресивної функції.

В українській мові найпростішими морфологічними засобами, з допомогою яких експресивно маніфестується воля людини, є вигуки. Л. Мацько зазначає, що вигуки характеризуються емоційно-вольовою виражальною семантикою. Серед них немає стилістично нейтральних одиниць [18, с. 67].

За семантикою, а точніше - за призначенням ці вигуки діляться на кілька груп, про які вже було згадано. Їхня інтенсифікована виразність щоразу має конвергентний характер, оскільки породжується кількома чинниками одночасно: звуковим складом, інтонацією, емоційністю і значенням.

Експресивність вигуку-імператива найбільше проявляється тоді, коли він виступає синтаксично-самостійним ( у ролі слова-речення).

Кожен стиль мовлення функціонує у двох формах: усній і писемній.

Вигуки найчастіше вживаються в розмовному і художньому стилі, де вони набирають потрібної форми. Вони з’явилися як результат інтер’єктивації дієслівних форм на зразок бач!, бувай!, уяви!, давай!, прощайте!, рятуйте!

Розмовний стиль задовольняє потреби широких мас в усному щоденному спілкуванні. Основу його становлять лексичні, фразеологічні і граматичні засоби з вираженим емоційним забарвленням, з вираженням суб’єктивної оцінки до висловлюваного.

Основна форма розмовного стилю – усне діалогічне мовлення, в якому переважають прості короткі або обірвані, незакінчені речення. У діалогічному мовленні думка та її вираження народжуються майже одночасно. Прагнення до емоційності веде до використання синтаксичних конструкцій з вигуками, частками, вставними словами і реченнями, повторами. Емоційність, експресивність, виразність досягаються за допомогою інтонаційних засобів. Розмовне мовлення насичене питальними й окличними реченнями. Елементи розмовного стилю використовуються в художніх творах.

Художній стиль – це своєрідне емоційно-образне і естетичне використання засобів мови для образного зображення дійсності. Він функціонує в галузі художньої літератури і пов’язаний з поетичним світосприйманням, образним мисленням. Авторське вміння бачити, відчувати виявляється в індивідуальному художньому мовленні – стилі, в якому прийоми використання мовних засобів доводяться до найбільшої досконалості для емоційно-експресивного впливу на читача. Це стосується мовлення персонажів.

У мовному спілкуванні в тій чи іншій сфері діяльність широко використовується лексика, фразеологія, що стосується цієї сфери діяльності. Предмет мовного спілкування впливає на відбір лексики, фразеології і граматичних форм. У мовному спілкуванні немаловажну роль відіграють вигуки. Вони здатні виражати модальні значення. Вигуки завжди дієві. Ця дієвість вигуків наявна в їх семантичних і словотворчих характеристиках.

На думку мовознавців, емоційно-експресивна інформація тексту, крім загального чуттєвого тону висловлювання, може передаватися низкою мовних одиниць різних рівнів. Вигуки виділяються з-поміж усіх мовних засобів. Вираження емоцій та почуттів становить основний і єдиний зміст цих слів. Тому вигуки є стилістично активними [18, с. 189].

У художньому стилі зазвичай вплетено елементи розмовного стилю (діалогічне мовлення), тому саме тут створюється експресивність. Вона досягається морфологічними засобами, в тому числі й вигуками.

Розділ 2

Семантико-стилістична характеристика вигуків

2.1. Семантична характеристика вигуків

2.1.1. Емоційні вигуки

Власне вигуки. Емоційні вигуки - це ті, що виражають приємні почуття і переживання (радість, захоплення тощо) або неприємні чи важкі почуття, важкий або неприємний психічний чи фізичний стан – сум, страх; вигуки, що виражають емоційне реагування на факти і явища реальної дійсності (іронію, докір, недовір'я, сумнів, роздумування тощо), наприклад: ура!, спасибі!, ах!, ех!, фу!, тьфу!, ого-го!, жах!, браво!: «Ой, лиха моя година та нещаслива!» [с. 132]; «Гм, а знаєш Іване, на тому зайцеві і зовсім сала не було – сам знаєш, яке на зайцеві сало» («Заяче сало», нар. казка). «Геть, одчепися од мене»[с. 128].

Більшість вигуків української мови мають коротку структуру, що дорівнює одному складові слова, рідше – двом. Їх називають первинними. За звуковим складом вони поділяються на такі, що представлені одним голосним звуком: а! е! о! і!, двома, що складаються з голосного і приголосного: ат! ой! ах! ба!, двох приголосних: гм! та ін., трьома, до складу яких входить один голосний і два приголосні звуки: пхе! пху! тьфу! та ін. Є вигуки, що утворені з двох голосних і одного чи двох приголосних: ану! еге! та ін. У повісті частими є вигуки ой!, еге!, геть!, ану!.

Багатьом емоційним вигукам властива багатозначність. Багатозначними, наприклад, є вигуки: о, ой, ай, ух, ох, ого. Відомо, що вигуки о, ого можуть виражати захоплення, переляк, здивування тощо. Вигук ой, за даними Словника української мови, виражає вісім значень [17, с. 658].

Мовознавці зазначають, що чимало вигуків може функціонально перетинатися. До таких належать вигуки е! та о!, що виражають докір, невдоволення [5, с. 359]. Наприклад: «О! Кум вернув мені очі. Постривай же, лисий дідьку!» [Омелько, с. 126]. «О підвередишся, Мотре, коли Карпо не поможе, - сказав, сміючись, Лаврін» [с. 219]. У повісті вигук о! функціонує щойно тричі. Вигук е! трапляється у народних казках: «Е, я, - каже, - дивлюся на небо, там на небі мій брат…» («Дурні чорти та хитрий вовк»), «Е! Стривай же, я ж тобі штуку встругну» («Гостина»).

Вигуки пхе! пху! передають почуття зневаги, огиди, презирства, несхвалення: «Пху на тебе, сатано!» [с. 148], «Не бери, серце, в рот! Бе, пхе!» [ Кайдашиха до дитини, с.178]. У повісті часто вживаються вигуки овва! ба!, які виражають здивування.
  1   2   3   4

Схожі:

Тези Барнасевич Надії Петрівни, Тернопільське обласне комунальне...
...
Кіровоградський обласний навчально-виховний комплекс (гімназія-інтернат...
Концепція художньо-естетичного виховання учнів Кіровоградського обласного навчально-виховного комплексу (гімназія-інтернат – школа...
ТЕРЕБОВЛЯНСЬКА ОБЛАСНА КОМУНАЛЬНА
Адреса 48100, Тернопільська область, м. Теребовля, вул. Застіноцька, 41. Тел. (03551) 21-662, 22-373, 24-449
Черкаська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІ ступенів...
Черкаська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІ ступенів Черкаської обласної ради
КЗ "Таврійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-II ступенів"...

Малювання композиції «Сніг іде»
«Кочетоцька загальноосвітня санаторна школа-інтернат I-III ступенів» Харківської обласної ради
Учитель хімії вищої категорії
Золотоніська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Черкаської обласної ради
ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ТУРИЗМУ, КРАЄЗНАВСТВА ТА ЕКСКУРСІЙ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ
Обласна загальноосвітня санаторна школа – інтернат №7 Миколаївської обласної ради
Обгрунтування застосування процедури закупівлі в одного учасника
Найменування: Комунальний заклад «Запорізька загальноосвітня школа – інтернат I-III ступенів №4» Запорізької обласної ради
Інтелектуальна гра
Лоза Ольга Володимирівна. Вчитель фізики і математики. Генічеська санаторна загальноосвітня школа – інтернат І-ІІІ ступенів Херсонська...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка