Методист лабораторії суспільно-гуманітарних дисциплін Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників

Юрчак В.А., методист лабораторії суспільно-гуманітарних дисциплін Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА ЯК ПРОФІЛЬНА НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА Створення системи профільного навчання у старшій школі є одним із положень міжнародних стандартів середньої освіти та умов інтеграції України в європейський простір. Одне з основних завдань профілізації – дати можливість учням вивчати те, до чого у них прагне душа. Але давайте подумаємо, до яких предметів не лежить душа у наших дітей? Якщо не заглиблюватися в особливості психології школярів, то відповідь дуже проста: до тих, які викладають недостатньо фахово підготовлені вчителі. Одне слово, причин нелюбові до того чи іншого предмета в учнів може бути багато, і вони завжди індивідуальні. Але головною причиною, «глибинним айсбергом», є учитель – це та величина, від якої залежить на уроці все. Тому, як у всякій новій справі, основна допомога у профілізації повинна надаватись саме педагогу. У Черкаській області протягом 12 років працює обласна творча група вчителів зарубіжної літератури (в більшості районів – районні ). Головне завдання творчої групи – розкриття потенційних можливостей і здібностей учителя, заглиблення його в світ літератури, зацікавлення сучасною літературою та науково-методичними розробками про неї. Тут вирішується багато проблем з питань викладання зарубіжної літератури: розробки нових тем, проектів, факультативів, спецкурсів, створення мультимедійних засобів навчання тощо. Творча група об’єднує учителів, розвиває партнерство, толерантність, креативність, неординарність. Кожний творчо працюючий учитель прагне, щоб радість відкриття не покидала колег, вчителі - методисти допомагають молоді. Із 2005 року творча група області працює над методичним забезпеченням уроків зарубіжної літератури та над розробкою спецкурсів і факультативів для класів з допрофільним і профільним навчанням. Із кращим педагогічним досвідом з означеної проблеми можна ознайомитись на курсах підвищення кваліфікації, в ресурсних центрах шкіл, у бібліотеці, кабінеті ППД, на порталі Черкаського ОІПОПП, щорічній педагогічній виставці та в фаховій пресі. Вивчивши досвід роботи Кіровоградської школи «Аналітико-інтерпретаційна діяльність учителя на уроках літератури. Бахтінський метод аналізу та інтерпретації тексту на уроках зарубіжної літератури», у 2006 учасники творчої групи запропонували новий підхід до вивчення художнього тексту як основи розвитку духовності. Для практичного втілення та реалізації цієї ідеї було розроблено інтерпретацію засад духовного розвитку особистості, на якій ґрунтується підбір методів та організація уроку: спрямування думок дитини до духовних цінностей, ідеалів; ознайомлення з духовними знаннями та традиціями свого народу; усвідомлення власної неповторності та відповідальності перед сім’єю, Батьківщиною; розвиток почуттів любові та вдячності як основи відношення до світу та людей («Із невдячності – нудьга, смуток, спрага, із спраги – заздрість, із заздрості – лестощі, розбій, кровопролиття і вся беззаконностей безодня» (Г. Сковорода); усвідомлення моралі як єдиного істинного закону існування; вчити школярів сприймати літературний твір як мистецьке явище, розуміти його художню своєрідність, особливості індивідуального стилю автора; виховувати в учнів толерантність до іншої думки, повагу до інших національних традицій; сприяти перетворенню духовних цінностей, закарбованих у літературних творах, в індивідуальний досвід учнів (В.Беспалько). Розроблено шляхи реалізації цієї педагогічної ідеї на уроках зарубіжної літератури: осмислення духовних і моральних проблем художнього тексту, його місце в світовому літературному процесі; створення ситуації творчого пошуку, осмислення основних ідей та образів тексту; створення емоційної ситуації «переживання» конотацій тексту; дослідження художньої, естетичної цінності тексту (краса законів побудови тексту, єдність змісту і форми); «заглиблення» в текст (Бахтін М.М. ), діалог культур (Біблер В.С.), глибокий аналіз змісту та ідей твору шляхом поглибленого дослідження тексту; реконструкція смисложиттєвої проблематики тексту відносно вічних моральних цінностей (Дунаєв М.М., Кураєв А.В.). Саме цими засадами керуються вчителі-автори факультативів і спецкурсів для класів з профільним навчанням. Підхід до розробки кожного твору індивідуальний, але попередньо має бути проведена евристична словникова робота. Вимоги до ситеми питань, які готують дітей до евристичної бесіди, такі: питання повинні бути спрямовані на оптимістичне сприйняття тексту; система питань повинна бути як партитура – як поставиш ноти, так і зіграєш; кожне незрозуміле потрібно пояснити, а якщо воно запозичене, варто дати синонімічний ряд; філологічний аналіз тексту бажано починати запроваджувати з 5 класу (в класах філологічного спрямування обов’язково). Загальновідомо, що повноцінне сприйняття мистецтва – це робота «серця» і розуму. «Розум – умова, необхідна для творчості, проте недостатня; творчі здібності не створюються, а вивільняються», – писав Ю.Султанов. Якщо людина сприймає мистецтво тільки «серцем» – вона стає «рабом» своїх емоцій (таке сприйняття мистецтва слова характерне для молодших школярів), якщо ж людина сприймає мистецтво тільки розумом – вона втрачає відчуття «вищого сенсу» (за Н.Я.Мещеряковою і Л.Я.Гришиною), образно кажучи, вона не відчуває «аромату квітки» (таких людей називають «логістами», а таке сприйняття мистецтва характерне для перехідного періоду від підліткового віку до періоду ранньої юності – 9 кл.) І в першому, і в другому випадках людина залишається на рівні наївно-реалістичного сприйняття мистецтва. В своїй роботі вчителі зарубіжної літератури Черкащини намагаються враховувати особливості наївно-реалістичного сприйняття молодших підлітків у процесі вивчення художніх творів і працюють над підвищенням їх читацької культури, тобто систематично розвивають естетичне сприйняття, уяву, пам’ять, логічне, асоціативне та художньо-образне мислення дітей. Майстрами цієї педагогічної справи в області є: Маркіна Л.В., Озірська М.І., Малигіна Л.М., Хроменко І.А., Сизько Г.Л., Свенціцька О.В., Сідєльнікова О.П., Буряк С.Д., Логінов А.Ю., Ткаченко С.М., Бугай Л.М., Швидка Н.А., Полозенко С.В., Курило Н.Я., Северин О.З., Іванова Л.С., Сербіна В.Я., Голуб В.М., Кравець Т.М., Терлига Н.В., Бащенко М.М., Фокіна В.О., Низенко О.І., Орленко Л.Л., Матюша Л., Нерубайська Л.О., Юлдашева Л.П. та інші. У діяльності кожного педагога провідне місце займають технології. Чим більшою кількістю технологій володіє учитель, тим вища його педагогічна майстерність. На думку російського педагога В. Беспалько: «…будь-яка діяльність може бути або технологією, або мистецтвом. Мистецтво грунтується на інтуїції, технологія – на науці». Творчі учителі завжди стараються поєднати науку і інтуїцію, перебувають у русі, шукають ті методи, які підвищують активність учнів, стимулюють їхній інтерес до навчання і тим самим ведуть до підвищення рівня знань дітей. Нові часи завжди вимагають нових технологій. Технологія повинна відповідати духу часу та бути адекватною до його вимог і можливостей. Але метою використання будь-якої технології є досягнення більш високого рівня навчання та виховання школярів. Готуючи факультативи і спецкурси, члени обласної творчої групи в пояснювальних записках зазначали, що вчителі мають можливість вибирати теми і «пристосовувати програму до себе»; важливо також пам’ятати – перевантаження дітей недопустиме: спецкурсом чи факультативом потрібно користуватись творчо. Але як поєднати складність матеріалу і простоту засвоєння? Ось тут і допомагає досвід вчителів-методистів, майстрів педагогічної справи, які вміють відібрати потрібне, переключати увагу учнів, сворювати піднесений настрій, бачать в відповідях учнів особливе, навіть «маленькі відкриття». Таким є досвід А.Ю.Логінова. Його уроки можна назвати уроками співпраці і спілкування, де діти уникають перевантаження не стільки скороченням програми, скільки демократичним типом стосунків вчителя і учнів, в основі яких – доброзичливість, мудра простота, взаємний контакт і зацікавленість. Роботу школяра вчитель стимулює складними питаннями, відповідь на які, після напруги розуму і душі, несе за собою радість відкриття, бажаний відпочинок, оскільки учні відчувають результат своєї творчої праці. Досвід Андрія Юрійовича доводить: якщо досить чітко відпрацьована амплітуда праці і відпочинку, втома – мінімальна. Та й не може бути перевантаження там, де творчість вчителя перетворюється на творчість учнів і разом вони піднімаються до мистецтва спілкування з книгою. Разом із прозрінням до школярів приходять вміння, адекватні тим, які демонструє на кожному уроці їхній наставник. Такої ж думки, що урок літератури не може бути сьогодні примітивним формальним вивченням сюжету та героїв, і учитель-методист Черкаського колегіуму «Берегиня» Любов Миколаївна Малигіна. Вона вважає, що основним завданням кожного конкретного уроку літератури є входження в художній текст, осягнення його системи цінностей, авторської моделі світу, апріорне усвідомлення духовних сходинок розвитку людства на тому чи іншому історичному етапі. З точки зору учителя, дитина «доганяє» людство в його культурному розвитку і водночас створює себе за законами культури. Відбувається певний діалог культур, своєрідний пошук самого себе в світі загальнолюдських цінностей: істини, добра, краси, любові, щастя. Вивчення літератури – це пізнання художнього світу і його оцінка, включення особистості в процес мислення і вічний діалог, полілог образів культури, логік, свідомостей. «Працюючи над художнім словом, щоразу переконуюсь, – говорить учитель, – що справжній урок літератури – це полілог рівноправних свідомостей усіх його учасників: учня, автора, критиків, учителя і художнього образу. Останній є носієм певних моральних цінностей, естетичним суб'єктом культури, і щоб зрозуміти його, потрібно опанувати мову літератури, яка не менш складна, ніж будь-яка іноземна мова. Що допомагає? Зацікавленість і любов до літератури…» Л.М. Малигіна вважає доцільною розробку та впровадження спецкурсів з поглибленим вивченням національних літератур, зокрема східної літератури, як такої, що доповнила б знання учнів про духовний та культурний розвиток людства. Спецкурс «Японська література ХХ століття. Філософія осмислення світу в східній парадигмі», розроблений нею, був апробований на творчих семінарах учителів Черкаської області та обласних методичних семінарах. Любов Миколаївна, глибоко дослідивши творчість російських та українських педагогів, філософів і літературознавців Н.Бердяєва, В.Соловйова, П.Флоренського, Д. Чижевського, М. Костомарова, П. Куліша, П. Юркевича, Г. Сковороди, В.А. Сухомлинського, І. Огієнка, П.Сорокіна, Г. Ващенка, Г. Винниченка, Б. Грінченка, С. Русової, К.Д. Ушинського, І. Франка Л. Гумільова, Г. Касянова, І. Кресіної, М.М.Бахтіна, В.С.Біблєра, М.М. Дунаєва, постійно звертає увагу своїх колег на особливості в мисленні людей різної ментальності, підкреслює позитивні риси слов’янського світобачення, вказує на ті, які підлягають корекції, часто співставляє світоглядні позиції представників різних культур, що сприяє розумінню особистістю власної своєрідності. Як приклад можна запропонувати фрагменти розробок із спецкурсу японської літератури за творами Юкіо Місіма «Любов святого старого з храму Сига» та «Хлопчик, який пише вірші». Юкіо Місіма був найвизначнішим письменником Японії в післявоєнний період. Своєю роботою і життям, включаючи шокуючий акт самовбивства, він ясно показав агонію Японії як нації, дисонанс між все ще існуючим традиційним образом життя і зростаючими вимогами європеїзації. Проблемні запитання до оповідання «Любов святого старого з храму Сига»: Яке ставлення до пристрасті в буддійській та християнській релігіях? Який зв’язок між любов’ю та загробним життям? Як це пояснює автор? Чому, чим далі від земного життя, тим ближче до Вічного Блаженства? Як це питання вирішується в християнстві? Чому, з точки зору буддизму, світ без бажань статичний, кам’яний? Як до бажань ставиться християнство? Чому старий помилився в своїх розрахунках щодо світу? Чи можна його стан назвати з точки зору християнства гординею? Чому? Яке співвідношення людини, її думок та знань про світ і самого світу? Чи співпадають вони? Чому? Що зближує, а що розділяє наших героїв? З чим це пов’язано? Чи може любов одночасно бути загибеллю і спасінням? Чому? (поясніть це на прикладі героїв твору). Чи завжди думки та переконання людини щодо себе та світу правильні? Чому? Поясніть на прикладі впевненості в собі старого. Наскільки тонкою є межа гріха та святості? Чи рятують роки святого життя від хвилинного гріха? Чому? Чому старий вирішив ще раз зустрітися з красунею? Яку мету він переслідував? Поясніть це з точки зору буддизму, що пізнати річ – це стати нею. Чому Наложниця в любові святого старого побачила Пекло, а в ньому – потворного старого? Чому старий бачив у Наложниці Чисту Землю? Як це пов’язано з їхніми станами душі, святістю та вірою? Хто переміг в оповіданні – пристрасть чи віра, чистота чи гріховність? Творчі завдання: Знайдіть в оповіданні основи буддійського світобачення та прокоментуйте їх. Оцініть їх з точки зору християнства. Перекажіть цю історію на основі християнських поглядів та канонів. Висловіть свою думку щодо сили любові, світу та людського духу на основі твору Юкіо Місіми. Проблемні запитання до оповідання «Хлопчик, який пише вірші»: Як творче обдарування змінює власну оцінку та оцінку інших? Проаналізуйте дану проблему на матеріалі оповідання. Чому відбулася підміна реального світу та почуттів хлопчика «субстанцією» віршів? Чи можна стверджувати, що обдарованість хлопчика знищила його справжнє життя? Чому? Як відбулася підміна власного «я» ілюзією поетичного генія? Що, на вашу думку, більше – мистецтво чи життя? Чому? Чому автор відмовляє хлопчику в поетичному таланті? Чому герой оповідання не має імені? Фактом сьогодення є те, що в ХХІ ст., мабуть уперше в історії людства покоління ідей, покоління речей змінюється у часі швидше за людину, тому важливо, щоб учитель спрямовував навчальний процес не тільки на засвоєння базових знань, а й на набуття учнями вмінь та навичок самостійно засвоювати нову інформацію, ефективно використовувати отримані знання у практичній діяльності. Це і є запорукою формування ініціативної, самостійної, а значить і конкурентоспроможної людини. У цьому педагогам повинні допомогти вчені і методисти, науково-методична література: профільні програми, факультативи, спецкурси, підручники і посібники. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА Бахтин М.М. Этика словесного творчества. - М., 1979. - С.285. Библер В.С. От наукоучения – к логике культуры: Два философские введения в ХХІ век. – М., 1991. Державний стандарт базової повної середньої освіти. Характеристика освітніх галузей. 1. Освітня галузь “Мови і літератури” // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2004. - №2, с.60-62 Доманский В.А. Литература и культура: Культурологический подход к изучению словесности в школе. Учебное пособие. - М.: Флинта: Наука, 2002. - 368с. Элсанек А.Я. Основы литературоведения. Анализ художественного произведения: Практикум / А.Я. Элсанек. - 2-е изд. - М.: Флинта: Наука, 2004. - 216с. Есин А.Б. Принципы и приёмы анализа литературного произведения: Учебное пособие. - 6-е изд. - М.:Флинта: Наука, 2004. - 248с. Клименко В. Психічний розвиток дитини: родинне виховання – К.: Навчальні посібники, 1994. - 81с. Кругликов Р.И. Творчество и память // Интуиция логика творчество/отв. ред. доктор философских наук М.И.Панов. – М., 1987. – С.23 – 36. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів “Зарубіжна література” 5-12 класи / Укладачі: Д.С. Наливайко – член-кореспондент НАН України, доктор філологічних наук (науковий редактор); Ю.І. Ковбасенко, кандидат філологічних наук (керівник авторського колективу); К.Н. Баліна, Г.В. Бітківська – вчителі-методисти. Дыханова Б.С. Цитируется по лекции от 14.08.07. Воронежский ОИПОПР. Беспалько В.П. / Педагогика и прогрессивные технологии обучения. Ин-т развития проф.образования.-М.: Изд-во Ин-та проф.образования России, 1995.-330 с.: ил.,табл.

Схожі: