|
|
Скачати 74.08 Kb.
|
Мово рідна, ти у серці моїм! (Звучить марш запорізьких козаків. На сцену виходять хлопці. Один із них читає наказ) Наказ «Вельмишановна громадо міста Славути! Нині світлеє свято зібрало нас у цій залі. Зібралися люди добрі на свято своє, свято традицій, народних пісень вольних, мови рідної. І прославимо в цей день мову українську, мову рідну. Хай у віках живе діло славних рук і не висихає джерело душ людських і традицій народних! По цьому бути!» (Звучить пісня «Ой ви, стрільці січовії»). Ведуча1: 6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: “На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: “Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”. Ведучий2: Із святом вас, шановні добродії, із святом, шанувальники рідного слова. Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов’янських племен, рясними пагонами розвинулися в часи Давньоруської держави. Древнє слово квітами-перлами розцвітало у найдавніших пам’ятках культури Київської Русі, у полемічних творах, у красному письменстві різних часів. Ведучий1: Сьогодні наше свято – це свято української мови та писемності. З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі. Ведучий1: Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми – знак миру. Потім – схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи. Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм. Ведуча2: У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати декілька книг означало володіти цілим багатством. “Повість минулих літ” називає книги “ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини”. “Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, – зазначав літописець Нестор, – то знайдеш користь душі своїй”. Ведучий1: Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів та посіпак шлахетсько-панських і своїх панів. (Звучить пісня “Реве та стогне Дніпр широкий”. На сцені 6 дівчат в українському вбранні. Кожна із них зачитує одну із дат в скорботному календарі української мови, після чого повертається і йде в глибину сцени) 1-1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою. 2- 1796 рік – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг. 3-1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях. 4-1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури. 5-1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою. 6-1876 р. –Емський указ забороняв ввозити на територію Російської імперії з-за кордону українські книги, українською мовою видавати оригінальні твори і робити переклади з іноземних мов, тексти для нот, театральні вистави і публічні читання. 1-1884 р. – закрито всі українські театри. 2-1908 р. – вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою , “могущей визвать последствия, угрожающиє спокойствию и безопасности Российской империи”. 3-1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу газети і журнали. 4-1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов´язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській. 5-1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями. 6-1989 р. – видано постанову яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план 1-1991-Україна стала незалежною державою і українська мова визнана державною. (Звучить пісня «Україночка».) 1. Як довго ждали ми своєї волі слова, І ось воно співа , бринить. Бринить-співає наша мова, Чарує, тішить і п’янить. 2. Моя прекрасна українська мова — Найкраща пісня в стоголоссі трав, Кохане слово, наше рідне слово, Яке колись Шевченко покохав. 3. Ти все знесла: насмішки і зневаги, Бездушну гру ворожих лжеідей, Та, сповнена любові і відваги, З-за ґрат летіла птахом до людей. 4. Ти наш вогонь на темнім полі битви, Невинна кров, пролита в боротьбі, Тебе вкладаєм тихо до молитви І за спасіння дякуєм тобі. 5. Рідна мова— тиха мамина колискова, мудре батьківське слово. Це — наша гордість. Бережімо її, гордо всім заявляймо: «Я — українець. Син чи донька цієї землі. Я пишаюся цим, люблю свій народ, свою землю, свою мову!» Він українець? 6. Хтось рідну мову ігнорує... Не знає і не хоче вчить. Ну, як він зветься, той, хто чує, Але не хоче говорить? 7. Своєю мовою святою, Що нам дала її Земля. Бо ж і калина над рікою По-українськи розмовля, 8. Бо й соловейко вранці в гаю На український лад співа... Ну, як той зветься, я не знаю, Хто рідну мову забува? 9. Он у задумі над рікою, Як дівчина, стоїть верба. І тихо лине над водою Любов у пісні і журба... 10. А над малям шепоче мати Щасливі, трепетні слова... А хтось не хоче мови знати, Так, нехтує і забува... 11. Цурається своєї мови Та роду-кореня свого. Він українець випадково? Чи як назвати нам його? На сцену виходить учениця, яка читає вірш. Слів багато ти вже знаєш, Тільки їх не забувай. Як про щось сказати маєш, Слово правильно вживай! Бо ж багата наша мова, Не лінуйсь її учить, Будь уважніший до слова, В світі хай воно звучить! Хай лунає мова в світі Повна сили і тепла. Не цурайтесь мови, діти, Не замульте джерела. Бо прийдете до криниці Спрагу серця вгамувать... Ми без мови — не вкраїнці, Рідну мову треба знать! Яка чудова рідна мова! Рідна мово моя, поетична, пісенна, Пелюсткова і ніжна, як спів солов’я! Як народу душа, щира, ніжна, натхненна, Ти найкраща у світі, бо рідна, моя! Українські пісні ніжно мама співала, Коли ще в сповитку були діти малі. Українською мовою благословляла, Як розходились ми на дороги Землі. Скільки в мові тепла і палкого кохання! Туги й щастя дзвінкого і світла душі, Та іскристої радості і шанування, Що лиш просто говориш — виходять вірші! То струмочком біжить, то сміється й співає, То іскринками гумору враз спалахне. Скільки слів в тобі є, лиш Господь один знає. Мово рідна моя, ти як сонце ясне! Бо слова твої серце уміють зігріти, Приголубити, втішити можеш одна! Мово рідна, ну як нам тебе не любити, Ти весела і ніжна, неначе весна! Мова «Я ваша рідна українська мова, я зіткана із вашого тепла і любові, із сонячного усміху і ранкової роси, із диво-квітів і мальовничих краєвидів, із співу жайворонка і соловейка, із вишневих садів та левад, із річок та струмочків, озерних плес і чарівних смеркань, із тиші і грому, із живих кольорів веселки, із людської задушевної пісні, з колосистого жовтого лану і високого синього неба. Я ваша рідна мова! Я йду до вас, повертаюся із забуття, лечу на дужих крилах. Я піду по всіх дорогах і в’юнких стежечках України, зайду у кожну хату, у кожну родину, щоб розбудити заснулу, збайдужілу душу, щоб зігріти її ласкою і ніжністю, щирістю і любов’ю рідного слова. Я понесу до кожного серденька лагідну материнську пісню Я ваша рідна мова, іду до вас! Не зачиняйте, люди, переді мною двері ваших будинків, ваших родин і сердець... Відчиніть їх! З великою любов’ю відкрийте ваші серця і душі назустріч мені, і ми підемо з вами у цей веселковий світ разом! Бо ж ми — українці! Шануйтеся, люди, любіть себе і світ, у якому живете! Не дозволяйте збити себе з пантелику, принизити, а йдіть сміливо і гордо українцями у великий і складний світ! Ні, не можу я більше мовчати, Я дорогу у світі знайду! І сьогодні я хочу сказати, Що до серця народу піду! Дайте руки — і підемо з вами! Важко робиться перший лиш крок. І в’юнкими земними стежками Ми сміливо підем до зірок!» Виходять діти із запаленими свічками 1. Мово моя поетична і ніжна, в тобі невичерпна криниця багатства. Скільки б не звертався до тебе, а кожного разу відкриваєш для себе все нове та нове. Ти духовний скарб народу, у тобі культура нашого народу, його душа, поезія, найпотаємніші його мрії, надії, думи. 2.Мово рідна, ти бездонна криниця мудрості народної, невичерпне джерело багатства. І хто приходить до твого джерела, той стає мудрим і багатим як сама українська земля. Звучи, моя мово, гордо і чисто! Лети над Землею крилато, милуй душі і звеселяй наші серця. Ти достойна того, щоб слухав тебе цілий світ; щоб до тебе прислухалась уся Земля! 3.А я перед іконою Матері Божої запалюю свічку і прошу Заступницю, щоб допомогла вона нам, нашій рідній Україні, нашій мові вижити і стати на ноги та сміливо піти по Землі. Рідна мова 4. Рідна мово моя українська, В світі гордо, натхненно звучи Волелюбна моя, материнська, Мово рідна моя, не мовчи! 5. Хай же світлою буде дорога Серед різних нелегких доріг... Ми звертаємось нині до Бога, Щоб тобі, мово, він допоміг. 6. Матір Божа, свята і єдина, Дай нам щастя, любові й тепла! Щоб квітуча моя Україна Рідну мову, як стяг, підняла. 7. Будь прихильною. Матінко Божа! Жити праведно в світі навчи! Щоб світила нам зірка погожа. Мово рідна моя, не мовчи!. Виконується пісня «Мово рідна моя, не мовчи». 8. Земля нам мову дарувала Барвисту, щиру, як весна. І українською назвала. Між різних мов — така одна! 9. В ній все найкраще і єдине, А серце в ній наснагу п’є. Бо рідна мова й Україна — Це найдорожче, що в нас є! Фінальна пісня |
| Виховуємо загальнолюдські цінності Кущенко С. В., Кубявка О. Ю. Мово рідна, слово рідне! |
Виховуємо загальнолюдські цінності Кущенко С. В., Кубявка О. Ю. Мово рідна, слово рідне! |
| Квітни мово, наша рідна. Дмитро Білоус. Віра поета в неминуче відродження... ... |
Виховна година до Міжнародного Дня рідної мови. «О рідна мовонько,... Розвивати командний дух, швидкість реакції, прагнення перемоги, вміння працювати в команді, толерантне ставлення до думок інших |
| ПОГОДЖЕНО Начальник відділу освіти Урок читання в 2 класі по темі «Рідна домівка, рідна сім’я тут виростає доля моя» |
Марійка Підгірянка «Розмова про сонце» Тема уроку. «Рідна домівка, рідна сім’я – тут виростає доля моя». Іван Гнатюк «Наша хата» |
| Програми для загальноосвітніх навчальних закладів РІДНА МОВА Вона є багатою, мелодійною, довершеною, гідною того, щоб нею пишатись. Рідна мова єднає сучасні покоління з попередніми і прийдешніми... |
ДОЛИНСЬКА ЦЕНТРАЛьна районна БІБЛІОТЕка ЛОЛИНСЬКА СІЛЬСЬКА БІБЛІОТЕКА-ФІЛІЯ... Моя гостинна і свята Лолинська рідна сторона [Текст] : інформ-досьє / Долинська ЦРБ; [упоряд.: З. Тарантюк, Л. Підберезька]. – Долина,... |
| Урок узагальнення набутих компетентностей. Форма уроку: урок із використанням... Засоби навчання: підручник О. П. Глазової «Рідна мова. 7 клас» (К. «Зодіак-Еко», 2007) комп’ютери, електронне видання «Словники України»,... |
Творча робота у номінації Моя мово! З чорнозему, рясту, любистку, м`яти, євшан – зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена! |