|
|
Скачати 204.66 Kb.
|
|
Нікуліца Людмила Василівна, вчитель історії і українознавства Вітрянської ЗОШ І- ІІст.Сокирянського району Поетичне бачення наших предків світобудови та створення, давнє магічне: обрядодійство дійшло до нас у вигляді веснянок, хороводів, дитячих замовлянь та ігор М.Грушевський вважає, шо в « народнопоетичнім календарнім репертуарі, особливо веснянім, заховалось багато останків старого», тобто спадщина, яка перейшла на ігри підлітків, пісні з мелодією і ритмом». Рекомендуємо позакласний захід на тему: «Українські звичаї та обряди весняного циклу» Мета:Розширити знання учнів про весняний цикл календарних обрядів українців , святкування весняних свят, розкрити зміст свят; Відроджувати звичаї та обряди нашого народу примножувати його традиції ; розвивати фантазію,уяву, творчість. Виховувати у школярів почуття любові до свого народу, прагнення відроджувати обрядовість свят. Обладнання: Зал святково прикрашений. Українська хата, тин, піч, вишиті подушки, на стіні домашній килим, стіл застелений вишитою скатеркою, на лаві і долівці домоткані доріжки, з боку макети дерев прикрашені цвітом, біля тину і під деревами квіти, барвінок. Ведучий: Добрий день, шановні гості! Раді Вас вітати! Всім Вам бажаємо здоров'я І щастя повну хату. Ведучий: Живіть всі багато років, До золотого весілля, А ми вас запрошуємо На весняні свята. 1-ведучий. Слов'янські народи мають величезну духовну та культурну спадщину, яка складається зі звичаїв, традицій, фольклору. Українці не є винятком. Заглиблення в народну обрядовість предків – це святий обов'язок кожного етносу, адже розуміння цінностей свого народу впливає на планування майбутнього, на виникнення нових традицій. 2-ведучий. Культурна спадщина України не повторна і самобутня. Для кожної пори року, для кожного свята притаманними були свої особливі традиції. Багатьма обрядовими діями супроводжується початок весни в Україні. 1-ведучий. За народним календарем весна починалася від дня преподобної мучениці Євдокії або Явдохи, який припадає на 14 березня. Оскільки 14 березня починається весняне рівнодення. Таким чином Явдохи офіційно утверджували перший день весни. 1-учень .(учні розповідають про свято Явдохи). Селяни ретельно стежили за повадками тварин у цей день. Вважалося, що в підобідню, коли пригріє сонце, має обов'язково прокинутися степовий байбак, вилізти з нірки й тричі просвистіти, а потім лягти на другий бік аж до Благовіщення. Отож люди виходили в поле, щоб почути той посвист. 2-учень. Наступною ознакою приходу весни вважалися пісенні трелі вівсянки. Якщо хтось почув її голос, то намагався сповістити сусідів, що чув поклик: «Діду, діду, сій ячмінь». З цього часу вже готували збіжжя для ярої сівби. Але найкращим благовісником все-таки були ластівки, що приносили на своїх прудких крилах весняне тепло. Цих пташок у селах вельми любили й шанували, вважаючи божими охоронцями осель. Батьки застерігали дітей: 3-учень. – Якщо хтось візьме в руки ластівку чи її яєчко, у того обличчя вкриється ластовинням, а коли зруйнує гніздечко – з'явиться ряба віспа… Так люди оберігали цих дуже корисних птахів та їх гнізда од дитячих пустощів. В той час діти, які не бажали, аби їхнє обличчя рябіло веснянками, побачивши ластівку, обов'язково вигукували: Всі. - Ластівко, ластівко, на тобі веснянки, дай мені білянки! 3-учень. - І мерщій бігли вмиватися талою водою. 4-учень. – Старші жінки, запримітивши птаху, брали по грудочці землі, кидали на грядку, приповідаючи: Всі. – Кріп сію, кріп сію! 3-учень. – І на тому місці, за повір'ям, мала неодмінно зійти ця знадоблива для господинь рослина. 5-учень. – Був і такий звичай: той, хто на Явдохи побачить ластівку, мав узяти в жменю землі й жбурнути в неї, побажавши: Всі. – На тобі, ластівко, на гніздо, а людям – на добро! 6- учень . – Для того, щоб якнайскоріше з ярим теплом приходила весна. 7-учень. -За птахами вгадували і погоду: "стеляться" ластівки по землі - скоро затепліє і, отже, можна буде сіяти овес, "бояться" землі, себто літають високо - ще утримається холод. При цьому мала значення й кількість птахів, бо ж "Одна ластівка весни не робить". В народної мудрості з Явдохами пов'язано безліч завбачень. Городники вважали, якщо під Явдоху висіяти на розсаду капусту, то вона не боятиметься морозів. Те ж саме стосувалося й рільників, бо "Удова Явдоха виходить з плугом". Яку ж погоду віщує вона? 8- учень._ Як вода капає зі стріх, то ще довго буде холодно.
Подоляночка(виконують учні).5 кл. 9-учень._ Як бачимо, з весняною Явдохою пов’язано чи не найбільше народних завбачень та спостережень. Це цілком природно, адже «Один день весни цілий рік годує», а «Яка Явдоха, таке й літо». Ведучий. – про походження свята Сорока Святих Великомучеників, що припадає на 22 березня, існує чимало трактувань. Очевидно, в давнину ця обрядодія була пов’язана з весняним рівноденням, яке суголосне з сонячною активністю. Ми знаємо, що дайбожичі особливо поклонялися сонцю – головному своєму богові. Під цю пору весна вже мусила перемогти зиму, хоча у природі нерідко бували й винятки, оскільки «У весни жіночій характер: зранку засміється, а над вечір заплаче». Тому з цього приводу казали: «Сорок святих ще принесуть сорок морозів». учень. У цей день побутувало поетичне свято зустрічі пернатих. На сорок мучеників печуть з тіста Пашків, жайворонків, що вилітають із вирію. Це жертва весні. Давайте жайворонки повісимо на дерева,щоб скоріше пташки прилетіли на крилах весну принесли.(діти чепляють жайворонки на дерева). Веснянка(Прийди,прийди,весно красна.) Ведуча. Настала весна. Засвітило ясне сонечко. Почали повертатися з вирію птахи. Зграйка ластівок наближалися до своєї рідної хати,де під стріхою їх чекало маленьке,але рідне і миле серцю Гніздечко. - Мамо! - сказало ластовиння. - Чому так радісно б'ється в грудях серце? Не встигли показатися за обрієм знайомі ліси, як крила наче ще швидше стали боротися з довгою дорогою. - Це тому,так,синку, - відповідала мати, - що ти тут народився,тут твій дім,твої друзі,твої квіти ,твоє сонце. Ніде воно так не грітиме як тут, у рідній стороні. Тому якою б важкою не була дорога,ми завжди повертаємося туди,де перше побачили весняний день. Пісня «Синові» Чути спів пташинний(фонограма). Учень 4 Прийшла до нас весна, Дарує пташиний спів. А пташечки собі радіють, Бо прилетіли з вирію. Сонечко ясно пригріває, А пташечка вдома все співає Пісні веселі, голосні Про свою батьківщину дорогу. Учень 5 Годі,діточки,сумувати, Час іти спостерігати. Гляньте,сонечко сміється, Птаство з вирію несеться, Вється,радісно співає, Про любу весну сповіщає. Тож давайте,любі діти, Весну прославляти, Птахів,що летять до нас, Славно зустрічати. (Виходять діти в масках птахів) Шпак Я,шпак,я перший приношу весну, Бужу все від зимового сну. Співаю я під вікном, Люди назвали мене шпаком. Ведуча Шпаки відкладають 5-6 яєчок. Малята висиджують 14днів.а через 18-21день вони вже стають дорослими і покидають гніздечко. Зозуля Я зозуля - пташечка маленька, Маленька і сіренька, Можу заспівати І вам віку накувати Ведуча Ця пташечка прилітає у кінці квітня-на початку Травня. Гнізда не будує, яйця підкладає в інші гнізда. Пташеня вилуплюється швидко і викидає яйця господарів із гнізда. Через 20 днів залишає гніздо. Пташка дуже корисна, бо з'їдає за годину до 100 гусениць. Соловей І я, співучий соловей Хороший настрій маю. Весні радію я тепер, Літаю і співаю. Гарний голос маю, Тьох та тьох, тьох та тьох Все собі співаю. Ведуча Соловей прилітає у кінці квітня. Самка відкладає 4-6 яєчок. Висиджує їх протягом 14 днів. Соловейко її годує і виспівує для неї пісні. Журавель Облітав я обходив Сто морів і сто земель. Крила, ноги натрудив, Всього я надививсь, І можу я сказати, Що найкраща земля - Рідна наша сторона. Ведуча Журавлів налічують 14 видів. Самка відкладає 2 яйця і висиджує їх 20-30 днів. Ластівка Ластівки- невтомні трудниці, Працювитіш не знайдеш ти птиці. З глини зліпили чудо-гніздечко, Відклали в ньому маленькі яєчка. І ось безпорадні пищать пташенята, І приность їм їжу батьки так завзято. Горобці Горобці на гілку сіли, Зграйкою збрались, полетіли. Горе злісним шкідникам, Попелицям і жукам. Ці птахи бувають в шкоді, Склюють сонях на городі. Але й знищують комах. Горобец-корисний птах. Дятел Наче барабан у лісі: "Тук-тук-тук". Дятел учепився за сосновий сук. З-під кори дістане шкідників-комах. Це санітар лісу, він корисний птах. Одуд Чуєм одуд прилетів. Руду шапочку надів І у думках дме щосили. Наче його попросили. -Од-уд-уд! Од-уд-уд! Капустянок знищу пуд! Ой одуде, чубатий друже, Я теж хочу подудіти дуже. Грак По полю ходить грак поважно, Роздивляється уважно. Не сховається комаха Від дзьобатого птаха Знищить він і гризунів, Походивши кілька днів. Жайворонок Поле ще дрімає під снігом, А жайвір чарує всіх співом. Високо в повітрі "зависає", Мелодійні пісні розсипає. "Польовий соловейко" співом заллється, І сонечко зійде, йому усміхається. Шишкарі Шишкарі цікаві дуже. Що про них ти знаєш, друже? Гнізда мостять з паличок, Зверху роблять,ще й дашок. Хоч мороз тріщить сердито, Гніздо пір'ячком набито. І з'являються в гніздечку Три-чотири рябих яєчка. В пташенят тепленька хата, В лісі шишок так багато. Шишкарі про діток дбають, Взимку їжу добувають. Звернення птахів Спасибі, за зустріч. Нам було дуже цікаво, але треба летіти далі - ремонтувати свої гніздечка, подувати нові, відкладати яйця, висиджувати малят, бо час іде дуже швидко, треба встигнути висидіти своїх малят до нових відльотів. Ведучий. На прикладі обрядових дійств у весняному циклі, які не мають точно визначеної за сучасним календарем дати. Це, передусім, стосується неділі, яку називали М’ясопусною. Вона залежала від того, скільки тижнів м’ясниць – пори зимових весіль – випадало того чи іншого року. Ведучий. Після неї наступав тиждень, за яким починався Великий піст, що тривав сім тижнів аж до Великодня. З першого дня цього тижня по всій Україні люди починали постити. З наступного дня починався сирний тиждень, або Масляна. Недаремно казали: «Масляна, Масляна яка ти мала: якби ж тебе – сім неділь, а посту одна!». Ведучий. Останню неділю перед Великим постом називали Сиропусною. Основна їжа – вареники, сир, масло і яйця. Кожен із семи тижнів мав свою назву і свої звичаї. Перший тиждень Великого посту називали Федоровицею, або Федоровим тижнем. Перший день Федорового тижня називали Жилавим понеділком або Чистим, оскільки цього дня жодних страв не готували. Першу неділю Великого посту називали Збірною. Від цього дня молодь починала «збиратися на вулиці». Ведучий. Четвертий тиждень Великого посту називали Хрестопоклонним. Середу цього тижня називали Середопістя, або хрестцями. П’ятий тиждень Великого посту називали Похвальним. Шостий тиждень – Вербний, Квітний. Сьомий тиждень, яким закінчувався Великий піст, називали в народі чистим, білим, страсним або живим. Ведучий. 30 березня – Олексія – людини Божої. За народними прикметами, до дня Олексія приходить справжнє тепло, тому народ дав цьому святу ще одну назву – Теплого Олекси Учень. У цей день люди весь одяг виносили на двір сушити. Казали так: «хто в цей день просушить одяг, то цілий рік збережеться гарним » (сценка, діти виносять одяг і сушать його.) Ведучий. 7 квітня – Благовіщення. Одне з найбільших православних свят, яке пов’язано з благою вістю, яку повідомив Діві Марії Архангел Гавриїл. Учень. Згідно з народними повір’ями ,на Благовіщення прокидається земля,яка до цього часу відпочивала. Після божого благословення пробуджується природа. Працювати забороняється., навіть пташки в цей день не в’ють своїх гнізд. На Благовіщення також побутував звичай відпускати на волю пташок. Будь яка тварина, чи то кінь, чи то собака, народжена на Благовіщення, буде мати якийсь недолік. Учень. ні в якому разі не можна було позичати вогонь, бо тоді пожежі вашій оселі не уникнути. Якщо до Благовіщення люди ще чекали приходу весни, то після вважалося, що вона вже остаточно утвердилася у своїх правах, хоча зима все ще може втрутитися в її володіння Прислів'я.
"Бог, – казали селяни, - у цей день благословляє рослини, і все починає рости". Та все ж застережливі хлібороби нагадували: « На Благовіщення зими не лай, а саней не ховай». 1.ведучий. Прийде Вербниця назад зима вернеться. Все ближче і ближче кінець Великого посту. Віддавна особливу радість приносили шоста неділя і останній перед Великоднем тиждень, який має кілька народних накличок: Чистий, Жилавий, Білий, Вербний, Квітний. Учень. Згідно з християнським вченням у цей час Спаситель Христос в’їжджав до Єрусалиму на ослику ,і миряни устеляли перед ним дорогу пальмовим листям. Оскільки в Україні пальми не ростуть, то їх замінили вербовими гілками. Як ми знаємо ,це дерево здавен вельми шановане серед нашого народу, тому що воно перше сповіщає про прихід весни. Відтак на Вербну неділю в усіх церквах відбувається урочистий обряд посвячення ритуальних галузочок. Після богослужіння, на яке сходились усі мешканці села, «бо гріх не піти до церкви, як святять вербу»,- батюшка скроплював гілочки свяченою водою. Учень. Першими намагалися взяти гілочки діти, адже кому дістанеться найбільша, « той буде найщасливішим». При цьому годилося відщипнути пухнастого котика і проковтнути, « щоб горло не боліло і не наростали гулі». Кому дісталась суха гілка, то це значило, що у господарстві не вестимуться вівці. Інсценізація. (Вибігає маленький хлопчик, тримаючи в руках гілочки верби, легенько б'є дітей). Діти: Хто ти? Хлопчик: Я весняний Вістунець, прийшов сповістити, що увесь хрещений люд готується до найкращого свята, – до Великодня. Діти: А чого б'єш? Хлопчик: Хіба це я? Це свячена вербиця. Навесні, як тільки пригріє сонечко, вона першою прокидається. Її пухнасті котики будять усіх до роботи: "Вставай! Вставай! Настав Білий тиждень! – гукають вони. – Час веснувати! Час орати і сіяти!" Тож і ви не зволікайте, бо: Не я б'ю – верба б'є, За тиждень – Великдень, Недалечко червоне яєчко (легенько б'є дітей). Будь велика, як верба, А здорова, як вода, А багата, як земля. Не я б'ю, верба б'є, За тиждень Великдень. Учень. Посвячені галузки затикали також у хліві та стайні, «щоб нечиста не правувала, а шутка захищала хату, хлів, двір од пожежі». Решту ж клали за образи на покутті. Вважалося що це дерево вельми помічне від багатьох недуг і має неабияку магічну силу. Учень. Вербова галузка оберігала оселю від блискавок. Якщо надходила грозова хмара, її клали на поріг або ж підпалювали шматок деревини, вважаючи, що це допоможе «зупинити град і одвернути пожежу». Учень. Після вербної неділі нерідко верталося похолодання. Про це нагадують і іменні прислів’я:
2 Ведучий. Останній перед Великоднем тиждень називається Страсним на честь святих страстей Господніх. Кожен його день наближує нас до урочистої надії-Світлого Христового Воскресіння. Це тиждень найсуворішого посту. Розглянемо кожен з днів цього тижня.(учні виконують обрядодію) Ведучий. Ось чому в народі останній тиждень посту зв’язаний з багатьма обрядодіями. Починаючи з понеділка, кожен день мав своє призначення. Серед них особливо визначилися Чорна середа. Чистий або живильний, четвер, Великодня п’ятниця або страсна, або Великодня субота. Я коротко зупинюся на деяких особливостях цього тижня. Учень.У понеділок, особливо для жінок, день починається рано. Ще до сходу сонця мати будила дочок, нагадуючи, що «Не далеко красне яєчко», а тому потрібно «помити хату». Вмившись, господар ниці починали білити стіни та стелі, змащувати жовтою глиною долівку, а рудою обводили підвалини в хаті та призьбу на дворі. Натомість мили лаву, стіл, мисник, двері і підвіконня. Пісня-сварка Уляни і Мотрі (інсценізація). Мотря. Ой, Уляна, Уляна, в тебе в хаті погано! Уляна. Брешеш, брешеш, сусідко, що в мене в хаті гидко! Мотря. Горщики під лавкою поросли отавкою, Мисочки на полиці поросли печерицями. Уляна. Чи ж я не хазяйка, чи не господиня? Сім днів хати не мела, печі не топила! Мотря. Подивіться на неї, премудрую швачку, Віник на кілочку, а мисник – в куточку! Уляна. Гарна я хазяйка, добра господарка! Як прийде Великдень, буде в мене гарно. (Прибирає кімнату). Учень. другого дня, у вівторок жіноцтво золило, прало і прасувало білизну. Годилося також винести з хати й пополоскати все шмаття, підготувати до празника святковий одяг. Чоловіки тим часом працювали в полі й заготовляли найкращі дрова для випікання пасок. Учень. середотиждень був своєрідним завершувачем найосновніших робіт. У середу під вечір вже годилося впоратися з городом, навести лад у хаті, і привести її зовні. У вечері починали вчиняти тісто для пасок та інших обрядових виробів. дівчата вибирали яйця для крашанок та писанок і готували віск, писали, природні барвники, до Великодня годилося зробити стільки писанок, щоб можна було подарувати хлопцям, хрещеникам навіть випадковим людям, котрі завітають на погостини. Інсценізація дівчатами уривка "Великодній четвер". – Йде Великдень, йде, дівчата! Будемо писанки писати. Писаночки-крашаночки напишемо. – А й справді! Сьогодні ж Великодній четвер! Якраз писанки писати! Писанки, розмальовані в цей день, будуть довго зберігатися. – Дівчата, а де ж ми фарби візьмемо? – Ось я маю жовту. А виварила її з кори дикої яблуньки, що росте в мене в садочку. – А мене бабуся навчила робити зелену фарбу. Для цього треба мати луску молодого соняшника. А ще принесла темну – із дубової кори. – А я принесла фіолетову – з кори чорної вільхи. Учень. У Великодню п'ятницю родинне життя набувало особистого настрою. Люди намагалися вести розмову в помірних тонах – не кричати, не лаятися,не встрявати в суперечки. У цей день, окрім дітей, ніхто не їв, не дзвонили у дзвони, хіба що били в «клепала» - дерев'яну чи бляшану дошку. Увечері майже всі йшли до церкви на Плащаницю. З суворим і присумленим обличчям мовчки слухали «Плач Богородиці» і приглушине читання Євангелії, адже веселитися не випадало, «бо Христос на розп'ятті…». Повернувшись з відправи , трохи підкріплювались і знову бралися за роботу; не годилося лише шити, прати, прясти та стругати, «бо то великий гріх» . Учень. Нарешті надходила Велика субота, яка власне й завершувала Чистий тиждень. В обов'язки господаря входило насукати свічок і зладнати добрий - кошик для посвяти. Жінки ж фарбували крашанки в лушпинні цибулі . Шкаралупу з яєць, що тріснули або розбилися відносили до річки й пускали на воду, що завтра Великдень. Хоч крашанки фарбували в різні кольори, але перевагу віддавали червоному, «бо він нагадує кров Спасителя».Люди вірили, що в свяченому яйці знаходяться сорок милостень, і там перебуває Дух святий, а тому лушпиння зберігали й підкурювали ним людей та худобу від пропасниці. Учень.У суботній день найбільше трудиться піч-гріється вода,готується смажене й варене їство,печуться чорні паски,паляниці,запікаються писанки. Крім того, якщо в четвер не вдалися жовті паски, то їх повторно виробляли в суботу.Не випадково мовиться: « Шити, білити, а завтра Великдень»непомітно спливає день. Як тільки в оселі згустились сутінки, на покуті запалюють божницю, яка горітиме цілу ніч. В суботу люди жили передчуттям великої радості, «що недалечко красне яєчко»- прихід довгожданого Великодня. Ведучий . Великдень – свято свят і торжество торжеств, приурочене пам'яті воскресіння Ісуса Христа. Це свято є одним із найбільших свят у християнській релігії. Святкують Великдень переважно у квітні, тому що Великодні дні не дотримуються певного числа – вони залежать від довготи м'ясниць, а тому можуть бути зміщені в часі. Скажімо, з 1983 по 2000 рік Великдень лише тричі святкували в травні, а решта – у квітні. Великдень називають ще Великим Днем, або Паскою. Остання назва походить від обрядового печива – паски, яка спеціально випікалася до цього дня. Великдень – родинне свято. На нього повинна зібратися родина, долаючи всі перешкоди. Кажуть, що й сонце на радощах у той день не заходить, тому цей день такий «великий». Це свято в родинах українців завжди було пов'язане з глибоким осмисленням життя людини на Землі. Ведучий.Напередодні Великодня виготовляли писанки, крашанки, мальованки, їх не лише святили в церкві, а й обмінювались ними, немов великодніми картками-привітами. У святкові дні дівчата починали водити хороводи під супровід розлогих пісень. Меншим дівчатам дозволяли грати в скакалки. Ці забавки тривали до того часу, доки не обсадяться городиною. Воскресіння Христа – перемога Божої Правди. А традиційний Великодній привіт: "Христос Воскрес" – "Воістину (справді) Воскрес", – замінюють часто: "Христос Воскрес! – Воскресне Україна!". Свята Пасха йде до хати, будемо Великдень справляти. Ведуча. У нашого народу є улюблений звичай благословення на Великдень їжі й печива. Мати. Улянко, неси миски, будемо паски виробляти, вже тісто підійшло. А ти, Сергійку, не сиди на печі, бо паска вийде горбатою, а це вже ознака якоїсь біди. І швиденько віника подай. Мати (обмахує віником всі кути хати). Буду паски в піч саджати, а ви, таргани і блощиці, стоноги, геть з моєї хати. Виходьте з моєї світлиці в темницю. (Звертається до дітей). Ходіть, діти, пасочки виробляти. (Виробляють, а мати садить їх у піч). Господи, поможи! Ведуча. За паску господиня хвилюється особливо. Вважалося, що коли паска печеться, потрібно, щоб нікого чужого в хаті не було. (Мати виймає паски з печі). Улянка. Моя рум'яніша! Сергійко. Зате моя з сиром! Мати. Гріх напередодні такого великого свята сперечатися. А пасочки вам усім удалися на славу – і пухкі, і рум'яні. Діти. Дай, мамо, покуштувати. Мати. Паску, поки не посвятить священик, не їдять. Улянка. Ох і гарна! Ох і гарна! Пасочка рум'яна. Ох, духмяна, ох, духмяна, Пасочка рум'яна. Сергійко. Тішиться маленька паска, Тішусь і я, Що утримаю в руках її я, Що вона моя! Ведуча. Невід'ємною частиною Великоднього свята були і є крашанки і писанки. Яйце – це символ весняного відродження природи, зародження життя, продовження роду. Писанки ніколи не варять, щоб не вбивати живу силу зародка. На них сонце зображували у вигляді кола, зірку – у вигляді променів, воду – у вигляді хвиль. Ведуча. Крашанки розфарбовували у різні кольори. 1-й учень. Червоний – радість життя, надія, любов. Найбільш розповсюджений колір. 2-й учень. Жовтий уособлював Місяць і зорі, а в господарстві – урожай. 3-й учень. Блакитний – символ неба, води, простору, вітру, здоров'я. 4-й учень. Зелений – колір весни, пробудження природи, надії, радості буття. 5-й учень. Чорний – символ землі, й родючості. Ведуча. Писанок та крашанок робили багато і дарували всім добрим людям в день Великодня. Існує чимало прикмет і прислів'їв, пов'язаних з цим святом. 6-й учень. Коли на Великдень ясно світить сонце, то через три дні піде дощ. 7-й учень. Коли на Великдень дощ або хмари, буде Врожай. 8-й учень. Коли на Великдень спить господар, то виляже пшениця, а якщо господиня – льон. Ведуча. У ніч перед Паскою намагалися не спати. Світло горіло цілу ніч. А в церкві відбувається святкова служба. У давнину вважали, що на Великдень має грати сонце, а тому люди перед його сходом відчиняли віконниці; щоб упустити до хати царя неба, який приносить у дім щастя і здоров'я. Улянка (з квіткою на голові). Всі готуються у хаті. Я вже йду на двір. Зелень свята задивилась У синій простір. Сергійко. Ой, сестричко малесенька, Яка ж бо ти гарнесенька! За косою барвіночки, Ще й біленькі рученьки. Улянка. На святу неділеньку зібралися. Будем паску святкувати, Весну красну звеличати. Ведуча. На Великдень у церкву збирались всі: і старі, і малі. (Задзвеніли дзвони). Чуєте, як радісно дзвони грають? Вони нам сповіщають: Христос воскрес! Воістину воскрес! Ведуча. Поздоровляти зі святами і христосатися починають уже після Богослужіння! При цьому обмінюються писанками і крашанками. Повернувшись додому із свяченим, вся сім'я тричі промовляла Мати, батько. Свята паска у хату. Дочка, син. Вся нечисть із хати. Мати. Перед тим, як сісти за стіл, потрібно вмитись. Іди, Улянко. (У череп'яну миску кладе три червоні крашанки, наливає холодну воду. Першою вмивалась дівчина, потім хлопець, мати і батько. За кожним разом воду міняли. Крашанки залишались ті самі). Батько. Візьми, Улянко, щоб красива була. Ведуча. Із свяченими стравами батько обходив тричі стіл, після чого ділив крашанку і паску на стільки частин, скільки членів родини, роздавав кожному. Батько. Дай, Боже, і на той рік дочекатись світлого свята у щасті й здоров'ї. Ведуча. Після того, як поснідали свяченим, виходили на вулицю і співали гаївки. «Вербовая дощечка» Ведуча. У великодній понеділок люди ходили один до одного в гості, христосувались, обмінювалися писанками. Цей день називався волочильним. Ще є назви понеділка – це "обливний", бо в цей день за стародавнім звичаєм хлопці обливають дівчат водою гробки, проводи,діди. У цей день дуже людно на кладовищах. Сергійко. Всі люди співають: Син Божий Воскрес! Улянка. Хвала Богу лине з Землі до Небес... Мати. У піснях пасхальних Всі славлять Христа. Батько. Й радіє нині Земленька свята. Учень. Христос воскрес! Радійте, люди, Біжіть у поле, у садок, Збирайте гіллячко і квіти, Кладіть на Божий хрест вінок. Нехай бринять і пахнуть квіти, Нехай почує Божий рай, Як на землі радіють діти І звеселяють рідний край. На вас погляне Божа Мати, Радіючи з святих небес... Збирайтесь, діти, нум співати... Христос воскрес! Христос воскрес Ведучий. 6 травня – Юрія(Георгія).У народному календарі існує два свята Юрія – зимній 9 грудня і весняний 6 травня. Весняний Юрій вважається покровителем землеробства і тваринництва ( саме ім’я Юрій у перекладі означає « землероб», свійських та диких тварин. З днем Юрія пов’язаний обряд вигону на на поле худоби. Цьому процесу наші предки надавали особливого значення.Однією з найбільш шанованих професій були пастухи .Так як корови відіграали роль годувальниці роду, своєрідної берегині Ведучий. 22 травня весняний Микола. У народному календарі , як відомо, існує два дні Миколи: зимній Микола 19 грудня і весняний 22 травня. Весною церква святкує мощей Миколи-чудотворця з міста Лікія в італійське місто Бар. Ведучий. Микола – покровитель водної стихії . Він опікується моряками і рибалками . Повір’я: Від Миколи до міста дванадцять заморозків. Ведучий. Вознесіння Господнє. Завершувався весняний обрядовий цикл важливим церковним святом- Вознесінням. Воно припадає на сороковий день після Христового Воскресіння, щорічно у четвер. У народі закріпилися різні назви . Ушестям , Знесінням. Ведучий. За біблійною розповіддю на 40-й день після свого Воскресіння Христос, декілька разів з’явившись своїм учням, вознісся на небо і зайняв там місце поблизу свого Отця. Саме на честь цієї події православною церквою установлене свято Вознесіння Христового. У храмах у цей день виносять і ховають плащаницю, тому після Вознесіння уже не можна вітатися словами: « Христос Воскрес!» Ведучий. Розповівши про звичаї і традиції кожного з весняних свят, ми можемо дійти висновку, що народ є умілим вихователем, який ставить собі завдання виховати наступного покоління розумними, сміливими, добрими, фізично і психічно здоровими, працелюбними та красивими. Ведучий. Народ прагне виховати повагу до старших і до померлих, навчити цінувати їх пам’ять. Дорожчими і ближчими для нас мають стати весняні свята- жива історія нашого народу. |
|
7: Українські народні звичаї та традиції Навчальна мета: Вивчити з особовим складом українські народні звичаї та традиції |
ПЛАН-КОНСПЕКТ проведення заняття з гуманітарної підготовки з особовим... Навчальна мета: Вивчити з особовим складом українські народні звичаї та традиції |
|
13; ПРИГОТУВАННЯ ОБРЯДОВИХ СТРАВ ТА ВИРОБІВ Календарні звичаї та обряди формально узгоджувалися з річним літургічним циклом православної церкви, проте дійсною основою "побутових... |
Народні традиції, свята та обряди у рідному краї Дорогі друзі! Всі ми з вами добре знаємо, що традиції і звичаї народу — це ті прикмети, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному,... |
|
Урок №5 Починаючи від фати, обручок, квітів, до дружок та тамади, все колись несло в собі особливий та життєво важливий підтекст. Культурні... |
Чернівецької обласної державної адміністрації Колодій, Ма́сниця, Масляна, Пу́щення, Сиропу́ст, Сиропу́сний тиждень, Си́рна неділя, Ба́бське свято, Зага́льниця, Ніжкові за́говіни... |
|
На уроках образотворчого мистецтва виконати ряд малюнків до розділу... Українські обереги, державні, народні і релігійні символи, звичаї – невід’ємна частина нашої культури |
Досвіду Вчителька на уроках українознавства. Прищеплює дітям любов до рідного краю, виховує національно-патріотичне почуття, вивчає дерево... |
|
Обладнання ( вінок Адвенту, календар Адвенту, 4 свічки) Адвент (від лат adventus пришестя) передріздвяний час, період поста, до якого приурочені численні обряди і звичаї. Адвент час поста... |
Уроку О хліба, вшановувати працю хліборобів, повагу до працівників хлібопекарської сфери, сформувати думку про хліб як про одну з найбільших... |