Соціально -побутові пісні. «Ой на горі тай женці жнуть», «Стоїть явір над водою», «Гомін,гомін по діброві», «Ой у степу криниченька». Висловлювання відомих людей про українські народні пісні. Їхне ідейно- художнє багатство
|
|
Скачати 370.24 Kb.
|
Стоїть явір над водоюСтоїть явір над водою, В воду похилився, На козака пригодонька: Козак зажурився. Не хилися, явороньку, Ще ж ти зелененький, Не журися, козаченьку, Ще ж ти молоденький! Не рад явір хилитися – Вода корінь миє! Не рад козак журитися, Так серденько ниє. Ой поїхав з України Козак молоденький – Оріхове сіделечко, Ще й кінь вороненький. Ой поїхав на чужину, Та там і загинув, Свою рідну Україну Навіки покинув. Звелів собі насипати Високу могилу, Звелів собі посадити Червону калину. "Будуть пташки прилітати, Калиноньку їсти, Будуть мені приносити З України вісті!"  Гомін, гомін, по діброві Гомін, гомін, гомін, Гомін по діброві, Туман поле покриває; Мати сина виганяє: "Іди, сину, іди, сину, Пріч од мене - Нехай тебе орда візьме, Нехай тебе орда візьме!" - "Мене, мати, мене, мати, Орда знає - В чистім полі об'їжджає, В чистім полі об'їжджає". - "Іди, сину, іди, сину, Пріч од мене - Нехай тебе ляхи візьмуть, Нехай тебе ляхи візьмуть!" - "Мене, мати, мене, мати, Ляхи знають - Пивом-медом напувають, Пивом-медом напувають". - "Іди, сину, іди, сину, Пріч од мене - Нехай тебе турчин візьме, Нехай тебе турчин візьме!" – "Мене, мати, мене, мати, Турчин знає - Сріблом-злотом наділяє, Сріблом-злотом наділяє". - "Іди, сину, іди, сину, Пріч од мене - Нехай тебе москаль візьме, Нехай тебе москаль візьме!" - "Піду, мати! Піду, мати! Москаль мене добре знає - Давно уже підмовляє, Давно мене підмовляє. У москаля, у москаля Добре жити: Будем татар-турків бити, Будем татар-турків бити!" Гомін, гомін, гомін, Гомін по діброві, Туман поле покриває, Мати сина призиває: "Вернись, синку, вернись, синку, Додомоньку - Змию тобі головоньку, Змию тобі головоньку!" - "Мене, нене, мене, нене, Змиють дощі, А розчешуть густі терни, А висушать буйні вітри!"  Ой у степу криниченька Ой у степу криниченька, З неї вода протікає. Гей, там чумак сиві воли пасе Та з криниці напуває. Воли ревуть, води не п’ють. Бо в Крим доріженьку чують. Ой Бог знає, та Бог і відає. Де чумаченьки ночують. Ой ночують чумаченьки В чистім степу при долині, Розпустили сірі воли пасти При зеленій муравині. Умер, умер чумаченько Та в неділеньку вранці, Поховали того чумаченька У зеленому байраці. Ой прилетіла сива зозуленька. Та все "ку-ку" та "ку-ку". — Ой подай, чумаче, та подай, голубе, Та хоч правую руку! — Ой рад би я, моя мила. Хоч обидві подати: Насипано та сирої землі. Що не можу підняти.  5. Бесіда з метою узагальнення вивченого. – Що об’єднує усі суспільно-побутові пісні? – Визначте основні мотиви та образи цих пісень. – Який настрій переважає у піснях суспільно-побутового циклу? Чому? ІV. Рефлексивно-оцінювальний етап. 1. Незакінчене речення: “Сьогодні на уроці я зрозумів, що…”. 2. Взаємооцінювання у парах. Домашнє завдання. Обов’язкове: вивчити напам’ять одну народну пісню (на вибір). За бажанням: а) підготувати повідомлення про козаків або чумаків; б) намалювати ілюстрації до прочитаних пісень; в) поставити запитання до однієї із вміщених у підручнику пісень. Урок № 2 Тема: Жанрово-тематичне розмаїття пісень ( козацькі, чумацькі, кріпацькі, солдатські, бурлатські, заробітчанські). Трагічний і героїчний пафос козацьких і чумацьких пісень. Мета: Ознайомити учнів із кращими зразками козацьких та чумацьких пісень, навчити аналізувати їх зміст, образи, настрої, з’ясовувати художні засоби, специфічні ознаки та пафос; розвивати навички вдумливого та виразного читання пісень, їх коментування; виховувати естетичний смак, любов і пошану до окраси кожної нації — її пісенної спадщини. Обладнання: Збірки народних пісень, ілюстрації до них, до історичних періодів, про які в них ідеться. Теорія Літератури: Народна пісня, Її Види, специфічні особливості, пафос; аналіз ліричного твору. Хід уроку ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ, ЕПІГРАФА УРОКУ Б  ез пісні нема духовного життя народу. Вона народжується від невловимого поруху людської душі… Ідучи в похід, воїн бере зброю, хліб і пісню. Зброю – для бою, хліб – для життя, пісню – як душу народну (А.Малишко).II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ 1. Перевірка домашнього завдання. 1) Виразне читання пісні «Ой на горі та й женці жнуть», висловлення своїх вражень від неї та вражень батьків, рідних, знайомих. 2) Заслуховування усного твору «Чому пісня “Ой на горі та й женці жнуть” і досі є популярною на сучасних народних застіллях». 3) Зачитування підібраних учнями висловів, прислів’їв про народну пісню.(Додатковий матеріал: прислів’я про пісні: «З піснею дружити — ніколи не тужити», «Пісня ні в добру, ні в злу годину не покидає людину», «Хто співає, той журбу проганяє», «Як заспівають, мов тебе на крилах піднімають».) 2. Завдання учням. — Пригадайте, які ще народні пісні часто звучать і нині, поміркуйте чому. IV. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
 Нелегкою була доля наших далеких пращурів. Постійні напади ворогів змушували їх весь час тримати в руках не лише рало, косу, а й зброю. Великою честю й почесним обов’язком кожного юнака, чоловіка в той час вважалося стати козаком, ходити в походи. Не дбав козак-запорожець про багатство, лише про те, щоб був справний «кінь вороненький» та «зброя ясненька». Він розумів, що може скласти свою буйну голівоньку на чужині. Тому мріяв і сподівався, що товариші насиплють, за звичаєм, шапками високу могилу й посадять червону калину, на яку прилітатимуть пташки приноситимуть вісті з батьківщини . Рекрутські пісні (також солдатські пісні) - пісні про важку службу юнаків у російській царській армії й у війську Австро-Угорської імперії.Наприкінці XVIII ст. в Україні, коли царський уряд ліквідував козацькі війська, було запроваджено рекрутство. Тоді служба у війську була фактично довічною: якщо рекрут не гинув на війні, то повертався додому дуже старим або калікою. У XIX ст. у війську служили 25 років. З 1884 р. рекрутські набори замінили загальновійськовою повинністю, а назву «рекрут» — на«солдат». Термін служби час від часу зменшувався, на початку XX ст. він становив 5 років. Але умови служби майже не змінювались. Щоденна виснажлива муштра, багатогодинні стояння на варті, жорстокі покарання за найменшу провину, погане харчування, холод і бруд у казармах, тяжкі походи, криваві бої, поранення, каліцтва робили солдатське життя нестерпним. Рекрутські та солдатські пісні, як і чумацькі, мають багатото спільного з козацькими піснями: в них звучить туга за домівкою, за ріднею, нарікання на долю; один з провідних мотивів — прокляття панам, які насильно оддали в солдати, офіцерам, які знущалися з новобранців; зображені картини кривавих боїв, страждань і смерть поранених, які ненавидять тих, хто затівав війну: А хто хоче воювати, Дай му, боже, помирати!Велику групу складають пісні про рекрутський набір; це були, як пише І. Хоткевич, пісні «безпомічності, покірності всесильному режимові: Ох, і то ж не маки — То наші козаки, Тож наші козаки, Та все новобранці, Що понабирали В неділеньку вранці...І дивний незвичайний хаос утворили ці звуки, перемішавшися зі стогоном матерів, сумом батьків і риданнями покинутих дівчат» У піснях, створених на землях Західної України, що тривалий час була під владою цісарської Австро-Угорщини, також відбита трагедія рекрутів: незрозумілі порядки, чужа мова, чужа сторона, покарання, безконечна муштра,а попереду кров, яку проливатимуть жовніри заради чужої вигоди..Душевних мук додавали тривога за долю рідних, туга за своїм селом чи містом, працею коло землі, відсутність надії на звільнення - все це відображувала тематика рекрутських і солдатських пісень  Кріпацькі пісні — вражають силою реалістичного зображення тяжкого підневільного життя селян, протесту проти приниження людської гідності і безправ’я у його буденних проявах, «осавули з иагаями на панщину гонять» не тільку молодих і здорових, але й старих та немічних і навіть малих дітей, а поскаржитися не можна, бо зараз «бере савула з козаками по сто палок бити». Пісні були чи не єдиною розрадою і розвагою кріпака. Чув їх і малий Тарас Шевченко. Ой у неділю ранесенько до церкви дзвони дзвонять, А нашого вельможного пана десятчики на панщину гонять. Ой годі вам, препогані хлопи, до церкви ходити, Ідіть на свого вельможного пана роботу робити! Може, саме ці рядки зринали у спогадах поета про безщасну рідню, яка гинула її неволі, коди він з болем і гнівом писав, «у тій хатині, у раю я бачив пекло. Гам неволя, робота тяжкая, ніколи й помолитись не дають».. В піснях кріпацького циклу можна простежити наростання бунтівничих настроїв кріпаків — від скарг і прокльонів, які, за словами великого Кобзаря, були наївною, невинною помстою, «налож, пане, головою із твоєю роботою» до усвідомлення того, що пани живуть працею кріпаків,— «а хто ж буде лани жати, як мене не стане?!», до прямих закликів до боротьби Ой ходімо, пане-брате, в степ та в гайдамаки, Та дамося, пане-брате, добре донам взнаки! Чутки про скасування кріпацтва породили низку сатиричних пісень, що не втрачали популярності впродовж багатьох років, коли панщина вже не існувала. На думку І. Франка, це свідчило «про вищий розвій народного самопізнання, коли народ зачинає критично розглядати суспільний устрій, який його окружае, а не сміючи, або й не вміючи висказати своїх вражінь просто, висказує їх гумористично-іронічним способом в їдких, насмішливих пісеньках» Надії колишніх кріпаків не справдилися, а пекуче бажання «озути пана в постоли» витворило пісні, в яких народна уява малювала сатиричні картинки. «пішла наша бариня пшениченьку жати, а за нею паничі колосся збирати» Продовжуючи традиції родинно-побутової лірики, цей пісенний цикл розширюе її тематичні рамки, торкається оцінки явищ соціального порядку.   Окрема сторінка української історії — чумацтво. Наші відважні предки збиралися в громади, запрягали волів і валками вирушали в Крим по сіль. Це була цікава, але й дуже небезпечна подорож. Адже чумаків підстерігали в дорозі й вороги, і хвороби, і негода, й падіж худоби. Інколи господареві так і не доводилося повернутися додому. На його обійстя приводили лише волів із чорною стрічкою на рогах. Орієнтувалися чумаки по зірках, так званому Молочному Шляху, який і названий був потім Чумацьким Шляхом. Дорога довга, воли йдуть повільно, тільки пісня й зігрівала душу мандрівників. Чумаки часто були першопрохідцями, своєрідною «газетою», їх знала навіть тодішня середньовічна Європа. Отже, серед пісенних скарбів нашого народу чимало й чумацьких пісень.  2. робота в групах. (Учні об’єднуються в 3 групи (можна за рядами).) Завдання: навчитися виразно читати одну з пісень, зробити Її Аналіз за планом: 1) тема; 2) історична основа; 3) жанр; 4) образи; 5) художні засоби; 6) пафос; настрій; 7) ідея; власні враження; почуття й думки, які навіює твір. Очікувані відповіді 1-ша група. Пісня «Стоїть явір над водою» Це пісня про сумну долю козака, котрий поїхав на війну й загинув на чужині. У пісні не згадується якась конкретна історична подія, тому ми можемо висловити лише припущення. Козаки воювали і проти російського царя, і в складі його війська проти іноземних загарбників чи, навпаки, брали участь у завойовницьких походах самодержця. У будь-якому випадку це — трагедія, бо людина змушена замість мирної праці воювати, замість побудови — руйнувати й гинути на чужині. «Стоїть явір над водою» — народна соціально-побутова козацька пісня. У творі виведений образ молодого козака, який, очевидно, не з власної волі змушений їхати на чужину. Про це свідчать такі вирази: «на козака незгодонька», «серденько ниє». Як і личить козакові, у нього «оріхове сіделечко» і «кінь вороненький». Про глибоку любов і пошану народу до своїх захисників говорять пестливо-зменшувальні слова, що часто вживаються у пісні: «незгодонька», «явороньку», «зелененький», «козаченьку», «молоденький», «калиноньку», «родоньку».  Поряд з образом козака, як паралель, вимальовуються образи природи — явора, калини, пташок з рідного краю. Художні засоби різноманітні: від паралелізму (паралельне зображення образів людей з явищами природи) — Козак — явір, вода корінь миє — серденько ниє, калиноньку їсти — приносити од родоньку вісти — до епітетів: Милу (Україну), молоденький (козак), зелененький (явороньку),Пестливо-зменшувальних назв: Серденько, вороненький, козаченьку. Широко вживаються окличні речення, безсполучникові складні речення з протиставленням, поясненням. Настрій у пісні сумний, журливий, пронизаний патріотичним пафосом. Головна думка (ідея) — уславлення вірності козака своєму військовому обов’язку, його патріотизму, засудження війни як анти-людського, антигуманного явища. Ця пісня викликає почуття великої пошани до наших славних предків — козаків. 2-га група. Пісня «Гомін, гомін по діброві» Ця пісня про зраду козака й ставлення його родини до цього. Історичною основою цього пісенного твору могло стати поодиноке явище зради, яке засуджувалося не лише суспільством, громадою, але й близькими родичами зрадника. Жанр — народна соціально-побутова козацька пісня. Центральний образ твору — образ козака-зрадника. Слово «зрада» не вживається у пісні, але розкривається описово, через діалоги, коли козак запевняє, що йому не страшні ні турки, ні орда, які його наділяють кіньми, сріблом, золотом. Мати не може змиритися зі зрадою сина й проганяє його. Негативно ставляться до козака й дві старші сестри. Тільки молодша, не розуміючи ще, любить козака як брата. Сам козак розуміє, що вороття йому немає, тому відповідає молодшій сестричці, що повернеться, як пісок зійде (проросте) на камені. Так він відповідає й матері, у якої прокинувся жаль та родинні почуття. Поряд з образами людей — образи природи: діброва, туман, поле. Гомін по діброві — це як розбурхані почуття, туман — як неприємне, огидне явище зради. Художні засоби — різноманітні. Метафори («мене змиють дощі, ...розчешуть терни»); Епітети —Густі (терни), буйні (вітри); Пестливі слова — Зіроньками, слізоньками, додомоньку, головоньку. Поетичний паралелізм (паралельне зображення явищ природи та явищ людського життя), діалоги, окличні та питальні речення, звертання, розгорнуті порівняння (відповідь сестрі). Пісня пронизана сумним настроєм, жалем. Головна думка твору — засудження зради, коли людина проміняла батьківщину, любов і повагу рідних на багатство та розкіш. Пісня викликає жаль через змарновану долю козака, захоплення силою материнських почуттів, поетичністю образних картин, особливо відповідей брата сестрі й матері щодо свого повернення. 3-т я група. Пісня «Ой у степу криниченька» Це пісня про трагічну долю чумака, який не повернувся додому з далекої мандрівки. Історична основа твору — явище чумацтва в Україні. Поїздки в Крим по сіль були важкими й небезпечними. Навіть назва «чумаки» пов’язана зі страшною хворобою — чумою, яку вони могли підхопити в теплих краях і перенести далі. За жанром це народна соціально-побутова чумацька пісня. Головний образ — образ чумака, який збирається в далеку дорогу й не знає, як вона закінчиться. Навіть воли тривожаться, відчуваючи мандрівку. Не стало чумака чи від хвороби, чи від тяжкої втоми. Поховали його в чужій стороні. І тільки думки рідних прилинули до нього в образі «сивої зозуленьки», щоб покликати додому, але це неможливо. У пісні використовуються паралелізми («У степу криниченька, з неї вода протікає — ...чумак сиві воли пасе Та з криниці напуває»); Постійні епітети: Сиві (воли), чистім (степу), зеленій (муравині), сива (зозуленька); Пестливо-зменшувальні слова {криниченька, доріженьку, чумаченьки, зозуленька); Вживаються діалоги, окличні слова, вигуки, звуконаслідування, звертання, повтори. Твір пронизаний сумним настроєм. Головна думка пісні — висловлення співчуття до важкої, часто трагічної долі чумаків. Пісня викликає жаль і разом з тим захоплення вмінням народу створити незабутню поетичну картину. 3. Повідомлення про результати роботи в групах. 1) Виразне зачитування твору кількома учнями. 2) Аналіз твору (можна доручити повідомлення по якомусь із пунктів кожному члену групи). 3) Відповіді на питання учнів з інших груп. 4) Коментар учителя. V. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ Навчитися виразно читати пісні, аналізувати їх, вивчити одну напам’ять, обґрунтувавши свій вибір; зробити ілюстрації Урок № 3 |
Схожі:
| «Ми роду козацького діти…» Під пісню «Ой, на горі та й женці жнуть» хлопці із козацьким прапором заходять до залу. За ними дівчата |
Тема родинного свята. Пісня – душа людини Мета Мета: ознайомити учнів з пісенною творчістю українського народу;вивчити пісні різних жанрів;поповнювати знання учнів про народні... |
| Календарне планування з української літератури І семестр (8 кл.) Українські історичні пісні. Пісні про звитяжну боротьбу козаків з турецько-татарськими нападниками («Зажурилась Україна», «Та, ой,... |
Музика в житті людини Вступне слово. Ми проводимо виховну годину під час якої ви дізнаєтесь про значення музики,послухаєте влучні висловлювання відомих... |
| Пісні Марусі Чурай (Засвіт встали козаченьки) скорочено Історичні пісні Він змушений покинути матір, кохану дівчину. І просить свою неньку, коли з ним щось трапиться, прийняти його дівчину Марусю як за... |
Тема. Л. Дичко. Варіації для фортепіано «Українські писанки» Мета. Виховувати любов до музики, народних звичаїв, традицій; проаналізувати розриття теми писанкарства у варіаціях «Українські писанки»... |
| Сценарій свята «Українська пісня – єднає нас» Сцена прикрашена українськими рушниками та вінками. В залі лунають українські пісні |
До теми «Народні дитячі пісні та малі жанри» Як називається короткий віршик, який допомагає під час гри визначити чергу учасників? (Лічилка) |
| Календарне планування з української літератури (9 кл.) І семестр Процес виникнення фольклору. Родинно-побутові пісні. «Місяць на небі, зіроньки сяють», «Цвіте терен, цвіте терен», «Сонце низенько,... |
7: Українські народні звичаї та традиції Навчальна мета: Вивчити з особовим складом українські народні звичаї та традиції |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua