|
|
Скачати 0.79 Mb.
|
|
2.3. Уроки мислення серед природи у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського Відомо, що людське мислення рухається від поверхневого знання до глибоких і всебічних знань, як формують певне світобачення і є необхідною умовою перетворювальної дільності людини. За В. Сухомлинським, концепція розвитку мислення генетично спрямована від дитини, її уявлень, переживань, поглядів, оцінок та орієнтована на дитину, розвиток її особистісних якостей. Мислення, як особлива властивість і процес самореалізації особистості є основою педагогіки В.О. Сухамлинського, її фундаментальною катеорією та об'єктом науково-педагогічних пошуків і зусиль упродовж усієї його освітньої діяльності. З огляду на викладене вище важливо підкреслити, що В. Сухомлинський розглядав мислення не тільки як наукове поняття, а й як процес пізнавальної діяльності, природа й функції якого надзвичайно різноманітні, складні і неоднозначні. На перших етапах розвитку мислення однією з форм пізнавання дійсності є слово, “через слово педагог бачить, як підходить дитина до живого джерела мислення — природи”. Щоб змусити дитину мислити, стведжував Василь Олександрович, “вміти примусити її дивуватися”. Проводячи свої уроки мислення, видатний педагог прагнув, щоб “слово народжувалося в спілкувнні дитини з природою”. Цим від допомагав учням пізнавати й пояснювати життя природи:дерев, листочків, квітів, пелюсток тощо. Діти милуються степом, вслухаються в спів жайворонка, але кожен з них бачить світ по-своєму, адже “краса природи — це могутнє джерело енергії думки”. Таким чином, у свідомості дітей фіксуються уявлення про конкретні предмети, явища, факти, події, почуття тощо. В педагогіці В. Сухомлинського вони ніби одухотворюються та набувають певного міфологічного змісту. Міфологічне мислення тісно пов'язане з наочно-дійовим, конкретно-образним, словесно-логічним, образно-технічним, творчим. Швидкість мислення залежить від розумових здібностей дитини. Тому треба використовувати різноманітні способи та прийоми організації мисленн: - викладати і вивчати матеріал в активній взаємодії з природою; - уводити дітей у світ праці серед природи; - проводити систему подорожей до джерел думки та рідного слова; - навчати дітей думати біля першоджерел мислення, зокрема серед природи і праці; при застосуванні унаочнення поступово переходити від конкретного до абстрактного; від натуральних до образних засобів унаочнення; від образного унаочнення до словесно-образного. В умовах індивідуалізації та диференціації процесу навчання надзвичайно актуально звучать слова : “Пам'ятайте, що нема і не може бути абстрактного учня. Потрібно, щоб дитина одночасно бачила, слухала, переживала і думала. Застосування засобів наочності для розвитку розумової праці молодших школярів вимагає від них розуміння, що “наочність — сила, яка розвиває уважність, мислення, вона надає емоційного забарвлення пізнанню. Завдяки одночасності бачення, слухового сприйняття, переживання і мислення у свідомості дитини формується те, що в психології називається емоційною пам'яттю...Без формування розвинутої, багатої емоційної пам'яті не може бути й мови про повноцінний розумовий розвиток в дитинстві”. В. О. Сухомлинський проводив “уроки мислення” серед природи. Кожне заняття передбачало певне коло речей і явищ для спостережень, а метою мала бути установка:дивуватися, помічати і відчувати, відчувати і думати, думати і творити. Він надавав особливого значення добору тем для таких занять. Серед них слід назвати: “Пробудження природи від нічного сну”, “Як квіти зустрічають схід сонця”, “Промені сонця грають у крапдинах роси”, “ Як співає жайворонок”, “Як ліс готується до зимового сну”, “ Подорож крапла води”, “Як чекають дощу пшениця, соняшник і троянда”, “Кожне явище має свої причини”. З усією очевидністю можна стверджувати, що вчителі під керівництвом В. Сухомлинського “надавали” виняткового значення тому, щоб кожна з названих тем несла дитині безліч відкриттів, зроблених нею самостійно”, “щоб дитина заглиблювалися подумки в якусь, здавалося б, незначну деталь, зосередела на ній свою увагу, забула про все інше”. Пізнавальна частина “уроків мислення” серед природи обов'язково чергувалася з грою. Їх метою було ознайомити дітей з навколишньою дійсністю, явищами природи, тваринним і рослинним світом. Як відомо, в молодшому шкільному віці переважає образне мислення. У Павлиській середній школі переважала емоціна, естетична привабливість форм організації творчої праці: “Кімната казки”, “Кімната думки”, “Куточок мрії”, “Куточок краси”, “Острів чудес”, “Сад здоров'я”, “Мандрівки до першоджерел слова і думки” і інші. Тому перед дітьми відкривається прекрасний світ у живих фарбах, яскравих і трепетних звуках, у казці та грі, у власній творчості, красі, що надихають дитячі серця, в прагненні робити людям добро. Василь Олександрович закликав батьків і вчителів молодших класів уводити “дітей в обстановку, де є яскраві образи і причинно-наслідкові зв'язки між явищами, де діти захоплюються, переживають почуття подиву перед красою і водночас мислять, аналізують”. Розвиваючи увагу, фантазуючи, діти складали казки, в яких розповідали про побачене і спостережене. Саме через казку, гру в них формується співпереживання. В.О. Сухомлинський любив казки, чимало знав їх сам і умів складати. Він учив дітей не тільки слухати казки, а й самостійно складати їх, записувати, розповідати. Під впливом почуттів і думок, викликаних казкою, дитина вчиться образно і творчо мислити. Усі створені казки В. О. Сухомлинський об'єднав у рукописну збірку “Казки вечірніх присмерків”. У 1976р., після смерті видатного педагога, “Комсомольська Правда” опублікувала текст бесіди Василя Олександровича з марійськими вчителями “Без сказки нельзя представить детство”. На жаль, оповідання і казки педагога-новатора були спочатку опубліковані білоруською мовою “Голубые журавли” (1971), потім — російською мовою “Поющее перышко” (1974) і лише в 1978р. “Гаряча квітка” - українською. Пізніше вийшли друком книги “Чиста криниця” (1993), “Вічна тополя” (2003) — казки, оповідання, етюди для молодшого шкільного віку. У Павлинській середній школі протягом чотирьох років проводились “уроки мислення” серед природи. На них діти не просто спостерігали за явищами навколишнього світу, а “вчилися думати”. Так було створено 300 сторінок “Книги природи”. Це 300 спостережень, 300 яскравих картин. Їх метою було закарбувати в свідомості дітей яскраві каритини дійсності, добиватися того, що процес мислення відбувався на основі живих, образних уявлень, щоб діти спостерігаючи навколишній світ, установлювали причини й наслідки явищ, порівнювали якості і ознаки речей. Читання “Книги природи” становило великий інтерес для дітей і було одним із засобів виховання в них розумової активності, “початком активного мислення”, “теоретичного пізнання світу”, “початком системи наукових знань”. Тексти сторінок “Книги природи”: “Живе і неживе”, “Неживе пов'язане з живим”, “Усе в природі змінюється” та інше з'ясовувалися у теплиці, в плодовому саду, на березі річки, ставка, в яру, в заростях чагарників, у полі та інших місцях. В. О. Сухомлинський надавав великого значення образному мисленню. Він вважав його “обов'язковим етапом для переходу до мислення поняттями. Я прагнув, - стверджував педагог, - щоб діти поступово оперували такими поняттями, як явище, причина, наслідок, подія, зумовленність, залежність, можливість, неможливість та ін.”Аналізуючи уроки мислення, Василь Олександрович переконався в тому, що “чим більше дитина пізнає, чим більше відкриває не помічених у повсякденному житті закономірностей, тим глибше в неї бажання знати, тим помітніша чутливість органів сприймання навколишнього світу, тим тонші зв'язки органів сприймання з мисленням”. Одним із засобів творчого розвитку, народження думки, образного мислення В. О. Сухомлинський вважав спостереження. Саме під час їх проведення він навчав дітей схоплювати найістотніше в предметах, явищах, виділяючи їх ознаки в певній послідовності. “Відчуваючи, переживаючи красу побаченого й почутого, діти сприймали найтонші відтінки слова, і через слово краса входила в їхні душі...В дітей з'являлося бажання передати свої почуття і переживання, розповісти про красу”, - стверджував педагог. Багаторічний досвід навчально-виховної роботи переконав В. О. Сухомлинського в тому, що природа не тільки “об'єкт пізнання”, “сфера активної діяльності” вихованців, а й “виховний фактор”. Він підкреслював, що “постійне спілкування з природою і взаємодія з нею стає істотною стороною виховного процесу”, “наочним мірилом цінностей”. Глибоко розуміючи психологію дошкільнят, їхнє захоплення грою, В. Сухомлинський біля школи в чагарнику створив “Куточок думки”. Нові образи відкриті дітьми, перетворювалися в казкові. На занедбалих ділянках павлинські школярі закладали “Сад вдячності” на честь тих, хто відпрацював на користь суспільства 40-50 років. У посильній трудовій діяльності діти піднімалися вище у своєму моральному розвитку, відчували потребу робити людям добро. Щоб виховати в дітей доброту і сердечність учителі Павлиської седерньої школи використовували природні ситуації, коли треба, піклувалися про слабкого і беззахисного. “Школа у поглядах Василя Сухомлинського покликана бути Школою радості для дітей, Школою творчості для вчителів та Школою спокою для батьків, родин і суспільства”. Можна з упевненістю стверджувати, що норми і правила моралі є критерієм для оцінки вчинків тай дій людей з точни зору таких понять, як добро і зло, справедливість і несправедливість, чесність і безчесність. Вчинки та дії людей, що суперечать прийнятим у суспільстві нормам і правилам моралі, розцінюються як аморальні, засуджуються моральною думкою. Насправді зі змінами суспільного життя моральне виховання виконує свої специфічні функції як процес цілеспрямованого впливу на людину з метою залучення її до нагромадженого суспільством морального досвіду, до встановлення у ньому норм моральної поведінки, виховання в людей відповідних моральних якостей. В основу морального виховання особистості В. О. Сухомлинський поклав не ідеологію, а організовану і цілеспрямовану діяльність учителів і батьків, зорієнтовану на формування у школярів моральної свідомості, моральних почуттів, навичок і звичок поведінки. Саме тут повинен забезпечуватись безперервний процес, який розпочинається з народження дитини і прожовжується всже життя, причому в різні вікові періоди складаються різні можливості для морального виховання. Завдяки моральному вихованню й через нього людина прилується до моральних цінностей, засвоює правила і норми поведінки людей, відповідні звички. Завдання морального виховання забезпечити перетворення знань про моральність як систему моральних понять у моральні переконання. Малюки дивують старших найнесподіванішими запитаннями, що виникають у свідомості в “процесі сприймання образів навколишнього світу”. Соціальне пізнання містить прагнення відчути іншу людину, засвоїти соціальні норми, пинципи справедливості, поваги, враховувати інтереси інших людей. В. О. Сухомлинський підкреслював, що “природа стає могутнім джерелом виховання лише тоді, коли людина пізнає її, проникає думкою в причинно-наслідкові зв'язки. Переоцінка наочності — це абсолютизація окремих особливостей дитячого мислення, пізнавальної діяльності до сфери почуттів. Використання педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського, його спостережень за впливом краси природи на всебічний розвиток школярів має велике значення в навчально-виховному процесі. Діалог з Василем Сухомлинським триває і надає реформаторському процесу науково-практичної спрямованості. |
|
Закону України "Про загальну середню освіту" Відповідно до статті 16 Закону України "Про загальну середню освіту" 2012/2013 навчальний рік розпочинається 1 вересня святом День... |
НАКАЗ Відповідно до статті 36 Закону України “Про освіту” та статей 9, 37 Закону України “Про загальну середню освіту” та з метою забезпечення... |
|
НАКАЗ Відповідно до законів України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про вищу освіту” |
Критерії відбору змісту вищої професійної освіти вчителів профільної школи Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Концепції профільного навчання у старшій школі, Національної системи... |
|
Закони України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту” Міністерства освіти і науки України від 23. 06. 2000 року №240 „Про затвердження Інструкції з ведення ділової документації у загальноосвітніх... |
Закон України «Про позашкільну освіту» Законі України «Про загальну середню освіту», наказі Міністерства освіти і науки від 11 вересня 2009 року №854 «Про затвердження... |
|
Проект рішення педради Спрямовувати навчально-виховну роботу в школі на виконання законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про охорону... |
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Державний вищий навчальний заклад Програму з української мови для шкіл з українською мовою навчання розроблено на основі Закону України “Про загальну середню освіту”... |
|
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Державний вищий навчальний заклад Програму з української мови для шкіл з українською мовою навчання розроблено на основі Закону України “Про загальну середню освіту”... |
Рідна (українська) мова 5 КЛАС Київ 2004 Пояснювальна записка Програми з української (рідної) мови для шкіл з українською мовою навчання розроблено на основі Закону України "Про загальну середню... |