ЕТИКА: ДУХОВНІ ЗАСАДИ Рекомендовано

ЕТИКА: ДУХОВНІ ЗАСАДИ

Рекомендовано

Комісією із суспільствознавчих дисциплін (секція „Етика”)

м. Київ

В епоху спорту і синтетики

Ліна Костенко

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

• 
  право вибору певного навчального курсу духовно-морального спрямування («Етика: духовні засади», «Основи християнської етики», «Основи релігійної етики» тощо) з метою особистісного удосконалення, відповідно до світоглядних переконань учнів та їхніх батьків;
  
• 
  постійне сприяння формуванню цілісної, духовно стійкої особистості, світовідчуття та світогляд якої ґрунтуються на засадах християнства, толерантному ставленні до інших релігій і, таким чином, захищені від етичного нігілізму;
  
• 
  системне творення відповідних умов для формування в учнів зрілого, особистісного ставлення до фундаментальних проблем людського існування, цінностей як смислових універсалій (В.Франкл), а не абстрактних утворень, ненав’язлива, духовно обґрунтована допомога у визначенні ціннісних орієнтирів, мети, цілей, сенсу життя;
  
• 
  широке залучення учнів до виявлення духовних та інтелектуальних прагнень, емоційних проявів особистості, осмислених у нерозривному взаємозв’язку;
  
• 
  утвердження особистісної гармонії, витоки якої у духовній спадщині українського народу (у тому числі – християнської), традиціях навчальних закладів України, глибинних пластах української освіти й культури, творчості видатного українського педагога Василя Олександровича Сухомлинського.
  

• 
  поступове, усвідомлене перетворення моральних цінностей у особистісні переконання;
  
• 
  утвердження морально-етичних принципів у нерозривному взаємозв’язку з цінностями християнськими, державними, національними, викристалізованими тисячолітніми традиціями українського народу та загальнолюдськими в цілому;
  
• 
  розкриття плюралістичного характеру сучасної етики через осмислення етичних категорій етичної діяльності, моральних стосунків та ін.
  

• 
  доступності, системності та практичної цілеспрямованості, що передбачають відповідно врахування вікових та психологічних особливостей, адаптованість та обґрунтоване структурування навчально-виховного матеріалу, розкриття особливостей поєднання бажаного та належного з реаліями сьогодення;
  
• 
  культуровідповідності в умовах полікультурного простору, що передбачає розвиток духовної, моральної, інших культурних традицій українського народу та повагу до духовно-ціннісних надбань інших національностей;
  
• 
  інтегрованості, що полягає у збагаченні змісту навчально-виховного процесу різноманітними формами і напрямами духовно-морального удосконалення, зміцненні спільних зусиль державних установ, сім’ї та школи в процесі духовного становлення учня й громадянина України.
  

• 
  виховну, що формує у дітей ціннісне ставлення до власного життя;
  
• 
  світоглядну, що сприяє цілісному світосприйманню, визначенню вихованцем власної добротворчої, життєвої позиції, гармонійно поєднаної з традиціями християнськими, сімейними, державними;
  
• 
  історико-культурологічну, що спирається на високі зразки православної духовної культури та тисячолітні традиції людства;
  
• 
  пізнавальну, що органічно розширює шкільний програмний матеріал в етично-естетичному просторі.
  

• 
  здатність об’єктивно оцінювати моральну вартість власних вчинків, різноманітних явищ національного та полікультурного простору;
  
• 
  вміння поєднувати духовні, моральні якості з творчими здібностями та відповідальністю громадянина і патріота України;
  
• 
  усвідомлення власної духовно-етичної позиції, здатність порівнювати її з іншими моральними позиціями, зберігати толерантне ставлення до інших ціннісних систем;
  
• 
  осмислення духовних цінностей у нерозривному зв’язку з процесом оволодіння компетенціями.