Рада Європи
Європейська Програма оглядів національних культурних політик
Неофіційний переклад, підготовлений Британською Радою в Україні
КУЛЬТУРНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ – оцінка міжнародних експертів
Рада культурної співпраці
березень 2007
Зміст
1. Передмова 4
2. Основні зауваги 7
3. Вступ 11
4. Історія, політична ситуація та політика України 14
5. Що таке культура? Практичні питання політики 22
6. Проблеми перехідного періоду та напівреформ 25
7. Законодавство щодо культурного сектора 28
8. Законодавство, яке не пов’язане з культурним сектором 31
9. Розвиток сильних сторін 33
10 Договори і відносини 37
11. Управління новаціями – політичні виклики економіки знань, творчих індустрій та інновацій 43
12. Залучення в Європу 45
13. Висновки і рекомендації 49
Додаток 1 – Люди, з якими зустрічалася і консультувалася група експертів Ради Європи 56
1. Передмова
Це 27-й огляд національної культурної політики, підготований Радою Європи. Такі огляди готуються на прохання уряду відповідної країни на умовах партнерської співпраці між Радою Європи та органами, відповідальними за культуру в цій країні.
Загалом робота над такими оглядами складається з трьох процесів, по закінченню кожного з яких ми отримуємо певний «продукт». Практика роботи над найбільш вдалими оглядами показала, що самі ці процеси стали найважливішими складниками роботи, оскільки вони часто призводили до:
дисциплінованого збирання та аналізу інформації про культурний сектор країни, якої досі бракувало.
змін поглядів і практик у відповідній країні, що сприяє новим та ширшим дискусіям з приводу культури серед політиків, практиків та громадськості
формуванню більш упевненого, тривкого та динамічного підходу до розуміння потреб культурної політики та її вироблення.
Ось ці три процеси та «продукти»:
національна кампанія збирання інформації та виявлення тенденцій, яка часто триває досить довго і завершується створенням «Національного звіту» (його готують місцеві експерти під егідою Міністерства культури)
поїздки, зустрічі та збирання інформації групою експертів від Ради Європи; вони готують «Звіт експертів Ради Європи», в якому дається зовнішня оцінка стану культури в країні.
офіційна презентація вищеназваних звітів у Раді Європи, після чого в країні проводяться тривалі консультації з метою опрацювання висновків, викладених у звітах. В разі проведення внутрішніх консультацій кінцевим продуктом часто є «Національна дискусія» -- організована широкомасштабна консультаційна кампанія, яка нерідко завершується національною конференцією та офіційним затвердженням нових напрямів чи методів культурної політики.
Огляд культурної політики в Україні проведено вчасно. Жваві й часто гострі дебати про долю національної культури почалися ще у бурхливу пору перших років незалежності. Вони тривають і далі, але відтоді став очевидним неминучий розрив між прагненнями, з одного боку, і реаліями «перехідного» періоду - з іншого, навіть якщо говорити про прагнення зберегти основну культурну інфраструктуру країни.
Хоча масштабні і болючі перетворення в Україні продовжуються, останнім часом тут помітні серйозні зміни на краще. Ці зміни, які мають історичне значення для всієї Європи, відбуваються одночасно зі зміцненням незалежності держави та змужнінням її демократії.
Зрозуміло, що, коли країна намагається позбутися старих і звичних (принаймні для старшого покоління) структур і практик і замінити їх на нові, незвичні і нерідко складні для розуміння, то політика і законодавство не завжди встигають відповідно реагувати на ці зміни.
Новий суспільно-політичний клімат і 15 років незалежності – це добра нагода оцінити, звідки вийшла Україна й куди вона прямує, а також поставити чіткі запитання щодо того, наскільки її культурна політика відповідає сучасним і майбутнім потребам і наскільки вона закорінена в минулому. Хоча багато груп українського суспільства і окремі його представники і досі відчувають сильну і зрозумілу ностальгію за радянським минулим, чомусь легко забувається, як швидко для багатьох людей стерлося це минуле. Забувається й те, що радянське минуле взагалі не існує для тих, хто був підлітками під час «перестройкі» і став дорослим у період незалежності України (зараз їм близько 35).
Є ще один цікавий і важливий фактор, який вплинув на вчасну появу цього огляду культурної політики, -- особистий. Ідею щодо участі України в підготовці огляду культурної політики за схемою Ради Європи три роки тому висловив тодішній міністр культури Юрій Богуцький; саме він зробив перший і серйозний крок для того, щоб зблизити Україну і Раду Європи у сфері культури. Цей факт безперечно вартий згадки тут. Його наступники на посаді міністра також з ентузіазмом підтримали цю ініціативу, і робота почалася. Наприкінці минулого року пана Богуцького знову призначили міністром. Таким чином, в умовах роботи над цим документом, яку вели українські експерти й консультанти та група від Ради Європи, мало місце цікаве і, можна сподіватися, плідне поєднання змін і сталості.
Ми сподіваємося, що ці особливі умови то добре знамення для початку фахових, толерантних, прагматичних та продуктивних дискусій щодо культурної політики в Україні і що вони слугуватимуть каталізатором для визначення нових напрямків та запровадження інновацій. Не дивлячись на величезні труднощі – особливо це стосується фінансування культури – є всі підстави для впевненості у цьому. У цій сфері, як і в багатьох інших, Україна має вдосталь інгредієнтів, необхідних для успіху; потрібні лишень належні рецепти, щоб найкращим чином використати ці інгредієнти. Пошук цих рецептів – а тут неминуче будуть помилки, на яких, втім, вчаться – може виявитися складним і триватиме довше, ніж багатьом уявляється.
Після гастрономічної аналогії доречно згадати і про надзвичайно щиру гостинність та бажання допомогти, виявлені до групи експертів Ради Європи у Києві, Донецьку та Донецькій області під час двох офіційних поїздок (17-24 січня 2005 року та 16-21 січня 2007 року). Ми дякуємо за це, і як експерти, і особисто, -- численним консультантам, помічникам та працівникам культури.
Наша програма, до якої було залучено широке коло людей, дуже ефективно і професійно координувалася Міністерством культури і туризму. Особливу подяку ми висловлюємо міністру Юрієві Богуцькому та його заступнику Тимофію Кохану -- не лише за вагому особисту участь, але й за відкритість і прямоту в дискусіях, які нам довелося вести. Вони продемонстрували нам безсумнівне бажання вести свою країну до активного, прагматичного та ефективного діалогу щодо європейських стандартів та сприяти співпраці в галузі культури на міжнародному та національному рівні. Нам було приємно з ними працювати.
Ми також повинні подякувати іншим працівникам Міністерства, нинішнім та колишнім. Окремо варто згадати тих, хто надавав нам серйозну організаційну допомогу. Це Ольга Костенко, колишній заступник міністра культури та Світлана Павлиш, яка супроводжувала нас під час другої поїздки в Україну.
Ми висловлюємо подяку людям, з якими ми зустрічалися в Донецьку і Донецькій області. Микола Пташка, начальник обласного управління культури і туризму і головний координатор нашого перебування в цьому регіоні, організував нам зустрічі з місцевими спеціалістами і забезпечив успішність поїздки. Ми особливо вдячні Наталі Шинкаренко, заступнику начальника обласного управління культури, яка презентувала нам план роботи управління на 2006-2011 рр.
Дуже кваліфіковану допомогу ми отримали від Олександра Гриценка, директора Українського центру культурних досліджень. Колектив центру підготував детальний проект Національного звіту, що містив багато цінної інформації і статистичні дані, яких ми не могли отримати ніде більше. Додаткову інформацію надали нам працівники ГО «Центр «Демократія через культуру» та її керівник Олександр Буценко, який також супроводжував нас у Києві та Донецьку під час другої робочої поїздки. Обом їм – Олександру Гриценку та Олександру Буценку -- ми висловлюємо велику подяку за надану ними особисту та професійну підтримку.
Ми дякуємо усім іншим людям, які виявили інтерес до нашої роботи. Сподіваюся вони вибачать мені те, що я не зміг назвати їхні імена.
Нарешті, я хочу подякувати своїм колегам з Ради Європи. Із Страсбургу нам дуже допомагали спочатку Доріна Боде, а потім Катрін Меркле; їм обом у свою чергу допомагала Марі-П’єр Фронто. Доріна Боде супроводжувала нас під час першої поїздки, а Катрін Меркле під час другої. В період, коли готувався цей звіт, відбулися значні зміни в уряді та парламенті України, а також серед персоналу Ради Європи у Страсбурзі.
Це створило певні труднощі у роботі і змінило початковий графік виконання роботи. Ми вдячні за наполегливість, яку виявило Міністерство культури України, та за постійну підтримку з боку Боба Палмера, директора з питань культури, культурної та природної спадщини, та Габріели Баттаїні-Драгоні, генерального директора з питань освіти, культури, молоді та спорту.
Я дякую моїм колегам з Ради Європи, які брали участь у першій і другій робочих поїздках до України, за те, що робота над оглядом стала приємною і цікавою справою. Учасниками першої поїздки були Деяна Данаїлова (директор департаменту міжнародної культурної політики, Miністерство культури Болгарії), Саймон Манді (консультант, Велика Британія), Норберт Рідль (директор департаменту державної канцелярії, Австрія) та Делія Мучіца (генеральний секретар Міністерства культури та релігії, Румунія). У другій поїздці взяли участь Деяна Данаїлова, Норберт Рідль та Надя Своб-Доліч (науковий радник Інституту міжнародних відносин, Хорватія).
Teррі Сaндeлл
Березень 2007
|