|
|
Скачати 78.9 Kb.
|
| Проблеми формування правової свідомості та правової культури в українському суспільстві Проблема розбудови громадянського суспільства, демократичної правової держави є безпосередньо пов'язаною із розвитком правової свідомості і правової культури. Саме правова культура та правове виховання населення є соціальною гарантією дії верховенства правового закону в суспільстві. Слід зауважити, що наукове мислення та наукова правосвідомість у взаємодії із правовим мисленням і правосвідомістю особистості, які є головними елементами правової культури, здійснюють активний вплив на реалізацію верховенства правового закону. Науковий рівень правового мислення та правосвідомості забезпечує не лише розвиток правової культури, в цілому, але й формування ідеалу правової особистості, яка поважає правовий закон, визнає його верховенство у всіх сферах життя, своїми діями підтримує режим правозаконності в Україні. На сьогоднішній день правова свідомість і правова культура набула нового визначення. Цю проблему досліджували такі українські вчені, як В.Д.Бабкін, М.І.Коцюба, В.А.Котюк, П.Ф.Мартиненко, А.Р.Мащок, Є.В.Назаренко, П.М.Рабінович, В.М.Селіванов, С.А.Тихонова та ін. В їх працях характеризується нова сутність правової культури, а саме: правова культура не зводиться лише до правосвідомості громадян суспільства. Вона визначається як сукупність досягнень суспільства, його соціальних груп та громадян у галузі регулювання суспільних відносин, яке забезпечує верховенство права в суспільному житті, тобто панування у суспільному житті правових принципів справедливості і гуманізму, захисту прав і свобод людини, її честі і гідності, реальне забезпечення місця людини як вищої соціальної цінності. Учені сучасної України (А.П.Заяць, В.В.Копейчиков, П.М.Рабінович та ін.) пов'язують розбудову в Україні громадянського суспільства із суттєвим підвищенням правосвідомості громадян, їх правової культури, законослухняності, подоланням явищ правового нігілізму, професійної деформації. Вони розглядають розвиток правової культури як умову розвитку України. Подолання деформації правової свідомості та створення умов для підвищення рівня правової культури населення, активної і свідомої участі громадян у здійсненні реформи є сьогодні першочерговим завданням суспільства і держави на шляху розбудови в Україні громадянського суспільства і правової держави. Саме ці питання набули наразі особливої актуальності і потребують подальшого дослідження. Механізм правового регулювання складається із системи засобів, кожен з яких має своє призначення для регулювання суспільних відносин. Норми права є первинною клітиною правової матерії, як зазначав колись відомий теоретик права професор С.С.Алексєєв. Однак лише норм права недостатньо, щоб механізм правового регулювання запрацював, встановлюючи і розвиваючи правові відносини. Окрім норм права, його конструкція включає правовідносини, акти тлумачення норм права, правову свідомість і правову культуру та акти реалізації правових норм. За допомогою норм права законодавець встановлює права і обов'язки певних суб'єктів і, власне, створює необхідні умови для розвитку правовідносин[3,36]. Дуже важливу роль у механізмі правового впливу відіграє правосвідомість. Вона займає проміжне становище серед елементів правового впливу, оскільки формується у людей під впливом різних чинників, у тому числі, правових. З іншого боку, правосвідомість при всій її різноманітності і недосконалості виступає як засіб регулювання суспільних відносин. Правосвідомість, як відомо, є сукупністю уявлень, поглядів, переконань, оцінок, настроїв і емоційного ставлення людей до права та держано-правових явищ. Правосвідомість характеризує соціальну практику як емпіричну діяльність, у процесі якої виражаються суб'єктивне ставлення людей до чинного права, уявлення про свої права та обов'язки, про справедливість і несправедливість норм права, про сутність і принципи правової організації суспільства, почуття, настрої, емоції, пов’язані з оцінкою існуючого правового режиму. Одним із проявів колективної правосвідомості є групова правосвідомість. Особливо важливою для нашого суспільства і держави є правосвідомість політичної еліти, зокрема, правлячої. Правова культура припускає відповідні знання людьми певних положень чинного законодавства, порядку його реалізації, уміння користуватися даними знаннями при застосуванні норм права, їх виконанні. Розрізняють правову культуру суспільства, в цілому, і правову культуру особистості. Причому ці два поняття є взаємозалежними. Чим більше освічених у правовому відношенні особистостей є у суспільстві, тим вищою буде правова культура даного суспільства. Правова культура особистості, будучи компонентом правової культури суспільства, виражає ступінь і характер розвитку суспільства, так чи інакше забезпечує соціалізацію особистості та правомірну діяльність особи [2,6]. Побудова правової держави без поліпшення правової культури та підвищення рівня правосвідомості громадян України є неможливою. У цій справі, безумовно, відіграє надзвичайну роль правляча політична еліта, адже саме на прикладі її представників формується якоюсь мірою правосвідомість і правова культура наших людей. Інфантильність їх правосвідомості є вкрай недопустимою. Тим більше, що від рішень політичних діячів залежать долі громадян, справи всього суспільства. Прийшовши до влади, організатори і провідники „помаранчевої революції” мають знати, що у справі державного керівництва велику, але не єдину роль відіграє відданість справі оздоровлення суспільства і держави. Величезне значення тут має також професіоналізм, знання справи, за яку береться той чи інший політик. Відсутність знань щодо об'єкта управління у політика як суб'єкта управління може призвести до занепаду об'єкта, яким він керує. Це мають насамперед усвідомити ті, кому пропонують очолити певну сферу державного управління, в межах котрої вони не є знавцями справи. Серед учасників „помаранчевої революції” є досить людей, котрі мають відповідні знання. Саме професіонали мають бути використані для поліпшення стану справ у нашій державі. Адже є певні закономірності державотворення, які обійти неможливо. Під час „помаранчевої революції” нам здавалося, що разом із новим Президентом ми отримаємо іншу Україну — більш чесну, порядну, моральну, де, як і обіцялось, бандити сядуть у тюрми, корупції буде поставлено заслін, а жертовна праця задля України стане нормою і суттю нової влади. І ось, минув рік. Що залишилось від тих сподівань? Майдан високо підняв планку наших надій, а нині вони розвіялись, як міраж. Принаймні, у значної частини українців. Тож, мабуть, недарма соціологія фіксує повернення старої тенденції — недовіри до політиків. Зокрема, результати опитування, що його провів Український центр економічних і політичних досліджень імені Разумкова, засвідчили: 56,9 відсотка українців вважають, що події в Україні розвиваються у неправильному напрямку. Ті ж, хто дивиться на розвиток ситуації у державі позитивно, складають лише 21,2 відсотка. Ще стільки ж вагаються із відповіддю. За даними того ж опитування, найпопулярнішим політиком України і далі залишається Віктор Ющенко. Але то слабка втіха, бо рейтинг його суттєво впав. Якщо в лютому йому повністю вірили аж 48,3% опитаних, то тепер таких лише 19,2 відсотка. Щоправда, 36,8% опитаних підтримують окремі дії Президента [4,3]. Водночас, попри всі розчарування людей соціологи фіксують стійку тенденцію їх активності: близько 70 відсотків опитаних заявляють, що візьмуть участь у майбутніх парламентських виборах. Підняттю правосвідомості всього нашого суспільства буде також слугувати підвищення життєвого рівня громадян України, убезпечення бізнесу, вільний розвиток особистості, посилення її захисту, в тому числу судового. Проблема налагодження механізму правового впливу на суспільні відносини із метою створення правової держави є комплексною, тому і потребує комплексних підходів до забезпечення окремих елементів цього правового явища. Правова еліта нашого суспільства має докласти максимум зусиль для реалізації положень Конституції України щодо створення правової держави України. Висновки. Дані науки свідчать, що формування правової свідомості і правової культури в нашому суспільстві не відбувалося і не може відбуватися у майбутньому стихійно, саме собою. Воно має бути результатом активної діяльності суспільства, усіх його громадян, кожної особи. По-перше, на формування правової свідомості і правової культури впливає увесь процес правотворчості, процес реалізації та застосування правових норм державними органами України, стан законності і правопорядку, розвиток правовідносин. По-друге, розкриття рушійних сил правової культури суспільства дозволяє вивести дослідження правової культури на нові рубежі з обліком інтенсивних процесів взаємодії національних правових культур. Значення цієї проблеми для України розкривається на прикладі адаптації законодавства України до міжнародних норм і стандартів прав людини, а також гармонізації законодавства України із нормативними актами Європейського Союзу. По-третє, головну увагу в процесі формування правової свідомості і правової культури суспільства потрібно все ж таки зосередити на формуванні в кожної людині позитивно-правових знань та психологічних механізмів поваги до права у структурі правосвідомості, визначення (що потребує наукового поняття) теоретичної моделі та концепції формування правової культури особи. Тому в Україні має постійно зростати мотивація активного формування правової свідомості та правової культури всіх суб'єктів суспільних відносин, оскільки без них неможливо втілити в життя поставлену мету — збудувати громадянське суспільство. Правова культура громадян є основою, фундаментом нового суспільства в Україні. Адже громадяни є єдиним чинником, здатним утворювати державу і правопорядок, приводячи в дію Конституцію України і законодавство. Успішне вирішення цих завдань залежить від багатьох факторів, але здебільшого від рівня організації правової освіти і виховання населення країни. Окрім того, Україна потребує створення протягом найближчого періоду загальної концепції формування правової свідомості і правової культури суспільства та прийняття Державної програми формування правової культури громадян шляхом розвитку правової освіти і правового виховання населення. Можливості підвищення правової культури населення в Україні є. Головне нині — рішуче і цілеспрямовано активізувати цю діяльність. Проблема правової свідомості і правової культури ще тривалий час буде актуальною, а необхідність її дослідження безпосередньо випливає із конституційного проголошення України правовою державою. Це обумовлює потребу в неухильному зростанні і досягненні високого рівня правової культури кожного громадянина, кожної посадової особи, кожного державного службовця і, особливо, професійних юристів, на яких припадає головна робота у законотворчості і застосуванні права. Лише тоді рівень правової культури населення досягне найвищого щабля розвитку, лише тоді кожен громадянин держави відчує власну приналежність до правового життя країни, буде активним учасником правового процесу і матиме змогу самостійно аналізувати чинне законодавство, відзначаючи його здобутки і недоліки. Анотація Проблема розбудови громадянського суспільства, демократичної правової держави є безпосередньо пов'язаною із розвитком правової свідомості і правової культури. Саме правова культура та правове виховання населення є соціальною гарантією дії верховенства правового закону в суспільстві. Слід зауважити, що наукове мислення та наукова правосвідомість у взаємодії із правовим мисленням і правосвідомістю особистості, які є головними елементами правової культури, здійснюють активний вплив на реалізацію верховенства правового закону. Література: Алексєєв С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. — М., 1966. — С. 35. Грищенко А.В. Правовий закон: питання теорії та практики в Україні. Автореферат дисертації на здобуття канд. юрид. наук. — К.. 2003. — С. 6. Голосніченко І. Правосвідомість і правова культура у розбудові Української держави // Право України. — 2005. — №4. Садовська Г. Не тією дорогою йдемо? // Вільне життя. — 2005. —№ 116. Третяк С. Правове забезпечення правової культури населення як умова створення основ громадянського суспільства // Право України. — 2005. — №4. |
|
З курсу „Теорії держави і права” Поняття, основні принципи правової держави. Шляхи формування правової держави в Україні |
Міська комплексна Програма правової освіти населення на 2011-2015 роки Відсутність належної правової освіти у населення не завжди дозволяє вийти на належний рівень ефективного протистояння злочинності... |
|
Проект міської комплексної Програма правової освіти населення на 2011-2015 роки Відсутність належної правової освіти у населення не завжди дозволяє вийти на належний рівень ефективного протистояння злочинності... |
Тематика курсових робіт з курсу „Теорія держави і права” 2011-2012 н р Правове виховання та його вплив на формування правосвідомості і правової культури |
|
ВСТУП Методичне забезпечення і організація емпіричного дослідження рівня правової свідомості учнів |
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У ВОЛИНСЬКІЙ ОБЛАСТІ Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23. 06. 2011 №1707/5, рекомендації обласної міжвідомчої... |
|
Турнір правознавців Мета. Популяризація правових знань, формування правової культури серед учнівської молоді, правові знання та навички правомірної поведінки... |
Порядок денний засідання обласної МКМР з правової освіти населення Про координаційно – методичне забезпечення головним та територіальними управліннями юстиції правової освіти |
|
Порядок денний засідання обласної МКМР з правової освіти населення Про стан та перспективи розвитку правової освіти і правового виховання у навчальних закладах області |
Виступ заступника начальника Головного управління юстиції у Волинській... Необхідно зазначити, що діяльність органів юстиції у 2011 році зосереджувалась на виконанні основних заходів обласної Програми правової... |