|
|
Скачати 61.69 Kb.
|
| Виховна година - реквієм: «Пам'ять серця» Мета:На основі історичних знань про голодомор 1932-1933рр. в Україні визначити масштаби трагедії українського народу та уроки історичної правди, як процесу оновлення та очищення народної пам’яті. -Виховання в учнів етнонаціональних, полі культурних, загальнолюдських цінностей, як основи формування громадянина – патріота України. -Формування та розвиток історичної пам’яті поколінь. Матеріали та обладнання: Малюнки, присвячені голодомору 1932 – 1933 рр. в Україні. Ілюстративний матеріал. Тематична виставка літератури «Дослідження голодомору 1932-1933рр. в Україні та світі». Композиція «Бозю, дай мені хоч соломинку» (барвінок, калина, колоски пшениці, лялькові ручки, свічка, земля). Форма проведення: Виховний захід-реквієм. Використана музика: упродовж заходу звучить В.Моцарт «Реквієм», пісня О.Білозір «Свіча», відео http://www.youtube.com/watch?v=Tjkxtc86IK4 На дошці написи: Жить стало лучше, Жить стало веселей! Й.В. Сталін) ...а онде під тином опухла дитина, голоднеє мре... (Т.Г. Шевченко) Вступне слово вчителя. Багатовікова історія українського народу – це насамперед літопис життя і смерті народу – великомученика, доля якого була досить лиха. Історія народу – бездонна, невичерпна криниця духу, мудрості, перемог і страждань. Кожен народ, якщо він народ, має власну історію. Учень: Страшні тридцяті роки XX століття. Людям довелося пройти через зраду країни, близьких, злидні й постійний страх. І сьогоднішня наша розповідь – про голодомор 30-х років. Жахливо, що за гаслом «Наздоженемо і переженемо» стояла смерть мільйонів. Села стали експериментальною зоною. Це був експеримент за право на життя українського народу. Жили за законом джунглів: виживає найсильніший. У світі немає іншої країни, де кожний метр землі покритий безіменними могилами. Хрестів над ними не ставили – не встигали. До цвинтарних книг імен не вносили – в живих не було сил. Учениця: Дмитро Білоус «Ти кажеш, не було голодомору?» Ти кажеш, не було голодомору? І не було голодного села? А бачив ти в селі пусту комору, З якої зерно вимели до тла? Як навіть вариво виймали з печі І забирали прямо із горшків, Окрайці виривали з рук малечі І з торбинок нужденних стариків? Ти кажеш, не було голодомору? Чому ж тоді, як був і урожай, Усе суціль викачували з двору,- Греби, нічого людям не лишай! Хтож села, вимерлі на Україні, Російським людом поспіль заселяв? Хто? На чиєму це лежить сумлінні? Імперський молох світ нам затуляв! Я бачив сам у ту зловісну пору І пухлих, і померлих на шляхах. І досі ще стоять мені в очах… А кажеш – не було голодомору! Учень. Пам`ять –нескінченна книга, у якій записано все: і життя людини,і життя країни. Та багато сторінок у нашу історію вписано кривавим і чорним. Особливо вражаючи сторінки, де смертельним шрифтом викарбовано слова: голод, голодомор. Трагічна пам`ять про голодомор –то як чорний, незглибимий колодязь, у який, можливо, і не хотілося б заглядати, бо ж побачимо себе далеко не такими, якими б хотіли побачити. Але мусимо подивитись в цей колодязь чесно, нічого не приховувати, аби очистити власні душі від скверні, самовісповідатись і покаятись аби не повторилося найстрашніше за всю історію України. Штучне, насильницьке винищення людей. Угорський письменник, активний учасник громадянської війни на боці більшовиків, Мате Залка, перебуваючи влітку 1932 року на Україні, залишив такий запис у щоденнику, датований 11-13 червня 1932 року: «Україна, не зважаючи на нормальний врожай, приречена на голод…Це –трагедія». Найстрашніший, найжорстокіший голодомор 1932-1933 років просто замовчувався, бо це була очевидна політична репресія проти українського етносу, який за своєю жахливою суттю не може залишити байдужими нас. Голодомор українського селянства був свідомо запланований. Це вбивство мільйонів невинних, серед яких найбільше дітей і людей похилого віку. Лікар із Сум Шевченко Микола Анатолійович писав: «По залізниці відбувався рух голодного люду, всі поїзди – і товарні, і пасажирські – були забиті сірою, голодною масою. То висохлі, як тріски, то набряклі, як мішки з просом, мільйони людей зрушили з місця. Вошей на людях було стільки, що вони, мов тирса вкривали підлогу. Сотні голодних людей присідали спочити під насип залізниці. Там і залишались: хто вмирав одразу, а хто ще довго лежав без руху». Вчитель. Люди пухли від голоду, вимирали цілі села. Наступила голодна зима. Хліба не стало вже до Нового року. Голодуючі сім'ї їли кукурудзяні качани, стебла, просяне лушпиння, стручки акації, сушену солому, трави, гнилі кавуни і буряки, а також м'ясо домашніх тварин і дохлих коней. Учениця. Нестерпне горе, біль і розпука матерів, які у відчаї страчували своїх дітей. Так, за спогадами очевидців, жінка помила дітей, натопила маковинням, закрила лядку, «і до ранку всі діти померли». Учениця. А. Листопад «Остання колискова» Спіте, дітки, спіте, любі. І не просинайтесь! Вже не буде мучить згуба. Забере Вас пташка райська. Спіте міцно, спіте, діти… Янгол божий на порозі. Вже не буде їсти хтітись. І не будуть пухнуть нозі. Спи, синочку, горе – паску. Засинай, навіки, доню. То моя остання ласка З материнської долоні. Натопила маковинням. Затулила лядку й комин. І в тумані темно – синім Заспівала колискову. Спіте міцно, спіте, діти… Янгол божий на порозі. Вже не буде їсти хтітись. І не будуть пухнуть нозі. Спи, синочку, горе – паску. Засинай, навіки, доню. То моя остання ласка З материнської долоні. Ще пограймось навперейми. В піжмурки з бідою. Лельки! Заховаємось од неї. У сиру земельку… Учень. Під кінець 1932 та на початку 1933 року селянство вже не мало ніяких харчів, а спеціальні загони забирали не лише останнє зерно, але і печений хліб, крупу, квасолю, картоплю, горох, насіння для сівби овочів, навіть насіння квітів. Виймали з печей зварену пісну страву: борщ чи кашу - і розхлюпували по долівці. Селяни ховали торбинки із зерном у колиски немовлят, розсипали на печі, прикривали рядном і садили згори дітей, закопували залишки зерна у землю, затоплювали у криницях. Але все це пошукові загони знаходили... Учениця. А ось яким було меню того страшного лихоліття, завдяки якому українці виживали. Меню відтворене на основі спогадів свідків того старшного голоду: Хліб, до складу якого були висівки проса та гречки, замішані на воді. Відварена дерев’яна стружка, обспебена з барильця, в якому колись зберігалося сало. Випарені в казанах старі кістки тварин, шкіряне взуття та підошви. «Млинці» з кропиви, каша з іншого буряну. Кінський гній, бо в ньому інколи були цілі зерна пшениці. Делікатесом були жолуді, слимаки. (Дітям пропонується скуштувати млинці, інгредієнти яких висівки, липовий цвіт, березові бруньки, кропива) У 1932-1933 роках смертність дітей становила щонайменше половину померлих від голоду селян України. За неповними даними лише кількість учнів, а також дітей дошкільного віку за три голодні роки зменшилось на 1 млн 71 тис. чоловік. Вірш "Вічний монолог" Я ще не вмер... Ще промінь в оці грає. В четвер мені пішов десятий рік. Хіба в такому віці помирають?! Ви тільки поверніть мене на бік. До вишеньки. В колиску ясночулу... Я чую запах квітів. Я не вмер... А небо стрімко падає додолу Тримайте хтось. Хоча б за коси верб. Куди ж ви, люди, людоньки, куди?! Окраєць ласки. Чи хоч з печі диму? В клітинці кожній – озеро води. Я ще не вмер. ...Усі проходять мимо. ...А житечко моє таке густе. ...А мамина рука іще гаряча. Вам стане соромно колись за те. Та я вже цього не побачу. Вчитель: Життя людське — найсокровенніший дар Божий, і кожне — дорожче над усі цінності земні й небесні, і кожне має зберегтися в пам'яті поколінь і нинішніх, і грядущих, бо ми люди. Ніколи не пізно... Покаятися і стати на шлях істини і любові, бо голоси мучеників із тридцять третього, що померли насильницькою жахливою смертю, волають до наших сердець і розуму, щоб сказати пекуче слово правди. Тому ми сьогодні згадуємо цю трагічну сторінку історії українського народу та даємо обіцянку передати знане прийдешнім, щоб світла пам'ять спокутувала несправедливе замовчування минулого. Учениця. Сьогодні поширена думка, що говорити про голод – це озиратися назад, це блукати десь серед могил. А що ми там знайдемо? Ми повинні дивитися у завтрашній день, а не озиратися назад. То чи треба сьогодні говорити про голод? Учень. Озиратися в минуле треба кожному. Людина не живе в одному часі, а у трьох часових вимірах: у минулому, сьогоденні та майбутньому. Дорога у майбутнє пролягає через минуле. Треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. І коли люди не зроблять сьогодні висновків, то вони будуть ходити по колу. Отож, озиратися треба, щоб поплакати, бо це каяття. А головне – щоб зрозуміти. Вчитель. Нехай у ваших душах залишиться цей маленький вогник свічечки, як спомин про тих, кого сьогодні немає серед нас, які померли страшною смертю, дай, Боже, щоб це ніколи більше не повторилось! |
|
Тема. Відкрита виховна година. Ігровий марафон „Шукачі пригод” Мета: розширити інформаційні здібності дітей; зміцнити увагу, пам’ять, логічне мислення; підвищити інтерес до занять спортом |
Виховна година з фізики Гра «Щасливий випадок» Мета Мета: формувати навики застосування своїх знань у новій нестандартній ситуації; розвивати логічне мислення, пам'ять, уважність; виховувати... |
|
Тема. «І пливуть білі тіні…». Вечір-реквієм присвячений вшануванню... Мета: вшанувати пам'ять жертв голодомору 1932-33років, виховувати співчуття і кращі людські якості |
«Не звільняється пам'ять, відлунює знову роками…» Такими словами... До читальної зали центральної районної бібліотеки для дорослих прийшли учні Чуднівської гімназії, військові строкової служби в/ч... |
|
Виховна година «Правила руху завчи доладу, щоб не потрапити раптом в біду» Мета: виховувати вміння обережно поводитися на вулиці, берегти своє здоров’я, розвивати пам’ять мислення, кмітливість, розширити... |
Завадський І. О. та ін. Інформатика: 9 кл.: Підруч для загальноосвіт... Тема. Пам'ять комп'ютера. Внутрішня пам'ять. Зовнішня пам'ять. Дисководи. Новітні пристрої пам'яті. Практична робота №1. Робота з... |
|
УРОК ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ 1КЛАС ТЕМА: СТОРІНКАМИ ПРОЧИТАНИХ КНИГ МЕТА МЕТА: Активізувати читацьку пам’ять дітей,пробудити бажання читати книги самостійно;розвивати пам’ять,монологічне мовлення; виховувати... |
Тема. Василь Барка. «Жовтий князь» Саме роман «Жовтий князь» повертає нам історичну пам’ять про голодомор 1932-1933рр. Це книга пам’яті мільйонам «безвинно убієнних»... |
|
Міністерство освіти і науки Волинської облдержадміністрації Викладач... День пам’яті воїнів-афганців. Сьогодні ми з вами дізнаємось про героїв цієї страшної війни. Мені дуже хочеться, щоб поезії, пісні,... |
Виховна година на тему Мета: Довести учням шкідливість куріння та негативний його вплив на організм людини |