|
|
Скачати 0.59 Mb.
|
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №1Тема. Будова та різноманітність рослинних клітин. Поділ клітини. Будова та різноманітність рослинних тканин. Мета. Закріпити навички користуватися мікроскопом. Навчитися виготовляти тимчасові препарати. Ознайомитися з будовою та різноманітністю рослинних клітин та тканин.Обладнання та об’єкти дослідження: мікроскопи, предметні та накривні скельця, препарувальні голки, пінцети, леза, піпетки, фільтрувальний папір, цибулина, листки та стебла кімнатних рослин, готові мікропрепарати кінчика кореня цибулі.Довідковий матеріалФорма та розміри у клітин рослин дуже різноманітні. В одноклітинних водоростей клітини кулеподібні, овальні, зірчасті, веретеноподібні тощо. У багатоклітинних рослин — багатогранні. Всю різноманітність клітинних форм рослин об’єднують у дві групи: - паренхімні (грецьке паренхіма — налите поруч), довжина яких дорівнює ширині, або не перевищує її у 2-3 рази; - прозенхімні — довжина яких перевищує ширину у 5 разів і більше. Тканини — група подібних за будовою клітин, які мають спільне походження та фізіологічні функції. У рослин виділяються такі основні типи тканин: твірні, покривні, механічні та основні. Твірна тканина або меристема (від грецького меристос — подільний) складається з клітин, які мають тоненькі клітинні стінки з незначним вмістом целюлози та велике ядро. Залежно від розміщення меристеми поділяють на: - верхівкові або апікальні; - бічні або латеральні; - вставні (інтеркалярні); За походженням розрізняють такі типи твірних тканин: - первинні (закладаються на верхівках зародкового корінця та стебельця); -вторинні (камбій, фелоген, ранева меристема). Покривні тканини розміщені на поверхні органів рослин та відмежовують їх від зовнішнього середовища. Залежно від походження розрізняють такі типи покривних тканин: -епідерма (від грец. епі — над та дерма — шкіра) складається з одного або декількох шарів безбарвних живих клітин, які вільно прилягають одна до одної; -корок — мертва багатошарова тканина, яка утворена внаслідок діяльності коркового камбію або фелогену; - кірка — комплекс прошарків корка та мертвих клітин первинної тканини. Тканини, які є основною масою різних органів рослин, об'єднуються під назвою основні тканини. їх називають також виповнюючими, або основною паренхімою. Основна паренхіма складається з живих паренхімних клітин з тонкими целюлозними оболонками. Вона становить основну масу кореня і пагона, репродуктивних та метаморфізованих органів. Клітини основної паренхіми виконують різноманітні функції — фотосинтез, поглинання і запасання речовин тощо. Асиміляційна, або хлорофілоносна, тканина розміщена в листках і корі молодих дерев. Клітини її більш-менш однорідні, тонкостінні і містять багато хлоропластів, розташованих у пристінному шарі цитоплазми. Асиміляційна паренхіма буває стовпчастою (палісадною), складчастою та губчастою. Клітини асиміляційної паренхіми виконують одну з найважливіших функцій рослин — фотосинтез. Основна функція всисної тканини — вбирання розчинених мінеральних, органічних речовин і води. До тканин, які виконують поглинальну функцію, належить ризодерма кореня. Кореневі волоски, які є складовою частиною ризодерми, всмоктують ґрунтовий розчин. На листках деяких епіфітів рослин сухих місцезростань утворюються всисні волоски, які всмоктують краплі роси і дощову воду. Провітрювальна тканина, або аеренхіма, виконує функцію газообміну, який необхідний для фотосинтезу, дихання та випаровування води. Вона має великі міжклітинники, з'єднані між собою в одну вентиляційну мережу. Провітрювальна система представлена також продихами і сочевичками. Запасаючі тканини розташовані переважно в корі кореня, а також у насінні, плодах, у них відкладаються і зберігаються пластичні речовини. Видільні тканини бувають зовнішніми і внутрішніми. У багатьох рослин листки виділяють воду у вигляді крапель крізь гідатоди, і такий процес виділення називається гутацією. В листках комахоїдних рослин є також перетравлюючі залози, що виділяють травні соки. Це приклади зовнішніх видільних тканин. У багатьох рослин є внутрішні видільні тканини, представлені сховищами секреції, де в клітинах утворюються і зберігаються речовини, які становлять кінцеві продукти обміну; ці речовини можуть виходити назовні лише при механічних пошкодженнях рослин. До внутрішніх видільних тканин відносять також молочники, смоляні ходи тощо. Механічні тканини надають рослині міцності, завдяки чому вона витримує значну масу, протистоїть вітру, доїду, снігу. Міцність механічних тканин залежить від особливостей будови клітин та способів розташування їх в органах. Механічні тканини складаються з товстостінних, в основному прозенхімних, клітин з надзвичайно міцною і пружною оболонкою. За характером будови, формою і функцією розрізняють три типи механічних тканин: коленхіму, склеренхіму і склероїди. Коленхіма —механічна тканина з живих клітин, зустрічається в периферійних шарах стебла, черешках листків, плодоніжках. Клітини коленхіми дрібні, прозенхімної і паренхімної форми. Залежно від характеру потовщення клітинної оболонки розрізняють кутову (потовщення відбуваються в кутах кожної клітини), пластинчасту (потовщуються тангентальні стінки, а радіальні залишаються тонкими) і пухку коленхіму. Найпоширеніша кутова коленхіма. Склеренхіма — найпоширеніший вид механічної тканини вегетативних органів наземних рослин. Складається з прозенхімних клітин з рівномірно потовщеними стінками. Живі лише молоді клітини. З віком вміст їх відмирає. За хімічним складом стінок клітин розрізняють два види склеренхіми: волокна лубу —стінка целюлозна або дещо здерев'яніла, волокна деревини (лібриформ) стінка завжди здерев'яніла. Склереїди — це мертві паренхімні клітини з рівномірно потовщеними здерев'янілими стінками, просякнуті лігніном та сполуками кальцію і кремнію. Склереїди виконують опорну функцію (у плодах груші, айви) або захисну (кам'янисті клітини у плодах вишні, сливи) тощо. Провідні тканини мають специфічну будову і різноманітні пристосування для руху води та розчинених у ній речовин. У вищих рослин кореневого живлення поживні речовини разом з водою рухаються від підземних до надземних органів, а від листків у напрямі кореневої системи транспортуються продукти асиміляції. Перший шлях руху називають висхідною течією, а другий — низхідною. Висхідна течія здійснюється по трахеїдах або судинах. Трахеїди — це видовжені мертві клітини з товстими оболонками, загостреними кінцями, в стінках яких містяться облямовані пори. Вони менш поширені у рослин, ніж судини, і лише у папоротеподібних та хвойних 95 % провідних елементів складаються з трахеїд. Судини — це досконаліший тип провідних елементів провідної тканини. Вони утворюються з клітин прокамбію або камбію, в яких потовщуються і дерев'яніють бічні стінки, відмирає вміст, а у поперечних стінках утворюється одна або кілька перфорацій. За формою потовщення стінок судини або трахеїди є кільчасті, спіральні, драбинчасті, сітчасті, пористі. Судини і трахеїди разом з деревинною паренхімою та дерев'янистими волокнами утворюють ксилему, або деревину, по якій знизу вгору проходить вода з розчиненими в ній мінеральними речовинами. Низхідна течія (рух органічних речовин, асимільованих листками) вниз по стеблу до кореня здійснюється по ситовидних трубках. Це ряд прозенхімних живих клітин (члеників), в яких поперечні стінки пронизані отворами, що в своїй сукупності становлять ситовидну пластинку. До ситовидних трубок прилягають клітини-супутниці, які виконують роль каталізатора. Клітини-супутниці — це також живі клітини з цитоплазмою і тонкою оболонкою, з обох сторін загострені. Вони утворюються під час формування ситовидних трубок із однієї материнської клітини, розділившись поздовжніми перегородками. У голонасінних рослин клітини-супутниці відсутні. В однодольних рослин ситовидні трубки функціонують протягом життя органа, а у дводольних вони не довговічні. Восени ситовидні пластинки стають непроникними для органічних речовин внаслідок закупорювання перфорацій особливою речовиною. Усі провідні тканини проходять у тілі рослини разом. Вони об'єднуються у пучки провідних тканин, і крім того, з механічними і запасаючими тканинами. Такі об'єднання тканин у вигляді пучків проходять через корені і стебла рослини і називаються судинно-волокнистими пучками. У дводольних рослин до складу судинно-волокнистого пучка входить також твірна тканина — камбій. В однодольних рослин у судинно-волокнистих пучках камбію немає. Та частина судинно-волокнистого пучка, в якій об'єднані судини і трахеїди, називається деревиною, або ксилемою. Та ж частина, в якій об'єднані ситовидні трубки,— лубом, або флоемою. Якщо в судинно-волокнистому пучку немає камбію, він називається закритим. Такі судинно-волокнисті пучки властиві однодольним рослинам. Якщо в судинно-волокнистому пучку є камбій, який розміщується між ксилемою і флоемою, то такий пучок називається відкритим. Такі судинно-волокнисті пучки властиві дводольним. Якщо ксилема розміщується в одній частині пучка, повернутій до центра осьового органа, а флоема до неї примикає і повернута до зовнішньої частини осьового органа, то такий судинно-волокнистий пучок називається колатеральним. Якщо ксилема розміщується в центрі пучка, а флоема її оточує або, навпаки, ксилема оточує флоему, то такий судинно-волокнистий пучок називається концентричним. Концентричні судинно-волокнисті пучки спостерігаються в кореневищах. Якщо ксилема і флоема розміщуються по радіусах, чергуючись одна з одною, то такий судинно-волокнистий пучок називається радіальним. ХІД РОБОТИ
3. Пригадайте загальні правила виготовлення тимчасових мікропрепаратів: Перед початком роботи скельця добре миють, обезжирюють і протирають насухо салфеткою. При цьому тримають за реберця пальцями лівої руки, а салфетку правої. Особливої обережності вимагає покривне скельце, бо воно тонке і дуже крихке.Скельця повинні мати постійне місце на предметному столику. В центрі предметного скла наносять краплю включаючої рідини (вона не полинна розтікатися), до неї вносять об'єкт і накривають покривним скельцем.Покривне скельце беруть за реберця, прикладають нижнім ребром до краплі і, притримуючи голкою, обережно опускають. Не дозволяється класти покривне скельце плазом швидко, тому що в рідині з'являються бульбашки повітря, які заважають дослідженню. Не допускається натискувати пальцем або салфеткою на покривне скельце. Повітря можна вигнати з-під скельця легким натискуванням ручкою препарувальної голки зверху по скельцю. Рідина не повинна виступати за межі покривного скельця і тим більше потрапляти на нього. Надлишок рідини обережно забирають смужкою фільтрувального паперу. При недостачі рідини наносять краплю на предметне скло поруч з покривним і вона заповнює пустоти.Всі маніпуляції з покривним скельцем і об'єктом проходять за допомогою препарувальної голки. 4. Приготуйте тимчасовий препарат епідермісу цибулі, розгляньте його під мікроскопом. Замалюйте ділянку епідермісу, вкажіть тип клітин. Підпишить видимі структурні компоненти клітини.
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №2 Тема. Зовнішня та внутрішня будова кореня. Типи кореневих систем. Видозміни кореня. Мета. Вивчити особливості внутрішньої та зовнішньої будови кореня; навчитися розрізняти типи кореневих систем та метаморфози кореня. Обладнання та об’єкти дослідження: кореневі системи різного типу (живі рослини гербарій, фіксований матеріал); мікроскопи, предметні та накривні скельця, препарувальні голки, лупи; готові мікропрепарати повздовжнього зрізу кінчика кореня цибулі, поперечного зрізу коренів півників та гарбуза. ХІД РОБОТИ. Завдання 1. Вивчення морфології кореня. Розгляньте корені однодольних та дводольних рослин. Знайдіть головний, бічні та додаткові корені, різні кореневі системи за походженням та формою. Зробіть відповідні рисунки. Завдання 2. Вивчення будови кінчиків молодих коренів (на прикладі цибулі чи зимових рослин). Відріжте скальпелем кінчик кореня проростка пшениці чи цибулі довжиною 1-1,5 см. Помістіть його у краплю розчину йоду на предметному склі та покрийте покривним. Розгляньте препарат при малому збільшенні мікроскопа. Встановіть препарат так, щоб у полі зору був спочатку конус наростання, який вкритий кореневим чохликом. Далі обережно пересувайте препарат, щоб розглянути усі зони кінчика кореня. Відмітьте особливості кожної зони. У зоні всмоктування можна побачити два повздовжніх тяжі сірого кольору - судині елементи ксилеми. Їх детально розглянути не можна через велику товщину об'єкта. Зарисуйте кінчик кореня та позначте кореневий чохлик, епіблему, зони. Завдання 3. Вивчення первинної будови кореня (на прикладі постійного препарату зрізу кореня ірису). Спочатку розгляньте мікропрепарат на просвіт. Для чого використайте окуляр мікроскопа як лупу (потрібно витягнути окуляр і поверхні, яка у мікроскопа повернена до очей, прикласти до препарату). В центрі зрізу можна побачити невелике коло, забарвлене червоними та голубим кольором - це центральний циліндр. Навколо нього помітно широкий світлий шар первинної кори. Далі розгляньте препарат при великому збільшенні, починаючи з епіблеми. Знайдіть екзодерму, мезодерму та ектодерму. У шарі ектодерми зверніть увагу на пропускні клітини. Потім ознайомтесь з будовою центрального циліндра. У радіальному провідному пучку ксилема зафарбована в червоний, а флоема в голубий колір. Зарисуйте схематично сектор зрізу та помітьте частини кореня : епіблему, первинну кору, центральний циліндр та тканини з яких вони складаються. Завдання 4. Вивчення вторинної будови кореня на прикладі постійного препарату дині звичайної). Розгляньте мікропрепарат при малому збільшенні мікроскопа. Знайдіть чотири ділянки вторинної ксилеми. Стінки клітин ксилеми здерев'яніти, тому вони забарвлені в червоний колір. Зверніть увагу на радіальні промені, які побудовані з паренхімних клітин. Вони звужуються до центру впираються в вершини променів первинної ксилеми. Зайдіть зону камбію. Вона прилягає до ділянок вторинної ксилеми. За камбієм ближче до зовнішньої поверхні можна помітити вторинну флоему, а далі від неї - первинну. Границі між ними чітко не видно. Всі клітини зафарбовані в голубий колір, тому, що мають целюлозні стінки. Далі розгляньте вторинну покривну тканину - пробку, яка входить в склад перидерми. Клітини пробки мають світло-коричневе забарвлення. Зарисуйте сектор зрізу кореня та відмітьте особливості вторинної будови кореня. Завдання 5. Вивчення зовнішньої та внутрішньої будови коренеплодів. Розгляньте цілі кореплоди моркви, редьки, буряків та знайдіть в них головку, шийку та власне корінь. Границею між ними є камбій, по якому кора легко знімається. У моркви переважає кора (флоема), а у редьки – деревина (ксилема). Зріз буряка розгляньте на просвіт. Зверніть увагу на концентричні світлі і темні смуги. Світлі смуги – це запасна паренхіма, темні – колатеральні провідні пучки. Ближче до поверхні розташовані тонкі кільця молодого камбію. Зарисуйте коренеплоди та позначте їх складові частини. Зарисуйте поперечні зрізи моркви, редьки, буряка, позначте там флоему, ксилему, камбій. Завдання 6. Ознайомлення з метаморфозами кореня. Розгляньте різні видозміни кореня за допомогою живих рослин, гербарного матеріалу та ілюстрацій. Результати спостережень занесіть у таблицю.
|
|
Тема : Квітка. Будова і різноманітність квіток ... |
Тема: Будова статевих клітин. Форми розмноження організмів Закріпити раніш отримані знання про будову статевих клітин. Вміти робити порівняльну характеристику |
|
Будова клітин прокаріот і еукаріот Обладнання: таблиці-схеми будови клітин рослин, тварин, бактерій, грибів; світловий мікроскоп, мікропрепарати: "Луска цибуля", "Мукор",... |
Тема: Будова статевих клітин Основні терміни і поняття: гамети, сперматогенез, овогенез, сперматозоїд, яйцеклітина, статеве та нестатеве розмноження, гаплоїдний... |
|
Тема 16. Одержання, очистка та властивості колоїдних розчинів Окрема клітина живого організму є гетерогенною колоїдною системою. Кров, протоплазма, м’язові й нервові клітини, біологічні мембрани,... |
Урок біології в 10 класі Тема : будова та функції ядра Мета: сформувати уявлення про будову ядра, показати основні функції ядра і його взаємозв’язки з іншими органелами клітини; розширити... |
|
Урок на тему: Різноманітність земноводних. Їх значення та охорона Мета: розкрити різноманітність земноводних, пов’язану з пристосуванням їх до умов існування в різних середовищах, показати необхідність... |
Лекція №5 Тема : Цитологія наука про будову і функції клітин Мета: навчальна: розглянути основні методи цитологічних досліджень та загальний план будови клітин, сформувати поняття про основні... |
|
Урок 1 Будова речовини. Атоми і молекули. Будова атома. Рух і взаємодія атомів і молекул Наочність і обладнання: таблиці(слайди) з зображеннями атомів і молекул, модель хаотичного руху молекул, моделі молекул води, водню,... |
Тема уроку. Будова та функції шкіри й похідних шкіри. Лабораторна... Кроскопічною і мікроскопічною будовою шкіри, основними функціями шкіри й основних її похідних, розвивати допитливість в учнів, розв’язувати... |