З овсім мало збереглося відомостей про той період життя Богуна, який передував 1648 р початку великої битви українського народу за своє соціальне і національне визволення

Робота Учасника II етапу Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості Номінація « Історія України і державотворення» Іван Богун – Кальницький полковник. Відомості про конкурсанта Перепелиця Анна Андріївна Дата народження-1вересня 1999 року. Учениця 7-А класу Великобурлуцької ЗОШ I-III ступені Адреса: вул. Заводська, 14. Смт Великий Бурлук Харківської області. Домашній телефон:5-37-67. Відомості про наставника Морозова Любов Володимирівна Великобурлуцька ЗОШ I-III ступенів Учитель історії Мікрорайон №1, б.6, кв. 4 Телефон: 5­-32-52 План. Вступ. Полковник козацького війська Іван Богун. Висновок. Література. Додатки. Вступ. Національно – визвольна війна українського народу проти польського панування ( 1648- 1654 рр.) завжди була в центрі уваги істориків, художників, поетів, письменників, пересічних громадян. Цій темі присвячено безліч публікацій в газетах та журналах, монографій, статей. Багато уваги приділяли проблемам Національно – визвольної війни відомі українські історики. Зокрема, про ці події писали М. Грушевський, М. Костомаров, Д. Дорошенко, М. Аркас, О. Бойко. Сьогодні ця тема знову привертає до себе увагу. В 2011 році виповнюється 303 роки від початку подій 1648 року. Повстання 1648 року стало одним з найбільших катаклізмів української історії. Повстання аналогічних масштабів, сили й наслідків і справді важко знайти на перших етапах нової історії Європи. Ця тема така велика, що в одній роботі неможливо охопити всі її аспекти. Тому моя робота буде присвячена лише невеликому питанню з цієї теми, а саме ролі Івана Богуна у цій війні, як сподвижника Богдана Хмельницького,одному із найталановитіших тактиків в історії українського козацтва, на думку багатьох істориків, кращому офіцеру армії гетьмана Хмеля. Полковник козацького війська Іван Богун. …У Вінниці, на границі, Під могилою над Бугом-рікою – Там стояв Іван Богун вільницький Під обителем-монастирем кальницьким. Під кальницькою обителю Богун стояв… З думи «Іван Богун» Зовсім мало збереглося відомостей про той період життя Богуна, який передував 1648 р. - початку великої битви українського народу за своє соціальне і національне визволення. Рік народження Івана Богуна невідомий. Походив з української шляхти. Був полковником подільським, згодом – кальницьким (вінницьким) і паволоцьким. Учасник визвольних повстань у 1637-1638 роках. Перед початком війни Іван Богун був простим козаком Чигиринського полку, але на війні люди такого складу швидко просуваються по службі. Брав участь у всіх битвах національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Богун був прихильником та правою рукою Богдана Хмельницького. Він зарекомендував себе сміливим і талановитим організатором у битві під Збаражем і був там поранений. Богдан Хмельницький оцінив його талант та призначив Кальницьким полковником. По-різному стверджують історики , коли це сталося. Але в реєстрах після Зборівської угоди він значиться вже Кальницьким (іноді називають Вінницьким, що невірно) полковником, яким він був майже десяток літ...Це був єдиний приклад такого тривалого терміну військової посади тих часів. В цьому була необхідність , а також заслуга Богуна. На Україні після Зборівської угоди за реєстрами 1649 року було 16 полків, а на Брацлавщині (нині частина Вінницької області, куди територіально входить місто-село Кальник) – три : Кальницький, Брацлавський та Уманський (нині територія цього полку відноситься до Черкащини). В Кальницький полк входило 19 сотень, в т.ч. і Вінницька сотня козаків. Це був пограничний полк , тому на його долю випало чимало військових баталій. Будучи Кальницьким полковником, Іван Богун бере участь в боях під Батогом, Жванцем, Монастирищем, Уманем, Вінницею. На початку1651 року Іван Богун командує Кальницьким полком, який повинен був обороняти західні кордони визволеної території України. Полк Богуна мав прийняти на себе один з перших ударів ворога, який наступав, і затримати, таким чином, просування польсько-шляхетських військ по Україні. Це завдання козаки Вінницького полку під проводом Івана Богуна блискуче виконали, незважаючи на те, що ворожі сили набагато переважали їх своєю кількістю. 28 лютого польсько-шляхетське військо, кероване Калиновським, підійшло до Вінниці, яка навесні 1651. р. була на кордоні з польськими військами. Тут були незначні, порівняно з польсько-шляхетським військом, козацькі сили. Богун вирішив затримати польське військо до приходу допомоги від Богдана Хмельницького. У цей же день відбувся перший бій під Вінницею. Залишивши частину козаків свого полку в місті, Богун з кінним загоном виступив проти ворожих сил - кінних авангардних частин на чолі з Лянцкоронським. При зближенні з козаками польські кіннотники, що розташувались півмісяцем, намагались оточити козаків. Козаки, прорвавши ліве крило, почали поспішно відходити, щоб перейти Буг по кризі і вийти до монастиря, що був на протилежному березі. Польські кіннотники кинулись їм напереріз і вийшли на кригу. Але тут їх чекала загибель. Відступ Богуна був маневром, військовою хитрістю. Він заманив їх на ту частину річки, де козаки навмисно прорубали лід і притрусили його снігом і сіном. Налетівши на ці проруби, значна частина польської кінноти пішла під кригу. Розлючений Калиновський, підійшовши з основною частиною війська до Вінниці, обложив місто і замок. Облога тривала до 11 березня. Козаки і мешканці стійко трималися, мужньо відбиваючи атаки. Богун був у перших рядах захисників замку. На третій день облоги Богун, виїхавши особисто на розвідку на чолі загону з 300 козаків, вступив у бій з польськими охоронними загонами. Польські жовніри і шляхта, пізнавши Богуна, кинулись на нього. Один ударив Богуна древком прапора по голові, інші схопили його за руки й ноги. Відзначаючись надзвичайною фізичною силою, Богун одним рухом скинув повислих на ньому ворогів, вирвався і, відбиваючись шаблею, погнав коня через річку. Кінь Богуна потрапив в ополонку, але швидко вискочив з води і щасливо доніс вершника до монастиря. Наступного дня Богун знову бився з ворогом. Два тижні Вінницький полк героїчно відбивав атаки противника. Коли ж до Вінниці підійшли надіслані на допомогу Богуну полки уманського полковника Йосипа Глуха і полтавського - Мартина Пушкаря, польське військо в паніці відступило до Кам'янця-Подільського. Цю фортецю Богун штурмував зі своїм полком у складі корпусу Д.Лисовця в кінці квітня 1651 р. Під час облоги і штурму цього оплоту панування шляхетської Польщі на Поділлі Іван Богун показав високі зразки відваги і військової майстерності. . Саме в боях під Вінницею в березні 1651 року Іван Богун вперше так широко проявив свій талант полководця. Саме цей історичний факт вдало описується Яковом Качурою в творі «Іван Богун». Саме ці події оспівує народ в думі «Іван Богун». Ця дума – чи не єдине джерело , яке найяскравіше засвідчує історичний факт, пов'язаний з біографією легендарного полководця . Бондар Микола Олександрович А в червні 1651 р. він врятував українську армію від знищення у найтрагічніший момент визвольної війни - під час битви під Берестечком. Тут відбувся один з найбільших боїв визвольної війни. Проти українського війська, очолюваного Богданом Хмельницьким, шляхетська Польща виставила майже всі свої збройні сили (150 тисяч чоловік, включаючи й озброєних слуг). На чолі їх стояв король Ян Казимир. Бої перших двох днів закінчилися успішно для козаків. 19(29) червня в результаті двогодинного запеклого бою багато шляхти полягло під ударами козаків. В день вирішальної битви (20 червня) польські війська після невдалих спроб збити козаків, які стійко трималися і успішно відбивали атаки, направили всю силу вогню своєї артилерії на лівий фланг армії Богдана Хмельницького, де стояли татари. Татари зрадили і залишили поле бою. Як зауважує один з сучасників, "хан втік ганебно". Богдан Хмельницький передав командування полковнику ФілонуДжалалію, а сам кинувся слідом за татарами, щоб змусити їх повернутися. Хан не тільки не повернувся зі своїм військом на поле бою, а звелів затримати Хмельницького; він випустив Хмельницького тільки тоді, коли одержав великий викуп з Чигирина. Але повернутися до свого війська Хмельницький не міг: воно було оточене польською армією. Татари пішли в Крим. По дорозі в Крим вони грабували Україну, брали в полон українське населення. Народ із зброєю в руках боровся проти грабіжників. Після втечі хана польські війська зайняли місце, де стояли татарські орди, і таким чином відрізали шлях козакам для виходу з-під Берестечка. Козаки в порядку відступили до свого табору і там окопалися. Ворожа армія з трьох боків обступила козацький табір, з четвертого боку були непрохідні болота. Десять днів мужньо оборонялося обложене українське військ. Найбільше непокоїла відсутність чіткого плану дій. Одні пропонували залишити табір, інші –захищатися. Тим часом облога ставала дедалі щільнішою. Щораз гостріше відчувався брак провіанту, питна вода була поганою. Не вірячи в можливість змінити ситуацію на краще, чимало козаків тікало з табору, а деякі, навіть, переходили на бік поляків. За таких складних обставин наказним гетьманом було обрано Івана Богуна. Тільки Богуну козаки зважилися довірити свої долі, і він із честю виконав свій обов’язок. 26 червня поляки почали з артилерії обстрілювати козацький табір. Козацька артилерія відповідала. Обидві сторони несли великі втрати. Почалися переговори. Польсько-шляхетське командування вимагало від козаків видачі полковників, прапорів і гармат. І. Богун вирішив не здаватися. Він поширив у польському таборі чутку, ніби хан з Хмельницьким повернулися і вночі нападуть на поляків. Щоб ворог упевнився в правдивості цієї чутки, Богун наказав козакам грати в сурми, бити в литаври. Ворог повірив і послав за річку великий корпус. Козаки під командуванням Богуна напали на поляків, що засіли в найближчих окопах, вибили їх звідти і розгромили, 30 червня козакам стало відомо, що шляхетське командування збирається обійти обложений табір з тилу і, збудувавши греблі на річці Пляшівка, підняти в ній воду і затопити табір козаків. Рада ухвалила прориватися з оточення. Іван Богун організував вихід козаків з лещат облоги. Цей єдиний шлях відходу лежав тільки через болото. За одну ніч загатили болото одягом, бочками, мішками, сідлами, возами і попонами. Так була зроблена переправа, по якій вийшла більша частина козаків. Але втрати козацького війська були великі. Майже третина війська не вийшла з оточення, козаки втратили обоз і артилерію. Козаки, що не встигли вийти з оточення, хоробро бились, вважаючи за краще загинути, ніж здатись в полон. 300 козаків влаштували засіки на острові, що утворився з одного боку злиттям рік Стиру і Пляшівки, а з другого - грузьким болотом, і мужньо захищались, намагаючись прикрити відступ своїх і затримати ворога. Польська піхота пішла в атаку, але козаки відійшли і продовжували захищатися. Козакам пропонували помилування, якщо вони складуть зброю. З презирством вони відкинули умови ворога і загинули всі до одного в нерівному бою смертю героїв. Останній з них, вскочивши в човен, довго відбивався косою, доки не був заколотий списом. І все ж завдяки холоднокровності, залізній волі і енергії Івана Богуна основна частина збройних українських сил була врятована. Тисячі козаків і селян завдячували не тільки свободою, а й життям рішучим діям цього полководця. В результаті енергійної діяльності Богдана Хмельницького і його найближчих соратників згодом було відновлено і колишній кількісний склад козацького війська, що знову поповнилося за рахунок широких мас повсталого українського народу. Богун привів до Богдана Хмельницького десятитисячний корпус козаків, створений ним з населення Побужжя, піднятого Богуном на боротьбу з польською шляхтою. Незабаром, у 1652 р., козацьке військо здобуло нову перемогу під Батогом. Батозька битва була зразком мужності і воєнного мистецтва повсталих народних мас, а також вершиною воєнного таланту і полководської майстерності Богдана Хмельницького. Перемогу на Батозькому полі сучасники порівнювали з перемогою карфагенського полководця Ганнібала над римлянами під Каннами (216 р. до н.е.). У цю перемогу вклав чималу частку й Іван Богун. А в березні 1653 р. польський король Ян Казимир знову кинув на Україну відбірні війська. Командування ними він доручив Стефану Чернецькому, відомому своєю нелюдською жорстокістю. Війська Чернецького вдерлися в Брацлавщину. Скрізь, де проходив ворог, він залишав за собою пустелю, повну руїн і згарищ. Однак винахідливий і кмітливий Богун, маючи значно менші сили, ніж Чернецький, зумів заманити його під Монастирищем на Поділлі (тепер - районний центр Вінницької області), де 21 березня відбувся вирішальний бій. Польське військо розгорнутим фронтом пішло на козацькі укріплення. Богун розпочав контрнаступ. Йому довелося піти на хитрість: Одночасно він непомітно вивів з фортеці найкращі частини своєї кінноти і вдарив у тил ворога. Не витримавши подвійного удару, шляхетське військо кинулося врозтіч. Сам Чернецький був тяжко поранений. Після боїв під Монастирищем на протязі всього року Іван Богун із своїм Вінницьким полком бере участь в усіх найважливіших подіях і боях. У травні він був у складі частин Тимоша Хмельницького в Молдавії, очолюючи дванадцятитисячний загін, а в листопаді 1653 р. полк Богуна у складі військ, очолюваних Богданом Хмельницьким, бере в оточення під Жванцем наймані війська Речі Посполитої. Але знову від повного розгрому польську армію врятувало зрадництво кримського хана, який пішов на сепаратну угоду з польським королем Яном Казимиром. Іван Богун уславився також безмежною мужністю, високим військовим мистецтвом і в боях з татарами, які після Жванецької битви дістали від польського короля дозвіл, повертаючись до Криму, забирати в полон українських людей. Літописець Величко описує, як Богун на чолі десятитисячного козацького війська розгромив ханську орду, яка розсипалася чамбулами (загонами) по Україні для захоплення ясиру. Величко повідомляє, що з чамбула, який складався з чотирьох з половиною тисяч чоловік, до коша "приволоклося" ледве 500 татар. Втрати татар обчислювалися у вісім тисяч чоловік. Понад дві тисячі татар було взято в полон. Богун став справжньою грозою для татар. А в грудні 1656 р. , він в якості одного з керівників козацького корпусу вирушив у похід проти Речі Посполитої. Пройшовши Західною Україною та Польщею , козацькі війська здобули Краків, Брест і Варшаву. Багато було ще зроблено Богуном у політичному житті України. Польсько-шляхетський уряд не раз робив спробу перетягти на свій бік легендарного героя українського народу, пропонуючи йому всі блага феодального суспільства, але Богун залишився вірним сином українського народу і відкинув усі пропозиції польської шляхти. Тоді польсько-шляхетське командування пробує фізично знищити Богуна. Робиться спеціальний напад на Брацлавщину з метою розгрому Вінницького полку і захоплення Богуна. Але полковник був насторожі. Вороги не змогли досягти своїх цілей. Під час підготовки і проведення Переяславської ради Іван Богун очолював козацькі загони, що охороняли кордони України. Після смерті Богдана Хмельницького розпочалася боротьба за гетьманство. Гетьманську булаву захопив прихильник шляхетської Польщі Іван Виговський. Іван Богун разом із славетним Іваном Сірком очолили народне повстання проти гетьмана, який відновив на Україні гніт польської шляхти. Зазнавши поразки, Виговський почав переговори про прийняття України в підданство Туреччини і закликав на допомогу кримських татар, але Іван Богун та Іван Сірко розбили татар ї рушили на гетьманську столицю Чигирин; Виговський втік у Польщу. Перебуваючи пізніше, 1660 р., на Правобережжі як полковник Паволоцький, Богун готує повстання проти польсько-шляхетських загарбників, які знову окупували Правобережну Україну. І там 1662 р. він був заарештований шляхтою і ув'язнений в Марієнбурзькій фортеці. Та через рік король Ян Казимир, готуючись до нового походу для завоювання Лівобережної України, знову намагається використати популярне серед народних мас ім'я Богуна. Король змушений був звільнити Богуна і повернути його на Україну, де він став наказним гетьманом. Приймаючи це призначення - наказного гетьмана військ польського помічника Тетері, - Богун мав на думці скористатися походом для того, щоб силами своїх козаків, лівобережних частин і російського війська завдати нищівного удару полякам, визволити від них Україну. Проте зрадник-козак, що мав передати російському командуючому Ромодановському один з листів Богуна, віддав його польському королю. 17 лютого 1663 р. Іван Богун був заарештований і через кілька днів розстріляний під Новгород-Сіверським. Український народ зберіг світлу пам'ять про свого героя. Ім'я Івана Богуна звучить в українських народних піснях і думах. Про його подвиги складено багато легенд. Дума "Іван Богун" змальовує оборону бігунцями Вінниці, де Богун чекав допомоги Хмельницького на річці Буг і особливо вславився хоробрістю і кмітливістю. Висновок. Іван Богун вирізнявся неперевершеною особистою хоробрістю, незламною волею. Його бочили скрізь, де кипіла жорстока битва, де була найбільша небезпека. Один із поляків дав Богунові таку характеристику: «… Мав удачу лиса, який показує собакам зуби або хвіст; був дужим і хитрим ». Кмітливість Богуна не раз рятувала козаків. Так, під час оборони Умані в січні 1655 р. Богун наказав полити водою вали укріплення, і вони, мов склом, укрилися кригою. Міцна фортеця стала справді неприступною. Богун ніколи не виявляв жорстокості до переможених. Йому була притаманна шляхетність, навіть вороги називали його « лицарською людиною ». Мудрий політик, він уособлював ту частину козацтва, яка, завжди підтримуючи ідею незалежності України, прагла « не бути ані під королем польським, ані під царем московським » Значний військовий талант та численні перемоги створили Богунові ім’я непереможного полководця, що навіював страх на ворогів. Навіть вороги не в змозі були не оцінити його людських чеснот та талантів воєначальника. Він був найрішучішим та найпослідовнішим борцем за незалежність України (не підписав Переяславську угоду !), чесним, безкорисливим лицарем, котрий нічим не заплямував себе. І полковницький пернач він тримав найдовше з усіх полковників --15 літ! Іван Богун був вродливим, сильним духом і тілом, сміливим, спритним, винахідливим, рішучим козаком, розумним, мудрим, талановитим полководцем. Він палко любив свою батьківщину і не жалів здоров’я та життя заради неї. Богуна люблять та поважають вдячні потомки, ті, які лише з героїчних сторінок минулого знають про нього. Сьогодні відроджений Кальницький козацький полк , яким керує понад 21 року полковник Михайло Баніт, нараховує не одну сотню. Свою діяльність він направляє на національно-патріотичне виховання підростаючого покоління. В грудні 2003 року у селі Кальник Іллінецького району Вінницької області Івану Богуну відкрито пам’ятник. Це поки що єдиний на Вінниччині пам’ятник легендарному лицарю, полковнику історичного Кальницького полку. ЛІТЕРАТУРА. Величко С. Літопис. Збірник козацьких літописів. - Київ:Дніпро,2006.- 194-876 с. Грабянка Г.Літопис. Збірник козацьких літописів.-Київ: Дніпро,2006.- 877-967 с. Бойко О.Д. Історія України.-Київ: Академвидав. 2004.- 656 с. .Войтович В.Українська міфологія. - Київ: Либідь, 2005.-663с. Гетьмани України.Історичні портрети.Збірник. – Київ: Журн. «Україна»., газ. «Вечірній Київ». 1991.-216с. Грушевський М. Історія України, приладжена до програми вищих початкових шкіл і нижчих класів шкіл середніх.- Київ: Либідь, 1991.-227с. Полонська-Василенко Н. Історія України до середини ХУҐҐ ст. т.І.-Київ: Либідь, 2002.- 588 с. Смолій В., Степанков В. Богдан Хмельницький. Хроніка життя та діяльності. - Київ:Наукова думка,1994.- 261 Степанков В. Універсали і накази Б.Хмельницького (1648-1657).-Газ.«Історія України».№ 43, листопад 2001.- с 1-3 Смолій В., Степанков В. Правобережна Україна у ІІ половині ХУІІ-ХУІІІ ст. Проблеми державотворення.- Київ: АН України, Інститут Історії України, 1997.-70с Смолій В., Степанков В. Українська національна революція ХУІІ ст. (1648- 1676рр.). т.7. – Київ: Видавничий Дім Альтернативи, 1999.- 351с. Яворницький Д. Іван Сірко.-Київ: Веселка, 1992.-с.40 Яковлєва Т. Іван Богун – Федорович.-Київ, журнал «Київська старовина», № 5, 43с. Додатки. Микола Самокиш Іван Богун виводить козаків з оточення під Берестечком у 1651 році. БІЙ БОГУНА З ЧЕРНЕЦЬКИМ ПІД МОНАСТИРИЩЕМ У 1653 РОЦІ Душкін Дмитро (lom)/Іван Богун Пам'ятна монета номіналом 10 гривень випущена в обіг 6 вересня 2007 року. Реверс . Памятник Івану Богуну. Берестецкая битва, триумфальная панель короля Яна II Казимира. Гробница короля Яна II Казимира в соборе Сен-Жермен, Париж.

Схожі: