|
|
Скачати 119.08 Kb.
|
|
Під плакатом на столі солдатський шолом, дві гвоздики, перевиті червоною та чорною стрічками, свічка. ЗВУЧИТЬ МЕЛОДІЯ. 1.Вони у битві чесно полягли, А іншого - ні вибору, ні змоги. Вони загинули. Але перемогли, Бо віддали життя для Перемоги! 2.У день вересневого свята До тебе, людино, звертаюсь, волаю: Залиш на хвилину щоденні турботи, І з нами побудь у великій скорботі. 3. Згадай чоловіка, товариша, брата, Дружину, сестру чи посивілу матір. Усіх, хто кував перемогу й загинув За тебе, за мене, за нашу Вкраїну. (Звучить мелодія "Журавлі".) Дівчина. ХХІ століття. Усе далі й далі відходять грізні роки Великої Вітчизняної війни. Але кожного року 23 вересня ми відзначаємо День визволення Полтави, і ніколи не згасне пам'ять про всіх тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для нашого щастя. Хлопець . Вечір пам'яті полеглих у Великій Вітчизняній війні - це лише частинка великої данини пошани полеглим. Ми з вами зібралися на зустріч із ветеранами, які своєю кров'ю відстояли нашу свободу. Мало залишилося учасників тих подій, і всі ми щиро вдячні, що до нас завітали... 1. 2. 3. ВИХОДЯТЬ 4 УЧНІВ. 1.Ви були - як пісня, як весна, Що летіла в небі журавлями. Та прийшла ненависна війна, Щоб згасити сонце над полями. Помостили гнізда журавлі І малих журавленят чекали, Ви ж , солдати рідної землі, Цілий світ у битвах захищали. 2.І гриміла у вогні війна, Кров’ю орошаючи дороги!.. Та прийшла нарешті тишина, Бо настало свято Перемоги! Вас багато не прийшло з війни, Але й ті, в боях тяжких вцілілі, Повернулись в царство тишини Часто передчасно посивілі! 3.Літній прокотився в небі грім, Та до праці стали ветерани, І щодня настирливіше їм Докучали незагойні рани. Хоч настала осінь – не біда, Це ще не зима під небом грізна. Осінь теж буває молода, Осінь у житті буває різна. 4.То буває вересень в снігах, То буває листопад, як літо, І трава буяє на лугах, Ніби сонцем весняним зігріта. Попереду стрій зимових днів… Забіліють і поля, і луки, Хай не всі зустрінуть журавлів, Та зустрінуть журавлів онуки. Дівчина. Кожна людина зберігає в пам'яті момент свого життя, який здається їй другим народженням, переломом у всій подальшій долі. Війна живе в душах тих, хто пережив її такими спогадами, що вони ніколи не зможуть забути цю війну тривалістю 1418 днів і ночей. Хлопець . Чотири роки... Тридцять чотири тисячі годин!.. Від Москви до Берліна - дві тисячі шістсот кілометрів. Дівчина. Так мало. Правда? Це, якщо літаком, - три години. Перебіжками та по-пластунськи - чотири роки! Хлопець . Мільйони загиблих... А скільки не народжених дітей?.. А скільки залишилось вдів і сиріт?.. (Звучить пісня). Дівчина. Восени 1943 року фактор часу став вирішальним. Основні сили ворога потрібно було було розгромити на Лівобережжі, не дати їм можливість відійти за Дніпро. Хлопець . Ось чому визволення нашого рідного міста Полтави мало важливе значення. Полтава. Це місто, що стало символом солдатської слави, мужності та відваги. Виходять 3 читців: 1 читець: Здраствуй, моя Полтаво, Ворскла, сестра Дніпра. Тут, у безсмертній славі, Сплять вояки Петра. Тут, на високих кручах, Гоголь колимсь ходив. Слово своє жагуче Мирний Панас гострив. Тут, серед лук квітчастих, Стрівши у друзів день, Випив я келех щастя З моря твоїх пісень. 2 читець: У багатьох містах мені припало бути: У наших і чужих красу знайти я міг, Та міста рідного ніколи не забути,- До нього всюди я любов свою беріг. За що ж його я полюбив так палко? За незабутній той полтавський грізний бій? Чи за Наталку, вславлену Полтавку, Що і донині ще співа пісень тобі? У багатьох містах мені припало бути: У наших і чужих красу знайти я міг, Та міста рідного ніде не міг забути,- До нього всюди я любов свою беріг. 3 читець: Мій отчий дім, де всі стежки мої Веселками ясними перевиті, Де у садах співають солов'ї, Де шлях в житах проліг в високім житі. Мій отчий дім, ти дав мені усе, Моя Полтаво, на пісні багата, Ввійшла у серце співом голосним, Як та любов, яку дарує мати. Звучить пісня про Полтаву. Ведучий. Полтава… Більшість із нас тут народилася і виросла в цьому мальовничому, чарівному, неповторному місті, яке навіесні і влітку потопає в зелені, а восени, коли ще кружляє павутиння смутку за літом, стає золотаво-багряним, замріяним – і ще красивішим. Ведучий. Полтава… Одне з найдревніших міст України. На кожному кроці тут відчувається подих століть: сліди старої фортеці та козацької слави, петровські редути, пам’ятники та обеліски, музеї та меморіальні дошки. Ведучий.,,Минуле не можна забути й замовчати, не можна продати з молотка”, - саме ці слова Президента України говорять про те, що ми повинні знати і шанувати кожну сорінку своєї героїчної історії. Ведучий. 23 вересня 1943 року Полтаву було звільнено від німецько-фашистських загарбників. Цей день – день визволення Полтави, золотими дзвонами відгукується в душі кожного полтавця. У долі тисяч солдат В.В.війни Полтава стала рубежем мужньої вічної слави, місцем, від якого все ближче і ближче була перемога. Виходять 5 читців:
Цей день – це свято – назавжди. Полтаву звільнено, Полтаву – З неволі вирвано, з біди. 2. Вогнем гартовані солдати Йшли серед згарищ і руїн. Таке - не можна забувати, Таких напружених годин.
лилась людська гаряча кров. звірялась на тяжких дорогах до краю рідного любов.
Спогади полтавцям навіва. Не втрачають виправку солдати, Не згасає пам’ять фронтова. Ведучий. Як згадує командуючий Степовим фронтом маршал Конєв, опір німецьких військ з наближенням до Полтави зростав. На полтавському напрямку німці широко застосовували загородження, висаджували залізниці та шосейні дороги, створювали мінні поля. Вони вдвоє збільшили гарнізон міста. У самій Полтаві та на її околицях були зосереджені танкові дивізії СС ,,Райх” та ,,Мертва голова”, третя танкова дивізія та 232, 198, 320, 355 піхотні дивізії. Сюди підтягувались і резерви 106-ої піхотної дивізії, а правий берег Ворскли німці взагалі перетворили в неприступну оборонну лінію. Ведучий. Все це свідчить про те, що що визволення нашого міста було надзвичайно складною і відповідальною операцією. У напрямку Полтави вели наступ частини 5 Гвардійської армії генерал-лейтенанта Жадова та 53 армії генерал-лейтенанта Манагарова. Їх підтримували літаки 5 повітряної армії генерал-лейтенанта Горюнова. Але, на жаль, погода не дозволила авіації вести активні бойові дії. Ведучий. Увечері 20 вересня було поставлено завдання і головний удар наносився правим флангом в обхід Полтави з півночі. 32 стрілецький корпус генерал-лейтенанта Родімцева одержав завдання діяти на північ від міста. 33 гвардійський стрілецький корпус генерал-лейтенанта Казакова повинен був до ранку 21 вересня вийти до річки Ворскли. Ведучий. О 5-ій годині ранку 22 вересня передові сили наблизились до східної околиці Полтави і розпочали бої з гітлерівцями. Наші війська, придушуючи опір ворога, вибивали його з будівель та укріплень. Розвідники 28 повітряно-десантного полку прорвалися в місто і посіяли паніку в тилу ворога. Ведучий. О 23-ій годині командир 201-го стрілецького полку 84-ої стрілецької дивізії майор Єрмішин установив на центральній площі прапор. О третій годині ночі 23 вересні розвідники 9-ої Гвардійської повітряно-десантної дивізії на чолі зі старшим лейтенантом Скачком підняли прапор на обеліску Слави. Ведучий. Після триденних запеклих боїв 23 вересня 1943 року Полтава була визволена від німецьких військ. Відступаючи з міста, гітлерівці перетворили місто в руїну. Особливо лютували факельники абвергрупи -204 під командуванням обер-лейтенанта Йоганна Юнга. Це вони знищили центр міста з його унікальними архітектурними спорудами, зруйнували державний житловий фонд, комунальне господарство, заклади медицини, освіти, культури. Фашистські загарбники завдали місту збитків на 2 346 630 тисяч карбованців. Ведучий. Було розстріляно, повішено, спалено близько 10 тисяч євреїв, 1000 циган, 300 дітей школи-інтернату для глухонімих. Всього ж загинуло понад 15 тисяч мирних громадян. У 4 концтаборах для військовополонених фашисти закатували 22 тисячі чоловік. Тому Полтава так радісно зустрічала своїх визволителів. Читець. Полтаву я бачив в диму і руїнах І сльози гіркі багрянились в очах. Красуню мою, як мою Україну, Хотіли фашисти повернути в прах. Не вийшло! Крізь хмари, Крізь темінь, крізь попіл Проміння надії зігріли серця. Ми недаремно у небі, в окопах Стояли незламно в боях до кінця. Читець. Ніхто не забутий; на попіл Ніхто не згорів: Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть. І доки є пам’ять в людей і живуть матері, Допоти й сини, що спіткнулись об кулі, живуть. Читець. Вони не повернулися з війни, Мені привиділось, немов солдати, Які не повернулися з боїв, Не полягли, а залишились жити, Перетворившись в білих журавлів. Читець. Не тільки зграйно журавлями В небесній синяві летять - Вони в гаях, поміж полями, В степах тополями стоять. Торкнутись силяться зеніту. Немов з легенди, мов живі, Вони, здається, всього світу, Усього людства вартові. Читець.Їх прийняла війна, лишивши списки, Загиблих в праведнім бою, Застигли в тузі обеліски В гранітнім з каменю строю. Читець. Їх імена на мраморі куто, На граніті, металі, Щоб кожен їх знав; „Ніхто не забутий, ніщо не забуто! І безвісті ніхто не пропав.” Ведучий. Удень і вночі горить Вічний вогонь біля Меморіалу солдатської слави в Полтаві. Тут спочивають понад 3,5 тисячі воїнів, які полягли в бояз за визволення міста. Ведучий. Вічним сном сплять партизани, підпільники, мирні люди, і всі вони - жертви фашизму. Полтавці свято бережуть пам’ять про них, увіковічнюючи їх імена в пам’ятниках, стелах, обелісках, у назвах вулиць. Читець.Були убиті всі , хто мав з’явитись потім , Були убиті всі, хто ще не народивсь. Хто кров’ю до крові, хто плоттю до плоті, І думами вони навік переплились. Читець.Була така межа на ціле покоління - Її робила смерть, а не життя мости Ще й не було життя, а смерть руйнівне Тління точила згубно те, що мало ще прийти. Читець.Кривавим сном одкорчилась війна, Літа зарубцювали давні рани.. Під кулями ворожими сповна За тишу заплатили ветерани. В атаки йшли вони не ради нагород. Поранені страждали в медсанбатах... За цвіт життя завдячує народ Полеглим і посивілим солдатам. В чужих краях, в запеченій крові Вони ще юні падали в катрани. Пригадують дороги фронтові І вбитих побратимів ветерани, Вернулися живі з полків і рот І мир подарували рідним хатам. За цвіт життя завдячує народ Полеглим і посивілим солдатам. З медалями вони й без нагород Стрічають один одного, як брата. За цвіт життя завдячує народ Полеглим і посивілим солдатам. З роками їх все меншає в строю, Та йдуть першопроходцями в бурани. І трудяться звитяжно, як в бою, З синами молодими ветерани. Ведучий. Сьогодні ми з великою вдячністю згадуємо не тільки воїнів, які були на фронтах війни, які захищали нашу Вітчизну. Хіба можна змовчати про тих, чиє серце було весь час у великій напрузі, хто кожної хвилини чекав вісточку з фронту. Це солдатські матері. Паморозь лягла на їхні скроні, роки поорали зморшками обличчя, Сповідь матері Автор. Старенька мати йде до свого сина, Гранітні плити плачуть під ногами, Стукоче серце в грудях, ниє спина. Мати. Синочку, рідний, йди в обійми мами. Я пригорну до тебе свої руки, Зцілую рідні - рідні оченята... Як важко було у часи розлуки Без тебе жити і без твого тата. Автор. Тече сльоза і падає на плити. Із стели очі дивляться хлоп'ячі. Їм тільки жити, жити і творити. Вони ж навік залишаться дитячі. Стоїть старенька й плаче, ні ридає.. Перед очима в неї похоронка І бій, що котрий день вже не згасає, І у землі пекуча та воронка. Мати. - Синочку, рідний, чуєш, як курличуть У синім небі сумно журавлі? Вони ж тебе до себе, сину, кличуть, А ти лежиш в холодній цій землі. Син. - Я чую, мамо, чую, як співають Мені над Україною пісні, Ти не журись, я крила розпростаю І прилечу до тебе уві сні. Знайомим рушником зітру сльозу І поцілую в сивеє чоло. Мати. - О синку рідний, мій єдиний сину, Як хороше б тоді мені було!.. Автор. Стоїть старенька мати на могилі, І навіть квіти плачуть мовчазні... Від сина погляд відвести не в силі, А син довічно житиме у сні. (Фонограма пісні „А льон цвіте..”) Вірш ,,МОНОЛОГ МАТЕРІ” Я – Мати всіх полеглих на війні Синочків-соколів, русявих і чорнявих. О, скільки горя випало мені Зазнати на дорогах порохневих. О, скільки знадобилось сил мені, Щоб від ударів долі не упасти! Донині бачу у тривожнім сні Хлоп’ят своїх, що згинули за щастя. По всій Європі, по краях усіх Навік вони солдатами лишились, Щоб нині серізь лунав дитячий сміх, Щоб юні очі матерів яснились. По всій Європі і по всіх краях Я – Пам’ять, що болить неначе спалах. Пекучі сльози виплакала я, А серце…болями загартувала. Осилила біду. Перенесла І за хлоп’ят своїх лишилась жити – Щоб переможно кожен рік весна Цвіла салютом у країні жита. Я – Мати - і загиблих і живих, І тих, що в світі сиротами стали: Тепло душі перенесла я в них! Я хліб ростила й зброю виробляла, А після ураганної війни Я квіт весни вертала видноколом, Мені дісталось стільки сивини, Як жодній матері ніде й ніколи, Сьогодні в хатах наших молодих Народжуються й виростають внуки. Моїх внучат немає поміж них, Та я беру дитяточок на руки І говорю всім матерям землі: ,,За щастя діток і за ваше щастя Мої сини серед живих полів Горять зірками на могилах братських”. ЗВУЧИТЬ ПІСНЯ. Ведучий. Буває така хвилина, Що тлінне усе відносить, Буває таке прозріння, Що відміта суєту. І досі на всіх усюдах Пам’ять людська голосить І на могилах троянди Вогняно й журно цвітуть. То не троянди - барвінок Синьо застелює землю, Ніжна трава шовкова, Мовби коса, шелестить. Учень 1. Пливе, наче вічність, здобута в бою, Хвилина мовчання. Учень 2. Натягнуті нерви, немов тятива, Пронизує пам`ять скорбота прощання. Учень 3. І сумно згасає, і тяжко сплива Хвилина мовчання. Учень 4. І подвиги мужні, і дружнє плече, І роки надії, перемог, сподівань... Учень 5. І серце сльозою нараз опече Хвилина мовчання. Учень 6.Встають побратими, відважні бійці... Знов закипає та битва остання... Учень 7 .Вона, як сивини, вона, як рубці, Хвилина мовчання. Ведучий: Ми хочемо без воєн жити, Ведучий: Хай буде мир на всій землі, Ведучий: За мир! Щоб сміятись! Ведучий: За мир! Щоб трудитись! Ведучий: За мир! Щоб троянди цвіли! Учень. Ми вклоняємось всім Вам Від вдячного серця, солдати. Учень. Ми молимось на ваші Святі перемоги і втрати, Учень.Тільки ви не сурміть у останній похід, Тільки вічно живіть! Учень. Ми Вам рясту у ноги постелим від хати до хати, Учень.Подаруєм онуків, немов ластів’яток до свята, Учень.Тільки ж Ви, доки світ, не відходьте в граніт, Учень.Тільки ж вічно живіть. Учень. Пам’ятаймо , друзі, цих людей довіку, Учень.Тих, хто повернувся і хто поліг в боях Учень.Тож поклонімось низько до землі їм, Учень.І квітами устелимо їхній тернистий шлях. Вручення квітів ветеранам. |
| Хто без мови зумів би жити? Я обожнюю нашу мову, обожнюю всією душею. І здається мені, що саме любов до мови спонукає моє серце битися частіше, розкриває мої... |
Сценарій 9 травня 2012 року «День пам'яті та надії» Звучить мелодія з 900 ХХІ століття. Усе далі й далі відходять грізні роки Великої Вітчизняної війни. Але кожного року 9 травня ми відзначаємо День перемоги,... |
| „На Чорнобиль журавлі летіли ” ... |
Звучить мелодія “. Учням пропонується покласти руку на парти на них... |
| Розмов, що про неминучий напад німців, і Португалія з усієї сили... Ліссабон теж нібито казав: «Гляньте, як у мене гарно, затишно, світло» Цілий материк, мов та почвара, пожертою здобиччю нагодована,... |
“ ЗАТВЕРДЖУЮ “ Навчальна мета: вдосконалення знань о/с про перемогу та внесок українського народу у перемогу Великій Вітчизняній війні |
| Ми раді вітати всіх хто зібрався в цій залі. Вітаємо всіх, хто любить... Учень: У мене для вас ось така новина! Всїх вчителів направили на семінар, залишилися тільки математики. І у нас сьогодні 6 уроків... |
Звучить мелодія пісні «Куда уходит детство» Ведуча. Ми бачимось щодня, але, все-таки, напевне, не дуже добре знаємо один одного |
| «Ніхто не забутий, ніщо не забуте » Сценарій конкурсу віршів до 9 травня 07. 05 2012 Стук серця, на його фоні – голос декламатора. У кінці вірша, поступово наростаючи, звучить мелодія |
Слова та голос – більш нічого А я… я просто вже не можу від тебе нікуди відірватися, бо ти сильна. Більшої сили в світі не існує. А головне – частина мене самої.... |