ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ У РОМАНІ У.САМЧУКА «МАРІЯ»
(Улас Самчук. Марія. Хроніка одного життя. – Львів: «Оріяна – Нова», 2004.- 175 с.)
Мета статті: розкрити багатство мови роману У.Самчука «Марія», зокрема вживання автором твору широкого спектру фразеологічних одиниць.
Фразеолологічні засоби мови є своєрідною квітесенцією її обличчя, містять у собі велику силу експресії та емоційної наснаги, це одна із специфічних рис кожної мови. Це стійкі словосполучення, вирази і навіть цілі речення (вислови), які мають одне лексичне значення і воно подібне (синонімічне) до окремого повнозначного слова: ні пари з уст (мовчати), ні за холодну воду ( ледарювати), товкти воду в ступі ( робити одне і те ж саме).
Найбільш яскраве своє виявлення фразеологізми знаходять у живому мовленні як в усній, так і в писемній його формі. Видатний мовознавець А.А.Потебня зазначав, що справжнє життя слова здійснюється тільки в мовленні, де слово може виступити у всій різноманітності його значеннєвих відтінків. Фразеологізми є окрасою не тільки розмовного стилю, безпосередньо живої народної мови, але і співвідносяться із структурно-функціональними стилями й жанрами національної мови. Звичайно, кожен стиль мовлення висуває певні вимоги щодо вживання фразеологізмів, але найяскравіше та найповніше виявлення вони знайшли у художньому стилі, адже поряд з художніми засобами мовлення ( епітети, порівняння, гіпербола, метафора, літота, метонімія та ін.) фразеологізми створюють яскравий колорит того чи іншого художнього твору, насичують його настроєм відповідної епохи, створюють певний емоційно-психологічний настрій, розвивають динаміку явищ та подій твору.
Ми звернемо увагу на особливості вживання фразеологізмів в літературному творі на прикладі роману Уласа Самчука «Марія». Мета цього дослідження визначає такі питання, які слід з’ясувати: особливості вживання автором фразеологізмів, якісний та кількісний склад фразеологічних одиниць (укладемо словник фразеологічних одиниць, які уведені автором роману у структуру тексту), визначимо їх ознаки як мовної одиниці, з’ясуємо джерела походження груп фразеологізмів з погляду вживаності у сучасній українській мові, прослідкуємо їх будову, зокрема випадки трансформації чи зрощення кількох фразеологізмів в одну структурну одиницю; як було вище зазначено, мовним матеріалом для дослідження слугуватиме текст роману Уласа Самчука «Марія».
Актуальність пропованого дослідження – з’ясувати походження та значення фразеологічних одиниць , які відображають етнокультурний, суспільно-світоглядний дух та своєрідність української нації, колорит історичної епохи, зображеної у романі.
Улас Самчук створив твір надзвичайно експресивної сили, адже література для письменника була особливою формою духовної творчості, тісно пов’язаною з ідеєю української державності. Його творам притаманний справжній історизм, він піднімається до рівня історіософських висновків, демонструє чудові зразки психологічних відкриттів, Самчук талановито відтворив моральне й фізичне нищення українського народу тоталітарною системою, створив майстерну художню візію цієї, ворожої для людини, системи. Вдалим засобом для змалювання життя, способу мислення українського селянства, індивідуалізації мови персонажів, їх гострої образної характеристики виступають фразеологічні сполуки.
Фразеологічні одиниці для дослідження вилучено в окремий список, що дає змогу зробити попередній висновок про багатство фразеологічної мови роману та широкий спектр їх значень, експресивність, походження, а також частотність вживання у тексті. Можна зробити висновок, що фразеологізми та їх модифікації становлять біля двадцяти відсотків від інших стилістично та експресивно забарвлених мовних одиниць тексту роману і займають чільне місце у його вербально-стилістичній структурі.
Отже, розглянемо основні ознаки фразеологізмів, вживаних у романі, з’ясуємо чи мають вони всі суттєві ознаки, притаманні саме цим мовним одиницям.
По-перше, всі фразеологічні конструкції мають чітку, фіксовану форму у вигляді словосполучення чи речення, що і є фразеологізмом :
• багато літ прожити разом [164],
• заглядати в зуби [132],
• витріщати очі [130],
• не дбатимеш, не будеш мати [110] тощо.
По-друге, слова, які є компонентами фразеологізмів, втрачають своє значення і всі разом виражають одне лексичне значення:
• по-своєму зробити ( як вважається правильним)[140],
• не сходити з місця ( стояти) [35 ],
• подбати за когось ( (турбуватись) [157],
• звестися на ноги (піднятися) [168],
• зробити великі очі (здивуватися) [169],
• не мати часу ( бути зайнятим) [170] тощо.
По-третє, характеризуючи позитивно або негативно особу, предмет чи дію, фразеологізми надають тексту певного стилістичного забарвлення:
• І так кожен день закріпляв у Корнієві певність у свої сили і здібності[87],
• Чернець не може підійти до Марії, не може сказати їй слів потіхи [113], Чому ж не проваляться у землю ті страшні грішники, ті блюзніри? Чому не спаде з неба вогонь і не пожере їх? [118],
• Вчора зовсім добре смакувало[165] ,
• Чулися відірвані від землі [143],
• А тут стільки праці [106]),
• Ноги відмовлялися тримати, і він скоро пішов до виходу [171],
• У Гнатовій душі творився страшний суд [172].
По-четверте, як і окремі слова, фразеологізми можуть формуватися у синонімічні та антонімічні пари. Так, про безсилу і слабку людину, у якої немає ніяких сил рухатись, можна сказати кількома синонімічними фразеологізмами:
• ноги не хочуть йти [167],
• ніг не підволокти [165],
• не вистане сили [143],
• не мати сили [96],
Поняття безмежного простору – куди не кинь оком [144], геть, гляне око [167], від краю до краю [148].
Фразеологізми у сполуках краяти мозок [157], на думку лізти [94], думи вертяться в голові [99], стрільнула думка [97] несуть у собі значення мисленнєвої дії – про щось думати, міркувати.
У значенні різних відтінків плачу вживаються такі фразеологізми:
• голосить, аж моторошно, заливається слізьми [6],
• очі залиті сльозами[17],
• мокрі очі [21],
• заливатися слізьми [44],
• ще в більші сльози [45],
• гірко плакати [91],
• не витримати сліз [95].
Різні відтінки спілкування передаються за допомогою таких фразеологізмів:
• сказати слово [44],
• гукати щосили [55], слівце промовити [61],
• терпке слово мовити [89],
Антонімічні пари фразеологізмів передають протилежні значення та оцінки, характеризуючи риси характеру героїв, поведінку, діяльність:
• прорватися з уст [35], ляпати язиком [41], язичок мати [44],
• славетний язичок [63] – мовчати цілими днями [31],
• заціпити зуби [61], занімів язик [70], мовчати каменем [71]; западає тиша [25] – підняти гармидер [14];
• незграбні руки [23] – майстер на всі руки [29];
• продерти оченята [13] – розплющити востаннє [174];
• поволі плестися [65] – під гору мчати, летіти, відросли крила [39],
• шукати легкого хліба [112] – роботи мати безліч [97].
Частина фразеологізмів, вживаних у тексті, за будовою вже є антонімічна, вона вже містить у собі протиставлення:
• не мимрить, а співає [21],
• де треба нажене, де треба – погладить і помаже [44],
• не на життя, на смерть стялися [134];
• не було кому плакати і втішати [116];
• аби лиш люди були, аби лиш не потвори [86],
• дати бідному не дасть, бо й сам нічого не має , забрати у багатшого треба , а тоді всі рівні [133].
Фразеологічні сполуки виступають не тільки окремими реченнями, а поєднуються у синонімічні/антонімічні ряди: Боялася і тремтіла, щоб, бува, не впав на нього злий погляд і щоб не наврочив. Не спить добре, зривається зо сну та кричить [51].
Отже, можна зробити висновок, що вилучені сполуки за всіма визначеними ознаками є фразеологізмами. Крім того якісний аналіз фразеологізмів свідчить про те, у тексті присутня велика кількість народних прислів’їв, приказок, що теж є суттєвою ознакою фразеологізмів. Цей аспект
розглядатимемо у наступному пункті нашого дослідження.
Слід зазначити, що для розуміння фразеологічних одиниць багато важить з’ясування процесу утворення їх. Як вважає Г.Кузь, аналізуючи внутрішню форму фразеологізмів, ми можемо отримати інформацію, пов’язану з історичними особливостями розвитку того чи іншого народу, адже в фразеологізмах наявні «сліди» культури – міфи, архетипи, звичаї і традиції, елементи мовної і матеріальної культури. Це знаходить вияв у мікрополі споконвічних мовних утворень на позначення найсуттєвіших, визначальних для українців слів – понять, таких як життя, мати, хліб, доля та інші, які характеризуються широкими асоціативними зв’язками, здатністю виконувати когнітивні функції метафоризації, символізації, персоналізації, посиленими можливостями включатися в різноманітні контексти, утворюючи стійкі звороти. Як вважає дослідник української фразеології Ф.Медведєв, розкриття змісту фразеологізмів «дає можливість глибше зрозуміти давні суспільні відносини, побут, за яких вони функціонували, певною мірою усвідомити характер тогочасного життя». Взагалі, фразеологія вважається цінним фактографічним джерелом, що ми і спостерігаємо на прикладі мови роману Уласа Самчука.
Отже, робимо висновок, що фразеологія української мови формувалася протягом багатовікового історичного розвитку мовної творчості українського народу, його контактів з іншими культурами, а також під впливом тих чи інших суспільних змін. Фразеологізми, вжиті У.Самчуком у романі «Марія», мають різне походження, не тільки етнокультурне, їх можна класифікувати за іншими ознаками, а саме:
1. Як було зазначено, основним джерелом витворення і поповнення фразеологізмів є жива народна мова, з якої і надходять у літературу влучні вирази, прислів’я, приказки, дотепи, жарти. Мова виступає найвиразнішим засобом репрезентації національної самобутності, а фразеологія - носієм національно-культурних особливостей мовної системи. Зазвичай, такі вирази пов’язані з побутом, обрядами, звичаями народу, мають фольклорну природу, несуть в собі етнографічний колорит, віддзеркалюють особливості національного характеру, темпераменту, тощо:
• кошлає чуприну [18],
• чортова личина, круть – і зникла [21],
• галай – балай, наспотикала бігти [24-25],
• бігати тичбою [29],
• землі не чути[31],
• на трісочки рознести, моргнути бровою, заводити свої викрути [33],
• плескати язиком, ляпати язиком [34, 41],
• двома решетами висіває [36],
• сукати, як скажений, підскакувати до стелі [38],
• броварії виробляти, випнути черево,по десятій хильнути [39],
• летіти ( швидко бігти) [39],
• йти трусячка, піти ходором (танцювати) [41],
• бісики підшивати дівці (залицятися) [40],
• розплітати косу, піджилки задрижали, тахлі забряжчали [44],
• вести по коморах (оглядати придане), посаджена матір [43],
• підчепити кралю [49],
• верещати на цілу хату [50], сидіти маняком [56],
• кидати погляд змії, впитися пазурами, на ціле горло верещати, макогон проклятий, від злості розриватися [61],
• стриножити брикливу жінку, всипати наришників, гицає як кобила, воші загризуть[62],
• скалозубити [63],
• вставати раненько [145],
майстер на всі руки [29],
• шапка летить кандибобером з потилиці [22],
• увіткнути пащеку у місяць[121],
• покрити матюком [126] тощо.
Отже, подані фразеологічні одиниці дійсно є колоритними і важливими компонентами змісту роману, ідентифікуючи його як твір про життя українського народу.
2. Фразеологізми біблійного походження актуальні з точки зору моральних та світоглядних поглядів українського селянства, це своєрідні архетипи , які відображають не тільки певні вірування людей, але і саме їх відношення до тієї Вищої сили, яка створила світ, наділила людей мисленням та певними чеснотами: пізнати добро і зло [14], мир до господи [43], вчинити гріх, боятися кари [46], янгол з небес, дивиться, мов на святу [49], брати і сестри , плач і ридання, мирська суєта, відходити у вічність [56], найвища воля, велика воля, найбільша зо всіх матерів, воля Всевишнього [57], не зостанеться каменя на камені, страшна пора [63], прийти по душу [66], вічний відпочинок , покинути назавжди мир, не минаючи ні старого ні малого [68], нести свої тягарі та болі [79], вогонь і вода [85],робити страшний гріх [104], брань велика , засурмили в сурми, задзвонили в дзвони [112],велика Матір[113], страшні грішники, впаде з неба вогонь [118],спочити вічним сном [121], створено по образу і подобію Божому, знати Бога [129], початок кінця [130], гімн життя, спраглі уста [135], в поті лиця твого будеш ти їсти хліб твій, Боже приказання [137], єдину і останню надію[152], вірити у рай [144], святий спокій [150], опінію мати [151], не єдиним хлібом живою будеш, пастир отари, вівця і вовк, світові ректи, мороком спасти, засохнути, не принісши плоду [156],страшні дні надходять, нема милості ні левові, ні голубові , впаде огонь і спалить її – землю оскверненну [160],голод наслати, сто тисяч немовлят мусить вмерти,Ірод-Знущатель, воскресають мертві з гробів [172], просити прощення, свята людина, казати правду, горе тобі, зневірений, прийдучі віки, Содом і Гоморра, день страшного суду [173-174].
Крім того, фразеологізми біблійного походження з особливою силою передають психологію героїв роману, їх переживання, сподівання, допомагають читачеві зрозуміти напруженість соціального компоненту роману, актуалізують нашу увагу головному у житті кожної людини ( хліб, сім’я, родинне вогнище), а також підкреслюють нагнітання трагічного тла роману – розпаду людських цінностей, винищення нації тоталітарною системою.
3. Прислів’я – усталені вислови повчального характеру, що виражають переважно морально-етичну ідею. Текст роману насичений прислів’ями, а також приказками, що мають характерні ознаки української етнокультури. Особливістю прислів’їв є те, що вони здебільшого мають римовану форму і складаються з двох частин. Прислів’я служать засобом художнього переконання читача, розкривають як художнє так і суспільно-політичне credo автора, забезпечують виразність художнього малюнка твору, граничну ясність думки , точність, образність, в своїй сукупності прислів’я надають мові роману колоритності, яка органічно вплітається в ідейно-тематичну канву роману. Прислів’я не тільки розкривають світогляд, народну мораль, характеризують ті чи інші риси характеру людини, але і є соціально забарвленими сентенціями:
• Закричить – на другому селі чути [18];
• Хай, кому мило, дивиться [23];
• Все знатимете, скоро постарієте [27];
• За постій гроші не платять [29];
• Витривалість і впертість переможуть, Скільки не жий, скільки не працюй, а найми - найми [32];
• Серце не змусиш битися так, як це тобі заманеться [35];
• Що сторона, то й новина, Настали часи [48];
• Де лиш ступиш – на чуже попадеш [88];
• Не доглянеш – не будеш мати [110];
• Як постелешся, так і виспишся, Як робитимеш, так і матимеш [129];
• Родити і жерти потрапить і свиня [129];
• Як має дістатися чортові, хай краще здихає [150];
• Хоч ти сядь та плач [166];
• Все в такий час може трапитися [168].
4. Серед вилучених фразеологічних одиниць функціонують книжні фразеологізми, вони виступають у експресивно-стилістичному значенні, це вирази літературного і біблійного походження, які стали загальновідомими афоризмами, вони надають висловлюванням так званого «високого» експресивно-стилістичного забарвлення, створюючи певний настрій повідомлення:
вінець творіння, пізнання світла , борець за існування [14],
душа вимагає простору [20],
іскорка надії [36],
стати справжньою людиною [52],
джерело сили [60],
добрі діла, віднайти себе [66],
початок зроблено [77],
пізнати смак і радість праці [80],
війна ніколи не жартує [89],
сонце свободи [118],
діти однієї землі , стоптати всі племена [134],
людським м’ясом гатити [151],
під знаком хліба [155].
3. Також автор роману вживає невелику кількість фразеологізмів , у складі яких є власні імена. Одним із повноправних смислових компонентів української фразеології були, є і, напевне будуть власні імена. Поява власного імені зумовлює виокремити когось чи щось із ряду подібних предметів чи осіб, що є яскравим засобом типізації, що відображено у ряді таких фразеологізмів:
• Цуратися Гната;
• Копати на Гната;
• Скам’яніла Марія;
• Відступив Маркс;
• Робота Максима;
• Содом і Гоморра;
• Бог Саваоф.
5. Спостерігається вживання фразеологізмів, складовою частиною яких є числівники: перша мрія [13], п’ятеро крикливих ротів [18], два з половиною [20], кучер на двадцять п’ять [22], хоч би один листочок [42], хватить на кілька років [49], дивитися в одну точку [57], за кожну п’ядь землі [62], одним ротом менше [77], перші півні [84], взяти на пару днів [133], кроків сто[159], один лишився [162] .
6.Помітне місце у мовній структурі роману відводиться фразеологічним одиницям , які мають форму порівняльних зворотів:
• Не мимрить, а співає [21],
• Підтуптувати, мов баскі коні [22],
• Не йде, а пливе [27],
• Ганяє, як скажений [34],
• Сумний, аж чорний [35],
• Ніби сам цар [41],
• Як рідну шанувати [43],
• Ніби у воду канув [46],
• Дивитися, мов на святу [49],
• Мов пень гнилий [61],
• Дома як вовк [62],
• Посипалися люди, мов мухи восени [67],
• Порожня, мов вилущений стручок [74],
• Більше, ніж зір у небі [107],
• Закричати, мов дикий звір[114],
• Розмазати по землі, мов черва чи гусеницю [141],
• Вставали, ніби мертвяки з могил [173].
Такі фразеологізми дають влучну характеристику подіям, рисам характеру героїв роману, переживання, осмислення нового суспільного ладу тощо. Порівняння за своєю структурою та змістом ще раз показують нам багатогранність і багатство народних фразеологізмів, яскраво підкреслюють національний колорит.
7. Ряд фразеологізмів мають риси нового суспільного ладу, їх лексична складова містить слова, притаманні часам першої світової війни, революції 1917 року, реалії повсякденного життя, а також часів становлення нової влади, її негативних наслідків для українського люду; такі фразеологічні сполуки дають яскраву характеристику історичного часу, на тлі якого відбуваються події роману, здебільшого це сполуки із негативним відтінком, що підкреслює майстерність У.Самчука у зображенні всіх тонкостей перетворень того часу у суспільному і духовному житті людей, а також безпосереднє авторське ставлення до цих процесів:
• Тягнути поденщину [108],
• Насипати тому німцеві – хай не лізе [108],
• Виглядати пошту , вештатися при обозах, зректися престолу [116],
• Потрясати планету, увібратися в більшовицьку шкуру, небесна канцелярія [122],
• Вести господарку [123],
• На чорта нам та Сибір, поженуть туди, як гнали в старі часи козаків [124],
• Влада у руках, гуртуватися під плакатом, шитися під мужика [126],
• Нести їдею [127],
• Панська видумка [129],
• Бацила розладу потрапила на свій грунт [130],
• Дати кусник паперу, строгий режим [132],
• Прокормити цілу державу , робити контрреволюцію [138],
• Робити з себе велике начальство, послати у пєчку [139],
• Міста триматися [140],
• Мур багнетів, селькорів, гепістів [146],
• Ударна праця, діставати пайок [147],
• Вистрочувати наказ [148],
• Усе по плану, гострий наказ, з’їдати сарказмами, залишитися «індусом» [149],
• Вирвати з кулака-селянина, видумати план [157],
• Під ногами подій, зайвий елемент [159].
Однією з яскравих рис фразеології художнього стилю є трансформація
фразеологізмів, авторське опрацювання стійких словосполучень з метою увиразнення контексту, стилістичної експресії тощо. Улар Самчук, використавши значну кількість фразеологічних одиниць, трансформує їх з прямого порядку у зворотній:
• Ранило у серце – у серце ранити,
• На печі сидіти – сидіти на печі,
• Складають голови – голову скласти,
• Бачив світ- світ бачити,
• Відступила взад – відступити взад.
Спостерігається розрив фразеологічних єдностой, розміщення їх серед компонентів речення. В одному реченні ми можемо спостерігати градацію кількох фразеологізмів, також спостерігається заміна слів, близьких за значенням або відповідно до характеристики того чи іншого героя твору.
• Посипалися люди, мов мухи восени. Кожний день десятками відвозили на місце вічного відпочинку.
• Корній вештався по господарству Гната, як у себе дома.
• Гнат летить через сад, яр минув копанки, знайомий перелаз, ось і під гору мчить.
Отже, можна зробити наступні висновки:
• Улас Самчук використав у романі «Марія» велику кількість фразеологічних одиниць. Які органічно вплітаються в ідейно-тематичну канву твору;
• Всі фразеологічні сполуки мають всі ознаки стійких сполучень слів, що було з’ясовано у процесі їх дослідження;
• Значна частина вилучених фразеологізмів є витвором народного мислення і світобачення, відображає етнокультурні, історичні, фольклорні традиції;
• Велику увагу автор відводить фразеологізмам біблійного походження, що теж є важливим компонентом змісту роману, підкреслюючи актуальність проблеми, висвітленої у творі;
• Ми з’ясували джерела походження фразеологізмів - це народна мова
у всьому етнокультурному багатстві , також було встановлено, що серед фразеологічних сполук є фразеологізми книжного, біблійного походження, а також ті, які виникли протягом певного історичного часу, зображеного у романі, і є неологізмами.
Роман Уласа Самчука відзначається високим виразним художнім змістом, завдяки не тільки використанню системи тропів, але і фразеологічних сполук. Це ще раз підкреслює значимість і актуальність постійного вивчення фразеології, як важливого чинника вивчення мови художніх творів.
Література.
Авксентьєв Я. Сучасна українська мова: Фразеологія. – 1983.
Історія української літератури ХХст. – К., 1999. – Кн. 2-га.
Кочерган М. Вступ до мовознавства. – К., 2000.
Лотман Ю. Структура художественного текста.- М.: Искусство, 1970.
Олійник І., Сидоренко М. Українсько-російський фразеологічний тлумачний словник. – К.,1996.
Розумний Я.Улас Самчук.// Сучасність. – 1987.
-
Скрипник Л. Синоніміка у фразеології. // Українська мова і література в школі. – 1972. - №6.
|