ФРАГМЕНТ РАДІОПРОГРАМИ „СЛОВО” ВІД 08. 10. 06


Скачати 65.54 Kb.
НазваФРАГМЕНТ РАДІОПРОГРАМИ „СЛОВО” ВІД 08. 10. 06
Дата25.03.2013
Розмір65.54 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Література > Документи


ФРАГМЕНТ РАДІОПРОГРАМИ „СЛОВО” ВІД 08.10.06

Сьогодні в радіожурналі:

Про слова - синоніми бажати і зичити.

Вибираємо слово. Про особливості вживання словосполучень брати до уваги і взяти до відома.

Чим відгук відрізняється од відзиву?

Знову повертаємося до дискусії про походження української мови. Ознайомимося з міркуваннями історика Олександра Палія.

Розпочнемо його із приємних для кожної людини слів - бажаємо щастя, зичимо щастя!

Проблема вибору одного із названих дієслів, - зауважує мовознавець Галина Сюта, - постає щоразу, коли хочемо з якоїсь нагоди привітати рідних чи друзів, колег, засвідчити їм свою прихильність. І замислюємось: як правильніше, краще сказати чи написати по-українському - бажаю чи зичу щастя? Допитлива людина, звичайно ж, може звернутися до словників, довідників з літературного слововживання, також - до мови творів художньої літератури чи преси. І що ж - зайвий раз пересвідчимося, що обидва слова одним із значень мають висловлювати побажання про здійснення чого-небудь, з яким у художньому, публіцистичному, розмовному стилях функціонують рівноцінно: “Всі безмежно любили красуню та бажали їй щастя і долі” (з казки); “За традицією, колядники наприкінці бажають господареві та його родині статків та здоров’я” (з науково-популярної літератури); “Тоді мало думали про себе, зичили добра товаришам і робили його” (Юрій Мушкетик); “Чого сам собі не зичиш, другому не жадай” прислів’я). Так само стилістично рівноправними є ці дієслова у офіційно-діловій мові: “Шановні колеги! Бажаємо вам та вашим рідним добробуту, життєвої сили, наснаги до праці…”;

Тоді чому ж побажання зичимо родинної злагоди чи зичимо довгих років життя у деяких мовців викликає застереження? Мабуть, причиною є звукова подібність дієслів-омонімів зичити - бажати та зичити - давати у тимчасове користування, у борг. Та й справді, із другим значенням побажання зичимо здоров’я, зичимо гараздів мали б зовсім інше стилістичне і морально-етичне звучання.

Взагалі дієслово зичити (чого-небудь) - висловлювати побажання чого-небудь - віддавна відоме як синонім до слова бажати. Авторитетним підтвердженням цьому є, зокрема, Словник української мови Бориса Грінченка, де зазначено: “Зичити - бажати. Нехай ті плачуть, що нам зле зичуть” (Номис): “Старий Гуня доброго тобі здоров’я зичить». У словнику Бориса Грінченка наведено цілий ряд спільнокореневих із зичити слів - різних частин мови:

Зичливець - доброжелатель;

Зичливий - доброжелательный (Доле ж моя нещаслива, чом ти мені не зичлива…);

Зичливість - доброжелательность;

Зичливо - доброжелательно.

Ці колоритні, із виразним позитивним лексичним та емоційним значенням слова стали окрасою мовостилів багатьох українських письменників: “Моя душа переповнюється вдячністю до зичливої долі” (Володимир Дрозд); “Невдовзі від апарата, що зичливо загудів пропелером, зроблено кілька помахів” (Валер’ян Підмогильний); “Його твори полюбились нам, увійшли в наш дім як добрі й незмінно зичливі друзі” (Натан Рибак).

Приємно, що з плином часу не розгубили українці ні доброзичливості, ні слів, пов’язаних із цією характерною національною вдачею. Отже, обидва вислови - і бажаю успіхів, і зичу успіхів - можемо вживати без застережень.

Вибираємо слово.

Коли доречніше говорити брати до уваги, а коли - взяти до відома?

Ці два вислови є взаємозамінні, близькі за змістом, - вважає мовознавець Світлана Бибик. Брати (узяти) до уваги означає зважати (зважити) на що-небудь, врахувати щось. При цьому від людини вимагається зосередженість думки, зору, слуху щодо якого-небудь об’єкта, спрямованість думки на кого-, що-небудь. У діловому спілкуванні слово увага вживається у сполуках типу “Це заслуговує на увагу”, “Цьому питанню треба приділити особливу увагу”. Звертаючись до аудиторії кажуть: “Прошу уваги”, “Прошу вашої уваги, шановні колеги”.

У сучасній літературній мові поширеним став вислів із прийменником - до уваги. Наприклад: “Так, я певен, їх (міркування) обов’язково візьмуть до уваги при складанні нових настановлень” (Олесь Гончар).

Вислів взяти до відома означає усвідомлювати ту чи іншу зорову чи слухову інформацію, а отже вказує на вищий ступінь реакції людини на навколишні об’єкти дійсності. Його синонімом є згаданий вислів - брати до уваги.

Чим відгук відрізняється від часто вживаного в наукових колах слова відзив?

У словнику синонімів української мови читаємо: “Відгук (критична стаття, зумовлена появою якоїсь книжки, виступом громадського діяча тощо), відзив, рецензія”. У такому випадку варто вживати прийменник про: відгук про дисертацію, відгук про книжку.

У слові відгук це значення не основне, але посідає окреме місце в лексикографічному джерелі. А от у слова відзив воно є відтінком одного із його лексичних значень. Та й рекомендувалося до вживання на першому місці, оскільки співзвучне із російським отзыв.

Тому, думаємо, у документації Вищої атестаційної комісії України рекомендувати слово відзив недоречно.

Після кількох століть дискримінації української мови ідея окремих партій, зокрема тих, що після останніх парламентських виборів прийшли до влади, надати російській мові статус другої державної, сприймається не як захист російської мови, а як атака на українську.

Примітно, що ця атака підтримується не надто інтелектуальною, але достатньо масованою пропагандою.

Деякі ідеологи намагаються вивести українців і їхню мову з якогось іноземного впливу (чи то - тюркського, чи то - польського) на "общерусскость". Особливо популярною ця теза була в часи Російської імперії, коли імперські діячі могли говорити, що схочуть, а іншим затуляли рота. Тоді ж на весь світ прозвучало сумновідоме: «Никакого украинского языка не было, нет и не может быть».

Теза про українську мову як зіпсовану російську ще й сьогодні не знята з ужитку в середовищі прихильників офіційного «двуязычия», хоча має цілу низку логічних вад, - стверджує історик Олександр Палій в інтернет - виданні «Українська правда».

Концепцію про визначальний вплив на Україну поляків, як це не дивно, і нині всерйоз сприймає чимало росіян. Хоча аргументи цієї теорії науково абсурдні. Ніхто ніколи не зможе пояснити, як можна змінити мову народу усього лише за 80 років. Адже осередком літературної української мови є Київщина і Полтавщина, а ці території перебували у складі Польщі лише з 1569 по 1648 роки. За цей час чимало людей на хуторах навіть не встигли побачити живого поляка, не те що змінити дідівську мову. Тож, теза про українську мову як зіпсовану поляками російську безпідставна.

Походження російської і української мов можна зрозуміти через етнічні процеси. Більшість українських вчених упевнена, що у Росії російська мова виникла насамперед на основі церковнослов'янської мови, створеної просвітниками Кирилом і Мефодієм та привнесеної князями з династії Рюриковичів та їхніми нащадками після християнізації тубільців, й адаптованої змішаним слов’яно-фіно-угорським населенням.

Церковнослов’янська мова поступово витіснила на території сучасної Росії місцеві фіно - угорські діалекти, але увібрала в себе місцеві риси.

Водночас чимало сучасних українських вчених вважають, що українська мова виникла близько середини першого тисячоліття нашої ери. Ця мова, яка мала низку діалектних відмінностей, локалізувалася в межах антського союзу племен IV-VII століть, який саме в цей історичний момент увів у взаємодію слов’янські племена на території України. Ані на території сучасної Росії, ані на території Білорусі слов’ян на той час просто не було.

Слід відзначити, що Руссю понад тисячу років тому називалися лише землі сучасної Київської, Житомирської, Чернігівської, та частин Черкаської і Полтавської областей. Русь – це виключно територія Центральної України, хоча з кінця ХІІ – початку ХІІІ століття Руссю зветься й Західна Україна. Вся решта земель, підконтрольних Рюриковичам (Залісся, Новгород, Полоцьк, Псков) Руссю не вважалися.

Лінгвістичний аналіз засвідчує, що у стародавніх літописах, написаних церковнослов’янською, яка стала книжною мовою і на території сучасної України, є численні суто українські вкраплення: криниця, рілля, вовна, гребля, лагодити, глек, коваль, кожух, яруга, не доста, жалощі, година, брехати, туга, теля, тын, наймит, гостинець (цебто шлях), око, господар, волога та дуже багато інших.

Київський князь Володимир Мономах прекрасно володів церковнослов’янською мовою, але, пишучи повчання своїм дітям, не міг уникнути українських слів: дивоватися, ирій, убогый (в значенні «бідний»), лагодити, сторожа, ворожбит, ліпши, гребля, одтяти, лінощі, сором, вдовицю.

У літописах серед імен князів та князівен династії Рюриковичів з усіх, навіть Московських земель аж до ХV століття зустрічалися такі типово українські імена як Іванко, Василько, Володымер, Олена.

Примітно, що предки росіян зверталися до князів з властивим для української мови звальним відмінком: "княже", а до княжни "княгыне".

У всіх літописах переважає повноголосся, характерне для української мови - Володыслав, Володымер, полон, ворожда. Є в літописах і місцеві назви місяців – серпень і грудень.

Отже, в Україні українська мова створена на базі місцевих стародавніх слов’янських діалектів. Вона зберегла тісніші, ніж російська, зв’язки з іншими живими слов’янськими мовами. Саме тому пересічні українці розуміють і поляків, і болгар, і хорватів. Натомість, пересічні росіяни з Росії часто не розуміють навіть української.

Тому слід наголосити, зауважує історик Олександр Палій, – ані російська мова не є діалектом української, ані, тим більше, навпаки.

Можливо, констатація цього простого факту та розуміння обставин походження обох мов дасть змогу зробити мовну дискусію спокійнішою і аргументованішою. А що думаєте з цього приводу ви? Напишіть нам!




Схожі:

ФРАГМЕНТ РАДІОПРОГРАМИ „СЛОВО” ВІД 19. 11. 06 Сьогодні в радіожурналі: Нема
Наголос фонетично оформлює слово, відмежовує його від інших слів у реченні. Він може виражати також різні значення слова. Послугами...
ФРАГМЕНТ РАДІОПРОГРАМИ „СЛОВО” ВІД 28. 05. 06 Про щастя-долю і
З порад Бориса Антоненка-Давидовича: благополучний чи щасливий? Чи варто присвоювати нагороду?
ФРАГМЕНТ РАДІОПРОГРАМИ „СЛОВО” ВІД 17. 12. 06 Сьогодні в радіожурналі: Про український
України. Він є одним з головних концептів нашої культури наголошує професор Роксолана Зорівчак
ФРАГМЕНТ РАДІОПРОГРАМИ „СЛОВО” ВІД 10. 12. 06
Слово туча намагаються не вживати, бо його вважають невдалою калькою з російської мови. Та справа у тому, в який контекст помістити...
ФРАГМЕНТ РАДІОПРОГРАМИ „СЛОВО” ВІД 10. 06. 06
У цьому святі давня дохристиянська традиція поєдналася з християнським святом П’ятдесятниці, Трійці. На п’ятдесятий день після Великодня...
ФРАГМЕНТ РАДІОПРОГРАМИ „СЛОВО” ВІД 12. 11. 06 Сьогодні в радіожурналі: Про забуті слова
Так писав про багатство нашої мови незабутній Олександр Підсуха. А скарби її справді невичерпні!
ФРАГМЕНТ РАДІОПРОГРАМИ „СЛОВО” ВІД 03. 12. 06 Мов вітер, що спокійно...
Про унікальне видання «Григорій Кочур. Біобібліографічний покажчик у двох томах» ми розповімо наприкінці передачі. А ще сьогодні...
Конкурс «Привітання». Завдання: Пояснити свою емблему та назву команди....
Обладнання: плакати зі словами видатних людей про мову; роздавальні картки; таблички з цифрами від 0 до 9, годинник, ребуси
X. ВСТУПНЕ СЛОВО ДО ОБШИР. ПРАВИЛ
Боже слово принявши, були як добра земля, принесли повні й обильні плоди праведности, як написано: „А посіяне на добрій землі це...
Ведучий Здрастуй, Слово, Українська Мово! Здрастуй на межі тисячоліть!...
Мета: вшанувати пам’ять славнозвісних просвітителів слов’ян – Кирила та Мефодія
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка