|
|
Скачати 379.76 Kb.
|
|
Санітарна профілактична освіта Використання санітарної освіти з метою профілактики адиктивної поведінки серед підлітків становить непросте завдання. Санітарна профілактична освіта призначена роз'яснити, яку шкоду для здоров'я, для фізичного і психічного розвитку, для майбутнього в цілому наносить зловживання алкоголем, наркотиками й іншими токсичними речовинами. Однак суб'єктивна ціна власного здоров'я у певній частині нового покоління підлітків помітно впала. Міркування про можливий збиток перспективам на майбутнє наштовхується на конфлікт між збільшеним рівнем домагань і малою ймовірністю виконання цих привабливих, але завищених планів. До того ж серед значної частини підлітків, схильних до адиктивної поведінки, "престижними" вважаються такі професії (працівники сфери шоу-бізнеса, торгівлі, виконавці у сучасних ансамблях і т.п.), що у їхніх очах зовсім не перешкоджають "помірному" споживанню алкоголю і навіть наркотиків. Інформація про шкоду зловживання алкоголем в очах підлітків має явну суперечність з масовим його поширенням серед дорослих. Стосовно наркотиків, шкода від їх вживання, як правило, підлітками легко визнається, небезпека стати наркоманом також допускається. Певну частину підлітків ця погроза утримує від зловживання. Однак широке поширення інформації про наркотики може в іншій частині підлітків розбудити до них нездоровий інтерес, бажання спробувати на собі їх дію. Ще більше проблем виникає у сфері санітарної профілактичної освіти стосовно ненаркотичних токсичних речовин. Серед багатьох підлітків існує уявлення, що "наркоманом від цього не станеш". З іншого боку, значна частина підлітків може мати дуже неясні уявлення про них чи навіть нічого не знати. Широка недиференційована санітарна освіта на деяких з таких підлітків може вплинути негативно - спонукати спробувати дію цих речовин на собі. Пропонується інформувати підлітків лише про те, що зустрічається у даному регіоні, і розкривати тільки шкоду для здоров'я, позбавлення перспектив у спорті і виборі престижних професій. Однак дієвості такого підходу перешкоджають згадане падіння суб'єктивної ціни здоров'я і саморуйнівної поведінки. Опитування декількох тисяч учнів старших класів шкіл, професійно-технічних училищ і технікумів показав, що лише 5-10% підлітків виявляють стійку цікавість до спорту і цінують успіхи в цій сфері, у той час як сучасною музикою захоплюються 50-60% [Князєв Ю.Н., 1988], а відношення останньої до адиктивної поведінки є неоднозначним. Ефективність санітарної профілактичної освіти серед підлітків самими наркологами визнається як достатньо низька. Однією з необхідних передумов санітарної освіти є наявність достовірних знань про інформованість підлітків і молоді у сфері наркологічних проблем. Подібні дослідження необхідно проводити більш широко і систематично. В.В. Гульдан та соавт. запропонували оригінальний проективний метод у вигляді незакінчених розповідей для дослідження інформова-ності про наркотики. Було встановлено, що для 14-літніх підлітків, що ніколи не вживали ніяких токсичних речовин, головним джерелом інформації в цій галузі є телебачення і фільми. Тому вони краще знають про опіати, ніж про інгалянти, циклодол й транквілізатори, якими зловживають їхні однолітки. Саме серед них існує уявлення, що "наркоманом можна стати з одного разу". Водночас, їх однолітки, схильні до зловживання токсичними речовинами, одержують знання, в основному, від своїх приятелів або ж мають власний досвід. Вони краще знають про інгалянти та інші дурманні речовини, якими користуються в їхній компаніях, ніж про опіати. Уявлення про розвиток залежності у них більш реальні. Як вказувалося, існує точка зору, що інформація про наркотики може викликати нездоровий інтерес до них, сприяти поширенню зловживання, тому санітарна освіта у даній сфері повинна бути обмежена групами високого ризику. Однак, відповідно до Карного кодексу, суворо карають за незаконне придбання, виготовлення, збереження, перевезення і збут наркотичних речовин, а також спонукання інших до їхнього вживання. Відсутність знань у населення, особливо в молодіжному середовищі, про те, які речовини законом визнаються наркотиками, а які до них не віднесені, здатна створити парадоксальну ситуацію -незнання того, за що можна нести карну відповідальність. Виявлення груп ризику Описані 3 групи ризику відповідно до генези зумовлюючого фактора: біологічна (наприклад, наявність пре- і перинатальной патології в анамнезі), психологічна (наприклад, психічний інфантилізм) і соціальна (наприклад, підлітки з асоціальних родин). Ці групи виділяються саме з мстою диференційованої профілактики. Лонгитюдні дослідження, здійснені починаючи з підліткового віку протягом 5-15 років, дозволили, насамперед, установити, що підлітки, що зловживають інгалянтами, виявилися групою високого ризику розвитку хронічного алкоголізму. До віку 23-32 років у 37% з них розвився алкоголізм - як правило, II стадія хвороби. У той же час у тих, хто в підлітковому віці епізодично вживав алкоголь, але не вживав інгалянтів, хронічний алкоголізм розвинувся до 23 років у 6%, а до 32 років -У 11%. Розроблені методи психологічної діагностики дозволяють виділити контингент підвищеного ризику розвитку алкоголізму при масових обстеженнях. Прикладом можуть послужити шкала алкоголізму ММРІ, шкала психологічної схильності до алкоголізації патохарактерологічно-го діагностичного опитувальника (ПДО) для підлітків. Відомими біологічними передумовами служать обтяжена алкоголізмом спадковість, а також конституціональна недостатність ферментних систем організму, що розщеплюють алкоголь. Указується також, що надбаним біологічним фактором, що підвищує ризик розвитку алкоголізму, є перенесений гепатит [Братусь Б.С., Сидоров П.И.], що послабляє детоксикуючі функції печінки. Ретельний лікарський анамнез життя (у вигляді інтерв'ю чи заповнення докладних анкет) є одним з основних методів виявлення біологічних факторів високого ризику. Соціальні фактори підвищеного ризику з'ясовуються з анамнезу життя, а також з інформації про підлітка, здобутої з різних джерел. До них відносяться неблагополучна родина, неправильне виховання, дані про те, що підліток спілкується з компанією людей, що вживають алкоголь, тих, хто зловживає дурманними засобами, чи з тим неформальним угрупованням, яке зумовлює цей ризик. 4. Сучасні технології формування здорового способу життя серед неповнолітніх. Спосіб життя людей залежить від тих цінностей, пріоритетів, практичних можливостей та труднощів, які є невід'ємним елементом повсякденного їхнього життя. Особливості способу життя суспільств, соціальних груп та окремих осіб переплітаються один з одним, у результаті чого формуються стереотипи дій, що повторюються і трансформуються із покоління у покоління. Ті чи інші погляди, позиції, навички, вміння та форми поведінки, що впливають на здоров'я, визначаються цим досвідом і тим соціальним сенсом та значенням, які з нього випливають. При цьому мова йде не тільки про усвідомлене рішення піддавати чи ні своє здоров'я ризику. Це означає також, що здоровий спосіб життя повинен пропагуватися у якості реалістичної і привабливої альтернативи, якою люди можуть користуватися у ході свого повсякденного життя. Одним з провідних принципів філософії досягнення здоров'я для всіх є необхідність "зробити вибір на користь здорового способу життя більш простим вибором". Ще на початку розвитку знань, пов'язаних зі здоров'ям і поведінкою, вчені ставили питання про необхідність вивчення впливу гігієнічного виховання населення на його здоров'я. Постало питання вивчати не тільки знання людини (у даному випадку - кількісний показник), але і його поведінку (якісний показник). Поведінка є однією з основних детермінант здоров'я, ступінь впливу якої значно перевищує вплив багатьох інших детермінант. За визначенням М. Ьаіопсіе (1974), вона разом з біологією людини, медичною допомогою та навколишнім середовищем відноситься до чотирьох основних чинників, що визначають рівень здоров'я. Результати спеціальних досліджень, проведених у 70-х роках у США (МСКеоті апгі Ьо\уе, 1974) з метою кількісної оцінки впливу різних чинників на здоров'я, виявили, що група чинників, названих "біхевіоральними" (поведінко-вими), постійно випереджувала інші. Тому й виникла потреба змінити пріоритети у профілактиці від профілактики хвороб до профілактики поведінки, яка може призвести до захворювання. "Освіченість полягає не у тому, щоб більше знати, а у тому, щоб інакше себе поводити" (Джон Раскін, 1987). При такому підході на перший план виходить проблема впливу на поведінку людини. На першому етапі, якщо інформація корисна, її ще треба зробити цікавою, тобто, так би мовити, "підсилити". Як настанова звучать слова Клойда Стейнмеца, президента асоціації з тренінгів та розвитку: "Не достатньо сказати: "Тут багато інформації, беріть її!" - ми повинні зацікавити та мотивувати людей, щоб вони схотіли брати цю інформацію". Цікава та корисна інформація має перетворитися на таку, що викличе бажання сформувати здоровий спосіб життя, - це другий етап. На третьому етапі бажання повинне перетворитися у знання. На четвертому етапі знання втілюються у навички, які на п'ятому етапі призводять до зміцнення здоров'я. Тут ми бачимо точки прикладання зусиль санітарної освіти на кожному етапі для стимуляції мотивації до здорового способу життя. Особливо актуальним, на наш погляд, є вивчення найбільш ефективних технологій формування здорового способу життя саме дітей і підлітків. Це зумовлене тим, що ефективність навчання і виховання молоді завжди вища, ніж переучування і перевиховання дорослої людини, у якої давно склалися ціннісні орієнтації й установки у відношенні індивідуального і суспільного здоров'я. А з іншого боку, молодь найбільше лабільна у відношенні формування способу життя - і тому схильна до ризику поширення у своєму середовищі таких соціальних хвороб, викликаних поведінкою, як алкоголізм, паління, наркоманія, СНІД й інші хвороби, які передаються статевим шляхом, психічні розлади. Так, близько 50% ВІЛ-інфікованих - це молоді люди у віці від 15 до 25 років, серед ВІЛ-інфікованих 85% - ін'єкційні наркомани. Цікаво відзначити, що у підлітковому віці відбувається реактивний опір обмеженням: неповнолітні студенти утримуються від вживання алкоголю у 19%, а повнолітні - у 25%. Девід Хенсон і Руф Енгз з'ясували також, що тільки 15% старших проти 24% молодших студентів споживали алкоголь у непомірних дозах. Щодо поширення паління у підлітковому середовищі заслуговують на увагу наступні факти: у цілому палять 30-40% учнів, причому відносно регулярно палять 48% молоді (15-22 років). Серед цієї вікової групи 80% хоча б один раз у своєму житті палили, тоді як у дорослому віці палять у середньому 35% людей. Це свідчить про те, що у підлітковому віці ще тільки формуються ціннісні установки щодо поведінки, пов'язаної зі здоров'ям, і ще не створений стійкий спосіб життя. Саме у цьому віці створюються передумови для становлення сенсу життя, оскільки це "вік відкриття свого "Я", оформлення особистості, з одного боку, і вік оформлення світогляду - з іншого". Опитування, проведене серед школярів Києва (1999 р.) показало, що близько 72% підлітків не планують палити роком пізніше, а через 5 років такими, що не палять, себе уявляють 79% опитаних. За нашими даними, 85% курців 17-20 років бажають кинути палити. Це явно свідчить про те, що підлітковий вік є найбільш уразливим для початку паління і саме у цей період треба спрямувати зусилля дітей на те, щоб вони покинули цю небезпечну поведінкову хворобу. Отавська хартія (1986), яка була віхою в міжнародному прийнятті зміцнення здоров'я, підкреслює п'ять специфічних цілей для дії по зміцненню здоров'я відповідно до нового громадського здоров'я. Ось вони: 1) розвиток громадської політики здоров'я; 2) розвиток персональних навичок; 3) зміцнення суспільних дій; 4) створення підтримуючого середовища; 5) переорієнтація служби охорони здоров'я. Зміцнення здоров'я тому є активним процесом по попередженню захворювання, що включає освітні компоненти, у тому числі індивідуальні і групові зміни та методи соціального впливу, які разом зі зміною оточуючого середовища, законодавчим та організаційним втручанням, розроблять ряд стратегій для покращання здоров'я. Можна зробити декілька висновків: 1. У деяких випадках знання можуть бути достатніми, щоб викликати зміни у поведінці, але в інших випадках вони можуть бути ні необхідними ні достатніми. 2. Не слід вважити, що особи завжди добре проінформовані про відповідну здорову поведінку, але також не слід вважати, що знання гарантуватиме зміни в поведінці. 3. Коли знання вважалось б важливим, це повинно було б виражатися в значеннях, які є видатними для кінцевої аудиторії. 4. Втілення знання в дію базується на широкому діапазоні внутрішніх і зовнішніх факторів, включаючи цінності, відношення та переконання. 5. Для більшості осіб, переведення знань у поведінку потребує розвитку специфічних навичок, які включають до себе міжособистісні навички. Настанови людей спрямовують їх поведінку, якщо вони спадають їм на думку. Люди, які усвідомлюють самих себе, зазвичай ладять зі своїми особистими настановами. Донедавна при роботі з молоддю в сфері освітно-профілактичного виховання в основному використовувався фактичний підхід, який зосереджується в основному на описанні і попередженні небезпеки, пов'язаної зі вживанням наркотичних речовин. Деякі програми виявилися неефективними в запобіганні вживання наркотиків. Деякі навіть призвели до збільшення експериментування. Цей підхід не здійснює ефективного впливу, крім короткострокового збільшення обсягу знань. Фактичний підхід припускає, що група учнів не знає про можливі наслідки вживання визначеної речовини і змінить своє ставлення і поведінку після одержання правильної інформації. Немає ніяких практичних підтверджень цього спрощеного причинного зв'язку. В огляді по антинаркотичній освіті в школах Північної Америки Сгоосізіааі приходить до висновку, що: змінити обсяг знань відносно легко, і хоча ця зміна можливо і необхідна, вона не має особливого значення в запобіганні небажаного типу поведінки, змінити ставлення ще важче, а поведінка є компонентом, змінити який найбільш складно. Тому багато новітніх програм не зосереджуються безпосередньо на наркотичних речовинах. Замість цього вони мають навчальний характер і акцентуються на особистому і соціальному розвитку школярів, використовуючи підхід соціальних і життєвих навичок. Цей підхід розроблений і з метою підвищити самооцінку і відповідальність у прийнятті рішень, також і для збагачення особистісного і соціального розвитку навчальної групи підлітків. Загалом, цей підхід містить у собі свідомий, емоційний і поведінковий компоненти, але інформація тут не є головною. Такі навички, як прийняття рішень і самоствердження вивчаються, як розумна відповідна реакція на певні ситуації в житті. Процесу прийняття рішень приділяється багато уваги. Лекції,, дискусії про можливі варіанти поведінки, рольові ігри демонструють процес і наслідки прийнятих рішень. Активні, емпіричні методи і групова робота є, таким чином, ключовими компонентами цього підходу. Оауіез, Сапз (1992), проте, попереджають, що при неправильному проведенні заняття з "прийняття рішень", важливе для розвитку молодих людей і щеплення позитивних навичок здорової поведінки, може перетворитися на урок із "виконання рішень", що приймаються викладачем. Підлітки можуть застосовувати навички, набуті завдяки цьому підходу, у багатьох різних ситуаціях. Ці основні навички містять у собі: прийняття рішень, вирішення проблем, творче і критичне мислення, ефективне спілкування, навички особистих взаємин, самоусвідомлення, співпереживання й уміння керувати емоціями і справлятися зі стресом. Стосовно вживання наркотичних речовин, підходи соціального впливу ґрунтуються на тім, що однолітки, родина і вплив оточення відіграють важливу роль в ініціюванні і продовженні вживання таких речовин. Найбільш ефективна форма - це підхід протистояння тиску однолітків. Загалом, ці підходи містять у собі: 1) допомогу школярам в усвідомленні соціального тиску, що пропагує вживання, якому вони можуть піддаватися; 2) навчання конкретним навичкам (навичка відмовлення), що допомагає протистояти тиску; 3) виправлення неправильних уявлень про соціальні норми, що стосуються вживання. Головне - це зробити молодим людям "щеплення" проти ініціюючого паління й інших ризиків тиску. При сучасному застосуванні цього підходу акцент робиться на навчанні молоді протистояти тиску однолітків і засобів масової інформації, що ініціюють споживання шкідливих речовин. Двома характерними рисами цього підходу є: використання підліткових лідерів, рольових ігор і соціальної підтримки при навчанні навичці відмовлення. І те, й інше використовується для створення клімату, у якому легше за все сказати "ні". Саме такий підхід нами використовується у програмі міністерства освіти і науки України/ПРООН/ЮНЕЙДС "Сприяння просвітницькій роботі "рівний-рівному" серед молоді України щодо здорового способу життя". Використання підліткових лідерів (цього ж віку або старших) відіграє важливу роль у програмах такого типу. Важливо відмітити, що самі школярі при опитуванні вказували на те, що, в першу чергу, вони самі повинні проводити роботу по зміцненню здоров'я. Ця технологія використовується у багатьох профілактичних програмах і має підтримку багатьох досліджень, хоча підліткові лідери в основному використовуються як допоміжний засіб. Головне у цих програмах те, щоб були підготовлені вчителі, психологи, соціальні працівники і лікарі, які безпосередньо працюють із дітьми та підлітками. Шкільна профілактична програма має базуватися на попередженні паління як основного фактору ризику виникнення наркоманій та алкоголізації підлітків. Тютюнопаління дуже швидко перетворюється на звичку та утворює психологічну толерантність до вживання нелегальних наркотиків та алкоголю. За деякими даними, вірогідність прилучення до наркотиків при невживанні алкоголю і тютюну складає всього 0,5%. Тому слід вважати ризикованим вживання підлітками наркотиків будь-якого походження, у тому' числі алкоголю і тютюну. Дуже важливо розглядати питання попередження наркоманій як комплекс соціальних дій, спрямованих на формування здорового способу життя молоді. Частково цю проблему можна розглядати як теорію компенсації, яка пояснює, що потреба у вживанні алкоголю, тютюну і наркотиків виникає у результаті недоліку розвитку якоїсь важливої особистісної якості або соціальної навички. Ще однією з сучасних форм роботи з молоддю є залучення волонтерів (добровольців) із груп ризику (колишніх наркоманів, алкоголіків, ВІЛ-інфікованих) до проведення занять із формування навичок здорового способу життя. Такий досвід був нами використаний при роботі у середній школі-гімназії №106 м. Києва (березень 2000 р.). У 8-му класі лікар проводив урок на тему: "Профілактика наркоманій". З собою він запросив волонтера: ВІЛ-інфіковану жінку 25 років, колишню наркоманку. Під час лекції лікар надав слово волонтеру, яка поділилася власною життєвою історією про негативні наслідки вживання наркотиків для себе та своєї дитини. Після короткої розповіді волонтера (10 хв) лектор підсумував сказане. Дуже серйозно і вагомо було сприйнято дітьми і розповідь волонтера, яка була наочним прикладом того теоретичного матеріалу, який викладав лікар, і в той же час, теоретичний матеріал сприймався більш переконливо, оскільки мав зв'язок з життям конкретної людини. Під час заняття з учнями підсилює сприйняття теми показ сучасних короткотривалих відеофільмів (до 15 хв), в яких вибудований правдивий сюжет, який дає емоційний поштовх, але не перевантажує сприйняття, та даються різнопланові інтерв'ю: колишніх наркоманів, професійних спортсменів і лікарів-наркологів. Перегляд фільмів дає гарне підґрунтя для групової дискусії учнів, для оформлення їх позиції і ставлення до подібних життєвих ситуацій. Важливою формою роботи по затвердженню навичок здорового способу життя серед молоді є об'єднання молоді у громадські організації. Одна з таких організацій - "Молода ініціатива" (заснована у м. Києві, 2000 р.) об'єднує молодь шкільного та студентського віку м. Києва, а також фахівців: соціальних працівників, лікаря та психолога, які разом у неформальній обстановці обговорюють питання затвердження засад здорового способу життя та розробляють відповідну інформацію і рекомендації. Це сприяє розвитку партнерських стосунків учнів та фахівців. За нашим спостереженням, поза школою і домівкою молодіжні організації надають прекрасну можливість проводити індивідуальну профілактичну роботу з молоддю та сприяти їх соціальному розвитку. Також важливим фактором формування здорового способу життя молоді у позашкільній роботі є те, що об'єднується соціальне активна молодь, її лідери, які мають навички здорового способу життя і під час дозвілля підтримують свої переконання відповідною поведінкою. Наприклад, доведено, що один із засобів не пристраститися до спиртного - це спілкування з непитущими однолітками. Також наш Центр здоров'я разом із Соціальною службою для молоді м. Києва організували заняття молодіжної групи під назвою "Спі-керське бюро". Ця група - це об'єднання підлітків та молоді (біля ЗО чоловік) з різних громадських організацій, які опановують навички проведення занять з формування здорового способу життя серед однолітків, або молодших школярів за методикою "рівний-рівному". Кожен з учасників цієї групи протягом 2000-2001 навчального року займалися з тренерами, які навчали їх навичкам проведення занять. У квітні 2001 року були проведені практичні заняття у школах м. Києва: 2-3 спікера протягом уроку проводили з учнями-однолітками заняття, а двоє спікерів та тренер "Спікерського бюро" (психолог або лікар) були спостерігачами заняття (супервізорами). Після закінчення уроку проводилося обговорення проведеного заняття супервізорів зі "спікерами". Ця методика була вперше використана в Канаді (м. Торонто) у 1984 році і була спрямована на соціальну реабілітацію ВІЛ-інфікованих, які і ставали "спікерами". В умовах м. Києва методика була трансформована для більш ефективної первинної профілактики наркоманій серед молоді. Таким чином, важливим кроком на шляху формування здорового способу життя молоді є трансформація тих форм і методів роботи, які позитивно зарекомендували себе у роботі, - це, в першу чергу, методи, які спрямовані на активну участь самих підлітків у навчанні своїх однолітків або молодших за віком та методи соціального впливу на ставлення до свого здоров'я та поведінку. Головний мотив переконання проти вживання наркотиків повинен бути позитивним. Програма профілактики повинна закликати до честолюбства підлітків, їх самолюбства й упевненості у собі, почуття гордості за свої досягнення. Треба заохочувати їх прагнення контролювати особисту поведінку і не звалювати провину за свої звички на інших. Дуже ефективна тактика -вселяти молоді думку про те, що престижно підтримувати добру фізичну форму (Тискег, 1984). Робота з підлітками повинна починатися з найбільш раннього віку та продовжуватись протягом декількох років, поновлюючись час від часу, це більш ефективно, ніж проведення одноразових акцій. Є і деякі перешкоди на шляху до ефективної пропаганди здоров'я серед молоді: 1) задоволення від деяких нездорових звичок; 2) необгрунтований оптимізм до свого здоров'я; 3) скептичне ставлення до повідомлень про здоров'я та здоровий спосіб життя; 4) конкуренція з боку повідомлень протилежного змісту; 5) реактивний опір обмеженням, який згадувався вище; 6) протиставлення себе, своєї групи дорослому суспільству та дорослим моральним принципам; 7) неприйняття віддалених шкідливих наслідків ризикованої поведінки; 8) авторитетність неформальних джерел інформації (частіше за все будь-яка інформація від лідерів своєї компанії підлітками буде сприйматися більш серйозно ніж від інших джерел). При впровадженні сучасних технологій формування здорового способу життя серед молоді мають бути враховані ці та інші перешкоди, які можуть виникати при роботі з певною молодіжною групою. |
| 5. ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРВИННОЇ ПРОФІЛАКТИКИ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ СЕРЕД ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ Організація та проведення первинної профілактики адитивної поведінки серед дітей у навчальних закладах |
ВІДДІЛ ОСВІТИ СТАРОБІЛЬСЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ НАКАЗ «Про затвердження плану заходів профілактики дитячої безпритульності та бездоглядності на 2012 рік у Луганській області» і з метою... |
| Про затвердження Плану заходів відділу освіти щодо профілактики правопорушень... З метою виконання наказу головного управління освіти і науки від 16. 10. 2012 року №125 «Про затвердження Плану заходів головного... |
Профілактика девіантної поведінки підлітків у процесі самовиховання... РОЗДІЛ ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОФІЛАКТИКИ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ |
| Про затвердження Комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності... З метою розв'язання проблем профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, створення належних умов для їх фізичного, інтелектуального... |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ пр. Перемоги Україні, Міністерство зосереджує увагу на питаннях профілактики правопорушень та злочиності серед дітей та учнівської молоді |
| План заходів щодо профілактики правопорушень серед дітей та учнівської... Провадження просвітницької діяльності, спрямованої на формування негативного ставлення до протиправних діянь |
ВІДДІЛ ОСВІТИ СТАРОБІЛЬСЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ НАКАЗ Міністерства освіти і науки України від 13. 09. 2010 №1/9-623 «Щодо подолання злочинності серед неповнолітніх та організації профілактичної... |
| МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАУКИ,... Про посилення заходів з профілактики гострих кишкових інфекцій та харчових отруєнь серед |
Лекція № Особливості проявів соціальної дезадаптації у дітей та молоді Мета: усвідомити сутність девіантної поведінки; формувати вміння розрізняти різні типи девіації; здійснити класифікацію причин девіантної... |