4. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРОФІЛАКТИКИ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ СЕРЕД МОЛОДІ


Скачати 379.76 Kb.
Назва 4. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРОФІЛАКТИКИ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ СЕРЕД МОЛОДІ
Сторінка 1/3
Дата 10.04.2013
Розмір 379.76 Kb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Інформатика > Документи
  1   2   3
Тема 4.

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ

ПРОФІЛАКТИКИ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ СЕРЕД МОЛОДІ


  1. Соціальні технології організації та проведення профілактики адиктивної поведінки.

  2. Основні підходи до профілактики адиктивної поведінки серед молоді.

  3. Профілактика раннього алкоголізму, наркоманій і токсикоманії.

  4. Сучасні технології формування здорового способу життя серед неповнолітніх і молоді.



1. Соціальні технології організації та проведення профілактики адиктивної поведінки

Виходячи із загальнонаціональної політики, необхідною є розробка і реалізація конкретної політики щодо проведення профілактичної ро­боти в регіонах. У кожному випадку політика попередження наркотиз­му повинна бути розроблена з урахуванням реальних конкретних міс­цевих умов. Очевидно, що кінцевою метою розробки і здійснення по­дібної політики є соціальна технологія профілактики адиктивної пове­дінки, що призводить до покращання наркологічної ситуації.

Соціальна технологія - це визначення науково обґрунтованих способів реалізації образу майбутнього суспільного стану. Вихідним етапом є соціальне проектування - це формування образу майбутнього об'єкта й обчислен­ня принципової можливості його досягнення. Соціальна технологія визначає способи його досягнення, а соціально-інженерна діяльність трансформує соціально-наукове знання безпосередньо в практичну, перетворюючу діяльність. Об'єктом такої діяльності є ті стани суспіль­них явищ і процесів, які планується досягти. Оскільки повне утриман­ня суспільства від вживання адиктивних речовин не може бути реаль­ним станом, метою соціальної технології профілактики адиктивної по­ведінки є зниження споживання і зв'язаних з ним проблем. Тут прий­нято розрізняти два типи цілей:
Зменшення пропозиції. Спрямоване на запобі­гання поширення наркоманії і легкодоступності наркотиків. Зниження пропозиції відбувається, в основному, через змен­шення можливості придбати наркотик потенційним споживачем. В ідеа­лі ця стратегія прагне до повного виключення наркотиків з незаконного обігу. І, незважаючи на практичну недосяжність цієї мети, зменшення пропозиції відбувається за рахунок збільшення ціни наркотику на вулиці за допомогою класичних ринкових сил. Тут необхідно мати на увазі той факт, що наркоман швидше буде урізати споживання продук­тів харчування, щоб здобувати наркотик по більш високій ціні, ніж зменшить його споживання. Слід зазначити, що попит на наркотики є еластичним і відповідає змінам ціни. Звідси - успішне зменшення про­позиції може, у принципі, знизити попит. Тут використовуються бар'єрні методи.
Зменшення попиту. Спрямовані на зменшення шкоди і несприятливих наслідків уживання наркотиків для наркозалежних і суспільства. Об'єктом тут є як споживачі наркотиків, так і ті, хто ще не почав їх споживання. У першому випадку проводяться захо­ди лікувально-реабілітаційного характеру, що мають на меті усунення потреби в адиктивній речовині у її споживача. У другому випадку зу­силля спрямовані на формування адекватної установки на запобігання первинному прийому наркотиків. Тут використовуються, в основному, профілактичні освітні методи.

Подібна діяльність повинна існувати в двох формах - у формі про­грами, що містить процедури й операції (способи і засоби діяльності) і у формі власне діяльності, побудованої відповідно до конкретної про­грами.

Для побудови програми соціальної технології необхідно використо­вувати соціальні показники - це такі якісно-кількісні характеристики об'єкта, що відбивають міру наближення об'єкта до необхідного норма­льного стану. Іншими словами, для здійснення профілактики необхідна методично правильно проведена оцінка існуючої практики і потреб чи нестатків у конкретному регіоні, причому варто використовувати як наявні відомості, так і проводити власні спеціальні дослідження. Про­філактичні програми не можна а ні починати, а ні проводити, а ні оці­нювати без моніторингу показників епідеміологічної ситуації, а також показників, що більш швидко виникають у процесі реалізації такої про­грами. Подібний моніторинг уже проводиться нами.

Так як населення є не тільки об'єктом профілактичної роботи, але й суб'єктом, що бере участь у ній, його необхідно активно залучати до цього процесу. З цією метою доцільно проводити науково обґрунтова­ний маркетинг профілактичної програми (визначення потреб у профі­лактиці населення, пріоритетних каналів інформації для її проведення, соціальних інститутів, які необхідно з цією метою задіяти). Визначати­ся повинні також цільові групи профілактики, щодо яких повинен здій­снюватися диференційований методологічний підхід. Це, насамперед:


  • "Потенційні споживачі" наркотиків (головним чином, школярі молодших і середніх класів). Вони у силу свого віку потребують мір винятково первинної профілактики.

  • "Епізодичні і випадкові споживачі" наркотиків. Оскільки цю групу, яка вимагає вторинної профілактики, практично неможливо ізолювати від тих, хто утримується від вживання наркотиків, щодо них варто проводити заходи змішаного характеру - і освітньо-профілактич­ні, і лікувально-терапевтичні.

  • Групи населення, які виконують функції навчання і контролю стосовно потенційних споживачів, тобто, у першу чергу, батьки, учите­лі, лікарі. Ці групи мають потребу в заповненні інформаційних прога­лин або у заміні сформованих раніше стереотипів на достовірну інфор­мацію про адиктивні речовини. Також ця група вимагає навчання хоча 6 елементарним навичкам профілактичної роботи.

  • "Регулярні споживачі" з цілком сформованою наркоманією і близькі їм люди (батьки, друзі і т.д.). Ця група вимагає, крім лікува­льного втручання, заходів реабілітації, ресоціалізації й адаптації, а їх батьки та рідні - соціально-психологічної допомоги у подоланні співузалежненості.


Усе викладене свідчить про необхідність створення в регіонах міжсекторальних коаліцій партнерів, між якими повинен бути досягну­тий консенсус не тільки на рівні ідейного об'єднання, але й на рівні об'єднання ресурсів, що можуть бути спрямовані на профілактику.

Таким чином, у регіонах назріла необхідність створення регіональ­них координаційних центрів з профілактики адиктивної поведінки се­ред дітей, підлітків та молоді. У його склад повинні ввійти представни­ки всіх залучених у профілактичну роботу служб як медичного секто­ра, так і немедичного - юридичного, освітнього й інших секторів, заці­кавлених у подоланні проблем, пов'язаних з поширенням наркотиків.
2. Основні підходи до профілактики адиктивної поведінки підлітків та молоді
Міжнародний рівень розв'язання проблеми профілактики

У відповідності з документами, прийнятими ВООЗ, країни-учас­ниці повинні розгорнути широку роботу з профілактики адиктивної поведінки. Більшу увагу рекомендовано приділяти медико-санітарній просвіті. Розробляються спеціальні програми та підручники як для педагогів, так і для учнів з питань превентивної освіти, куди входить інформація з медико-санітарної просвіти, охорони психічного здоров'я, профілактики алкоголізму, наркоманій, СНІДу.

Передбачена апробація освітніх програм та інших підходів до про­філактики зловживання психотропними речовинами. На сьогодні вже у 50 спеціально вибраних державах-членах ВООЗ були проведені дво­річні випробування з оцінки ефективності різноманітних розроблених там програм профілактики. В кінці 1994 року в цей список країн, об­раних для участі в апробації програм превентивної освіти, увійшла й Україна.
Інші підходи до профілактики адиктивної поведінки включають:


  • питання психологічної допомоги дітям із сімей алкоголіків;

  • психотерапію алкоголізму та наркоманій (створення комун у Данії, Ісландії, Іспанії, Франції);

  • реальне втілення у життя принципів здорового образу життя (наприклад, проект "Міста здоров'я").


Пропонуються також заходи юридичного плану:


  • збільшення штрафів та застосування більш жорстких санкцій до водіїв за керування транспортом у нетверезому стані;

  • контроль за рекламою спиртних напоїв і тютюнових виробів;

  • контроль за цінами, податками та митними зборами на ці товари;

  • контроль над доступністю алкоголю (наприклад, заборона про­давати спиртне особам, що не досягли 21 року; особам, що і так вже знаходяться в стані сп'яніння; у місцях відпочинку та спортивних свят, на автозаправках тощо).


Крім того, ВООЗ приділяє велику увагу досвіду вивчення взаємо­допомоги населення. Так, силами провідних спеціалістів розробляються два спільних проекти: "Міжнародне спільне дослідження Анонімних Алкоголіків як соціального руху"; дослідження стратегій підвищення ефективності допомоги особам, які потерпають від шкоди, що завдана алкоголем.

Основні напрями профілактики

Профілактика адиктивної поведінки на професійному рівні серед підлітків та молоді здійснюється за наступними напрямками.

1. Профілактична освіта. Мета цього напрямку полягає у тому, щоб кожна людина ще до першої спроби якоїсь психотропної речовини мала об'єктивні відомості про те, що це таке, які причини і наслідки вживання цих речовин. Сутність профілактичної освіти у тому, щоб отримані знання стали реально діючими мотивами поведінки. Склад­ність цієї основної задачі першого напрямку зумовила створення спеці­альних методик та програм, застосування яких забезпечує формування у людини готовності зробити правильний вибір.

2. Психокорекційна робота з підлітками "групи ризику". Успіш­ність процесу переходу знань у переконання залежить не тільки від якості виховання. Велике значення має особистість того, кого навчають. Якщо у підлітка чи молодої людини же сформована орієнтація на вжи­вання психотропних речовин, то переконаність в істинності інформації, яка міститься в курсі профілактичної освіти, навряд чи виникне.

Крім того, якщо в силу своїх особистісних особливостей підліток часто відчуває потребу в зміні свого психічного стану (зняти напруже­ність, тривогу; покращити настрій; позбавитися нудьги тощо), інфор­мація про негативні наслідки вживання психотропних речовин його навряд чи утримає. Тому з підлітками "групи ризику" необхідно проводити спеціальну роботу, спрямовану на корекцію їхньої особистості.

3. Психологічна допомога дітям, підліткам та молоді із сімей, обтяжених алкогольним чи наркотичним узалежненням. В Україні, на жаль, проблема дітей, у яких хоча б один з батьків п'є або вживає нар­котичні речовини, не розглядається у зв'язку з питаннями профілакти­ки залежності. Незважаючи на те, що вже давно доведено, що основний контингент майбутніх алкоголіків складають діти з алкогольних сімей, у нас вкрай мало програм роботи з ними. Між тим, вивчення рушійних механізмів патологічного розвитку дитини в сім'ї, обтяженій проблемою алкоголю чи наркотиків, дозволяє вести мову про психопатизуючий вплив такої соціальної ситуації розвитку дитини. З часом, коли дитина виходить за межі сім'ї, психогенні фактори продовжують діяти. Тому навіть у дорослих дітей алкоголіків існують серйозні проблеми.

4. Психологічна підтримка родини - батьків, дружин, матерів або інших близьких людей, що проживають разом з узалежненою люди­ною. Існують спеціальні програми щодо соціально-психологічної допо­моги співзалежним членам родини. Наукові дослідження та життєві спостереження доводять серйозну значущість того, впливу, який справ­ляють члени сім'ї один на одного. Відомо, що ставлення дружини, іі реакція на зловживання чоловіком спиртними напоями, що розпочало­ся, іноді відіграє вирішальну роль в тому, що він припиняє пиячити. Інколи буває й навпаки.

Другий аспект цієї проблеми - стосунки того з батьків, хто не п'є і не вживає наркотики, з дітьми. Тут теж необхідна психологічна допо­мога.

5. Психокорекційна робота з дорослими дітьми алкоголіків. У лю­дини, що виросла в сім'ї, обтяженій алкогольним узалежненням, відбу­вається патологічна трансформація особистості, яку слід розуміти як реалізацію "психопатичного циклу". Сутність цього процесу полягає у тому, що наростання психопатичних рис відбувається за рахунок пси­хогенних реакцій на мікросоціальні ускладнення, причиною яких є сама людина в силу власного дисгармонійного складу.
Зміст та форми профілактичної освіти

Засвоєння норм поведінки по відношенню до алкоголю (як і інших психотропних речовин) неможливо відокремити від загального процесу соціалізації індивіда. Цей процес починається дуже рано, і (як зазнача­лось вище) вже у дошкільному віці у дітей виявляються елементи за­своєння алкогольних звичаїв. Особливо бурхливо формування психо­логічної орієнтації по відношенню до психотропних речовин відбува­ється у підлітковому віці.

У процесі формування у дітей орієнтації по відношенню до вжи­вання спиртного провідна роль на сьогодні належить сім'ї. Це стосуєть­ся не тільки загального контуру алкогольної поведінки (первинні оріє­нтири), а й вторинних орієнтирів, тобто ставлення до спиртного вже на основі особистих вражень після його вживання. Те, що перші досвіди алкоголізації відбуваються в сім'ї, в принципі - позитивний факт. Але погано тут те, що у нас, на жаль, батьки занадто рано дозволяють дітям вживати спиртні напої.

Часто батьки ставляться поблажливо до того, що 13-15-річний син або донька інколи вживають спиртне. Йдеться не тільки про "питущі сім'ї", а й про цілком благополучні. Широко розповсюджений звичай за святковим столом дозволити підлітку випити трохи вина, шампанського, пива. "Нічого страшного, натуральне вино - це еліксир сонця", - каже хтось з гостей. "Налийте йому, він вже великий", - підтримує інший. "Та я в його роки!.." - хвацько промовляє третій. Так відбувається за сімей­ним столом "посвячення в дорослі". Не дивно, що потім, зібравшися на вечірку або святкування дня народження, підлітки теж вживають спиртне, наслідуючи батьків або інших шановних дорослих.

На перший погляд, тут дійсно немає нічого страшного, і, мабуть, багато з читачів на підтвердження цього можуть привести свій власний підлітковий досвід. Так, у більшості людей існує переконання, що п'яницями стають діти з сімей п'яниць, а нормальній, "помірно питу­щій" сім'ї нічого не загрожує. Тому багато батьків дозволяють 12-15-річним (а тим більше старшим) дітям випити за святковим столом 50-100 г сухого вина або шампанського. При цьому дорослі розмірковують приблизно так: "Нічого страшного не скоїться, хай вип'є трошки, бо в натуральному вині багато корисних речовин, і я теж в його віці інколи випивав". Це пояснюється тим, що багато батьків не знають про існу­вання біологічної схильності до алкоголізму, коли навіть перша доза алкоголю, вжита випадково або "з лікувальною метою", або в результа­ті потурання батьків може стати "стартовою" в розвитку алкоголізму. А звідки вони могли про це дізнатися?
Профілактична освіта для батьків

Тут доречно обговорити питання про необхідність профілактичної освіти. Вона необхідна не тільки дітям, але й дорослим, у всякому разі, тим, хто має відношення до виховання дітей.

"Ніде, ні з ким і ніколи!" - ось гасло, яке пропонують наші автори публікацій з профілактики алкоголізму. Виходячи з цього, батьки по­винні повністю вилучити зі свого життя алкоголь, сподіваючись таким чином відгородити від нього і своїх дітей. Звісно, це мабуть був би ідеальний варіант. Але, на жаль, в нашому реальному житті цього ідеа­лу важко досягнути з двох причин:

1) рідко які батьки дійсно повністю відмовляються від вживання алкоголю;

2) рідко яка дитина, що виросла в такому штучно-безалкогольному середовищі, не зіштовхнеться надалі з реальністю, зі всіма її складними та негативними сторонами, у тому числі і зі зловживанням алкоголем.

З "легкої руки" пропагандистського підходу до цієї складної проб­леми батькам рекомендували просто не пити спиртні напої, а ставити на святковий (або скорботний) стіл соки, квас, мінеральну воду тощо. Звісно, наївно було б вірити, що все наше населення відразу наслідує цим благим побажанням, і проблема "діти за святковим столом" буде розв'язана. На жаль, алкоголь займає міцне місце в нашому реальному житті. Тому неправильно заплющувати очі на те, що майже всім бать­кам доводиться зіштовхуватися з питанням: "Як поступати з дітьми під час святкового застілля?" Не пускати взагалі за "дорослий" стіл? Від­правити їх до окремої кімнати або посадити за "дитячий" стіл (якщо є така можливість)? Чи можна наливати їм мінеральну воду (або сік, компот) в фужери, чарки, чи слід неодмінно давати їм для цього тільки чашки? Чи можна дозволяти дітям "цокатися" своїми чарками, наслі­дуючи дорослих? Чи варто дорослим виголошувати тост, присвячений дитині (наприклад, день народження сина або доньки)? А як поясню­вати дітям безглузду поведінку шановних дорослих, коли вони сп'я­ніють, випивши понад міру?

Не маючи відповідей на ці питання, батьки розв'язують їх по-своєму, хто як може, залежно від сімейних традицій, звичок та інших обставин. Багато хто з батьків взагалі не замислюється над цим, поступаючи в подібних ситуаціях "як Бог на душу положить". А потім вихо­дить, що до 14-15 років практично всі діти вже мають досвід вживання алкоголю, і отримали вони свою першу чарку спиртного з рук власних батьків.

Звісно, давати будь-які поради з антиалкогольного виховання дітей у сім'ї є сенс лише тоді, коли застосовується диференційований підхід до цього питання.

Якщо сім'я знаходиться на рівні споживання алкоголю незначного ступеня ризику, то особливих ускладнень у забезпеченні формування у дитини правильної орієнтації на спиртне звичайно не виникає. Цілком природно, що така сім'я товаришує з людьми, які дотримуються таких самих рівнів споживання алкоголю. Тому, збираючись за святковим столом, діти можуть разом з дорослими "цокатися" красивими чарками, вислуховувати тости на свою честь, але тут нікому не спаде на думку налити дитині спиртне, навіть якщо син або донька на вигляд уже зо­всім дорослі.

Складніше, якщо хтось з членів сім'ї (або друзі, родичі) знахо­дяться на небезпечному рівні вживання алкоголю. Навіть якщо помірно питуща сім'я в силу обставин змушена спілкуватися з людьми, що зло­вживають спиртним (сусіди, які приходять в гості, співробітники, бать­ки однокласників сина або доньки), то слід приділити вже спеціальну увагу формуванню правильних алкогольних орієнтацій v дітей.

Профілактична освіта батьків (як і інших дорослих, які мають відношення до виховання дітей) дуже рідко буде здійснюватися як са­моосвіта. Цьому перешкоджає не тільки постійна нестача часу у бать­ків, але й те, що у кожної дорослої людини вже існує своя алкогольна орієнтація, і питання про її зміну викликає у людини опір (як, між іншим, і питання про зміну будь-яких інших орієнтацій). Тому такого роду знання необхідно пропагувати, перш за все, за допомогою засобів масової інформації; телебачення, радіо тощо.

Зміст і форми подачі інформації про алкоголь повинні бути таки­ми, щоб не викликати у більшості людей звичної недовіри та байдужос­ті до наданих відомостей. Наприклад, у Франції, доки алкоголь асоці­ювався з пороком, тяжкими соціальними наслідками, особистісною деградацією, психічними розладами, ця проблема здавалася занадто віддаленою, що не загрожує широкому колу осіб. Однак нова теоре­тична модель, що змальовує понадмірне вживання алкоголю як при­клад неправильного харчування, виявилася більш дієвою, оскільки прийняла більш респектабельний вигляд для французів.

Завдяки цьому за останні п'ять років у Франції значно знизилося вживання алкоголю (в перерахунку на чистий етанол). Багато францу­зів відмовилися від міцних спиртних напоїв (тобто таких, що містять алкоголь понад 13°). Зараз 80% алкогольних напоїв у Франції вжива­ються у вигляді пива та натурального вина. У той самий час розв'язна поведінка в стані алкогольного сп'яніння викликає різкий осуд у ото­чуючих.
  1   2   3

Схожі:

5. ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРВИННОЇ ПРОФІЛАКТИКИ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ СЕРЕД ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ
Організація та проведення первинної профілактики адитивної поведінки серед дітей у навчальних закладах
ВІДДІЛ ОСВІТИ СТАРОБІЛЬСЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ НАКАЗ
«Про затвердження плану заходів профілактики дитячої безпритульності та бездоглядності на 2012 рік у Луганській області» і з метою...
Про затвердження Плану заходів відділу освіти щодо профілактики правопорушень...
З метою виконання наказу головного управління освіти і науки від 16. 10. 2012 року №125 «Про затвердження Плану заходів головного...
Профілактика девіантної поведінки підлітків у процесі самовиховання...
РОЗДІЛ ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОФІЛАКТИКИ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ
Про затвердження Комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності...
З метою розв'язання проблем профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, створення належних умов для їх фізичного, інтелектуального...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ пр. Перемоги
Україні, Міністерство зосереджує увагу на питаннях профілактики правопорушень та злочиності серед дітей та учнівської молоді
План заходів щодо профілактики правопорушень серед дітей та учнівської...
Провадження просвітницької діяльності, спрямованої на формування негативного ставлення до протиправних діянь
ВІДДІЛ ОСВІТИ СТАРОБІЛЬСЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ НАКАЗ
Міністерства освіти і науки України від 13. 09. 2010 №1/9-623 «Щодо подолання злочинності серед неповнолітніх та організації профілактичної...
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАУКИ,...
Про посилення заходів з профілактики гострих кишкових інфекцій та харчових отруєнь серед
Лекція № Особливості проявів соціальної дезадаптації у дітей та молоді
Мета: усвідомити сутність девіантної поведінки; формувати вміння розрізняти різні типи девіації; здійснити класифікацію причин девіантної...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка