11. Ефективність управління

1. 
   Зміст категорії “ефективність управління”
   
2. 
   Концепції визначення ефективності управління.
   
3. 
   Підходи до оцінки ефективності управління.
   
4. 
   Напрямки підвищення ефективності управлінської праці.
   

1. 
   виникає проблема оцінки результатів, що не зводяться до єдиного вимірника;
   
2. 
   складно віднести отримані результати на рахунок визначеного суб'єкта чи виду управління;
   
3. 
   необхідно враховувати фактор часу - багато управлінських заходів дають ефект через деякий час (підбор кадрів, їхнє навчання тощо);
   
4. 
   неправомірно вважати результати керованих процесів підсумком тільки управлінської діяльності. Основна частина продукту створюється виробниками, а не управлінцями. Тому некоректно порівнювати результат усього господарювання з витратами тільки на управління. Виникає обґрунтоване бажання поставити в знаменник попередньої формули ефективності витрати на здійснення всієї діяльності, а не тільки управління.
   

Рис. 11.1. Концепції та підходи до визначення та оцінки

1. 
   Досягнення цілі не завжди є легко вимірюваним;
   
2. 
   Організації здебільшого намагаються досягти декількох цілей, частина з яких суперечлива за змістом (досягнення максимального прибутку – забезпечення максимально безпечних умов роботи);
   
3. 
   Спірним є існування загального набору “офіційних” цілей (складність досягнення згоди серед менеджерів щодо конкретних цілей організації).
   

1. 
   виживання організації залежить від її здатності адаптуватися до вимог середовища;
   
2. 
   для задоволення цих вимог повний цикл “входи – процес – виходи” повинен знаходитись в центрі уваги керівництва.
   

• 
  продуктивність праці;
  

• 
  розмір зниження собівартості продукту;
  
• 
  обсяги приросту прибутку;
  
• 
  обсяги реалізації продукту тощо.
  

• 
  питома вага управлінців в загальній чисельності працюючих;
  
• 
  питома вага персоналу управління в загальному фонді оплаті праці;
  
• 
  питома вага витрат на управління в собівартості продукції тощо.
  

• 
  продуктивність;
  
• 
  якість;
  
• 
  ефективність;
  
• 
  гнучкість;
  
• 
  задоволеність.
  

• 
  здатність реагувати на зміни зовнішнього середовища (споживачів, конкурентів, урядових настанов);
  
• 
  здатність індивідів та груп організації реагувати на зміни індивідів та груп у самій організації;
  
• 
  здатність організації адаптувати свої методи управління у відповідності до таких змін.
  

• 
  просування за службою;
  
• 
  забезпечення прийнятного рівня освіти;
  
• 
  набуття практичного досвіду;
  
• 
  підвищення кваліфікації працівників управління;
  
• 
  провадження періодичної атестації.
  

1. 
   переміщення в межах тієї ж посадової категорії і розмірів зарплати, але з розширенням виконуваних функцій;
   
2. 
   підвищення заробітної плати без підвищення в посаді;
   
3. 
   просування його щаблями посадових сходів.
   

1. 
   новаторство припускає певний ступінь ризику і пов'язані з ним витрати;
   
2. 
   новаторство повинне морально і матеріально заохочуватись;
   
3. 
   надмірна опіка впливає на ініціативу менеджера, особливо, коли вказівки і розпорядження викладені в письмовій формі.
   

1. 
   відповідає займаній посаді,
   
2. 
   відповідає займаній посаді за умови поліпшення роботи і виконання рекомендацій комісії з повторною атестацією через рік,
   
3. 
   не відповідає займаній посаді.
   

• 
  удосконалення виробничої структури організації;
  
• 
  раціональна організація виробництва і праці, у тому числі управлінського персоналу;
  
• 
  оптимізація організаційної структури, форм і методів керування;
  
• 
  удосконалення комунікаційних процесів тощо.