ЛЕКЦІЯ 7 ІНФРАСТРУКТУРА ПІДПРИЄМНИЦТВА: БІРЖІ, БАНКИ, СТРАХОВІ КОМПАНІЇ

Скачати 327.25 Kb.

Назва	ЛЕКЦІЯ 7 ІНФРАСТРУКТУРА ПІДПРИЄМНИЦТВА: БІРЖІ, БАНКИ, СТРАХОВІ КОМПАНІЇ
Сторінка	1/3
Дата	13.03.2013
Розмір	327.25 Kb.
Тип	Лекція

bibl.com.ua > Інформатика > Лекція

1 2 3

ЛЕКЦІЯ 7 ІНФРАСТРУКТУРА ПІДПРИЄМНИЦТВА: БІРЖІ, БАНКИ, СТРАХОВІ КОМПАНІЇ
7.1. Інфраструктура підприємництва.

7.2. Товарні біржі.

7.3. Фондові біржі і цінні папери.

7.4. Банки і банківська діяльність.

7.5. Страхові компанії, їх діяльність.
ЦІЛІ ТА ЗАДАЧІ:

- розкрити сутність та структуру інфраструктури підприємства;

- обґрунтувати визначення ролі та значення товарних бірж;

- дати аналіз фондовим біржам, їх призначення;

- визначити місце і роль банків у сучасній підприємницькій діяльності;

- визначити місце і роль страхових компаній в підприємницькій діяльності.

7.1. Інфраструктура підприємства
Інфраструктура сучасного підприємства - невіддільний компонент ділових відносин. Дякуючи їй підприємство є цивілізованою формою відносин між людьми. Особливо важливим є те, щоб інфраструктура не була нав'язана підприємцям ззовні. Вона є породженням самих ділових відносин.

Інфраструктура підприємництва сформувалося у результаті тривалої еволюції трудових відношень і являє собою сукупність організаційних - правових форм, які опосередковують рух ділових відношень та пов'язують ці відносини у єдине ціле.

Діловий світ складається не тільки із тих, хто робить підприємницьку справу. Взаємні стосунки між підприємцями, найманими робітниками, споживачами товарів і послуг тощо пов'язані множинністю проміжних форм, опосередковуючи встановлення цих відношень та тим самим допомагаючи названим суб'єктам реалізувати свої підприємницькі інтереси.

Основними формами інфраструктури підприємництва у сучасній ринковій економіці є біржі, банки, страхові агентства, консалтингові і аудиторські агентства, заклади зв'язку, транспортні компанії, учбові заклади і мережі інформації тощо. Всі ці форми допомагають підприємцям виконувати їх основні функції. Схема взаємозв'язків суб'єкта підприємницької діяльності з інфраструктурою подана нарис. 7.1.

Слід сказати, що формування інфраструктури підприємства в більшості самі є суб'єктами підприємницької діяльності.

Тепер інфраструктура підприємства виконує ряд важливих функцій, а саме: - організаційне формування ділових відносин; - сприяння учасникам ділових відносин в реалізації своїх інтересів; - спеціалізації різних суб'єктів економіки, підвищенню оперативності і ефективності їх роботи на основі диференціацій заповнювання ними ринкових ніш; - полегшення форм юридичного та економічного контролю; - сприяння суб'єктам підприємницької діяльності у веденні фінансів. Розглянемо діяльність бірж, банків і страхових агентств. Таким чином, інфраструктура - це будова, взаєморозташування, комплекс галузей, що обслуговують промисловість, сільське господарство, транспорт. До такого комплексу входять виробнича та невиробнича (або соціальна) інфраструктура. До виробничої інфраструктури належать шосейні дороги, канали, мости, порти, аеродроми, залізничний транспорт з перевезенням вантажів, зв'язок, енергопостачання. До соціальної інфраструктури входить житлове та комунальне господарство, підприємства побутового обслуговування, водосховища і водопостачання, енергетичне господарство об'єктів соціального призначення, підприємства торгівлі, заклади освіти, охорони здоров'я, курортно-туристичні зони.

Інфраструктура ринкова - система підприємств, організацій і установ, що обслуговують ринок і допомагають нормально функціонувати. Це товарні, фондові і валютні біржі, біржі праці, банки. Комерційні організації, окремі складові ринку (наприклад, ринок товарів, ринок цінних паперів, ринок праці).
7.2. Товарні біржі
Частину угод підприємець здійснює через біржі, укладає "біржовий контракт". Біржа - це інститут, визначений комплексом правил, що регламентує поведінку господарського агента. В той же час біржа - інститут, який подає господарюючим агентам певну свободу дій.

Біржовий механізм - це механізм організаційного самоформування попиту і організаційної самореалізації пропозицій. Біржа - це місце, де самостійно господарюючі суб'єкти зустрічаються один з одним, щоб з однієї сторони реалізувати свою продукцію з метою отримання прибутку, а з другої сторони - задовольнити свій попит. На біржі покупець і продавець не зв'язані один з одним. Процес купівлі - продажу іде через посередників. Ціна залежить від попиту і пропозицій.

Сучасні дослідники визначають біржу як одну з форм організації торгівлі певним видом цінностей за спеціальними біржовими правилами. У цілому ж, біржею можна назвати організаційно оформлений ринок, де здійснюються угоди, пов'язані з окремими видами товарів. Ними можуть бути:

- продукція виробничого та споживчого призначення, яка наділена певними, добре відомими продавцям і покупцям, властивостями (зерно, кава, какао, цукор, нафта та нафтопродукти, кольорові та дорогоцінні метали тощо);

- цінні папери;

- іноземна валюта.

Залежно від виду товару, розрізняють наступні види бірж:

1. Залежно від виду товарів:

товарні - укладаються угоди на купівлю-продаж матеріальних цінностей; валютні - укладаються угоди з метою придбання чи продажу валюти; фондові - предметом угоди є операції з цінними паперами; змішані - укладаються угоди щодо придбання-продажу будь-яких видів товарів.

2. Залежно від номенклатури товарів:

спеціалізовані - біржа спеціалізується на проведенні операцій лише з окремими видами товарів; універсальні - здійснюється торгівля різноманітними товарами (відсутність чіткого визначеного предмету торгівлі).

Управління біржею здійснюється як членами біржі, так і спеціальним персоналом, який не має жодних прав здійснювати торгівлю і голосувати. Кількість персоналу та його обов'язки встановлюються Радою директорів (керуючих), яка є вищим органом управління біржі. Оперативне (щоденне) управління здійснює президент, що призначається цією Радою. У підпорядкуванні президента знаходяться керівники відділів контрольного, статистичного, інформаційного, ревізійного та ін. До складу Ради директорів входять як члени, так і директори - не члени біржі. Рада директорів формує комітети із членів біржі, які реалізують політику біржі. Серед комітетів можна виділити арбітражний комітет, комітет у справах етики, спостережний комітет, контролюючий комітет, комітет із нових товарів і ринковий комітет. Членами біржі можуть бути як окремі громадяни, так і організації, що оплатили постійне місце на ній. Вони можуть безкоштовно відвідувати торги, користуватися технологічними засобами та послугами біржі, а також укладати угоди. Крім того, члени біржі володіють правом участі в управлінні. Розрізняють два види членів біржі: постійні (вносять річну плату) та разові (оплачують кожне відвідування). Під час торгів можуть бути присутні глядачі, які платять за вхід і не мають права брати участі у торгах.

Характерна ознака бірж-ведення торгівлі за специфічними біржовими правилами. Ці правила регламентують перелік товарів, які допускаються до біржової торгівлі (біржовий товар), коло учасників торгівлі, види укладених на біржі угод, порядок подачі заявок на торги, правила проведення торгів, порядок укладення і оформлення угод розрахунків, відповідальність торгуючих тощо.

На біржових торгах беруть участь представники членів бірж, а також її штатні працівники. Торги на біржі здійснюються під керівництвом біржового маклера. Маклер - це штатний працівник біржі, який веде торг і оформлює угоди, дотримуючись положень статуту біржі та правил ведення торгівлі.

Торгові посередники. Якщо на звичайному ринку повинні бути продавець з товаром і покупець із грошима, то на біржі їх заміняють торгові посередники. Вони укладають від імені своїх клієнтів угоди, не пропонуючи ні товарів, ні грошей. Такі спрощені правила дозволяють здійснювати протягом декількох годин тисячі угод на мільйонні суми. Посередницькі операції на біржі з укладання договорів між продавцями та покупцями здійснюють залежні та незалежні посередники.

Залежні посередники виконують свої функції з продажу товарів через агентів і брокерів, об'єднаних у брокерські контори, причому винагорода посередників встановлюється не за рахунок прибутку від продажу, а за рахунок комісійних.

Різниця між агентами та брокерами полягає в тому, що агенти постійні працівники брокерських контор, а брокери - тимчасові працівники.

Брокер - це офіційний посередник між клієнтом і біржею, який сприяє укладанню угод.

Брокер отримує замовлення від клієнтів і виконує їх, тобто діє від імені та за дорученням клієнта, а також за його рахунок. За виконання замовлення посередник отримує певний відсоток комісійних. Розмір комісійних залежить від типу та кількості товару, і звісно від того, на якій біржі здійснюються угоди. Брокерами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Інтереси великих підприємств, як правило представляють, солідні брокерські контори, до складу яких входять висококласні професійні працівники.

Отримавши замовлення клієнта, брокер намагається виконати доручення у спеціально призначений час, названий біржовою сесією. Крім брокерів, які виконують доручення своїх клієнтів, в біржовій торгівлі беруть участь дилери. Дилер діє від свого імені і за власні гроші, тобто вкладає свій капітал в укладанні угоди.

До незалежних посередників відносяться дистриб'ютори і джобери - фірми, які купують великі партії продукції у виробників. Дистриб'ютори мають свої склади, спеціалізуються по фірмах виробниках. Джобери складів не мають і тому спеціалізуються на скупці тих партій товару, які можна швидко продати. Дистриб'ютори і джобери - це типові біржові спекулянти, які отримують свій прибуток за рахунок зміни рівня цін на товари.

Спекулянти, які грають на підвищенні цін, називаються "биками", а на пониженні -"ведмедями"

Товарна біржа - організація. що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу та комерційну діяльність, та має за мету надання послуг в укладанні біржових угод, виявленні товарних цін, попиту та пропозицій на товари, вивченні, упорядкуванні і полегшенні товарообігу та пов'язаних з ним торговельних операцій.

Товарна біржа - різновид товарного ринку оптової купівлі-продажу товарів масового виробництва, де товари реалізуються без попереднього огляду за зразками і стандартами залежно від фактичного співвідношення попиту і пропозиції. Біржа товарна - постійно діючі ринки, на яких купівля-продаж здійснюється не безпосередньо, а на основі стандартів і зразків та відповідних форм документів, в яких регламентуються номенклатура, обсяг, терміни й види поставки та ін. Біржі товарні поділяють на міжнародні та національні, універсальні й спеціалізовані. Найважливіші центри міжнародної торгівлі знаходяться в США, Англії та Японії, на них припадає понад 90 % міжнародного обороту. На універсальних біржах продають промислові та сільськогосподарські товари, на спеціалізованих - окремі товари або споріднені групи товарів. Держава регламентує діяльність бірж через фінансово-кредитний механізм та податкову політику.

Схема здійснення купівлі-продажу на товарній біржі надана на рис. 7.2.

До основних і допоміжних операцій, які виконує товарна біржа належать такі: купівля-продаж реального товару; спекуляції, хеджування, котирування цін; встановлення стандартів на біржові товари; розробка типових контрактів; здійснення арбітражних функцій; ведення розрахунків поміж членами біржі через ліквідаційні каси і розрахункові палати; інформаційна діяльність; надання різноманітних послуг клієнтам.

Основні види біржових угод такі: угоди на реальний товар і ф'ючерсні угоди.

При здійсненні угоди на реальний товар продавець повинен мати у своєму розпорядженні товар та надати його до поставки у строк, передбачений біржовим контрактом. Угоди на реальний товар діляють на "Кеш-угоду" і "Форвард-угоду".

Кеш-угода - це угода на реальний товар, коли продавець повинен здати товар на біржовий склад і отримати свідоцтво - варант. До покупця це свідоцтво (варант) переходить після укладання угоди. На протязі 1-15 днів він отримує товар.

Форвард-угода або угода на строк - передбачає поставку реального товару в майбутньому. В біржовому контракті обумовлюється ціна товару і строк його поставки.

Ф'ючерсні строкові угоди здійснюються з товарами, яких в момент складання угоди у наявності нема. Фактично відбувається акт купівлі-продажу права на майбутній товар.

Ціллю ф'ючерсної угоди є надбання різниці між ціною контракту в момент його укладання і ціною в день його закінчення. Якщо за цей термін ціна підвищується, то продавець буде у програші.

Ф'ючерсні угоди використовуються для страхування від ймовірних збитків на випадок зміни ринкових цін. Ця операція має назву хеджування.

В Україні біржова діяльність ще недостатньо розвинута, але спостерігається зростання кількості товарних бірж.
7.3. Фондові біржі
Фондова біржа - це інститут ринку цінних паперів, організуючий, контролюючий і регулюючий процес купівлі-продажу цінних паперів. її очолює біржовий комітет. Членами біржі є брокери (маклер) і дилери (джобер).

Брокер (маклер) діє на біржі як посередник: купує і продає цінні папери за рахунок і за дорученням своїх клієнтів. За свої послуги він отримує винагороду. Дилер здійснює операції за свій рахунок.

На фондовій біржі здійснюються касові і страхові угоди, по яких цінні папери оплачуються у день здійснення операцій. їх укладають інвестори (особи, підприємства, держава), які створюють довгострокові вкладення своїх коштів у цінні папери з метою отримання доходу (проценти, дивіденди). На відміну від інвесторів на фондовій біржі діють і біржові спекулянти, які прагнуть забезпечити собі прибуток за рахунок коливання курсів. Біржові спекуляції здійснюються за рахунок строкових угод.

Строкові угоди - це спекулятивні угоди, розрахунки по яких здійснюються не в день здійснення угоди, а через певний строк по курсах, зафіксованих у момент здійснення угоди.

У процесі свого функціонування підприємство періодично може мати тимчасово вільні грошові кошти. Грошові кошти можуть знаходитися на поточному рахунку підприємства або можуть бути інвестовані в цінні папери. Таке використання грошових коштів може приносити підприємству додатковий прибуток, сприяти покращенню фінансових і виробничих показників.

Обіг цінних паперів, їх купівля-продаж між інвесторами здійснюється на фондовому ринку (ринку цінних паперів).

На відміну від товарного ринку, ринок передбачає взаємодію між його суб'єктами щодо купівлі-продажу випущених цінних паперів. Існують два види цінних паперів: первинний і вторинний. На первинному фондовому ринку відбувається розміщення нових цінних паперів акціонерних товариств, урядових і муніципальних органів, на вторинному - здійснюються операції з купівлі-продажу раніше випущених цінних паперів (на фондових біржах або на позабіржових ринках).

Особи, які бажають розмістити тимчасово вільний капітал в обмін на надані ними кошти, одержують спеціальний документ - цінний папір, здатний до обігу на фондовому ринку.

Цінний папір - це документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що засвідчує грошове або інше майнове право та визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), та власником і передбачає виконання зобов'язань відповідно до умов його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" (надалі закон) регулює відносини, що виникли під час розміщення професійної діяльності на фондовому ринку.

Місце ринку цінних паперів, фондових бірж у структурі фінансового ринку надано на рисунку 7.3 [42].

Учасниками фондового ринку є емітенти, інвестори, саморегулівні організації та професійні учасники фондового ринку.

Емітентом цінних паперів є юридичні особи, АРК або міські ради, а також держава.

Інвестори в цінні папери - це фізичні та юридичні особи, резиденти та нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства. Інвестиційними інвесторами є інститути спільного інвестування (корпоративні інвестиційні фонди, страхові компанії тощо).

Для підприємця існують основні правила вкладання коштів у цінні папери:

Правило 1. Здійснюючи вкладення грошей в цінні папери, пам'ятайте, що дохід від цих вкладень прямо пропорційний ризику, на який іде інвестор заради отримання жаданого доходу.

Правило 2. Щоб досягнути компромісу між безпекою і доходністю треба диверсифікувати вкладення. Диверсифікація вкладень - це засіб зниження ризику шляхом розподілу капіталу поміж множинністю цінних паперів (по 5 - 10 %). Цим можна забезпечити збалансованість інвестицій.

Правило 3. Найкращим є вкладання в акції підприємств, які діють в галузях, на продукцію яких не задовольняється попит.

Біржа фондова - установа, організований, постійно діючий ринок, на якому здійснюють купівлю-продаж цінних паперів. Членами фондової біржі є переважно її засновники: окремі індивіди і кредитно-фінансові інститути. Засновники можуть розширювати коло членів фондових бірж через продаж біржових місць. За сприятливої кон'юнктури ціна місця, наприклад, на Нью-Йоркській фондовій біржі сягає 1 млн. дол. Члени біржі або державні органи, які контролюють її діяльність, встановлюють умови, за яких компанія може бути допущена до біржової торгівлі. Щоб котируватися на Нью-Йоркській біржі, корпорація повинна мати не менше 22 млн. активів, загальну кількість випущених акцій - не менше 1 млн. шт., кількість акціонерів, які володіють не менше 100 акціями, - 200 тис. На фондовому ринку цінних паперів існують офіційний і регульований ринки та позабіржовий оборот (вільна торгівля).

Закон надає класифікацію цінних паперів за різними критеріями. Зупинимось на видах цінних паперів та їх характеристиках (рис. 7.4).

Найбільшого розповсюдження в РЕС України набули акції.

Акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосується акціонерного товариства, включаючи права на отримання частини прибутку акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним Кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерного товариства.

Акціонерне товариство розміщує тільки іменні акції двох типів - прості та привілейовані. Прості акції надають їх власнику право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації.

Привілейовані акції надають їх власнику переважні, стосовно власників простих акцій, права на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на отримання частини майна у разі його ліквідації, право на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, передбачених законом і статутом.

Акція має номінальну вартість, установлену в національній валюті. Але курс акцій (реальна вартість акції) залежить від таких трьох факторів:

- річних дивідендів;

- темпу приросту дивідендів;

- ставки дисконту.

Реальна вартість звичайної акції зі сталими дивідендами визначається за формулою:

де Д - сталий річний дивіденд, грн., (наприклад, 2,5 грн.); d{ - необхідна ставка доходу, яка залежить від ризикованості саме цих акцій (наприклад, 12 %).

Тоді,

Облігації - це цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігацій та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власнику облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк, та виплатити дохід за облігацією, якщо інше не передбачене умовами розміщення.

Закон припускає випуск облігацій підприємств, місцевих рад, державних облігацій України.

Вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документальній формі.

Обіг простого векселя здійснюється за схемою, наведеною на рис. 7.5.

Нині в Україні прості векселі набувають певної популярності. Вони залучаються для тимчасових вільних грошових коштів. Банківські установи активно використовують прості векселі для залучення коштів, бо вексель має перевагу перед ощадним сертифікатом, оскільки він більш ліквідний. Це означає, що власник векселя має можливість розрахуватися зі своїми кредиторами не тільки грошима, а й векселем за відвантажені товари і надані послуги або достроково враховувати вексель.

Переказний вексель (тратта) - це документ, який регулює вексельні відносини трьох сторін: кредитора (трасанта), боржника (трасата) і отримувача платежу (ремітента). Такий вексель виписує та підписує кредитор (трасант).

Трасант - особа, що видає тратту, тобто переказує свій платіж на іншу особу. Переказний вексель означає наказ трасату - особі - боржнику векселедавця -

сплатити в установлений термін визначену у векселі суму третій особі (ремітенту) або пред'явнику тратти.

Ремітент - власник переказного векселя. Ним може бути підприємство або банк, що отримує на свою користь відповідний відсоток від суми платежу - комісійну винагороду за надану банком послугу щодо переказу вказаної у векселі суми у встановлений термін з рахунка векселедавця на рахунок власника векселя.

Суть цих відносин полягає в такому: трасант виписує (трасирує) вексель на трасата з вимогою сплатити відповідну суму ремітенту у відповідному місці у відповідний строк.

Обіг переказного векселя здійснюється за схемою, наведеною на рисунку 7.6.

Різні види цінних паперів мають неоднакову привабливість для інвесторів. Наприклад, облігації які забезпечують більшу збереженість заощаджень привабливі для фізичних і юридичних осіб, які дотримуються консервативної політики. Але власники облігацій зазвичай втрачають можливість примноження свого капіталу, яку мають власники акцій.

Вибір цінних паперів залежить від цілей і переваг інвестора, які надані у табл. 7.1.

Надійність цінних паперів - це впевненість в тому, що вони не втратять свою вартість через декілька років. Найбільш надійними є державні цінні папери, а також облігації найбільш стійких підприємств-емітентів.

Ризик і прибутковість є взаємопов'язаними характеристиками цінних паперів. Під ризиком розуміють імовірність збитків. Що стосується прибутковості цінних паперів, то вона формується з двох елементів:

- прибуток через зміну вартості цінного паперу;

- прибутку у вигляді дивідендів або відсотків.

Ліквідність цінних паперів - це можливість їх обміну на грошові кошти, яка залежить від надійності, прибутковості та ряду інших факторів. Державні цінні папери та фондові цінності, які котируються на біржі, мають більшу ліквідність, ніж цінні папери, представлені на позабіржовому ринку.

Найбільш часто інвестор робить свій вибір між акціями та облігаціями.

Різниця між облігаціями та акціями представлена в табл. 7.2.

Різні цінні папери мають номінальну ціну, за якими вони купуються і продаються. Перевищення курсу акцій над її номіналом називається ажіо, зниження курсу порівно з номіналом називається дизажіо.

Курс цінних паперів під впливом попиту і пропозицій на них постійно має поливання навколо середньої ціни. Середній курс цінного паперу визначається за формулою:

Середній курс цінного паперу = (Дохід від цінного паперу / середня ставка відсотка за вкладами) х 100 %,

Середній курс облігацій і акцій:

Середній курс акці = (Дивіденд /середня ставка відсотка за вкладами)х 100 %,

Середній курс облігації= (Фіксований процент /середня ставка відсотка за вкладами) х 100 %.

1 2 3

Схожі:

ЛЕКЦІЯ 5 ІНФРАСТРУКТУРА РИНКУ. БІРЖІ План Але як показує досвід, саме така організація є найефективнішою. Ринок характеризується передусім тим, що продукт в його умовах створюється...	ПОЯСНЕННЯ про заповнення звіту "Про діяльність біржі" за формою №1-біржа 1 І. Загальні положення Звіт про діяльність біржі за формою №1-біржа складають біржі усіх видів діяльності за І квартал, І півріччя, 9 місяців і за рік у...
Про проект Програми розвитку малого підприємництва в місті Сміла на 2013 2014 роки Україні” від 21. 05. 97 №280/97-ВР із змінами і доповненнями та Законів України «Про Національну програму сприяння розвитку малого...	Теми рефератів з дисципліни «Інфраструктура товарного ринку»
1. Організаційно-правові основи безпеки підприємництва, її співвідношення... ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ПІДПРИЄМНИЦТВА ЯК СТРУКТУРОУТВОРЮЮЧИЙ ЕЛЕМЕНТ ТЕОРІЇ ДЕТІНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ	Про виконання Програми розвитку малого підприємництва в Петрівському... Петрівському представництві Кіровоградської торгово – промислової палати, Петрівської районної спілки захисту та підтримки підприємництва,...
Практична робота №3 Визначення особистої здатності до підприємництва Мета ...	Лекція Корпоративні або пайові інвестиційні форми які правадять госп... Пайовий інвест фонд – активи що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління...
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ СТРАХОВІ ПОСЛУГИ ” для напряму підготовки 0501 зі спеціальності Напрямки вдосконалення державної політики в галузі страхування Контрольні питання	Тематика контрольної роботи з дисципліни «Страхові послуги» Термін дії договору страхування в окремих видах страхування: порівняльний аналіз

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання