|
|
Скачати 411.99 Kb.
|
Вед. 1. Взимку, коли за вікном хурделиця і сніг ласкаво проситься до хати оживають спогади про далеке минуле. Вед. 2. Біг часу. Чи можливо його зупинити? 66 років. З точки зору історії, з висоти погляду тисячоліть – це мить, яка нічого не важить . Але для нас, красноріченців – це життя, це ціла епоха. Вед. 3. Війна – найбільше, що є з людських лих. Багато горя принесла вона . Мільйони життів, доль людських, знищених міст і сіл. Велика Вітчизняна війна стала залишається живою історією, бо серед нас ще живуть свідки тих подій. Ці свідки – наші земляки , односельці. Вед. 4. З їхніх спогадів неможливо написати роман чи повість, бо вони уривчасті, нескладні. Але слухаючи спогади наших прадідів, ми поринаємо в ті далекі, незрозумілі для нас часи, сповнені людського смутку і горя. Вед. 5. Разом з ними ми линемо туди , де холод , голод та страждання, де горе виковувало чоловічу мужність , жіночу витривалість, а дітей робило дорослими людьми… ( Звучить пісня « В землянке» з інсценуванням) Учень 1. Мій дідусь Микола Архипович Чернишов вже в сімнадцять років пішов на фронт і всю війну запекло боровся за свободу своєї Батьківщини. Він був кавалеристом. Разом зі своєю кінною дивізією пройшов дорогами війни. Знаючи місцевість Кремінського району , допомагав складати карти , знаходити потаємні дороги, щоб несподівано нападати на ворога. За роки війни він був тяжко поранений, але все ж – таки вижив і за свою відвагу , хоробрість та відданість Батьківщині отримав нагороди. Учень 2. А мого прадіда звали Олексієм Ксенофонтовичем Чернишовим. Він теж був серед тих , хто звільняв наше селище від фашистів. Разом з військами 52 – стрілецької дивізії, долаючи опір ворога, вони вийшли на ліві схили річки Борової, звідки виднілося село Климівка . Німці зайняли оборону в районі Новомикольського, Новоолександрівки і Красноріченська вздовж залізниці і чинили опір. Але наші війська примусили ворога в паніці покинути ці села і тікати в бік сіл Макіївки, Нововодяного, Невського, які теж було звільнено цими днями. Читець 1. И сердце билось звонким языком, Я весь гудел, как колокол, набатом. Я солнцем был. С одним лучом – штыком Катился к задымленному закату. ( Вірш «Жди меня» К. Симонова) Учень 2. Коли розпочалася війна , моїй бабусі Тищенко Катерині Михайлівні виповнилося п’ятнадцять. Вона розповідала, що її мама переховувала в хатинці під лісом поранених солдатів. Вона ділила картоплю чи печений гарбуз на своїх чотирьох дітей і воїнів. Найменшому братику бабусі в той час виповнилося тільки два роки . Солдати залишили цю сім’ю у січні 1943року. Страшно навіть уявити, що могло б статися , якби фашисти дізналися про схованку у нашому дворі… Учень 4. Моя бабуся , Шаповаленко Клавдія Іванівна розповідала, як одного разу німці вивели на вулицю людей, щоб перерахувати , але раптом почулися вибухи. Вони загнали людей в підвал, але бомба, скинута з літака, влучила саме в той підвал. Чудом бабуся вижила, але забути той жах так і не змогла. ( Пісня « На Кременщину опустилася тишина») Учень 5. У 1942 році, коли моїй бабусі Анні Григорівні Поповій виповнилося шістнадцять років. Її та багатьох інших дітей – підлітків забрали в Німеччину. Вона працювала у Штутгарті на заводі газозварювальницею. У вихідні дні їх забирали місцеві жителі для роботи в господарстві. Можливості відпочити німці не давали , вважаючи наших людей рабами. Учень 6. Особливо важким випробуванням стала війна для жінок, адже у них на руках були діти. Їх треба було врятувати ще й від голоду . Менший брат моєї бабусі Кравченко Валентини Павлівни , украв у німців жменю зерна і вони розстріляли його на місці. Читець. Скільки вас із доріг не вернулось до отчого дому , Хоч затихла весною у світі вогненна гроза. А синів матері виглядають у горі німому – Крає серце пекуча ще й досі сльоза. ( Пісня « Катюша») Учень 7. Мій прадід - Кучма Федір до війни був головою колгоспу . Коли німці зайшли в село, він пішов з підпільниками. Але серед партизанів виявився зрадник, і їхню кабанську групу було арештовано. У Кремінній їх довго допитували, але нічого не дізнавшись, вивезли всіх чотирьох: Буряка, Дачка, Кучму і Лященка в ліс, примусили вирити яму і розстріляли. Читець . Я забыл родительський порог, Тишину, что сказ кой донимала. Мною много пройдено дорог – Счастья мной потеряно немало… Хочется сказать мне без тревог : Да, во мне иное счастье бродит, Мною много пройдено дорог – Пусть по ним тепер детишки ходять. ( Пісня « Партизани ») Читець. Ми схиляємо голови перед пам’я ттю дідів і прадідів, Батьків, друзів, рідних. Уклонімося тим, хто поліг у бою, Хто прикрив рідну землю собою. Свято мужності й радість велику свою Розмішаєм живою сльозою. Оголошується хвилина мовчання - пам’ять про полеглих наших земляків. Учень 8. В ту зиму 1943 до села Кабаннє завітав справжній Новий рік. Він прийшов зі сторони Климівни , разом з переможною ходою танків, на яких палали червоні зірки. Дітлахи почули гуркіт машин і бігли їм назустріч не відчуваючи болю в ногах , та важких батьківських чобіт. На танках сиділи справжні діди морози – почервонілі, засніжені. Причому їх було так багато – на кожного хлопчака по одному. Танкісти протягали руки до дітей, підіймали їх у повітря, підкидали до гори та вмощували на башти машин . Радості дітей не було меж. Так зустрів визволителів мій дідусь – Федоровський Леонід . (Слово екскурсоводу про бойовий шлях 52 Шумлянсько – Віденської Двічі Червонопрапорної дивізії) « Пісня про 52 дивізію » Вед.1 Встеляйте квітками дороги, Вже проліски цвітуть , розмай. В цей день незабутній ми квіти кидаймо під ноги Бійцям, що мир несли в наш край Пісня « Перемога» ( кліп) Вед.2 Пройшли роки, весна настала У мирнім краї все цвіте . Хлопчина юний про минуле пам’ятає. І вірші він дарує вам свої. Вірш читає Прошельцов Андрій. « Слави сиве відлуння» Багато років пройшло, Давайте ж віддамо шану Тим, хто боровся зі злом, За нашу Вкраїну кохану. Люди не знали спочатку Навіщо ж іти воювати. Цю розгадати загадку Не помогла б їм і власна мати. Та згодом самі зрозуміли, Що в житті найголовніше. Ця правда й нам дає крила Й водночас серденько ріже. Аж ось яка правда ця гарна – Зозуля у лісі зеленім. Вона не страшна, не примарна, Вона як дзвіночків дзеленькіт. Тішить душу нам пам’ять Як в річці білі купави. Нехай усі люди славлять Сиве відлуння слави! Будемо пам’ятати , земляки, свою історію, своє минуле, щоб мати майбутнє. Заключна пісня « Не давайте суму жити » |
|
ШКОЛА МОЛОДОГО КЛАСНОГО КЕРІВНИКА Організація роботи класного керівника з учителями з профілактики відхилень у поведінці учнів. Мистецтво робити зауваження |
ПОСАДОВІ ОБОВ’ЯЗКИ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА : І Загальні положення Діяльність класного керівника професійно-технічного навчального закладу регламентується Положенням про класного керівника навчального... |
|
План виховної роботи класного керівника 7 Б класу Розмови з окремими батьками (татами) „Роль батька у формуванні моральних рис характеру хлопців” |
Планування виховної роботи класного керівника Основним документом класного керiвника є план виховної роботи. Вiн вiдображає змiст, форми та методи виховної роботи |
|
Структура плану виховної роботи класного керівника Робота з колективом учнів: а підвищення ролі учнівського колективу, розвиток класного самоврядування |
Виховний план класного керівника 7 класу Коляди Олени Антонівни ... |
|
Лист №1/9-520 від 14. 08. 2008 Щодо планування роботи класного керівника... Щодо планування роботи класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти |
ЦИКЛОГРАМА РОБОТИ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА |
|
ФОРМУВАННЯ КЛАСНОГО КОЛЕКТИВУ ФОРМУВАННЯ КЛАСНОГО КОЛЕКТИВУ ПЕРВИННЕ ЗАВДАННЯ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА НА ПОЧАТКУ АДАПТАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ В ЖИТТІ П'ЯТИКЛАСНИКА |
Класний керівник ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ РОБОТИ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА У забезпечення узгодженості роботи учнівського, вчительського, батьківського колективів |