2. Речовини, що входять до складу соків

Скачати 400.51 Kb.

Назва	2. Речовини, що входять до складу соків
Сторінка	2/4
Дата	20.03.2013
Розмір	400.51 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Інформатика > Документи

1 2 3 4

Протеїни

Протеїни є нітрогенвмісні високомолекулярні органічні сполуки. Їх зміст звичайно складає менше 0,5%. В цю цифру включена також і доля протеїнів, що входять, як необхідна складова частина в хімічний склад ферментів.

У виноградних соках і винах було виявлено первинні і вторинні муті, викликані присутністю протеїнів. Характерним виявилось то, що такі муті з’являлися не кожен рік і що вживання відомих до того часу технологій освітлення (наприклад: холодильне зберігання, обробка соків гексаціанофератом(ІІ) калію, оклеювання таніном і желатином, киснево-холодильна обробка, термічна обробка при температурі 33^оС, обробка вугіллям, оксидом феруму і каоліном) не в змозі було перешкодити утворенню муті і забезпечити їх повне видалення. Тільки обробка вин бентонітом мала добрі результати. До теперішнього часу обґрунтовані дослідження є тільки про протеїни виноградних соків і виноградного вина. По Димайру: утворення розчинних форм білка у гроні винограду починається тільки у період дозрівання. Утворений у виноградних ягодах білок може виявляти тільки кількісні, аж ніяк не якісні відмінності з кожним роком. Кожен сорт виноградної лози утримує свій специфічний вид білка, це будо доказано електрофоретичним розділом протеїнів на окремі фракції.

Мається на увазі глюкопротеїд, який відрізняється схожими характеристиками з глобуліном і має порівняно невелику молекулярну масу. Фракція протеїну складає 18 амінокислот і 7 сахаридів. Ізоелектрична точка розчинних виноградних пектинів розташована між рН 3,3 і рН 3,7.

Збільшення складу протеїну спостерігається у так названі «сухі» роки, які характеризуються незначною кількістю атмосферних опадів. В такі роки загальний склад кислот у соках знижується і ізоелектрична точка протеїнів наближується к характерному значенню рН для вина. При цьому осадження протеїнів тяжко піддається контрольному спостереженню, тим паче заходи, які зв’язані з технологічною обробкою вин, можуть привести до змінення значення рН вина. У деякі роки, внаслідок утворення вторинних білкових мутей ( після розливу) у підприємств виникали проблеми

2.5. Ферменти (Ензими)

Ензими (перш відомі під назвою ферменти) являють собою органічні речовини білкового походження, які керують хімічними реакціями, які проходять в

клітинах рослинних і тваринних організмів та прискорюють ці реакції. Ензими які містяться в плодах та також в інших частинах рослин, відіграють важливу роль в процесах росту, дозрівання та старіння. Спочатку частина ензимів вивільняється при подрібненні тканини плодів. В соки вони потрапляють або у вигляді колоїдних розчинів, або у пов'язаній формі – всередині частинок плодової м'якоті. Їх дія часто буває небажаною, проте його відносно легко виключити за допомогою таких технологічних прийомів, як нагрів або дезактивація.

Ферменти які містяться в плодово-ягідних соках, представляють особливий інтерес с точки зору їх потенціального негативного впливу на процеси освітлення і на якість приготовляє мого соку, можна поділити на наступні групи:

А) Оксидоредуктаз (каталітичні окисно-відновні реакції);

- каталази й пероксидази, які руйнують створений в процесі обміну речовин всередині рослинної тканини пероксид водню й служить індикатором при дезактивації ензимів за допомогою термообробки;

- поліфенолоксидаза – окислює в присутності кисню безкольорові мономерні й полімерні феноли, які потім при конденсації й полімеризації дають нерозчинні, пофарбовані в темні тони сполуки і відіграють важливу роль при освітленні плодово-ягідних соків желатином. Вони завжди пов'язані с затемнюювачими соки речовинами. Поліфенолоксидаза має найбільш високу активність в кісточкових й насіннєвих плодах, між тим як в малині, ожині, агрусі і смородині дія цього ензима знижується, згідно послідовності перерахування видів цих ягід. В земляниці цей ензим зовсім не виявлений.

0-полифенолоксидаза містить мідь, йони якої при механічному руйнуванні клітинної структури виступають в якості активаторів цього ферменту. Чисельні значення температур інактивацій приведені в таблиці 7.

Б) Гідролази (каталізують гідроліз жирних, вуглець-вуглецевих, фосфорно-кисневих та інших сполук). При цьому α- и β- амілази каталізують гідроліз крохмальної муті яка важко піддається руйнуванню при освітленні.

- β -глюкозидази (целлюлаза, геміцаллюлаза, сахароза), пепсідази и протеінази;

- пектінази(самостійно розглядаються в параграфі 4.6.1);

В) Ліази (каналізують реакції відщеплення при утворенні подвійних сполук);

- пектинліази (розглядаються в параграфі 4.6.1);

- ліази пектинової кислоти (розглядаються в параграфі 4.6.1).

Таблица 7

Температури інактивації полефенолоксідаз

Вид соку	Сорт плодів	Температура інактивації °C, (до 61,70)	Час інактивації, с (до 61,70)
Виноградний сік	Конкордія	81	9,0
Виноградний світлений сік	Конкордія	80	38,0

Таблиця 8

Вміст катіонів металів в плодово-ягідних соках, в кг ∙

по даним Тармана

	Мідь	Залізо	Свинець	Цинк
	Дисперсія:середня	Дисперсія:середня	Дисперсія:середня	Дисперсія:середня
Виноградний сік	1,2 3,6 10,6	1,8 14 92	0,1 0,5 1,22	-

См. таблицю 9.

Зміна вмісту свинцюпри приготуванні блучного соку було детально досліджено Білихом і Роуеном (10) . Ними були встановленні наступні дані:

- у мезгі на 1 кг доводиться 0,277 мг свинцю;

- у неосвітленому виноматеріалі на 1 кг доводиться 0,157 мг свинцю;

- в освітленому ферментами виноматеріалі міститься 0,138 мг свинцю на 1 кг;

- в освітленому желатином виноматеріалі вміст свинцю складає 0,118 мг на 1 кг;

- в обробленому залізо-синьородним калієм виноматеріалі вміст свинцю не перевищує 0,042 мг на кожен кг.

Таблиця 9

Вміст металів в плодах і соці, мг/100г свіжої маси

Види плодів	Кількість проб	Мідь		Залізо
Види плодів	Кількість проб	В плодах	В соці	В плодах	В соці
Виноград	8	0,067… 0,112	0,024… 0,044	0,41… 0,750	0,25… 0,34

В деяких випадках вміст металу в обробленому соці може бути вищим, ніж в вихідному матеріалі. Внаслідок кислої реакції більшості соків виникає можливість підвищення вмісту металів, особливо таких, як мідь, залізо і алюміній, джерелом яких є, потенціально, ті чи інші виробничі матеріали.

Вперше інтенсивне дослідження впливу йонів металів на стабільність та прозорість напоїв було проведено на виноградних винах в зв’язку з такими їх захворюваннями як білий та сірий касс.

Йони важких та деяких інших металів, як калій, кальцій, магній та алюміній можуть вступати в хімічні реакції з багатьма інгредієнтами напоїв, утворюючи комплексні сполуки. До їх числа відносяться:

Комплекси з органічними кислотами. Мідь утворює з найважливішими кислотами фруктових соків комплексні сполуки, які відрізняються на стільки високою міцністю, що лише деяка частина іонів міді присутня в їх вільному стані. Трьохвалентні іони заліза також утворюють слабодисоційовані комплекси, тоді коли двухвалентні іони заліза займають середнє положення. У всіх трьох катіонів стійкість комплексу зменшується в послідовності : цитрат, малат та тар трат. В дійсності, форми зв’язку цих іонів, звичайно, залежить від концентрації, від значення водневого показнику, від окисно-відновного потенціалу та від інших факторів. Можливі також комплекси декількох різних іонів металів з одним анаіоном.
Комплекси з сахаридами та з іншими полігідродсисполуками. В кислому середовищі плодово-ягідних соків утворюють слабкі комплексні сполуки між іонами міді та фруктозою.
Комплекси з полі фенолами, катехінами, кофейной и хлорогеновою кислотами утворюють комплексні зв’язки з двухвалентними іонами міді. При цьому карбоксильна група конкурує з гідроксильною групою. Ці сполуки часто бувають інтенсивно пофарбованними. Рівним чином і в флавоноідних сполуках гідроксильні групи можуть спільно з карбоксильнимигрупами приймати участь в утворенні комплексів.

Амоій утворює інтенсивно пофарбовані комплексні сполуки, причому здвиги интенсивності у максимумі смуги поглинання наступають при зміні числового значення pH.

Протеіни і пептиди утворюють з іонами тяжких металів , присутніми в соках, т.н. «касси», плівку і осад. По всій імовірності , іони металів звязані з бічними ланцюгами протеінів (карбоксильними, імідозальними і сульфгідрильними групами).

З аскорб іновою кислотою звязан і лаб ільн і комплекси. Крім міді , в соках і вина зустрічається також і залізо в двух ступеннях валентності. Рентшлер і Таннер (155) описують муті в сульфітованних соках, які винкли внослідок реакції одновалентних іонів міді з сульфітом. Конденсація окислених фенолів каталізуються мідью в двухвалентному стані.

Мідно-антоцианові осади зустрічаються тільки в соках, але не в винах (155). Осадженню комплексів , які складаються із лейкоантоціанінів, епікатехінів і протеінів сприяють іони міді і іони олова, - і те, і друге в двухвалентному стані.

2.7. Речовини, обусловлюючі помутніння

До теперішнього часу не існує чітких критеріїв для проведення різких розмежованної лінії між т.н. «грубою муттю» і «тонкою муттю». Загальноприняйняті ділення речовин, з точки зору їх розчинності , на істенно розчинні речовини (с діаметром I).

Порок фруктових соків , проявляючихся в помутніннях і в зміні природнього кольору соку; існує білий, чорний, сірий касс .

(примітка перекладача)

2.7. Речовіни, які викликають помутніння

До нашого часу не існує чітких критеріїв для проведення різкої розмежувальної риси між т.з. "грубою муттю" і "тонкою муттю". Загальноприйняте ділення речовин, з точки зору їх розчинності, на істинно розчинні речовини ( здіаметром часток менше 10^-6 мм), колоїдальнорозчинені( з діаметром між 10^-6 і 10^-4 мм) і нерозчинні(з діаметром більше 10^-4 мм) в даному випадку представляється нам мало корисним.
Речовини, що обумовлюють помутніння фруктових соків, можуть складати з часток рослинної тканини,мікроорганізмів і сторонніх речовин, причому ці останні, у свою чергу, можуть бути представлені частками доданих в сік освітлюючих засобів або органічних і неорганічних речовин ( забруднення, піщинки і так далі). Частки муті можуть мати певний хімічний склад, як наприклад, це має місце у разі кристалічних продуктів осадження. Проте бувають і такі випадки, коли представляється взагалі недоцільним визначення хімічного складу мутей, як наприклад, при помутнінні, обумовленому мікробіологічними чинниками або присутність сторонніх речовин.
Вирішальні значення для механічного освітлення мають фізичні властивості мутей. Сюди відносяться:
- Розмір часток муті;
- Форма часток, що утворюють;
- Їх деформованість( механічна стійкість);
- Їх розчинність залежно від зміни температури.
Хімічний склад осаду або мутей залежать від виду соку і від вибору і якості технологічної дії на замутняющі речовини. Крім того, на результат робить вплив і методаналіз. У багатьох випадках в соках виявляється присутність поліфенолів, протеїнів, пектинів і іонів металів.

Існують значні відмінності у хімічному складі між первинною муттю, обумовленою натуральною каламутністю соків, і вторинною муттю, що утворилася вже після розлива. Так Лецих(91) наводить наступні дані про хімічний склад муті яблучного соку( таблиця 10 ), що зберігався в підвалі.

На думку Лециха, порівняно високий вміст білкових речовин в муті зобов'язаний своїм походженням присутністю полифенол-оксидази і пероксидази . Як можна робити висновок з досліджень по засвоюваності, ці ферменти пов'язані з поліфенолами (лейкоантоціанами).

По Зикіній(223), муть виноградного соку складається(см.таблицу 11) із зважених в клітинному соку часток рослинних клітин. Вміст замутняющих речовин в соку залежить, головним чином, від технології пресування мезги. Оскільки у винограду азотистовмісні екстрактні речовини і битартрат калію зосереджені в шкірці ягід і безпосередньо під нею, перехід цих речовин у віджатий сік стає інтенсивнішим у міру підвищення вживаного в процесі тиску.

По Кругу(73), каламутний осад в підсолодженому соку чорної смородини може складатися з конденсованих дубильних речовин. Джонсон і його співавтори(66) знайшли в осіданні яблучного соку полімерніфенолпротеинові комплексні з'єднання, предшедственниками яких являлися лейксантоцианидині катехін. Хімічний склад цих комплексів представляється таким, що дуже коливається як у вміст азоту, золи, так і втому, що стосується присутності мінеральних речовин. Надумку Хетербелла(56), муті, що беруть початок від суспензій крохмалю, містять 3,2 полифенолів і, залежно від застосованого методу аналізу, від 88 до 92 % глюкозы (після хімічного гідролізу осаду).

Дослідження максимуму абсорбції у з'єднаннявключения1 й визначити довжину ланцюга як рівну 12-18 одиницям глюкози.
По Джонсону(66), що утворюються в яблучному сокувторинні муті можуть містити протекатехиновую кислоту,флороглюцин( після лужного плавлення) і білковіречовин( від 1,10 до 4,90 сухому залишку муті). ПоХетербеллу(56), маса що утворилася після розливу соку, тобто вторинною, муті складає 20мг на кожен кг соку, а заданими Джонсона(66) вона колеблеца в межах від 9 до70 мг на 1 кг соку( середні значення 27 мг). Складмінеральних речовин у вторинній муті представлений в таблиці 12.

Таблиця 11

Хімічний склад муті виноградного соку, в масових та сухих речовинах (вичислені по середній масі 6 сортів)

найменування складових частин	інтервал значень	середня
Кислоти( представлені винною кислотою)	3,1...15,8	7,2
Поновлюючий цукор	33,8...84,5	57,5
Амінний азот, мг на 100 г	12,9...187,4	60,0
Пектин: загальний розчинний	1,4...3,8 1,3...2,8	2,8 1,7
Зола*	0,8...9,7	2,3
Винний камінь	2,8...15,0	6,7
Сира клітковина	1,8...8,3	3,6
Гемицелюлоза	1,5...6,2	2,9
Загальний азот х 6,25	2,1...4,3	3,6

* У склад золи входять Si, K, Ca, Na, Cu, Fe, Al, Mn, Ni, Mo

Таблиця 12

склад мінеральних компонентів у вторинній муті вин ( по данним Хетербелла)

найменування хімічних елементів	інтервал рівня змісту , 10^-6 мг	середній вміст ,10^-6 мг
Кальцій	600 – 40000	10500
Мідь	700 – 3000	1700
Залізо	800 – 1800	1225
Калій	500 – 1400	950
Магній	150 - 300	227

5.2.1 Желатин

Прописи щодо приготування желатину, многочисленни. Його можна заготовлювати "про запас" у кількості, достатній для задоволення приблизно двотижневої потреби.У випадках, коли матеріал важко піддається освітленню або коли головне освітлення, в протилежність освітленню проби, не призводить до бажаних результатів, необхідно готувати свіжі розчини желатини.

Переважно використовують сорт желатину, призначений для приготування основного розчину, який згодом може бути застосований також і для цілей головного освітлення.

Для цього навішують, з точністю до 0,1 г, порцію 5 г желатину і поміщають її в хімічний скляний склянку місткістю 600 мг, додають 1 м сорбінової кислоти або сорбату (теж з точністю до 0,1 г), перемішують вміст склянки в сухому вигляді і заливають суміш 25 мл дистильованої води. Суміш залишають на 30 хвилин для набухання, після чого заливають її 460 мл гарячої (нагрітої до 60-80 С) дистильованою водою. Вміст склянки перемішують скляною паличкою або лабораторної мішалкою, поки желатин повністю не розчиниться, звільнившись від грудок. Після охолоджування до 30-40 С розчин готовий для освітлення проби.
Концентрація розчину дорівнює 1% (по масі). Отже, в 1мл. розчину міститься 10 мл желатину. При кімнатній температурі розчин допускається зберігати лише кілька днів; якщо ж відомо, що користуватись ним тільки через відносно великі проміжки часу, необхідно зберігати розчин в холодильнику. При цьому розчин застудневает, тому перед вживанням його слід на кілька годин залишити, в цілях розрідження, нагреватся при кімнатній температурі або теплій воді. Желатинові розчини, що видають гнильний запах або виділяють листкове осад, непридатні для вживання.

Слідуючи іншим методичних вказівок, можна консервувати розчин желатину шляхом додавання до нього етилового спирту (10% до об'єкту). Готування суміші здійснюється описаним вище способом, заливають її 420 мл гарячої води, потім охолоджують розчин до 30-40 С, після чого додають 50 мл спирту етилового високої очистки і доливають води, доводячи об'єм розчину до 500 мл.

Хід випробувань

Якщо до сусла ензимний препарат вже доданий або якщо використання ферменту взагалі не передбачено процедурою, слід спочатку перевірити (див. пункт 7.2.3.3.) ступінь руйнування пектину. Проба не повинна застудневать або проявляти схильність до утворення пектинових згустків.

Якщо сусло не містить ензимного препарату, але програма випробувань передбачає присутність добавки ферменту в пробі, то до 2 л. соку додають ензимний препарат (у вигляді екстракту) у кількості, що встановлюється інструкцією щодо застосування цього препарату, складеної заводом-виготовлювачем, потім відчувають ефективність дії ферменту, витримуючи пробу при заданій температурі (наприклад, при підвальній температурі або при 40-50 С). Контрольне спостереження за ступенем руйнування пектину здійснюється за допомогою віскозиметра або спиртової проби через 30 хв. інтервали. Як контрольних значень можуть служити 30%-ве зниження початкової в'язкості, ступінь вязкостипорядка 1,3.....1,5. 10 мінус 3 ступеня Па*с. або ступінь в'язкості, відповідна відсутності пектинових згустків в розчині.

Після отримання отрецательного результату пектиновой проби можна приступити безпосередньо до пробного освітлення (концентрації желатину вказані в таблиці 26)

Таблиця 26
Пробне ферментативно-желатиновій освітлення

1% розчин желатину, мл на 250 мл проби	Відповідна йому маса желатину, г. на 1000 л. соку
0.60	25
1.25	50
2.50	100
5.00	200
10.00	400
17.50	700
25.00	1000

У принципі, можна знехтувати похибкою, що виникає при доповненні розчину желатину соком до обсягу 250 мл.
Перше контрольне вимірювання роблять після 30 хв витримки часу. Якщо обставини вимагають подання результату в найкоротший, по можливості, термін, рекомендується вибрати для проведення визначень ту пробу, яка відрізняється найбільш высокрй ступенем освітленості при мінімальній кількості мутного осаду.
Оптимальна доза желатину залежить також від тривалості дії. Тому при пробному освітленні слід вибирати час обробки з таким розрахунком, щоб воно було принаймні не менше половини часу, передбаченого для головного освітлення. При цьому можна переконатися в тому, що при подовженні часу витримки оптимальні значення концентрації желатинового розчину зміщується в бік нижнього ділянки діапазону процентних концентрацій.
Отримання даних пробного освітлення може бути певною мірою прискорено за рахунок того, що приблизно через 30 хв. з моменту перемішування осветлительного кошти з соком, суміш завантажують у відцентрові камери і центріфугируют протягом 5-10 хв. при 3000-10000 об/хв

Исследованя, що стосуються технології т.зв. безперервного освітлення (30а), дозволили отримати цінні дані про доцільне використання желатину. Навіть якщо їх неможливо, звичайно, цілком і повністю, без будь-яких застережень, застосувати до технології переривчастого освітлення, тим не менш подання ними інтерес настільки значним, що найважливіші з результатів заслужывают бути тут наведеними.
Так наприклад, встановлено, що найбільш переважними є концентрації желатинових розчинів, починаючи з 3% (по відношенню до маси) (мал.20.)
Оптимальними, з точки зору фільтрації і кількість залишкового фільтрату, є такі умови приготування прибы, при яких желатин розчиняють нагріванням до 60-80 З (рис.22) і після охолодження витримують приготовлений розчин в повітряному середовищі протягом, принаймні, 4 годин (мал. 21 і 24). Найбільш сприятливою для додавання желатинового розчину є температура від 15 до 20 (мал. 23), причому исок вступає в реакцію з желатином краще всього при температурі 15-20 С.
На наведених залежність осветлительного впливу від окремих факторів показана через показник фільтрації, що визначається стандартизованых умовах: обсяг проби соку становить 60 мл, температура 20 С, давление 1,5 бар, фільтр - мембранний, діаметр отвору фільтра 0.2 мкм. желатин розчиняють нагрівом до 60-80^оС (рис.22) та після охолодження витримують приготований розчин у повітряній середі на протязі,в крайньому випадку,4 години (рис.21 та 24) . Найбільш сприятливою для додавання желатинового розчину є температура від 15 до 20^оС (рис.23),при цьому сік вступає в реакцію з желатином краще всього при температурі 15-20^оС.

100

80

60

40

20

0 1 2 3 4 5 6 7

Рис.21.Залежність освітлюючого ефекту від часу витримки желатинового розчину (30а): І-час витримки желатинового розчину,година;2-об’єм фільтрату,мл

На пред’явлених рисунках залежність освітлюючого впливає від окремих факторів показано через показник фільтруємості,що визначається в стандартизованих умовах:об’єм проби соку складає 60 мл,темпераура 20^оС, тиск 1, 5бар, фільтр – мембранний, діаметр отворів фільтра 0,2 мкм.

5.2.3. Освітлення таніном с желатином.

Як правило, тканин не приймають в якості освітлювального середовища в чистому вигляді, без добавок, - в більшості випадків його використовують для цієї мети тільки в сполученні з желатином. До широкого впровадження пектинолітичних ензимних препаратів практикувалось сумісне використання обох цих речовин. До таніну-желатинового методу освітлення приходять тоді, коли доводиться мати справу з речовинами які важко піддаються освітлювальній обробці, бідними на дубильні речовинами соками та напоями на основі таких соків. Також і при використанні даного варіанту технології є доцільно завчасно провести ферментативне розщеплення пектину. Однак гостра недостача дубильних речовин в соку лише у обмеженому ступені може бути компенсована додаванням таніна. Іноді додавання таніна має смоїм наслідком лише посилення .

100 26

80 24

60 22

40 20

20 18

0 20 40 60 80 100 16

Рис. 22. Залежність освітлюю чого ефекту від температури розчинення желатину : І – температура розчинення, ^оС ; 2 – об’єм фільтрату, мл ; 3 – залишкова мутність проби, % ( 30а)

46 80

44 70

42 60

40 50

38 40

36 30

34 20

3210 10

30 10 20 30 40 0

Рис. 23. Залежність освітлюю чого ефекту від температури,при якій відбувається додавання желатину (30а) : І – температура, ^оС; 2 – об’єм фільтрату,мл; 3 – мутність,%; V – об’єм фільтрату,мл за одиницю часу; Т – мутність,%; Q – частка від ділення об’єму фільтрату на величину мутності,Q =V/T

Мутності проби,яка вже містить желатин. Желатин осідає повільно й може утворити велику кількість мутного осаду. В подібних випадках стараються використовувати інші висвітлю вальні засоби для досягнення цілі(див. розділ 5.3).

Більшість авторів притримуються тієї думки,що танін потрібно додавати в напій до желатину. Інші автори (І02) надають перевагу протилежній послідовності. Танін тільки в деяких випадках здатен видалити небажаний ефект надмірного оклеювання желатином.

Реагуючі речовини й розчини

А)розчин таніну

Танін у кількості одного грама розчиняють у 100мл дистильованої води. Щоденно слід готувати свіжий розчин.

Б)розчин желатину

Готується у відповідності з правилами,які надані в графіку 5.2.2.

Хід випробувань

Після додавання одного з засобів відповідно перемішують доданий висвітлював із пробою соку,після чого вводять інший висвітлював (див. таблицю 27).

57

53

49

45

41

37

33

29

25

21

17

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Рис.24. Залежність висвітлюючої дії від дії “віку” розчину желатину (30а) : І – порядковий номер проби; 2 – об’єм фільтрату,мл; 3 – свіжо виготовлений розчин; 4 – витриманий протягом 4 годин розчин

Перша оцінка результату може бути виготовлена приблизно через 30 хв. Якщо після двох годин не спостерігається задовільного висвітлення ні в якій з проб ,в подальшому слідують викладеним у розділі 5.3.

5.2.4. Висвітлення желатином із золем кремнієвої кислоти

Висвітлення сумісною дією желатину з золем кремнієвої кислоти мають перевагу перед таніно – желатиновім методом висвітлення, яка відрізняється більш високою ступінню надійності. Пробне висвітлення проводиться після наглядного руйнування пектинових речовин. Желатин застосовується у вигляді 1% розчину. Золь кремнієвої кислоти використовується у вигляді розбавленого розчину (див. таблицю 28) .

Таблиця 27

Пробне висвітлення таніном та желатином

1% розчин таніну, мл на 250 мл проби	1% желатиновий розчин, мл на 250 мл проби	Танін,г на 1000 л	Желатин, г на 1000 л
1,25	1,25	50	50
1,25	2,50	50	100
1,25	5,00	50	200
2.50	1,25	100	50
2,50	2,50	100	100
2,50	5,00	100	200

Таблиця 28

Пробне висвітлення золем кремнієвої кислоти та желатином

Золь кремнієвої кислоти , мл,розведення 1 + 9	Желатин, мл, 1% розчин	Золь кремнієвої кислоти не розведений, мл на 1000л	Желатин, на 1000л
0,625	0,300	250	12,5
1,250	0,625	500	25,0
1,250	1,250	500	50,0
2,500	2,500	1000	100,0
2,500	5,000	1000	200,0

Контрольні спостереження за ефективністю висвітлення проводяться протягом наступних трьох годин через півгодинні інтервали. Якщо жодна з проб не виявила бажаного ефекту висвітлення

1 2 3 4

Схожі:

2. Речовини, що входять до складу соків Речовини містяться в виноматеріалах хімічних сполук майже всім тим чи іншим чином беруть участь в процесах утворення, стабілізації...	Природа українських Карпат До складу цього природного комплексу входять власне Карпати, Передкарпатська підвищена рівнина і Закарпатська низовина
Психологічні аспекти педагогічно збагаченого середовища До складу групи входять: Гусєва О. В., заст директора з методичної роботи, Василенко А.І., практичний психолог гімназії	До складу кожного міністерства входять по 1 представнику від кожного...
Л. М. Таберко 2012р Мета роботи вивчити загальне улаштування автомобіля, класифікацію рухомого складу, систему визначення, параметри, що входять до...	Це речовини, які викликають отруєння усього організму людини або... Токсичні речовини (отрути) це такі речовини, що проникають в організм, вступають у з’єднання з його тканинами і вже в невеликих кількостях...
Спадкування за законом До складу спадщини входять не тільки майнові права спадкодавця, а й деякі немайнові права. Спадкрємство здійснюється за законом та...	Уроки плавання Організація харчування з обов*язковим проведенням вітамінізації страв, з використанням фруктових соків, свіжих ягід та фруктів
ТЕМАТИКА для загальної підготовки працівників підприємств, установ... ...	ТЕМАТИКА для загальної підготовки працівників підприємств, установ... ...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання