ТЕМА 13 АНАЛІЗ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ
|
|
Скачати 1.41 Mb.
|
|
ТЕМА 17 Особливості економічного аналізу в галузях економіки Завдання 1. Ознайомитися із завданнями аналізу в торгівлі та сільському господарстві 2. Вивчити показники, які відображають специфіку аналізу діяльності підприємств певної галузі 3. Вміти застосовувати різні прийоми та способи економічного аналізу при дослідженні діяльності підприємств окремих галузей економіки 17.1. Особливості аналізу діяльності торговельних підприємств Завдання та етапи аналізу. За умов сучасного розвитку України торгівля є однією з найбільш розвинутих галузей економічної діяльності. В Україні кількість торгових підприємств як оптових, так і роздрібних зростає з кожним роком. Від того, наскільки грамотно та вчасно буде проведено аналіз діяльності торговельного підприємства, залежить ефективність його функціонування у майбутньому. Вихідна інформація для аналізу діяльності торговельних підприємств може бути отримана з фінансової і податкової звітності, матеріалів аудиту та інвентаризації, результатів маркетингових досліджень, попередніх аналітичних досліджень і даних бізнес-планів. Оперативний аналіз здійснюється за допомогою даних рахунків бухгалтерського обліку. Крім того, для торговельних підприємств передбачені наступні форми статистичної звітності; Ф. № 1-торг "Звіт про товарооборот", Ф. № 1-опт "Звіт про діяльність підприємства оптової торгівлі", Ф. № 3-торг "Звіт про надходження, продаж та запаси товарів в роздрібній мережі і на складах", Ф. № 7-торг "Звіт про наявність торгової мережі і мережі ресторанного господарства". Специфіка діяльності торговельних підприємств зумовлює вирішення наступних завдань:
При проведенні аналізу діяльності торговельних підприємств використовується методика, наведена в другому розділі посібника з урахуванням особливостей діяльності таких господарюючих суб'єктів. Аналіз товарообороту. Одним з основних економічних показників господарської діяльності торговельного підприємства є товарообіг - процес обміну товару на гроші. Власник товару - торговельне підприємство - за гроші передає товар у власність іншій юридичнім або фізичній особам. Товарообіг характеризує процес руху товарів через акти купівлі – продажу. Як економічна категорія, товарообіг характеризується наявністю одночасно двох ознак: товару - об'єкта продажу; реалізації - форми руху товару від виробника до споживача. Товарообіг торговельного підприємства можна розглядати: 1) як результат діяльності підприємства торгівлі, його економічний ефект; 2) як показник товарного споживання населення (у соціально-економічно му-аспекті), один з показників рівня життя (за класифікацією ООН). Показники товарообігу мають кількісну та якісну характеристики. Кількісна характеристика товарообігу - це обсяг реалізації у грошовому вираженні, якісна - це структура товарообігу. Структура (або асортиментний склад) товарообігу - частка окремих товарних груп у загальному обсязі реалізації.  Товарообіг на підприємствах торгівлі виражається сумою грошової виручки за продані товари, на підставі чого можна говорити про значимість даного підприємства на споживчому ринку. Класифікація товарообігу наведена на рис. 17.1.Оптовий товарообіг включає виручку від продажу споживчих товарів безпосередньо населенню як за готівку, так і за розрахункові чеки установ банків, через організований споживчий ринок, тобто спеціально організовану торгову мережу і мережу громадського харчування всіма діючими підприємствами незалежно від відомчої підпорядкованості, форм власності та господарювання. Роздрібний товарообіг включає виручку від продажу товарів певними партіями іншим підприємствам, організаціям, фізичним особам. Як економічний показник, роздрібний товарообіг відображає обсяг товарної маси (у грошовому вираженні), що переходить до сфери особистого споживання, і характеризує, з однієї сторони, грошову виручку від реалізації, з іншої, - суму витрат населення на придбання товарів. Динаміка роздрібного товарообігу відображає пропорції між виробництвом і споживанням, потреби підприємств у матеріальних і трудових ресурсах, розвиток торгової мережі. Роздрібний товарообіг, як статистичний показник, відображає обсяг продажу товарів населенню через всі канали реалізації: в офіційно зареєстрованих підприємствах, на речових, змішаних і продуктових ринках. Він визначається за цінами фактичної реалізації в момент відпуску товарів покупцеві незалежно від часу сплати грошей. Крім доходу від продажу товарів, торговельні підприємства можуть отримувати доходи й з інших джерел, зокрема, від посередницької діяльності. Товарна структура роздрібного товарообігу включає в себе продовольчі і непродовольчі товари, які поділені на асортиментні групи та підгрупи. Аналіз товарообігу дає змогу виявити резерви його зростання (зниження), визначити шляхи підвищення збалансованості його показників для більш повного задоволення попиту населення, поліпшення фінансового стану торговельних підрозділів І підприємства в цілому. Аналіз роздрібного товарообігу починається з його аналізу за минулий період, оцінки прогнозу на перспективу та проводиться у декілька етапів (рис. 17.2).  До показників, які характеризують товарообіг торговельного підприємства, відносяться:
При аналізі товарообігу застосовуються способи та прийоми порівняння показників, їх групування, складання аналітичних таблиць, балансової ув'язки показників, ланцюгових підстановок тощо. Аналіз загального товарообігу здійснюється з метою встановлення конкурентних позицій підприємства, оцінки обраної цінової і товарної політики. Аналіз товарообігу за структурою дозволяє вивчити життєвий цикл товару та визначити стадію, на якій він знаходиться, застосувати заходи щодо зниження витрат, пов'язаних зі спадом реалізації окремих асортиментних груп, і розробити пропозиції щодо формування асортиментного портфелю (табл. 17.1). Вивчення внутрішньогрупової асортиментної структури можливе лише за даними інвентаризації та первинної документації.   Проаналізувавши структуру товарообігу, можна зробити висновок, що в цілому спостерігається позитивна тенденція змін в обсязі товарообігу. Протягом періоду цей показник зріс на 75 тис. грн., що склало 2.45 17с. У структурі товарообігу переважають продовольчі товари, обсяги реалізації яких складають близько 65 % товарообігу. У середині цісї асортиментної групи найбільша питома вага припадає на ковбасні вироби (40,36 % і 38,57 %), найменша - на рибні консерви (1,47 % і 1,66 %). Серед непродовольчих товарів синтетичні миючі засоби займають найменшу питому вагу, За період, що аналізується, у структурі асортименту значних структурних зрушень не відбувалося. На динаміку товарообігу впливає ряд факторів, частина яких мас постійний вплив, наприклад, інфляція, яка призводить до збільшення товарообігу у вартісних показниках і зниження фізичного товарообігу; зростання доходів населення викликає стійке зростання обсягів продаж. Інші фактори мають непостійний або випадковий характер впливу (збільшення площі торговельного залу викликає одноразове збільшення товарообігу). Аналіз динаміки товарообігу проводиться для визначення тенденції його розвитку (табл. 17.2).  За даними таблиці 17.2 можна зробити висновок про позитивну тенденцію зростання товарообігу. Зокрема, найвищі показники (базисні та ланцюгові) спостерігаються у IV кварталі: абсолютним приріст - 165,6 і 86.3 тис. грн.; темп приросту - 23,98 і 11.21 %. Найменший абсолютний приріст мав місце в ІІІ-му кварталі в порівнянні з ІІ-м: 30 тис. грн. (або 4,05 %). У цілому така динаміка товарообігу може бути зумовлена підвищенням попиту населення на товари підприємства, наприклад, через покращання умов обслуговування, відсутність у цій місцевості аналогічного магазину тощо. Результати виконання плану товарообігу впливають на псі економічні показники господарської діяльності торговельних підприємств. В основу розробки плану роздрібного товарообігу закладається оцінка купівельної спроможності населення, яку визначають як суму грошових коштів. витрачених населенням на закупівлю товарів, і наявних товарних запасів. Прогнозний (перспективний) аналіз передбачає:
Аналіз витрат торговельного підприємства. Оптимізація витрат на збут є актуальним завданням, вирішення якого вимагає удосконалення і раціоналізації торгового процесу та дотримання режиму економії. Величина витрат на збут характеризується абсолютним та відносним показником (відношення суми витрат на збут до товарообігу). Аналіз витрат на збут повинен сприяти більш раціональному використанню матеріальних, трудових І фінансових ресурсів. Основні завдання аналізу витрат на збут:
Послідовність аналізу витрат на збут і фактори, що спричиняють вплив, наведено на рис. 17.3.  Основними факторами, що впливають на величину та рівень витрат на збут, є обсяг і структура роздрібного товарообігу. Тому важливим аналітичним показником є базові витрати на збут, перераховані на фактичний обсяг товарообігу (табл. 17.3).   Рівень деяких витрат {товарні втрати, відсотки за кредит) не залежить від зміни цін на товари, так як їх величина знаходиться у прямій пропорційній залежності від обсягу товарообігу. У разі зміни тарифів на транспортні послуги, ставки орендної плати, цін на матеріали за відповідними статтями при розгляді їх динаміки показники також порівнюються зі звітним роком. Аналіз витрат на збут у загальному обсязі дозволяє дати загальну оцінку роботи торговельного підприємства. У ході аналізу обчислюються наступні показники: фактичний рівень витрат на збут; абсолютні та відносні відхилення; темп зниження або збільшення рівня витрат; сума відносної економії або перевитрат. Загальний аналіз витрат на збут по торговельному підприємству в цілому не дає можливості встановити, за рахунок яких статей і видів витрат була досягнута економія або допущена перевитрата, тому потрібно ретельно вивчати витрати за кожною статтею, а всередині статті - за видами витрат. У процесі аналізу витрат на продаж за статтями встановлюють конкретні причини відхилення фактичних витрат від пронозу, розраховують суму відносної економії або перевитрат, вплив на розмір зміни обсягу товарообігу та Інших факторів. Аналіз основних засобів торговельних підприємств. Методика проведення аналізу використання основних засобів наведена в темі 12, але структура основних засобів торговельного підприємства суттєво відрізняється від структури основних засобів промислового підприємства. Це зумовлено різними факторами (об'єктивними та суб'єктивними). Об'єктивні фактори пов'язані з особливостями технологічного процесу в торгівлі та його трудомісткістю (необхідністю широкого використання праці обслуговуючого персоналу). Суб'єктивні фактори пов'язані з низьким рівнем механізації та автоматизації торговельного процесу в цілому по галузі. Специфіка торговельної діяльності зумовлює більш інтенсивне використання приміщень (торговельні, складські тощо). В основних засобах торговельного підприємства питома вага будівель, споруд і передавальних пристроїв складає близько 80 %, а активної частини - машин та обладнання - близько 11 %. Крім того, до складу основних засобів торговельних підприємств можуть відноситися приміщення, які орендуються, що призводить до зменшення питомої ваги активної частини. Сучасні тенденції - розвиток мережі супермаркетів і гіпермаркетів, великих торговельних центрів, створення агрегованих торговельних структур, побудова системи товаропостачання на принципах логістики-викликають необхідність значних вкладень у створення сучасних транспортно-складських комплексів, автоматизованих систем управління запасами, сучасних систем розрахунків з покупцями із застосуванням пластикових і дисконтних карток. Для оцінки ефективності оснащення торговельних підприємств застосовуються загальні показники: фондовіддача, фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт використання основних засобів. Фондовіддача в торгівлі визначається як відношення товарообігу до середньої вартості основних засобів. Фондовіддача також може бути виражена як відношення товарообігу на одного працівника до показника фондоозброєності, який характеризується вартістю основних засобів у розрахунку на одного працівника. Отже, фондовіддача зростає, якщо темп зростання вартості основних засобів або темп зростання продуктивності праці випереджає темп зростання фондоозброєності. Фондомісткість є оберненим показником до фондовіддачі. Коефіцієнт використання основних засобів визначається як відношення річної вартості прибутку від реалізації (валового прибутку) до середньорічної вартості основних засобів. При визначенні кожного показника ефективності використання основних засобів враховується вартість як власних, так і орендованих засобів. Зростання фондовіддачі може супроводжуватися зниженням коефіцієнта використання основних засобів, тому для узагальненої оцінки ефективності основних засобів розраховується інтегральний показник ефективності Іеф як корінь квадратний з добутку фондоозброєності і коефіцієнту використання основних засобів. Крім загальних показників ефективності використання всієї сукупності основних засобів розраховуються часткові показники, які враховують особливості окремих підгалузей торгівлі: роздрібної, оптової, громадського харчування (табл. 17.4).  Зміни часткових показників ефективності використання основних засобів спричиняють безпосередній вплив на узагальнюючі показники: фондовіддачу та інтегральний показник ефективності. Однак наявність детермінованого зв'язку встановити важко, і для оцінки впливу окремих показників на фондовіддачу доцільно застосовувати методи кореляційно-регресійного аналізу. Детальніше питання аналізу діяльності торговельного підприємства розглянуті в посібнику Любушина Н.П., Лещева В.Б., Дьякова В.Г. "Анализ финансово-экономической деятельности предприятия". 17.2 Особливості аналізу діяльності аграрних підприємств Динамічний розвиток процесу організації виробничих структур аграрної сфери вимагає переходу на нові принципи господарювання, потребує суттєвих змін у методах управління сільськогосподарськими підприємствами, оскільки аграрна політика держави сьогодні спрямована на суттєве підвищення надійності забезпечення продовольчої безпеки України. Завдання та етапи аналізу. Основні завдання, об'єкти та етапи аналізу діяльності аграрних підприємств наведено на рис. 17.4.  За своїм змістом аналіз господарської діяльності в АПК має певні особливості, в методиці його проведення, які обумовлені специфікою даної галузі виробництва:
Рівень розвитку аграрного підприємства, його економіки, фінансового стану значною мірою залежить від наявності, якісного складу та рівня забезпеченості його ресурсним потенціалом. До останнього входять земельні, трудові, фінансові ресурси, основні й оборотні засоби виробництва. Кожна складова ресурсного потенціалу підприємства має певні особливості в проведені їх аналізу. Аналіз земельних ресурсів. Земельні угіддя аграрних підприємств об'єднані у дві основні групи сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення. Сільськогосподарські угіддя систематично використовують для одержання продукції: рілля, землі під багаторічними насадженнями, сіножаті та пасовища. Аналіз земельних ресурсів проводиться в динаміці за останні 2-5 років. При цьому вивчається наявність, якісний склад, структура земельних угідь (табл. 17.5).  За даними таблиці 17.5 можна зробити висновок, що структура земельних угідь за розглянутий період майже не змінилася. Найбільшу питому вагу у загальній земельній площі займають сільськогосподарські угіддя у базисному році - 98,4 %, у звітному - 98,5 %, з них по роках відповідно 77,8 та 76,9 % припадає на ріллю, що свідчить про позитивну структуру земельних угідь в аналізованому підприємстві. Із загальної земельної площі 54,0 та 53,4 % відповідно у базисному та звітному році припадає на осушені землі, що свідчить про прагнення підприємства поліпшити якість наявних земельних угідь. Ефективність використання землі характеризує система вартісних і натуральних показників (табл. 17.6).   За даними табл. 17.6 можна зробити висновок, що у звітному році ефективність використання землі була вищою, ніж у базисному. Про це свідчить збільшення прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь на 300 тис. грн. у звітному році в порівнянні і базисним, а також валового доходу на 50,0 %, що склало 200 тис. грн. При цьому збільшилося виробництво м'яса великої рогатої худоби на 1,3 тис. грн. або на 6.0% у звітному році порівняно з базисним, а також було одержано валової продукції на 1 га порівняльної площі на 6,6 % або на 130 тис. грн. більше, а валового доходу - на 36,4 % або 400 тис. грн. Таким чином, проаналізовані показники свідчать про покращення використання земельних угідь у звітному році в порівнянні з базисним. В умовах ринкової економіки актуальності набуло питання грошової оцінки землі як товару. Наведена нижче методика розрахунку грошової оцінки землі ґрунтується на рентному доході і включає диференціальну ренту І (утворюється під дією факторів родючості ґрунту і місця розташування земельної ділянки) та диференціальної ренти II (утворюється за рахунок інтенсифікації використання земель). Грошова оцінка земель визначається розміром щорічно одержуваного рентного доходу з урахуванням строку його капіталізації. Термін капіталізації, визначений для України - 33 роки, що відповідає трьох відсотковій платі за користування кредитом. В основу нижченаведеної методики визначення грошової оцінки землі покладено рентний дохід при вирощуванні зернових культур. Диференціальний дохід визначають за формулою: РДД = (У х Ц – 3 – З х КНР): Ц, (17.1) Де РДД - диференціальний рентний доход з 1 га у натуральному вираженні, ц; У-урожайність зернових, ц / га: Ц - ціна реалізації 1 ц зерна, $ США; З- виробничі витрати на 1 га, $ США; КНР - коефіцієнт норми рентабельності. За підрахунками абсолютний рентний дохід у період оцінки землі в Україні становить 1,6 ц зерна. Порядок розрахунку розміру рентного доходу при виробництві зернових культур наведено в таблиці 17.7.  Грошову оцінку землі можна визначити за формулою: ГОЗ = (РДД + РДА ) х Тк х Ц, (17.2) Де РДА - абсолютний рентний доход в натуральному вимірнику, ц; ТК - строк капіталізації рентного доходу. Проведемо розрахунок грошової оцінки землі за даними табл. 17.7: ГОЗ = (7,4 + 1,6) х 33 х 12 = 3564 ($ США) Таким чином, середня грошова оцінка 1 га орних земель в Україні становить 3564 $ США. Аналіз трудових ресурсів. Трудовий потенціал (запас праці) підприємства являє собою кількість І якість праці, на яку може розраховувати підприємство. До трудових ресурсів відносять населення працездатного віку, підлітків і людей пенсійного віку, які беруть участь у виробництві. В процесі аналізу вивчають наявність трудових ресурсів, їх якісний склад, показники руху, рівня забезпеченості та використання. Детально аналіз трудових ресурсів розглянутий в темі 12. Аналіз основних засобів виробництва. Результати господарської діяльності аграрних підприємств, зокрема якість, повнота і своєчасність виконання комплексу сільськогосподарських робіт, а відповідно, і обсяг виробництва продукції, її собівартість, фінансовий стан підприємства значною мірою залежать від наявності, якісного складу, руху, стану та рівня забезпеченості підприємства основними виробничими засобами. Аналіз основних засобів на сільськогосподарських підприємствах і проводиться за методикою, наведеною в темі 12 з урахуванням деяких особливостей. 1) Аналіз рівня забезпеченості підприємства основними засобами і енергетичними ресурсами (табл. 17.8).  За даними табл. 17.8 можна зробити висновок, що за аналізований період забезпеченість підприємства основними засобами зростає, про що свідчить коефіцієнт фондоозброєності праці рівний відповідно у базовому та звітному році 52 та 53 тис. грн. Але при цьому спостерігається зниження забезпеченості підприємства енергетичними ресурсами. Так, енергооснащеність у звітному періоді знизилася на 4 к.с. або на 1,8 % у порівнянні з базовим періодом, енергоозброєність - на 37 к.с. або на 20,6 %. Значне збільшення відбулося у навантаженні зернових культур на один зернозбиральний комбайн на 25.8 % або на 103 га у звітному році в порівнянні з базисним. 2) Аналіз економічної ефективності використання основних засобів основного виробництва (див. табл. 17.9).  За даними таблиці 17.9 можна зробити висновок, що основні засоби основного виробництва використовувалися у звітному році менш ефективно, ніж у базисному. Так. зменшилася вартість валової продукції у звітному році на 10 % або на 152 тис. грн., в т.ч. у рослинництві - на 13,6% або на 115 тис.грн. у тваринництві - на 5.5% або 37 тис. грн. При цьому збільшилася вартість основних засобів основного виробництва на 4,7% або на 815 тис. грн. у звітному році в порівнянні з базисним роком. Валовий дохід збільшився на 43,8% або на 789 тис. грн., а також у звітному році підприємство отримало прибуток 362 тис. грн. у порівнянні з минулорічним збитком у 441 тис. грн. Узагальнюючим показником роботи машинно-тракторного парку є відношення фактичного річного виробітку умовного еталонного трактора до нормативного. Річний виробіток залежить від зміни кількості відпрацьованих днів протягом року, коефіцієнту змінності та виробітку за зміну. Узагальнюючий коефіцієнт використання тракторного парку (К) обчислюють за формулою:  де ДН і ДФ - нормативна і фактична кількість відпрацьованих днів одним умовним еталонним трактором протягом року: КН і КФ - нормативний і фактичний коефіцієнт змінності; ВЗН і ВЗФ - нормативний і фактичний виробіток трактора за зміну. Основним показником роботи вантажного автотранспорту є вантажообіг, який визначається за формулою  де ВОБ - вантажооборот, т; А - кількість автомобілів, шт.; Д - кількість днів відпрацьованих одним автомобілем; Т - кількість кілометрів пройдених за день з вантажем: П- кількість перевезеного вантажу за день, т. Вихідні дані для факторного аналізу зміни вантажообігу відображені в табл. 17.10.  Зміна вантажообігу за рахунок:
∆ВА = (18-20) х 7,0 х 3,0 = -12180(т);
∆ВД = (283 - 290) х 18 х 7,0 х 3,0 = -2626 (т);
∆ВТ = (8,4 - 7,0) х 18 х 283 х 3,0 = 21395 (т);
∆ВП = (2,7 - 3,0) х 18 х 283 х 8,4 = -12837 (т); Загальна зміна вантажообігу: ∆ВОБ = -12180 - 2646 + 21395 - 12837 = -6268 (т) ∆ВОБ = (290 х 7,0 х З,0 х 20) - (283 x 8,4 x 2,7 х 18) = 121800- 115532 = 6268 (т) Оцінка виробництва сільськогосподарської продукції. Обсяг виробництва сільськогосподарської продукції є одним з основних показників роботи сільськогосподарських підприємств. Від рівня останнього залежать рівні реалізації, собівартості, рентабельності, фінансового стану підприємства. Завдання аналізу на цьому етапі:
У процесі аналізу необхідно виявити невикористані резерви збільшення виробництва продукції рослинництва, підвищення її якості та зниження собівартості, визначити шляхи використання виявлених резервів. При аналізі з'ясовують, як виконано завдання з валового виробництва, вплив змін розміру посівних площ, їх структури та урожайності. Аналіз виробництва продукції рослинництва має деякі особливості, зумовлені природними умовами, сезонним характером виробництва, неспівпадання робочого періоду з періодом виробництва. Крім того, слід враховувати, що тут продукцію одержують, як правило, тільки один раз на рік (у період збирання врожаю). На зміну валового збору основних сільськогосподарських культур впливає комплекс факторів, ступінь впливу яких визначають через такі основні показники: зміна рівня врожайності культур, площі посіву та структури посівів групи культур. Для визначення ступеню впливу останніх розраховують середню умовну врожайність (УУМ ) за допомогою алгоритмів:
 де ВЗУМ - валовий збір умовний, ц; ПФ - фактична посівна площа зернових культур, га. Відхилення валового збору зернових за рахунок факторів: 1) посівної площі ∆ВЗП = (ПФ - ПБ ) х УБ; 2) урожайності ∆ВЗУ = ВЗФ – ВЗУМ 3) структури посівів ∆ВЗс =(УУМ – УБ) х Пф Під час вивчення стану розвитку тваринництва аналізують наступні виробничі та економічні показники:
Аналіз собівартості виробництва продукції. Завдання аналізу на цьому етапі:
Аналіз повинен бути направлений на виявлення основних шляхів та резервів зниження рівня собівартості продукції на перспективу. Для цього за допомогою факторного аналізу визначають міру впливу основних чинників, які спричинили зростання рівня собівартості основних видів продукції рослинництва і тваринництва. Розрахункові дані подають у вигляді аналітичної таблиці 17.11 (молочне скотарство).   Загальне відхилення витрат на виробництво молока в порівнянні з базисним роком визначають за формулою: В(Е.П.) = ВФ –ВБ, (17.6) де В(Е.П.) - економія або перевитрати виробничих витрат, грн., В(Е.П.) = 1233,5 - 1083,86 = 149.64 (грн.). Визначення виливу окремих факторів і статей витрат на зміну собівартості 1 ц молока:
∆СК = (КФ х ВКБ – ЗКБ) (17.7) ∆СК =(44,1 х 11,05 - 443,1) = 44,20 (грн.);
∆СВК = ЗКФ - (КФ х ВКБ) (17.8) ∆СВК = (529,2 -44,1 х 11,05) =41,90 (грн.);
∆СТ = (ТФ х ОПБ - ЗТБ) (17.9) ∆СТ = (264 х 1,51 - 379,0)= 19,64(грн.);
∆СОП = (ЗТФ – ТФ х ОПБ) (17.10) ∆СОП = (456,70 - 264 х 1,51) = 58.06 (грн.). За даними проведених розрахунків можна зробити висновок, що загальні витрати з розрахунку па 1 середньорічну корову у звітному році збільшилися на 13,8% або на І49.64 грн. у порівнянні з базисним роком. На зміну витрат вплинули наступні фактори:
Найбільший вплив на підвищення витрат на і середньорічну корову здійснило збільшення оплати праці у звітному році в порівнянні з базисним. РОЗДІЛ 4 ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ЕКОНОМІЧНОМУ АНАЛІЗІ |
Схожі:
| Косікова Валерія Дмитрівна Положенням про склад витрат визначено, що собівартість продукції являє собою вартісну оцінку використаних у процесі виробництва природних... |
ТЕМА: Облік господарських процесів ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Облік готової продукції. Визначення складу і структури витрат у складі готової продукції. Документальне оформлення... |
| ТЕМА: Облік господарських процесів ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Облік готової продукції. Визначення складу і структури витрат у складі готової продукції. Документальне оформлення... |
Тема. Нормування на виробництві Норма являє собою максимально допустиму величину абсолютних витрат сировини, матеріалів, палива, енергії та інших на виробництво... |
| Лекція 7 Облік витрат виробництва Випуск будь-якої продукції потребує здійснення певних витрат, які впливають на величину собівартості |
Витрати і результати Собівартість продукції – це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції |
| ТЕМА МЕТОДИ КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ Такий підхід до калькулювання собівартості називають калькулюванням повних витрат (абзорбшен-костінг). Схематично методика калькулювання... |
Задача щодо визначення рівня конкурентоспроможності продукції Сходу. Національне виробництво побутових холодильників у цій країні задовольняє попит лише на 20—25%, тому зацікавленість експортерів... |
| ТЕМА 11 АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ Ознайомитися з об'єктами, метою та завданнями аналізу виробництва та реалізації продукції |
О. В. Лапчук Національний університет кораблебудування, м. Миколаїв... Проблеми обліку витрат виробництва та виробничої собівартості ПРОДУКЦІЇ (РОБІТ, ПОСЛУГ) |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua