ТЕМА 13 АНАЛІЗ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ

Скачати 1.41 Mb.

Назва	ТЕМА 13 АНАЛІЗ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ
Сторінка	4/8
Дата	10.04.2013
Розмір	1.41 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Географія > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8

Тема 15 Аналіз інвестиційної діяльності підприємства
Тема 16 Особливості аналізу зовнішньоекономічної діяльності
Тема 17 Особливості економічного аналізу в галузях економіки

ТЕМА 15

АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Завдання

1. Визначити основні завдання та об'єкти аналізу інвестиційної діяльності

2. Вивчити особливості аналізу інвестиційної привабливості підприємств

3. Зрозуміти методику аналізу інвестиційних проектів

4. Вивчити порядок проведення аналізу доходи ості фінансових інвестицій
15.1. Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу інвестиційної діяльності

Розвиток підприємства, вдосконалення виробництва та підвищення його ефективності безпосередньо пов'язані з інвестиційною діяльністю.

Проблема здійснення інвестиційної діяльності стала однією з найактуальніших у процесі реформування економіки України. Пошук і мобілізація джерел інвестування, з одного боку, та реалізація програми інвестування, з іншого, стали актуальними в усіх галузях економічної діяльності. Без здійснення інвестицій неможливий нормальний процес виробництва.

З точки зору фінансових параметрів інвестиції - це будь-які види активів, що вкладаються у господарську діяльність з метою наступного отримання доходу. З економічної точки зору інвестиції розглядаються як витрати на створення (придбання), розширення, реконструкцію і технічне переозброєння основного капіталу.

Враховуючи високу інертність інвестування, економічний і політичний ризики, слід виходити з глибоких системних оптимізацій їх розрахунків із застосуванням значної інформаційної бази ретроспективного і поточного функціонування об'єктів інвестицій, різноманітності їх форм і видів. Найбільш розширена та деталізована класифікація інвестицій була запропонована І.А. Бланком (табл. 15.1).

Наведена класифікація інвестицій підприємства відображає найбільш суттєві їх ознаки. Виділення й уточнення класифікаційних ознак та основних видів інвестицій дозволяє визначити основні об'єкти аналізу інвестиційної діяльності підприємства.

Завдання, об'єкти та етапи аналізу інвестиційної діяльності наведено на рис. 15.1.

Мета економічного аналізу інвестиційної діяльності на підприємстві полягає у виборі найбільш ефективних і реальних інвестиційних проектів та обґрунтуванні програм їх реалізації.

Джерела інформації аналізу інвестиційної діяльності наведені в табл. 15.2.

15.2. Аналіз інвестиційної привабливості об'єктів

Інвестиційна привабливість підприємства - це доцільність вкладення у нього тимчасово вільних грошових коштів.

Зовнішні суб'єкти (потенційні інвестори) при виборі об'єкту інвестицій покладаються на результати проведеного аналізу.

Для аналізу інвестиційної привабливості підприємства визначається рівень кожного показника та його динаміка за ряд періодів.

Для оцінки інвестиційної привабливості підприємства вивчають:

структуру джерел формування капіталу,
структуру капіталу;
платоспроможність і фінансову стійкість;
оборотність капіталу.

На підставі отриманих даних роблять висновки в наступних розрізах:

1) капітал підприємства сформований за рахунок власних чи залучених джерел: високий рівень фінансової незалежності (переважання у структурі джерел формування капіталу власних засобів) свідчить про невисокий ризик для інвесторів;

2) значна питома вага матеріалів у структурі оборотних активів пояснюється високим рівнем матеріаломісткості продукції. Однак, висока питома вага грошових коштів і розрахунків може пояснюватися зростанням дебіторської або кредиторської заборгованості, що свідчить про проблему неплатежів.

Аналіз показників платоспроможності, фінансової стійкості та оборотності капіталу більш детально розглянуто в темі 9.

При аналізі інвестиційної привабливості акціонерних товариств додатково розглядаються наступні показники:

прибутковість загального капіталу (розраховується з використанням чистого прибутку);
рівень дивідендів;
курс акцій.

Рівень дивідендів на одну просту акцію залежить від суми чистого прибутку, що спрямовується на їх виплату, тому крім показників рівня дивідендів і курсу акцій можуть використовуватися: чистий прибуток на одну просту акцію, чистий прибуток на одну привілейовану акцію, частка привілейованих акцій у загальній їх кількості тощо.

Формули для розрахунку перерахованих показників наведені в табл. 15.3.

Крім розглянутих показників, під час аналізу інвестиційної привабливості будь-якого підприємства можна застосовувати узагальнюючі показники ефективності використання виробничих ресурсів продуктивність праці, фондовіддачу, матеріаломісткість тощо.

Даючи загальну оцінку інвестиційної привабливості підприємства, необхідно визначати показники за 3-5 років. При цьому не можна дати правильну оцінку вказаних показників тільки щодо одного конкретного підприємства окремо від зовнішнього середовища. Оцінка інвестиційної привабливості повинна базуватися на комплексному підході до суб'єкта господарювання як об'єкта дослідження у конкретній системі господарювання.

У ході оцінки Інвестиційної привабливості підприємства рекомендується вивчити можливості підприємства продовжувати свою діяльність у майбутньому (оцінка неплатоспроможності та ймовірності банкрутства). Аналіз імовірності неплатоспроможності та банкрутства детальніше розглянуто у темі 14.
15.3. Методика аналізу інвестиційних проектів

Для прийняття остаточного рішення про доцільність реалізації інвестиційного проекту необхідно провести групування інвестицій залежно від їх мети та спрямованості й обумовленої цими відмінностями очікуваної норми прибутку на капітал.

Конкретне уявлення про практику складання класифікацій (групувань) інвестицій можна отримати з відповідної економічної літератури. На європейських і американських підприємствах інвестиції залежно від їх мети групуються наступним чином:

1) вимушені інвестиції, які включають інвестиційні проекти, що здійснюються для захисту навколишнього середовища, підвищення надійності обладнання і покращання техніки безпеки на виробництві;

2) збереження позицій на ринку - інвестиційні проекти, спрямовані на підтримання позицій на ринку, тобто на збереження створеної репутації і завоювання нових ринків (витрати на рекламу, підготовку кадрів, підвищення якості та надійності продукції);

3) відновлення основних виробничих засобів для раціоналізації виробництва - інвестицій, які повинні забезпечити безперервний процес виробництва, підвищення його технічного рівня, скорочення витрат на ремонт;

4) група інвестиційних проектів, спрямована на скорочення витрат, підвищення продуктивності праці, зростання рентабельності продукції;

5) збільшення доходів шляхом розширення випуску та збільшення виробничих потужностей;

6) ризиковані інвестиції - фінансові інвестиції у цінні папери, розробку принципово нової продукції.

Основні способи оцінки ефективності інвестиційних проектів зазначені нарис. 15.2.

У наш час у багатьох країнах світу широкого розповсюдження набули два основних способи узагальнюючої оцінки інвестиційних проектів, які не включають дисконтування та базуються на даних бухгалтерського обліку:

1) спосіб, заснований на розрахунку строків окупності інвестицій;

2) спосіб, заснований на визначенні норми прибутку на капітал.

Спосіб оцінки ефективності інвестицій, виходячи зі строків їх окупності.

Спірок окупності інвестицій - період часу, необхідний для повернення вкладених коштів (без дисконтування). Іншими словами, строк окупності інвестицій - це період часу, за який доходи покривають витрати на реалізацію інвестиційних проектів. Цей період порівнюється з тим часом, який керівництво підприємства вважає економічно виправданим.

Критерій доцільності реалізації інвестиційного проекту визначається тим, що тривалість строку окупності інвестиційного проекту виявляється меншим порівняно з економічно виправданим строком його окупності.

Строк окупності інвестиційного проекту може бути визначений за однією з наступних формул:

де Т - строк окупності Інвестиційного проекту, роки; Р_ч - чисті надходження (чистий прибуток) у перший рік реалізації інвестиційного проекту при рівномірному надходженні доходів за весь строк окупності, гри.; К - повна сума витрат на реалізацію інвестиційного проекту, включаючи затрати на науково - дослідницькі роботи, грн.; Р_і - чисті надходження (чистий прибуток) в і-му році, гри.; Т_ев - економічно виправданий строк окупності інвестицій, який визначається керівництвом підприємства, грн.; А - амортизаційні відрахування на повне відновлення у розрахунку на рік реалізації інвестиційного проекту при рівномірному надходженні доходів за весь строк окупності, грн.; А_і - амортизаційні відрахування на повне відновлення в і-му році, грн.; Д_ч = Р_ч + А - чистий дохід в перший рік реалізації інвестиційного проекту при рівномірному надходженні доходів за весь строк окупності, грн.

Формула (15.1) використовується при рівномірному надходженні доходів протягом всього строку окупності інвестицій.

Формула (15.2) використовується, якщо доходи нерівномірно розподіляються за роками реалізації інвестиційного проекту протягом всього строку його окупності (П_ч).

Чистий прибуток визначається за формулою:

де П - прибуток у перший рік реалізації інвестиційного проекту при рівномірному надходженні доходів, грн.; Н- норма податку на прибуток.

Розглянемо умовний приклад розрахунку строку окупності інвестицій як при рівномірному, так і нерівномірному надходженні грошових доходів за весь строк реалізації інвестиційного проекту.

Підприємство збирається придбати нове обладнання, яке повинно замінити існуюче. Першочергові витрати (капітальні вкладення) на придбання і встановлення обладнання складають 10000 грн. Дохід підприємства очікується у розмірі 3000 грн. в розрахунку на рік. Керівництво підприємства вважає витрати на покупку обладнання виправданими, якщо вони окупляться протягом шести років. Прибуток протягом кожного з шести років експлуатації обладнання буде 2000 грн., амортизація - 1000 грн. Норматив податку на прибуток становить 0,3 або 30%. Необхідно визначити строк окупності обладнання. Чи вигідно, виходячи з економічно виправданого строку служби, придбати це обладнання?

Для відповіді на ці питання визначимо строк окупності інвестицій за формулою (15.1):

Відповідь з розрахунку є очевидною: строк окупності інвестицій, обчислений за формулою (15.1), дорівнює 4,17 років, що набагато менше економічно виправданого строку окупності (шість років), тому придбання нового обладнання є економічно виправданим.

Даний недолік можна усунути, якщо керівництво підприємства буде розміщувати інформацію про загальну тривалість використання інвестиційного проекту.

При способі окупності не враховується фактор часу, тобто часовий аспект вартості грошей, при якому доходи та витрати, пов'язані з використанням інвестиційного проекту, порівнюються за допомогою дисконтування.

Головний недолік способу оцінки ефективності інвестиційних проектів, виходячи із строку їх окупності, полягає у суб'єктивності підходу керівників підприємств або інвесторів до визначення виправданого періоду окупності інвестиційного проекту.

Способи оцінки інвестицій за нормою прибутку на капітал.

Другим способом оцінки інвестицій без дисконтування грошових потоків є спосіб з використанням розрахункової норми прибутку, відомий під назвою "прибуток на капітал". Суть цього способу полягає у визначенні відношення між доходом від реалізації інвестиційного проекту і вкладеним капіталом (інвестиціями на реалізацію проекту) або у визначенні проценту прибутку на капітал.

Як правило, розрахунок норми прибутку на капітал може проводитися двома способами.

При використанні першого способу під час розрахунку норми прибутку на капітал виходять із загальної суми початково вкладеного капіталу, який складається з витрат на придбання і встановлення основних засобів і збільшення оборотного капіталу, необхідного для реалізації інвестицій.

При використанні другого способу визначається середній розмір вкладеного капіталу протягом всього терміну реалізації інвестиційного проекту. У цьому разі враховується скорочення капіталовкладень в основні засоби до їх залишкової вартості. Тому для розрахунку норми прибутку на капітал можна використовувати наступні формули:

де Н_пк - норма прибутку на капітал, %; ∑Д - сума річних доходів за весь термін використання інвестиційного проекту, грн.; Т - термін використання інвестиційного проекту, років; К - початкові вкладення на реалізацію інвестиційного проекту, грн.; К_заг - залишкова вартість вкладень, грн.

Наведемо приклад розрахунку норми прибутку на капітал двома способами.

Вартість основних засобів за інвестиційним проектом складає 24000 грн. Термін використання інвестиційного проекту - 5 років. Додаткові одночасні витрати на збільшення оборотних засобів - 2000 грн. Амортизація складає 4000 грн. на рік. Очікується, що реалізація Інвестиційного проекту дозволить отримати щорічний приріст доходу в 10000 грн., який містить 4000 грн. постійних витрат на амортизацію. Таким чином, щорічний прибуток від реалізації інвестиційного процесу складе 6000 грн. в рік.

Потрібно визначити норму прибутку на капітал.

За першим способом початково вкладений капітал складе 26000 грн. Він включає вартість основних засобів (24000 грн.) і вартість придбання інвентаря (2000 грн.).

При використанні другого способу середня вартість капіталовкладень складе:

При першому способі розрахунку норма прибутку на капітал дорівнює:

При другому способі розрахунку норма прибутку на капітал складе:

Основний недолік показника норми прибутку на капітал полягає у тому, що не враховується різна вартість грошей (прибутку) залежно від часу їх отримання. Середній прибуток обчислюється за весь період використання інвестиційного проекту. Однак, з урахуванням в економічній теорії оцінки інвестицій, одна грошова одиниця прибутку, отримана в третьому році, суттєво відрізняється за вартістю (з урахуванням дисконтування) від грошової одиниці прибутку, отриманої, наприклад, у сьомому році.

Інша проблема виникає, коли використовують другий спосіб розрахунку середньої норми прибутку на капітал. У цьому разі початкова сума інвестицій І їх кінцева вартість усереднюються. Значення середньої інвестиційної вартості буде змінюватися залежно від норми щорічної амортизації.

Поряд з цим норма прибутку на капітал також буде залежати від того, який показник доходу використовується для розрахунку норми прибутку на капітал.

Способи оцінки інвестицій, засновані на дисконтування.

Дисконтування - метод оцінки інвестиційних проектів шляхом вираження майбутніх грошових потоків, пов’язаних з реалізацією інвестиційних проектів, через їх вартість у поточний момент часу. На сьогодні найбільше розповсюдження у різних країнах світу отримали наступні способи оцінки ефективності інвестицій, засновані на дисконтуванні:

1) спосіб чистої приведеної вартості;

2) спосіб внутрішньої норми прибутку;

3) спосіб індексу доходності.

Розглянемо зміст, послідовність розрахунку та сферу використання кожного з вказаних способів для оцінки ефективності інвестиційних проектів і прийняття управлінських рішень з їх реалізації.

Спосіб чистої приведеної вартості.

Чиста приведена (дисконтована) вартість – різниця між приведеним (дисконтованим) грошовим доходом від інвестиційного проекту та інвестиційними витратами. Під грошовими доходами при цьому розуміють різницю між вартістю продукції за цінами реалізації і витратами на її виробництво. До витрат, як правило, не включаються витрати на амортизацію.

Грошові потоки - це рух засобів (доходів, витрат) за період реалізації інвестиційного проекту.

Критерій прийняття управлінських рішень щодо доцільності реалізації та інвестиційного проекту однаковий для будь-яких видів інвестицій і підприємств: якщо чиста приведена вартість позитивна (більше нуля), інвестиційний проект слід прийняти. Позитивне значення приведеної чистої вартості означає, що поточна вартість доходів перевищує інвестиційні витрати і, як наслідок, забезпечує отримання додаткових можливостей для збільшення добробуту інвесторів.

Щоб використовувати спосіб чистої приведеної вартості, необхідно володіти інформацією: про витрати на реалізацію інвестиційного проекту, передбачувані суми можливих доходів, очікуваний економічно доцільний строк використання інвестиційного проекту, необхідну норму прибутку (дисконтної ставки), за якою розраховується чиста приведена вартість.

Розглянемо умовний приклад визначення чистої приведеної вартості.

Підприємство планує придбати нове обладнання за 20000 грн. Експлуатаційні витрати на обладнання оцінюються в 3000 грн. на рік, порівняно з попередньою технологією. Однак економія по оплаті праці складе 8000 грн. Термін використання обладнання - 6 років. Після цього воно може бути реалізоване за 4000 грн. З метою спрощення розуміння сутності розрахунку не будемо враховувати при визначенні чистої приведеної вартості амортизацію та податки. Норма прибутку (ставка дисконтування) прийнята на рівні 12 % річних.

Розрахунок грошових потоків наведено в табл. 15.4.

Якщо оцінювати економічну ефективність за даними бухгалтерського обліку, тобто без дисконтування, то чисту вартість (загальний ефект) можна визначити як різницю між сумою доходів та інвестиційних витрат за даними рядка 5 таблиці 15.4.

Чиста вартість може бути визначена за формулою:

де NV - чиста вартість грошових коштів за весь термін використання обладнання, грн.; t - перший рік отримання доходу від інвестиційного проекту; D₁ - грошовий дохід за рік t, грн.; К- інвестиційні витрати на придбання обладнання, грн.

Підставивши фактичні значення показників у наведену формулу (15.7), отримуємо: NV = 5000 + 5000 + 5000 + 5000 + 5000 + 9000 - 20000 = = 14000 (гри.).

Однак використання способу чистої приведеної вартості для оцінки і ефективності інвестиційних проектів припускає необхідність дисконтування грошових потоків, тобто вираження майбутніх грошових потоків через їх вартість у тому році, коли були здійснені інвестиційні витрати. Виконання цієї вимоги означає, що доходи, які підприємство отримало за всі роки використання обладнання, повинні бути приведені до першого року - часу, коли здійснені інвестиції. Даний розрахунок можна виконати шляхом множення річних доходів на коефіцієнт дисконтування і сумування отриманих результатів:

де Д_заг - загальний дисконтований дохід за весь термін використання обладнання, грн.; Д₁, Д₂,..., Д_п - річні грошові доходи від використання обладнання і виручки від його продажу, грн.; К_д1, К_д2,..., К_п - коефіцієнти дисконтування за роками використання обладнання.

Коефіцієнти дисконтування грошових доходів до періоду здійснення інвестиційних витрат (0 рік) можуть бути визначені за формулою:

де Е - ставка дисконтування (необхідна норма прибутку); t - рік отримання прибутку.

Звідси, коефіцієнти дисконтування за роками використання інвестиційного проекту за ставкою дисконтування 12 % є наступними:

У відповідності з цими даними розглянемо дисконтування грошових доходів за роки використання інвестиційного проекту, грн.:

Загальна сума дисконтованого грошового доходу за всі шість років використання інвестиційного проекту складає:

Д_заг = 4465+3986+3559+3176+2837+4559=22589 (грн.)

Звідси, чиста приведена вартість буде дорівнювати:

22589 - 20000 = 2589 (грн.).

Отже, здійснення інвестиційного проекту є доцільним.

Спосіб внутрішньої норми прибутку (доходності)

Внутрішня норма прибутку є тією розрахунковою ставкою відсотку (дисконтування), при якій сума дисконтованих доходів за весь період використання інвестиційного проекту дорівнює сумі початкових витрат (інвестицій). Інакше можна сказати, що внутрішня норма прибутку - це процентна ставка (ставка дисконтування), за якої чиста приведена вартість дорівнює нулю.

Для розрахунку внутрішньої норми прибутку можна використовувати наступне рівняння:

де К - початкові витрати, грн.; Т - останній рік використання інвестиційного проекту; Д - дохід, грн.; Е_ВН - внутрішня норма прибутку; t - рік інвестування.

Ліва частина рівняння є дисконтованою вартістю початкових витрат, починаючи з року інвестування і закінчуючи останнім роком реалізація інвестиційного проекту. Аналогічно цьому права частина рівняння є вартістю доходів за той же період.

Ставка проценту, при якій обидві частини рівняння є рівними, називається внутрішньою нормою прибутку. Цю норму можна трактувати також, як і максимальну ставку відсотку, під яку підприємство може взяти кредит для фінансування інвестиційного проекту за допомогою позикового капіталу. При цьому грошовий дохід використовується протягом певного періоду для погашення суми кредиту та відсотків по ньому.

Розглянемо приклад розрахунку внутрішньої норми прибутку.

Підприємство інвестувало 10000 грн. і має намір у кінці четвертого року реалізації інвестиційного проект}' отримати 18106 грн. грошового доходу. Потрібно визначити, яка внутрішня норма прибутку необхідна для того, щоб дисконтований грошовий дохід четвертого року дорівнював вартості інвестиційного проекту.

Для цього складемо наступне рівняння:

Отже, внутрішня норма прибутку повинна дорівнювати 0,16 або 16 %.

Оцінка ефективності інвестиційного проекту.

Рентабельність (індекс доходності) відношення наведених грошових доходів до інвестиційних витрат. Можливе й інше визначення: рентабельність (індекс доходності) - відношення приведених грошових доходів до приведених на початок реалізації інвестиційного проекту інвестиційних витрат. Останнє визначення може застосовуватися до ситуацій, коли вкладення у інвестиційний проект здійснюються протягом декількох років.

Для розрахунку індексу доходності використовується та ж інформація про дисконтовані грошові потоки, що й при визначенні чистої приведеної вартості.

Загальна формула для розрахунку рентабельності інвестицій (Р) наступна:

де, Д_заг - загальна сума дисконтованого доходу за весь строк реалізації інвестиційного проекту, грн.; В_і - початкові витрати (інвестиційні витрати) на реалізацію інвестиційного проекту, грн.; В_к - наведені капіталізовані витрати до початку реалізації інвестиційного проекту, якщо інвестиції здійснюються протягом декількох років, грн.

Якщо рентабельність (індекс доходності) буде дорівнювати 1, то майбутні приведені грошові доходи будуть дорівнювати вкладеним коштам, а підприємство отримає приріст доходу в межах заданої норми прибутку. У цьому разі проект приймається при додаткових дослідженнях, наприклад, якщо норма прибутку, закладена при розрахунку ефективності інвестиційного проекту, буде більша, ніж норма прибутку на капітал, розрахована в цілому по підприємству. Якщо індекс доходності більше одиниці, то проект приймається. При індексі доходності менше одиниці проект відхиляється,

Розглянемо порядок розрахунку індексу доходності.

Інвестиційні витрати складають 25000 грн. Загальний строк використання інвестиційного проекту 5 років. Норма прибутку 10 %. Інформація про грошові доходи наведена в табл. 15.5.

Якщо визначати показники рентабельності за даними табл. 15.5, то отримуємо:

Отже, проект слід прийняти, враховуючи, що чиста приведена вартість дорівнює 1931 грн. (26931 - 25000), а показник рентабельності (індекс доходності)- 1,077.

15.4. Аналіз фінансових інвестицій

Фінансові інвестиції передбачають одержання прибутків від вкладення капіталу в цінні папери - облігації, акції, паї тощо. У процесі формування портфеля фінансових інвестицій підприємству необхідно, насамперед, проаналізувати співвідношення таких основних характеристик як доходність і рівень ризику. Доходність цінних паперів залежить від двох чинників: 1) очікуваної норми доходності; 2) норм і правил оподаткування доходів від операцій з цінними паперами.

Ризик вкладення капіталу в цінні папери неоднорідний за своїм змістом, а тому його слід визначати як сукупність ризиків, на які наражається інвестор у процесі придбання і утримання цінних паперів: 1) ризик ліквідності цінних паперів; 2) ризик їх дострокового відкликання; 3) інфляційний ризик; 4) відсотковий, кредитний та діловий ризики; 5) ризик, пов'язаний з тривалістю періоду обороту цінних паперів.

Рішення щодо купівлі або продажу певних фінансових інструментів необхідно приймати після ретельного аналізу та обчислення як рівня їх доходності, так і рівня ризиковості.

Фінансові інвестиції характеризуються такими показниками, як ринкова ціна (Р), внутрішня (теоретична або розрахункова) вартість (V), рівень доходності (норма прибутку) (N).

Ринкова ціна - це задекларований показник, що об'єктивно існує на ринку. Вартість цінного паперу відображається у відповідних котируваннях і називається курсовою ціною. У будь-який момент часу на ринку існує тільки одна ціна для певного фінансового інструменту.

Внутрішня вартість фінансової інвестиції - це розрахунковий показник, а тому він залежить від тієї аналітичної моделі, на базі якої проводяться обчислення. Внаслідок цього в будь-який момент часу цінний папір може мати декілька значень внутрішньої вартості, а їх кількість теоретично дорівнює кількості учасників ринку, які користуються різними моделями. Отже, оцінка внутрішньої вартості є певним чином суб'єктивною.

У процесі аналізу співвідношення ринкової ціни та внутрішньої вартості визначається доцільність тих чи інших управлінських рішень щодо конкретного цінного паперу.

У сучасній економічній літературі існують різні підходи до вивчення внутрішньої вартості фінансових інструментів, але на практиці найбільш поширеним є фундаментальний підхід, згідно з яким внутрішня вартість цінних паперів, розраховується за формулою, запропонованою Дж. Вільямсом ще у 1938 році:

де. V(t) - внутрішня вартість цінних паперів у момент t; СF_i - очікуваний потік відсоткових виплат за цінним папером в і-й період (і = 1,n); d - прийнята або очікувана доходність цінного паперу (норма прибутку).

Таким чином, внутрішня вартість цінного паперу залежить від трьох чинників: 1) очікування грошових надходжень; 2) тривалості періоду обороту цінного паперу (або періоду прогнозування для безстрокових інструментів); 3) норми прибутку.

Підставляючи в наведену формулу значення надходжень, які передбачаються, доходність і тривалість періоду прогнозування, можна розрахувати поточну вартість будь-якого фінансового активу. Саме такого підходу частіше дотримуються потенційні інвестори.

Методику аналізу доходності фінансових інвестицій розглянемо на прикладі двох видів цінних паперів: облігацій та акцій.

Аналіз доходності облігацій.

Облігації належать до класу боргових цінних паперів, які є зобов'язанням емітента, розміщеними на фондовому ринку з метою запозичення грошей на певних умовах. Облігації розрізняють за способом виплати відсотків по ним: 1) облігації з нульовим купоном; 2) облігації з фіксованою купонною ставкою; 3) облігації з плаваючою купонною ставкою.

Облігації з нульовим купоном - це цінний папір, за яким умовами емісії виплату відсотків не передбачено. Дохід інвестора формується як різниця між номінальною вартістю та емісійним курсом облігації, встановленим на дисконтній основі (тобто нижче за номінал). Отже, облігації з нульовим купоном належать до дисконтних цінних паперів. Така облігація генерує грошовий потік лише один раз, а дохід інвестор одержує в момент погашення, для розрахунку якого застосовується наступна формула:

де N - номінальна сума облігацій, яка виплачується за її погашення; п - тривалість періоду до погашення облігації, роки.

Проаналізуємо доцільність придбання облігації з нульовим купоном номінальною сумою 1000 грн., яка продається за ціною 750 грн. і яку буде погашено через 2 роки. Разом з цим підприємство має можливість альтернативного розміщення коштів з нормою прибутку 14 %. Аналіз можна провести двома способами:

1) розраховується теоретична вартість облігації на підставі норми прибутку альтернативного варіанту розміщення коштів і порівнюється з поточною ринковою ціною;

2) обчислюється доходність облігації за формулою, похідною від (15.13):

Порівняння доходності облігації з нормою прибутку альтернативного проекту, дає можливість обрати прибутковий напрям інвестування коштів.

За першим способом:

V(t) = 1000 : (1+0,14)² = 769,5 (грн.).

За даними розрахунку теоретична вартість облігації (769,5 грн.) вища за її поточну ціну (750 грн.), що дає підстави розглядати її як вигідний об'єкт інвестування.

За другим способом:

Оскільки одержане значення доходності облігації вище, ніж у альтернативному варіанті на 1,4 % (15,4 - 14), то придбання такого цінного паперу слід визнати доцільним.

Облігації з купонною ставкою - облігації, умовами емісії яких передбачено виплату відсотків у розрахунку на номінальну суму інвестиції. Виплати здійснюються за купонами - відрізними талонами із зазначеною на них величиною купонної ставки. Розрізняють облігації з фіксованою купонною та плаваючою ставкою. Купонні облігації можуть продаватися як за номінальною вартістю, так із дисконтом або премією залежно від кон'юнктури ринку та їх привабливості для інвесторів. За облігаціями з фіксованою купонною ставкою очікуваний дохід Інвестора складається з двох частин: 1) рівномірних за періодами надходжень відсоткових виплат, які були обіцяні емітентом; 2) ймовірних прибутків (збитків) внаслідок зміни ринкової ціни облігації.

Базова модель у такому випадку має вигляд:

де, k - купонна ставка облігації.

Облігації з плаваючою купонною ставкою - цінні папери, умовами емісії яких рівень купонної ставки не зафіксовано і вона змінюється залежно від рівня інфляції або ставки відсотку за кредитами. Внутрішня вартість таких облігацій розраховується за формулою:

де СF_i - грошові потоки, які генерує облігація в і-му періоді.

Процедура аналізу облігацій з плаваючою купонною ставкою не відрізняється від описаних вище, за винятком того, що грошовий потік у кожному із періодів може змінюватися.

Аналіз доходності акцій.

Акція - це цінний папір, що засвідчує право власника на участь у статутному капіталі акціонерного товариства. Акції належать до класу пайових цінних паперів, випускаються недержавними організаціями та не мають обмеженого терміну обороту. Як правило, номінал акції не відображає її реальної вартості, тому для аналізу доходності акцій використовують курсову, тобто поточну ринкову ціну.

Показником доходності може бути або рівень дивідендів, або величина чистого прибутку в розрахунку на одну акцію. Другий показник використовують тоді, коли дивіденди з певних причин не виплачують, а одержаний прибуток повністю реінвестують, наприклад, у процесах становлення, розширення чи реорганізації акціонерного підприємства.

Прийняття управлінських рішень щодо доцільності придбання акцій базується на результатах порівняльного аналізу їх поточної ринкової ціни з теоретичною (внутрішньою) вартістю. Внутрішню вартість акцій можна розрахувати різними способами, але найпоширенішою залишається модель оцінки майбутніх надходжень (15.12), яка трансформується залежно від прогнозованої динаміки виплати дивідендів на акції.

Акції з постійними (сталими) дивідендами. Якщо сума дивідендів, які виплачують власнику акції, є сталою величиною, то базова модель (15.12) є наступною:

де Е - грошовий потік у вигляді дивідендів (очікувані дивіденди); d - середньоринкова ціна акцій.

Проаналізуємо доцільність придбання підприємством акцій відкритого акціонерного товариства за ринковою ціною 200 грн. та щорічною виплатою дивідендів 35 грн., якщо середньоринкова норма прибутку становить 25 %.

Розрахуємо теоретичну вартість акції:

V(t) = 35:0,25 = 140 (грн.).

Отже, теоретична вартість даних акцій (140 грн.) є значно нижчою за їх ринкову ціну (200 грн.), а тому підприємству не рекомендується купувати ці акції, оскільки їх ціну завищено.

Акції з рівномірно зростаючими дивідендами. Якщо дивіденди, які виплачуються власникам акцій, постійно та рівномірно зростають, то на внутрішню вартість таких цінних паперів впливатимуть базова величина дивідендів (Е) та темпи їх приросту (h). Базова модель (15.12) у цьому разі матиме вигляд:

Після певних математичних перетворень одержують формулу, відому як модель М.Гордона, яка є справедливою за умови, що середньоринкова норма прибутку вища за темпи приросту дивідендів, тобто за d > h:

Повертаючись до першого прикладу, проаналізуємо привабливість акцій, якщо щорічний темп приросту дивідендів становить 10 %.

Отже, придбання акцій за ринковою ціною 200 грн. слід визнати вигідним вкладенням коштів, оскільки внутрішня вартість таких цінних паперів (256,7 грн.) є значно вищою за поточний курс.

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі:

Косікова Валерія Дмитрівна Положенням про склад витрат визначено, що собівартість продукції являє собою вартісну оцінку використаних у процесі виробництва природних...	ТЕМА: Облік господарських процесів ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Облік готової продукції. Визначення складу і структури витрат у складі готової продукції. Документальне оформлення...
ТЕМА: Облік господарських процесів ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Облік готової продукції. Визначення складу і структури витрат у складі готової продукції. Документальне оформлення...	Тема. Нормування на виробництві Норма являє собою максимально допустиму величину абсолютних витрат сировини, матеріалів, палива, енергії та інших на виробництво...
Лекція 7 Облік витрат виробництва Випуск будь-якої продукції потребує здійснення певних витрат, які впливають на величину собівартості	Витрати і результати Собівартість продукції – це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції
ТЕМА МЕТОДИ КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ Такий підхід до калькулювання собівартості називають калькулюванням повних витрат (абзорбшен-костінг). Схематично методика калькулювання...	Задача щодо визначення рівня конкурентоспроможності продукції Сходу. Національне виробництво побутових холодильників у цій країні задовольняє попит лише на 20—25%, тому зацікавленість експортерів...
ТЕМА 11 АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ Ознайомитися з об'єктами, метою та завданнями аналізу виробництва та реалізації продукції	О. В. Лапчук Національний університет кораблебудування, м. Миколаїв... Проблеми обліку витрат виробництва та виробничої собівартості ПРОДУКЦІЇ (РОБІТ, ПОСЛУГ)

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання