ТЕМА 13 АНАЛІЗ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ

Скачати 1.41 Mb.

Назва	ТЕМА 13 АНАЛІЗ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ
Сторінка	3/8
Дата	10.04.2013
Розмір	1.41 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Географія > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8

ТЕМА 14
АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ ПЕРЕДУМОВ НЕПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ТА БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА

Завдання

1. Вивчити методику прогнозування та оцінки платоспроможності та імовірності банкрутства

2. Оцінити можливості відновлення платоспроможності підприємства

3. Навчитися аналізувати фінансовий стан неплатоспроможних суб'єктів господарювання
14.1. Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу фінансових передумов неплатоспроможності та банкрутства підприємства

Наявність суб'єктів різних форм власності та різних організаційно-правових форм господарювання припускає не лише спільно-економічні відносини між господарюючими суб'єктами, але й конкурентні відносини у боротьбі за споживача. Суб'єкт, який не витримує конкуренції, зазвичай стає банкрутом.

Необхідно розрізняти поняття "неплатоспроможність" і "банкрутство".

Неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків І зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Основна мета проведенню аналізу фінансових передумов неплатоспроможності та банкрутства підприємства – обґрунтування рішення про визнання структури балансу незадовільною, а підприємства - неплатоспроможним згідно чинного законодавства (рішення про неплатоспроможність підприємства приймаються за умови визнання структуру балансу незадовільною).

Незадовільна структура балансу - це такий стан майна й зобов'язань боржника, коли за рахунок власного майна він неспроможний забезпечити своєчасне виконання зобов'язань перед кредиторами у зв'язку з недостатнім рівнем ліквідності такого майна. Для задовільності структури балансу загальна вартість майна повинна як мінімум дорівнювати загальній сумі зобов'язань боржника або перевищувати її.

Завдання, об'єкти та етапи аналізу фінансових передумов неплатоспроможності та банкрутства підприємства наведено на рис. 14.1.

Аналіз фінансових передумов неплатоспроможності та банкрутства підприємства проводиться згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховуванням банкрутства,, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства. Методики проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій.

Джерелами Інформації для проведення аналізу та виявлення ознак неплатоспроможності чи банкрутства є дані фінансової звітності.
14.2. Аналітична оцінка імовірності банкрутства

В умовах динамічних змін в економічному середовищі все більшу роль відіграє експрес-діагностика імовірності банкрутства як засобу попередження можливих підприємницьких ризиків.

В сучасній економічній науці є численні розробки в сфері аналізу та прогнозу діяльності підприємства, при здійсненні якого необхідно встановити чи існують будь-які сумніви в продовжені безперервної діяльності економічного суб'єкта а майбутньому, тобто виявити й оцінити ознаки (критерії) імовірності банкрутства підприємства.

Причини виникнення банкрутства.

Економічні результати діяльності будь-якого господарського суб’єкту підлягають коливанням і залежать від багатьох факторів. У більшості підприємств відбуваються стадії підйому та спаду, а деякі з них наближаються до банкрутства або банкрутують.

Причини підйомів і спадів у діяльності підприємства розглядаються як дія цілого ряду факторів: зовнішніх по відношенню до нього (на них підприємство не може впливати або його вплив може бути слабким) та внутрішніх (залежать від організації роботи самого підприємства). Основні фактори узагальнено у табл. 14.1.

Виділити пріоритетність факторів неможливо. У значній мірі діють зовнішні фактори й серед них головний - політична, економічна та фінансова нестабільність, що призводить до невпевненості ведення діяльності та й взагалі неплатоспроможності суб'єктів господарювання.

Типи аналізу фінансового стану неплатоспроможних підприємств.

Аналіз фінансового стану підприємства можна умовно поділити на два типи:

діагностичний - здійснюється з метою визначення рівня платоспроможності підприємства;
поглиблений - проводиться з метою виявлення причин фінансової кризи підприємства й можливих шляхів її усунення.

Відповідно до Методичних рекомендацій встановлюється ступінь неплатоспроможності підприємства та момент відновлення платоспроможності. Останній - особливо важливий, оскільки згідно законодавства санація вважається виконаною, якщо підприємство відновило свою платоспроможність.

У Методичних рекомендаціях¹ визначено 3 види неплатоспроможності (або рівня платоспроможності):

поточна;
критична;
надкритична.

Рівень платоспроможності визначається на підставі даних балансу та звіту про фінансові результати. Здійснювати діагностичний аналіз необхідно кілька разів. У самих Методичних рекомендаціях це прямо не обумовлено. Однак, діагностичний аналіз необхідно проводити у наступних випадках:

на підготовчому етапі: по-перше, і метою з'ясування дійсного стану підприємства. При цьому кількість звітних періодів визначається самостійно, виходячи зі здорового глузду, наявності часу тощо; по-друге, перед подачею заяви до суду. Рівень платоспроможності при цьому розраховується не менше, ніж за 6 місяців до порушення справи про банкрутство, тобто за два останні звітні квартали;
на етапі розпорядження майном - на дату порушення справи про банкрутство та на дату проведення зборів комітету кредиторів, на яких визначатиметься можливість санації;
на етапі санації - на дату початку виконання плану санації і потім щоквартально на кожну звітну дату аж до закінчення справи про банкрутство, тобто останній раз - на дату складання звіту керуючого санацією.

Після визначення строків проведення діагностичного аналізу необхідно розрахувати рівень неплатоспроможності.

Поточна неплатоспроможність (П_П) визначається за формулою:

де Д_ФІ - довгострокові фінансові інвестиції (Ф1 Р 040, 045): П_ФІ - поточні фінансові інвестиції (Ф 1 Р 220); Г_К - грошові кошти та їх еквіваленти (Ф1 Р 230, 240); П_З - поточні зобов'язання (Ф1 Р 620).

Якщо підприємство має позитивне значення П_П, то воно вважається цілком платоспроможним. Негативне значення свідчить про наявність поточної неплатоспроможності. Якщо підприємство на початок або кінець кварталу, що аналізується, має позитивне значення П_П, то воно не є боржником.

Разом з тям. якщо стан поточної неплатоспроможності має місце на початок і кінець кварталу, то згідно з чинним законодавством фінансовий стан

підприємства відповідає визначенню боржника, який не в змозі розрахуватися за своїми зобов'язаннями протягом трьох місяців з моменту їх виникнення.

Проте, це не є причиною для негайної розробки плану санації. По-перше, результати одного кварталу не є показовими, а по-друге, цей спосіб визначення боржників не враховує ні реального фінансового стану підприємства, ні принципів бухгалтерського обліку. Адже, окрім інвестицій і грошових коштів, у підприємства можуть бути запаси, дебіторська заборгованість, частина з яких є набагато ліквіднішою за інвестиції, тим паче інвестиції довгострокові тощо. Крім того, непогашення заборгованості протягом трьох місяців може бути пов'язане з наявністю відстрочених платежів за договорами, за виданими векселями на строк більше, ніж три місяці тощо. До того ж на практиці господарські суди вимагають надання більш серйозних доказів неплатоспроможності, які визначають стан неплатоспроможності як критичної і / або надкритичної.

Отже, якщо на кінець кварталу коефіцієнти К_П (коефіцієнт покриття) і К_З {коефіцієнт забезпеченості власними засобами) менше нормативного значення, то за наявності на початок і кінець кварталу ознак поточної неплатоспроможності, фінансовий стан підприємства визначається як критична неплатоспроможність, що передбачає стан потенційного банкрутства. Якщо за підсумками року у підприємства відсутній прибуток (бухгалтерський), а коефіцієнт покриття менший одиниці, то рівень неплатоспроможності такого підприємства розглядатиметься як надкритичний. Шляхи уникнення стану надкритичної неплатоспроможності підприємства буде розглянуто в п. 14.3.

Виділяють критерії формалізованого і неформалізованого характеру, за якими підприємство може бути визнане неплатоспроможним або банкрутом.

Система формалізованих критеріїв.

Для прогнозування й оцінки можливого банкрутства економічного суб'єкта передбачена система коефіцієнтів і критеріїв для визначення незадовільності балансу неплатоспроможних підприємств: коефіцієнт покриття (К_П), коефіцієнт забезпеченості власними засобами (К₃) (див. тему 9) і коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності (К_В), що показує наявність реальної можливості у підприємства відновити або втратити свою платоспроможність протягом певного періоду (див. п. 15.3)

Для прогнозування й оцінки потенційного банкрутства економічного суб'єкта, окрім наведених, необхідно використовувати й інші показники (оцінка ліквідності та платоспроможності, фінансової стійкості, ділової активності тощо).

Для прогнозування банкрутства використовуються наступні показники, розроблені зарубіжними вченими:

1. Коефіцієнт Бівера (К_Б), Першим фінансовим аналітиком, який використав статистичні прийоми в сполученні з фінансовими коефіцієнтами для прогнозування імовірного банкрутства підприємства, був В.Х. Бівер (W.Н. Веауеr). При визначені фінансових "збоїв" він розглядав широкий спектр критеріїв. Аналітик вивчав проблеми підприємств, пов'язаних з нездатністю виконувати свої фінансові обов'язки (або труднощами з погашенням заборгованості у встановлений строк), В.Х. Бівер створив базу даних, яку потім використовував у своїй моделі для статистичного тестування надійності 30 фінансових коефіцієнтів. Середнє значення даних показників у господарюючих суб'єктів, які не мали фінансових проблем, порівнювалися з величиною показників у компаній, які пізніше збанкрутували.

Коефіцієнт Бівера (К_Б) розраховується як відношення різниці між чистим прибутком і нарахованою амортизацією до суми довгострокових і поточних зобов'язань. Заданими фінансової звітності розраховується наступним чином:

К_Б = Ф 2 (Р 220 - Р 260) / Ф 1 (Р 480 + Р 620) (14.1)

Ознакою формування незадовільної структури балансу є такий фінансовий стан підприємства, у якого протягом тривалого періоду (1,5-2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що відображає небажане скорочення частини прибутку, направленого на розвиток виробництва. _/

На рис. 14.2 відображено зміни одного з використаних Бівером коефіцієнтів - "відношення грошового потоку до загальної суми заборгованості" (протягом п'яти років).

Середнє значення коефіцієнта (К_Б) у досліджених підприємств, які пізніше збанкрутували, відрізняється від величини того ж самого показника у підприємствах, що "процвітають" та зберегли здатність відповідати за своїми зобов'язаннями. Середнє значення даного коефіцієнта у збанкрутілих через п'ять років фірм - приблизно 0,20, у той час як в "успішних" фірм - біля 0,45. Більш того, у підприємств - банкрутів цей показник зменшується досить швидко: за п'ять років до банкрутства він складав у середньому 0,20; за два роки до банкрутства коефіцієнт має уже негативне значення, яке протягом року зменшується до 0,18. Цим часом у платоспроможних компаній названий коефіцієнт практично не змінювався, його рівень постійно перевищував 0,40.

2. Z - рахунок Альтмана . Ця методика запропонована в 1968 р. відомим західним економістом, професором Нью-Йоркського університету Едвардом Альтманом .

Для розрахунку даного показника в результаті дослідження 22 фінансових коефіцієнтів щодо 66 підприємств було відібрано 5 найважливіших для прогнозу банкрутства коефіцієнтів, які найбільш характеризують прибутковість капіталу та його структуру із різних позицій.

Розрізняють двох - та п'ятифакторну моделі 2-рахунку Альтмана.

Двофакторна модель імовірності банкрутства (індекс 2) визначається за допомогою коефіцієнту покриття (К_П) і коефіцієнту автономії (К_авт):

Z = - 0,3877 - 1,0736 К_П + 0,0579 К_авт (14.2)

Для підприємств, у яких Z = 0, імовірність банкрутства становить 50 %. Від'ємні значення Z свідчать про зменшення імовірності банкрутства. Якщо Z >0, то імовірність банкрутства перевищує 50 % і підвищується зі збільшенням значення Z.

Ця модель не потребує значного обсягу вихідної інформації, але її недоліком є недостатня точність прогнозування імовірності банкрутства (похибка ∆ Z = ±0,65).

Для того, щоб прогноз був точнішим, у західній практиці застосовують п'ятифакторну модель Z -рахунку:

Z = 1,2 х К₁+ 1,4 х К₂ + 3,3 х К₃ + 0,6 х К₄+ 0,999 х К₅. (14.3)

де, К₁, К₂, К₃, К₄, К₅ - коефіцієнти:

У моделі, що розглядається, перший фактор характеризує платоспроможність підприємства; другий і четвертий - відображають структуру капіталу; третій - рентабельність активів; п'ятий - оборотність засобів.

Коефіцієнти 1,2; 1,4; 3,3; 0,6; 0,999 - вибрані емпірично на підставі статистичних даних про банкрутство підприємств за 22-річний період.

Значення Z < 2,70 означає можливість банкрутства підприємства в майбутньому, а Z >2,7І - достатню стійкість фінансового стану економічного суб'єкта.

Залежно від фактичного значення 2-рахунку ступінь можливості банкрутства підприємства можна поділити за декількома групами (табл. 1.4.2).

Якщо отримане в результаті зроблених розрахунків значення 2-рахунку складає менше 1,80, то це свідчить про нераціональне розміщення капіталу підприємства.

Точність прогнозу в цій моделі протягом одного року становить 95 %, двох років - 83 %. Це досить висока точність, але недолік моделі полягає у тому, що її доцільно використовувати лише щодо великих компаній-емітентів, акції яких котируються на фондових біржах.

Використовуючи моделі Альтмана, можна зробити наступні висновки:

показники, які є складовими 2-рахунку адекватно характеризують фінансову стійкість підприємства: при негативному співвідношенні є індикатором імовірності банкрутства;
порівнюючи отримані результати із середньогалузевими показниками, можна дійти висновку про ступінь фінансової стійкості підприємства.

Оцінимо можливість банкрутства за даним фінансової звітності підприємства (Додаток 4). Результати дослідження зведемо в табл. 14.3.

На кінець періоду підприємство має незадовільну структуру балансу, адже взагалі відсутня можливість терміново погасити свої поточні зобов'язання за рахунок оборотних засобів (К₁ зменшується).

Якщо на початок періоду на 1 грн. активів припадало 0,01 грн. прибутку, то на кінець періоду цей показник настільки незначний, що прирівнювався до 0,00 грн. Дана ситуація свідчить про неефективне управління підприємством, використання трудових, майнових, фінансових та інших ресурсів.

Підприємство отримує збитки від інших видів діяльності {показник рентабельності активів, обрахований через прибуток від реалізації продукції і чистий прибуток, варіює на 0,537 пункта).

На 1 грн. активів підприємство отримує відповідно 0,25 і 0,16 грн. валового прибутку. Зменшення свідчить про погіршення ділової активності підприємства.

Підсумовуючи всі дані, можна дійти висновку, що на кінець періоду існує висока імовірність банкрутства підприємства.

3. Показник діагностики платоспроможності Копана і Гольдера розраховується за формулою:

Наведені рівняння отримано за допомогою кореляційного аналізу статистичної вибірки даних щодо 95 малих і середніх промислових підприємств. Наведемо імовірність затримки платежів для різних значень Z_кг в табл. 14.4.

4. Тести на імовірність банкрутства Лису (Z_Л) та Таффлера (Z_т):

Граничне значення Z_Л = 0,037

Якщо Z_Т > 0,3, то підприємство має гарну довгострокову перспективу діяльності; при Z_Т < 0,2 - існує імовірність банкрутства.

5. Модель Спрінгейта (λ), орієнтована на визначення рівня використання доходів підприємства, має наступний вигляд:

λ = 1,03х₁ + 3,07х₂ + 0,33х₃ + 0,4х₄ (14.12)

де, х₁ - частка оборотних активів у валюті балансу; х₂ - частка від ділення операційного прибутку, суми податків, відсотків за користування залученим капіталом та загальної вартості активів; х₃ - частка від ділення прибутку на суму податків та короткострокової заборгованості; х₄ - швидкість обороту всього капіталу підприємства (співвідношення обсягу продажу та загальної вартості активів).

Коли λ < 0,862, то фінансовий стан підприємства нестабільний і воно є потенційним банкрутом. Коли λ > 2,45, то загроза банкрутства мінімальна. У цілому похибка прогнозу можливості банкрутства за цією моделлю не перевищує 10%, що є нормальним для правильного обґрунтування рішень по управлінню фінансовими ресурсами.

Використання системи неформалізованих критеріїв.

Окрім розглянутих формалізованих ознак, які дозволяють віднести підприємство до фінансово - неспроможного, існують різноманітні неформалізовані критерії, що дають можливість прогнозувати імовірність потенційного банкрутства підприємства, серед яких виділяють основні та допоміжні,

До основних відносяться показники з низьким (несприятливим) рівнем або динамікою, які сьогодні або в найближчій перспективі можуть призвести до банкрутства. До їх числа відносять:

прострочену кредиторську заборгованість по кредитах банку та позиках;
низьку якість дебіторської заборгованості;
тенденцію зниження коефіцієнту автономії і досягнення його критичного рівня;
тенденцію зниження коефіцієнту ліквідності;
дефіцит власного оборотного капіталу;
низьку якість прибутку або значні збитки тощо.

До допоміжних критеріїв можна віднести показники та неформалізовані ознаки, низький (несприятливий) рівень або динаміка яких не є підставою для розгляду поточного фінансового стану як критичного, але вони сигналізують про можливість різкого його погіршення, якщо не будуть прийняті відповідні заходи. До них можна віднести:

порушення ритмічності виробництва;
тривалі зупинки виробництва;
непередбачливу інвестиційну політику;
участь у судових розглядах сумнівного характеру тощо.

Перераховані основні та допоміжні критерії використовуються при внутрішньому (для своєчасного прийняття відповідних заходів щодо усунення виявлених симптомів) та зовнішньому (для адекватної оцінки укладених або передбачуваних договорів) аналізі.

У якості додаткового (і досить суттєвого) критерію задовільного (незадовільного) фінансового стану виступає стан організації бухгалтерського обліку на підприємстві. Досвід показує, що у підприємств, діяльність яких характеризується низькою якістю облікової роботи (неповним і несвоєчасним відображенням господарських операцій; незабезпеченістю облікових даних документальним підтвердженням; недбалістю і заплутаністю обліку тощо), частіше виникають фінансові труднощі, саме через відсутність адекватної інформації в осіб, що приймають управлінські рішення.
14.3. Аналіз та оцінка реальних можливостей відновлення платоспроможності підприємства

Покращання фінансового стану неплатоспроможного підприємства можна досягти шляхом раціонального використання наявних ресурсів і вдосконалення системи управління. Перші результати покращання фінансового стану збиткового підприємства пов'язані з досягненням рівня беззбитковості, коли обсяг продажу дозволяє покрити витрати на виробництво та реалізацію продукції без отримання прибутку (див. п. 10.6).

План руху грошових коштів дозволяє оцінити майбутню платоспроможність, оскільки в процесі його розробки весь інтервал планування розбивається на окремі періоди (тиждень, декада, місяць), за якими розраховуються чотири групи позицій: надходження, витрачання (платежі, податки), позитивне (негативне) сальдо або баланс (як різниця надходжень та витрачання) і сальдо наростаючим підсумком (див. п. 9.5).

Основним показником, який характеризує наявність реальної можливості у підприємства відновити (або втратити) свою платоспроможність впродовж визначеного періоду, є коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності.

Якщо коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпеченості власними засобами менше нормативу (К_П < 2, а К₃ < 0,1), то розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності за встановлений період (6 місяців). У разі перевищення нормативу даних коефіцієнтів розраховується коефіцієнт втрати платоспроможності за встановлений період (3 місяці).

Коефіцієнт відновлення платоспроможності (К_В) знаходиться як відношення розрахункового коефіцієнта покриття до його нормативу. Розрахунковий коефіцієнт визначається як сума фактичного значення коефіцієнту покриття на кінець звітного періоду і зміна значення цього коефіцієнту між кінцем і початком звітного періоду в перерахунок на період відновлення платоспроможності, що дорівнює шести місяцям:

де К_П^П - коефіцієнт покриття па початок звітного періоду; К_П^К - коефіцієнт покриття на кінець звітного періоду; К_НП - нормативне значення коефіцієнту покриття; 6 - період відновлення платоспроможності, міс; Т - тривалість звітного періоду, міс.

Коефіцієнт відновлення платоспроможності зі значенням більше 1 свідчить про реальну можливість підприємства відновити свою платоспроможність. Коефіцієнт відновлення платоспроможності зі значенням менше 1 свідчить про те, що у підприємства у найближчі шість місяців немає реальної можливості відновити платоспроможність.

Коефіцієнт втрати платоспроможності (К_В) знаходиться як відношення розрахункового коефіцієнта покриття до його встановленого значення. Розрахунковий коефіцієнт визначається аналогічно коефіцієнту відновлення платоспроможності в перерахунку на період втрати платоспроможності, що дорівнює трьом місяцям:

де, З - період втрати платоспроможності підприємства, міс.

Коефіцієнт втрати платоспроможності зі значенням більше 1 свідчить про реальну можливість підприємства не втратити платоспроможність. Якщо значення коефіцієнта втрати платоспроможності менше за 1, то це свідчить про те, що підприємство у найближчі три місяці може втратити платоспроможність.

На наступних етапах аналізу детально вивчаються шляхи поліпшення структури балансу підприємства та його платоспроможності.

Неплатоспроможність підприємства є передумовою до застосування процедури санації. Для того, щоб заради відновлення платоспроможності підприємства застосовувалася процедура санації, необхідно, щоб один з коефіцієнтів (К_П або К_З) на кінець кварталу перевищував нормативне значення або протягом кварталу спостерігалося їх зростання.

У табл. І4.5 подано варіанти зміни структури балансу, які дозволяють змінити коефіцієнт покриття (К_П).

Як видно з таблиці 14.5. для збільшення К_П необхідне зростання оборотних активів та / або зменшення поточної заборгованості. При цьому зростання оборотних активів повинно випереджати зростання поточної заборгованості, а зниження поточної заборгованості - випереджати зменшення оборотних активів.

Збільшення коефіцієнту забезпеченості власними засобами (К₃) може бути досягнуте за рахунок (за інших рівних умов):

збільшення власного капіталу, тобто підсумку розділу І пасиву балансу (Ф І Р380). Досягається, насамперед, отриманням прибутку (зменшенням збитків), збільшенням статутного капіталу тощо;
зменшення величини необоротних активів, особливо шляхом переведення частини необоротних активів в оборотні, оскільки в цьому випадку буде збільшуватися також і коефіцієнт покриття. Це можливо, коли підприємство займається виробництвом і випускає продукцію (сума амортизації основних виробничих засобів зменшить величину необоротних активів і буде включена в оборотні активи у вигляді собівартості готової продукції або незавершеного виробництва).

Безумовно, більш оптимальним варіантом слід вважати отримання підприємством прибутку, оскільки це призводить до підвищення обох коефіцієнтів. Однак, якщо за підсумками року у підприємства все ж відсутній прибуток і коефіцієнт покриття менше одиниці, то рівень неплатоспроможності такого підприємства характеризується як надкритичний.

Стану надкритичної неплатоспроможності підприємство, яке бажає працювати і надалі, повинно уникати. Це пов'язано з тим, що наявність ознак надкритичної неплатоспроможності (за підсумками року К_П ≤ 1 за відсутності прибутку) відповідає фінансовому стану боржника, коли він відповідно до законодавства зобов'язаний звернутися у місячний термін до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, тобто коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання його грошових зобов'язань у повному обсязі перед іншими кредиторами. У цьому випадку йдеться про банкрутство, що передусім передбачає ліквідаційну процедуру. Тому необхідно докласти немало зусиль, для уникнення цієї ситуації.

Якщо не вдалося уникнути над критичної неплатоспроможності, то необхідно уважно проаналізувати всі укладені до виникнення такої неплатоспроможності договори, щоб серед них не виявилось тих, які можуть кваліфікуватись як укладені з корисливих мотивів і виконання яких спричинило банкрутство підприємства.

Отже, платоспроможність боржника вважається відновленою, якщо:

забезпечено позитивне значення поточної платоспроможності;
коефіцієнт покриття перевищує нормативне значення за наявності тенденції до збільшення рентабельності.

РОЗДІЛ 3

ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ ОКРЕМИХ ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі:

Косікова Валерія Дмитрівна Положенням про склад витрат визначено, що собівартість продукції являє собою вартісну оцінку використаних у процесі виробництва природних...	ТЕМА: Облік господарських процесів ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Облік готової продукції. Визначення складу і структури витрат у складі готової продукції. Документальне оформлення...
ТЕМА: Облік господарських процесів ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Облік готової продукції. Визначення складу і структури витрат у складі готової продукції. Документальне оформлення...	Тема. Нормування на виробництві Норма являє собою максимально допустиму величину абсолютних витрат сировини, матеріалів, палива, енергії та інших на виробництво...
Лекція 7 Облік витрат виробництва Випуск будь-якої продукції потребує здійснення певних витрат, які впливають на величину собівартості	Витрати і результати Собівартість продукції – це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції
ТЕМА МЕТОДИ КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ Такий підхід до калькулювання собівартості називають калькулюванням повних витрат (абзорбшен-костінг). Схематично методика калькулювання...	Задача щодо визначення рівня конкурентоспроможності продукції Сходу. Національне виробництво побутових холодильників у цій країні задовольняє попит лише на 20—25%, тому зацікавленість експортерів...
ТЕМА 11 АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ Ознайомитися з об'єктами, метою та завданнями аналізу виробництва та реалізації продукції	О. В. Лапчук Національний університет кораблебудування, м. Миколаїв... Проблеми обліку витрат виробництва та виробничої собівартості ПРОДУКЦІЇ (РОБІТ, ПОСЛУГ)

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання